(додаткова)
15 травня 2025року м. Київ
Справа № 757/26531/24
Провадження: № 22-з/824/610/2025
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого (судді-доповідача) Невідомої Т.О.,
суддів Верланова С. М., Нежури В. А.,
секретар Лаврук Ю. В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву адвоката Стригунова Олександра Миколайовича в інтересах Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «ІП-2» про ухвалення додаткового судового рішення
у справі за позовом Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «ІП-2» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по внесках по утриманню будинку та прибудинкової території, внесках на організацію охорони та безпеки будинку,
В червні 2023 року ОСББ «ІП-2» звернулося до суду із вказаним позовом.
Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 10 грудня 2024 року позов ОСББ «ІП-2» задоволено.
Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ОСББ «ІП-2» заборгованість по сплаті внесків на управління будинку, внеску на організацію охорони та безпеки будинку за період із лютого 2021 року по травень 2023 року у розмірі 385 845, 11 грн, інфляційні втрати у розмірі 4 693, 28 грн, 3 % річних у розмірі 12 933, 03 грн.
Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ОСББ «ІП-2» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4 000 грн.
Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ОСББ «ІП-2» судовий збір у розмірі 4 841, 70 грн.
Не погодившись із таким судовим рішенням, адвокат Литвиненко С. С. в інтересах ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу.
Постановою Київського апеляційного суду від 03 квітня 2025 року апеляційну скаргу адвоката Литвиненка Сергія Сергійовича в інтересах ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Печерського районного суду м. Києва від 10 грудня 2024 року залишено без змін.
08 квітня 2025 року адвокат Стригунов О. М. в інтересах ОСББ «ІП-2» подав заяву про ухвалення додаткового рішення, а саме стягнення витрат на правничу допомогу, яка обґрунтована тим, що позивач, під час перегляду справи апеляційним судом, зазнав відповідних витрат на правничу допомогу в сумі 24 000 грн, що підтверджується належними доказами. Ураховуючи, що апеляційну скаргу відповідача залишено без задоволення, просив стягнути судові витрати з відповідача. Крім того, під час здійснення апеляційним судом розподілу витрат просив врахувати поведінку скаржника, а саме його зловживання процесуальними правами.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 14 квітня 2025 року питання про ухвалення додаткового судового рішення у справі призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні.
Від адвоката Скляра К. А. в інтересах ОСОБА_1 надійшли заперечення на заяву позивача про ухвалення додаткового рішення, в яких адвокат зазначив про те, що відповідач вважає розмір заявленої правничої допомоги завищеним та необгрунтованим, оскільки у вартості витрат на правничу існують розбіжності, крім того, в матеріалах справи відсутній договір про надання правничої допомоги, а також додаткова угода до такого договору, про яку позивач вказує в акті, в якому сторони погодили вартість витрат у розмірі 4 000 грн, що не дозволяє стверджувати про їх документальне підтвердження. Крім того, звертає увагу суду на те, що представник позивача не надав детального опису наданих робіт (послуг).
В судовому засіданні адвокат Стригунов О. М. в інтересах ОСББ «ІП-2» підтримав заяву та просив її задовольнити в повному обсязі.
Адвокат Константін А. В. в інтересах ОСОБА_1 заперечувала проти стягнення витрат в заявленому позивачем розмірі та вважала подану позивачем заяву необґрунтованою.
Вирішуючи порушене заявником питання, колегія суддів виходить з наступного.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Згідно вимог частин 1, 3 статті 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до частини 1 статті 134 ЦПК України кожна із сторін процесу подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які сторона понесла, і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
Згідно частини 2 зазначеної статті у разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.
Відповідно до статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірними із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до частини 8 статті 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Розмір витрат на правничу допомогу адвоката встановлюється судом на підставі детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Докази на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу та їх відшкодування за рахунок опонента у судовому процесі, сторонам необхідно надати суду відповідні докази: договір про надання правничої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.); документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження та ін.); докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт (акти наданих послуг, акти виконаних робіт та ін.); інші документи, що підтверджують обсяг, вартість наданих послуг або витрати адвоката, необхідні для надання правничої допомоги.
Вирішуючи питання щодо ухвалення додаткового рішення стосовно розподілу судових витрат, колегія суддів виходить з наступного.
Під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції інтереси ОСББ «ІП-2» представляв адвокат Стригунов О. М. на підставі ордеру про надання правничої (правової) допомоги від 09.01.2025 року серії АІ №1788475 та довіреності від 03.05.2024 року( т. 2, а. с. 58-59).
У відзиві на апеляційну скаргу адвокат Стригунов О. М. зазначив, що позивач очікує понести витрати на правничу допомогу, орієнтовний розмір який складає 14 500 грн (т. 2, а. с. 54 зв).
У заяві про розподіл витрат, понесених на професійну правничу допомогу, адвокат Стригунов О. М. повідомив суд про те, що розмір відповідних судових витрат відповідача (підготовка до розгляду справи, представництва суді, підготовка й подання заяв по суті та з процесуальних питань) у даній справі склав 24 000 грн, що обгрунтовується такими доказами: договором про надання правничої (правової) допомоги від 19.05.2023; додатковою угодою до договору про надання правничої (правової) допомоги від 01.05.2024; погодинною формою оплати послуг з правової (правничої) допомоги; актом приймання-передачі наданих адвокатом послуг від 04.04.2025 року на суму 24 000 грн; рахунком на оплату наданих послуг з правової (правничої) допомоги від 04.04.2025 у загальній кількості 6 год. на суму 24 000,00 грн., судовою повісткою-повідомленням від 10.03.2025 за № 757/26531/24- ц/47565/2025 про виклик на 11 год. 40 хвил. 03.04.2025 представника ОСББ «ІП-2» для участі у апеляційному розгляді скарги ОСОБА_1 , - записом секретаря судового засідання у справі Лаврук Ю.В. на судовій повістці повідомленні від 10.03.2025 за № 757/26531/24-ц/47565/2025 про перебування представника ОСББ «ІП-2» 03.04.2025 у приміщенні Київського апеляційного суду з 11 год. 40 хв. до 14 год. 05 хвил., роздруківками з онлайн-сервісу таксі «УКЛОН» на підтвердження відстані від приміщенням суду апеляційної інстанції до робочим місцем представника, а також часу, необхідного для прибуття до суду автомобільним транспортом.
Чинне процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу. Відповідно, суд зазначив, що процесуальним законодавством передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.
В питанні критеріїв також слід згадати висновки Великої Палати у справі № 755/9215/15-ц. Так, суд наголосив, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Важливими є також висновки у постановах Верховного Суду у справі № 905/1795/18 та у справі № 922/2685/19, де визначено, що суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
В іншій своїй постанові у справі № 922/3812/19 Верховний Суд підтвердив власні висновки, що визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами ст. 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність». У разі відсутності у тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суди, в залежності від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково.
Отже, при зверненні за відшкодуванням варто пам'ятати, що при оцінці наданого стороною розміру гонорару адвоката, суд застосовує ряд критеріїв (дійсність, обґрунтованість, розумність, реальність, пропорційності, співмірність) та факти на підтвердження таких критерії (складність справи, значення справи для сторін, фінансовий стан сторін, ринкові ціни адвокатських послуг і т.п.)
Процесуальним законодавством передбачено механізм зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката шляхом подання відповідного клопотання. Слід зауважити, що на сторону, яка подає клопотання про зменшення витрат, покладено обов'язок доведення неспівмірності витрат.
Так, в питанні зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу варто враховувати висновки Об'єднаної Палати Верховного Суду у справі № 922/445/19, в якому, серед іншого наголошено, що: зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони щодо неспівмірності заявлених іншою стороною витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт; суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Подібні висновки також викладені в ряді постанов Верховного Суду за минулий рік, зокрема, у справі № 922/3436/20, у справі № 910/7586/19, у справі № 910/16803/19.
Як свідчить судова практика, при зменшенні витрат на правову допомогу слід також ураховувати чи змінювалася правова позиція сторін у справі в судах першої, апеляційної та касаційної інстанції; чи потрібно було адвокату вивчати додаткові джерела права, законодавство, що регулює спір у справі, документи та доводи, якими протилежні сторони у справі обґрунтували свої вимоги, та інші обставини (див. постанову Верховного Суду № 910/20852/20).
Тобто, при вирішенні питання зменшення витрат на професійну правничу допомогу необхідно перевіряти чи подавалось від іншої сторони клопотання про зменшення витрат і наскільки таке клопотання є обґрунтованим відносно критерію неспівмірності заявленого розміру витрат.
З матеріалів справи убачається, що адвокат Скляр К. А., діючи в інтересах ОСОБА_1 , 15 квітня 2025 року подав заперечення на заяву позивача про ухвалення додаткового рішення.
Водночас, під час вирішення питання щодо розподілу судових витрат, колегія суддів надала належну оцінку поведінці сторони скаржника, яка упродовж розгляду справи демонструвала недобросовісне процесуальне ставлення, що виразилося у зловживанні своїми процесуальними правами з очевидною метою затягування судового провадження та створення перешкод для оперативного вирішення спору. Зокрема, у судовому засіданні 03 березня 2025 року суд змушений був вжити заходів процесуального реагування у вигляді оголошення скаржнику попередження у зв'язку з неналежною поведінкою та затягуванням процесу.
Суд вважає, що така процесуальна поведінка свідчить про відсутність добросовісності та суперечить принципу змагальності сторін і справедливості судового розгляду. В умовах, коли одна зі сторін зловживає наданими їй процесуальними правами, інша сторона змушена нести додаткові витрати, у тому числі й на професійну правничу допомогу для належного захисту своїх прав та інтересів.
Ураховуючи викладене, а також оцінюючи характер, складність та обсяг здійснених адвокатом дій, підтверджений відповідними документами (договір, додаткова угода, акт приймання-передачі послуг, рахунок, документи, що засвідчують участь у засіданні та витрати часу), колегія суддів дійшла висновку, що заява позивача про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у сумі 24 000 грн є обґрунтованою, документально підтвердженою, а сам розмір витрат - співмірним зі складністю справи, її значенням для сторін, витраченим часом та ринковими цінами на юридичні послуги.
Суд враховує правову позицію, викладену в постанові Об'єднаної палати Верховного Суду у справі № 922/445/19, згідно з якою суд має право не зменшувати суму витрат, навіть за наявності відповідного клопотання іншої сторони, якщо така заява не є належним чином обґрунтованою або якщо поведінка сторони, яка її подала, була недобросовісною, включно із виявами зловживання процесуальними правами. Подане відповідачем клопотання про зменшення витрат не містить переконливих доказів неспівмірності заявлених витрат із фактичним обсягом виконаних адвокатом дій, а також не спростовує їхньої дійсності чи необхідності.
У зв'язку з цим колегія суддів приходить до висновку про відсутність правових підстав для зменшення розміру заявлених до відшкодування витрат на професійну правничу допомогу. Отже, з урахуванням усіх обставин справи, поведінки сторін, характеру та обсягу наданих правничих послуг, сума у розмірі 24 000 грн підлягає стягненню на користь позивача у повному обсязі.
При цьому, колегія суддів відмічає, що не заслуговують на увагу доводи, викладені в запереченнях відповідача, про те, що представником позивача не надано договору про надання правничої допомоги в суді апеляційної інстанції, адже такі документи наявні в матеріалах справи. (т. 1, а. с. 89-93).
Доводи відповідача про те, що представник позивача не надав детального опису наданих правничих послуг, також не відповідають дійсності та спростовуються матеріалами справи.
Так, акт приймання-передачі наданих правничих послуг від 04.04.2025 року, який поданий позивачем, є належним, допустимим і достатнім доказом у розумінні вимог Цивільного процесуального кодексу України. Зміст цього акту містить вичерпну інформацію щодопереліку виконаних адвокатом дій (зокрема, підготовка процесуальних документів, участь у судових засіданнях, вивчення матеріалів справи), обсягу витраченого часу (загалом 6 годин),конкретної дати надання послуг,погодинної ставки та розміру загальної суми.
Тобто, поданий акт фіксує фактичний обсяг виконаної роботи та підтверджує реальність і обґрунтованість заявленої суми витрат. Акт складений у письмовій формі, підписаний сторонами та узгоджується з іншими доказами, що наявні у матеріалах справи (зокрема, копією договору, додатковою угодою, рахунком, судовою повісткою, роздруківками часу перебування у суді).
Отже, твердження про відсутність детального опису є безпідставним, оскільки саме акт приймання-передачі, разом з доданими документами, надає вичерпну характеристику виконаних робіт і є достатньою підставою для задоволення заяви про компенсацію судових витрат.
Керуючись ст.ст. 260, 270, 368, 382 ЦПК України, суд
Заяву адвоката Стригунова Олександра Миколайовича в інтересах Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «ІП-2» про ухвалення додаткового судового рішеннязадовольнити.
Ухвалити додаткове рішення щодо розподілу судових витрат.
Стягнути з ОСОБА_1 (адреса АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «ІП-2» (Київ, вул. І. Павла ІІ, буд. 11, ЄДРПОУ 43839156) грн 24 000 (двадцять чотири тисячі) грн витрат, понесених на професійну правничу допомогу
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий Т. О. Невідома
Судді С. М. Верланов
В. А. Нежура