09 квітня 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 ,
ОСОБА_3 ,
при секретарі ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві матеріали провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_5 на ухвалу Подільського районного суду м. Києва від 13 березня 2025 року,
Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 13 березня 2025 року продовжено строк тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 строком на 60 днів, відраховуючи з 18.03.2025, тобто по 16 травня 2025 року включно, без визначення застави.
Таке рішення суд, врахувавши вимоги ст. 177 КПК України, а саме те, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків та потерпілу у даному кримінальному провадженні, визнав необхідним продовжити ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_5 , вважаючи ухвалу суду незаконною та необґрунтовано, просить її скасувати.
В обґрунтування своїх вимог зазначає, що у даній справі строки продовження запобіжних заходів обвинуваченому слідчими суддями рахувалися вірно та відповідно до ч. 1 ст. 197 КПК України, натомість суд першої інстанції після початку розгляду справи по суті рахує ці строки і продовжує тримання під вартою невірно - всупереч вимогам закону.
Зокрема, зазначає, що в оскаржуваній ухвалі від 13.03.2025 суд першої інстанції продовжив помилкове і незаконне (всупереч вимогам ст. 197 КПК України) обрахування строків запобіжного заходу і постановив відраховувати строк тримання під вартою ОСОБА_6 знову не з дати постановления ухвали (13.03.2025), а з дати закінчення попередньої (незаконної) ухвали -___________________________________________________________
Справа №11-кп/824/3724/2025 Головуючий у першій інстанції ОСОБА_7
Категорія: ч. 4 ст. 186 КК України Доповідач ОСОБА_1
з 18.03.2025 по 16 травня 2025 включно.
Отже, фактичний строк тримання під вартою ОСОБА_6 знову був порушений та знову перевищує 60 діб.
Окрім цього, зазначає, що незважаючи на аргументи сторони захисту щодо необґрунтованості клопотання прокурора про продовження тримання під вартою та щодо можливості забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого та виконання ним його процесуальних обов'язків шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів (наприклад - домашнього арешту із застосуванням електронного засобу контролю), оскаржувана ухвала не містить жодних обґрунтувань ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.
Також вказує на те, що суд першої інстанції взагалі не обґрунтував неможливість запобігання ризикам за допомогою запобіжних заходів, не пов'язаних з ізоляцією обвинуваченого від суспільства.
Таким чином, вважає, що судом першої інстанції під час прийняття рішення про продовження обвинуваченому ОСОБА_6 строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не дотримані вимоги ст.ст. 177, 178, 183, ч. 1 ст. 191, ст.ст. 194 та 199 КПК України, відтак ухвала суду від 13.01.2025 є необґрунтованою, незаконною та підлягає скасуванню.
Відповідно до ч. 4 ст. 422-1 КПК України, розгляд апеляційної скарги на ухвалу суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою, а також про продовження строку тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, здійснюється без участі сторін кримінального провадження, крім випадків, якщо прокурор, обвинувачений, його захисник, законний представник заявив клопотання про розгляд апеляційної скарги за участю сторін.
З огляду на вказані вимоги закону апеляційний розгляд здійснено без участі сторін судового провадження, оскільки відсутні клопотання про розгляд апеляційної скарги за їх участю.
Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.
За змістом ч. 1 ст. 331 КПК Українипід час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України, за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
Відповідно до ч. 2 ст. 331 КПК України, вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Згідно з вимогами ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою для застосування запобіжного заходу, так само як і для його продовження, є зокрема наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, а саме: переховуватися від суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином або вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується.
За змістом положень глави 18 КПК України у взаємозв'язку з вимогами ст. 331 КПК України підставами для продовження строку тримання під вартою є наявність раніше заявлених ризиків, які не зменшилися, або нових ризиків, які виправдовують тримання особи під вартою, та неможливість завершення судового провадження до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Розглядаючи питання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд першої інстанції для прийняття законного і обґрунтованого рішення, відповідно до ст.ст. 178, 199 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та особисті обставини її життя, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки. При цьому наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.
Зазначені вимоги кримінального процесуального закону, на переконання колегії суддів, були дотримані судом першої інстанції, а доводизахисника ОСОБА_5 про відсутність підстав для продовження обвинуваченому ОСОБА_8 строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є непереконливими.
Як убачається з матеріалів провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_5 , Подільським районним судом м. Києва здійснюється судовий розгляд кримінального провадження № 12024100070001292 по обвинуваченню ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України.
Вирішуючи клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд, врахувавши вимоги ст. 177 КПК України, а саме те, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків та потерпілу у даному кримінальному провадженні, визнав необхідним продовжити ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
З такими висновками суду погоджується і колегія суддів, оскільки судом об'єктивно були досліджені всі обставини, з якими закон пов'язує можливість продовження найсуворішого запобіжного заходу, при цьому в ухвалі наведені мотиви, з яких було прийнято відповідне рішення, яке цілком відповідає практиці Європейського Суду з прав людини, згідно з якою рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Доводи захисника проте, що стороною обвинувачення не доведено наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, і неможливість застосування до ОСОБА_9 жодного з більш м'яких запобіжних заходів, є безпідставними.
Так, ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.
Враховуючи характер висунутого ОСОБА_6 обвинувачення у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, поєднаного із застосуванням насильства, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілої - особи похилого віку, за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до десяти років, а також, приймаючи до уваги всі наявні у матеріалах провадження дані про особу обвинуваченого,та, з огляду на ці обставини, існування обґрунтованих ризиків, що обвинувачений, усвідомлюючи тяжкість покарання, яке йому загрожує у разі доведення його винуватості у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, а також із врахуванням, в тому числі і воєнного стану в Україні та наявності ряду тимчасово окупованих територій, які не підконтрольні органам державної влади, може переховуватися від суду танезаконно впливати на свідків і потерпілих, та враховуючи ту обставину, що дане кримінальне провадження в суді першої інстанції не завершено до спливу продовженого строку, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для скасування оскаржуваної ухвали за тими доводами, на які посилається захисник ОСОБА_5 , а істотних порушень вимог кримінального процесуального закону при вирішенні судом першої інстанції питання доцільності продовження обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, як і підстав для зміни запобіжного заходу на більш м'який, колегія суддів не встановила.
Тож враховуючи вищенаведене, підстав для застосування до обвинуваченого ОСОБА_6 більш м'якого запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, принаймні на цій стадії судового розгляду, колегія суддів не вбачає.
Водночас, заслуговують на увагу доводи захисника ОСОБА_5 в апеляційній скарзі про помилковість розрахунку граничної дати установленої судом при прийнятті рішення про продовження ОСОБА_6 строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою на 60 днів.
Дійсно, згідно положень ч. 4 ст. 196 КПК України, суд зобов'язаний визначити в ухвалі про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або домашнього арешту дату закінчення її дії у межах строку, передбаченого цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 197 КПК України, строк дії ухвали суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.
У відповідності до ч. 5 ст. 115 КПК України, при обчисленні строків днями та місяцями не береться до уваги той день, від якого починається строк, за винятком строків тримання під вартою, проведення стаціонарної психіатричної експертизи, до яких зараховується неробочий час та які обчислюються з моменту фактичного затримання, взяття під варту чи поміщення до відповідного медичного закладу.
Зазначені вимоги кримінального процесуального закону судом першої інстанції у повній мірі не були дотримані, оскільки, як вбачається з оскарженої ухвали суду, строк дії запобіжного заходу ОСОБА_6 продовжено на 60 днів, тобто до 16 травня 2025 року включно, що з урахуванням дати постановлення рішення судом - з 13 березня 2025 року становить 65 днів, що не відповідає вимогам ст. 197 КПК України, у зв'язку з чим ухвала суду в цій частині підлягає зміні.
Колегія суддів не вбачає інших порушень судом першої інстанції вимог кримінального процесуального закону, які б були підставою для скасування чи зміни судового рішення, доводи щодо якого і є предметом перегляду судом апеляційної інстанції у відповідності з приписами ч. 1 ст. 404 КПК України.
За викладеним, апеляційна скарга захисника ОСОБА_5 підлягає частковому задоволенню.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 404, 407 КПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_5 задовольнити частково.
Ухвалу Подільського районного суду м. Києва від 13 березня 2025 року, якою продовжено строк тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 строком на 60 днів, відраховуючи з 18.03.2025, тобто по 16 травня 2025 року включно, без визначення застави, змінити та вважати продовженим ОСОБА_6 запобіжний захід у виді тримання під вартою на 60 днів, тобто до 11 травня 2025 року включно.
В решті ухвалу залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з дня оголошення й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
____________________ ____________________ ____________________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3