16 квітня 2025 року
м. Київ
провадження № 22-ц/824/2577/2025
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Євграфової Є. П. (суддя-доповідач),
суддів: Писаної Т. О., Гаращенка Д. Р.
при секретарі Мудрак Р. Р.
за участі: представника Служби безпеки України - Захарова О. В.;
відповідача - ОСОБА_1 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою Служби безпеки України,
на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області
у складі судді Волчко А. Я.
від 29 квітня 2024 року
у цивільній справі № 369/14120/23 Києво-Святошинського районного суду Київської області
за позовом Служби безпеки України
до ОСОБА_1
про визнання права власності
У вересні 2023 року Служба безпеки України звернулася до суду із позовом до ОСОБА_1 , в якому просила суд визнати право державної власності на грошові кошти у сумі 13 000,00 доларів США за Державою в особі СБУ номіналом по 100 доларів США за номерами, які вказані у акті огляду покупця від 17.05.2014 (який здійснює оперативну закупівлю та вручення йому грошових коштів).
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що згідно з санкціями Голови СБУ (рапорти від 19.12.2013 № 5/2/2-31477 та від 27.09.2013 № 5/2/2-22891) здійснено фінансування потреб, пов'язаних з проведенням комплексу негласних слідчих (розшукових) дій у кримінальному провадженні № 12013110080010096 за ознаками вчинення злочину, передбаченого частиною першою статті 263 Кримінального кодексу України в сумі 20 000,00 доларів США за КЕКВ 2730 «Особливі втрати», КПКВ 6521010 з частковою втратою частини цих грошових коштів.
Позивач зазначав, що вказані грошові кошти отримувалися матеріально-відповідальною особою СБУ у підзвіт в касі Фінансово-економічного управління СБ України (видатковий касовий ордер від 02.10.2013 № 15332).
Під час проведення НСРД в установленому порядку використано із контрольованою втратою 16 800,00 доларів ШСА, 200 доларів США повернуто до каси ФЕУ СБУ.
Зокрема, як зазначав позивач, при проведенні 4 етапу контролю за вчиненням злочину, а саме для розрахунку при закупці вогнепальної зброї, боєприпасів та вибухових речовин у громадянина ОСОБА_2 були використані 13 000,00 доларів США. Відповідно до акту огляду покупця, який здійснює оперативну закупку від 17.05.2014 оглянуті із зазначенням номерів, серії купюр та врученні особі з оперативним псевдонімом « ОСОБА_3 » для проведення контролю за вчиненням злочину у формі оперативної закупки вогнепальної зброї, боєприпасів та вибухових речовин.
В ході проведення обшуків, що відбувалися 17.05.2014, виявлено та вилучено за місцем реєстрації та мешкання ОСОБА_1 в квартирі АДРЕСА_1 - 12 100,00 доларів США (121 купюра номіналами по 100 доларів США); в автомобілі марки «Ягуар», державний номерний знак НОМЕР_1 , який належав ОСОБА_2 - 900,00 доларів США (9 купюр номіналом по 100 доларів США).
За результатами перевірки серії та номерів банкнот вилучених грошових коштів на загальну суму 13 000,00 доларів США встановлено їх відповідність банкнотам, що були попередньо врученні особі з оперативним псевдонімом « ОСОБА_3 » для проведення оперативної закупки вогнепальної зброї, боєприпасів та вибухових речовин.
В подальшому, постановою слідчого СВ Святошинського РУ ГУ МВС України в м. Києві від 30.06.2014 та 02.07.2014 вказані грошові кошти визнанні речовими доказами та переданні на зберігання до ФЕУ СБУ.
Також вказував, що на момент подання позовної заяви кримінальне провадження № 12013110080010096 за обвинуваченням ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого частиною першою статті 263 КК України перебуває на розгляді в Києво-Святошинському районному суді Київської області (справа № 369/2543/16).
При цьому, як зазначав позивач, в ході розгляду даної справи судом, обвинувачений ОСОБА_1 заявив клопотання про скасування арешту з грошових коштів, у тому числі тих, які належать СБУ. Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 09 грудня 2021 року вказане клопотання задоволено, скасовано арешт з грошових коштів на загальну суму 25 488,00 доларів США (серед яких вищевказані 13 000,00 доларів США, які виділялися для фінансування потреб пов'язаних з проведенням НСРД по даному кримінальному провадженню) та зобов'язано їх повернути обвинуваченому ОСОБА_1 .
Ухвала суду обґрунтована тим, що під час досудового розслідування на купюрах цих грошових коштів не виявлено слідів злочину, індивідуально визначених особливостей речових доказів, не з'ясована природа їх виникнення, санкція частини першої статті 263 КК України не містить умови про спеціальну конфіскацію майна обвинуваченого, відтак судом зроблено висновок, що обвинувачений понад 7 років позбавлений можливості користуватися своїм майном.
Окрім того, позивач вказує на те, що відповідно до вказаної ухвали слідчим СВ Святошинського РУ ГУ МВС України в м. Києві не з'ясована природа виникнення грошових коштів, що знайденні у ОСОБА_1 під час обшуку 17.05.2014 та дані грошові кошти отримані батьком ОСОБА_1 - ОСОБА_4 , 26.03.2013 за продаж власної квартири АДРЕСА_2 .
Стверджує, що факт приналежності грошових коштів батьку ОСОБА_1 від продажу квартири спростовується тим, що серед 13000,00 доларів США, які використовувалися під час НСРД - 900,00 доларів США вилучено взагалі у третьої особи ( ОСОБА_2 , а саме - в автомобілі марки «Ягуар», державний номерний знак НОМЕР_1 ), яка не має відношення до батька відповідача.
Позивач вважає, що прийняття судового рішення про скасування арешту грошових коштів на загальну суму 24 488,00 доларів США із зазначених підстав свідчить про оспорювання ОСОБА_1 права державної власності на ці грошові кошти, з огляду на що, майнові права на грошові коти, що належать державі в особі СБУ, є порушеними та потребують захисту у судовому порядку.
Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 29 квітня 2024 року позов залишено без задоволення.
В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги СБУ та визнати право державної власності на грошові кошти у сумі 13 000, 00 доларів США за Державою в особі СБУ номіналом по 100 доларів США за номерами, які вказані у акті огляду покупця від 17.05.2014 (який здійснює оперативну закупівлю та вручення йому грошових коштів); стягнути на користь СБУ з відповідача грошові кошти, перераховані на оплату судових зборів за подання позовної заяви та цієї апеляційної скарги.
В обґрунтування таких вимог, скаржник вказує, що судом першої інстанції невірно встановлено відсутність підстав для визначення джерела походження коштів, оскільки СБУ надала достатньо доказів, зокрема акт огляду покупця від 17.05.2014 та постанови про визнання речовими доказами. За результатами перевірки серій та номерів банкнот вилучених грошових коштів на загальну суму 13 000, 00 доларів США встановлено їх відповідність банкнотам, що були попередньо вручені « ОСОБА_3 » для проведення оперативної закупки вогнепальної зброї, боєприпасів та вибухових речовин. В подальшому, постановами слідчого СВ Святошинського РУ ГУ МВС України в м. Києві від 30.06.2014 та 02.07.2014 вказані грошові кошти визнані речовими доказами та передані на зберігання до ФЕУ СБУ.
Наголошує на тому, що суд першої інстанції безпідставно надав перевагу ухвалі суду від 09.12.2021 про скасування арешту на грошові кошти, тоді як є інша ухвала того ж суду з протилежним рішенням.
Вважає помилковим висновок суду про неналежний спосіб захисту, оскільки спірні кошти перебувають у володінні СБУ, а відповідач вимагає їх передачі, що робить віндикаційний позов неефективним.
Стверджує, що суд першої інстанції помилково застосував стандарт доказування «поза розумним сумнівом», який застосовується у кримінальних справах, замість стандарту переваги більш вагомих доказів, що є належним для цивільних справ.
Правом подачі відзиву на апеляційну скаргу позивач не скористався.
В судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник Служби безпеки України підтримав апеляційну скаргу із викладених у ній підстав та доводів.
Відповідач ОСОБА_1 заперечував проти доводів апеляційної скарги.
Заслухавши доповідь судді Євграфової Є. П., пояснення сторін в справі, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Відповідно до ст. 326 ЦК України у державній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить державі Україна. Від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють відповідно органи державної влади. Управління майном, що є у державній власності, здійснюється державними органами, а у випадках, передбачених законом, може здійснюватися іншими суб'єктами.
Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції вважав, що позивачем не надано достатньо доказів, які б підтверджували, що грошові кошти, вилучені під час обшуків та визнані речовими доказами, були саме тими коштами, що видавалися СБУ для проведення НСРД. При цьому суд також вказав на відсутність доступу до Інструкції, яка регулює процес закупівлі та повернення коштів для НСРД, що унеможливлює перевірку правомірності дій СБУ; на відсутність в Акті огляду покупця копій деяких купюр, що ставить під сумнів повноту доказів позивача. Також суд першої інстанції послався на ухвалу суду у кримінальній справі, якою було скасовано арешт на грошові кошти, вважаючи, що суддя у тій справі мав ширший обсяг доказів, а СБУ не надала належних доказів для спростування доводів суду у кримінальній справі. Окрім іншого, суд першої інстанції вважав, що належним способом захисту у даній категорії справ є витребування коштів, а не визнання права власності. При цьому, посилаючись на рішення ЄСПЛ суд вважав, що застосовним є стандарт доказування «поза розумним сумнівом».
Колегія суддів не погоджується із висновками суду першої інстанції з наступних підстав.
Законодавець у статті 4 ЦПК України встановив, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
За змістом статей 15 і 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у разі їх порушення, невизнання або оспорювання. Перелік способів захисту, визначений у частині другій статті 16 ЦК України, не є вичерпним. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абзац 12 частини другої вказаної статті).
Із способів захисту цивільних прав та інтересів, що визначені статтею 16 ЦК України, позивачем для захисту обрано такий спосіб як визнання права.
Такий спосіб захисту застосовується у разі, коли наявність у особи конкретного суб'єктивного права піддається сумніву, суб'єктивне право оспорюється, заперечується або ж існує реальна погроза таких дій. Визнання права є способом усунення невизначеності у взаєминах суб'єктів, необхідних умов для його реалізації і запобігання з боку третіх осіб діям, які перешкоджають його нормальному здійсненню.
Реалізуючи передбачене статтею 55 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб'єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.
Порушенням є такий стан суб'єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб'єктивне право особи зменшилось або зникло як таке. Порушення права пов'язане з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.
Завданням суду при здійсненні правосуддя є забезпечення, зокрема, захисту прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави, відтак, встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті. Вказані норми визначають об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес.
Верховний Суд наголошував, що вказаний вище підхід є загальним і може застосовуватись при розгляді будь-яких категорій спорів, оскільки недоведеність порушення прав, за захистом яких було пред'явлено позов, у будь-якому випадку є підставою для відмови у його задоволенні (постанова Верховного Суду від 10.09.2020 у справі № 904/3368/18).
З огляду на наведене, ураховуючи, що вимога про визнання права по суті звернена не до відповідача, а до суду, який повинен офіційно підтвердити на явність чи відсутність у позивача спірного права, у межах даної справи позивач, вимагаючи визнання за державою в особі СБУ права на грошові кошти у сумі 13 000 доларів США номіналом по 100 доларів США за номерами, які вказані у акті огляду покупця від 17.05.2014, мав довести як належність такого права Державі так і факт його порушення (невизнання) відповідачем.
Частиною першою статті 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом, а також запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов'язків (пункти 4, 5 частини п'ятої статті 12 ЦПК України).
Згідно з частинами першою-четвертою статті 12, частинами першою п'ятою, шостою статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Частиною другою статті 78 ЦПК України встановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Посилаючись на справу «Бочаров проти України»,суд першої інстанції наведеного не врахував й помилково переніс у цивільний процес стандарт, що застосовний у кримінальному провад женні, адже саме кримінальний процес має на меті встановлення вини особи у вчиненні злочину.
З огляду на серйозність наслідків обвинувачення, застосовується високий стандарт доказування - «поза розумним сумнівом», який означає, що будь-які сумніви щодо вини тлумачаться на користь обвинуваченого.
Цивільний процес ґрунтується на принципі змагальності, коли кожна сторона має рівні права та можливості доводити свою позицію перед судом. У цивільному процесі застосовується стандарт доказування, який називається «перевага більш вагомих доказів» або «баланс вірогідностей».
Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження №14-400 цс 19).
Як вбачається із матеріалів справи, відповідно до Акту огляду покупця, який здійснює оперативну закупівлю та вручення йому грошових коштів від 17.05.2014 особі, яка обрала оперативний псевдонім « ОСОБА_3 », в присутності двох понятих вручені грошові кошти загальною сумою 13 000 (тринадцять тисяч) доларів США, у кількості 130 купюр номіналом по 100 (сто) доларів США. До вказаного акту зроблено ксерокопії грошових коштів, зокрема: HG 18101519 B, DF 63174902 А, FF 55361600 B, HB 16943350 L, KE 83220474 A, KE 82574534 A, KB 56169288 J , НB 20201964 М , KH 23712095 А , HG 97435202 A, AB 55654535 M , KB 26217608 I, HB 37047883 N, KB 92180987 D, KF 22545350 A, HF 53930183 D, KB 24104318 Q, KB 24104320 Q, HA 18214665 B, KL 73203392 D, KF 54013308 C, CL 22224250 A, KG 49795664 A, DG 59307321 A, KF 30357578 C , KH 44533599 A, KF 90972327 C, KB 26217607 I, HB 40214858 Q, HB 03654111 J, HB 39522430 H, CB 74331103 E, KB 47558268 C, HB 11723831 I, KE 93274620 A, KG 19227568 A, KB 88835722 F, FH 41917185 A, BB 54745716 A, HE 01316696 A, HK 08170176 D, KL 99014205 C, KK 18716107 B, KB 26217603 I, KD 49522162 A, HB 03654112 J, KG 58042721 A, DB 66581533 B, KB 13834286 K, KB 24104314 Q, HH 09873678 A, KB 17245992 R, KB 64175714 J, CE 47454668 A, DC 11798075 A, HC 71758829 A, KB 60405229 R, KL 99014206 C, KB 26217606 I, KB 12988690 L, HB 37452014 C, KB 24104316 Q, HK 31665961 C, KB 24104315 Q, KB 24104317 Q, HA 18214666 B, AB 81390346 W, KB 17245991 R, FF 04610786 A, HB 77592261 N, KA 45564585 A, CB 68858635 E, HB 60349186 Q, HL 17621384 F, KK 84225018 A, KB 26217604 I, KB 98361989 E, HK 41354254 D, KF 19982231 C, KB 83851174 J, KB 24104319 Q, HB 35142021 I, DB 73485964 A, KF 91803236 C, KB 40395869 F, DC 11798076 A, KB 08197244 G, HB 41171518 K, KB 70150778 D, KA 66179628 A, FF 85287297 C, KB 56169289 J, FB 29226117 A, FF 72534967 B, KG 25820576 B, KB 25014715 K, KF 54013307 C, BI 14557397 A, HG 97435202 A, FH 59719544 A, CB 11966019 C, HB 11875848 H, HB 53364410 B, FE 63806266 A, KB 40764283 C, FL 31768238 C, HG 45286177 B, KH 44533599 A, KL 56918954 B, AB 13998009 A, HB 30020680 L, KB 21430093 I, KF 16434761 A, HD 61325255 A, KB 25014714 K, KB 12988694 L, KL 99014205 C, KG 24936491 A, HC 04757366 A, HG 21857961 A, CE 27061818 A, KB 64571977 H, KF 79643606 A, KA 01596723 A, HC 06078312 A, KL 99014206 C, AG 80488378 A, AB 28716532 D, HB 08799856 F, HJ 68194088 A, AG 86132700 B, KB 25014713 K, FL 60704793 C , B 90763068 A (а.с. 17-51, том 1).
Відповідно до ст. 177 ЦК України об'єктами цивільних прав є речі, гроші, цінні папери, цифрові речі, майнові права, роботи та послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні та нематеріальні блага.
Стаття 177 ЦК України чітко визначає, що гроші є одним з видів об'єктів цивільних прав поряд з речами, цінними паперами, майновими правами тощо. Це означає, що гроші можуть бути предметом правовідносин, тобто з приводу них можуть виникати, змінюватися або припинятися права та обов'язки. Хоча ст. 177 ЦК України розмежовує поняття «речі» та «гроші», в цивілістичній доктрині гроші традиційно розглядаються як особливий вид рухомих речей, які мають матеріальну форму (банкноти, монети) і можуть бути фізично відокремлені одна від одної, що є характерною ознакою речей.
Зазвичай гроші у цивільному обороті розглядаються як речі, визначені родовими ознаками. Це означає, що гроші одного номіналу є взаємозамінними, і для розрахунку не має значення, які саме купюри використовуються. Однак, у певних обставинах, гроші можуть набувати ознак індивідуально-визначених речей, тобто таких, що відрізняються від інших і не можуть бути замінені іншими.
Акт огляду покупця від 17.05.2014 містить детальну інформацію про кожну купюру, зокрема, серії та номери, що робить кожну купюру ідентифікованою та відокремленою від загальної маси грошей.
Відповідно до Постанови про визнання речових доказів та передачу їх на відповідальне зберігання від 30.06.2014 слідчого лейтенанта поліції Печатнікова О. В., слідчого відділу Святошинського РУ ГУМВС України в м. Києві, 17.05.2014 приблизно о 13-30, ОСОБА_2 , знаходячись у припаркованому біля будинку 26 по вул. Шербакова в м. Києві автомобілі марки «Ягуар» д.н.з. НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_2 , в ході проведення контролю за вчиненням злочину у формі оперативної закупки, за попередньою змовою групою осіб разом з ОСОБА_1 та невстановленим слідством особами, без передбаченого законом дозволу, повторно, придбав, зберігав, носив та, шляхом продажу збув особі, яка обрала собі оперативний псевдонім « ОСОБА_3 » за 13 000 доларів США пістолет-кулемет «Скорпіон», 50 патронів та інші предмети, які мають ознаки вогнепальної зброї, боєприпасів та вибухових речовин.
17.05.2014, в ході проведення санкціонованого обшуку автомобіля марки «Ягуар», д.н.з. НОМЕР_1 , в ході обшуку ОСОБА_2 , в останнього було виявлено та вилучено грошові кошти в сумі 900 доларів США (дев?ять купюр по 100 доларів США): HG 18101519 B, DF 63174902 А, FF 55361600 B, HB 16943350 L, KE 83220474 A, KE 82574534 A, KB 56169288 J , НB 20201964 М , KH 23712095 А.
Для проведення вказаного контролю за вчиненням злочину, ОСОБА_3 згідно акту огляду покупця від 17.05.2014 було вручено грошові кошти на суму 13 000 доларів США, які було надано ФЕУ СБ України.
При цьому, після перевірки серій та номерів купюр вручених коштів встановлено, що вилучені в ході обшуку у ОСОБА_2 кошти в сумі 900 доларів США були попередньо вручені ОСОБА_3 для проведення оперативної закупки вогнепальної зброї, боєприпасів та вибухових речовин.
З огляду на викладене, слідчий постановив - визнати речовими доказами у кримінальному провадженні грошові кошти в сумі 900 доларів США (дев?ять купюр по 100 доларів США): HG 18101519 B, DF 63174902 А, FF 55361600 B, HB 16943350 L, KE 83220474 A, KE 82574534 A, KB 56169288 J , НB 20201964 М , KH 23712095 А та передати на відповідальне зберігання до ФЕУ СБ України (а. с. 8-9, том 1).
Відповідно до Постанови про визнання речових доказів та передачу їх на відповідальне зберігання від 02.07.2014 слідчого лейтенанта поліції Печатнікова О. В., слідчого відділу Святошинського РУ ГУМВС України в м. Києві, 17.05.2014 приблизно о 13-30, ОСОБА_2 , знаходячись у припаркованому біля будинку 26 по вул. Шербакова в м. Києві автомобілі марки «Ягуар» д.н.з. НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_2 , в ході проведення контролю за вчиненням злочину у формі оперативної закупки, за попередньою змовою групою осіб разом з ОСОБА_1 та невстановленим слідством особами, без передбаченого законом дозволу, повторно, придбав, зберігав, носив та, шляхом продажу збув особі, яка обрала собі оперативний псевдонім « ОСОБА_3 » за 13 000 доларів США пістолет-кулемет «Скорпіон», 50 патронів та інші предмети, які мають ознаки вогнепальної зброї, боєприпасів та вибухових речовин.
17.05.2014 в ході проведення санкціонованого обшуку за місцем реєстрації та мешкання ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_3 було виявлено та вилучено грошові кошти, які були вручені ОСОБА_3 для проведення оперативної закупки у ОСОБА_2 в сумі 12100,00 доларів США (121 купюра по 100 доларів США) : HG 97435202 A, AB 55654535 M , KB 26217608 I, HB 37047883 N, KB 92180987 D, KF 22545350 A, HF 53930183 D, KB 24104318 Q, KB 24104320 Q, HA 18214665 B, KL 73203392 D, KF 54013308 C, CL 22224250 A, KG 49795664 A, DG 59307321 A, KF 30357578 C , KH 44533599 A, KF 90972327 C , KB 26217607 I, HB 40214858 Q, HB 03654111 J , HB 39522430 H, CB 74331103 E, KB 47558268 C, HB 11723831 I, KE 93274620 A, KG 19227568 A, KB 88835722 F, FH 41917185 A, BB 54745716 A, HE 01316696 A, HK 08170176 D, KL 99014205 C, KK 18716107 B, KB 26217603 I, KD 49522162 A, HB 03654112 J, KG 58042721 A, DB 66581533 B, KB 13834286 K, KB 24104314 Q, HH 09873678 A, KB 17245992 R, KB 64175714 J, CE 47454668 A, DC 11798075 A, HC 71758829 A, KB 60405229 R, KL 99014206 C, KB 26217606 I, KB 12988690 L, HB 37452014 C, KB 24104316 Q, HK 31665961 C, KB 24104315 Q, KB 24104317 Q, HA 18214666 B, AB 81390346 W, KB 17245991 R, FF 04610786 A, HB 77592261 N, KA 45564585 A, CB 68858635 E, HB 60349186 Q, HL 17621384 F, KK 84225018 A, KB 26217604 I, KB 98361989 E, HK 41354254 D, KF 19982231 C, KB 83851174 J, KB 24104319 Q, HB 35142021 I, DB 73485964 A, KF 91803236 C, KB 40395869 F, DC 11798076 A, KB 08197244 G, HB 41171518 K, KB 70150778 D, KA 66179628 A, FF 85287297 C, KB 56169289 J, FB 29226117 A, FF 72534967 B, KG 25820576 B, KB 25014715 K, KF 54013307 C, BI 14557397 A, HG 97435202 A, FH 59719544 A, CB 11966019 C, HB 11875848 H, HB 53364410 B, FE 63806266 A, KB 40764283 C, FL 31768238 C, HG 45286177 B, KH 44533599 A, KL 56918954 B, AB 13998009 A, HB 30020680 L, KB 21430093 I, KF 16434761 A, HD 61325255 A, KB 25014714 K, KB 12988694 L, KL 99014205 C, KG 24936491 A, HC 04757366 A, HG 21857961 A, CE 27061818 A, KB 64571977 H, KF 79643606 A, KA 01596723 A, HC 06078312 A, KL 99014206 C, AG 80488378 A, AB 28716532 D, HB 08799856 F, HJ 68194088 A, AG 86132700 B, KB 25014713 K, FL 60704793 C, B 90763068 A.
Для проведення вказаного контролю за вчиненням злочину, ОСОБА_3 , згідно акту огляду покупця від 17.05.2014, було вручено грошові кошти на суму 13 000 доларів США, які було надано ФЕУ СБ України.
При цьому, після перевірки серій та номерів купюр вручених коштів встановлено, що вилучені в ході обшуку кошти в сумі 12 100 доларів США були попередньо вручені ОСОБА_3 для проведення оперативної закупки вогнепальної зброї, боєприпасів та вибухових речовин.
З огляду на викладене, слідчий постановив - визнати речовими доказами у кримінальному провадженні грошові кошти в сумі 12 100 доларів США за переліком із 121 купюри номіналом 100 доларів США.
Також, як вбачається із матеріалів справи, Актом про прийняття на відповідальне зберігання речових доказів по кримінальному провадженні № 12013110080010096 від 03.07.2014, співробітником ФЕУ СБ України Ревуном О. М. прийнято речові докази - готівкові кошти 12 100 (дванадцять тисяч сто) доларів США (121 купюра по 100 доларів США) (а.с. 15, том 1).
Актом про прийняття на відповідальне зберігання речових доказів по кримінальному провадженні № 12013110080010096 від 03.07.2014 співробітником ФЕУ СБ України Ревуном О. М. прийнято речові докази - готівкові кошти 900 (дев'ятсот) доларів США (9 купюр по 100 доларів США) (а.с. 16).
Отже, як встановлено апеляційним судом, грошові кошти у сумі 13 000 доларів США із відповідними вказаними вище серіями та номерами купюр, були використані для конкретної мети - проведення негласних слідчих дій (НСРД) у кримінальному провадженні. Індивідуалізація грошових коштів була необхідною для контролю за цільовим використанням та подальшим доказуванням у справі (кримінальному провадженні).
Також, як вбачається із матеріалів справи, ухвалою судді Києво-Святошинського районного суду Київської області Лисенка В. В. від 09 грудня 2021 року у справі № 369/2543/16 задоволено клопотання обвинуваченого ОСОБА_1 про скасування арешту з грошових коштів, накладеного ухвалою слідчого судді Святошинського районного суду м. Києва Захарченко Н. В. від 19 травня 2014 року в рамках кримінального провадження № 12013110080010096 від 21.08.2013. Скасовано арешт, накладений ухвалою слідчого судді Святошинського районного суду м. Києва Захарченко Н. В. від 19 травня 2014 року у рамках кримінального провадження № 12013110080010096 від 21.08.2013 на грошові кошти в розмірі 25 488 (двадцять п'ять тисяч чотириста вісімдесят вісім) доларів США та заборону власнику вказаного майна розпоряджатись таким майном будь-яким чином та використовувати його. Вищевказані грошові кошти повернуто ОСОБА_1 (а.с. 13-14, том 1).
На переконання колегії суддів зважаючи на процесуальну мету ухвали про скасування арешту майна у кримінальному провадженні, якою є лише вирішення питання тимчасового обмеження права розпорядження майном, така ухвала слідчого судді не вирішує і не може вирішувати питання про право власності на це майно. Водночас така ухвала не має переваг перед іншими доказами у цивільній справі й не може бути підставою для відмови у позові про визнання права власності.
При цьому, колегія суддів виходить із того, що в ухвалі суду від 09.12.2021 зазначено, що «відповідно до постанови про визнання речових доказів та передачу їх на зберігання слідчого СВ Святошинського РУ ГУМВС України в м. Києві від 02.07.2014 року грошові кошти... визнано речовими доказами у кримінальному провадженні...», що підтверджує факти, щодо вилучення грошових коштів, визнання їх речовими доказами й передання на зберігання, які зафіксовані у Постановах про визнання речовими доказами.
Ухвала суду вказує на те, що грошові кошти були «вилучено під час обшуку у гр. ОСОБА_1 », що узгоджується з інформацією, зазначеною в Постановах про визнання речовими доказами, де також зафіксовано факт вилучення коштів у ОСОБА_1 .
Ухвала суду чітко вказує на те, що грошові кошти є речовими доказами у кримінальному провадженні № 12013110080010096, що збігається з інформацією в Постановах про визнання речовими доказами; підтверджує факт визнання грошових коштів речовими доказами та факт їх вилучення у ОСОБА_1 .
Колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанції, про відсутність можливості встановити джерело походження коштів, які були вилучені під час обшуків та були визнані речовими доказами, й неможливість встановити, що кошти які були визнанні речовими доказами постановами слідчого СВ Святошинського РУ ГУ МВС України в м. Києві... видавалися ФЕУ СБУ для проведення НСРД, є помилковим, адже процесуальні документи, складені в рамках кримінального провадження № 12013110080010096, такі як Акт огляду покупця від 17.05.2014, Постанови про визнання речовими доказами від 30.06.2014 та від 02.07.2014, Акти прийняття на зберігання від 03.07.2015, є письмовими доказами у даній цивільній справі, які у своїй сукупності підтверджують чітке походження грошових коштів, їх цільове призначення та належність Державі в особі Служби безпеки України.
Такі грошові кошти, використані в рамках оперативної закупки, перебували у розпорядженні СБУ, а їх передача оперативному працівнику була необхідною дією для реалізації завдань, покладених на Службу. Правовий зв'язок між грошима та державою в особі СБУ є прямим та незаперечним.
Звернення відповідача ОСОБА_1 до суду з клопотанням про скасування арешту, накладеного на грошові кошти є прямою дією, спрямованою на повернення цих коштів у його володіння. За змістом ухвали Києво-Святошинського районного суду Київської області від 09.12.2021, у клопотанні, ОСОБА_1 стверджує, що грошові кошти «не відповідають критеріям, визначеним у ст. 98 КПК України, не є знаряддям вчинення кримінального правопорушення» і, отже, не повинні бути арештовані. Це є непрямим оспорюванням права держави на ці кошти, оскільки відповідач заперечує їх зв'язок з кримінальним провадженням. Водночас ОСОБА_1 стверджує, що кошти мають інше походження (отримані від продажу квартири його батьком), що є спробою нівелювати доводи про їх використання в НСРД та, відповідно, правомірність їх вилучення.
Таким чином, відповідач фактично ставить під сумнів правомірність володіння такими коштами державою, що і є предметом даного судового спору.
В ході апеляційного перегляду, апеляційним судом, за клопотанням позивача, залучено до матеріалів справи протоколи обшуку від 17.05.2014 (а.с. 1-15), які позивачем, що не є учасником кримінального провадження № 12013110080010096, здобуті 08.04.2025.
Відповідно до змісту протоколу від 17.05.2014 обшуку за адресою АДРЕСА_3 , у присутності ОСОБА_6 , вилучено 239 купюр номіналом по 100 доларів США (а.с. 5-11, том 2).
Відповідно до протоколу від 17.05.2014 обшуку в автомобілі марки «Ягуар» д.н.з НОМЕР_1 , вилучено 9 купюр номіналом по 100 доларів США (а.с. 11 зв-15, том 2).
Вказані протоколи обшуку від 17.05.2014 також містять інформацію про кількість та номінал вилучених купюр, а наявність номерів та серій банкнот створює прямий зв'язок між коштами, вилученими під час обшуку, та коштами у розмірі 13 000 доларів США, зазначеними в Акті огляду покупця від 17.05.2014.
Отже, у поєднанні з іншими доказами (Актом огляду покупця, Постановами про визнання речовими доказами), протоколи обшуку також фіксують вилучення коштів в обставинах, пов'язаних з кримінальним правопорушенням, й підтверджують, що серед вилучених коштів у розмірі 25 488 доларів США, грошові кошти у розмірі 13 000 доларів США є саме тими, що використовувалися під час НСРД
З огляду на вище викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що наявні в матеріалах справи докази у своїй сукупності підтверджують як походження та належність грошових коштів, так і наявність обґрунтованого спору щодо їхньої власності.
При цьому колегія суддів зважає на те, що процесуальні моменти поводження з речовими доказами у контексті розслідування злочину, судового розгляду кримінальної справи, їх зберігання, повернення тощо врегульовані статтею 100 КПК України.
Водночас, статус у речі (грошей) речового доказу у кримінальній справі, не виключає можливості окремого цивільного спору про право власності на неї, й частина 12 статті 100 КПК прямо передбачає можливість вирішення спору про належність речей, що підлягають поверненню, саме в порядку цивільного судочинства.
При цьому, колегія суддів ураховує, що СБУ виконувала лише функцію проведення НСРД (надання коштів, їх фіксація тощо), й не була стороною обвинувачення чи потерпілим у кримінальній справі. За відсутності достатніх процесуальних можливостей захистити свої майнові права в кримінальному провадженні, цивільний позов про визнання права власності залишається єдиним належним та ефективним способом.
Висновок суду першої інстанції щодо неправильно обраного способу захисту, колегія суддів вважає помилковим оскільки віндикаційний позов застосовується у випадку коли майно перебуває у володінні не власника. Утім, у даній справі, кошти фізично перебувають у володінні держави в особі СБУ. Водночас право власності СБУ на грошові кошти ставиться під сумнів, адже наслідком дій відповідача, за клопотанням якого з грошових коштів було скасовано арешт, виникла правова невизначеність, інструментом усунення якої, для захисту інтересів держави, є звернення до суду з позовом про визнання права власності
Таким чином, апеляційний суд вважає, що доводи апеляційної скарги заслуговують на увагу, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, рішення суду першої інстанції ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права, що полягало у невірному наданні оцінці доказів та тлумаченні закону, і підлягає скасуванню, з ухваленням нового судового рішення про задоволення позовних вимог відповідно до ст. 376 ЦПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач сплатив судовий збір за подачу позовної заяви у розмірі 2 684 грн та за подання апеляційної скарги у розмірі 4 542 грн, отже стягненню з відповідача на користь позивача підлягає сума у розмірі 6 710 грн (2 684+4 026).
Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу Служби безпеки України задовольнити.
Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 29 квітня 2024 року скасувати.
Ухвалити нове судове рішення. Позовні вимоги задовольнити.
Визнати за Державою в особі Служби безпеки України право власності на грошові кошти у сумі 13 000 доларів США номіналом по 100 доларів США за номерами, які вказані в акті від 17 травня 2014 року огляду покупця, який здійснює оперативну закупівлю та вручення йому грошових коштів.
Стягнути з ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_11 ) на користь Служби безпеки України (ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 00034074) судовий збір в сумі 6 710 грн.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 15 травня 2025 року.
Судді: Є. П. Євграфова
Т. О. Писана
Д. Р. Гаращенко