Справа № 125/1387/24
Провадження №11-кп/801/660/2025
Категорія: крим.
Головуючий у суді 1-ї інстанції: ОСОБА_1
Доповідач: ОСОБА_2
13 травня 2025 року м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі судового засідання ОСОБА_5 ,
за участі :
прокурора ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 в режимі відеоконференції,
обвинуваченого ОСОБА_8 в режимі відеоконференції,
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора Барського відділу Жмеринської окружної прокуратури ОСОБА_9 про продовження строку тримання під вартою на 60 днів
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українцю, громадянину України, непрацевлаштованому, з повною загальною середньою освітою, неодруженому, уродженцю с. Гавришівка Барського району Вінницької області, місце проживання: АДРЕСА_1 , раніше не судимому,
обвинуваченому у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 307, ч. 2 ст. 307 КК України,
установив:
У провадженні Вінницького апеляційного суду перебуває апеляційна скарга начальника Барського відділу Жмеринської окружної прокуратури Вінницької області ОСОБА_10 на вирок Барського районного суду Вінницької області від 15 квітня 2025 року, яким ОСОБА_8 визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 307, ч. 2 ст. 307 КК України.
До початку судового розгляду прокурор ОСОБА_9 подав клопотання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_8 на 60 днів, мотивуючи його тим, що останній обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 307, ч. 2 ст. 307 КК України, у кримінальному провадженні продовжують існувати ризики, передбачені п. 1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України. На переконання прокурора, більш м'який запобіжний захід не забезпечить належну процесуальну поведінку обвинуваченого ОСОБА_8 .
У судовому засіданні прокурор ОСОБА_6 підтримав вказане клопотання, просив його задовольнити та продовжити обвинуваченому строк запобіжного заходу у виді тримання під вартою на 60 днів.
Захисник ОСОБА_7 та обвинувачений ОСОБА_8 заперечували щодо задоволення клопотання прокурора, вказували, що зазначені прокурором ризики не підтверджуються доказами, а тому є надуманими.
Заслухавши доповідача, пояснення учасників, дослідивши матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи клопотання, колегія суддів дійшла до наступного висновку.
Відповідно до ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу .
Згідно з ч.3 ст.199 КПК України клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.
За правилами ст.331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Крім того, розглядаючи питання про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд для прийняття законного і обґрунтованого рішення, відповідно до ст. ст. 178, 199 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Положеннями ст.5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практикою Європейського суду з прав людини, передбачено, що обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Аналізуючи зміст заявленого прокурором клопотання, колегія суддів визнає обґрунтованими доводи прокурора про те, що ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, які були підставою для застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_8 не зменшилися.
Так, ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа, вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. При цьому КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний, обвинувачений обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Особливість запобіжних заходів полягає в тому, що вони застосовуються не за конкретну недобросовісну поведінку підозрюваного, обвинуваченого, а превентивно, як гарантія настання правосуддя в майбутньому. При цьому слід враховувати, що якась ймовірність того, що підозрюваний, обвинувачений зможе спробувати ухилитись від відповідальності, існує завжди.
Таким чином, посилання сторони захисту на недоведеність продовження існування ризиків та відсутність доказів на їх підтвердження безпідставні.
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 307, ч. 2 ст. 307 КК України, тобто у вчиненні двох тяжких умисних злочинів, за які передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк від шести до десяти років.
Зазначена обставина сама по собі може бути мотивом та підставою для обвинуваченого переховуватися від органів досудового розслідування чи суду. Разом з тим, відповідно до практики Європейського суду з прав людини «ризик втечі має оцінюватися судом у контексті чинників, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню. Серйозність покарання є релевантною обставиною в оцінці ризику того, що підозрюваний може втекти.
Ураховуючи ці обставини у сукупності із особою обвинуваченого ОСОБА_8 , який не має сталих соціальних зв'язків, офіційно не працевлаштований, неодружений, не має постійного прибутку, та характером злочину, у вчиненні якого він обвинувачується, апеляційний суд дійшов до висновку про існування ризику того, що обвинувачений може залишити місце проживання та переховуватися від суду.
Крім того, апеляційний суд ураховує, що ОСОБА_8 є наркозалежною особою, є пацієнтом замісної терапії, не працевлаштований, тому ризик вчинення інших правопорушень, пов'язаних з обігом наркотичних засобів, надалі залишається актуальним.
Також апеляційний суд ураховує, що апеляційний розгляд ще не розпочатий, а тому продовжує існувати ризик незаконного впливу на свідків, зважаючи на установлену КПК процедуру отримання судом показів від свідків.
Будь-яких даних про зменшення чи відсутність ризиків для продовження застосування обвинуваченому більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, у судовому засіданні не встановлено. Окрім того, апеляційний суд ураховує, що матеріали кримінального провадження не містять переконливих даних про застереження, які б унеможливлювали перебування обвинуваченого під вартою.
Ураховуючи вищезазначене, оцінюючи суспільний інтерес, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до свободи особистості, колегія суддів вважає, що з метою попередження ризиків, передбачених ст.177 КПК України, клопотання прокурора підлягає до задоволення, а дія запобіжного заходу щодо обвинуваченого ОСОБА_8 продовженню на 60 днів.
Керуючись ст.ст.177, 183, 197, 331, 405, 419 КПК України, суд апеляційної інстанції
ухвалив:
Клопотання прокурора задовольнити.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_8 запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів.
Апеляційний розгляд відкласти на 13 год. 30 хв. 02.06.2025.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4