Житомирський апеляційний суд
Справа №295/1280/25 Головуючий у 1-й інст. ОСОБА_1
Номер провадження №11-кп/4805/467/25
Категорія ст.539 КПК Доповідач ОСОБА_2
06 травня 2025 року Житомирський апеляційний суд в складі:
головуючого-судді ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю: секретаря ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в режимі відеоконференції в м.Житомирі судове провадження №295/1280/25 за апеляційною скаргою захисника засудженого ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_7 на ухвалу Богунського районного суду м.Житомира від 06.02.2025,
зазначеною ухвалою залишено без розгляду подання начальника Державної установи «Житомирська виправна колонія №4» про умовно-дострокове звільнення засудженого ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
В апеляційній скарзі адвокат ОСОБА_7 просить скасувати ухвалу суду першої інстанції, як незаконну. При цьому, звертає увагу, що 27 січня 2025 начальник ДУ «Житомирська виправна колонія (№ 4)» звернувся до суду з поданням про умовно-дострокове звільнення ОСОБА_8 , оскільки для такого звільнення існували всі передбачені законом підстави. В свою чергу, ОСОБА_8 , за рекомендацією працівників колонії, була написана заява до суду про розгляд справи без його участі. Зазначає, що із змісту ухвали вбачається, що представник колонії та прокурор подали заяви про залишення подання виправної колонії без розгляду. Разом з цим, в ухвалі не зазначено на які законні підстави або причини посилались представник виправної колонії та прокурор у заявах про залишення подання без розгляду, а судом не з'ясовано думку ОСОБА_8 щодо вказаних заяв та подання про умовно- дострокове звільнення, чим обмежено процесуальні права засудженого, гарантовані ОСОБА_8 законодавством. Вважає, що подання начальника колонії про умовно-дострокове звільнення ОСОБА_8 відповідає вимогам ст.154 КВК України та ст.81 КК України. Крім того, ОСОБА_8 своєю сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення, ним фактично відбуто не менше трьох чвертей строку покарання, призначеного судом, має позитивну характеристику за час відбування покарання, в колонії добровільно працевлаштований, до праці та своїх обов'язків ставиться сумлінно, відповідально, завдання виконує вчасно та якісно, дотримується правомірних і ввічливих взаємовідносин з представниками адміністрації, як і має заохочення. Звертає увагу і на те, що за час відбування покарання ОСОБА_8 переосмислив своє життя та ставлення до вчиненого злочину, щиро розкаюється у вчиненому і хоче якнайшвидше повернутись до нормального життя, до рідних, знайти роботу і вести суспільно-корисний спосіб життя. При цьому, представник колонії, звертаючись до суду із заявою про залишення без розгляду вищевказаного подання, порушив право засудженого ОСОБА_8 на умовно-дострокове звільнення.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи адвоката ОСОБА_7 на підтримку апеляційної скарги, позицію прокурора, який просив оскаржену ухвалу залишити без змін, перевіривши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали провадження, а також ухвалу суду першої інстанції в межах, передбачених ст.404 КПК України, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 КІІК України.
Згідно ст.2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції при розгляді подання начальника ДУ «Житомирська виправна колонія №4» про умовно-дострокове звільнення засудженого ОСОБА_8 , в основному дотримався вказаних вимог кримінально-процесуального закону.
З ухвали убачається, суд першої інстанції діяв у відповідності до положень ст.539 КПК України, відповідним чином мотивувавши свої висновки.
Так, відповідно до ч.1 ст.539 КПК України, питання, які виникають під час та після виконання вироку вирішуються судом за клопотанням (поданням) прокурора, засудженого, його захисника, законного представника, органу або установи виконання покарань, а також інших осіб, установ або органів у випадках, встановлених законом.
Згідно ч.5 ст.539 КПК України, в судове засідання викликаються засуджений, його захисник, законний представник, прокурор. Про час та місце розгляду клопотання (подання) повідомляються орган або установа виконання покарань, що відає виконанням покарання або здійснює контроль за поведінкою засудженого; лікарська комісія, що дала висновок стосовно питань застосування до засудженого примусового лікування або його припинення, у випадку розгляду відповідних питань; спостережна комісія, служба у справах дітей, якщо розглядається погоджене з ними клопотання; цивільний позивач і цивільний відповідач, якщо питання стосується виконання вироку в частині цивільного позову, інші особи у разі необхідності.
Як вбачається з матеріалів провадження №295/1280/25, 27.01.2025 начальник ДУ «Житомирська виправна колонія (№4)» звернувся до Богунського районного суду м.Житомира з поданням про умовно-дострокове звільнення засудженого ОСОБА_8 (а.п.1-2).
Засудженим ОСОБА_8 подано заяву про розгляд справи судом першої інстанції без його участі. (а.п.18). Участь останнього в судовому розгляді провадження з урахуванням ст.539 КПК України не є обов'язковою, підстав стверджувати, що в даному випадку, судом першої інстанції порушені процесуальні права засудженого (залишення без розгляду подання) не встановлено. Крім того, докази на підтвердження того, що розписка про проведення судового засідання без участі засудженого, написана останнім за вимогою адміністрації установи, відсутні. Останній, будучи належно повідомленим судом першої інстанції про розгляд провадження (а.п.15-16, 18) безумовно міг використати своє право на особисту участь в судовому засіданні, однак ним не скористався.
В свою чергу, 06.02.2025 представником ДУ «Житомирська виправна колонія (№4)» ОСОБА_9 та прокурором Житомирської окружної прокуратури ОСОБА_10 направлені до суду першої інстанції письмові заяви про залишення подання відносно ОСОБА_8 без розгляду.
За вказаних обставин суд першої інстанції дійшов висновку про залишення подання без розгляду, з посиланням на положення ч.1 ст.26 КПК України.
В свою чергу, згідно ч.1 ст.26 КПК України, сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом.
Відповідно ж до ч.3 цієї статті, суд у кримінальному провадженні вирішує лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом.
З таким висновком суду погоджується й апеляційний суд та вважає, що в даному випадку клопотання ініціатора подання (ДУ «Житомирська виправна колонія (№4)», як і прокурора, здійснюючого процесуальний контроль у цьому провадженні, про залишення без розгляду подання відносно засудженого ОСОБА_8 , фактично свідчить про анулювання самого подання ініціатором, що обґрунтовано призвело до фактичної відсутності предмета судового розгляду, як і відсутності необхідності судового аналізу та оцінки подання та його доводів.
Залишення без розгляду подання не позбавляє процесуального права повторно звернутися до суду з питанням про умовно-дострокове звільнення засудженого як установою виконання покарань, так і самим засудженим.
Таким чином, аналізуючи вищевикладені обставини в їх сукупності, апеляційний суд дійшов висновку про необґрунтованість апеляційної скарги у зв'язку з чим вважає за необхідне залишити її без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду без змін.
Керуючись ст.ст.404, 407 КПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_7 залишити без задоволення, а ухвалу Богунського районного суду м.Житомира від 06.02.2025, якою залишено без розгляду подання начальника Державної установи «Житомирська виправна колонія №4» про умовно-дострокове звільнення засудженого ОСОБА_8 , - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді :