вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
про повернення позовної заяви
16.05.2025м. ДніпроСправа № 904/2300/25
Суддя Дупляк С.А., розглянувши матеріали
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Пионія"
до Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області
про стягнення безпідставно сплачених коштів,
Товариство з обмеженою відповідальністю "Пионія" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою від 23.04.2025 за вих. №б/н до Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області (далі - відповідач), у якій просить стягнути 38.040,00 грн безпідставно сплачених коштів.
Судові витрати позивач просить суд стягнути з відповідача.
Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №904/2300/25 визначено суддю ДУПЛЯКА Степана Анатолійовича, що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.05.2025.
Ухвалою суду від 12.05.2025 позовну заяву залишено без руху, запропоновано позивачу усунути недоліки позовної заяви від 23.04.2025 за вих. №б/н, про які зазначено в тексті ухвали.
Через відділ документального забезпечення 14.05.2025 від позивача надійшла заява від б/д за вих. №б/н про усунення недоліків позовної заяви, у якій останній зазначає про те, що здійснено реєстрацію електронного кабінету підприємства в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі та додає докази надсилання позовної заяви з додатками на адресу відповідача та завірену копію платіжного доручення №50 від 21.04.2025 про сплату судового збору у сумі 3.028,00 грн.
Крім того, позивач зазначає, що в матеріалах справи знаходиться платіжне доручення №50 від 21.04.2025 про сплату судового збору у сумі 3.028,00 грн.
Господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для повернення позовної заяви з огляду на таке.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 164 ГПК України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Частиною 2 ст. 123 ГПК України визначено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому відношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Частиною 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що ставки судового збору встановлюються в таких розмірах: із позовної заяви майнового характеру сплачується 1,5 відсотки ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 150 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; із позовної заяви немайнового характеру - 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
З 01.01.2025 набрав чинності Закон України "Про Державний бюджет України на 2025 рік", статтею 7 якого встановлено, що прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2025 року становить 3.028,00 грн.
Як зазначалось вище, в заяві про усунення недоліків позивач вказує, що в матеріалах справи знаходиться платіжне доручення №50 від 21.04.2025 про сплату судового збору у сумі 3.028,00 грн.
Суд зазначає, що до позовної заяви від 23.04.2025 за вих. №б/н в якості доказу сплати судового збору було долучено платіжне доручення №50 від 21.04.2025 на суму 3.028,00 грн, однак цим платіжним дорученням сплачено судовий збір за подання іншої позовної заяви від 25.04.2025 у іншій справі.
Так, відповідно до довідки канцелярії Господарського суду Дніпропетровської області №95/25 від 07.05.2025, платіжне доручення №50 від 21.04.2025 на суму 3.028,00 грн була використана у справі №904/2010/25, суддя Євстигнеєва Н.М.
Як вбачається з КП "Діловодство спеціалізованого суду", ухвалою суду від 28.04.2025 у справі №904/2010/25 було повернуто позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Пионія" до Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області безпідставно сплачені кошти у розмірі 38.040,00 грн (вх. №1929/25 від 25.04.2025).
Позивач не звертався до суду з заявою згідно п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" про повернення судового збору сплаченого за платіжним дорученням №50 від 21.04.2025 на суму 3.028,00 грн.
Водночас, відповідно до пункту 2 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі повернення заяви або скарги.
Та обставина, що позивач станом на даний момент не звернувся до суду із клопотанням про повернення судового збору у справі №904/2010/25 не є гарантією неподання ним такого клопотання у майбутньому.
У разі прийняття судом платіжного доручення №50 від 21.04.2025 на суму 3.028,00 грн, як належного доказу оплати судового збору за подання позову від 23.04.2025 за вих. №б/н у справі №904/2300/25 позивач, після ухвалення судом рішення у цій справі, не буде позбавлений можливості подання клопотання про повернення судового збору, сплаченого за подання позовної заяви у справі №904/2010/25.
Аналогічна позиція викладена у постанові Центрального апеляційного господарського суду від 28.03.2023 у справі №904/4585/22.
Питання повторного використання платіжного документа при повторному поданні позовної заяви за умови повернення без розгляду попередньо поданої заяви також розглядалося Верховним Судом.
У постанові від 13 лютого 2019 року у справі №1540/3297/18 Верховний Суд звернув увагу, що певний час редакція частини четвертої статті 6 Закону України "Про судовий збір" передбачала таке право, що якщо сума судового збору підлягала поверненню у зв'язку із залишенням позову без розгляду, але не була повернута, до повторно поданого позову додається первісний документ про сплату судового збору (друге речення цієї норми закону).
Проте, Законом України від 22 травня 2015 року № 484-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору" це речення було виключено з цієї норми (підпункт 4 пункт 4 цього Закону) і станом на час розгляду заяви стаття 6 Закону України "Про судовий збір" передбачала, що за повторно подані позови, що раніше були залишені без розгляду, судовий збір сплачується на загальних підставах.
Тому, заявник/позивач, коли подає повторно заяву, має сплати судовий збір за її розгляд і не вправі використовувати первісний документ про сплату цього платежу, доданий до первинної заяви, яку суд залишив без розгляду. Запроваджене законодавче нововведення не обмежує і не порушує прав заявника / позивача в частині обов'язку нести додаткові майнові витрати у зв'язку зі зверненням до суду, оскільки за законом такий заявник / позивач має право на повернення суми судового збору, сплаченого за подання первісної заяви, яка була залишена без розгляду.
Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12.10.2023 у справі №160/554/23.
За таких обставин прийняття судом платіжного доручення №50 від 21.04.2025 на суму 3.028,00 грн, як належного доказу оплати судового збору за подання позову від 23.04.2025 за вих. №б/н у справі № 904/2300/25 з високою імовірністю буде мати наслідком безпідставне повернення позивачу з Державного бюджету України грошових коштів у розмірі 3.028,00 грн за подання позовної заяви.
Водночас, за відсутності дієвого державного механізму, що гарантуватиме фактичну наявність у Державному бюджеті України грошових коштів у розмірі 3.028,00 грн за подання цього позову, судове рішення не може ґрунтуватись на ймовірності добросовісної поведінки позивача.
За таких обставин платіжне доручення №50 від 21.04.2025 на суму 3.028,00 грн не може бути прийнята судом в якості належного доказу оплати судового збору за подання позову у даній справі.
Недоплата судового збору за подання позову від 23.04.2025 за вих. №б/н у даній справі становить 3.028,00 грн.
А тому в ухвалі суду про залишення позовну заяву без руху було вказано, що позивачем не додано доказів сплати судового збору у розмірі 3.028,00 грн за подання позовної заяви від 23.04.2025 за вих. №б/н.
Однак позивачем не було усунуто вищевказаний недолік, а тому позивач не виконав вимог ухвали, встановлених судом.
Разом з тим, до заяви про усунення недоліків позивач долучив доказ направлення відповідачу копії позовної заяви і доданих до неї документів листом з описом вкладень, проте суд вказаний доказ належним також не визнає з огляду на таке.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 164 ГПК України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують відправлення іншим учасникам справи копії позовної заяви і доданих до неї документів.
Позивач зобов'язаний до подання позовної заяви надіслати учасникам справи її копії та копії доданих до неї документів листом з описом вкладення (ч. 1 ст. 172 ГПК України).
Основною метою використання опису вкладення є одержання відправником офіційних доказів направлення адресату конкретного переліку документів.
За змістом пункту 61 Правил надання поштового зв'язку, затверджених Постановою № 270 від 05.03.2009 Кабінету Міністрів України, у разі приймання внутрішніх поштових відправлень з оголошеною цінністю з описом вкладення бланк опису заповнюється відправником у двох примірниках. Працівник поштового зв'язку повинен перевірити відповідність вкладення опису, розписатися на обох його примірниках і проставити відбиток календарного штемпеля. Один примірник опису вкладається до поштового відправлення, другий видається відправникові. На примірнику опису, що видається відправникові, працівник поштового зв'язку повинен зазначити номер поштового відправлення. За бажанням відправника на примірнику опису, що вкладається до поштового відправлення, вартість предметів може не зазначатися.
Суд звертає увагу, що в матеріалах заяви про усунення недоліків позовної заяви №904/2300/25 наявний лист з описом вкладення про відправлення на адресу відповідача копії позовної заяви та додатків, проте перевірити вміст поштового відправлення, а саме які саме додатки були направлені на адресу відповідача судом не вбачається можливим.
Відповідно до ч. 4 ст. 174 ГПК України, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою.
Враховуючи вищевикладене, позовна заява від 23.04.2025 за вих. №б/н та додані до неї документи підлягають поверненню без розгляду.
Повернення позовної заяви без розгляду, після усунення недоліків, не перешкоджає повторному зверненню з нею до суду.
Керуючись ч. 4 ст. 74, ст. 234 ГПК України, господарський суд, -
Повернути позовну заяву від 23.04.2025 за вих. №б/н та додані до неї документи.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та підлягає оскарженню в порядку та строки, визначені ст.ст. 256, 257 ГПК України.
Додаток (для позивача): позовна заява від 23.04.2025 за вих. №б/н з додатками;
Суддя С.А. Дупляк