вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
16.05.2025м. ДніпроСправа № 904/1314/25
Господарський суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді Перової О.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) представників сторін, матеріали справи
за позовом Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Донецькій області, 84333, Донецька область, м.Краматорськ, вул.Уральська, 12, код ЄДРПОУ 25946285
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛОККАРД", 25002, Кіровоградська область, м.Кропивницький, вул.Ельворті, буд.7, офіс 202, код ЄДРПОУ 44574166
про стягнення заборгованості
Служба відновлення та розвитку інфраструктури у Донецькій області звернулася до Господарського суду Дніпропетровської області із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛОККАРД" про стягнення заборгованості за договором № 4-17 від 09.10.2024 у розмірі 123 480,60грн.
Також позивач просить суд судові витрати покласти на відповідача.
Відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.03.2025 справу № 904/1314/25 передано на розгляд судді Перовій О.В.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 28.03.2025 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників за наявними в матеріалах справи документами.
Щодо дотримання прав відповідача під час розгляду даної справи судом.
Відповідно до частини третьої статті 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.
Частиною сьомою статті 6 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
Судом було з'ясовано, що відповідач має зареєстрований електронний кабінет в підсистемі (модулі) Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи, тому ухвала Господарського суду Дніпропетровської області від 28.03.2025 була направлена відповідачу до його електронного кабінету, про що свідчить довідка про доставку електронного листа від 29.03.2025.
За змістом частини шостої статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є:
1) день вручення судового рішення під розписку;
2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи;
3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення;
4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду;
5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.
Суд з'ясував, що відповідно до довідки про доставку електронного листа ухвала суду від 28.03.2025 була доставлена до електронного кабінету відповідача 29.03.2025 о 01:10 (а.с.90).
З урахуванням положень частини шостої статті 242 Господарського процесуального кодексу України 30.03.2025 відповідач отримав ухвалу суду від 28.03.2025.
Крім того, суд наголошує, що за змістом статей 2, 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" убачається, що кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі. Для реалізації права доступу до судових рішень, внесених до Реєстру, користувачу надаються можливості пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування судових рішень або їхніх частин.
Так, згідно з даними Єдиного державного реєстру судових рішень, зокрема, ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 28.03.2025 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/124859484) надіслано судом 28.03.2025, зареєстровано в реєстрі 28.03.2025 та забезпечено надання загального доступу 31.03.2025, тобто завчасно; отже у позивача та відповідача були всі дані, необхідні для пошуку та відстеження руху справи, а також поданими у ній заявами по суті справи, а також реальна можливість отримання такої інформації також із вказаного відкритого джерела (у Єдиному державному реєстрі судових рішень).
Отже відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області по даній справі.
Так, ухвалою суду від 28.03.2025, з урахуванням вимог частини восьмої статті 165 Господарського процесуального кодексу України, судом було запропоновано відповідачу подати відзив на позовну заяву протягом 15-ти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
Ураховуючи встановлену судом вище дату отримання ухвали суду відповідачем (30.03.2025), граничним строком для подання відзиву на позовну заяву було 14.04.2025.
Також судом були враховані положення, встановлені Нормативами і нормативними строками пересилання поштових відправлень та поштових переказів, затвердженими наказом Міністерства інфраструктури України від 28.11.2013 № 958 та зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 28.01.2014 за № 173/24950, відповідно до яких нормативні строки пересилання простої письмової кореспонденції операторами поштового зв'язку (без урахування вихідних днів об'єктів поштового зв'язку) місцевої - Д+2, пріоритетної - Д+1; у межах області та між обласними центрами України (у тому числі для міст Києва, Сімферополя, Севастополя) - Д+3, пріоритетної - Д+2; між районними центрами різних областей України (у тому числі для міст обласного підпорядкування) - Д+4, пріоритетної - Д+3; між іншими населеними пунктами різних областей України - Д+5, пріоритетної - Д+4, де Д - день подання поштового відправлення до пересилання в об'єкті поштового зв'язку або опускання простого листа чи поштової картки до поштової скриньки до початку останнього виймання; 2, 3, 4, 5 - кількість днів, протягом яких пересилається поштове відправлення. При пересиланні рекомендованої письмової кореспонденції зазначені в пункті 1 цього розділу нормативні строки пересилання збільшуються на один день.
Відповідач не скористався своїм правом на надання відзиву на позовну заяву.
Зважаючи на предмет та підстави позову у даній справи, суд доходить висновку, що матеріали справи містять достатньо документів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення.
Більше того, права відповідача, як учасника справи, не можуть забезпечуватись за рахунок порушення права позивача на розумність строків розгляду справи судом (на своєчасне вирішення спору судом), що є безпосереднім завданням господарського судочинства, та яке відповідно до норм частини другої статті 2 Господарського процесуального кодексу України превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Відповідно до статті 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Отже у статті 248 Господарського процесуального кодексу України законодавець визначив межі розумного строку для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження, а саме: не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Крім того, згідно з частинами другою, третьою статті 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Відповідно до частини восьмої статті 252 Господарського процесуального кодексу України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Згідно з частиною четвертою статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.
Суд, розглянувши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті,
05.02.2024 між Службою відновлення та розвитку інфраструктури у Донецькій області (далі - позивач, замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЛОККАРД" (далі - відповідач, постачальник) був укладений договір № 4-4 (а.с.38-45).
Відповідно до пункту 1.1. договору постачальник зобов'язується поставити покупцю товар (дизельне паливо - 5000 л), шляхом передачі йому паливних талонів, а покупець зобов'язується прийняти товар і оплатити його вартість на умовах даного договору.
ДК 021:2015-09130000-9-нафта та дистиляти (пункт 1.2. договору).
Асортимент та кількість товару (об'єм товарної партії) погоджуються сторонами у видаткових накладних на товар. Товар поставляється поетапно. партіями, згідно з заявками покупця. Право власності на товар переходить до покупця з моменту передачі постачальником оформленої видаткової накладної на товар (пункт 1.3. договору).
Заправлення автотранспорту покупця здійснюється при пред'явленні паливних талонів на АЗС, перелік яких надає постачальник (додаток 1), відповідно до «Правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами», затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 1442 від 20.12.1997 року (пункт 1.5. договору).
Загальна сума договору становить 231 000,00грн з ПДВ, у тому числі ПДВ 38 500,00грн (пункт 2.1. договору).
Вартість одного літра пального, установлена у договорі величиною незмінною по виданим покупцеві паливним талонам (пункт 2.2. договору).
За договором постачальник зобов'язується передати товар у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму у строки та на умовах, визначених договором. З моменту переходу права власності на товар, він залишається на зберіганні у постачальника. Відпуск товару зі зберігання покупцю здійснюється на підставі пред'явлених паливних талонів на товар на АЗС (пункт 4.1. договору).
Паливний талон - спеціальний талон, придбаний на умовах і за відпускною ціною обумовленого номіналу, що підтверджує право його власника на отримання на АЗС фіксованої кількості товару певного найменування і марки, які позначені в ньому (пункт 4.2. договору).
Сторони домовилися про те, що момент переходу права власності на товар (факт його продажу), який настає після оплати товару та документально підтверджується видатковою накладною, оформленою між покупцем і постачальником, заповненою відповідно до вимог ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Постачальник видає покупцю (представнику покупця) паливні талони в момент видачі видаткової накладної, інформація про видані паливні талони вказується в цій видатковій накладній (пункт 4.3. договору).
У момент пред'явлення паливного талона для відпуску товару на АЗС постачальника здійснюється фіксація відпуску товару зі зберігання покупцю шляхом обліку та погашення пред'явленого паливного талона, причому дана фіксація підтверджує виконання постачальником своїх зобов'язань за договором. Після закінчення кожного календарного місяця, протягом 5-ти робочих днів місяця, наступного за звітним, постачальник формує для покупця акт видачі товару зі зберігання, де вказується найменування і кількість товару, виданого зі зберігання за пред'явленими паливними талонами, та який покупець (його представник) зобов'язаний підписати (пункт 4.4. договору).
Право власності на товар від постачальника до покупця переходить у момент підписання сторонами видаткової накладної на товар. До моменту фактичної відпустки товару покупцеві по паливним талонам, товар перебуває на зберіганні у продавця. Сторони погодили, що всі умови й місця зберігання товару постачальник визначає самостійно без яких-небудь обмежень і погоджень із покупцем. Постачальник має право здійснювати змішання товару, що перебуває на зберіганні, одного роду й однієї якості. Сторони визначили, що в рамках даного договору звичайним строком зберігання є період тривалістю до 183 календарних днів з моменту підписання кожної видаткової накладної на товар (з моменту надходження товару на зберігання), для кожної партії товару зазначеного в даній накладній. Початком обчислення строку виконання зобов'язання постачальника відпустити товар покупцеві по паливним талонам є дата підписання сторонами видаткової накладної на товар. Передача покупцеві товару зі зберігання без пред'явлення паливного талона не здійснюється.
У випадку, якщо покупець не скористається своїм правом одержати товар в період звичайного строку зберігання (183 календарних дня), сторони прийшли до згоди, що товар залишається на зберіганні у постачальника ще на період не більше 182 календарних днів (182 календарних днів - зберігання понад звичайний строк зберігання) і даний період є періодом, протягом якого покупець має право висунути вимогу до постачальника по повернення товару. Після закінчення понад звичайний строк зберігання сторони домовились вважати, що покупець відмовився від права прийняти товар, обов'язок постачальника щодо передачі покупцю товару у розмірі (кількості) вказаному в паливному талоні на пальне припиняється. Покупець втрачає право на цей товар, право власності на товар переходить від покупця до продавця в 366 календарний день з моменту підписання кожної видаткової накладної на товар й видачі паливних талонів на товар (пункт 4.6. договору).
Для відпуску товару приймаються паливні талони без помарок і виправлень, з штрих-кодом, що читається, які мають всі реквізити, зазначені в п.4.5. договору. Паливний талон, за яким здійснено відпуск товару, залишається на АЗС. Сторони домовилися про те, що факт продажу товару (виконання обов'язку постачальника передати товар у власність покупцю) підтверджується пред'явленим паливним талоном, який враховується постачальником (пункт 4.7. договору).
У разі відмови відпуску товару транспортним засобам покупця на АЗС постачальника або партнерів, працівник покупця спільно з представником (оператором, працівником) АЗС, а у разі їх відмови в участі при складанні документу - самостійно, складає акт про не здійснення відпуску товару за договором у 2 (двох) примірниках. Зазначений акт направляється постачальнику із викликом для прибуття до відповідної АЗС. Направлення акту здійснюється покупцем на електронну адресу постачальника зазначеного у реквізитах цього договору (пункт 4.18. договору).
Повноважний представник постачальника зобов'язаний прибути до відповідної АЗС, зазначеної у виклику покупця, у строк, що не перевищує 1 (один) робочий день з моменту отримання постачальником такого виклику, для складання спільного з покупцем акту про нездійснення відпуску товару та з'ясування причин невідпуску товару, попередньо повідомивши покупця про конкретну дату та час його прибуття, шляхом направлення електронного листа на електронну адресу покупця (пункт 4.19. договору).
У випадку складання акту про не здійснення відпуску товару в порядку визначеному договором, покупець також має право залучати до складання акту про не здійснення відпуску товару третіх осіб, зокрема, працівників АЗС та/або інших суб'єктів господарювання, підприємства, установи організації та/або експертні установи та/або представників громадськості (зокрема представників профспілкових організацій) тощо (пункт 4.21. договору).
У разі відмови відпуску товару транспортним засобам покупця на АЗС постачальника або партнерів, після оформлення акту про не здійснення відпуску товару в порядку та на умовах цього договору, покупець має право направити зазначенні документи на адресу постачальника, з вимогою про повернення попередньо отриманих за товар коштів. Постачальник зобов'язаний повернути всі отримані за товар кошти на розрахунковий рахунок покупця у строк, що не перевищує трьох банківських днів з моменту отримання такої вимоги (пункт 4.22. договору).
Розрахунки проводяться протягом 10 робочих днів, шляхом оплати покупцем після пред'явлення постачальником рахунка на оплату партії товару (пункт 5.1. договору).
Сплата вартості товару здійснюється покупцем шляхом 100 % попередньої оплати у безготівковій формі на розрахунковий рахунок постачальника (пункт 5.2. договору).
Договір вступає в дію з моменту його підписання сторонами та є чинним до 31 грудня 2024 року, але в будь-якому разі до повного виконання сторонами своїх зобов'язань (пункт 6.1. договору).
Постачальник має право своєчасно та в повному обсязі отримати плату за поставлений товар, відмовитися від договору в порядку та на умовах, встановлених цим договором (пункт 7.1. договору).
Відповідно до пункту 7.2. договору постачальник зобов'язаний, зокрема забезпечити передачу товару у строки, встановлені цим договором; забезпечити передачу товару через АЗС покупцю в наступному режимі - безперервно та цілодобово, за винятком випадків, коли роботу АЗС припинено в наслідок технічної перерви, технічної аварії або дії форс-мажорних обставин, у відповідності до кількості та номенклатури товару; забезпечити достатню кількість товару на АЗС з метою своєчасного та належного виконання своїх обов'язків згідно договору; забезпечити безкоштовне зберігання оплаченого товару покупцем до моменту його фактичного отримання.
Покупець зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплатити товар; прийняти поставлений товар; здійснювати з постачальником остаточні розрахунки за договором у випадку його дострокового припинення пункт 7.4. договору).
05.02.2024 року сторонами підписано перелік мережі АЗС, на яких здійснюється відпуск пального по талонам (додаток № 1) (а.с.46-66).
18.03.2024 сторонами підписано додаткову угоду до договору № 4-4 від 05.02.2024 про таке:
На підставі пункту 6.3. розділу 6 «Строк дії договору. Внесення змін та розірвання договору», та цінової довідки Торгово-промислової палати № 206/24 від 13 березня 2024, внести зміни до договору № 4-4 від 05.02.2024 на постачання товару (дизельне паливно - 5 000 л), а саме:
1. Пункт 2.1. розділу 2 «Ціна товару та загальна сума договору» договору № 4-4 від 05.02.2024 викласти у наступній редакції:
«Загальна сума договору становить 230 991,60грн з ПДВ, у тому числі ПДВ 38 498,60грн, у тому числі:
- 2 000 л по ціні за одиницю товару 46,20грн;
- 2 940 л по ціні за одиницю товару 47,14грн;.
2. Всі інші положення чинного договору № 4-4 від 05.04.2024 залишаються без змін.
3. Дана додаткова угода складена у 2-х екземплярах, які мають однакову юридичну силу, по одному для кожної із сторін.
4. Дана додаткова угода набирає чинності з моменту підписання і є невід'ємною частиною договору № 4-4 від 05.02.2024 (а.с.67).
Договір та додаткову угоду підписані сторонами та скріплені печатками без зауважень та заперечень до нього.
Предметом доказування у даній справі є встановлення обставин укладення договору № 4-4 від 05.02.2024, строк дії договору, умови поставки, факт поставки/непоставки товару, загальна вартість поставленого/непоставленого товару, наявність прострочення поставки товару, правомірність заявленої до стягнення основної заборгованості.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи у їх сукупності, ураховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона покликається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд доходить висновку про задоволення позовних вимог з огляду на таке.
Згідно із частиною першою статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Відповідно до частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.
Згідно зі статтею 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
У відповідності до приписів статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 ЦК України).
Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною першою статті 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно з приписами статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (стаття 712 Цивільного кодексу України).
За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 655 Цивільного кодексу України).
Нормами частини першої статті 656 Цивільного кодексу України встановлено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.
Згідно із частиною першою статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Відповідно до статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
У відповідності до норм частини першої статті 664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар.
Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина сьома статті 193 ГК України).
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).
Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (стаття 530 Цивільного кодексу України).
Частиною другою статті 693 Цивільного кодексу України визначено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (стаття 175 ГК України).
Згідно зі статтею 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Матеріали справи не містять доказів того, що договір № 4-4 від 05.02.2024 та додаткова угода від 18.03.2024 визнавалися недійсними у судовому порядку.
Службою відновлення та розвитку інфраструктури у Донецькій області на виконання умов договору перераховано на рахунок відповідача грошові кошти у розмірі 138 562,20грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 111 від 18.03.2024 (а.с.68).
Товариством з обмеженою відповідальністю "ЛОККАРД" передані позивачу скретч-картки на отримання дизпалива у кількості 2 940 літрів на загальну суму 138 562,20грн, що підтверджується видатковою накладною № 0007/0000104 від 19.03.204 (а.с.69).
Постановою Кабінету Міністрів України №1442 від 20.12.1997, затверджені Правила роздрібної торгівлі нафтопродуктами, як визначають порядок роздрібної торгівлі пальним, оливами, мастилами.
Торгівля нафтопродуктами, призначеними для відпуску споживачам, здійснюється через мережу АЗС (абзац 2 пункту 3 Правил № 1442).
Розрахунки за реалізовані нафтопродукти здійснюються готівкою та/або у безготівковій формі (із використанням електронних платіжних засобів, паливних карток, талонів, відомостей на відпуск пального тощо) в установленому законодавством порядку. Разом з продукцією споживачеві в обов'язковому порядку видається розрахунковий документ установленої форми на повну суму проведеної операції, який підтверджує факт купівлі товару (пункт 9 Правил №1442).
Спільним наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20.05.2018 №281/171/578/155, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 02.09.2008 за №805/15496, затверджена Інструкція про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України.
Згідно із вказаною Інструкцією талон - це спеціальний талон, придбаний за умовами та відпускною обумовленого номіналу, що підтверджує право його власника на отримання на АЗС фіксованої кількості нафтопродукту певного найменування і марки, які позначені на ньому.
За своїм призначенням талони не можуть бути засобом розрахунків, адже як оплата за паливо на рахунок продавця за безготівковим розрахунком перераховуються гроші. У свою чергу, талон - це документ, який підтверджує право покупця на отримання вже оплаченого палива, що зберігається на АЗС.
У процесі отримання замовником паливо-мастильних матеріалів (дизельне паливо) на АЗС виявилось, що надані постачальником скретч-картки не забезпечені товаром, що унеможливило заправку транспорту замовника.
Як вбачається з актів про нездійснення відпуску товару від 06.02.2025, представниками АЗС було відмовлено у заправці автомобіля замовника дизельним паливом за скретч-карткою/талоном, виданими ТОВ «ЛОККАРД» (а.с.74-79).
Зазначені акти були підписані лише представниками замовника у кількості 3 осіб, у зв'язку із відмовою представників АЗС від підписання акту про порушення договірних зобов'язань.
Листом від 13.02.2025 № 013-217 позивач вимагав від Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛОККАРД" повернути кошти за договором № 4-4 від 05.02.2024 у розмірі 123 480,60грн у семиденний термін з моменту отримання даного листа (а.с.70-73).
Відповідач не скористався своїм правом надання заперечень проти заявлених позивачем позовних вимог, доказів на спростування заявленої до стягнення заборгованості у справі суду не надав.
Станом на день прийняття рішення у справі заборгованість за договором № 4-4 від 05.02.2024 складає 123 480,60грн (недопоставлене дизельне паливо в об'ємі 2 620 літрів), що підтверджується матеріалами справи, тому підлягає до стягнення.
Відповідно до частини першої статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (статті 76-79 ГПК України).
Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
За викладеного, є правомірними та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за договором № 4-4 від 05.02.2024 у розмірі 123 480,60грн.
Щодо судових витрат.
Згідно із частиною першою статті 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Закон України "Про судовий збір" визначає правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору.
Відповідно до пунктів 1, 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору становить 1,5 відсотки ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру ставка судового збору становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України. Суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України (стаття 9 Закону України "Про судовий збір").
Оскільки при зверненні до Господарського суду Дніпропетровської області заявлено вимогу майнового характеру (123 480,60грн), то позивач сплатив судовий збір у розмірі 3 028,00грн, про що свідчить платіжна інструкція № 117 від 18.03.2025.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір у справі покладається на відповідача у розмірі 3 028,00грн.
Керуючись статтями 2, 3, 20, 73 - 79, 86, 91, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Позовні вимоги Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Донецькій області до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛОККАРД" про стягнення заборгованості задовольнити у повному обсязі.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛОККАРД", 25002, Кіровоградська область, м.Кропивницький, вул.Ельворті, буд.7, офіс 202, код ЄДРПОУ 44574166 на користь Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Донецькій області, 84333, Донецька область, м.Краматорськ, вул.Уральська, 12, код ЄДРПОУ 25946285 заборгованість у розмірі 123 480,60грн (сто двадцять три тисячі чотириста вісімдесят гривень 60 копійок) та судовий збір у розмірі 3 028,00грн (три тисячі двадцять вісім гривень 00 копійок).
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складене 16.05.2025
Суддя О.В. Перова