Справа №461/3490/25
Провадження №3/461/1367/25
15 травня 2025 року суддя Галицького районного суду м.Львова Мироненко Л.Д., з участю представника митниці Лубоцького Б.І., розглянувши матеріали, які надійшли з Львівської митниці про притягнення до адміністративної відповідальності за порушення митних правил:
громадянки України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце народження Львівська область, тимчасово не працюючої, місце проживання АДРЕСА_1 , закордонний паспорт НОМЕР_1 від 11.03.2021 виданий 6391,
за ч.3 ст.471 Митного Кодексу України, -
12.04.2025 близько 22 год. 53 хв. в пункт пропуску "Нижанковичі- Мальховіце", митного поста "Нижанковичі" Львівської митниці, в напрямку «в'їзд в Україну» прибув автомобіль марки «Тойота» модель «Рав 4» реєстраційний номер НОМЕР_2 у якості водія слідувала ОСОБА_1 , обравши для слідування смугу спрощеного митного контролю «зелений коридор», чим заявила про відсутність будь-яких товарів, які підлягають обов'язковому декларуванню та оподаткуванню або які належать до категорії товарів, на переміщення яких через митний кордон України встановлені заборони чи обмеження.
У ході митного контролю автомобіля марки «Тойота» модель «Рав 4» реєстраційний номер НОМЕР_2 , виникла підозра щодо наявності в ньому товарів, які належать до категорії товарів, що підлягають обов'язковому декларуванню та оподаткуванню. Автомобіль було переведено зі смуги спрощеного митного контролю в місце поглибленого огляду транспортних засобів та товарів, де під час проведення огляду у багажному відділенні автомобіля, в сумці з особистими речами, без ознак приховування, було виявлено не задекларовані лікарські засоби іноземного фабричного виробництва, а саме:
1. таблетки з маркуванням «Congestal» (діюча речовина - Псевдоефедрин) в кількості 90 шт., що згідно постанови КМУ № 770 таблиці 4 списку 1 відноситься до прекурсорів, обіг яких обмежено і стосовно яких встановлюються заходи контролю;
2. таблетки з маркуванням «1,2,3» (діюча речовина - Псевдоефедрин) в кількості 30 шт., що згідно постанови КМУ № 770 таблиці 4 списку 1 відноситься до прекурсорів, обіг яких обмежено і стосовно яких встановлюються заходи контролю. Громадянка України ОСОБА_1 дозвільних документів на право переміщення через митний кордон України вказаних лікарських засобів не надала.
Також було направлено повідомлення №150/25 в Самбірський РВП ГУНП України у Львівській області про вчинення кримінального правопорушення передбаченого ст. 309 КК України.
Вищевказані медичні препарати були вилучені працівниками Самбірського РВП ГУНП України у Львівській області «протоколом огляду місця події». Таким чином гр. України ОСОБА_1 вчинила недекларування товарів, що підпадають під встановлені законодавством обмеження щодо вивезення з митної території України.
На лист Львівської митниці працівниками Самбірський РВП ГУНП України у Львівській області листом від 24.04.2025 (вх ЛМ від 24.04.2025 №14529/8.5-20) було повідомлено, що в ході перевірки не встановлено ознак кримінального правопорушення передбаченого ст. 309 КК України, а тому відомості до ЄРДР не вносились. Вилучені лікарські препарати в кількості 120 таблеток були повернуті гр. ОСОБА_1 .
Таким чином, на думку митного органу, гр. ОСОБА_1 вчинила дії, щодо недекларування товарів, що переміщуються через митний кордон України громадянами, а саме: недекларування товарів (крім валютних цінностей), що підпадають під встановлені законодавством обмеження щодо ввезення на митну територію України, та які переміщуються громадянами.
Представник Львівської митниці в судовому засідання зазначив, що у діях особи, що притягається до адміністративної відповідальності, наявний склад правопорушення, яке їй інкриміноване. До останньої слід застосувати стягнення, передбачене санкцією ч. 3 ст. 471 Митного кодексу України.
ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилась, хоча була належним чином повідомлена про дату, час та місце розгляду справи. Європейський суд з прав людини у рішенні «Пономарьов проти України» зазначив, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Враховуючи принцип судочинства, яким визнано пріоритет публічного інтересу над приватним, суд вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, оскільки безпідставне умисне затягування справи нівелює завдання КУпАП, яким є охорона конституційного ладу України, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції, законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством (стаття 1 КУпАП).
Суд зауважує, що Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки. Зважаючи на обов'язок суду щодо розгляду справи в розумні строки, приходжу до переконання про можливість розгляду справи за відсутності особи щодо якої складено протокол.
Статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини гарантовано кожній фізичній особі право на розгляд судом протягом розумного строку справи, у якій вона є стороною. Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправних зволікань) судового захисту. В поняття «розумний строк» розгляду справи Європейський суд з прав людини включає: складність справи, поведінку заявника, поведінку органів державної влади, важливість справи для заявника. В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції. Крім того, сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
За наведених обставин, з метою дотримання розумних строків розгляду справи та враховуючи, що особа, яка притягається до відповідальності не з'явилася в судове засідання, обізнана про наявність даного адміністративного провадження та скерування справи на розгляд до суду, приймаючи до уваги вжиття судом вичерпних заходів для повідомлення особи про дату, час та місце розгляду справи і забезпечення її участі у розгляді справи, визнано можливим розгляд справи у її відсутності.
Заслухавши представника Львівської митниці, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.
Згідно ст.9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління, і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Підставою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність в її діях складу адміністративного правопорушення - передбачена нормами права сукупність об'єктивних і суб'єктивних ознак, за наявності яких діяння можна кваліфікувати як адміністративне правопорушення. Він включає в себе об'єкт, об'єктивну сторону, суб'єкт, суб'єктивну сторону.
Відповідно до ч. 1 ст. 458 МК України порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений законодавством України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, через митний кордон України і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність.
Об'єктом порушень митних правил є суспільні відносини, які виникають в галузі державного управління, охороняються законодавством, що встановлює митні правила, і яким завдається шкода у випадку вчинення митних правопорушень.
Об'єктивною стороною порушень митних правил є зовнішній прояв суспільно-небезпечного посягання на об'єкт, що перебуває під охороною адміністративно-правових санкцій. Об'єктивну сторону характеризують ознаки, які визначають акт зовнішньої поведінки правопорушника. До них належать діяння (дія чи бездіяльність), їх шкідливі наслідки, причинний зв'язок між діяннями й наслідками, місце, час, обстановка, спосіб, знаряддя та засоби вчинення порушень митних правил.
Відповідно до п. 1 ст. 197 МК України у випадках, передбачених законом, на окремі товари встановлюються обмеження щодо їх переміщення через митний кордон України. Пропуск таких товарів через митний кордон України та/або їх випуск залежно від вимог відповідного закону здійснюються митними органами на підставі отриманих від державних органів, інших установ та організацій відповідних дозвільних документів.
Факт вчинення ОСОБА_1 митного правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 471 МК України підтверджується даними, що містяться в:
- протоколі про порушення митних правил № 000558/209000/2025 від 12.04.2025 р.;
- акті про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу;
- письмових поясненнях ОСОБА_1 .
Таким чином, суд приходить до висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні митного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.471 МК України, а саме у недекларуванні товарів (крім валютних цінностей), що підпадають під встановлені законодавством заборони та/або обмеження щодо ввезення на митну територію України або вивезення за межі цієї території та які переміщуються громадянами.
При цьому, з урахуванням незначної вартості переміщуваних товарів, з огляду, що ОСОБА_1 раніше до адміністративної відповідальності не притягалась, суд приходить до переконання, що на останню слід накласти стягнення у виді штрафу, в межах встановлених санкцією ч. 3 ст. 471 МК України, без конфіскації товарів.
У відповідності до ст.487 МК України, провадження у справах про порушення митних правил здійснюється відповідно до цього Кодексу, а в частині, що не регулюється ним, - відповідно до законодавства України про адміністративні правопорушення.
Статтею ст. 40-1 КУпАП передбачено, що судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення. Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом. Згідно п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного з правопорушника стягується 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Керуючись ст.ст. 471 МК України, ст.ст.40-1,283 КУпАП, суд -
ОСОБА_1 визнати винною у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 471 МК України, та накласти на неї стягнення у виді штрафу в розмірі 5100 (п'ять тисяч сто) грн. 00 коп. без конфіскації переміщуваних товарів.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Державної судової адміністрації України судовий збір в розмірі 605,60 грн.
Постанова судді у справі про порушення митних правил може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду через Галицький районний суд м. Львова, особою, стосовно якої вона винесена, представником такої особи, митним органом, який здійснював провадження у цій справі протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Суддя Л.Д, Мироненко