Справа №461/2407/25
Провадження №3/461/988/25
15 травня 2025 року суддя Галицького районного суду м. Львова Мироненко Л.Д., з участю представника митниці Лубоцького Б.І., розглянувши матеріали, які надійшли з Львівської митниці про притягнення до адміністративної відповідальності за порушення митних правил:
громадянина України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце народження Чернівецька область, тимчасово не працює, місце проживання АДРЕСА_1 , закордонний паспорт НОМЕР_1 дата видачі 11.07.2018 виданий органом 7301,
за ч.3 ст.471 Митного Кодексу України, -
02 лютого 2025 року о 12 годин 51 хвилин в зону митного контролю в напрямку в'їзд в Україну, смугою руху «зелений коридор» пункту пропуску «Шегині Медика» митного поста «Мостиська» Львівської митниці заїхав транспортний засіб марки «MERCEDES-BENZ 316 CDI», реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням гр. України ОСОБА_1 .
При здійсненні митного контролю даного транспортного засобу виникла підозра щодо наявності в ньому товарів, які підлягають обов'язковому декларуванню та оподаткуванню. Автомобіль було переведено зі смуги спрощеного митного контролю в місце поглибленого догляду транспортних засобів та товарів, де під час проведення огляду автомобіля було виявлено товар, а саме:
1. друковане видання (книга) «Lectionen, Epifteln und Evangelien», 1850 рік, в твердій обкладинці;
2. друковане видання (книга) «Schiller Werke» 2 том, 1867 рік, в твердій обкладинці;
3. друковане видання (книга) «Schiller Werke» 5 том, 1867 рік, в твердій обкладинці;
4. друковане видання (книга) «Schiller Werke» 7 том, 1867 рік, в твердій обкладинці;
5. друковане видання (книга) «Schiller Werke» 3 том, 1867 рік, в твердій обкладинці;
6. друковане видання (книга) «Concordantiae Sacrorum Bibliorum Vulgatae Editionis» 1724 рік, в твердій обкладинці.
Даний товар переміщувався без приховування в багажному відділенні автомобіля.
На момент переміщення через митний кордон у громадянин України ОСОБА_1 не надавалось до митного контролю будь-яких дозвільних документів.
У письмових поясненнях громадянин України ОСОБА_1 зазначив, що не знав про необхідність декларувати тимчасово вилучені у нього книги.
Відповідно до експертного висновку від 17.03.2025 № 109 Львівської національної наукової бібліотеки України імені В. Стефаника з 6 наданих, тимчасово вилучених у справі про ПМП, предметів такими, що мають історико-культурну цінність визнано наступні:
-друковане видання (книга) «Concordantiae Sacrorum Bibliorum Vulgatae Editionis» 1724 рік, в твердій обкладинці;
-друковане видання (книга) «Lectionen, Epifteln und Evangelien», 1850 рік, в твердій обкладинці.
Таким чином, на думку митного органу, громадянин ОСОБА_1 вчинив дії спрямовані на переміщення через митний кордон України товарів, що підпадають під встановлені законодавством заборони та обмеження щодо ввезення на митну територію України, шляхом недекларування, тобто не заявив за встановленою формою точних та достовірних відомостей, перелік яких визначений Митним кодексом України, про товари, які переміщуються громадянином через митний кордон України.
Представник Львівської митниці в судовому засідання зазначив, що у діях особи, що притягається до адміністративної відповідальності, наявний склад правопорушення, яке йому інкриміноване. До останнього слід застосувати стягнення, передбачене санкцією ч. 3 ст. 471 Митного кодексу України.
ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилась, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи шляхом скерування судової повістки за адресою його місця проживання. Європейський суд з прав людини у рішенні «Пономарьов проти України» зазначив, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Враховуючи принцип судочинства, яким визнано пріоритет публічного інтересу над приватним, суд вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, оскільки безпідставне умисне затягування справи нівелює завдання КУпАП, яким є охорона конституційного ладу України, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції, законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством (стаття 1 КУпАП).
Суд зауважує, що Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки. Зважаючи на обов'язок суду щодо розгляду справи в розумні строки, приходжу до переконання про можливість розгляду справи за відсутності особи щодо якої складено протокол.
Статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини гарантовано кожній фізичній особі право на розгляд судом протягом розумного строку справи, у якій вона є стороною. Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправних зволікань) судового захисту. В поняття «розумний строк» розгляду справи Європейський суд з прав людини включає: складність справи, поведінку заявника, поведінку органів державної влади, важливість справи для заявника. В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції. Крім того, сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
За наведених обставин, з метою дотримання розумних строків розгляду справи та враховуючи, що особа, яка притягається до відповідальності не з'явилася в судове засідання, обізнана про наявність даного адміністративного провадження та скерування справи на розгляд до суду, приймаючи до уваги вжиття судом вичерпних заходів для повідомлення особи про дату, час та місце розгляду справи і забезпечення її участі у розгляді справи, визнано можливим розгляд справи у її відсутності.
Суд, заслухавши думку представника Львівської митниці, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного висновку.
Згідно ст.9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління, і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Підставою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність в її діях складу адміністративного правопорушення - передбачена нормами права сукупність об'єктивних і суб'єктивних ознак, за наявності яких діяння можна кваліфікувати як адміністративне правопорушення. Він включає в себе об'єкт, об'єктивну сторону, суб'єкт, суб'єктивну сторону.
Відповідно до ч. 1 ст. 458 МК України порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений законодавством України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, через митний кордон України і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність.
Об'єктом порушень митних правил є суспільні відносини, які виникають в галузі державного управління, охороняються законодавством, що встановлює митні правила, і яким завдається шкода у випадку вчинення митних правопорушень.
Об'єктивною стороною порушень митних правил є зовнішній прояв суспільно-небезпечного посягання на об'єкт, що перебуває під охороною адміністративно-правових санкцій. Об'єктивну сторону характеризують ознаки, які визначають акт зовнішньої поведінки правопорушника. До них належать діяння (дія чи бездіяльність), їх шкідливі наслідки, причинний зв'язок між діяннями й наслідками, місце, час, обстановка, спосіб, знаряддя та засоби вчинення порушень митних правил.
Згідно із ч.5 ст. 374 МК України культурні цінності за кодами 9701 1000 00, 9701 90 00 00, 9702 00 00 00, 9703 00 00 00, 9704 00 00 00, 9705 00 00 00, 9706 00 00 00 згідно з УКТ ЗЕД, виготовлені 50 і більше років тому, незалежно від їх вартості та способу переміщення через митний кордон України, підлягають письмовому декларуванню в порядку, встановленому для підприємств.
Згідно із ст.1 Закону України від 21.09.1999 № 1068-XIV культурні цінності об'єкти матеріальної та духовної культури, що мають художнє, історичне, етнографічне та наукове значення і підлягають збереженню, відтворенню та охороні відповідно до законодавства України, зокрема і старовинні книги та інші видання, що становлять історичну, художню, наукову та літературну цінність, окремо чи в колекції.
Згідно п.1.6. Наказу Міністерства культури і мистецтв України від 22 квітня 2002 року № 258 «Про затвердження Інструкції про порядок оформлення права на вивезення, тимчасове вивезення культурних цінностей та контролю за їх переміщенням через державний кордон України» «вивезення, тимчасове вивезення, у тому числі шляхом пересилання, культурних цінностей за межі митної території України дозволяється за наявності свідоцтва на право вивезення (тимчасового вивезення) культурних цінностей з території України".
Також відповідно до Наказу Міністерства культури і мистецтв України від 22 квітня 2002 року № 258 (п.7 Додатку п.1.5 до Інструкції про порядок оформлення права на вивезення, тимчасове вивезення культурних цінностей та контролю за їх переміщенням через державний кордон України) Свідоцтва не потребують твори друку, видані після 1945 року.
Культурні цінності, що вивозяться з України, декларуються в установленому законодавством порядку митному органу України, який здійснює контроль за їх переміщенням та митне оформлення, а також за наявності свідоцтва.
Факт митного правопорушення підтверджується даними, що містяться в:
- протоколі про порушення митних правил № 0132/UA209000/2025від 02.02.2025 р.;
- акті про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу;
-довідці про вартість товару;
- експертному висновку від 17.03.2025 № 109 Львівської національної наукової бібліотеки України імені В. Стефаника;
-письмових поясненнях ОСОБА_1 .
Таким чином, суд приходить до висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні митного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.471 МК України, а саме у недекларуванні товарів (крім валютних цінностей), що підпадають під встановлені законодавством заборони та/або обмеження щодо ввезення на митну територію України або вивезення за межі цієї території та які переміщуються громадянами,
Обставин, що пом'якшують чи обтяжують відповідальність ОСОБА_1 судом не встановлено.
Приймаючи до уваги характер вчиненого правопорушення, особу, яка притягається до адміністративної відповідальності, ступінь її вини і майновий стан, суд приходить до висновку, що на останнього, слід накласти штраф в межах встановлених санкцією ч.3 ст.471 МК України.
При цьому, суд враховує, що дії ОСОБА_1 , а саме перевезення незадекларованих товарів, що мають історико-культурну цінність, свідчать про його умисел на уникнення сплати митних платежів до Державного бюджету України у особливий період, а саме в умовах дії на території України правового режиму воєнного стану.
Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що товари, що були безпосереднім предметом правопорушення і переміщення яких через митний кордон України обмежено законодавством України - підлягають конфіскації в дохід держави.
Згідно ст. 519 МКУ, витрати у справі про порушення митних правил складаються з видатків на інвентаризацію, зберігання, перевезення (пересилання) товарів, транспортних засобів, зазначених у пункті 3 статті 461цього Кодексу, а також з інших понесених митними органами витрат на провадження або розгляд справи. До витрат у справі про порушення митних правил належать також кошти, що виплачуються експерту за виконання його обов'язків та за роботу, виконану за дорученням митного органу, виплати добових, компенсації на проїзд до митного органу і назад та наймання приміщення, а також кошти, одержані свідком на відшкодування витрат, пов'язаних з викликом для дачі пояснень.
Відповідно до ст. 520 МКУ, витрати у справі про порушення митних правил відшкодовуються особою, щодо якої винесено постанову про накладення адміністративного стягнення.
Крім того, відповідно до ст. 40-1 КУпАП та Закону України «Про судовий збір» з ОСОБА_1 слід стягнути в користь ДСА України судовий збір у розмірі 605,60 грн., а на користь Львівської митниці витрати на зберігання товару у сумі 47,52 грн.
Керуючись ст.ст. 471 МК України, ст.ст.40-1,283 КУпАП, суд, -
ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 471 МК України, та накласти на нього стягнення у виді штрафу в розмірі 5100 (п'ять тисяч сто) грн. 00 коп.
Вилучений, відповідно до протоколу про порушення митних правил № 0132/UA209000/2025від 02.02.2025 року товар - конфіскувати в дохід держави.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Державної судової адміністрації України судовий збір в розмірі 605,60 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Львівської митниці витрати за зберігання товару на складі митниці у сумі 47,52 грн.
Постанова судді у справі про порушення митних правил може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду через Галицький районний суд м. Львова, особою, стосовно якої вона винесена, представником такої особи, митним органом, який здійснював провадження у цій справі протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Суддя Л.Д, Мироненко