Справа № 342/22/25
Провадження № 22-ц/4808/722/25
Головуючий у 1 інстанції Андріюк І. Г.
Суддя-доповідач Барков В. М.
16 травня 2025 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський апеляційний суд у складі:
головуючого судді Баркова В. М.,
суддів: Василишин Л. В.,
Максюти І. О.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 , на рішення Городенківського районного суду Івано-Франківської області від 12 березня 2025 року, в складі судді Андріюк І. Г., ухвалене в м. Городенка Івано-Франківської області, повний текст якого складено 12 березня 2025 року, у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про збільшення розміру аліментів,
У січні 2025 року позивачка ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до відповідача ОСОБА_2 про збільшення розміру аліментів.
В обґрунтування позову зазначала, що з відповідачем по справі вона перебувала у зареєстрованому шлюбі з 28 квітня 2017 року, який розірвано рішенням Городенківського районного суду Івано-Франківської області від 17 грудня 2020 року. Від спільного подружнього життя мають малолітню дочку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
В подальшому Городенківським районним судом Івано-Франківської області від 08 квітня 2021 року ухвалено рішення про стягнення з відповідача на користь ОСОБА_1 , щомісячно аліменти в розмірі 1 500 грн. на утримання малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Однак, з моменту ухвалення вищенаведеного рішення змінилися життєві обставини сторін у справі, що стало підставою для звернення з цим позовом до суду. Так, на даний час дитина хворіє, постійно проходить обстеження та лікування, що потребує витрат. Також дитині був поставлений діагноз: набута деформація кінцівки. Крім того, ОСОБА_3 відвідує дитячий садок, що потребує регулярного фінансового забезпечення для покриття витрат на освіту, додаткові заняття, харчування, а також інші супутні витрати.
Зазначає, що ОСОБА_2 офіційно працює у Чеській республіці та заробляє приблизно 51 000 - 55 000 грн. З урахуванням рівня доходів ОСОБА_2 вважає за можливим перегляд матеріального забезпечення дитини для забезпечення її потреб.
З врахуванням уточнених позовних вимог просила збільшити розмір аліментів,які стягуються з відповідача на підставі судового рішення № 342/4/21, провадження №2/342/265/2021, прийнятого 08 квітня 2021 року Городенківським районним судом Івано-Франківської області, стягнувши на користь позивачки аліменти на утримання дочки в розмірі 5 000 грн щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму, встановленого законодавством України на дітей відповідного віку, щомісячно, починаючи стягнення з дня пред'явлення даного позову і до досягнення дитиною 23 років.
Рішенням Городенківського районного суду Івано-Франківської області від 12 березня 2025 року у задоволенні позову відмовлено .
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права, неповне з'ясування усіх фактичних обставин справи просить рішення суду скасувати , ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд ухвалюючи оскаржуване рішення не звернув уваги на те, що рівень доходу відповідача значно збільшився, оскільки такий працює в Чеській республіці, де середній рівень доходу у працівників вищий порівняно із середнім рівнем заробітної плати в Україні. Дані обставини є підставою для перегляду розміру аліментів та їх подальшого збільшення до 5000, 00 грн.
Крім того, встановлена рішенням Городенківського районного суду Івано-Франківської області від 08 квітня 2021 року сума аліментів є недостатньою для розвитку дитини та задоволення її мінімальних потреб. З урахуванням збільшення розміру прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку у 2025 році порівняно з 2021 роком, зростання цін, значного зростання витрат на харчування, розвиток та утримання дитини,- попередньо визначений судом розмір аліментів цим вимогам не відповідає. Також, встановлено, що позивач самостійно утримує дитину, і цього рівня не вистачає на належне утримання доньки.
Відзив на апеляційну скаргу у встановлений апеляційним судом строк не надходив. Відповідно до ч. 3 ст. 360 ЦПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
За положеннями статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами, перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Згідно з частиною першою статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Відповідно до частини першої статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Крім того, відповідно до частини 1 статті 274 ЦПК України, в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах, що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя.
Частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України визначено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Враховуючи категорію справи, ціну позову розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).
Стаття 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Відповідно до частин першої-другої статті 27 вказаної Конвенції держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Отримувати підвищений мінімальний розмір аліментів - це безумовне право, визначене законом, яке захищається в судовому порядку саме в інтересах дитини.
Статтею 141 СК України передбачено, що мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття (стаття 180 СК України).
Відповідно до частини третьої статті 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.
Статтею 182 СК України встановлено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 31) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 32) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати.
Згідно зі статтею 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Зазначене також роз'яснено судам у пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів».
Ураховуючи зміст статей 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не є незмінним. Отже, у зв'язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.
СК України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду, але не пов'язує їх зі способом присудження (частина третя статті 181 СК України). Стаття 192 СК України тільки вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених в судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
З огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями статті 192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою й зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів у певній твердій грошовій сумі та навпаки).
При розгляді позовів, заявлених із зазначених підстав, застосуванню підлягає не тільки стаття 192 СК України, але й низка інших норм, присвячених обов'язку батьків утримувати своїх дітей (стаття 182 «Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів», стаття 183 «Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини», стаття 184 «Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі»).
Указане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 05 лютого 2014 року № 6-143цс13, і неодноразово підтриманою Верховним Судом у постановах: від 30 червня 2020 року, у справі № 343/945/19, провадження № 61-2057св20, від 12 січня 2022 року у справі № 545/3115/19, провадження № 61-18145св20, від 23 травня 2022 року у справі № 752/26176/18, провадження № 61-16697св21, та інших.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
Відповідно до частини другої статті 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Відповідно до частини третьої статті 182 СК України суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» збільшено прожитковий мінімум на дітей віком до 6 років та встановлено його у розмірі 2 563 грн.
Отже, враховуючи положення частини другої статті 182 СК України мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину до 6 років становить 1 281,50 грн.
Відповідно до частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі з 28 квітня 2017 року, який рішенням Городенківського районного суду Івано-Франківської області від 17 грудня 2020 року було розірвано (а.с. 7-8).
Від спільного подружнього життя у них народилася донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження, серія НОМЕР_1 , виданого 16 травня 2019 року Івано-Франківським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області (а. с. 5).
Рішенням Городенківського районного суду від 08 квітня 2021 року вирішено стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 щомісячно аліменти у розімір по 1 500, 00 грн на утримання малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Стягнення аліментів розпочато з 05 січня 2021 року і до досягнення дитиною повноліття. Вирішено стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 щомісячно аліменти на її утримання у розмірі 600, 00 грн до досягнення дитиною ОСОБА_4 , трирічного віку. Стягнення аліментів на утримання дружини розпочато з 05 січня 2021 року (а.с. 13-15).
Звертаючись до суду з указаним позовом, ОСОБА_1 посилалася на те, що стягнутий судом з відповідача у 2021 році розмір аліментів у твердій грошовій сумі в розмірі 1 500 грн є недостатнім для утримання дитини ОСОБА_4 , тоді як ОСОБА_2 працює в Чеській республіці, де середній рівень доходу працівників становить 51 000 - 55 000 грн, що значно перевищує середній рівень заробітної плати в Україні, у зв'язку з чим відповідач має можливість сплачувати аліменти на утримання дочки у більшому розмірі.
Разом з тим, на підтвердження вищевказаних доводів ОСОБА_1 не надала суду жодних доказів щодо розміру доходів відповідача, що унеможливлює суд встановити чи дійсно у відповідача збільшився розмір заробітної плати або інших доходів.
Крім того, апелянтом не надано доказів на підтвердження того, що ОСОБА_2 значно покращив своє матеріальне становище з моменту ухвалення рішення суду про стягнення аліментів, що надало б йому можливість сплачувати аліменти у новому, більшому розмірі. Матеріали справи також не містять доказів, що свідчать про погіршення її матеріального стану та/або погіршення стану здоров'я.
Наявність правових підстав для збільшення розміру аліментів на утримання дитини, ОСОБА_1 також обґрунтовувала тим, що у зв'язку із погіршенням стану здоров'я дитини, проходженням нею обстежень та лікування, існує необхідність у збільшенні розміру аліментів на утримання останньої. До того ж, спільна дитина сторін, відвідує садок, а тому потребує регулярного фінансового забезпечення для покриття витрат на освіту, додаткових занять, а також інших супутніх витрат.
На підтвердження погіршення стану здоров'я дитини позивачкою надані наступні документи: копія медичної документації Ф-1, копії квитанцій про оплату ліків в аптеках на загальну суму 727,40 грн, копія довідки про звернення ОСОБА_5 до лікаря від 22 листопада 2024 року (а.с. 10-12).
Також позивачкою долучено копію довідки директора ЗДО № 28 «Квітка Карпат» від 06 грудня 2024 року № 124 про те, що ОСОБА_6 відвідує заклад дошкільної освіти (ясла-садок) № 28 «Квітка Карпат» з 02 вересня 2024 року по теперішній час.
Виходячи з цього варто зазначити наступне. Додаткові витрати на дитину не є аліментами (коштами на утримання дитини).
Додаткові витрати на дитину, - це витрати, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо). Вказаний перелік особливих обставин не є вичерпним і встановлюється індивідуально у кожному конкретному випадку.
Як зазначив Верховнии? Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у своїй Постанові від 26 серпня 2020 року у справі № 336/1488/19, провадження № 61-19103св19, особливі обставини можуть бути зумовлені, як негативними (хвороба), так і позитивними фактами (схильність дитини до музики, що потребує купівлі музичного інструменту, або до певного виду спорту, що вимагає додаткових матеріальних витрат, або дитина потребує оздоровлення та відпочинку біля моря чи на гірському курорті).
З аналізу судової практики, яка склалась, до додаткових витрат відносять: а) навчання у спеціалізованому закладі освіти, технікумі, коледжі, при умові погодження з батьком/матір'ю навчального закладу та доведеності існування особливих обставин, які зумовлені необхідністю платного навчання дитини у цьому закладі адже дитині гарантовано державою безоплатне навчання у загальноосвітній школі; б) розвиток здібностей дитини, а саме витрати на гуртки, заняття, які розвивають конкретні здібності дитини, придбання спортінвентарю, музичного інструменту, витрати на участь у змаганнях та конкурсах, витрати на вивчення іноземних мов, підтверджені відповідними нагородами, які одержували діти або характеристиками; в) оздоровлення (санаторно-курортне або відпочинок біля моря або на гірському курорті при умові доведеності, що для покращення стану здоров'я дитини вона потребувала відпочинок та оздоровлення саме там); г) лікування (систематичні витрати, понесені у зв'язку з постійною хворобою дитини, фізичними травмами).
Враховуючи наведене, колегія суддів зазначає, що факт погіршення здоров'я дитини та збільшення витрат апелянтки на утримання дитини не є обставиною для зміни розміру аліментів у розумінні ст. 192 СК України.
Водночас, колегія суддів звертає увагу, що апелянт, посилаючись на понесення додаткових витрат у зв'язку із лікуванням та проходженням обстежень дитини, не позбавлена можливості звернутись з позовом щодо стягнення додаткових витрат.
Доводи апеляційної скарги щодо того, що рішення суду першої інстанції не відповідає принципам законності та обґрунтованості, і ухвалено судом першої інстанції із порушенням норм матеріального і процесуального права, є необґрунтованими, оскільки вказані доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в ході апеляційного розгляду даної справи.
Таким чином, суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини в справі та правильно визначив характер спірних правовідносин і закон, який їх регулює та застосував норми права, які регулюють ці правовідносини, вирішив спір з урахуванням меж заявлених вимог та конкретних обставин справи на підставі наданих сторонами доказів з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Вищевикладене дає підстави для висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін з підстав, передбачених статтею 375 ЦПК України.
Керуючись статтями 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Городенківського районного суду Івано-Франківської області від 12 березня 2025 року - залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дня її ухвалення і у випадках, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 16 травня 2025 року.
Судді В. М. Барков
Л. В. Василишин
І. О. Максюта