Справа № 344/16400/22
Провадження № 22-ц/4808/496/25
Головуючий у 1 інстанції Бородовський С. О.
Суддя-доповідач Василишин Л. В.
08 травня 2025 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський апеляційний суд у складі:
головуючої (суддя-доповідач): Василишин Л. В.,
суддів: Баркова В. М., Максюти І. О.,
секретаря: Петріва Д.Б.
за участі представника апелянта адвоката Шемрая С.Б.
представника позивача адвоката Яша П.К.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 12 лютого 2025 року, ухвалене в складі судді Бородовського С. О. в місті Івано-Франківську, у справіза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Медгал Україна» до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно набутого майна,
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2022 року представник ТОВ «Медгал Україна» - адвокат Яш П. К. звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно набутого майна.
Позов мотивований тим, що відповідачка була однією із учасників товариства, внісши в його статутний фонд 10500 грн, що складало 30 % статутного капіталу.
15 лютого 2018 року ОСОБА_1 подано заяву про вихід з товариства.
31 липня 2018 року та 04 червня 2019 року ОСОБА_1 подано заяви про виплату їй вартості частки у майні товариства.
ТОВ «Медгал Україна» надало відповідь, що внаслідок непередання бухгалтерських документів колишнім директором товариства - ОСОБА_2 та блокування роботи підприємства ним і спадкоємцем ОСОБА_3 неможливо повно і достовірно оцінити фінансовий стан підприємства, визначити його показники діяльності та вартість майна, яке мало би перебувати на балансі такого.
З огляду на відсутність первинної бухгалтерської документації, товариством почали здійснюватися заходи щодо її відновлення. Отримавши виписку по банківському рахунку та зробивши аналіз руху грошових коштів, товариству стало відомо, що в період з 27 січня 2015 року по 14 червня 2017 року ОСОБА_1 надала підприємству поворотну фінансову допомогу на загальну суму 1 025 800 грн. Підставою такої допомоги зазначено договори б/н від 28 жовтня 2014 року, 02 січня 2015 року, 12 жовтня 2016 року та 01 січня 2017 року. В подальшому остання стала отримувати кошти підприємства як повернення цієї фінансової допомоги. Проте загальна сума повернення наданої поворотної фінансової допомоги склала 1 661 450 грн, що на 635650 грн більше, аніж нею було надано. Зазначене підтверджується виписками по рахунку товариства. Водночас оригінали первинних бухгалтерських документів та вказаних договорів зберігаються в ОСОБА_1 та третьої особи - ОСОБА_2 , який перебував на той час директором підприємства.
Представник позивача також зазначав, що рішенням Івано-Франківського міського суду від 12 березня 2018 року (справа № 344/711/18) трудовий договір між колишнім керівником ОСОБА_2 та ТОВ «Медгал Україна» розірвано. 16 липня 2018 року внесено відповідний запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Однак документація колишнім керівником товариству досі не повернута, навіть незважаючи на те, шо товариство неодноразово зверталося до останнього із відповідною вимогою щодо передачі документів на підставі актів приймання-передачі.
Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 17 вересня 2019 року відкрито провадження за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Медгал Україна» про стягнення ринкової вартості частини в майні в сумі 457089 грн (справа № 909/982/19). У свою чергу ТОВ «Медгал Україна» подало зустрічний позов до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно набутого майна (грошових коштів у сумі 635650 грн). Проте ухвалою суду від 25 листопада 2019 року зустрічний позов повернуто, так як суд уважав, що предмет і підстави первісного та зустрічного позовів є різними, у договорах поворотної фінансової допомоги ОСОБА_1 виступає як фізична особа, а не учасник товариства, а тому спір не відноситься до юрисдикції господарських судів України. Зазначена ухвала залишена без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 23 березня 2020 року.
Представник позивача наголошував, що через відсутність первинної бухгалтерської документації товариство 20 вересня 2019 року звернулося до аудиторської фірми «Фортел» з проханням провести вибірку інформації про рух грошових коштів на підставі банківських виписок, зокрема тих, що стосуються відповідачки. Та саме з цієї інформації 30 серпня 2019 року товариству стало відомо, що ОСОБА_1 набула певну суму грошових коштів без достатньої правової підстави, що і слугувало підставою для звернення до суду. 11 листопада 2019 року ТОВ «Медгал Україна» звернулося із зустрічним позовом до відповідачки до Господарського суду Івано-Франківської області, внаслідок чого позовна давність перервалася. В подальшому вирішувалося прийняття цього зустрічного позову і лише після ухвалення Західним апеляційним судом 23 березня 2020 року відповідної постанови перебіг трирічної позовної давності почався заново.
На підставі викладеного, представник позивача просив суд стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Медгал Україна» грошові кошти в сумі 635650 грн, як такі, що набуті нею без достатньої правової підстави.
Короткий зміст оскаржуваного рішення суду
Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 12 лютого 2025 року позов ТОВ «Медгал Україна» задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Медгал Україна» грошові кошти в сумі 635650 грн та 9534,75 грн судового збору.
В обґрунтування рішення суд зазначив, що позивачем підтверджено факт сплати спірних коштів відповідачці, яка в свою чергу будь-яких доказів на встановлення правової підстави отримання таких коштів не надала, що свідчить про її обов'язок повернути спірні кошти на підставі статті 1212 ЦК України.
Водночас суд зазначив, що строк позовної давності позивачем не пропущено, оскільки звернення товариства із аналогічним позовом до суду господарської юрисдикції та вирішення судом питання про прийняття цього позову, перериває строк позовної давності.
Короткий зміст та узагальнюючі доводи апеляційної скарги
ОСОБА_1 на рішення суду подала апеляційну скаргу, в якій посилається на його незаконність та необґрунтованість, неповне та неправильне встановлення судом обставин справи, а також неправильне дослідження судом доказів у справі.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що не погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що ТОВ «Медгал Україна» не пропустило строк позовної давності при поданні позову у цій справі. Так, зі слів представника позивача товариство дізналося про наявність у неї заборгованості перед таким 30 серпня 2019 року. Зазначена дата в розумінні частини першої статті 261 ЦК України є датою початку перебігу строку позовної давності. Водночас із цим позовом ТОВ «Медгал Україна» звернулося 29 грудня 2022 року, тобто після спливу 3-річного строку для звернення до суду, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні позовних вимог. На думку апелянтки, звернення позивача із аналогічним позовом до Господарського суду Івано-Франківської області, який було повернуто внаслідок порушення правил підвідомчості спору, не може переривати строк позовної давності.
Крім того, апелянтка звертає увагу суду на те, що в обґрунтування позовних вимог ТОВ «Медгал Україна» посилалося на статтю 1212 ЦК України. Однак підстави позову було обґрунтовано тим, що вона начебто не повернула грошові кошти на підставі певних договорів. У свою чергу наявність договірних відносин виключає застосування статті 1212 ЦК України, що не враховано судом першої інстанції під час ухвалення оскаржуваного судового рішення.
Просить оскаржуване рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити.
Позиція інших учасників справи
У відзиві на апеляційну скаргу представник ТОВ «Медгал Україна» - адвокат Абрам'юк А. І. просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду - без змін. Зазначає, що суд першої інстанції правильно визначив характер спірних правовідносин, не порушив норми матеріального та процесуального права, прийняв законне та обґрунтоване рішення. Також наголошує, що судом першої інстанції уже досліджувалося питання щодо строку позовної давності, висновок суду у цій частині є правильним, оскільки відповідачка заяви про застосування такого строку не подавала, то і підстави для застосування його судом відсутні.
Заяви (клопотання) учасників справи
У судовому засіданні представник апелянтки - адвокат Шемрай С. Б. вимоги апеляційної скарги підтримав, просив їх задоволити.
Представник позивача адвокат Яш П.К. заперечив щодо задоволення апеляційної скарги, просив оскаржуване рішення суду залишити без змін.
Позиція Івано-Франківського апеляційного суду
Згідно з статтею 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній та додатково поданими доказами, перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Заслухавши суддю - доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши законність та обґрунтованість рішення місцевого суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку про задоволення апеляційної скарги.
Фактичні обставини справи
Встановлено, що 15 лютого 2018 року приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Глущенко І. В. засвідчено підпис ОСОБА_1 на її заяві про вихід із ТОВ «Медгал Україна» (а.с. 10, том 1).
Відповідно до заяви від 31 липня 2018 року, ОСОБА_1 повідомила про вихід зі складу учасників ТОВ «Медгал Україна» та просила товариство повідомити про вартість її частки, надати обґрунтований розрахунок. Також просила товариство протягом 1 року виплатити їй вартість її частки, розмір якої скаладає 30 % статутного капіталу товариства та частки в майні Товариства (а.с. 11, том 1).
04 червня 2019 року ОСОБА_1 звернулася із заявою до директора ТОВ «Медгал Україна», в якій просила повідомити про вартість її частки та у строк до 01 серпня 2019 року виплатити її (а.с. 12, том 1).
Директор ТОВ «Медгал Україна» у відповідь на вказану заяву ОСОБА_1 повідомив, що повно і достовірно оцінити фінансовий стан підприємства, визначити його показники та вартість майна, яке мало би перебувати на балансі ТОВ «Медгал Україна» неможливо у зв'язку із зловживаннями попереднього керівництва товариства та накладенням арешту на рахунки.
У серпні 2019 року директор ТОВ «Медгал Україна» Третяк В. П. звернувся із заявою до директора ТОВ АФ «Фортел» ОСОБА_4 , в якій просив на підставі наданих банківських виписок провести вибіркову інформацію про рух грошових коштів за період з 01 січня 2015 року по 30 квітня 2018 року, зокрема по контрагенту ОСОБА_1 (а.с. 34, том 1).
Згідно із розрахунком боргу ОСОБА_1 перед ТОВ «Медгал Україна», наданим ТОВ АФ «Фортел», надано коштів на суму 1025800 грн, повернуто - 1661450 грн, різниця становить 635650 грн (а.с. 7, 34-47, том 1).
Застосовані норми права та висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).
Звертаючись до суду з цим позовом представник ТОВ «Медгал Україна» уважав, що відповідачка набула кошти товариства без достатньої правової підстави та вимагав їх повернення з посиланням на статтю 1212 ЦК України.
Загальні підстави для виникнення зобов'язань у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 ЦК України.
За змістом частини першої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Передбачений статтею 1212 ЦК України вид позадоговірних зобов'язань виникає за таких умов: набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; відсутність для цього правових підстав.
Отже, предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і неврегульовані спеціальними інститутами цивільного права.
Конструкція частини першої статті 1212 ЦК України свідчить про необхідність установлення так званої «абсолютної» безпідставності набуття (збереження) майна не лише в момент його набуття (збереження), а й станом на час розгляду спору.
Сутність зобов'язання з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави полягає у вилученні в особи - набувача частини її майна, що набута поза межами правової підстави, у випадку якщо правова підстава переходу відпала згодом, або взагалі без неї - якщо майновий перехід не ґрунтувався на правовій підставі від самого початку правовідносин, та передання майна тій потерпілій особі, яка має належний правовий титул на нього (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 06 березня 2019 року у справі № 910/1531/18).
Під відсутністю правової підстави розуміють такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується прямо на законі, або суперечить меті правовідносин і їх юридичному змісту. Отже, відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином (постанови Верховного Суду у складі колегій суддів Касаційного господарського суду від 01 квітня 2019 року в справі № 904/2444/18, від 23 квітня 2019 року в справі № 918/47/18, від 23 січня 2020 року у справі № 910/3395/19).
Договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання коштів). Якщо майно набуте на підставі правочину, статтю 1212 ЦК України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або її не було взагалі. Винятком є випадки, коли майно безпідставно набуте у зв'язку із зобов'язанням (правочином), але не відповідно до його умов.
У постанові від 08 вересня 2021 року в справі № 201/6498/20 Верховний Суд роз'яснив, що за правовою природою конструкція зобов'язання, що виникає з безпідставного набуття майна (безпідставного збагачення), є формою реалізації охоронного правовідношення та виконує компенсаторну функцію. Зобов'язання, що виникають внаслідок безпідставного збагачення є протилежністю до зобов'язання з правочинів (договорів). Правочин, зокрема договір, як належна правова підстава встановлює зобов'язання з передання речі, виконання робіт (надання послуги), сплати коштів. Відповідно, за відсутності (або у подальшому відпадіння) правової підстави в особи виникає зобов'язання повернути те, що було отримано безпідставно (кондикція). Отримання майна, набутого без підстави, призводить до реституційного ефекту, прямо протилежного тому, що передбачено договором. Загальною ознакою кондикції є відсутність (або відпадіння у подальшому) правової підстави для утримання майна, набутого особою, до якої потерпілий звертається з кондикційним позовом.
Отже, за загальним правилом, кондикція у її класичному розумінні є самостійним позадоговірним зобов'язальним способом захисту права власності або іншого майнового права, спрямованим на повернення майна, набутого без достатньої правової підстави, тому учаснику цивільних відносин, за чий рахунок відбулося таке неправомірне збагачення
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем підтверджено факт сплати спірних коштів відповідачці, яка в свою чергу будь-яких доказів на встановлення правової підстави отримання таких коштів не надала, що свідчить про її обов'язок повернути спірні кошти на підставі статті 1212 ЦК України.
Колегія суддів не погоджується із таким висновком суду першої інстанції.
Суд першої інстанції не врахував, що в обґрунтування позову ТОВ «Медгал Україна» зазначало, що ОСОБА_1 надала підприємству поворотну фінансову допомогу на загальну суму 1025800 грн на підставі укладених з товариством договорів без номеру від 28 жовтня 2014 року, 02 січня 2015, 12 жовтня 2016 року та 01 січня 2017 року. Отже, правовідносини, які виникли між сторонами є договірними та виникли в силу укладених угод, а тому відсутні умови для застосування до них статті 1212 ЦК України. Сам по собі простий математичний підрахунок повернутих сум та наявна різниця, не вказує на безпідставність набутих відповідачем коштів. Як вбачається з наявного у справі розрахунку боргу позивача та банківської вибірки про рух коштів (а.с.7-9, 36-76, том 1), при виплаті було визначено підставу виплати - договір. Інших доказів щодо природи отримання останніх позивачем не представлено. Посилання сторони в цьому випадку на відсутність необхідних бухгалтерських документів в силу зловживань попереднього керівництва товариства не змінює характеру існуючих правовідносин.
ТОВ «Медгал Україна» звертаючись до суду не обґрунтовувало позовні вимоги невиконанням чи неналежним виконанням умов договорів, водночас суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується із доводами апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції дійшов неправильного висновку про задоволення позовних вимог.
У зв'язку з встановленням судом безпідставності заявлених позивачем вимог, доводи апеляційної скарги щодо порушення позивачем строку позовної давності суд апеляційної інстанції не перевіряє, оскільки така обставина є самостійною підставою для відмови у позові.
Відповідно до вимог статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.
Суд першої інстанції належним чином не визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, не дослідив наявні у справі докази та не надав їм належну оцінку, в результаті чого ухвалив рішення, яке не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а тому відповідно до положень статті 376 ЦПК України воно підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову ТОВ «Медгал Україна» до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно набутого майна.
Розподіл судових витрат
Статтею 382 ЦПК України передбачено, що постанова суду апеляційної інстанції складається, в тому числі із розподілу судових витрат.
Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (частина тринадцята статті 141 ЦПК України).
Враховуючи, що суд апеляційної інстанції дійшов висновку про задоволення вимог апеляційної скарги ОСОБА_1 , понесені нею витрати зі сплати судового збору за подання такої підлягають відшкодуванню на її користь із ТОВ «Медгал Україна».
Керуючись статтями 374, 376, 381-384, 389 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволити.
Рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 12 лютого 2025 рокускасувати та ухвалити нове рішення.
В задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Медгал Україна» до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно набутого майна відмовити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Медгал Україна» на користь ОСОБА_1 витрати по оплаті судового збору в сумі 14302,13грн.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.
Повний текст постанови складено 16 травня 2025 року.
Суддя-доповідач: Л. В. Василишин
Судді: В. М. Барков
І. О. Максюта