Іменем України
14 травня 2025 року
м. Харків
справа № 642/4296/24
провадження №22-з/818/78/25
Харківський апеляційний суд у складі:
Головуючого: Маміної О.В.
суддів: Пилипчук Н.П., Яцини В.Б.,
за участю секретаря судового засідання Сізонової О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визначення частин у спільній сумісній власності на земельну ділянку та визнання права власності на частину земельної ділянки в порядку спадкування за заповітом,-
У липні 2024 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про визначення частин у спільній сумісній власності на земельну ділянку та визнання права власності на 46/100 частин земельної ділянки в порядку спадкування за заповітом.
Рішенням Ленінського районного суду м. Харкова від 25 жовтня 2024 року в задоволенні позову відмовлено.
На вказане рішення суду першої інстанції представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу.
Постановою Харківського апеляційного суду від 25 лютого 2025 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 - задоволено. Рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 25 жовтня 2024 року -скасовано та ухвалено нове. Позов ОСОБА_2 - задоволено. Визнано за ОСОБА_2 право власності на 46/100 частин земельної ділянки загальною площею 0,0878 га для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 6310137200:04:023:0002, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
12 березня 2025 року до апеляційного суду від ОСОБА_1 надійшла заява про ухвалення додаткового рішення. В даній заяві просить суд апеляційної інстанції обґрунтувати на якій підставі своєю постановою суд надав апелянту право власності на земельну ділянку без доказів на право власності, який має тільки фактичну власність на частину домоволодіння, таким чином позбавив права власності на частину земельної ділянки, який має право власності відповідно наданим доказам. Обґрунтувати чому не були враховані докази на право власності, які надав відповідач: договір купівлі-продажу будинку по АДРЕСА_1 1948 року на ОСОБА_5 ; генеральний план, 09.01.1957 року з генерального плану 1955-56 років; технічний паспорт, поверховий план та зведений оціночний акт по домоволодінню АДРЕСА_1 від 15.10.1963 року зі штампом 1975 року «перевірено», з журналом та рахунком на чотирьох сторінках; генеральний план 1964 року, який став основою для рішення суду 1964 року; довідка N? 46852585 від 20.07.2021 року: Інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, з поясненнями до них у відзиві до позовної заяви. Пояснити, яким чином повинна бути поділена земельна ділянка: а) відповідно до реальним розмірам зазначеними та зареєстрованими від 1956 року до 2025 року у державному акті з реєстру БТІ Харківської громади; б) відповідно розмірам, які зазначені у неналежно зробленому «Висновку щодо визначення земельної ділянки для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд за адресою АДРЕСА_1 », в якому зменшено земельну ділянку з 0,910 га до 0,878 га зі сторони апелянта, тимчасово до часу розділу. Пояснити чи є земельна ділянка розміром 0,032 га (0,910-0,878) відчуженою від зареєстрованої земельної ділянки 0,910 га за домоволодінням по АДРЕСА_1 , згідно з правовими актами починаючи з 1956 року до часу постанови, ділянку яку апелянт планує приєднати до своєї частини після проведення розділу земельної ділянки за рішенням суду.
В обґрунтування заяви зазначає, що постановою Харківського апеляційного суду від 25 лютого 2025 року безпідставно надано апелянту право власності на земельну ділянку без доказів на право власності, який має тільки фактичну власність на частину домоволодіння, таким чином позбавив її права власності на частину земельної ділянки, який не має права власності відповідно наданим доказам. Також не зрозуміло, яким чином повинна бути поділена земельна ділянка.
Обговоривши доводи заяви, колегія суддів вважає, що заява ОСОБА_1 про ухвалення додаткової постанови задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Відповідно до статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:
1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення;
2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати;
3) судом не вирішено питання про судові витрати;
4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу.
Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви. Додаткове рішення або ухвалу про відмову в прийнятті додаткового рішення може бути оскаржено.
Звертаючись до суду із позовом, позивач ОСОБА_2 просив визначити частину у спільній сумісній власності на земельну ділянку та визнати права власності на частину земельної ділянки в порядку спадкування за заповітом.
Постановою Харківського апеляційного суду від 25 лютого 2025 року рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 25 жовтня 2024 року скасовано та ухвалено нове. Позов ОСОБА_2 задоволено. Визнано за ОСОБА_2 право власності на 46/100 частин земельної ділянки загальною площею 0,0878 га для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 6310137200:04:023:0002, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Таким чином, судом апеляційної інстанції розглянуто справу в межах заявлених вимог.
З матеріали справи та заяви про ухвалення додаткового рішення вбачається, що ОСОБА_1 , звертаючись до суду апеляційної інстанції із даною заявою фактично просить надати роз'яснення постанови Харківського апеляційного суду від 25 лютого 2025 року.
За положеннями частини другої ст. 271 ЦПК України, подання заяви про роз'яснення судового рішення допускається, якщо судове рішення ще не виконане або не закінчився строк, протягом якого рішення може бути пред'явлене до примусового виконання.
В ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 14 травня 2019 року в справі № 904/2526/18 виснувано, що роз'яснення судового рішення - це засіб виправлення недоліків судового акта, який полягає в усуненні неясності судового документа. Тобто, йдеться про викладення судового рішення у більш ясній і зрозумілій формі. Необхідність такого роз'яснення випливає з обставин неоднозначного розуміння рішення суду з метою його виконання. Здійснюючи роз'яснення судового рішення, суд викладає більш повно і зрозуміло ті частини рішення, розуміння яких викликає труднощі, не вносячи змін до рішення по суті і не торкаючись тих питань, які не були предметом судового розгляду. Якщо фактично порушується питання про зміну рішення, або про внесення до нього нових даних, або про роз'яснення мотивів прийняття рішення, або фактично про встановлення чи зміну способу і порядку виконання рішення, суд відмовляє в роз'ясненні рішення.
В ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 06 жовтня 2020 року в справі №233/3676/19 зазначено, що «необхідність роз'яснення судового рішення може бути зумовлена його нечіткістю в резолютивній частині, коли воно є неясним та незрозумілим для осіб, стосовно яких воно ухвалене, або які будуть здійснювати його виконання. Тобто, це стосується випадків, коли рішення містить положення, які викликають суперечки щодо його розуміння та під час його виконання. Отже, в ухвалі про роз'яснення судового рішення суд викладає більш повно та зрозуміло ті частини рішення, розуміння яких викликає труднощі, не змінюючи при цьому суті рішення і не торкаючись питань, які не були предметом судового розгляду. Водночас суд, роз'яснюючи рішення, не вносить зміни в існуюче рішення. Разом із цим, Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що відповідно до частини другої статті 271 ЦПК України подання заяви про роз'яснення судового рішення допускається, якщо судове рішення ще не виконане або не закінчився строк, протягом якого рішення може бути пред'явлене до примусового виконання. Зі змісту цієї норми вбачається, що роз'ясненню підлягають не всі судові рішення, а лише ті, які підлягають виконанню, зокрема, у порядку, визначеному Законом України «Про виконавче провадження».
Роз'яснення рішення суду має місце коли воно є незрозумілим, що ускладнює його реалізацію.
Постанова суду апеляційної інстанції не містить неточностей та незрозумілостей, що унеможливлюють реалізацію судового рішення.
Незгода сторони з мотивами ухваленого рішення не є підставою для роз'яснення рішення.
Підстав для роз'яснення постанови Харківського апеляційного суду від 25 лютого 2025 року та ухвалення в цій частині додаткової постанови, не вбачається.
Заява ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.
На підставі викладеного та керуючись ст. 268, 270, 271, 389 ЦПК України,
В задоволенні заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визначення частин у спільній сумісній власності на земельну ділянку та визнання права власності на частину земельної ділянки в порядку спадкування за заповітом- відмовити.
Ухвала набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Головуючий: О.В. Маміна
Судді: Н.П. Пилипчук
В.Б. Яцина
Повний текст судового рішення виготовлено 16 травня 2025 року