Справа № 127/12836/24
Провадження № 22-ц/801/1060/2025
Категорія: 40
Головуючий у суді 1-ї інстанції Романюк Л. Ф.
Доповідач:Панасюк О. С.
15 травня 2025 рокуСправа № 127/12836/24м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Панасюка О. С. (суддя доповідач),
суддів Берегового О. Ю., Ковальчука О. В.,
з участю секретаря судового засідання Куленко О. В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Укрсиббанк» про припинення обтяжень нерухомого майна за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Укрсиббанк» на додаткове рішення Вінницького міського суду Вінницької області у складі судді Романюк Л. Ф. від 25 лютого 2025 року,
встановив:
У квітні 2024 року ОСОБА_1 через свого представника - адвоката Оверковського К. В. звернулася до суду з позовом до Акціонерного товариства «Укрсиббанк» (далі АТ «Укрсиббанк») про припинення обтяжень нерухомого майна.
Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 28 січня 2025 року позов задоволено.
Припинено обтяження № 6667032 та № 6666907 належної ОСОБА_1 квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , яке було зареєстроване приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Терещенко В. В., згідно з договором іпотеки № 1092 від 26 лютого 2008 року, який укладено в забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором № 11302560000 між ОСОБА_2 та АКІБ «УкрСиббанк».
Додатковим рішеннями цього ж суду від 25 лютого 2025 року задоволено заяву ОСОБА_3 . Стягнуто з АТ «Укрсиббанк» на користь ОСОБА_1 17 000 грн 00 к. у відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
Додаткове рішення мотивоване тим, що позивачкою надано документально підтверджені понесені витрати на правничу допомогу адвоката у розмірі 17 000 грн 00 к., а тому вони підлягають стягненню з відповідача.
В апеляційній скарзі АТ «Укрсиббанк», посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для вирішення питання про стягнення витрат на правничу допомогу адвоката, просило додаткове рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 25 лютого 2025 року скасувати та ухвали нове про відмову у задоволенні заяви.
На обґрунтування доводів апеляційної скарги посилалося на те, що понесені позивачкою витрати є недоведеними, тому що не надано суду звіту про виконану роботу та деталізацію витрат послуг адвоката саме у розмірі 17 000 грн 00 к. Будь-яких документів чи копій платіжної інструкції, що підтверджують оплату адвокатських послуг наданих саме у цій справі також не надано. Відтак позивачкою не доведено, що докази, надані на підтвердження отриманої правничої допомоги, стосуються саме цієї справи.
Представник ОСОБА_1 - адвокат Оверковський К. В. подав відзив на апеляційну скаргу, за яким просив залишити її без задоволення, а додаткове рішення суду першої інстанції без змін, як таке, що постановлене з дотриманням норм процесуального права відповідно до обставин справи.
Перевіривши законність і обґрунтованість додаткового рішення суду в межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги апеляційний суд прийшов до висновку, що вона задоволенню не підлягає з огляду на таке.
Частинами першою - третьою статті 367 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
За змістом статті 374 ЦПК України апеляційний суд залишає судове рішення без змін, а скаргу без задоволення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (стаття 375 ЦПК України).
Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Судом встановлено, що рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 28 січня 2025 року позов задоволено.
Припинено обтяження № 6667032 та № 6666907 належної ОСОБА_1 квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , яке було зареєстроване приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Терещенко В. В., згідно з договором іпотеки № 1092 від 26 лютого 2008 року, який укладено в забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором № 11302560000 між ОСОБА_2 та АКІБ «УкрСиббанк».
Частиною першою статті 133 ЦПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно з пунктом 1 частини третьої вказаної статті до витрат пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
За змістом частин першої - шостої статті 137 ЦК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 141 ЦПК України судові витрати, пов'язані з розглядом справи, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу, у разі задоволення позовупокладаються на відповідача.
Згідно з частиною третьою статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (частини перша, друга статті 15 ЦПК України).
Як видно з матеріалів справи, представником ОСОБА_1 був адвокат Оверковським К. В., який діяв на підставі ордеру на надання правничої допомоги від 24 лютого 2024 року та договору про надання правничої допомоги № 1 від 24 лютого 2024 року.
На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу адвокат Оверковський К. В. надав суду розрахунок наданих послуг за договором № 1 від 24 лютого 2024 року; квитанцію до прибуткового касового ордера ДОГ-2024.02 - ВІНН від 24 лютого 2024 року на суму 17 000 грн 00 к.
З наданих документів встановлено, що розмір гонорару адвоката Оверковського К. В. за надання правничої допомоги становив 17 000 грн 00 к. (підпункт 2.4.1 договору від 24 лютого 2024 року № 1).
За змістом статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правничої допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правничої допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правночої допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).
У пункті 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц вказано, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)).
У рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19 жовтня 2000 року у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece, заява № 31107/96) ЄСПЛ вирішував питання обов'язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з «гонораром успіху». ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов'язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов'язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов'язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).
З урахуванням наведеного та встановлених у справі обставин, зокрема домовленості сторін про сплату гонорару за надання правничої допомоги у розмірі 17 000 грн 00 к., наведеного адвокатом Оверковським К. В. розрахунку наданих послуг за договором № 1 від 24 лютого 2024 року, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про їх стягнення з відповідача на користь позивачки.
Доводи апеляційної скарги про те, що позивачкою не доведено, що докази надані на підтвердження отриманої правничої допомоги стосуються саме цієї справи, є безпідставними, тому що у пункті 1.2 договору про надання правничої допомоги № 1 від 24 лютого 2024 року визначено, щоадвокат приймає на себе обов'язки представляти права і законні інтереси клієнта в суді та здійснювати професійну діяльність адвоката згідно з умовами цього договору з усіма правами представника, які передбачені ЦПК України, у зв'язку із: представництво інтересів клієнта в Вінницькому міському суді Вінницької області, апеляційному суді, Верховному суді у справі за позовною заявою до АТ «Укрсиббанк» про припинення обтяжень нерухомого майна, а саме щодо квартири за адресою: АДРЕСА_1 .
Більше того, з розрахунку наданих послуг по договору № 1 від 24 лютого 2024 року про надання правничої допомоги від 10 лютого 2025 року видно, що останній складений саме щодо договору № 1 від 24 лютого 2024 року про надання правничої допомоги та у зв'язку із представництвом інтересів у справі № 127/12836/24.
Саме лише не зазначення учасником справи в детальному описі робіт (наданих послуг) витрат часу на надання правничої допомоги не може перешкодити суду встановити розмір витрат на професійну правничу допомогу (у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару). Так, враховуючи принципи рівності і справедливості, правової визначеності, ясності і недвозначності правової норми як складові принципу верховенства права, визначення необхідного і достатнього ступеня деталізації опису робіт у цьому випадку є виключною прерогативою учасника справи, що подає такий опис. Отже, учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права. (постанова Верховного Суду від 26 вересня 2023 року у справі № 911/3417/21 ).
Таким чином доводи апеляційної скарги не є істотними і не дають підстав для висновку про порушення судом норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права, які є підставою для скасування або зміни рішення суду першої інстанції.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Керуючись статтями 367, 369, 374, 375, 381 - 383 ЦПК України апеляційний суд
постановив:
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Укрсиббанк» залишити без задоволення, а додаткове рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 25 лютого 2025 року- без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
(Повний текст судового рішення виготовлено 15 травня 2025 року).
Головуючий О. С. Панасюк
Судді: О. Ю. Береговий
О. В. Ковальчук