Справа № 130/2711/24
Провадження № 22-ц/801/904/2025
Категорія: 41
Головуючий у суді 1-ї інстанції Заярний А. М.
Доповідач:Панасюк О. С.
16 травня 2025 рокуСправа № 130/2711/24м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Панасюка О. С. (суддя доповідач),
суддів Ковальчука О. В., Сала Т. Б.,
розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» (ТОВ «ФК «Фінтраст Україна») до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Драпака Д. А. на рішення Жмеринського міськрайонного суду Вінницької областіу складі судді Заярного А. М. від 12 лютого 2025 року,
встановив:
У вересні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» (далі - ТОВ «ФК «Фінтраст Україна») звернулося до суду з цим позовом, за яким просило стягнути з ОСОБА_1 на його користь заборгованість за договором № 6861003 про надання споживчого кредитувід 14 липня 2023 року у розмірі 54 103 грн 50 к., яка складається з:
- 15 000 грн 00 к. заборгованість за тілом кредиту;
- 26 566 грн 50 к. - заборгованість за нарахованими процентами за 318 календарних днів;
- 12 537 грн 00 к. - заборгованість за нарахованими процентами за 42 календарних дні.
На обґрунтування позовних вимог покликалося на те, що 14 липня 2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» (далі - ТОВ «Авентус Україна») та ОСОБА_1 укладено електронний договір № 6861003 про надання споживчого кредиту, за умовами якого позичальнику надано кредит в сумі 15 000 грн 00 к., зі сплатою процентів за користування кредитними коштами.
ОСОБА_1 не виконав свої зобов'язання за кредитним договором, у зв'язку з чим виникла заборгованість.
27 травня 2024 року між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» укладено договір факторингу № 27.05/24-Ф, відповідно до якого до ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» перейшло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором.
Рішенням Жмеринського міськрайонного суду Вінницької областівід 12 лютого 2025 року позов задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» заборгованість за договором № 6861003 про надання споживчого кредитувід 14 липня 2023 року на загальну суму 54 103 грн 50 к.; 2422 грн 40 к. у відшкодування витрат зі сплати судового збору; 10 000 грн 00 к. у відшкодування витрат на правничу допомогу адвоката.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що між сторонами виникли кредитні відносини, ОСОБА_1 отримав кредитні кошти, свої зобов'язання за кредитним договором щодо повернення коштів та сплати процентів за користування ними не виконав, ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» отримало право вимоги за договором факторингу, тому суд прийшов до висновку про стягнення заборгованості у загальному розмірі 54 103 грн 50 к.
Крім того на підставі частини першої статті 141Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) суд першої інстанції стягнув з відповідача на користь позивача документально підтверджені судові витрати, понесені позивачем при подачі позову.При визначенні розміру цих витрат суд першої інстанції врахувавпозицію Великої Палати Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, відповідно до якої суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не може за власною ініціативою зменшити витрати на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку іншої, зацікавленої сторони.
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Драпак Д. А., посилаючись на порушення судом норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, просив рішення Жмеринського міськрайонного суду Вінницької областівід 12 лютого 2025 року скасувати та ухвалити нове - про відмову у позові.
На обґрунтування доводів апеляційної скарги посилався на те, що нарахована позивачем сума процентів за користування кредитом не відповідає вимогам чинного законодавства про захист прав споживачів. Крім того передбачення в договорі такого високого розміру процентів порушує принцип рівності сторін договору, учасником якого є відповідач як споживач, тим самим порушує його права споживача, тому вимога позивача про стягнення цієї суми заборгованості за процентами, яка є явно завищеною, не відповідає передбаченим пунктом 6 статті 3, частиною третьою статті 509 та статтею 627 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) засадам справедливості, добросовісності, розумності, є несправедливо непомірним тягарем для відповідача та джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків позивачем, а наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми відсотків спотворює їх дійсне правове призначення як засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов'язання.
ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» (ТОВ «ФК «Фінтраст Україна») подало відзив на апеляційну скаргу, за яким просило залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, як таке, що ухвалене із дотриманням норм процесуального права, відповідно до встановлених на підставі обставин справи правовідносин сторін та норм матеріального права, якими вони регулюються.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги апеляційний суд прийшов до висновку, що вона задоволенню не підлягає з огляду на таке.
Частинами першою - четвертою 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Судом встановлено, що 14 липня 2023 року між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 укладено електронний договір № 6861003 про надання споживчого кредиту, за умовами якого позичальнику надано кредит в сумі 15 000 грн 00 к., зі сплатою процентів за користування кредитними коштами.
За даними довідки Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Контрактовий дім» від 29 травня 2024 року на рахунок ОСОБА_1 14 липня 2023 року було перераховано суму коштів у розмірі 15 000 грн 00 к.на платіжну картку № НОМЕР_1 .
ОСОБА_1 не виконав свої зобов'язання за кредитним договором, у зв'язку з чим виникла заборгованість за 318 календарних дні в сумі 41 566 грн 50 к., з яких 15 000 грн 00 к. заборгованості за тілом кредиту, 26 566 грн 50 к. заборгованості за нарахованими процентами.
27 травня 2024 року між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» укладено договір факторингу № 27.05/24-Ф, згідно з умовами якого ТОВ «Авентус Україна» відступив ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» права грошової вимоги, строк виконання зобов'язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - боржників, включаючи суму основного зобов'язання (кредиту), плату за кредитом, (плату за процентною ставкою), пеню за порушення грошових зобов'язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту.
Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору факторингу № 27.05/24-Ф від 27 травня 2024 року ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 6861003 в загальному розмірі 41 566 грн 50 к., з яких: 15 000 грн 00 к. - заборгованість за основною сумою боргу та 26 566 грн 50 к. - заборгованість за процентами.
ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» після набуття права грошової вимоги до ОСОБА_1 було нараховано заборгованість за процентами за 42 календарних днів, в межах строку договору, в сумі 12 537 грн 00 к.
Станом на дату звернення до суду заборгованість ОСОБА_1 перед ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» за кредитним договором не сплачена і складається з 15 000 грн 00 к. тіла кредиту, 26 566 грн 50 к. нарахованих процентів первісним кредитором та 12 537 грн 00 к. нарахованих процентів ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» за 42 календарних дні, а всього 54 103 грн 50 к.
Між сторонами виник спір з приводу повернення грошових коштів, отриманих в кредит, та відповідальності за неналежне виконання зобов'язань позичальником.
Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний недійсним судом. Згідно з частиною першою статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Статтею 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-383/2010 (провадження №14-308цс18) зроблений висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору усі права, набуті за ним сторонами правочину, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.
Відповідно до статті 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Закон України «Про електронну комерцію» (далі - Закон) визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов'язки учасників відносин у сфері електронної комерції. Статтею 3 цього Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до частин сьомої, дванадцятої статті 11 Закону електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у визначеному статтею 12 цього Закону порядку, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (стаття 11 Закону).
Статтею 12 Закону встановлено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису визначеним цим Законом одноразовим ідентифікатором; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.
Норми статті 11 Закону відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису, так і електронного підпису, визначеним цим Законом одноразовим ідентифікатором.
Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.
При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пункти 6, 12 частини першої статті 3 Закону).
З алгоритму укладення електронного кредитного договору слідує, що без проходження реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора (коду, який використовується позичальником як аналог власноручного підпису), без здійснення входу позичальником на веб-сайт за допомогою Логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між сторонами не було б укладено.
Як видно з матеріалів справи кредитний договір між сторонами укладено в електронному вигляді, із застосуванням електронного підпису. Зі змісту договору встановлено, що ОСОБА_1 при його оформленні зазначив свої персональні дані, зокрема ідентифікаційний номер платника податків, паспортні дані, зареєстроване місце проживання, електронну адресу, номер телефону.
ОСОБА_1 через особистий кабінет на веб-сайті позикодавця подав заявку на отримання позики за умовами, які вважав зручними для себе, та підтвердив умови отримання позики, після чого позикодавець надіслав ОСОБА_1 за допомогою засобів зв'язку одноразовий ідентифікатор, який заявник використав для підтвердження підписання договору позики.
Сторони узгодили розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі ОСОБА_1 для укладення такого договору, на таких умовах шляхом підписання договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
Частиною першою статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Враховуючи те, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку визначений моментом пред'явлення вимоги, то кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
За приписами статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.
Укладаючи 14 липня 2023 року електронний договір № 6861003 про надання споживчого кредитуміж сторонами було узгоджено наступні умови:
Згідно з пунктами 1.3, 1.4, 1.5 кредитного договору сума кредиту (загальний розмір) складає 15 000 грн 00 к., строк кредиту 360 днів, тип процентної ставки - фіксована.
Відповідно до пункту 1.5.1. договору стандартна процентна ставка становить 1,99 % в день та застосовується: у межах строку кредиту, вказаного в пункті 1.4 цього договору.
Пунктом 1.5.2. установлено, що знижена процентна ставка 0,597 % в день та застосовується, якщо споживач до 13 серпня 2023 року або протягом трьох календарних днів, що слідують за вказаною датою, сплатить кошти у сумі не менше суми першого платежу, визначеного в графіку платежів або здійснить часткове дострокове повернення кредиту. У випадку невиконання споживачем умов для отримання індивідуальної знижки від товариства, користування кредитом для споживача здійснюється за стандартною процентною ставкою на звичайних (стандартних). При цьому, застосування стандартної процентної ставки без знижки, не є зміною процентної ставки, порядку її обчислення та порядку сплати у бік погіршення для споживача, оскільки надання кредиту за цим договором здійснюється саме на умовах стандартної процентної ставки.
Згідно з пунктом 2.1. договору кошти кредиту надаються товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування на поточний рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів платіжної картки № НОМЕР_2 .
Відповідно до пункту 3.1. договору проценти, що нараховуються за цим договором є платою за користування кредитом. Нарахування процентів за договором здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом, протягом строку кредиту, виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році.
Згідно з пунктом 3.4 договору розмір процентної ставки, встановлений в пункті 1.5 договору, залежить від умов її встановлення та є незмінним протягом усього строку дії договору та не може бути збільшений товариством в односторонньому порядку. Споживач розуміє та надає згоду товариству, що застосування зниженої процентної ставки відповідно до підпункту 1.5.1. договору залежить від того чи отримає споживач індивідуальну знижку від товариства та скористається своїм правом на її використання (виконає умови для отримання знижки) на стандартну процентну ставку, та у випадку такого отримання споживач погоджується, що застосування зниженої ставки є наперед обумовленим та не може вважатися односторонньою зміною умов договору, оскільки, умови про застосування різних процентних ставок за цим договором чітко визначені домовленістю сторін. Усі умови застосування знижки визначені даним договором та не вимагають підписання сторонами будь-яких інших додаткових документів.
Як видно зі змісту кредитного договору між позичальником та кредитором було досягнуто згоди з усіх істотних умов договору, в тому числі щодо сплати процентів (пункт 1.5 кредитного договору).
Отже, враховуючи вищенаведене, нарахування процентів за користування кредитом є правомірним, підтверджується умовами кредитного договору та доказами кредитної заборгованості.
Розрахунок заборгованості за кредитним договором, укладеним між кредитором і ОСОБА_1 , наданий суду позивачем, є належним та допустимим доказом, стосовно надання кредитних коштів клієнту, отримання і використання таких коштів клієнтом, а також нарахування процентів.
Згідно з статтею 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Частиною першою статті 95 ЦПК України встановлено, що письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
За загальними принципами цивільного судочинства змагальності та диспозитивності (статті 12, 13 ЦПК України) сторони є рівними у своїх правах щодо подання доказів та вільними у виборі способів доказування.
Таким чином, з урахуванням наявних у справі письмових доказів та пояснень позивача, викладених у позовній заяві, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про задоволення позовних вимог щодо стягнення заборгованості за тілом кредиту та нарахованими процентами.
Натомість, якщо відповідач заперечує проти позову, то згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України саме на нього покладається обов'язок доводити такі заперечення відповідними доказами.
Проте заперечуючи правильність нарахування заборгованості за кредитним договором ОСОБА_1 не навів власного розрахунку та не спростував розрахунок, складений позивачем.
Доводи апеляційної скарги про те, що нарахована позивачем сума процентів за користування кредитом не відповідає вимогам чинного законодавства про захист прав споживачів, такий розмір процентів є несправедливим та суперечить принципам добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права, апеляційний суд відхиляє, тому що, як зазначалось вище, проценти згідно з частиною першою статі 1048 ЦК України визначаються сторонами у договорі позики (кредиту) і, відповідно, входять до основного зобов'язання за кредитним договором, а не є правовим наслідком порушення зобов'язання, зокрема сплатою неустойки (пункт 3 частини першої статті 611, частини першої статті 549 ЦК України), а тому до них не застосовуються приписи статей 11, 18 Закону Україна «Про захист прав споживачів».
Таким чином доводи апеляційної скаргине є істотними і не дають підстав для висновку про порушення судом норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права, які є підставою для скасування чи зміни рішення суду.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Суд апеляційної інстанції враховує положення практики ЄСПЛ про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ «Гірвісаарі проти Фінляндії», пункт 32.)
За змістом статті 374 ЦПК України апеляційний суд залишає судове рішення без змін, а скаргу без задоволення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (стаття 375 ЦПК України).
Крім того у відзиві на апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Драпака Д. А. ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» (ТОВ «ФК «Фінтраст Україна») просило стягнути з відповідача на користь позивача 8 000 грн 00 к. у відшкодування витрати на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції.
Разом з відзивом ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» (ТОВ «ФК «Фінтраст Україна») надало апеляційному суду договір про надання правничої допомоги № 07/07-2022 від 07 липня 2022 року, звіт про надання правничої допомоги згідно з договором № 07/07-2022 від 07 липня 2022 року від 26 березня 2025 року та платіжну інструкцію № 4348 від 26 березня 2025 року про оплату гонорару у розмірі 8 000 грн 00 к. за написання та подання відзиву на апеляційну скаргу у справі про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 .
Таким чином, враховуючи приписи пункту 1 частини другої статті 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати, пов'язані із розглядом справи в суді апеляційної інстанції, у виді витрат на правничу допомогу адвоката, понесені та документально підтверджені стороною позивача в розмірі 8 000 грн 00 к.
Керуючись статтями 367, 369, 374, 375, 382, 384, 389, 390 ЦПК України апеляційний суд
постановив:
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Драпака Д. А. залишити без задоволення, а рішення Жмеринського міськрайонного суду Вінницької областівід 12 лютого 2025 року - без змін.
Стягнути з ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» (ТОВ «ФК «Фінтраст Україна»)код ЄДРПОУ 44559822, 8 000 (вісім тисяч) грн 00 к. у відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий О. С. Панасюк
Судді: О. В. Ковальчук
Т. Б. Сало