Справа № 640/25161/19 Суддя (судді) першої інстанції: Донець В.А.
14 травня 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Судді-доповідача: Ключковича В.Ю.
суддів: Беспалова О.О., Грибан І.О.,
при секретарі судового засідання Кузьмук Б.І.
за участі:
представника позивача - Гурез І.О.,
представників відповідача - Чеботаренко І.Я.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у м. Києві про визнання протиправними та скасування наказів,
У грудні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції у м. Києві, у якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати наказ ГУНП у м. Києві від 22.10.2019 №824 "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих поліцейських Головного управління" в частині звільнення старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 з посади дільничного офіцера поліції сектору дільничних офіцерів поліції відділу превенції Оболонського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві за вчинення дисциплінарного проступку (пункт 4) який виразився в порушенні вимог пунктів 1, 2 частини першої статті 18 та пункту 3 частини першої статті 23 Закону України "Про Національну поліцію", пункту 2 частини третьої статті 1 "Дисциплінарного статуту Національної поліції України" та пункту 6 розділу II "Порядку ведення єдиного обліку в органах (підрозділах) поліції заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення та інші події", затвердженого наказом МВС України від 08.02.2019 №100;
- визнати протиправним та скасувати наказ ГУНП у м. Києві від 22.11.2019 №1274 о/с "Щодо особового складу" про звільнення зі служби в поліції старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 , дільничного офіцера поліції сектору дільничних офіцерів поліції відділу превенції Оболонського управління поліції ГУНП у м. Києві згідно з пунктом 6 частини першої статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" (у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у виді звільнення зі служби, накладеного відповідно до "Дисциплінарного статуту Національної поліції України");
- зобов'язати Головне управління Національної поліції у м. Києві поновити ОСОБА_1 на службі в Національній поліції України на посаді дільничного офіцера поліції сектору дільничних офіцерів поліції відділу превенції Оболонського управління поліції ГУНП у м. Києві;
- стягнути з ГУНП у м. Києві на користь ОСОБА_1 суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу у розмірі 10649,48 грн. з 23.11.2019 по дату поновлення на роботі;
- допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді дільничного офіцера поліції сектору дільничних офіцерів поліції відділу превенції Оболонського управління поліції ГУНП у м. Києві та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць.
Підставами позову визначено необґрунтованість висновків службового розслідування в частині причетності позивача до подій 02.09.2019 під час яких, за твердженням особи, поліцейським, у тому числі позивачу, було відомо про ймовірне скоєння цією особою правопорушення, за що цими поліцейськими вимагалась неправомірна винагорода. За твердженням позивача, висновки службового розслідування ґрунтуються на змісті оголошеної ОСОБА_1 підозри про вчинення кримінального правопорушення.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2024 року у задоволенні позову відмовлено повністю.
Позиція суду мотивована тим, що висновки службового розслідування про недотримання позивачем наведених вимог в частині обов'язку знати нормативно-правові акти, якими регулюється діяльність поліцейського та належно виконувати їх вимоги є обґрунтованими, позаяк поліцейський, отримавши інформацію про наявність в особи заборонених речовин, не вчинив необхідних та достатніх дій для повідомлення про правопорушення та його припинення, зокрема шляхом невідкладного повідомлення про це за скороченим номером екстреного виклику поліції "102". Відповідно суд погодився з висновками службового розслідування, що така поведінка поліцейського, не зважаючи на те, що він під час події 02.09.2019 не перебував на службі, свідчить про вчинення ним дисциплінарного проступку в розумінні статті 12 "Дисциплінарного статуту Національної поліції України". На думку суду, застосування до позивача такого виду дисциплінарного стягнення як звільнення із служби в поліції було співмірним з характером проступку та ступенем вини позивача. Оскільки суд дійшов висновку про правомірність застосування до позивача оскаржуваним наказом від 22.10.2019 №824 дисциплінарного стягнення у виді звільнення зі служби в поліції, водночас позовні вимоги про визнання протиправним та скасування наказу ГУНП у м. Києві від 22.11.2019 №1274 о/с щодо звільнення позивача зі служби в поліції згідно з пунктом 6 частини першої статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" (у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у виді звільнення зі служби, накладеного відповідно до "Дисциплінарного статуту Національної поліції України"), зобов'язання відповідача поновити позивача на посаді дільничного офіцера поліції сектору дільничних офіцерів поліції відділу превенції Оболонського управління поліції ГУНП у м. Києві та стягнення на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу є похідними, такі вимоги задоволенню також не підлягають.
Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції прийнято рішення з неправильним застосуванням норм матеріального права.
Апелянт вказує, що відтворення у висновку службового розслідування фабули кримінального правопорушення чи інших обставин, наведених у рішеннях слідчого (прокурора, слідчого судді) в рамках досудового розслідування кримінального правопорушення, а так само відтворення у висновку службового розслідування внесених до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей, не є достатнім для того, щоб уважати такий висновок обґрунтованим, як і ухвалене на підставі нього рішення. Обставини подій, що стали підставою для призначення службового розслідування, мають бути підтверджені й оцінені в сукупності з іншими зібраними під час службового розслідування поясненнями та документами.
Констатуючи факт вчинення позивачем дисциплінарного проступку відповідачем не встановлено, які саме дії позивача підривають, принижують авторитет органів Національної поліції України, порушують вимоги Дисциплінарного статуту, Закону України «Про Національну поліцію» та Присяги.
«Службова дисципліна» та «дисциплінарний проступок» є різними поняттями, тому наявність кримінального провадження, внесеного за частиною першою статті 365 та 368 КК України та повідомленої позивачу підозри дає достатні та самостійні підстави для висновків щодо вчинення ним дисциплінарного проступку у вигляді порушення службової дисципліни, позаяк прийняте рішення у кримінальному провадженню у вигляді підозри не може свідчити про наявність чи відсутність вини особи у скоєні дисциплінарного проступку або самого факту скоєння такого проступку, оскільки в указаному випадку надається правова кваліфікація діям на підставі статті 365 та 368 КК України.
Відповідачем (дисциплінарною комісією) не надано оцінки вчиненню позивачем дисциплінарного проступку через призму правил професійної етики, Закону України «Про Національну поліцію» в т.ч. Присяги.
Наказ №824 є неконкретним, незрозумілим та нечітко сформульованим і допускає подвійне тлумачення, оскільки у його назві вказано «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності….», а в резолютивної частини вказано, що ОСОБА_1 звільнити зі служби у поліції».
В матеріалах службового розслідування відсутні відомості щодо дослідження комісією, що здійснювала службове розслідування інших відомостей, крім тих, які були підставою для оголошення позивачу підозри у вчиненні злочину, зокрема порушення п. 6 розділу ІІ Порядку ведення єдиного обліку в органах (підрозділах) поліції заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення та інші події, затвердженого наказом МВС України від 08.02.2019р. №100.
Наразі, вина позивача у скоєнні кримінального правопорушення, яке полягає в отриманні ним неправомірної вигоди є предметом судового розгляду. Оскільки, вина позивача в установленому законом порядку не доведена, приймати рішення щодо наявності допущених порушень позивачем службової дисципліни (Присяги працівника поліції), пов'язаних із зазначеними подіями, без встановлення та дослідження усіх можливих доказів, є передчасним. Відповідачем за результатами проведеного службового розслідування надано оцінку діям позивача, а саме визнано його винним у скоєнні кримінального правопорушення, яке полягає в отриманні неправомірної вигоди, при цьому, не враховано, що дані обставини перевіряються в ході судового провадження, по якому відсутній вирок відносно позивача.
Застосування до позивача дисциплінарного стягнення у виді звільнення зі служби в поліції є передчасним та необґрунтованим.
Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 грудня 2024 року та від 02 квітня 2025 року відкрито апеляційне провадження та призначено справу до судового розгляду у відкритому судовому засіданні на 14 травня 2025 року о 11:30 год.
02 січня 2025 року та 22 квітня 2025 року від відповідача до суду апеляційної інстанції надійшов письмовий відзив на апеляційну скаргу, за змістом якого наполягає на залишенні без змін рішення суду першої інстанції.
Перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, Шостий апеляційний адміністративний суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до фактичних обставин справи, наказом ГУНП у м. Києві від 17.05.2016 №455 о/с на підставі наказу Національної поліції України від 24.02.2016 №164 дск "Про організаційно-штатні зміни в Головному управлінні Національної поліції у м. Києві" та наказу ГУНП у м. Києві від 17.03.2016 №6 дск "Про організаційно-штатні зміни в ГУНП у м. Києві" призначено з 05.05.2016 згідно з пунктом 2 (за ініціативою поліцейського, в зв'язку зі скороченням штатів або проведенням реорганізації) частини першої статті 65 Закону України "Про Національну поліцію" лейтенанта поліції ОСОБА_1 дільничним офіцером поліції сектору дільничних офіцерів поліції відділу превенції Оболонського управління поліції з посадовим окладом 2 500,00 грн та звільнено його з посади інспектора Оболонського управління поліції.
Наказом ГУНП у м. Києві від 20.09.2019 №1659 "Про призначення та проведення службового розслідування" на підставі інформації про проведення Територіальним управлінням Державного бюро розслідувань, розташованим у м. Києві досудового розслідування у кримінальному провадженні від 09.01.2019 №42019000000000035 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною другою статті 365 та частиною третьою статті 368 Кримінального кодексу України, до вчинення яких причетні окремі працівники поліції, відповідно до статей 14, 15 "Дисциплінарного статуту національної поліції України" призначено службове розслідування в складі комісії: голова комісії - полковник поліції Нечитайло Віктор, заступник начальника Головного управління; член комісії - полковник поліції Кузьменко Руслан, заступник начальника Головного управління; член комісії - полковник поліції Зіненко Наталія , т.в.о. начальника управління кадрового забезпечення; член комісії - підполковник поліції Мащенко Сергій, заступник начальника управління - начальник відділу інспекції особового складу управління кадрового забезпечення; член комісії - підполковник поліції Старостенко Олександр , начальник відділу правового забезпечення; член комісії - підполковник поліції Романенко Денис, начальник відділу правового забезпечення управління кадрового забезпечення; член комісії - підполковник Гейваха Віктор , старший інспектор з особливих доручень відділу інспекції з особового складу управління кадрового забезпечення; член комісії - старший лейтенант поліції Бойчук Микола, оперуповноважений Київського міського управління Департаменту внутрішнього безпеки.
За результатами службового розслідування за фактом реєстрації в Єдиному державному реєстрі досудових розслідувань відомостей про вчинення кримінальних порушень окремими поліцейськими складено висновок від 15.10.2019, який затверджено заступником голови Національної поліції України - начальником ГУНП у м. Києві, генералом третього рангу А.Крищенком 17.10.2019.
Згідно з висновком від 15.10.2019 запропоновано за вчинення дисциплінарного проступку, який виразився в порушенні вимог пунктів 1, 2 частини першої статті 18 та пункту 3 частини першої статті 23 Закону України "Про Національну поліцію", пункту 2 частини третьої статті 1 "Дисциплінарного статуту Національної поліції України" та пункту 6 розділу ІІ "Порядку ведення єдиного обліку в органах (підрозділах) поліції заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення та інші події", затвердженого наказом МВС України від 08.02.2019 №100, застосувати до дільничного офіцера поліції сектору дільничних офіцерів поліції відділу превенції Оболонського управління поліції старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 дисциплінарне стягнення у виді звільнення зі служби в поліції.
Наказом ГУНП у м. Києві від 22.10.2019 №824 "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих поліцейських" за вчинення дисциплінарного проступку, який виразився у порушенні вимог пунктів 1, 2 частини першої статті 18 та пункту 3 частини першої статті 23 Закону України "Про Національну поліцію", пункту 2 частини третьої статті 1 "Дисциплінарного статуту Національної поліції України" та пункту 6 розділу ІІ "Порядку ведення єдиного обліку в органах (підрозділах) поліції заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення та інші події", затвердженого наказом МВС України від 08.02.2019 №100, до дільничного офіцера поліції сектору дільничних офіцерів поліції відділу превенції Оболонського управління поліції старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 застосовано дисциплінарне стягнення у виді звільнення зі служби в поліції.
Наказом ГУНП у м. Києві від 28.10.2019 №1166 о/с "Про відсторонення від займаної посади" на підставі ухвали слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 25.09.2019 справа №752/19277/19 відповідно до статті 70 Закону України "Про Національну поліції" відсторонено старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 від посади дільничного офіцера поліції сектору дільничних офіцерів поліції відділу превенції Оболонського управління поліції, з 25.09.2019 по 25.11.2019.
Наказом ГУНП у м. Києві від 22.11.2019 №1274 о/с "Щодо особового складу" відповідно до пункту шостого (у зв'язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у виді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України) частини першої статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" звільнено зі служби в поліції старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 , дільничного офіцера поліції сектору дільничних офіцерів поліції відділу превенції Оболонського управління поліції.
Підставами видання наказу від 22.11.2019 №1274 о/с зазначено: наказ ГУНП у м. Києві від 22.10.2019 №824 "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих поліцейських Головного управління".
Позивач, звертаючись до суду з позовом, вважає оскаржувані накази протиправними та такими, що порушують його права та законні інтереси.
Надаючи оцінку зазначеним обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини четвертої статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.
Згідно з пунктами першого, другого частини першої статті 18 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський зобов'язаний: неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва.
Відповідно до частин першої, другої статті 19 Закону України «Про Національну поліцію» у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову, матеріальну та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону. Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.
Згідно з пунктом двадцять чотири частини першої статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань бере участь відповідно до повноважень у забезпеченні та здійсненні заходів правового режиму воєнного або надзвичайного стану, зони надзвичайної екологічної ситуації у разі їх введення на всій території України або в окремій місцевості.
Відповідно до частини другої статті 24 Закону України «Про Національну поліцію» у разі виникнення загрози державному суверенітету України та її територіальної цілісності, а також у ході відсічі збройної агресії проти України органи та підрозділи, що входять до системи поліції, відповідно до законодавства України беруть участь у виконанні завдань територіальної оборони, забезпеченні та здійсненні заходів правового режиму воєнного стану у разі його оголошення на всій території України або в окремій місцевості.
Згідно з частиною першою статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, службова дисципліна - дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників.
Відповідно до частини другої статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України службова дисципліна ґрунтується на створенні необхідних організаційних та соціально-економічних умов для чесного, неупередженого і гідного виконання обов'язків поліцейського, повазі до честі і гідності поліцейського, вихованні сумлінного ставлення до виконання обов'язків поліцейського шляхом зваженого застосування методів переконання, заохочення та примусу.
Пунктами першим, четвертим, п'ятим частини третьої статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України передбачено, що службова дисципліна, крім основних обов'язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону України «Про Національну поліцію», зобов'язує поліцейського: бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України; безумовно виконувати накази керівників, віддані (видані) в межах наданих їм повноважень та відповідно до закону; вживати заходів до негайного усунення причин та умов, що ускладнюють виконання обов'язків поліцейського, та негайно інформувати про це безпосереднього керівника.
Частиною першою статті 11 Дисциплінарного статуту Національної поліції України передбачено, що за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.
Відповідно до статті 12 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов'язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.
Згідно з частинами першою, другою статті 13 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку з метою виховання поліцейського, який його вчинив, для безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків. Дисциплінарне стягнення має індивідуальний характер та не застосовується до поліцейського, вина якого у вчиненні дисциплінарного проступку не встановлена у визначеному порядку або який діяв у стані крайньої необхідності чи необхідної оборони.
Частиною третьою статті 13 Дисциплінарного статуту Національної поліції України передбачено, що до поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: 1) зауваження; 2) догана; 3) сувора догана; 4) попередження про неповну службову відповідність; 5) пониження у спеціальному званні на один ступінь; 6) звільнення з посади; 7) звільнення із служби в поліції.
Відповідно до частини другої, третьої, десятої статті 14 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, службове розслідування проводиться з метою своєчасного, повного та об'єктивного з'ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків. Службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення. Порядок проведення службових розслідувань у Національній поліції України встановлюється Міністерством внутрішніх справ України.
Порядок застосування дисциплінарних стягнень визначено у статті 19 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, частиною третьої якої передбачено, що під час визначення виду стягнення дисциплінарна комісія враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом'якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби.
Статтею 21 Дисциплінарного статуту Національної поліції України передбачено, що дисциплінарне стягнення застосовується не пізніше одного місяця з дня виявлення дисциплінарного проступку і не пізніше шести місяців з дня його вчинення шляхом видання дисциплінарного наказу. У разі проведення службового розслідування за фактом вчинення дисциплінарного проступку днем його виявлення вважається день затвердження висновку за результатами службового розслідування. Перебування поліцейського на лікарняному (у період тимчасової непрацездатності) чи у відпустці не перешкоджає застосуванню до нього дисциплінарного стягнення.
Відповідно до частини першої статті 26 Дисциплінарного статуту Національної поліції України у період дії воєнного стану службове розслідування проводиться з дотриманням вимог цього Статуту з урахуванням особливостей, визначених цим розділом.
Службове розслідування призначається та проводиться у формі письмового провадження.
За результатами службового розслідування уповноважена особа складає висновок. У разі проведення службового розслідування безпосередньо керівником, який його призначив, висновок не складається, а обставини вчинення дисциплінарного проступку відображаються в наказі про притягнення до дисциплінарної відповідальності або в довідці про відсутність в діях поліцейського ознак дисциплінарного проступку.
Службове розслідування за фактом порушення поліцейським службової дисципліни може проводитися як дисциплінарною комісією, так і однією особою, у тому числі безпосередньо уповноваженим керівником, який одноособово здійснює передбачені Статутом повноваження дисциплінарної комісії (далі - уповноважена особа).
Згідно з пунктом першим розділу ІІ Порядку проведення службових розслідувань у Національній поліції України, службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення. Підставами для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації, рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.
Згідно з пунктами першим, четвертим, сьомим, тринадцятим, чотирнадцятим розділу V «Проведення службового розслідування дисциплінарною комісією» Порядку проведення службових розслідувань у Національній поліції України, проведення службового розслідування полягає в діяльності дисциплінарної комісії із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського з метою своєчасного, повного та об'єктивного з'ясування всіх обставин його вчинення, установлення причин і умов учинення дисциплінарного проступку, вини поліцейського, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин учинення дисциплінарних проступків.
Службове розслідування має встановити:
наявність чи відсутність складу дисциплінарного проступку в діянні (дії чи бездіяльності) поліцейського, з приводу якого (якої) було призначено службове розслідування;
наявність чи відсутність порушень положень законів України чи інших нормативно-правових актів, організаційно-розпорядчих документів або посадових інструкцій;
ступінь вини кожної з осіб, що вчинили дисциплінарний проступок;
обставини, що пом'якшують або обтяжують ступінь і характер відповідальності поліцейського чи знімають безпідставні звинувачення з нього;
відомості, що характеризують поліцейського, а також дані про наявність або відсутність у нього дисциплінарних стягнень;
вид і розмір заподіяної шкоди;
причини та умови, що призвели до вчинення дисциплінарного проступку.
Розгляд справи дисциплінарною комісією проводиться зазвичай у формі письмового провадження.
Збирання та перевірка матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського у разі розгляду справи у формі письмового провадження здійснюються зазвичай шляхом:
одержання пояснень щодо обставин справи від поліцейського, стосовно якого проводиться службове розслідування, та від інших осіб;
одержання в органах, закладах, установах поліції та їх підрозділах чи за запитом в інших органах державної влади та органах місцевого самоврядування необхідних документів або їх копій та долучення до матеріалів справи;
отримання консультацій спеціалістів з питань, що стосуються службового розслідування.
Поліцейський, стосовно якого проводиться службове розслідування, та інші особи можуть надавати усні чи письмові пояснення з приводу відомих їм відомостей про діяння, що стало підставою для призначення службового розслідування.
Під час розгляду справи у формі письмового провадження поліцейський, стосовно якого проводиться службове розслідування, надає пояснення в письмовій формі.
Згідно з пунктом другим розділу VI «Оформлення матеріалів службового розслідування» Порядку проведення службових розслідувань у Національній поліції України підсумковим документом службового розслідування є висновок службового розслідування, який складається зі вступної, описової та резолютивної частин. Висновок службового розслідування готує і підписує дисциплінарна комісія.
Відповідно до пункту першого розділу VII «Прийняття рішення за результатами службового розслідування» цього ж порядку у разі якщо за результатами розгляду матеріалів службового розслідування (справи) дисциплінарна комісія встановить наявність у діях (бездіяльності) поліцейського дисциплінарного проступку, керівнику, який призначив службове розслідування, вносяться пропозиції щодо накладення на поліцейського дисциплінарного стягнення.
Уповноважений керівник, враховуючи характер проступку, обставини, за яких він був учинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом'якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби, визначає вид дисциплінарного стягнення, що підлягає застосуванню до поліцейського, та видає письмовий наказ про його застосування. У разі якщо керівник не уповноважений на застосування дисциплінарних стягнень, він порушує перед старшим прямим керівником клопотання про притягнення поліцейського до дисциплінарної відповідальності.
Спір у цій справі виник у зв'язку з накладенням дисциплінарного стягнення на позивача у вигляді звільнення зі служби в поліції відповідно до пункту 6 частини першої статті 77 Закону №580-VIII.
В аспекті спірних правовідносин необхідно зазначити, що вирішення питання про правомірність притягнення працівника органів поліції до дисциплінарної відповідальності передбачає необхідність з'ясовувати насамперед склад дисциплінарного проступку в його діях, сутність якого полягає у невиконанні чи неналежному виконанні поліцейським службової дисципліни.
У постанові від 17.11.2022 у справі № 480/9492/20 Верховний Суд наголошував, що правова оцінка правильності й обґрунтованості рішення про притягнення поліцейського до дисциплінарної відповідальності повинна фокусуватися насамперед на такому: (1) чи прийнято рішення у межах повноважень, у порядку та спосіб, встановлені Конституцією та законами України; (2) чи дійсно у діянні особи є склад дисциплінарного порушення; (3) чи є встановлені законом підстави для застосування дисциплінарного стягнення; (4) чи є застосований вид стягнення пропорційним (співмірним) із учиненим діянням.
Підставою притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності стало вчинення ним дисциплінарного проступку, який виразився в порушенні вимог пунктів 1, 2 частини першої статті 18 та пункту 3 частини першої статті 23 Закону України "Про Національну поліцію", пункту 2 частини третьої статті 1 "Дисциплінарного статуту Національної поліції України" та пункту 6 розділу ІІ "Порядку ведення єдиного обліку в органах (підрозділах) поліції заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення та інші події", затвердженого наказом МВС України від 08.02.2019 №100.
Матеріалами службового розслідування встановлено, що 02.09.2019 дільничний офіцер поліції сектору дільничних офіцерів поліції відділу превенції Оболонського управління поліції старший лейтенант поліції ОСОБА_1 разом з іншим поліцейським Оболонського управління поліції ОСОБА_5 та колишнім поліцейським ОСОБА_6 зупинили по вул. Малиновського, 34, у м. Києві громадянку ОСОБА_7 , у рюкзаку якої виявили наркотичні засоби; о 13:54 год. ОСОБА_8 зателефонувала матері ОСОБА_9 , повідомила про затримання та необхідність передачі вказаним поліцейським неправомірної вигоди за непритягнення до відповідальності; ОСОБА_9 зателефонувала знайомому хлопцю доньки ОСОБА_10 та розповіла про затримання поліцейськими ОСОБА_7 ; ОСОБА_10 , зателефонувавши ОСОБА_8 , поспілкувався з одним з поліцейських, який повідомив про необхідність прибуття на місце події для вирішення питання про непритягнення ОСОБА_7 до відповідальності за зберігання наркотичних засобів; 02.09.2019 ОСОБА_10 , після спілкування з поліцейським, подзвонив колишньому однокласнику, який займав посаду оперуповноваженого сектору кримінальної поліції відділу поліції №2 (з обслуговування мікрорайону "Шулявка") Солом'янського управління поліції лейтенанту поліції ОСОБА_11 , розповів про затримання ОСОБА_7 , просив допомогти у вирішенні питання непритягнення її до відповідальності; ОСОБА_10 та ОСОБА_11 прибули на місце затримання ОСОБА_7 , до них підійшли ОСОБА_1 та інший поліцейський Оболонського управління поліції Дяченко С.А., які повідомили про виявлення в рюкзаку наркотичних засобів та зажадали 5000 доларів США за непритягнення ОСОБА_7 до відповідальності, згодом сума зменшилась до 60 000 грн; ОСОБА_10 передав ОСОБА_1 та ОСОБА_5 28 000 грн, ОСОБА_9 перерахувала 10 000 грн на банківську картку № НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_12 ; ОСОБА_1 та ОСОБА_5 повідомили ОСОБА_10 та ОСОБА_13 про необхідність їм передати ще 22 000 грн до 07.09.2019; 02.09.2019 ОСОБА_10 та ОСОБА_9 звернулась до Київського міського управління ДВБ Національної поліції України з письмовими заявами щодо протиправних дій ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , ОСОБА_6 та ОСОБА_11 .
Зібрані матеріали були передані до Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Києві, та долучено до кримінального провадження №42019000000000035; 19.09.2019 ОСОБА_10 передав 20000 грн ОСОБА_11 , який після цього був затриманий працівниками Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Києві та Київського міського управління ДВБ Національної поліції України.
Після надання ОСОБА_11 згоди на конфіденційну співпрацю з правоохоронними органами, він перевів зазначену суму на банківську картку; 19.09.2019 близько 21:40 год. працівники Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Києві та Київського міського управління ДВБ Національної поліції України затримали ОСОБА_1 після зняття з банкомату переведеної ОСОБА_11 суми;
Під час обшуку ОСОБА_1 в правій кишені його куртки виявлено 4000 грн, гаманець, у якому знаходились банківські картки № НОМЕР_2 (на яку ОСОБА_14 переказувала грошові кошти) в лівій кишені куртки виявлені 8000 грн, в кишені штанів 8000 грн; 19.09.2019 ОСОБА_1 було затримано на підставі статті 208 Кримінального процесуального кодексу України, йому було повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною другою статті 28, частиною другою статті 365 та частиною третьою статті 368 Кримінального кодексу України, до вчинення яких причетні окремі поліцейські, обрано запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту.
У висновку службового розслідування від 15.10.2019 зазначено, що опитаний ОСОБА_5 пояснив, що не пам'ятає чи знаходився він 02.09.2019 по АДРЕСА_1 , громадяни ОСОБА_10 та ОСОБА_8 йому не знайомі, ОСОБА_11 знайомий як колишній працівник Оболонського управління поліції. Про виявлення фактів незаконного зберігання наркотичних засобів 02.09.2019 він не пам'ятає, факти вимагання та отримання неправомірної вигоди від громадян заперечив.
Опитаний під час службового розслідування ОСОБА_11 підтвердив, що на прохання ОСОБА_10 прибув за адресою АДРЕСА_1 у зв'язку з виявленням у ОСОБА_8 заборонених речовин. До нього та ОСОБА_10 підійшли раніше незнайомі чоловіки на ім'я ОСОБА_15 та ОСОБА_16 , які повідомили, що виявили у ОСОБА_8 наркотичні засоби й за непритягнення до відповідальності ОСОБА_17 повинен надати їм 60 000 грн. ОСОБА_10 передав ОСОБА_15 та ОСОБА_16 28 000 грн та перерахував на банківську картку 10 000 грн. ОСОБА_15 та ОСОБА_16 повідомили про необхідність передачі до 07.09.2019 ще 22 000 грн. 19.09.2019 по АДРЕСА_2 , ОСОБА_11 зустрівся з ОСОБА_10 , від якого отримав 22 000 гривень та у цей час був затриманий працівниками Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Києві, та Київського міського управління ДВБ Національної поліції України. Після цього він перевів ОСОБА_15 отриману від ОСОБА_10 суму грошей на банківську картку.
У своїх поясненнях від 10.10.2019 ОСОБА_18 підтвердила виявлення 02.09.2019 близько 13:30 год. за адресою м. Київ, вул. Малиновського, 25-А в її наплічнику, раніше невідомими трьома чоловіками, заборонених речовин (залишки наркотичної речовини "альфа PVP", яку вона зберігала для власного вживання у герметичному зіп-пакеті. Чоловіки погрожували кримінальною відповідальністю та запропонували зателефонувати до ОСОБА_9 для позитивного вирішення питання. Під час розмови з ОСОБА_9 ( НОМЕР_3 ) чоловік у голубій футболці забрав телефон та почав спілкуватись з ОСОБА_9 , він також спілкувався з ОСОБА_10 ( НОМЕР_4 ). Свідок зазначила, що вона перебувала в закладі "Л кафе" з чоловіками на ім'я ОСОБА_16 та ОСОБА_19 , а згодом у магазині зустрілась з ОСОБА_9 та ОСОБА_10 . Також ОСОБА_18 зазначила про те, що 01.10.2019 та 04.10.2019 брала участь в слідчих діях, під час яких їй пред'явлено для впізнання осіб за фотознімками, що проводились в приміщенні службового кабінету за адресою: АДРЕСА_3 , у присутності двох понятих. Під час слідчої дії на підставі фото осіб чоловічої статі впізнала двох чоловіків, які 02.09.2019 затримали її по АДРЕСА_1 , обшукали її наплічник та виявили залишки наркотичного засобу. Серед упізнаних було фото ОСОБА_1 , який обшукував наплічник, розмовляв по телефону з ОСОБА_9 та ОСОБА_10 .
У поясненнях від 10.10.2019 ОСОБА_10 підтвердив, що 02.09.2019 о 13:59 год. йому зателефонувала ОСОБА_9 , яка повідомила про затримання ОСОБА_7 невідомими особами, які виявили у неї заборонені речовини.
Повідомивши про подію знайомого ОСОБА_11 , який пообіцяв виїхати за адресою м. Київ, Малиновського, 34, ОСОБА_10 пояснив, що йому зателефонував невідомий чоловік (НОМЕР_5) та після цієї розмови, біля магазину за адресою: АДРЕСА_4 , до нього підійшов невідомий чоловік в голубій футболці та штанах темного кольору, 30-32 роки, 170-175 на зріст, середньої статури. Невідомий повідомив про виявлення заборонених речовин у ОСОБА_7 та висунув вимогу про надання 5 000 доларів США за вирішення питання без виклику поліції. Після повідомлення про відсутність таких коштів, невідомий зменшив вимогу до 2 500 доларів США, свідком чого був знайомий ОСОБА_11 . Також ОСОБА_10 пояснив, що після того як йому вдалось віднайти 28 000 грн він разом зі своїм знайомим ОСОБА_11 зустрілись з двома невідомими чоловіками, один з яких раніше спілкувався з ним та пропонував надати кошти, інший був одягнений у білу футболку. В салоні автомобіля ОСОБА_11 ОСОБА_10 передав їм 28 000 грн, водночас невідомі повідомили, що 10 000 грн, які повинна була привести ОСОБА_9 необхідно перерахувати на картку ПАТ "Приват Банк" № НОМЕР_1 .
Після того як ОСОБА_9 привезла 10 000 грн вони разом з ОСОБА_10 перерахували їх через термінал самообслуговування на проспекті Героїв Сталінграду у м. Києві. Упевнившись, що кошти перераховані, невідомі відпустили ОСОБА_7 .
Згідно з поясненнями ОСОБА_10 під час слідчої дії в присутності двох понятих він упізнав за фото, зокрема чоловіка на ім'я ОСОБА_15 , яким виявився працівник Оболонського районного управління ОСОБА_1 .
На підставі висновків службового розслідування дисциплінарна комісія вважала, що позивачем вчинено дисциплінарний проступок, оскільки володіючи інформацією про зберігання ОСОБА_7 наркотичних засобів, він не вжив заходів щодо невідкладної реєстрації отриманої інформації у встановленому порядку, а також припинення правопорушення.
Таким чином, службовим розслідуванням встановлено, що позивач порушив службову дисципліну.
Внаслідок встановлених порушень та на підставі результатів проведеного службового розслідування, наказом ГУНП у м. Києві від 22.11.2019 №1274 о/с "Щодо особового складу" відповідно до пункту шостого (у зв'язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у виді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України) частини першої статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" звільнено зі служби в поліції старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 , дільничного офіцера поліції сектору дільничних офіцерів поліції відділу превенції Оболонського управління поліції.
У своїй практиці Верховний Суд, аналізуючи норми законодавства, які регулюють особливості проходження служби в поліції, неодноразово вказував, що в основі поведінки працівника поліції закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки.
Службова дисципліна полягає у виконанні (дотриманні) законодавчих та підзаконних актів із питань службової діяльності та бездоганному і неухильному додержанні порядку та правил, що такими нормативними актами передбачені.
Службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов'язує кожного працівника поліції, зокрема дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги, статутів і наказів начальників; з гідністю і честю поводитися в позаслужбовий час, бути прикладом у дотриманні громадського порядку, припиняти протиправні дії осіб, які їх учиняють.
Абзацами 2, 3, 4 пункту 1 розділу ІІ Правил етичної поведінки визначено, що під час виконання службових обов'язків поліцейський повинен: професійно виконувати свої службові обов'язки, діяти лише на підставі, у межах повноважень та в спосіб, що визначені Конституцією, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, міжнародними договорами України, а також цими Правилами; поважати і не порушувати права та свободи людини, до яких, зокрема, відносяться права: на життя; на повагу до гідності; на свободу та особисту недоторканність; недоторканність житла; на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань; на свободу світогляду і віросповідання; володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності; на мирні зібрання; на свободу пересування, вільний вибір місця проживання; інші права, які передбачені Конституцією та законами України, міжнародними договорами України; у кожному окремому випадку обирати той захід з-поміж заходів, передбачених законодавством України, застосування якого призведе до настання найменш негативних наслідків.
Відповідно до абзаців 2, 4 пункту 3 розділу V Правил етичної поведінки керівник органу (підрозділу) поліції повинен відповідати за віддані (видані) розпорядження (доручення) і накази, наслідки їх реалізації, відповідність їх законодавству України; заохочувати етичну поведінку.
Із вказаних правових норм вбачається, що законодавець висуває підвищені вимоги до поліцейського у зв'язку із особливим статусом Національної поліції, а також спрямованістю діяльності поліції на служіння суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, підтримання публічної безпеки і порядку. У свою чергу, недотримання поліцейським вищезазначених вимог є дисциплінарним проступком, за вчинення якого до порушника застосовуються заходи дисциплінарного стягнення.
З тексту Присяги поліцейського, неухильне дотримання якої визначено законом, вбачається, що в основі поведінки працівника поліції закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки, недодержання яких утворює факт порушення Присяги. Тому, складаючи Присягу, поліцейський покладає на себе не тільки певні службові зобов'язання, але й моральну відповідальність за їх виконання.
Порушення Присяги слід розуміти як скоєння поліцейським проступку (вчинку) проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов'язкам, підриває довіру до нього як до носія влади, що призводить до приниження авторитету органів поліції та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов'язків.
Присяга поліцейського передбачає зобов'язання виконувати обов'язки сумлінно.
Тобто, порушення Присяги - це несумлінне, недобросовісне виконання обов'язків поліцейським. Про несумлінність дій (бездіяльності) поліцейського свідчить невиконання обов'язків умисно або внаслідок недбалого ставлення до них.
Невиконання чи неналежне виконання поліцейським службової дисципліни є дисциплінарним проступком, вчинення якого є підставою для дисциплінарної відповідальності.
Не погоджуючись із висновками суду першої інстанції, апелянт наголошує, що кримінальна та дисциплінарна відповідальність є різними, окремими і самостійними видами відповідальності; наполягає на тому, що доказів в підтвердження обставин, викладених у висновку службового розслідування не надано, крім обставин, описаних в межах кримінального провадження від 09 січня 2019 року №42019000000000035.
В контексті даних тверджень, апеляційний суд враховує, що реалізація дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби за порушення службової дисципліни є окремою підставою для звільнення, яка не пов'язана із порушенням кримінальної справи та набрання чинності вироком суду.
Наявність кримінального провадження, відкритого стосовно особи, яка проходить службу в поліції, не виключає можливості застосування стосовно цієї особи наслідків, передбачених пунктом 6 частини першої статті 77 Закону № 580-VIII у разі встановлення під час службового розслідування невиконання чи неналежне виконання поліцейським службової дисципліни (постанови Верховного Суду від 07.02.2020 у справі № 260/1118/18, від 26.11.2020 у справі № 580/1415/19, від 30.08.2022 у справі 120/8381/20-а, від 22.02.2023 у справі № 200/11036/20-а, від 14.03.2023 у справі № 320/1206/21).
Акцентуючи увагу на тому, що Закон № 580-VІІІ виокремлює підстави для звільнення зі служби в поліції, Верховний Суд у справі № 804/4096/17 зауважив, що вчинення поліцейським діяння, за яке передбачено одночасно різні види юридичної відповідальності, зокрема дисциплінарну, кримінальну та/або адміністративну, не у всіх випадках ставить їх у залежність одне від одного.
Так, адміністративна, кримінальна та дисциплінарна відповідальність є різними, окремими і самостійними видами відповідальності поліцейського. Порядок і підстави притягнення поліцейського до конкретного виду юридичної відповідальності здійснюється за окремими процедурами, урегульованими різними нормативно-правовими актами. Притягнення чи не притягнення поліцейського до дисциплінарної відповідальності не може бути обумовлено наявністю чи відсутність складу іншого правопорушення чи фактом притягнення до іншого виду відповідальності. Відсутність факту притягнення поліцейського до адміністративної чи кримінальної відповідальності не виключає наявності в його діях дисциплінарного проступку, за який уповноважена особа у порядку Дисциплінарного статуту має право застосувати такий вид дисциплінарного стягнення як звільнення зі служби в поліції. Відповідно, у випадку закриття кримінального провадження або провадження у справі про адміністративне правопорушення, - це є свідченням відсутності складу кримінального чи адміністративного правопорушення, проте не дисциплінарного проступку.
Дисциплінарний орган, який, вирішуючи питання наявності або відсутності у діях особи ознак дисциплінарного проступку, керується виключно правилами та вимогами, встановленими для дисциплінарної процедури, однак не втручається у питання винуватості цієї особи у скоєнні кримінального чи адміністративного правопорушення. І навпаки, в межах розгляду кримінального провадження суд не досліджує питань наявності в її діях ознак дисциплінарного проступку, адже, як зазначалося, дисциплінарне провадження має іншу мету, процедуру та правила оцінки дій і матеріалів.
Крім того, вирішення питання про правомірність притягнення працівника органів поліції до дисциплінарної відповідальності, передбачає необхідність з'ясовувати склад дисциплінарного проступку в його діях, незалежно від того, яку правову кваліфікацію, ці ж самі дії особи отримали в рамках кримінального провадження та які наслідки, у підсумку, настали для такої особи.
Такий підхід до вирішення питання про правомірність притягнення осіб до дисциплінарної відповідальності застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 25.04.2018 у справі № 800/547/17, а також Верховним Судом у постановах від 06.03.2020 у справі № 804/1758/18 та від 20.10.2020 у справі № 340/1502/19.
Таким чином, відсутність рішення суду про визнання позивача винним у інкримінованому кримінальному правопорушенні не є підставою для скасування спірних наказів, оскільки позивача звільнено не з підстав притягнення до кримінальної відповідальності, а за порушення службової дисципліни, відповідно доводи апелянта в даній частині є безпідставними.
У контексті доводів апелянта щодо не дослідження комісією, що здійснювала службове розслідування інших відомостей, крім тих, які були підставою для оголошення позивачу підозри у вчиненні злочину, зокрема порушення п. 6 розділу ІІ Порядку ведення єдиного обліку в органах (підрозділах) поліції заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення та інші події, колегія суддів враховує, що під час проведення службового розслідування комісією досліджувались події 02 вересня 2019 року в хронологічному порядку та зауважено, що володіючи інформацією про зберігання ОСОБА_7 наркотичних засобів, позивач не вжив заходів щодо невідкладної реєстрації отриманої інформації у встановленому порядку, а також припинення правопорушення.
Наведений обов'язок позивача передбачений приписами пункту 6 розділу ІІ "Порядку ведення єдиного обліку в органах (підрозділах) поліції заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення та інші події", затвердженого наказом МВС України від 08.02.2019 №100, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.03.2019 за №223/33194, зокрема, передбачено обов'язок поліцейського незалежно від місця його перебування в разі виявлення або отримання інформації про кримінальне правопорушення та іншу подію чи звернення до нього громадян із заявою (повідомленням) невідкладно повідомляти про це за скороченим номером екстреного виклику поліції « 102» і уживати заходи щодо запобігання правопорушенню, його припинення, рятування людей, надання допомоги особам, які її потребують, установлення і затримання осіб, які вчинили правопорушення, та охорони місця події.
Надаючи оцінку твердженням апелянта щодо відсутності у висновку службового розслідування інформації про наявність чи відсутність пом'якшуючих, обтяжуючих обставин, оцінки особи ОСОБА_1 (попередня поведінка, ставлення до служби), колегія суддів враховує, що до справи долучено характеристику від 27 січня 2015 року колишнього дільничного інспектора міліції Оболонського РУ ГУМВС України у м. Києві ОСОБА_1 , в якій зазначено про його безвідповідальне ставлення до службових обов'язків, систематичне порушення дисципліни, некоректне спілкування з громадянами, вияви низький рівень у питаннях попередження, припинення та розкриття злочинів, добре володіє табельною зброєю, спеціальними засобами, за характером скритний, у спілкуванні зверхній, часто вступав у невиправдані суперечки з керівництвом відділу.
Поряд з цим, з послужного списку позивача вбачається, що наказом ГУНП у м. Києві від 16 жовтня 2019 року №793 його притягнуто до дисциплінарної відповідальності у виді зауваження за вчинення дисциплінарного проступку, який виразився в порушенні частини першої статті 5 Закону України "Про звернення громадян" від 02.10.1996 №393/96-ВР, пунктів 2, 3, та 5 розділу ІІ "Порядку розгляду звернень та організації особистого прийому в органах та підрозділах Національної поліції України", затверджено наказ Міністерства внутрішніх справ України 15.11.2017 №930, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 11.12.2017 за №1493/31361.
Таким чином, висновки позивача про те, що за всі роки служби в органах поліції він жодного разу не притягувався до дисциплінарної відповідальності є спростованими.
Крім того, відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 03 травня 2019 року у справі № 810/2073/16, вчинення навіть одного проступку, який ганьбить звання офіцера поліції, нівелює всі попередні заслуги поліцейського, оскільки дискредитує не лише особу поліцейського, а й поліцію в цілому, як орган, що служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.
Надаючи оцінку посиланням апелянта щодо обрання відповідачем найсуворішого з видів стягнень, а саме звільнення зі служби в поліції, колегія суддів вважає за доцільне наголосити, що обрання виду стягнення за дисциплінарний проступок перебуває у площині дискреційних повноважень суб'єкта його накладення, який, приймаючи рішення про обрання конкретного виду дисциплінарного стягнення, повинен урахувати, зокрема, тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, попередню поведінку особи, її ставлення до виконання посадових обов'язків тощо.
Застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби є крайнім заходом дисциплінарного впливу, проте його застосування здійснюється на розсуд уповноваженої особи з урахуванням обставин у справі та не потребує наведення неможливості застосування інших видів дисциплінарних стягнень.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом, зокрема, у постановах від 09.02.2022 у справі №160/12290/20, від 13.06.2024 у справі № 420/2566/23.
У цій справі, колегія суддів зауважує, що застосоване до позивача дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення є співмірним вчиненому проступку.
Зокрема, у висновку службового розслідування враховано термін перебування позивача на посаді, його характеристику та характер дисциплінарного проступку, склад якого встановлений ретельним службовим розслідуванням.
В свою чергу, апеляційний суд не вбачає підстав стверджувати про те, що висновки відповідача є свавільними, нераціональними, не підтвердженими доказами або ж такими, що є помилковими щодо фактів.
Так, апелянт наголошує на тому, що доводи стосовно вчинення ним дисциплінарного проступку базуються лише на матеріалах кримінального провадження №42019000000000035, з чим позивач не погоджується.
За фактичними обставинами справи, у вказаному кримінальному провадженні позивач є підозрюваним у вчиненні злочину, передбаченому частиною 2 статті 365 Кримінального кодексу України та частиною 3 статті 368 Кримінального кодексу України.
Згідно зі статтею 1 Закону № 580-VIII саме на Національну поліцію України покладено обов'язок служити суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.
У цьому аспекті варто зауважити, що вчинки, які дискредитують працівників поліції та, власне, органи Національної поліції, пов'язані насамперед із низкою моральних вимог, які пред'являються до них під час здійснення службових функцій та у повсякденному житті. Отже, дискредитація звання поліцейського за своєю суттю полягає у вчиненні такого проступку, що підриває довіру та авторитет органів Національної поліції і її працівників в очах громадськості та є несумісним із подальшим проходженням служби.
Колегія суддів враховує, що 19 вересня 2019 року ОСОБА_1 було затримано на підставі статті 208 Кримінального процесуального кодексу України; 20 вересня 2019 року йому було повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною другою статті 28, частиною другою статті 365 та частиною третьою статті 368 Кримінального кодексу України; 21 вересня 2019 року обрано запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту.
Така обставина беззаперечно свідчить про поведінку, що дискредитує працівника поліції навіть за відсутності вироку суду.
Позивач, перебуваючи на службі у Національній поліції України, повинен бути взірцем та прикладом для громадян як в робочий так і позаробочий час, та в силу своїх службових обов'язків, зобов'язаний не допускати зв'язків, що ганьблять звання працівника поліції або підривають авторитет поліції, інших відносин, які носять корисливий або протиправний характер.
Вказана правова позиція висвітлена в постановах Верховного Суду від 14.03.2023 у справі № 320/1206/21, від 03.04.2024 у справі № 420/9503/22.
Апеляційним судом також враховано правові висновки Верховного Суду у справі №420/5700/23 від 15.08.2024, відповідно до яких сам факт пред'явлення підозри поліцейському, його можливе притягнення до кримінальної відповідальності та висвітлення цієї події у засобах масової інформації, призводить до підриву авторитету та довіри громадян до поліції.
На підставі вищенаведеного у сукупності, апеляційний суд висновує, що вчинені позивачем дії є дисциплінарним проступком, який має дискредитуючий характер та підриває авторитет Національної поліції України, що несумісне з подальшим проходженням служби в Національній поліції України.
Враховуючи, що на момент розгляду справи в апеляційному суді, досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42019000000000035 триває, відсутні підстави стверджувати, що ОСОБА_1 дотримувався етичних, правових, службово-дисциплінарних норм поведінки поліцейського та його дії не нашкодили авторитету Національної поліції України.
Верховний Суд у справі № 600/5128/23-а наголосив, що професійна честь та гідність кожного працівника поліції - це одночасно й моральний вигляд усього особового складу органів та підрозділів Національної поліції України. По вчинкам окремого працівника поліції, по його морально-професійним якостям громадяни визначають роботу всього органу. Будь-яка негативна інформація щодо поведінки працівника поліції може вплинути на авторитет всього органу.
Вступаючи на службу до правоохоронних органів, особа має розуміти всю відповідальність, яка покладається на неї у зв'язку з її професійною діяльністю, додержуватись принципів професійної моралі, професійної честі та гідності, адже це є невід'ємними елементами гідного у своїй справі, дисциплінованого поліцейського. Особа, дії якої стали підставою для службового розслідування та як наслідок для передання інформації до правоохоронних органів із відкриттям кримінального провадження, не відповідає високим вимогам та стандартам, які висуває законодавець до працівника поліції.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини не є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод притягнення до дисциплінарної відповідальності на основі відомостей про факти, що встановлені у кримінальному провадженні, якщо такі відомості аналізувалися під кутом зору правил службової етики, навіть якщо особа була у кримінальному провадженні виправданою (див. mutatis mutandis рішення Європейської комісії з прав людини від 06.10.1982 у справі «X. v. Austria» («X. проти Австрії») про неприйнятність заяви № 9295/81) чи таке провадження було закрите (див. mutatis mutandis рішення Європейської комісії з прав людини від 07.10.1987 у справі «C. v. the United Kingdom» («С. проти Сполученого Королівства») про неприйнятність заяви № 11882/85). Більше того, гарантована пунктом 2 статті 6 Конвенції презумпція невинуватості застосовується до процедури, яка за своєю суттю є кримінальною, і в межах якої суд робить висновок про вину особи саме у кримінально-правовому сенсі (рішення Європейського суду з прав людини від 11.02.2003 у справі «Ringvold v. Norway», («Рінгвольд проти Норвегії») заява № 34964/97).
Колегія суддів при вирішенні цього спору також ураховує висновки Європейського Суду з прав людини у справі «Вільхо Ескелінен та інші проти Фінляндії» за заявою № 63235/00, що викладені у рішенні від 19.04.2007.
Так, у вказаному рішенні Європейський Суд з прав людини вказав: « 47. У зв'язку з цим Суд запровадив функціональний критерій, заснований на характері обов'язків службовця та його відповідальності. Особи, що займають посади, пов'язані з виконанням обов'язків щодо захисту загальнодержавних інтересів або з участю у здійсненні визначених публічним правом повноважень, володіють частиною суверенної влади держави. Держава має законний інтерес щодо налагодження з такими службовцями спеціальних відносин, заснованих на вірності та відданості. З іншого боку, щодо інших посад, які не мають у собі аспектів «державного управління», держава не має такого інтересу. (див. згадану вище справу «Пеллегрін» (Pellegrin), п. 65). Таким чином, Суд постановив, що із сфери застосування пункту 1 статті 6 вилучаються лише такі спори, що порушуються державними службовцями, чиї обов'язки є типовим прикладом специфічної діяльності, пов'язаної з державною службою, оскільки останні діють як представники державної влади і відповідають за захист загальнодержавних інтересів та інтересів інших державних органів. Яскравим прикладом такої діяльності є збройні сили та поліція (п. 66). Суд дійшов висновку, що жодні спори між адміністративними органами та службовцями, які займають посади, пов'язані з виконанням покладених публічним правом повноважень, не входять до сфери застосування пункту 1 статті 6 (п. 67).
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач притягнутий до дисциплінарної відповідальності на законних підставах.
Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Згідно з положеннями статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
За правилами статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 242, 250, 308, 310, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2024 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту ухвалення та може бути оскаржена протягом 30 днів, з урахуванням положень ст. 329 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Повний текст постанови виготовлено 14 травня 2025 року
Суддя доповідач: В.Ю. Ключкович
Судді: О.О. Беспалов
І.О. Грибан