Справа №320/33180/24 Прізвище судді (суддів) першої інстанції: Марич Є.В., Суддя-доповідач Кобаль М.І.
06 травня 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого Кобаля М.І.,
суддів Бужак Н.П., Черпака Ю.К.,
при секретарі Литвин С.В.
за участю:
позивачки: ОСОБА_1
представника позивача: Смітюха В.О.
представників відповідача: Ільєнко А.В., Рябоконя В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Департаменту територіального контролю м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Головного управління Держпродспоживслужби в місті Києві та Департаменту промисловості та розвитку підприємництва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на рішення Київського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2024 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту територіального контролю м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Головного управління Держпродспоживслужби в місті Києві, Департаменту промисловості та розвитку підприємництва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії, -
12.07.2024 року ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернулася до суду з адміністративним позовом до Департаменту територіального контролю м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Головного управління Держпродспоживслужби в місті Києві, Департаменту промисловості та розвитку підприємництва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі по тексту - відповідачі) в якому просила:
- визнати протиправними дії Департаменту територіального контролю м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) щодо відмови ОСОБА_1 зарахувати до стажу державної служби період навчання, з 21.02.2005 до 21.02.2008, у Національному аграрному університеті та роботи на посаді доцента кафедри екологічної безпеки, в період з 27.09.2011 до 24.10.2014, у Державній екологічній академії післядипломної освіти та управління Міндовкілля;
- зобов'язати Департамент територіального контролю м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) зарахувати до стажу державної служби ОСОБА_1 період навчання, з 21.02.2005 до 21.02.2008 в аспірантурі у Національному університеті біоресурсів і природокористування України - вищому навчальному закладі IV рівня акредитації державної форми власності, та період роботи в Державній екологічній академії післядипломної освіти та управління Міндовкілля, а саме: з 27.09.2011р. до 01.04.2012р. - на посаді начальника інформаційного та науково-видавничого відділу, з 02.04.2012 р. по 02.12.2012р. - на посаді доцента кафедри методології освіти в інтересах збалансованого розвитку та державного управління, з 03.12.2012р. по 24.10.2014р. - на посаді доцента кафедри екологічної безпеки) шляхом видачі відповідного наказу, та здійснити перерахунок позивачці заробітної плати (враховуючи усі надбавки, які нараховуються залежно від розміру посадового окладу, а також відпускних, допомоги на оздоровлення, допомоги на вирішення соціально-побутових питань тощо), відповідно до Закону України «Про державну службу» №889-VIII, за період роботи у Департаменті територіального контролю м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (КМДА), з 19.11.2014р. по 28.04.2016;
- визнати протиправними дії Головного управління Держпродспоживслужби в місті Києві щодо відмови ОСОБА_1 зарахувати до стажу державної служби періоду навчання 21.02.2005 до 21.02.2008 у Національному аграрному університеті та роботи на посаді доцента кафедри екологічної безпеки, з 27.09.2011р. до 24.10.2014, у Державній екологічній академії післядипломної освіти та управління Міндовкілля;
- зобов'язати Головне управління Держпродспоживслужби в місті Києві зарахувати ОСОБА_1 до стажу державної служби період навчання 21.02.2005 до 21.02.2008 в аспірантурі у Національному університеті біоресурсів і природокористування України вищому навчальному закладі IV рівня акредитації державної форми власності, та період роботи в Державній екологічній академії післядипломної освіти та управління Міндовкілля, а саме: з 27.09.2011р. до 01.04.2012 - на посаді начальника інформаційного та науково-видавничого відділу, з 02.04.2012 р. по 02.12.2012р. - на посаді доцента кафедри методології освіти в інтересах збалансованого розвитку та державного управління, з 03.12.2012р. по 24.10.2014р. - на посаді доцента кафедри екологічної безпеки, шляхом видачі відповідного наказу, та здійснити перерахунок ОСОБА_1 заробітної плати (враховуючи усі надбавки, які нараховуються залежно від розміру посадового окладу, а також відпускних, допомоги на оздоровлення, допомоги на вирішення соціально-побутових питань тощо), відповідно до Закону України «Про державну службу» №889-VIII, за період роботи у Головному управлінні Держпродспоживслужби в місті Києві з 29.04.2016р. по 24.09.2018р.;
- визнати протиправними дії Департаменту промисловості та розвитку підприємництва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) щодо відмови ОСОБА_1 зарахувати до стажу державної служби вказаного періоду навчання 21.02.2005 до 21.02.2008 Національному аграрному університеті та роботи на посаді доцента кафедри екологічної безпеки, в період з 27.09.2011 до 24.10.2014, у Державній екологічній академії післядипломної освіти та управління Міндовкілля;
- зобов'язати Департамент промисловості та розвитку підприємництва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) зарахувати до стажу державної служби ОСОБА_1 період навчання, з 21.02.2005 до 21.02.2008, в аспірантурі у Національному університеті біоресурсів і природокористування України - вищому навчальному закладі IV рівня акредитації державної форми власності, та період роботи в Державній екологічній академії післядипломної освіти та управління Міндовкілля, з 27.09.2011р. до 01.04.2012 - на посаді начальника інформаційного та науково-видавничого відділу, з 02.04.2012 р. по 02.12.2012р. - на посаді доцента кафедри методології освіти в інтересах збалансованого розвитку та державного управління, з 03.12.2012р. по 24.10.2014р. - на посаді доцента кафедри екологічної безпеки, шляхом видачі відповідного наказу, та здійснити перерахунок ОСОБА_1 заробітної плати (враховуючи усі надбавки, які нараховуються залежно від розміру посадового окладу, а також відпускних, допомоги на оздоровлення, допомоги на вирішення соціально-побутових питань тощо), відповідно до Закону України «Про державну службу» №889-VIII, за період роботи у Департаменті промисловості та розвитку підприємництва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) з 25.09.2018р. по 18.06.2019р.;
- стягнути за рахунок бюджетних асигнувань солідарно з відповідачів на користь позивачки понесені нею судові витрати щодо сплати судового збору у розмірі 3633,60 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 16 000,00 грн.;
- стягнути з Департаменту територіального контролю м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 50 000,00 грн.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2024 року зазначений позов задоволено частково.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, відповідачі подали апеляційні скарги, в яких просили скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Свої вимоги апелянти обґрунтовують тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Заслухавши суддю-доповідача, учасників справи, які з'явилися у призначене судове засідання, дослідивши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги слід задовольнити частково, оскаржуване рішення скасувати, а позов залишити без розгляду, виходячи з наступного.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_1 навчалась в аспірантурі у Національному аграрному університеті (нова назва - Національний університеті біоресурсів і природокористування України), у період з 21.02.2005 по до 21.02.2008 (очна форма навчання), а також працювала у Державній екологічній академії післядипломної освіти та управління Міндовкілля (далі - ДЕА) у період з 27.09.2011 по 24.10.2014, на посаді доцента кафедри екологічної безпеки.
У подальшому ОСОБА_1 працювала:
- в Департаменті міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) (наразі - Департамент територіального контролю м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (КМДА), у період з 19.11.2014р. до 28.04.2016р.;
- в Головному управлінні Держпродспоживслужби в місті Києві, у період з 29.04.2016р. по 24.09.2018р.;
- в Департаменті промисловості та розвитку підприємництва виконавчого органу Київської міської ради (КМДА), у період з 25.09.2018р. до 18.06.2019.
Під час призначення на перелічені посади позивачкою надавалися оригінали та копії документів, серед яких: диплом кандидата наук НОМЕР_1 від 29.03.2012р., трудова книжка, та інші документи, які підтверджують стаж роботи позивачки та навчання.
Згодом, представник позивачки звернувся до відповідачів із запитами про надання інформації про те, чи зараховано до стажу державної служби позивачки період навчання, з 21.02.2005 до 21.02.2008, у Національному аграрному університеті та роботи на посаді доцента кафедри екологічної безпеки, у період з 27.09.2011 до 24.10.2014, у Державній екологічній академії післядипломної освіти та управління Міндовкілля.
При цьому, представник просив зарахувати вказані періоди до стажу державної служби, та у зв'язку з цим здійснити перерахунок та виплату позивачці заробітної плати (враховуючи усі надбавки, які нараховуються залежно від розміру посадового окладу, а також відпускних, допомоги на оздоровлення, допомоги на вирішення соціально-побутових питань тощо) відповідно до Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015р. №889-VIII, за період роботи у відповідачів.
Листами від 18.06.2024 №064-7683 Департамент територіального контролю м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації, від 31.05.2024 Головне управління Держпродспоживслужби в місті Києві, та від 20.06.2024р. №052-2777 Департамент промисловості та розвитку підприємництва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Сібілєвій О.В. повідомлено про те, що запитувані періоди навчання та роботи не зараховані до її стажу державної служби, через відсутність законних підстав.
Не погоджуючись із такою позицією відповідачів, 12.07.2024 позивачка, через свого представника, звернулася до суду з даним позовом за захистом своїх прав та законних інтересів.
Під час подання позовної заяви ані позивачем, ані її представником, заява про поновлення строку звернення до суду з даним позовом не подавалася.
Дослідивши матеріали справи, доводи сторін та надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає наступне.
Відповідно до частини 2 статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Конституційний Суд України у рішенні від 14 грудня 2011 року №19-рп/2011 підкреслив значущість положень статті 55 Конституції України щодо захисту кожним у судовому порядку своїх прав і свобод від будь-яких рішень, дій чи бездіяльності органів влади, посадових і службових осіб, а також стосовно неможливості відмови у правосудді.
У цьому ж рішенні Конституційний Суд України зазначав, що особа, стосовно якої суб'єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.
Відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Згідно із частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі по тексту - КАС України, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частиною першою статті 5 КАС України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист у спосіб, визначений у цій статті.
За приписами пункту 1 частини 1 статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Право на судовий захист реалізується особою шляхом подання позовної заяви до суду, який відповідно до частини 1 статті 122 КАС України може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до частини 3 статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк (частина 5 статті 122 КАС України).
Згідно з пунктом 17 частини 1 статті 4 КАС України публічна служба - діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.
Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що в даному випадку даний спір виник з приводу проходження публічної служби, а саме: зарахування до стажу державної служби періоду навчання та роботи ОСОБА_1 певних на посадах у різні періоди, до спірних відносин застосовується місячний строк звернення до адміністративного суду.
Частиною 1 статті 118 КАС України передбачено, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.
Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору в публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. Початок перебігу строку звернення до суду починається з часу, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 09 грудня 2021 року у справі № 9901/241/21, проаналізувавши положення частини 5 статті 122 КАС України, дійшла висновку, що нею встановлено скорочені строки звернення до суду у справах щодо проходження публічної служби, однак такі не ставлять під сумнів саму суть права доступу до суду, а переслідують легітимну мету якнайскорішого поновлення порушених прав добросовісного позивача. При цьому не порушується пропорційність між застосованими законодавцем засобами (строком звернення до суду за захистом порушеного права протягом одного місяця з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів) та метою звернення до суду.
Відповідно до частини 1 статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Таким чином, строк, передбачений частиною 5 статті 122 КАС України, є процесуальним строком, встановленим законом, який суд може поновити, якщо визнає причини його пропуску поважними.
Водночас, поважними причинами пропуску процесуального строку є ті, які унеможливлюють або ускладнюють можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк, є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду та підтверджені належними і допустимими доказами.
Незнання про порушення своїх прав через байдужість або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
Установлення законом процесуальних строків передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності в публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними. Без наявності строків на процесуальну дію або без їх дотримання в адміністративному судочинстві виникнуть порушення прав учасників адміністративного процесу. Недотримання встановлених законом строків зумовлює чітко визначені юридичні наслідки.
Подібна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.11.2022 по справі № 990/115/22.
Правовими положеннями ч.5 ст. 242 КАС України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що розумні строки в адміністративному судочинстві - це найкоротші за конкретних обставин строки (якщо інше не визначено законом або встановлено судом), протягом яких сторона повинна вжити певних дій, демонструючи свою зацікавленість у їх результатах, і які об'єктивно оцінюються судом стосовно відповідності принципам добросовісності та розсудливості, а також на предмет дотримання прав інших учасників (забезпечення балансу інтересів).
Як вже вище зазначалося судом, даний спір виник з приводу проходження публічної служби, а саме: зарахування до стажу державної служби періоду навчання та роботи ОСОБА_1 на певних посадах у різні періоди, про які позивачка не могла не знати, оскільки нарахування заробітної плати носить системний характер.
Окрім того, позивач не була позбавлена можливості, під час проходження служби, звернутися до роботодавця з вимогою зарахування до стажу державної служби періоду навчання та роботи ОСОБА_1 певних на посадах у різні періоди, проте зазначеного не зробила.
Ураховуючи наведене, суд апеляційної інстанції доходить висновку, що, звертаючись 12.07.2024 року до суду з позовом про зарахування до стажу державної служби періоду навчання та роботи ОСОБА_1 на певних посадах у різні періоди, позивачка пропустила місячний строк звернення до суду із цим позовом. Належних доказів про поважність причин такого пропуску строку позивачкою не надано, а матеріали справи не містять.
Щодо доводів представника позивача про те, що строк на оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єктів владних повноважень слід обраховувати з моменту, коли особа дізналась про порушення своїх прав, які останнім зазначені в додаткових поясненнях від 25.09.2024, то вони не заслуговують на увагу суду апеляційної інстанції, оскільки початок перебігу строків звернення до суду починається з часу, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
У даному випадку, колегія суддів апеляційної інстанції вважає помилковими висновки суду першої інстанції, викладені в ухвалі Київського окружного адміністративного суду від 06.11.2024 року, про відсутність законних підстав для застосування в даному випадку ч. 5 ст. 122 КАС України, з посиланням на відсутність норми, яка регулювала б порядок звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці.
У даному випадку предметом спору є зарахування до стажу державної служби періоду навчання та роботи ОСОБА_1 певних на посадах у різні періоди, та вимога видачі відповідних наказів відповідачами, як суб'єктами владних повноважень, а тому до спірних відносин застосовується місячний строк звернення до адміністративного суду.
Натомість, перерахунок та виплата позивачці заробітної плати (враховуючи усі надбавки, які нараховуються залежно від розміру посадового окладу, а також відпускних, допомоги на оздоровлення, допомоги на вирішення соціально-побутових питань тощо), відповідно до Закону України «Про державну службу» №889-VIII, за періоди роботи є вже похідними позовними вимогами, які також обмежуються строком, відповідно до норм чинного законодавства (станом на момент звернення з даним позовом до суду), зокрема ст. 233 Кодексу законів про працю України.
Частиною 1 статті 171 КАС України передбачено, що суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, зокрема, чи позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).
Згідно ст. 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Також пунктом 8 ч. 1 ст. 240 КАС України встановлено, що суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.
Таким чином, наведеними вище правовими нормами передбачено, що адміністративний суд зобов'язаний в кожному випадку з'ясувати чи дотримано особою (позивачем) строк звернення до адміністративного суду із відповідним позовом, чи є поважними підстави пропуску цього строку, на які в додаткових поясненнях від 25.09.2024 року (Т.1 а.с.115117) посилався представник позивача. Якщо ж вказані позивачем підстави пропуску строку звернення до адміністративного суду є не поважними, то суд зобов'язаний залишити позовну заяву без розгляду.
Дослідивши вказані доводи позивачки та її представника, обставини справи, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що вони не можуть бути прийняті судом, оскільки вказані обставини не можна віднести до ряду поважних причин.
Поважними причинами пропуску процесуального строку можуть бути визнані лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, які повинні бути підтверджені належними доказами.
Отже, строк повинен бути пропущений виключно з поважних причин.
Звернення до суду з позовом є способом реалізації права на захист порушених прав і свобод особи, які така особа вважає порушеними у зв'язку з виникненням певних обставин, що впливають на її права. Отже, початок перебігу строку звернення до суду пов'язується саме з виникненням оспорюваних правовідносин, тобто предметом позовних вимог та часом коли особа дізналася або повинна була дізнатися про такі обставини, адже наслідки для особи настають незалежно від підстав, за яких прийнято оскаржуваний акт індивідуальної дії, а з моменту прийняття такого рішення.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 09 грудня 2019 року у справі № 1.380.2019.002233.
У свою чергу, ані позивачкою, ані її представником, не обґрунтовано та не надано жодного належного доказу, що унеможливило ОСОБА_1 подати позовну заяву у встановлений адміністративним судочинством термін, під час проходження державної (публічної) служби, відповідно до ч.5 ст. 122 КАС України.
Наведені ОСОБА_1 підстави для поновлення строку звернення до суду з позовною заявою є неповажними, і не можуть бути поважною причиною для поновлення строку звернення до суду з позовною заявою.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що суд першої інстанції помилково не надав оцінку даним обставинам, зокрема, пропуску позивачем звернення до суду з даним позовом, адже у даному випадку, наявні правові підстави для залишення без розгляду адміністративного позову, у зв'язку із пропуском позивачем строку звернення до суду без поважних на те причин.
Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року передбачає, що кожен має право на справедливий розгляд його справи судом. ЄСПЛ зауважує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до відповідальності у суді після закінчення певного періоду часу після вчинення правопорушення. Періоди позовної давності, які є звичним явищем у національних правових системах Договірних держав, переслідують декілька цілей, що включають гарантування правової визначеності й остаточності та запобігання порушенню прав відповідачів, які могли б бути ущемлені у разі, якщо було б передбачено, що суди ухвалюють рішення на підставі доказів, які могли стати неповними внаслідок спливу часу» (див. mutatis mutandis рішення у справах «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії» від 20 вересня 2011 року («OAO Neftyanaya Kompaniya Yukos v. Russia», заява № 14902/04, пункт 570), «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства» від 22 жовтня 1996 року («Stubbings and Others v. the United Kingdom», заяви № 22083/93 і № 22095/93, пункт 51).
Отже, з огляду на вищезазначене, колегія суддів апеляційної інстанції доходить висновку про наявність правових підстав для залишення адміністративного позову ОСОБА_1 до Департаменту територіального контролю м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Головного управління Держпродспоживслужби в місті Києві, Департаменту промисловості та розвитку підприємництва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії без розгляду.
Згідно п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 319 КАС України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу.
Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 238 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.
Керуючись ст.ст. 123, 242, 308, 310, 315, 317, 319, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, Шостий апеляційний адміністративний суд, -
Апеляційні скаргу Департаменту територіального контролю м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Головного управління Держпродспоживслужби в місті Києві та Департаменту промисловості та розвитку підприємництва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) задовольнити частково.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2024 року скасувати.
Ухвалити нову постанову, якою позов ОСОБА_1 до Департаменту територіального контролю м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Головного управління Держпродспоживслужби в місті Києві, Департаменту промисловості та розвитку підприємництва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії - залишити без розгляду.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.
Головуючий суддя: М.І. Кобаль
Судді: Н.П. Бужак
Ю.К. Черпак
Повний текст виготовлено 14.05.2025 року