Справа № 620/8236/24 Прізвище судді (суддів) першої інстанції: Клопот С.Л.,
Суддя-доповідач Кобаль М.І.
06 травня 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого Кобаля М.І.,
суддів Бужак Н.П., Файдюка В.В.,
при секретарі Литвин С.В.
за участю:
представника відповідача: Душина А.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 05 вересня 2024 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі по тексту - відповідач) в якому просив:
- визнати протиправними бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати ОСОБА_1 грошового забезпечення, надбавки за виконання особливо важливих завдань у розмірі 65% посадового окладу з урахуванням окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років, за період з 24.02.2022 по 30.04.2022, додаткової винагороди на період дії воєнного стану в розмірі 30000 гривень на місяць пропорційно у розрахунку, за період з 24.02.2022 по 28.02.2022, додаткову винагороду на період дії воєнного стану в розмірі 30 000 гривень на місяць пропорційно у розрахунку, за період з 01.03.2022 по 31.03.2022 та премії в розмірі 264% за березень 2022;
- виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення, надбавку за виконання особливо важливих завдань у розмірі 65% посадового окладу, з урахуванням окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років за період з 24.02.2022 по 30.04.2022, додаткову винагороду на період дії воєнного стану в розмірі 30000 гривень на місяць пропорційно у розрахунку за період з 24.02.2022 по 28.02.2022, додаткову винагороду на період дії воєнного стану в розмірі 30 000 гривень на місяць пропорційно у розрахунку за період з 01.03.2022 по 31.03.2022 та премію в розмірі 264% за березень 2022.
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 05 вересня 2024 року позов задоволено в повному обсязі.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову повністю.
Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити, а оскаржуване рішення скасувати, виходячи з наступного.
Згідно із п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є, зокрема, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Частиною 1 ст. 242 КАС України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, наказом командира Військової частини НОМЕР_1 від 24.02.2022 № 33 капітана ОСОБА_1 призначено на посаду оперативного чергового командного пункту , ВОС - 0210003. Однак фактично позивача було призначено як рядового на посаду старшого водія автомобільного відділення підвозу пального Військової частини НОМЕР_1 .
Помилка у наказі від 24.02.2022 № 33 виправлена наказом командира Військової частини НОМЕР_1 від 01.03.2022 № 36, а саме: зазначено, що ОСОБА_1 призначено на посаду старшого водія автомобільного відділення підвозу пального ВОС - 790702 А (а.с.16).
Також, даним наказом позивачу встановлено надбавку за виконання особливо важливих завдань у розмірі 65% посадового окладу з урахуванням окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років.
Факт помилкового зазначення в наказі 24.02.2022 № 33 звання та посади позивача встановлений вироком Деснянського районного суду від 15.03.2024 у справі № 750/8287/23 стосовно обвинуваченого ОСОБА_1 .
Крім того вказаним вироком встановлено факт проходження позивачем військової служби у Військовій частині НОМЕР_1 , починаючи з 24.02.2022. Зазначене не заперечується сторонами.
Відповідно до наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 28.03.2022 № 103 встановлено виплатити рядовому ОСОБА_1 - старшому водію автомобільного відділення підвозу пального Військової частини НОМЕР_1 додаткову винагороду на період дії воєнного стану в розмірі 30000 гривень на місяць пропорційно у розрахунку, за період з 24 лютого по 28 лютого 2022.
Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 від 04.04.2022 № 120 встановлено виплатити рядовому ОСОБА_1 - старшому водію автомобільного відділення підвозу пального Військової частини НОМЕР_1 додаткову винагороду на період дії воєнного стану в розмірі 30000 гривень на місяць пропорційно у розрахунку, за період з 01 березня по 31 березня 2022.
Згідно з наказом командира Військової частини НОМЕР_1 від 04.04.2022 №119 встановлено виплатити рядовому ОСОБА_1 - старшому водію автомобільного відділення підвозу пального військової частини НОМЕР_1 премію в розмірі 264% за старанність, розумну ініціативу, сумлінне виконання службових обов'язків та за особистий внесок у загальні результати служби, за березень 2022.
Згідно з наказом командира Військової частини НОМЕР_1 від 29.04.2022 № 84 ОСОБА_1 - старшому водію автомобільного відділення підвозу пального військової частини НОМЕР_1 встановлено призупинити виплату грошового забезпечення, зняти з котлового забезпечення з вечері 30 квітня 2022.
Як зазначає позивач, будучи військовослужбовцем Військової частини НОМЕР_1 , останній не отримував, ані грошового забезпечення, ані надбавки за виконання особливо важливих завдань за період з 24.02.2022 по 30.04.2022, ані вказаних у вищезгаданих наказах додаткової винагороди та премії, за період з 24.02. по 31.03.2022.
Також, позивач в якості доказів надає роздруківки грошових операцій по картковим рахункам, що належали позивачу в АТ «Райффайзен Банк» та АТ «ОТП Банк», у період з 01.02.2022 по 15.04.2024 р. і по картковим рахункам позивача, відкритим в AT «Ощадбанк» та АТ КБ «Приватбанк», у період з 24.02.2022 по 15.04.2024, і зазначає про відсутність даних про перерахунок позивачу будь-яких коштів від Військової частини НОМЕР_1 .
Вважаючи протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , яка полягала у невиплаті ОСОБА_1 грошового забезпечення, у період з 24.02.2022 по 30.04.2022, позивач звернувся до суду з даним позовом за захистом своїх прав та законних інтересів.
Приймаючи рішення про задоволення адміністративного позову, суд першої інстанції дійшов висновку, що бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати ОСОБА_1 грошового забезпечення, надбавки за виконання особливо важливих завдань у розмірі 65% посадового окладу, з урахуванням окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років, за період з 24.02.2022 по 30.04.2022, додаткової винагороди на період дії воєнного стану в розмірі 30000 гривень на місяць пропорційно у розрахунку, за період з 24.02.2022 по 28.02.2022, додаткової винагороди на період дії воєнного стану в розмірі 30000 гривень на місяць пропорційно у розрахунку, за період з 01.03.2022 по 31.03.2022 та премії в розмірі 264% за березень 2022 р., є протиправною.
Колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки він не знайшов свого підтвердження під час апеляційного розгляду справи.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Відповідно до ст. 22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними.
Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані.
Згідно статті 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
Статтею 1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, тобто 01.08.2021) встановлено, що соціальний захист військовослужбовців діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Згідно з частиною 2 статті 1-2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
Відповідно до абзацу 1 частини 1 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Частиною 2 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» встановлено, що до складу грошового забезпечення входять:
- посадовий оклад, оклад за військовим званням;
- щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія);
- одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності (частина 4 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»).
Колегією суддів апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_1 проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 .
Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 від 01.03.2022 № 36 ОСОБА_1 призначено на посаду старшого водія автомобільного відділення підвозу пального ВОС - 790702 А (а.с.16).
Наказами Військової частини НОМЕР_1 від 04.04.2022 №119 та №120 ОСОБА_1 було нараховано грошове забезпечення, надбавку за виконання особливо важливих завдань у розмірі 65% посадового окладу з урахуванням окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років, за період з 24.02.2022 по 28.02.2022, та з 01.03.2022 по 31.03.2022, додаткову винагороду на період дії воєнного стану в розмірі 30000 гривень на місяць пропорційно у розрахунку за період з 24.02.2022 по 28.02.2022, додаткову винагороду на період дії воєнного стану в розмірі 30000 гривень на місяць пропорційно у розрахунку, за період з 01.03.2022 по 31.03.2022, та премію в розмірі 264% за лютий та березень 2022 року.
Під час розгляду справи і дослідження доводів апеляційної судом апеляційної інстанції встановлено, що Військова частина НОМЕР_1 просила витребувати у ІНФОРМАЦІЯ_1 в якості належних доказів виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення довідку про нараховані та виплачені кошти, за спірний період: лютий-березень 2022 року.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 04.03.2025 зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_2 надати Шостому апеляційному адміністративному суду додаткові докази по справі, а саме: належним чином завірену довідку про нараховані та виплачені ОСОБА_1 , кошти грошового забезпечення та додаткової винагороди за лютий-березень 2022 року.
На виконання вимог ухвали Шостого апеляційного адміністративного суду від 04.03.2025, на електронну пошту суду 14.03.2025 ІНФОРМАЦІЯ_2 подано заяву, до якої додано копію довідки №5/4525/Ф від 14.03.2025 (а.с.91-94).
Дослідивши надану ІНФОРМАЦІЯ_2 копію довідки №5/4525/Ф від 14.03.2025, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що всі належні ОСОБА_1 виплати грошового забезпечення було нараховано останньому в повному обсязі.
Виплата грошового забезпечення, відповідно до даних бухгалтерського обліку, за лютий 2022 року було виплачено позивачу 30.03.2022 року, додаткову грошову винагороду в розмірі 30 000 грн. за лютий місяць 2022 року, пропорційно у розрахунку періоду участі у бойових діях - 11.04.2022 року, грошове забезпечення за березень 2022 року та додаткова грошова винагорода в розмірі 30 000 грн за березень місяць 2022 року, пропорційно у розрахунку періоду участі у бойових діях - 12.04.2022 року.
Щодо посилань позивача, що відповідно виписок з рахунків останнього, у період з 24.02.2022 по 31.03.2022 року, не надходило грошове забезпечення від Військової частини НОМЕР_1 , відповідачем надано пояснення, що військові частини, які перебувають у підпорядкуванні Військової частини НОМЕР_2 і сама Військова частина НОМЕР_2 , в оскаржуваний період, отримувала грошове забезпечення від ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Тобто, грошове забезпечення, яке надходило на карткові рахунки військовослужбовців, у період з 24.02.2022 по 31.03.2022, надходило від ІНФОРМАЦІЯ_3 , а отже відправником грошових коштів у спірний період не могла бути Військова частина НОМЕР_1 .
Отже, колегія суддів апеляційної інстанції доходить висновку, що ОСОБА_1 виплачено грошове забезпечення в повному обсязі, за період з 24.02.2022 року по 31.03.2022 року, що підтверджується копією довідки №5/4525/Ф від 14.03.2025, яка міститься в матеріалах справи (а.с.94).
Щодо виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення за квітень 2022 року, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає наступне.
29.04.2022 року близько 12 години 00 хвилин, в порушення вимог ст.ст. 17, 65 Конституції України, п.п. 1, 2 ст. 1, п. 4 ст. 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», ст.ст. 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 1, 3, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, ОСОБА_1 , достовірно знаючи, що він є військовослужбовцем і повинен проходити військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 , діючи з прямим умислом, з особистих мотивів, з метою тимчасового ухилення від військової служби, в умовах воєнного стану, незаконно припинив виконувати свій конституційний обов'язок по захисту Вітчизни, незалежності, територіальної цілісності України та самовільно залишив місце служби.
У зв'язку із зазначеними обставинами, відносно позивача було відкрито кримінальну справу.
Вина ОСОБА_1 доведена вироком Деснянського районного суду міста Чернігова від 15.03.2024 у справі №750/8287/23, який набрав законної сили, копія якого додана позивачем до позовної заяви і міститься в матеріалах справи (а.с.11-14).
Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом (ч. 4 ст. 78 КАС України).
Відповідно до абз. 1 п. 5 розділу ХVI Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, затвердженої Наказом Міністерства оборони України 07 червня 2018 року № 260, (далі - Постанова № 260, в редакції чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин, тобто 30.06.2020) військовослужбовцям щомісячні премії не виплачуються за невихід на службу (навчання) без поважних причин - за місяць, у якому здійснено таке порушення.
З огляду на самовільне залишення, в квітні 2022 року, військовослужбовцем ОСОБА_1 Військової частини НОМЕР_1 , останній не мав права на виплату щомісячних премій, у зв'язку з невиходом на службу без поважних причин 29.04.2022.
Окрім того, відповідно до розділу про Порядок призупинення та продовження військової служби Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008, для військовослужбовця, який самовільно залишив військову частину або місце служби, дезертирував із Збройних Сил України або добровільно здався в полон, військова служба призупиняється.
Тобто, починаючи з 29.04.2022 року, позивача було знято з усіх видів забезпечення, в тому числі і грошового, у зв'язку з чим ОСОБА_1 не виплачувалося грошове забезпечення, надбавка за виконання особливо важливих завдань у розмірі 65% посадового окладу, з урахуванням окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років та премія за квітень 2022 року.
Згідно абз.1 ч.2 ст.24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (в редакції чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин, тобто 19.02.2022) військова служба призупиняється для військовослужбовців, які самовільно залишили військові частини або місця служби, дезертирували із Збройних Сил України та інших військових формувань або добровільно здалися в полон, якщо інше не визначено законодавством.
Згідно абз.9 тієї ж частини, під час проведення мобілізації та/або дії воєнного стану для військовослужбовців, яким судовим рішенням, що набрало законної сили, призначено кримінальне покарання у виді штрафу, та звільнено від кримінальної відповідальності на підставах, передбачених статтями 47, 48, 49 Кримінального кодексу України - звільнено від відбування покарання на підставі амністії, а також яких звільнено від відбування покарання з випробуванням, з дня прибуття їх до військових частин (місць проходження військової служби) військова служба та дія контракту продовжуються, поновлюються виплата грошового і здійснення продовольчого, речового, інших видів забезпечення, пільги та соціальні гарантії, встановлені законодавством України.
Позивач був засуджений до позбавлення волі та звільнений від відбування покарання з випробуванням, однак до місця служби так і не прибув.
З огляду на встановлені обставини, колегія суддів апеляційної інстанції доходить висновку, що відповідач законно призупинив виплату грошового забезпечення ОСОБА_1 в квітні 2022 року, тобто з моменту самовільного залишення Військової частини НОМЕР_1 .
Отже, колегія судів не погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог, через їх безпідставність та необґрунтованість.
Аналіз наведених правових норм та обставин даної справи, дає підстави колегії суддів апеляційної інстанції для висновку про те, що заявлені позовні вимоги не підлягають задоволенню, оскільки ОСОБА_1 виплачено грошове забезпечення в повному обсязі, за період з 24.02.2022 року по 31.03.2022 року, що підтверджується копією довідки №5/4525/Ф від 14.03.2025, а в квітні 2022 року у Військової частини НОМЕР_1 відсутній обов'язок виплачувати грошове забезпечення позивачу, через самовільне залишення останнім Військової частини НОМЕР_1 .
Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
При прийнятті рішення колегія суддів також враховує, що відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .
Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції доходить висновку, що судом першої інстанції рішення прийнято з порушення норм матеріального та процесуального права.
У зв'язку з цим, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 задовольнити в повному обсязі, рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Керуючись ст.ст. 242, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, Шостий апеляційний адміністративний суд, -
Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 - задовольнити повністю.
Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 05 вересня 2024 року - скасувати.
Ухвалити нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії відмовити повністю.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.
Головуючий суддя: М.І. Кобаль
Судді: Н.П. Бужак
В.В. Файдюк
Повний текст виготовлено 14.05.2025 року