П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
15 травня 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/7827/24
Головуючий в 1 інстанції: Харченко Ю.В.
Дата і місце ухвалення 25.04.2024 р., м. Одеса
П'ятий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
судді - доповідача - Шеметенко Л.П.
судді - Градовського Ю.М.
судді - Турецької І.О.
за участю секретаря - Худика С.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 25 квітня 2024 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача - Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною та скасування постанови,-
У березні 2024 року ОСОБА_1 звернувся суду із адміністративним позовом до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), в якому позивач просив суд визнати протиправною та скасувати постанову про закінчення виконавчого провадження № 74137011 від 05 березня 2024 року, винесену головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) при примусовому виконанні виконавчого листа № 420/12944/22, виданого 20 червня 2023 року Одеським окружним адміністративним судом.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 25 квітня 2024 року адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано протиправною та скасовано постанову про закінчення виконавчого провадження № 74137011 від 05 березня 2024 року, винесену головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), при примусовому виконанні виконавчого листа №420/12944/22, виданого 20 червня 2023 року Одеським окружним адміністративним судом.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, Департамент патрульної поліції подав апеляційну скаргу, як особа, яка не брала участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки. Апелянт посилається на те, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, при цьому, обставини, які суд першої інстанції вважав встановленими, не є доведеним, тому просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовної заяви відмовити повністю.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт вказує, що в даному провадженні його не було залучено до участі у справі, незважаючи на те, що судовим рішенням вирішувались питання, які впливають на його права і обов'язки, зокрема щодо компенсації грошових коштів, чим порушено права апелянта. Апелянт наголошує на тому, що рішення Одеського окружного адміністративного суду по справі №420/12944/22 було виконане Департаментом добровільно 16 червня 2023 року, що обумовлює правомірність закінчення виконавчого провадження. Апелянт вважає, що виплачена позивачу на виконання рішення суду у справі №420/12944/22 сума компенсації не суперечить положенням постанови Кабінету Міністрів України №375 та свідчить про виконання рішення суду, при цьому визначення конкретного розміру компенсації є дискреційним повноваженням Департаменту.
Вислухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 09.01.2023 року по справі №420/12944/22 адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Департаменту патрульної поліції щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової доплати за службу в особливих умовах (період карантину, установленого Кабінетом міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2) відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №375 від 29.04.2020 року пропорційно відпрацьованому часу в особливих умовах за грудень 2020 року та за період з 01.03.2021 року по 01.01.2022 року. Зобов'язано Департамент патрульної поліції Національної поліції України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову доплату до грошового забезпечення за службу в особливих умовах (період карантину, установленого Кабінетом міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2) відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №375 від 29.04.2020 за грудень 2020 року та за період з 01.03.2021 року по 01.01.2022 року, пропорційно відпрацьованому часу в особливих умовах, з урахуванням виплачених сум.
Рішення набрало законної сили 22 травня 2023 року, з урахуванням чого, 20 червня 2023 року Одеським окружним адміністративним судом видано виконавчі листи.
13.02.2024 року головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Коломієць І.М. прийнято Постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 74137011, з примусового виконання виконавчого листа № 420/12944/22 про зобов'язання Департаменту патрульної поліції Національної поліції України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову доплату до грошового забезпечення за службу в особливих умовах (період карантину, установленого Кабінетом міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2) відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №375 від 29.04.2020 за грудень 2020 року та за період з 01.03.2021 року по 01.01.2022 року, пропорційно відпрацьованому часу в особливих умовах, з урахуванням виплачених сум.
Листом від 01.03.2024 року за вих. № 1430 Департаментом патрульної поліції повідомлено Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про виконання рішення суду у справі № 420/12944/22, та зазначено, що рішення Одеського окружного адміністративного суду від 09.01.2023 у справі № 420/12944/22 виконано в повному обсязі, а саме 16.06.2023 ОСОБА_1 виплачено грошове забезпечення у вигляді додаткової доплати до грошового забезпечення за службу в особливих умовах (період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2) за грудень 2020 року та з 01 березня 2021 року до 01 січня 2021 року (за винятком утримань та зборів) у розмірі 1,00 грн. Отже, постанову про відкриття виконавчого провадження винесено після виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16.06.2023. Також, Департаментом патрульної поліції до листа додано копію розрахункового листа про нараховане та виплачене грошове забезпечення; копію відомості про виплату заробітної плати за червень 2023 року; копія платіжної інструкції.
05.03.2023 року головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Коломієць І.М. прийнято постанову про закінчення виконавчого провадження ВП № 74137011. Підставою для винесення вказаної постанови від 05.03.2023 року, згідно її мотивувальної частини, стало те, що листом Департамент патрульної поліції від 01.03.2024 за вх. № 1430, повідомлено, що рішення Одеського окружного адміністративного суду від 09.01.2023 у справі № 420/12944/22 виконано в повному обсязі, а саме 16.06.2023 ОСОБА_1 виплачено грошове забезпечення у вигляді додаткової доплати до грошового забезпечення за службу в особливих умовах.
Не погоджуючись із правомірністю постанови про закінчення виконавчого провадження, позивач звернувся з адміністративним позовом до суду.
Суд першої інстанції, вирішуючи справу та задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що відповідач формально підійшов до виконання обов'язків, та наданих йому законом повноважень в частині досягнення мети виконавчого провадження - виконання рішення суду та відновлення прав позивача, та зробив висновок про фактичне виконання рішення боржником в повному обсязі без фактичної перевірки такого виконання.
Переглядаючи справу в апеляційному порядку та надаючи оцінку рішенню суду першої інстанції в межах вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Спеціальним законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, є Закон України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 1404-VIII).
Відповідно до статті 1 Закону № 1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно частини 1 ст.18 Закону № 1404-VIII, виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Відповідно до частини третьої статті 18 Закону № 1404-VIII виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право: проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну; звертатися до суду або органу, який видав виконавчий документ, із заявою (поданням) про роз'яснення рішення, про видачу дубліката виконавчого документа у випадках, передбачених цим Законом, до суду, який видав виконавчий документ, - із заявою (поданням) про встановлення чи зміну порядку і способу виконання рішення, про відстрочку чи розстрочку виконання рішення; накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом.
Статтею 39 Закону № 1404-VIII передбачені підстави закінчення виконавчого провадження, зокрема пунктом 9 даної статті визначено, що виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.
Таким чином, правовою підставою для закінчення виконавчого провадження на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону № 1404-VIII є виключно фактичне виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом. При цьому, на виконавця покладено обов'язок проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 09.01.2023 у справі № 420/12944/22 зобов'язано Департамент патрульної поліції Національної поліції України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову доплату до грошового забезпечення за службу в особливих умовах (період карантину, установленого Кабінетом міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2) відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №375 від 29.04.2020 за грудень 2020 року та за період з 01.03.2021 року по 01.01.2022 року, пропорційно відпрацьованому часу в особливих умовах, з урахуванням виплачених сум.
Натомість, з матеріалів справи вбачається, що на виконання вказаного рішення Департаментом патрульної поліції було виплачено ОСОБА_1 компенсацію у розмірі 1,00 грн (з урахуванням податків 0,98 грн.).
Ані лист Департаменту патрульної поліції від 01.03.2024 року за вих. № 1430, ані постанова державного виконавця про закінчення виконавчого провадження не містили обґрунтованих розрахунків вказаної суми та періодів, за які було нараховано вказану суму, що в свою чергу свідчить про невідповідність постанови про закінчення виконавчого провадження критеріям, встановленим ст. 2 КАС України, зокрема в частини обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень.
Загальними вимогами, які висуваються до актів індивідуальної дії, як актів правозастосування, є їх обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення суб'єктом владних повноважень конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття.
Сталою є позиція Верховного Суду, що вмотивоване рішення демонструє особі, що вона була почута, дає стороні можливість апелювати проти нього. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватися належний публічний та, зокрема, судовий контроль за адміністративними актами суб'єкта владних повноважень. І навпаки, ненаведення мотивів прийнятих рішень «суб'єктивізує» акт державного органу і не дає змоги суду встановити дійсні підстави та причини, з яких цей орган дійшов саме таких висновків, надати їм правову оцінку, та встановити законність, обґрунтованість, пропорційність рішення (постанови Верховного Суду від 18.09.2019 у справі №826/6528/18, від 10.04.2020 у справі №819/330/18, від 10.01.2020 у справі №2040/6763/18).
Колегія суддів критично оцінює посилання апелянта, що періоди, за які було нараховано вказану суму, були передбачені рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 09.01.2023 у справі № 420/12944/22, оскільки сума нарахованої компенсації викликає обґрунтований сумнів у правильності її нарахування та для оцінки підстав для встановлення підстав для закінчення виконавчого провадження потребує відповідних розрахунків.
Не заперечуючи дискреційність повноважень апелянта у питанні розрахунку належної до виплати позивачу компенсації, апеляційний суд наголошує, що предметом спору у межах даної справи є правомірність постанови державного виконавця про закінчення виконавчого провадження, з огляду на що дискреційність повноважень апелянта та правильність розрахунків, за умови неповідомлення вказаної інформації у межах відповідного виконавчого провадження, не входить до предмету спору у межах даної справи.
Зважаючи на викладене, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції, що відповідач формально підійшов до виконання обов'язків, та наданих йому законом повноважень в частині досягнення мети виконавчого провадження - виконання рішення суду та відновлення прав позивача, та зробив висновок про фактичне виконання рішення боржником в повному обсязі без фактичної перевірки такого виконання, що свідчить про необґрунтованість та протиправність оскаржуваної постанови про закінчення виконавчого провадження.
Водночас, відповідно до положень пункту 4 частини третьої статті 317 КАС України порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення суду, якщо суд прийняв рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки осіб, які не були залучені до участі у справі.
З матеріалів справи вбачається, що оскаржувані у межах даної справи постанова про закінчення виконавчого провадження була прийнята у межах виконавчого провадження ВП №74137011, в якій боржником є Департамент патрульної поліції.
Правовий статус та порядок вступу у справу третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, врегульований КАС України.
Інститут третьої особи спрямований на створення умов для захисту прав, свобод та інтересів такої особи, які можуть бути порушені при вирішенні спору між позивачем і відповідачем за відсутності третьої особи. Участь третьої особи сприяє всебічному розгляду справи, зібранню більшої кількості доказів, правильному вирішенню справи, запобігає ситуації, коли у справах з одних правовідносин ухвалюються протилежні за змістом рішення.
Інтерес третьої особи щодо задоволення позову (якщо вона бере участь на стороні позивача) або щодо відмови у задоволенні позову (якщо вона бере участь на стороні відповідача) збігається з інтересами відповідно позивача або відповідача. Це відрізняє третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, від третьої особи, яка заявляє такі вимоги.
Разом з цим, участь у справі третіх осіб з одного боку обумовлена завданням адміністративного судочинства, яким згідно з частиною першою статті 2 КАС України є справедливий, неупереджений та своєчасний захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин, а з іншого - вимогами процесуального законодавства про законність і обґрунтованість судового рішення.
Натомість правовим наслідком незалучення до участі у справі третіх осіб є порушення конституційного права на судовий захист, оскільки особи не беруть участі у справі, вирішення якої може безпосередньо вплинути на їх права, свободи, інтереси або обов'язки та не реалізують комплексу своїх процесуальних прав.
Аналогічних висновків Верховний Суд дійшов, з-поміж іншого, у постановах від 29 травня 2020 року у справі №140/1868/19, від 03 листопада 2022 року у справі №260/61/22.
Оскільки оскаржувана постанова відповідача прийнята у рамках виконавчого провадження, боржником у якому є Департамент патрульної поліції, то оскаржувана постанови стосується прав та обов'язків Департаменту патрульної поліції як учасника виконавчого провадження.
Водночас, беручи до уваги об'єктивну можливість впливу ухваленого у цій справі судового рішення на права й обов'язки Департаменту патрульної поліції, останній не був залучений судом першої інстанції до участі у справі як третя особа.
Незважаючи на те, що вказане процесуальне порушення було виправлене судом на стадії апеляційного перегляду, суд першої інстанції фактично прийняв рішення про права свободи, інтереси особи, яка не була залучена до участі у справі, що є обов'язковою підставою для скасування судового рішення.
Згідно ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Таким чином, оскільки судом першої інстанції правильно вирішено справу по суті, проте допущено порушення норм процесуального права, яке є обов'язковою підставою для скасування рішення, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції та прийняття нового судового рішення про відмову у задоволені заявлених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 241, 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції - задовольнити частково.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 25 квітня 2024 року - скасувати.
Прийняти нове судове рішення, яким адміністративний позов ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання протиправною та скасування постанови - задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову про закінчення виконавчого провадження № 74137011 від 05 березня 2024 року, винесену головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), при примусовому виконанні виконавчого листа № 420/12944/22, виданого 20 червня 2023 року Одеським окружним адміністративним судом.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (02002, м. Київ, вул. Євгена Сверстюка, 15, код ЄДРПОУ 43315602) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати по сплаті судового збору у загальному розмірі 1211, 20 грн. (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 копійок).
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках, визначених ст. 328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складення постанови в повному обсязі безпосередньо до Верховного Суду.
Судове рішення складено у повному обсязі 15.05.2025 р.
Суддя - доповідач: Л.П. Шеметенко
Суддя: Ю.М. Градовський
Суддя: І.О. Турецька