П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
15 травня 2025 р.м. ОдесаСправа № 496/7659/24
Головуючий в 1 інстанції: Портна О.П..
Дата і місце ухвалення 29.01.2025 р., м.Біляївка
П'ятий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
судді - доповідача -Шеметенко Л.П.
судді -Градовського Ю.М.
судді -Турецької І.О.
за участю секретаря - Худика С.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Біляївського районного суду Одеської області від 29 січня 2025 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,-
У грудні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду із адміністративним позовом до Департаменту патрульної поліції, в якому позивач просив суд визнати протиправною та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 3441099 від 09.11.2024 року, винесену поліцейським 1 взводу 3 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції сержантом поліції Комарницьким С.С., якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП, провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення
Рішенням Біляївського районного суду Одеської області від 29 січня 2025 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення відмовлено.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилається на те, що оскаржуване рішення суду першої інстанції прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, судом неповно з'ясовані обставини справи, а висновки суду не відповідають обставинам справи, тому просить скасувати повністю оскаржуване рішення та ухвалити нове судове рішення, яким позовну заяву задовольнити повністю.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги вказується, що відповідно до п. 12.10 ПДР України, разом із знаками обмеження швидкості руху 3.29 та/або 3.31 обов'язково додатково встановлюються відповідні дорожні знаки, які попереджають про характер небезпеки та/або наближення до відповідного об'єкта. Апелянт зауважує, що у разі коли дорожні знаки обмеження швидкості руху 3.29 та/або 3.31 встановлені з порушенням визначених цими Правилами вимог щодо їх введення чи з порушенням вимог національних стандартів або залишені після усунення обставин, за яких їх було встановлено, водій не може бути притягнений до відповідальності згідно із законодавством за перевищення встановлених обмежень швидкості руху, чому не було надано належної правової оцінки судом першої інстанції.
Вислухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, власником ТЗ марки «BUICK», моделі «ENVISION», 1998 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , є ОСОБА_1 , що підтверджується копією Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 , виданого 30.11.2021 року ТСЦ 5121. (а.с. 10)
Право керування позивача підтверджується копією посвідчення водія НОМЕР_3 , виданого 12.03.2008 року на його ім'я РЕВ № 8 при УДАІ ГУМВС України в Одеській області. (а.с. 9)
09.11.2024 року відносно ОСОБА_1 винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 3441099, якою останнього визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 122 КУпАП. (а.с. 17, 52)
09.11.2024 року інспекторами поліції були відібрані у Яремчука В.І. письмові пояснення, де ним зазначено, що він рухався зі швидкістю 91 км/год. Знаки « 90», « 70», « 50», які встановлені на М05 на 402 км, встановлені з порушенням ПДР п. 12.10. (а.с. 53)
З роздруківки з лазерного вимірювача швидкості руху транспортних засобів TruCAM LTI 20/20 TC000346, вбачається, що вимірювання швидкості ТЗ з реєстраційним номером НОМЕР_1 , здійснювалося на відстані 235,7 метрів. При допустимій швидкості в 50 км/год, вказаний автомобіль рухався зі швидкістю 91 км/год. (а.с. 54)
Правомірність використання лазерного вимірювача швидкості руху транспортних засобів TruCAM LTI 20/20 TC000346 підтверджується копією Сертифікату затвердження типу засобів вимірювальної техніки № UA-MI/I-2903-2012 від 29.08.2012 року (а.с. 55), копією Свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки № 22-01/31956 від 04.10.2024 року, яке чинне до 04.10.2025 року (а.с. 56), копією листа Міністерства економічного розвитку і торгівлі України (а.с. 57-59), копією листа ДП «Укрметртестстандарт» № 22-38/49 від 01.10.2019 року з додатками (а.с. 60-66)
З копії листа Служби відновлення та розвитку інфраструктури в Одеській області № 925/12-09/24-1499/05-04/24 від 31.10.2024 року, вбачається, що на автомобільній дорозі загального користування державного значення М-05 Київ-Одеса, 402+000 км, знаходиться аварійно-небезпечний нерегульований пішохідний перехід в одному рівні, біля якого раніше відбувалася значна кількість ДТП. На виконання окремого доручення Державного агентства відновлення та розвитку інфраструктури України № 26.09.2017 р. № 317-ОД щодо ступінчастого обмеження швидкісного режиму до 50 км/год у зонах наземних пішохідних переходів на зазначеній ділянці, згідно погодженої схеми ОДР були облаштовані дорожні знаки, які відповідають вимогам ДСТУ 4100:2021 «Безпека дорожнього руху. Знаки дорожні. Загальні технічні умови. Правила застосування». (а.с. 67-69)
Вважаючи постанову про притягнення його до адміністративної відповідальності протиправною, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.
Суд першої інстанції, вирішуючи справу та відмовляючи в задоволені позовних вимог, дійшов висновку, що оскаржувана постанова у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст.122 КУпАП винесена правомірно та у відповідності до вимог чинного законодавства України, у зв'язку з чим підстави для її скасування та закриття провадження по справі відсутні.
Переглядаючи справу в апеляційному порядку та надаючи оцінку рішенню суду першої інстанції в межах вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1 та 2 статті 7 КУпАП встановлено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність (ч. 1 ст. 9 КУпАП).
Положеннями ст. 245 КУпАП зазначено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Як випливає з п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення.
Зі змісту ст. ст. 258, 276, 277 КУпАП вбачається, що справи про адміністративні правопорушення, зокрема передбачені ч. 2 ст. 126 КУпАП, розглядаються уповноваженою особою невідкладно, після виявлення правопорушника та отримання відомостей про суб'єкта цього правопорушення.
Частиною 1 статті 251 КУпАП встановлено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Частина 1 ст.122КУпАП передбачає відповідальність за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками.
Єдиний порядок дорожнього руху на всій території України встановлюється Правилами дорожнього руху, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року № 1306 (далі - ПДР).
Відповідно до п. 1.3. ПДР, учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил. Пунктом 1.9 ПДР встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
За визначенням, наведеним у п.1.10 ПДР, безпечна швидкість - швидкість, за якої водій має змогу безпечно керувати транспортним засобом та контролювати його рух у конкретних дорожніх умовах.
Відповідно до п.2.3 ПДР для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний, у тому числі, бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну.
Пунктом 12.9 ПДР визначено, водієві забороняється перевищувати максимальну швидкість, зазначену в п.п. 12.4-12.7, на ділянці дороги, де встановлено дорожні знаки 3.29, 3.31, або на транспортному засобі, на якому встановлено розпізнавальний знак відповідно до пп. «и» п. 30.3 цих Правил (пп. б п. 12.9 Правил).
Відповідно до Розділу 33 ПДР, дорожній знак 3.29 «Обмеження максимальної швидкості» відноситься до заборонних знаків, за правилами яких забороняється рух із швидкістю, що перевищує зазначену на знаку.
Пунктом 12.10. ПДР закріплено, що додаткові обмеження дозволеної швидкості руху можуть вводитися тимчасово і постійно. При цьому разом із знаками обмеження швидкості руху 3.29 та/або 3.31 обов'язково додатково встановлюються відповідні дорожні знаки, які попереджають про характер небезпеки та/або наближення до відповідного об'єкта.
У разі коли дорожні знаки обмеження швидкості руху 3.29 та/або 3.31 встановлені з порушенням визначених цими Правилами вимог щодо їх введення чи з порушенням вимог національних стандартів або залишені після усунення обставин, за яких їх було встановлено, водій не може бути притягнений до відповідальності згідно із законодавством за перевищення встановлених обмежень швидкості руху.
Колегія суддів зазначає, що апелянтом фактично не заперечується ані факт перевищенням ним максимальної швидкості (50 км/год) згідно знаку 3.29., ані правомірність процедури притягнення його до адміністративної відповідальності.
Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що позивач не підлягає адміністративній відповідальності, оскільки знак 3.29 був встановлений із порушенням ПДР, а саме без відповідного дорожнього знаку, який попереджає про характер небезпеки та/або наближення до відповідного об'єкта, на підтвердження чого до суду надано відповідні фотографії (а.с. 5-7).
Надаючи правову оцінку зазначеним доводам апелянта, колегія суддів виходить з наступного.
Відповідно до положень пункту 12.10. ПДР, додаткові обмеження дозволеної швидкості руху можуть вводитися тимчасово і постійно
Пунктом 8.2 ПДР передбачено, що дорожні знаки мають перевагу перед дорожньою розміткою і можуть бути постійними, тимчасовими та із змінною інформацією. Тимчасові дорожні знаки розміщуються на переносних пристроях, дорожньому обладнанні або закріплюються на щиті з фоном жовтого кольору і мають перевагу перед постійними дорожніми знаками.
Обмеження дозволеної швидкості руху (дорожні знаки 3.29 та/або 3.31 на жовтому фоні) вводяться тимчасово виключно: а) у місцях виконання дорожніх робіт; б) у місцях проведення масових або спеціальних заходів; в) у випадках, пов'язаних із стихійними (погодними) явищами. (п. 12.10-1 ПДР).
Натомість, згідно пп. «а» п. 12.10-2 ПДР України обмеження дозволеної швидкості руху вводяться постійно виключно на небезпечних ділянках доріг та вулиць (небезпечні повороти, ділянки з обмеженою видимістю, місця звуження дороги тощо).
Системний аналіз положень пункту 12.10. ПДР дозволяє зробити висновок, що вимоги щодо встановлення відповідного дорожнього знаку, який попереджає про характер небезпеки та/або наближення до відповідного об'єкта та відсутність якого може бути підставою для звільнення від адміністративної відповідальності, стосується саме встановлення тимчасових знаків обмеження швидкості (на жовтому фоні) та не розповсюджується на постійні дорожні знаки, який і був встановлений у спірному випадку.
Так, з копії листа Служби відновлення та розвитку інфраструктури в Одеській області № 925/12-09/24-1499/05-04/24 від 31.10.2024 року, вбачається, що на автомобільній дорозі загального користування державного значення М-05 Київ-Одеса, 402+000 км, знаходиться аварійно-небезпечний нерегульований пішохідний перехід в одному рівні, біля якого раніше відбувалася значна кількість ДТП. На виконання окремого доручення Державного агентства відновлення та розвитку інфраструктури України № 26.09.2017 р. № 317-ОД щодо ступінчастого обмеження швидкісного режиму до 50 км/год у зонах наземних пішохідних переходів на зазначеній ділянці, згідно погодженої схеми ОДР були облаштовані дорожні знаки, які відповідають вимогам ДСТУ 4100:2021 «Безпека дорожнього руху. Знаки дорожні. Загальні технічні умови. Правила застосування». (а.с. 67-69).
При цьому, як вірно зауважив суд першої інстанції, відсутність дорожніх знаків, які попереджають про характер небезпеки та/або наближення до відповідного об'єкта не є нормативно визначеною підставою для ігнорування знаків обмеження швидкості руху.
З урахуванням наведеного, колегія суддів приходить до висновку про безпідставність твердження апелянта про те, що дорожній знак 3.29 «Обмеження максимальної швидкості» було встановлено з порушеннями вимог ПДР України та національних стандартів, оскільки на вимогу ДСТУ 4100-2002 «Знаки дорожні. Загальні технічні умови. Правила застосування» указаний знак було розміщено з дотриманням правил ступінчатого зменшення швидкості на 20 км/год, а саме по собі зменшення такої швидкості до 50 км/год було зумовлене тим, що дана ділянка віднесена до аварійно-небезпечних (пп. «а» п. 12.10-2 ПДР України).
Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що оскаржувана постанова у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст.122 КУпАП винесена правомірно та у відповідності до вимог чинного законодавства України, у зв'язку з чим підстави для її скасування та закриття провадження по справі відсутні.
Таким чином, доводи та міркування, викладені в апеляційній скарзі спростовуються наведеними висновками суду апеляційної інстанції та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
На підставі вищевикладеного, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що при розгляді справи судом першої інстанції правильно встановлено обставини у справі, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а наведені в апеляційній скарзі доводи не дають підстав для висновку про незаконність чи необґрунтованість судового рішення.
За таких обставин підстав для скасування рішення суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги не вбачається.
Керуючись ст.ст. 241, 243, 250, 286, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Біляївського районного суду Одеської області від 29 січня 2025 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судове рішення складено у повному обсязі 15.05.2025 р.
Суддя-доповідач: Л.П. Шеметенко
Суддя: Ю.М. Градовський
Суддя: І.О. Турецька