П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
15 травня 2025 р.м. ОдесаСправа № 400/10652/21
Головуючий в 1 інстанції:Устинов І.А.
Дата і місце ухвалення 09.04.2024 р., м. Миколаїв
П'ятий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
судді - доповідача - Шеметенко Л.П.
судді - Градовського Ю.М.
судді - Турецької І.О.
за участю секретаря - Худика С.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Миколаївській області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 09 лютого 2024 року за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «МАГІСТРАЛЬ-ЮГ» до Головного управління ДПС у Миколаївській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
У листопаді 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю «МАГІСТРАЛЬ-ЮГ» звернулось до суду з позовом до Головного управління ДПС у Миколаївській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 15.07.2021 №580514290703.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржуване податкове повідомлення - рішення контролюючим органом прийнято безпідставно, оскільки висновки про порушення Товариством вимог податкового законодавства не відповідають фактичним обставинам, є не обґрунтованими та базуються виключно на припущеннях, натомість у позивача наявні всі первинні документи, які підтверджують здійснення господарських операцій з контрагентами та свідчать про відсутність порушень податкового законодавства з боку Товариства.
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 09 лютого 2024 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю «МАГІСТРАЛЬ-ЮГ» задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення від 15.07.2021 № 580514290703.
Постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 13 травня 2024 року рішення суду першої інстанції скасовано, позов Товариства з обмеженою відповідальністю «МАГІСТРАЛЬ-ЮГ» задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 15.07.2021 № 580514290703 на загальну суму ПДВ 9 091 907,50 грн, у тому числі за основним грошовим зобов'язанням на суму 7 273 526,00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 1 818 381,50 грн. В іншій частині позову відмовлено.
Постановою Верховного Суду від 13 листопада 2024 року касаційну скаргу Головного управління ДПС у Миколаївській області задоволено частково. Постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 13 травня 2024 року в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 15.07.2021 № 580514290703 на загальну суму податку на додану вартість 9091907,50 грн, у тому числі за податковим зобов'язанням на суму 7 273 526,00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 1 818 381,50 грн скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. В решті постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 13 травня 2024 року у справі №400/10652/21 залишено без змін.
Ухвалою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 03 грудня 2024 року було прийнято апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Миколаївській області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 09 лютого 2024 року в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 15.07.2021 року №580514290703 на загальну суму податку на додану вартість 9091907,50 грн., у тому числі за податковим зобов'язанням на суму 7 273 526 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 1 818 381,50 грн. до свого провадження.
Доводи апеляційної скарги Головного управління ДПС у Миколаївській області ґрунтувались на тому, що у ході перевірки було встановлено, що ТОВ «Магістраль-Юг» завищено податковий кредит з ПДВ по взаємовідносинах з контрагентами-постачальниками на суму 7748526 грн. за рахунок документально оформлених операцій з придбання запчастин та ремонтних послуг у зв'язку з не підтвердженням перевіркою факту реального здійснення господарських операцій. Зокрема, апелянт вказує на збільшення податкового кредиту за рахунок операцій, позбавлених ділової мети та економічної доцільності, а лише документальне оформлення господарських операцій з метою збільшення податкового кредиту.
Вислухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, у період з 03.06.2021 по 11.06.2021 року контролюючим органом проведено документальну позапланову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Магістраль-Юг», за результатами якої складено акт перевірки № 4277/14-29-07-03/31096185 від 18.06.2021.
За висновками акту перевіркою встановлено порушення вимог п.198,1, п.198.3, ст. 198, п. 200.1, п.200.2 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок додану вартість на загальну суму 7 748 526 грн.
На підставі висновків акту перевірки податковою винесено податкове повідомлення рішення № 580514290703 від 15.07.2021, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі 9 685 657,50 грн, з яких за податковим зобов'язанням в сумі 7 748 526 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 1 937 131,50 грн. Позивачем подавалась скарга до Державної податкової служби України, але рішенням про результатами розгляду скарги від 05.10.2021 скаргу залишено без задоволення, а податкове повідомлення рішення № 580514290703 від 15.07.2021 без змін.
Позивач вважаючи протиправними оскаржуване податкове повідомлення - рішення, звернувся до суду з даним позовом.
Суд першої інстанції, вирішуючи справу, виходив з того, що господарські операції позивача з контрагентами є реальними, що підтверджено належно оформленими первинними документами, натомість висновки контролюючого органу ґрунтуються виключно на припущеннях та не підтверджені належними доказами. Відповідачем не надано доказів на підтвердження своїх доводів щодо відсутності законного (легального) джерела введення в обіг товару та/або походження товару, що були реалізовані контрагентами, відсутності в останніх достатніх матеріальних та трудових ресурсів для здійснення спірних господарських операцій.
Переглядаючи справу в апеляційному порядку та надаючи оцінку рішенню суду першої інстанції в межах вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Податковий кодекс України (далі - ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (пункт 44.1 статті 44 ПК України).
Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (пункт 198.3 статті 198 ПК України).
Також пунктом 198.6 статті 198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
Відповідно до пункту 200.1 статті 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення податкового кредиту та витрат мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними документами, які відображають реальність таких операцій.
Згідно вимог статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Встановлюючи правило щодо обов'язкового підтвердження сум витрат та податкового кредиту, врахованих платником під час визначення податкових зобов'язань з податку на прибуток та з ПДВ відповідно, законодавець, безумовно, передбачає, що ці документи є достовірними, тобто операції, які вони підтверджують, дійсно мали місце.
Превалювання сутності над формою (операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми) як принцип бухгалтерського обліку, що закріплений в статті 4 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», так само характеризує і податковий облік.
Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені для оформлення такої операції, не відповідають дійсності і не можуть бути підставою податкового обліку. Це відповідає і вимогам статті 75 КАС України щодо достовірності доказів.
У справах, предмет спору в яких стосується правомірності відображення платником податків у бухгалтерському та податковому обліках фінансових показників господарських операцій, які, за висновком контролюючого органу, є нереальними (фіктивними), сталою є практика правозастосування Верховним Судом, яка, полягає в тому, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту та витрат наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання у своїй господарській діяльності, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податків господарських договорах, що має підтверджуватись первинними документами відповідно до вимог, встановлених правовими нормами, зокрема й щодо змісту (обов'язкових реквізитів).
Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов'язковою умовою для формування податкового кредиту та витрат, якщо ж господарська операція фактично не відбулася, то платник податків не має права на податкову вигоду у вигляді податкового кредиту та/або врахування відповідних витрат при визначенні об'єкту оподаткування податком на прибуток
Про необґрунтованість податкової вигоди можуть свідчити підтверджені доказами доводи контролюючого органу, зокрема щодо наявності таких обставин, як: неможливість реального здійснення операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, господарської діяльності у зв'язку з відсутності управлінського або технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для цього виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій; здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку; відсутність документів обліку, суттєві недоліки в заповненні таких документів, які не дають змоги ідентифікувати осіб, які брали участь у здійсненні господарської операції, не дають можливості встановити дійсний зміст та обсяг господарської операції, тощо.
Слід зазначити, що кожна з вказаних вище обставин не може бути самостійним беззаперечним свідченням (доказом) відсутності реального характеру господарських операцій, проте наявність таких обставин в сукупності, що має бути встановлено судом, може свідчити на користь висновку про неможливість фактичного проведення (вчинення) господарських операцій.
Також на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій платник податків повинен мати відповідні первинні документи, які мають бути належно оформленими, містити всі необхідні реквізити, бути підписані уповноваженими особами і які в сукупності із встановленими обставинами справи, зокрема, і щодо можливостей здійснення господарюючими суб'єктами відповідних операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу матеріальних та трудових ресурсів, економічно необхідних для здійснення господарських операцій, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником даних податкового обліку.
Отже, підсумовуючи наведене, суд констатує, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування об'єкту оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.
Верховний Суд неодноразово висловлював аналогічні правові висновки, зокрема у постановах від 26 лютого 2020 року у справі №826/1308/18), від 28 квітня 2020 року (справа №826/15568/16), від 10 квітня 2020 року (справа №808/954/17), від 09 вересня 2021 року (справа №460/2315/19), від 26 вересня 2023 року (справа № 120/6732/22).
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 07 липня 2022 року у справі №160/3364/19 фактично підтвердила такі висновки, зазначивши, що визначальним для вирішення спорів про наявність податкових наслідків за результатами вчинення господарських операцій є дослідження сукупності обставин та первинних документів, які можуть як підтверджувати, так і спростовувати реальність господарських операцій. Самі по собі такі обставини, як-от: лише наявність вироку щодо контрагента платника податків; лише факт порушення кримінального провадження відносно контрагента та отримання під час таких свідчень особи щодо не прийняття участі у створенні і діяльності підприємства; лише податкова інформація щодо контрагентів по ланцюгу постачання; лише незначні помилки в оформленні первинних документів чи відсутність деяких із них - не є самостійними та достатніми підставами для висновку про нереальність господарських операцій. Водночас, у сукупності з іншими обставинами справи наявність або відсутність таких документів чи обставин можуть свідчити на спростування або підтвердження позиції контролюючого органу.
Крім того, зробивши акцент на реальному здійсненні господарської операції як складової юридичного факту, що породжує у платника податків право на податковий кредит та на збільшення витрат, Велика Палата в вказаній постанові акцентувала увагу також на тому, що платник податків не може бути обмежений у використанні первинного документа для цілей податкового обліку в тому разі, якщо безпосередньо він не вносив до такого документа неправдиві (недостовірні) відомості. Всі негативні наслідки, пов'язані з недостовірністю даних, зазначених у первинному документі, мають покладатися виключно на ту особу, яка їх внесла. Якщо іншою особою були внесені до документа відомості щодо учасника господарської операції, який має дефекти правового статусу, то добросовісний платник податків, який скористався відповідним документом для підтвердження даних свого податкового обліку, не може зазнавати жодних негативних наслідків у тому разі, якщо інші обставини, зазначені в первинному документі, зокрема рух відповідних активів, мали місце. При цьому має враховуватися реальна можливість платника податків пересвідчитися у тому, чи були достовірними відомості, що внесені до первинного документа його контрагентом.
Таким чином, сам собою факт використання первинних документів з недостовірними даними для підтвердження обставин здійснення господарської операції не повинен автоматично вказувати на безпідставність даних податкового обліку. Натомість контролюючий орган має довести, що платник податків, приймаючи від контрагентів та використовуючи певні документи для цілей податкового обліку, діяв нерозумно, недобросовісно або без належної обачності. А це також пов'язано з фактичною можливістю й економічною доцільністю перевірки самим платником податків достовірності відомостей, які були включені до первинних документів. Мають бути наявні докази того, що розумними заходами добросовісний платник податків міг перевірити правдивість відповідних документів, а також мав достатні підстави, діючи з належною обачністю, для обґрунтованих сумнівів у їх змісті.
При цьому, у постанові Великої Палати Верховного Суду також зроблено висновки про те, що під час вирішення спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, необхідно враховувати, що відповідно до вимог частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Отже, наявність у платника податків первинних документів в підтвердження задекларованих сум витрат та податкового кредиту, є підставною для врахування таких при формування доходів та одержання податкової вигоди у вигляді податкового кредиту, якщо контролюючий орган не встановив і не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні, суперечливі або ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.
У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків сформував дані податкового обліку, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Таким чином, на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, враховуючи специфіку таких операцій та договорів, що їх регламентують, Підприємство повинно мати відповідні належно оформлені первинні документи, які в сукупності з встановленими обставинами мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що є підставою для формування платником податкового обліку.
Направляючи справу на новий розгляд, Верховний Суд дійшов висновку про передчасність висновків суду апеляційної інстанції про реальність здійснення господарських операцій з придбання товарів у контрагентів ТОВ «КЕРІНГ СИСТЕМ», ТОВ «EKCIMA-ОПТ ЛТД», ТОВ «ПРОМО ЕСТЕЙТ», ТОВ«ЦЕТЕРІС ПЛЮС», ТОВ «ПАРТНЕР ТРЕЙД ГРУП», ТОВ «ABTOCBIT ТОРГ», ТОВ «АРТ ЗАВОД», ТОВ «СТІН КОМПАНІ», ТОВ «ТОРГОВА ФІРМА САТУРН», ТОВ «МЕРЕЖА ЕДЕЛ», ТОВ «ТЕРНОПТ СИНТЕЗ», ТОВ «КОНВЕЄРМАШ МИКОЛАЇВ», оскільки суд апеляційної інстанції зробив відповідні висновки без фактичного дослідження спірних господарських операцій та встановлення дійсних обставин справи на підставі наявних у справі доказів та первинних документів в сукупності, без надання обґрунтованої та об'єктивної оцінки доводам як позивача так і відповідача та наявних у справі доказів, які б підтверджували такі доводи.
Згідно ч. 5 ст. 353 КАС України висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов'язковими для суду апеляційної інстанції при новому розгляді справи.
Враховуючи викладене, ухвалою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 16 січня 2025 року було витребувано від Товариства з обмеженою відповідальністю «МАГІСТРАЛЬ-ЮГ» та Головного управління ДПС в Миколаївській області додаткові письмові пояснення та копії документів належним чином засвідчені копії документів щодо транспортування товарів, відображення у бухгалтерському обліку позивача взаємовідносин з контрагентами, документів щодо можливості виконання (здійснення) спірних господарських операцій, а також щодо результатів кримінальних проваджень відносно контрагентів позивача.
Досліджуючи надані сторонами на виконання вимог ухвали про витребування докази, з урахуванням вже наявних в матеріалах справи доказів, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Так, апеляційним судом встановлено, що між позивачем ТОВ «МАГІСТРАЛЬ-ЮГ» та його контрагентами ТОВ «КЕРIНГ СИСТЕМ», ТОВ «EKCIMA - ОПТ ЛТД», ТОВ «ЦЕТЕРІС ПЛЮС», ТОВ «ПАРТНЕР ТРЕЙД ГРУП», ТОВ «ABTOCBIT ТОРГ», ТОВ «АРТ ЗАВОД», ТОВ «СТІН КОМПАНІ», ТОВ «ТОРГОВА ФIРМА САТУРН», ТОВ «МЕРЕЖА ЕДЕЛ», ТОВ «ТЕРНОПТ СИНТЕЗ», ТОВ «КОНВЕЕРМАШ МИКОЛАIВ» було укладено договори поставки.
Позивачем в підтвердження реальності здійснення господарських операцій до суду було надано копії документів, зокрема, договори, додатки, додаткові угоди, податкові накладні, рахунки та рахунки - фактури, платіжні доручення, видаткові накладні, акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), ремонтні відомості, витяги з журналу реєстрації довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей, оборотно - сальдові відомості по рахунку 361.
Відповідно до умов вказаних договорів, постачальник (контрагент) зобов'язується протягом дії даного договору поставити покупцеві (позивачу) товар відповідної якості згідно заявки, а покупець зобов'язується прийняти товар згідно видаткової накладної та здійснити його оплату на відповідних умовах.
Згідно пунктів 3.3 вказаних договорів поставки, доставка товару здійснюється на умовах самовивозу покупцем або постачальником.
Відповідно до пояснень позивача, транспортування (перевезення) товарів за укладеними з вказаними контрагентами договорами поставок здійснювалось на умовах самостійного вивезення покупцем (ТОВ «Магістраль-Юг») зі складу постачальника (EXW/ FCA згідно Інкотермс 2010) з використанням власного транспорту покупця.
На підтвердження наведених обставин, позивачем до суду було додатково надано копії договорів найму автомобілів Toyota Hiace, днз НОМЕР_1 , Volkswagen Crafter, днз НОМЕР_2 , Mercedes-Benz Sprinter, днз НОМЕР_3 , із відповідними актами приймання-передачі.
Позивачем повідомлено, що використання для доставки запчастин та матеріалів зі складів постачальників орендованими транспортними засобами здійснювалось з метою зменшення вартості та скорочення термінів доставки.
Крім того, з матеріалів справи вбачається, що під час отримання ТМЦ від постачальників представником покупця постачальникам передавались довіреності на отримання ТМЦ, що підтверджується журналами обліку довіреностей. Відомості щодо транспортування товарів також відображені у таблиці, наданій позивачем на виконання ухвали суду апеляційної інстанції.
Разом з тим, Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджені наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року №363 не встановлюють правил податкового обліку, а лише встановлюють права, обов'язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). При цьому, документи обумовлені вказаними правилами, зокрема, товарно-транспортна накладна та подорожній лист не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.
Зважаючи на викладене, колегія суддів не погоджується із посиланнями апелянта на недоведеність факту здійснення позивачем транспортування відповідних ТМЦ, оскільки матеріали справи підтверджується можливість здійснення такого транспортування та наявність відповідних матеріальних ресурсів. Факт переміщення товарів, в свою чергу, також підтверджується видатковими накладними та відповідними бухгалтерськими документами, наявними в матеріалах справи, з яких вбачається фактичний рух активів.
Щодо оборотно-сальдових відомостей, позивачем на виконання ухвали суду було надано оборотно-сальдові відомості за рахунком 281 за 4 квартал 2019 року та за 2020 рік. Крім того, матеріали справи містять складені ТОВ «МАГІСТРАЛЬ-ЮГ» картки рахунку 631 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками" за операціями з контрагентами по спірних операціях.
Дослідивши вказані оборотно-сальдові відомості та картки рахунків, колегія суддів вважає, що ними підтверджується рух придбаних товарів, робіт та послуг від постачальника включно по операціях використання у господарській діяльності позивача.
Крім того, на виконання ухвали апеляційного суду про витребування доказів в частині відображення в бухгалтерському обліку взаємовідносин з ТОВ «СЕЛЕСТОН», ТОВ «СІЛВАНКС», ТОВ «ЮГЄВРО-ТОРГ», ТОВ «АМАТО ГРУП» (нові кредитори за укладеними позивачем угодами про відступлення права вимоги), позивачем було надано оборотно-сальдові відомості за рахунком 6852 та картки рахунку 6852 за 2019-2021 роки, з яких вбачається належне відображення позивачем вказаних операцій у бухгалтерському обліку.
Щодо ненадання під час перевірки оборотно-сальдових відомостей по рахунках 20 (виробничі запаси), 23 (витрати на виробництво продукції (робіт, послуг), 28 (облік руху товарно-матеріальних цінностей) по взаємовідносинам ТОВ «МАГІСТРАЛЬ-ЮГ» із контрагентами, суд враховує, що відповідно до Стандартів бухгалтерського обліку рахунки 20 (виробничі запаси), 23 (витрати на виробництво продукції) та 28 (товари) не передбачають відображення в обліку взаємовідносин з контрагентами.
Щодо взаємовідносин за договором про надання послуг (ремонт буксира - кантувальника) з ТОВ «ПРОМО ЕСТЕЙТ» за листопад 2019, колегія суддів зазначає наступне.
Так, 26.05.2019 року ТОВ «МАГІСТРАЛЬ-ЮГ» було укладено із замовником - АТ «Укртранснафта» - договір підряду №25/06 на виконання робіт з докового ремонту буксира-кантувальника "Укртранснафта" на загальну суму 28242107 грн.
Факти виконання робіт за вказаним договором підтверджується Звітом про виконання договору про закупівлю від 02 січня 2020 року у процедурі закупівлі в електронній системі закупівель UA-2019-03-28-000333-c, складеним замовником, рахунком №170 від 02.12.2019, актом №ОУ-0000170 від 02.12.2019, податковою накладною №170 від 02.12.19, відомістю наданих послуг, платіжним дорученням №43652 від 13.12.20
Судом встановлено, що з метою виконання вищевказаних робіт у визначені замовником строки для виконання частини робіт з ремонту буксира-кантувальника ТОВ «Магістраль-Юг» було залучено ТОВ «Промо Естейт» за договором №ПЕ 11/2019 від 16.
Суд апеляційної інстанції критично оцінює посилання апелянта на відсутність у контрагента позивача достатніх трудових ресурсів, складських приміщень для зберігання товару, оскільки сама по собі наявність або відсутність у контрагентів основних фондів, певної кількості персоналу, не можуть являтися вичерпними ознаками неправомірності вчиненої господарської операції, якщо з інших даних вбачається фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків, у зв'язку з його господарською діяльністю. Укладення договору не є єдиним способом залучення фізичних осіб до вчинення необхідних дій в процесі виконання поставки; податкове законодавство не ставить право платника на податковий кредит в залежності від того, за рахунок яких ресурсів (власних або залучених) здійснюється поставка товарів (робіт, послуг) постачальником. При цьому залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу).
Крім того, колегія суддів враховує наявні у матеріалах справи докази можливості виконання (здійснення) спірних господарських операцій позивачем, зокрема наявності нерухомого майна, обладнання, великого штату працівників, відповідні підтвердження контролюючими та сертифікаційними органами спроможності позивача виконувати роботи з ремонту обладнання, устаткування, корпусів, в тому числі залізничних та суднових, які свідчить про можливість позивача виконувати спірні операції, в тому числі власними силами.
Більш того, як вбачається з матеріалів справи, придбані у постачальників товари (матеріали та запасні частини) та роботи в подальшому використані у межах господарської діяльності ТОВ "МАГІСТРАЛЬ-ЮГ" при наданні наступних послуг (робіт):
- ремонт гідромеханічних передач та гідропередач (в т.ч. їх гідротрансформаторів) для ПАТ "Українська залізниця", в особі філії "Одеська залізниця" ПАТ "Українська залізниця";
- ремонт дизелів для ПАТ "Українська залізниця", в особі філії "Одеська залізниця" ПАТ "Українська залізниця";
- ремонт автомотриси АДМскм-121 для ПАТ "Українська залізниця", в особі філії "Одеська залізниця" ПАТ "Українська залізниця";
- ремонт карданного валу привода редуктора допоміжних машин дизель-поїзду, карданного валу з еластичною муфтою дизель-поїзду для ПАТ "Українська залізниця", в особі філії "Одеська залізниця" ПАТ "Українська залізниця";
- ремонт компресору дизель-поїзду для ПАТ "Українська залізниця", в особі філії "Одеська залізниця" ПАТ "Українська залізниця";
- ремонт та технічне обслуговування повітроохолоджувача для військової частини НОМЕР_4 ;
- ремонт виробу АК-230 для військової частини НОМЕР_5 ;
- ремонт та технічне обслуговування тепловозів для ДП «Морський торговельний порт «Южний»;
- технічне обслуговування залізничної платформи для ДП «Морський торговельний порт «Южний»;
- ремонт дизелів 6 ЧН 21/21 для ПАТ "Інтерпайп Нижньодніпровський трубопрокатний завод";
- ремонт головного двигуна для ДП «Миколаївський суднобудівний завод»;
- ремонт буксира-кантувальника для АТ «Укртранснафта»;
- придбання основних засобів та агрегатів на склад для ТОВ «Магістраль-Юг»;
- крім того, окремі запасні частини були продані іншим контрагентам.
Придбання товарів та робіт, а також їх використання у подальшій господарській діяльності підтверджується договорами поставки та купівлі-продажу, видатковими накладними, податковими накладними, рахунками-фактурами, рахунками, платіжними дорученнями, договорами про надання послуг (виконання робот) з додатками та додатковими угодами, податковими накладними, актами здачі- прийняття робіт (надання послуг), ремонтними відомостями, специфікаціями, журналом видачі довіреностей на отримання ТМЦ.
Отже, вчинені ТОВ «МАГІСТРАЛЬ-ЮГ» господарські операції з постачальниками товарів, робіт та послуг підтверджуються відповідними первинними документами, відображені на рахунках бухгалтерського обліку та в облікових регістрах. Придбані товари в подальшому використані позивачем у межах його господарської діяльності, що також підтверджено первинними документами, Актом перевірки та не заперечується відповідачем.
ТОВ «МАГІСТРАЛЬ-ЮГ» визначено об'єкт оподаткування з податку на прибуток підприємств, а також визначено розмір податкового кредиту та податкові зобов'язання з податку на додану вартість виключно на підставі первинних документів та із суворим дотриманням приписів положень п. 44.1, п. 44.2 ст. 44, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. 198.1, п. 198.3 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2, п. 200.3 ст. 200 ПК України.
Таким чином, доводи апелянта щодо нереальності господарських операцій позивача з ТОВ КЕРIНГ СИСТЕМ, ТОВ EKCIMA- ОПТ ЛТД, за жовтень 2019, ТОВ ПРОМО ЕСТЕЙТ за листопад 2019, ТОВ ЦЕТЕРІС ПЛЮС, ТОВ ПАРТНЕР ТРЕЙД ГРУП, ТОВ ABTOCBIT ТОРГ, ТОВ АРТ ЗАВРД за грудень 2019 року, ТОВ СТІН КОМПАНІ за травень 2020, ТОВ ТОРГОВА ФIРМА САТУРН за вересень 2020 року, ТОВ МЕРЕЖА ЕДЕЛ за листопад 2020 року, ТОВ ТЕРНОПТ СИНТЕЗ, ТОВ КОНВЕЕРМАШ МИКОЛАIВ. за листопад та грудень 2020 року не знайшли свого підтвердження.
Крім того, колегія суддів не приймає до уваги посилання апелянта на той факт, що у відношенні контрагентів ТОВ «Керінг Систем», ТОВ «Тернопт Синтез», ТОВ «Автосвіт Торг», ТОВ «Мережа Едел», ТОВ «Ексіма-Опт ЛТД» та інш. відкритті кримінальні провадження чи вони є учасниками кримінальних справ, так як, факт наявності кримінального провадження щодо порушень податкового законодавства не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій, здійснених платником та його контрагентом. За відсутності доказів щодо непричетності засновників до здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства та дослідження їх судом, не є достатнім лише посилання відповідача на наявність розслідування та/або відкритого кримінального провадження, оскільки вказане не містить встановлених обставин, які б доводили невиконання контрагентом своїх договірних зобов'язань саме за господарськими відносинами з позивачем або обставин, які б свідчили про фіктивність (нереальність) господарських операцій між вказаними суб'єктам господарської діяльності.
На підставі наведеного у сукупності, враховуючи надану позивачем первинно-бухгалтерську документацію щодо операцій з його контрагентами, з огляду на те, що усі доводи відповідача, що наведені ним в акті оскаржуваної перевірки, в обґрунтування правомірності винесення податкового повідомлення - рішення та відповідно в обґрунтування висновків про безпідставність формування позивачем податкового кредиту за перевіряємий період спростовані матеріалами справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
З урахуванням викладеного, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вони не спростовують висновків суду першої інстанції у відповідній частині, яким повно та правильно встановлено обставини справи і ухвалено судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до положень статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи викладені обставини та з огляду на наведені положення законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення у відповідній частині без змін.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Миколаївській області - залишити без задоволення.
Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 09 лютого 2024 року в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 15.07.2021 № 580514290703 на загальну суму податку на додану вартість 9091907,50 грн, у тому числі за податковим зобов'язанням на суму 7 273 526,00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 1 818 381,50 грн - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках, визначених ст. 328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складення постанови в повному обсязі безпосередньо до Верховного Суду.
Судове рішення складено у повному обсязі 15.05.2025 р.
Суддя - доповідач: Л.П. Шеметенко
Суддя: Ю.М. Градовський
Суддя: І.О. Турецька