15 травня 2025 р. № 400/12373/24
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Малих О.В., розглянувши в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,
до відповідачаВійськової частини НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ,
треті особиВійськова частина НОМЕР_2 , АДРЕСА_3 ,
провизнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; визнання протиправним та скасування наказу від 13.12.2024 року № 352 в частині,
ОСОБА_1 (далі також - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_3 (далі також - відповідач), в якому просить:
- визнати незаконною бездіяльність та зобов'язати командира Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України видати направлення на проходження медичного огляду ВЛК, а також направлення на оперативне лікування за місцем реєстрації місця проживання старшому солдату ОСОБА_1 .
- визнати незаконним та скасувати наказ командира Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України № 352 від 13.12.2024 року в частині щодо направлення старшого солдата ОСОБА_1 для подальшого проходження служби у Військову частину НОМЕР_2 .
Ухвалою від 03.01.2025 року суд відкрив провадження у справі та ухвалив розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження (без виклику сторін у судове засідання).
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що під час проходження служби, 12.11.2024 року позивач отримав направлення на госпіталізацію. Цього ж дня позивач звернувся до безпосереднього командира у Військовій частині НОМЕР_1 з рапортом про видачу направлення на ВЛК з метою визначити ступінь придатності позивача до подальшого проходження військової служби, а також направлення на лікування за місцем реєстрації. Однак йому в усній формі повідомили, що на медичний огляд ВЛК направляти позивача не будуть, реєструвати такий рапорт командир відмовився. 14.11.2024 року позивачеві видали направлення на лікування до КНП «Березнегуватська ЦЛР» Березнегуватської селищної ради.
З 18.11.2024 року по 10.12.2024 року позивач перебував на лікуванні. 10.12.2024 року позивач повернувшись до Військової частини НОМЕР_1 надав виписку із медичної карти стаціонарного хворого № 1273/634 відповідачеві, вказав що потребує оперативного лікування та переогляду комісією ВЛК у зв'язку з чим 14.12.2024 подав відповідний рапорт.
Однак командир військової частини НОМЕР_1 повідомив Позивачеві, що направлення на медичний огляд ВЛК він має отримати в іншій частині - НОМЕР_2 , у зв'язку з тим, що наказом відповідача № 352 від 13.12.2024 позивача вирішено направити для подальшого проходження військової служби до НОМЕР_4 окремої десантно- штурмової бригади Військової частини НОМЕР_2 , яка знаходиться у підпорядкуванні Десантно-штурмових військ Збройних Сил України. З таким наказом позивача не ознайомили, лише ознайомили з приписом.
Оскільки рапорт позивача безпосередньо у військовий частині відповідача реєструвати та ставити відмітку про отримання йому відмовили, позивач через свого представника направив такий рапорт на офіційні електронні пошти Генштабу України та Міністерство оборони з метою подальшої передачі до військових частин.
15.12.2024 року позивача було госпіталізовано екстреною швидкою допомогою і наразі він перебуває на стаціонарному лікуванні.
Отже, зважаючи на викладене, відповідач на думку позивача допустив незаконну бездіяльність - відмовився приймати та розглядати рапорти позивача про видачу направлення на медичний огляд ВЛК і більше цього, видав незаконний наказ від 13.12.2024 року № 352 про направлення позивача на проходження військової служби до військової частини, яка відноситься до десантно-штурмових військ.
Відповідач проти вимог позову заперечує, вважає їх безпідставними та необґрунтованими, та просить закрити провадження у справі у зв'язку з фактичним поновленням прав Позивача оскільки оспорюваний наказ було скасовано командиром Військової частини НОМЕР_1 як нереалізований і предмет спору фактично відсутній, у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Третя особа правом на надання пояснень щодо заявлених позовних вимог не скористався, пояснення на позовну заяву до суду не надіслав.
Суд розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
З'ясувавши усі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, цінивши докази у їх сукупності, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши матеріали, що містяться у справі, суд встановив наступне:
Позивач 21.07.2022 року пройшов медичний огляд ВЛК на визначення його придатності до проходження військової служби. За результатами такого обстеження медичною комісією при ІНФОРМАЦІЯ_1 Позивача визнано обмежено придатним у військовий час за гр. б) ст.64б, 62б розкладу хвороб Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України № 402 від 14.08.2008 року. Надалі, враховуючи стан придатності Позивача його було призвано на військову службу 04.02.2023 року та з 12.04.2024 року переведено до Військової частини НОМЕР_1 , де він і проходить військову службу.
12.11.2024 року позивач отримав направлення на госпіталізацію. Цього ж дня Позивач звернувся до безпосереднього командира у Військовій частині НОМЕР_1 з рапортом про видачу направлення на ВЛК з метою визначити ступінь придатності позивача до подальшого проходження військової служби, а також направлення на лікування за місцем реєстрації. Однак йому в усній формі повідомили, що на медичний огляд ВЛК направляти позивача не будуть, реєструвати такий рапорт командир відмовився.
14.11.2024 року позивачеві видали направлення на лікування до КНП «Березнегуватська ЦЛР» Березнегуватської селищної ради. З 18.11.2024 року по 10.12.2024 року позивач перебував на лікуванні, що підтверджується випискою із медичної карти стаціонарного хворого. Згідно з консультативним висновком нейрохірурга були підтверджені попередні діагнози, рекомендоване оперативне втручання, згідно з консультативним висновком травматолога від 03.12.2024 року також рекомендоване оперативне втручання, згідно з висновком невролога від 10.12.2024 року хворий потребує оперативного лікування. Відповідно до заключного діагнозу з виписки хворого позивачеві встановили наступні діагнози: дегенеративно-дистрофічні захворювання хребта шийного відділу, грудного відділу, поперечного відділу (поширений остеохондроз); Протрузії дисків СЗ-С6. Ункоартроз; Грижі дисків L2-L3 L4-S1. Відносний стеноз хребтового каналу на рівні L2-L3, L4-L5, стійкий больовий синдром; ретролістез L5. Гемангіома L3. Грижі Шморля L2, L3, L4. Спондилоартроз; розрив медіального меніска (за Stoller II) лівого колінного суглоба. Дегенеративні зміни передньої хрестоподібної зв'язки, Кіста Бейкера. Незначний синовіт. Гонартроз .Позивачеві рекомендоване оперативне лікування з приводу розриву медіального меніска лівого колінного суглоба.
Разом з випискою позивачеві видали направлення на госпіталізацію для пред'явлення та отримання направлення на оперативне лікування.
10.12.2024 року позивач повернувшись до Військової частини НОМЕР_1 надав виписку із медичної карти стаціонарного хворого № 1273/634, вказав що потребує оперативного лікування та переогляду комісією ВЛК у зв'язку з чим 14.12.2024 року подав відповідний рапорт. Однак командир Військової частини НОМЕР_1 повідомив позивачеві, що направлення на медичний огляд ВЛК він має отримати в іншій частині - НОМЕР_2 , у зв'язку з тим, що п. 21 наказу № 352 від 13.12.2024 року позивача вирішено направити для подальшого проходження військової служби до Військової частини НОМЕР_2 , яка знаходиться у підпорядкуванні Десантно-штурмових військ Збройних Сил України.
З наказом позивача не ознайомили, лише ознайомили з приписом.
У зв'язку з відмовою у реєстрації рапорту позивача безпосередньо у військовий частині, позивач через свого представника направив такий рапорт на офіційні електронні пошти Генштабу України та Міністерство оборони з метою подальшої передачі до військових частин.
Вважаючи бездіяльність відповідач протиправною, а свої права порушеними, позивач звернувся до суду з даною позовною заявою.
Приймаючи рішення у справі, суд виходить з наступного:
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Згідно ст. 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Відповідно до ст. 106 Конституції України Президент України, зокрема, приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби регламентовано Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 року № 2232-XII (далі - Закон № 2232-XII).
За змістом ч. 1 - 3 ст. 1 Закону № 2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України. Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
В ч. 7 ст. 1 Закону № 2232-XII закріплено, що виконання військового обов'язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, та районні (об'єднані районні), міські (районні у містах, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя (далі - територіальні центри комплектування та соціальної підтримки).
Згідно з ч. 9 ст. 1 Закону № 2232-XII щодо військового обов'язку громадяни України поділяються на такі категорії:
- допризовники - особи, які підлягають приписці до призовних дільниць;
- призовники - особи, приписані до призовних дільниць;
- військовослужбовці - особи, які проходять військову службу;
- військовозобов'язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави;
- резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.
До категорії військовослужбовців прирівнюються іноземці та особи без громадянства, які відповідно до закону проходять військову службу у Збройних Силах України.
Відповідно до ч. 10 ст. 1 Закону № 2232-XII громадяни України, які приписані до призовних дільниць або перебувають у запасі Збройних Сил України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані: прибувати за викликом районного (об'єднаного районного), міського (районного у місті, об'єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу Служби зовнішньої розвідки України для оформлення військово-облікових документів (посвідчень про приписку до призовних дільниць, військових квитків, тимчасових посвідчень військовозобов'язаних), приписки, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов'язаних та резервістів; проходити медичний огляд та лікування в лікувально-профілактичних закладах згідно з рішеннями комісії з питань приписки, призовної комісії або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров'я Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України; проходити підготовку до військової служби, військову службу і виконувати військовий обов'язок у запасі; виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством. Резервісти зобов'язані прибувати до військової частини, в якій вони проходять службу у військовому резерві, за викликом командира цієї військової частини.
Згідно ч. 13 ст. 2 Закону № 2232-ХІІ громадяни України, які приписуються до призовних дільниць, направляються для підготовки до військової служби, особи, які призиваються або приймаються на військову службу, приймаються на службу у військовому резерві, та військовозобов'язані, призначені для комплектування посад за відповідними військово-обліковими спеціальностями та іншими спеціальностями в Службі безпеки України під час проведення мобілізації, проходять обов'язковий медичний огляд. Порядок проходження медичного огляду затверджується відповідно Міністерством оборони України, центральними органами виконавчої влади, які відповідно до закону здійснюють керівництво військовими формуваннями, Службою безпеки України, Службою зовнішньої розвідки України за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров'я.
Приписами пп. «б» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону № 2232-ХІІ визначено, що військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби під час воєнного стану за станом здоров'я: на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби або про тимчасову непридатність до військової служби з переоглядом через 6-12 місяців; за наявності інвалідності (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу).
Відповідно до приписів ч. 10 ст. 1 Закону № 2232-XII та з метою якісного проведення призову громадян на строкову військову службу за станом здоров'я, прийняття громадян на військову службу за контрактом, проведення медичного огляду військовослужбовців, військовозобов'язаних, резервістів для визначення ступеня придатності до військової служби та визначення ступеня придатності льотного складу до льотної роботи, наказом Міністра оборони України 14.08.2008 року № 402 затверджено Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, яке зареєстровано в Міністерстві юстиції України 17.11.2008 року за № 1109/15800 (далі - Положення № 402).
Згідно із п. 1.1 глави 1 розділу І Положення № 402 військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров'я до військової служби призовників, військовослужбовців та військовозобов'язаних, установлює причинний зв'язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.
Відповідно до п. 1.2 глави 1 розділу І Положення № 402 військово-лікарська експертиза - це: медичний огляд допризовників, призовників; військовослужбовців та членів їхніх сімей (крім членів сімей військовослужбовців строкової військової служби); військовозобов'язаних, офіцерів запасу, які призиваються на військову службу за призовом осіб офіцерського складу, резервістів (кандидатів у резервісти); громадян, які приймаються на військову службу за контрактом; кандидатів на навчання у вищих військово-навчальних закладах та військових навчальних підрозділах вищих навчальних закладів Міністерства оборони України (далі - ВВНЗ), учнів військових ліцеїв; колишніх військовослужбовців; працівників Збройних Сил України, які працюють у шкідливих та небезпечних умовах праці та залучаються до роботи з джерелами іонізуючого випромінювання (далі - ДІВ), компонентами ракетного палива (далі - КРП), джерелами електромагнітних полів (далі - ЕМП), лазерного випромінювання (далі - ЛВ), мікроорганізмами I-II груп патогенності, особливо небезпечними інфекційними хворобами; працівників допоміжного флоту Військово-Морських Сил Збройних Сил України (далі - ВМС Збройних Сил України); визначення ступеня придатності до військової служби, навчання у ВВНЗ, роботи за фахом; установлення причинного зв'язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) військовослужбовців, військовозобов'язаних, резервістів.
Згідно з п. 1.3 глави 2 розділу І Положення № 402 для проведення військово-лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії (далі - ВЛК), штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі). Штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі) ВЛК (лікарсько-льотні комісії (далі - ЛЛК)) приймають постанови. Постанови ВЛК (ЛЛК) оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання військово-лікарської комісії з визначення причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця. Постанови штатних та позаштатних ВЛК обов'язкові до виконання.
Відповідно до п. 1.1 глави 1 розділу ІІ Положення № 402 медичний огляд включає в себе вивчення та оцінку стану здоров'я і фізичного розвитку громадян на момент огляду в цілях визначення ступеня придатності до військової служби, навчання за військово-обліковими спеціальностями, вирішення інших питань, передбачених цим Положенням, з винесенням письмового висновку (постанови). Під придатністю до військової служби у цьому Положенні розуміється такий стан здоров'я і фізичного розвитку громадян, який дозволяє їм виконувати передбачені статутами, інструкціями службові обов'язки з конкретної військової спеціальності у виді Збройних Сил України та інших військових формуваннях у мирний та воєнний час.
Медичний огляд проводиться військово-лікарською комісією з метою визначення придатності, зокрема, до військової служби допризовників, призовників, військовозобов'язаних, резервістів (кандидатів у резервісти).
Згідно з п. 1.1 глави 1 розділу ІІ Положення № 402, постанови ВЛК приймаються на підставі Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби (далі - Розклад хвороб) (додаток 1), пояснень щодо застосування статей Розкладу хвороб (додаток 2) та таблиць додаткових вимог до стану здоров'я (далі - ТДВ) (додаток 3).
Питання медичного огляду військовозобов'язаних у мирний час та під час мобілізації, на особливий період регламентує глава 3 розділу II Положення № 402, яка містить такі пункти:
3.1. Медичний огляд військовозобов'язаних проводиться за рішенням військового комісара ВЛК військових комісаріатів.
3.2. Військовозобов'язані, залежно від категорії запасу, військово-облікової спеціальності та призначення, підлягають повторному огляду ВЛК військових комісаріатів. Крім того, офіцери запасу підлягають повторному огляду зазначеними ВЛК під час чергового атестування, а рядовий, сержантський та старшинський склад запасу ВЛК військових комісаріатів - у разі зміни призначення.
Кожний військовозобов'язаний оглядається хірургом, терапевтом, невропатологом, психіатром, окулістом, отоларинтологом, стоматологом, дерматологом, а за медичними показаннями і лікарями інших спеціальностей.
3.8. За статтями (пунктами статей) Розкладу хвороб, які передбачають індивідуальне визначення придатності до військової служби і військової спеціальності, ВЛК щодо військовозобов'язаних, яких призивають на військову службу або приймають на військову службу у добровільному порядку за контрактом, виносить одну із таких постанов:
«Непридатний до військової служби у мирний час, обмежено придатний у воєнний час»;
«Обмежено придатний до військової служби»;
«Придатний (або непридатний) до військової служби за контрактом, за спеціальністю (вказати спеціальність)»;
«Придатний (або непридатний) до військової служби в миротворчій місії за спеціальністю (вказати спеціальність)»;
«Придатний до військової служби».
Постанови ВЛК військових комісаріатів оформлюються довідкою ВЛК (додаток 4 до Положення) у двох примірниках, яка не підлягає затвердженню штатною ВЛК і дійсна протягом шести місяців з дня медичного огляду. Копія довідки видається на руки особі, яка пройшла медичний огляд.
Після закінчення медичного обстеження під час мобілізації ВЛК виносить щодо військовозобов'язаного одну із таких постанов:
«Придатний до військової служби»;
«Тимчасово непридатний до військової служби (вказати дату повторного огляду)»;
«Непридатний до військової служби з виключенням з військового обліку».
Згідно з п. 2.11.6 Положення № 402, в якому визначається військовослужбовці, визнані позаштатною тимчасово діючою ВЛК непридатними до служби за військовою спеціальністю, для вирішення питання про придатність до військової служби направляються на амбулаторне або стаціонарне обстеження із подальшим оглядом гарнізонною або госпітальною ВЛК.
Зокрема, судом встановлено, що відповідно до виписку із медичної карти стаціонарного хворого № 1273/634 позивач потребує оперативного лікування та переогляду комісією ВЛК.
Так, положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженим Указом Президента України від 10.12.2008 року № 1153/2008, визначається порядок проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України та регулюються питання, пов'язані з проходженням такої служби під час виконання громадянами військового обов'язку в запасі.
Відповідно до п. 260 Положення під час дії особливого періоду військовослужбовці звільняються з військової служби з підстав, визначених статтею 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», та з урахуванням особливостей, передбачених статтею 26-2 названого Закону.
Враховуючи вищевказані обставини, позивачем на ім'я командира військової частини НОМЕР_1 було подано рапорт.
Оскільки рапорт позивача безпосередньо у військовий частині відповідача реєструвати та ставити відмітку про отримання йому відмовили, позивач через свого представника направив такий рапорт на офіційні електронні пошти Генштабу України та Міністерство оборони з метою подальшої передачі до військових частин.
Проте, жодних відомостей щодо розгляду зазначеного рапорту, та прийняття відповідного рішення за наслідками його розгляду, позивач від відповідача Військової частини НОМЕР_1 , не отримав, що власне послугувало підставою для звернення до суду за захистом порушених, на його думку, прав.
При цьому, суд зазначає, що відсутність належним чином оформленого рішення Військової частини НОМЕР_1 про видання наказу про направлення на ВЛК позивача, свідчить у свою чергу про те, що уповноважений орган не прийняв жодного акта організаційно-розпорядчого характеру з числа тих, які він повинен був постановити згідно відповідних законодавчих приписів, що у свою чергу слугує підставою для висновку щодо наявної протиправної бездіяльності з боку Військової частини НОМЕР_1 , при розгляді відповідного рапорту ОСОБА_1 .
Водночас, суд акцентує, що прийняття рішення за наслідками розгляду рапорту, у тому числі, про направлення позивача на ВЛК, належить виключно до компетенції відповідача.
Таким чином, з огляду на заявлені позивачем вимоги та встановлені судом фактичні обставини, суд вважає, що належним та ефективним способом захисту порушеного права позивача є задоволення адміністративного позову ОСОБА_1 шляхом визнання протиправною бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 щодо не розгляду рапорту позивача від 14.12.2024 року про видачу направлення на медичний огляд ВЛК для встановлення ступеню придатності до проходження військової служби та видачі направлення на лікування (проведення операції), а також зобов'язання відповідача розглянути рапорт позивача з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Щодо позовних вимог про визнання незаконним та скасування наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 13.12.2024 року № 352 в частині щодо направлення старшого солдата ОСОБА_1 для подальшого проходження служби у Військову частину НОМЕР_2 суд зазначає наступне:
Відповідачем до матеріалів справи надано копію наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 30.12.2024 року № 369 (по стройовій частині), яким внесено зміни до наказу від 13.12.2024 року № 352, та ухвалено скасувати п. 21 наказу № 352 та вважати його таким, як нереалізований.
За змістом скасованого пункту 21 наказу від 13.12.2024 року № 352 було, зокрема, ухвалено вважати старшого солдата військової служби за мобілізацією ОСОБА_1 , радіомінера відділення керованого мінування взводу керованого мінування роти загороджень інженерно-саперного батальйону Військової частини НОМЕР_1 , призначеного наказом начальника Генерального штабу Збройних Сил України (по особовому складу) від 17.11.2024 року № 1527-РС солдатом резерву 24 запасної роти Військової частини НОМЕР_2 , таким, що справи та посаду здав і вибув до Військової частини НОМЕР_2 , з 13.12.2024 року виключити із списків військової частини та зняти з усіх видів забезпечення.
З урахуванням викладеного суд приходить до висновку, що на час розгляду цієї справи між сторонами фактично відсутній предмет спору, оскільки допущені порушення прав позивача самостійно виправлені відповідачем.
За таких обставин на даний час відсутні порушення прав позивача, які б підлягали судовому захисту у межах розгляду цієї справи, а тому у задоволенні позовних вимог в частині визнання незаконним та скасування наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 13.12.2024 року № 352 в частині щодо направлення старшого солдата ОСОБА_1 для подальшого проходження служби у Військову частину НОМЕР_5 слід відмовити, позаяк визнання протиправною та скасування наказу, який вже є скасованим самим відповідачем, жодним чином не забезпечує ефективному захисту прав позивача, які він вважає порушеними.
Згідно ч. 1 та 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
У відповідності до ч. 1 та 3 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 2, 19, 77, 139, 241 - 246, 260 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_6 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_7 ), за участю третьої особи - Військова частина НОМЕР_2 ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_8 ) - задовольнити частково.
2. Визнати протиправною бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 щодо не розгляду рапорту ОСОБА_1 від 14.12.2024 року про видачу направлення на медичний огляд ВЛК для встановлення ступеню придатності до проходження військової служби та видачі направлення на лікування (проведення операції).
3. Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 розглянути рапорт ОСОБА_1 від 14.12.2024 року про видачу направлення на медичний огляд ВЛК для встановлення ступеню придатності до проходження військової служби та видачі направлення на лікування (проведення операції) з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
4. В решті позовних вимог - відмовити.
5. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_7 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_6 ) судові витрати у сумі 1211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 копійок).
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 15.05.2025 року.
Суддя О.В. Малих