15 травня 2025 року м. Ужгород№ 640/25307/19
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:
головуючої - судді Калинич Я.М
при секретарі судового засідання - Деяк О.М.,
за участю:
позивач: не з'явився,
представник відповідача: Романюк Д.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Генеральної прокуратури України (далі - відповідач), в якій просив:
- визнати протиправним та скасувати наказ Генеральної прокуратури України №1524ц від 15.11.2019 про звільнення з посади прокурора відділу забезпечення обвинувачення в регіонах управління підтримання обвинувачення в суді Департаменту підтримання обвинувачення та представництва інтересів держави в судах Генеральної прокуратури України;
- поновити на роботі в Генеральній прокуратурі України на посаді прокурора відділу або на рівнозначній посаді;
- стягнути з Генеральної прокуратури України середній заробіток за час вимушеного прогулу з 20.11.2019.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що наказом Генерального прокурора від 31.01.2018 року №72ц, у зв'язку зі зміною структури та штатного розпису Генеральної Прокуратури України, його було призначено на посаду прокурора відділу забезпечення обвинувачення в регіонах управління підтримання обвинувачення в суді Департаменту підтримання обвинувачення та представництва інтересів держави в судах Генеральної прокуратури України. Генеральним прокурором. 15 жовтня 2019 року позивач звернувся до Генерального прокурора із заявою про переведення на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора та про намір пройти атестацію. Позивач зазначає, що з 02.08.2019 року по 20.12.2019 року включно, перебував на лікарняному через тимчасову непрацездатність, про що повідомляв відповідача заявами від 18.10.2019 року та 01.11.2019 року у яких просив не задовільняти подану ним заяву від 15 жовтня 2019 року та виключити його із графіку складання іспиту.
В свою чергу, Генеральним прокурором України, 15.11.2019 року видано наказ №1524ц, про звільнення ОСОБА_1 , із вказаної посади на підставі пункту 9 частини 1 статті 51 Закону України «Про прокуратуру» з 20 листопада 2019 року.
Додатково акцентує увагу, на відсутність юридичного факту ліквідації Генеральної прокуратури України, а також на створення іншого органу державної влади - Офісу Генерального прокурор, у зв'язку з чим, Генеральний прокурор України не мав правових підстав видавати оскаржуваний наказ.
На думку позивача, оскаржуваний наказ не містить жодного посилання на норми КЗпП України, у зв'язку з чим, вважає своє звільнення із займаної посади незаконним, проведеним у порушення вимог ст.ст.22, 24, 43 Конституції України, ст.ст.40, 42 КЗпП України, та таким, що належить скасуванню з поновлення його на посаді.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 січня 2020 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення та виклику учасників справи.
18 лютого 2020 року відповідачем до суду було подано відзив на позовну заяву. У відзиві, представник відповідача заперечив проти заявлених позовних вимог, зазначивши, що позивачем відповідно до пункту 10 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону №113-ІХ була подана заява про переведення на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах. У вказаній заяві позивач також погодився пройти атестацію, надав згоду на обробку персональних даних, на застосування процедур та умов проведення атестації. 18 жовтня 2019 року, позивачем було подано заяву про відкликання раніше поданої заяви про переведення до Офісу Генпрокурора та його намір пройти атестацію. В подальшому, позивача було допущено до проходження атестації прокурорів та включено до графіку складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп'ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора, на 23 жовтня 2019 року. Вказаний іспит, у зв'язку із заявою позивача про перенесення дати тестування, кадровою комісією №1 було перенесено на 04.11.2019 року. Однак, на вказану дату, позивач не з'явився на складання іспиту у формі анонімного тестування з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора, що свідчить про відсутність у нього наміру пройти атестацію. У зв'язку з неявкою ОСОБА_1 для складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп'ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора 04.11.2019 року(додатковий день), першою кадровою комісією прийнято рішення №227 від 04.11.2019 року про неуспішне проходження позивачем атестації.
Представник відповідача зазначає, що Законом України №113-IX та Порядком проходження прокурорами атестації не передбачено можливості відкликання раніше поданої Генеральному прокурору заяви про переведення на посаду прокурора у Офіс Генерального прокурора та про намір пройти атестацію. За таких обставин подана позивачем заява про відкликання раніше поданої заяви не може мати наслідків відповідно до Закону та Порядку. Також акцентує увагу суду на тому, що юридичним фактом, що зумовлювало звільнення на підставі п.9 ч.1 ст.51 Закону №1697 в даному випадку є рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації прокурором Генеральної прокуратури України. Відтак, наказ Генерального прокурора від 15.11.2019 року №1524ц, видано на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачений законом
03 квітня 2020 року представником позивача до суду було подана відповідь на відзив.
Протокольною ухвалою суду, занесеною до протоколу судового засідання від 20.10.2022 року суд замінив найменування відповідача у справі Генеральну прокуратуру України на Офіс Генерального прокурора та перейшов до розгляду справи за правилами загального позовного провадження, замінивши судове засідання на підготовче. Одночасно суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті.
13.12.2022 року Верховною Радою України прийнято Закон України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» №2825-IX, статтею 1 якого встановлено ліквідувати Окружний адміністративний суд міста Києва.
Згідно з пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» вказаного Закону установлено, що з дня набрання чинності цим Законом Окружний адміністративний суд міста Києва припиняє здійснення правосуддя; до початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду справи, підсудні окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом.
На підставі пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №2825-IX (в редакції Закону №3863-ІХ) та Порядку передачі судових справ, нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва, затвердженого наказом Державної судової адміністрації України від 16.09.2024 №399, проведено автоматизований розподіл адміністративних справ, які не розглянуті окружним адміністративним судом міста Києва, між окружними адміністративними судами України; за його результатами дана справа передана на розгляд та вирішення Закарпатському окружному адміністративному суду.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Закарпатського окружного адміністративного суду від 04.03.2025 року цю справу передано для розгляду судді Калинич Я.М.
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 10 березня 2025 року адміністративну справу №640/25307/19 прийнято до провадження суддею Калинич Я.М. Вирішено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження.
28 березня 2025 року відповідачем до суду було подано відзив на позовну заяву. У якому вказує, що позивачем ним не оскаржено у судовому порядку рішення першої кадрової комісії від 04.11.2019 року №227 про неуспішне проходження ним атестації. Отже, на час розгляду даної справи, зазначене рішення першої кадрової комісії про неуспішне проходження атестації позивачем є чиним та судом не скасоване, а визначений нормативно безальтернативний обов'язок щодо видання наказу про звільнення прокурора за наявності стосовно нього рішення кадрової комісії прямо вказує про правомірність наказу Генерального прокурора від 15.11.2019 року №1524ц про звільнення позивача. З урахуванням викладеного спірний наказ є таким, що виданий на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Таким чином, наказ Генерального прокурора від 15.11.2019 року №1524ц про звільнення позивача є правомірним, підстави для його скасування відсутні.
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2025 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
Позивач у судове засідання не з'явився, однак 07 травня 2025 року до суду від такого надійшло клопотання, про розгляд справи за його відсутності. Позовні вимоги, підтримує у повному обсязі та просить такі задовольнити.
Представник відповідача у судовому засіданні, просила відмовити у задоволенні позовних вимог, підтримавши позицію викладену у відзивах на позовну заяву.
Розглянувши подані сторонами докази, всебічно і повно оцінивши всі фактичні обставини (факти), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд встановив наступне.
15 жовтня 2019 року ОСОБА_1 , звернувся до Генерального прокурора із заявою про переведення на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора та про намір пройти атестацію.
В подальшому, позивача було допущено до проходження атестації прокурорів та включено до графіку складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп'ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора, на 23.10.2019 року.
18 жовтня 2019 року ОСОБА_1 , надіслав на ім'я Генерального прокурора Рябошапки Р.Г., та Голови першої кадрової комісії Чумака В.В., заяву у якій просив не задовільняти подану ним заяву від 15 жовтня 2019 року «про переведення на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора та про намір пройти атестацію» та виключити його із графіку складання іспиту на 23.10.2019 року групи №2 №223, у зв'язку з його перебуванням на лікуванні починаючи з 02.08.2019 року.
Протоколом №4 Першої кадрової комісії 24.10.2019 року, було вирішено перенести дату складання іспиту для ОСОБА_1 , на 04.11.2019 року (з урахуванням заяви від 18.10.2019 року).
01 листопада 2019 року ОСОБА_1 , повторно подав заяву про відкликання заяви про переведення до Офісу Генерального прокурора та намір пройти атестацію, та просив виключити його із графіку тестування, призначеного на 04.11.2019 року.
04 листопада 2019 року кадровою комісією №1 прийнято рішення №227 про неуспішне проходження прокурором ОСОБА_1 атестації за результатами складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп'ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора.
Це рішення вмотивовано тим, що ОСОБА_1 не з'явився на складання іспиту у формі анонімного тестування з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора, що відбувався 23, 24 жовтня, 04 листопада 2019 року, у зв'язку з чим, він не допускається до проходження наступних етапів атестації.
15.11.2019 року Генеральним прокурором України видано наказ №1524ц, про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора відділу забезпечення обвинувачення в регіонах управління підтримання обвинувачення в суді Департаменту підтримання обвинувачення та представництва інтересів держави в судах Генеральної прокуратури України на підставі пункту 9 частини 1 статті 51 Закону України «Про прокуратуру» з 20 листопада 2019 року.
ОСОБА_1 вважає вказаний наказ протиправним та просить його скасувати.
Визначаючись стосовно позовних вимог, суд виходив з наступного.
Правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України визначено Законом України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014р. №1697-VII (надалі за текстом - Закон №1697-VII).
До 25.09.2019 частиною 1 статті 7 Закону №1697-VII визначалось, що систему прокуратури України становлять: Генеральна прокуратура України; регіональні прокуратури; місцеві прокуратури; військові прокуратури; Спеціалізована антикорупційна прокуратура.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» від 19 вересня 2019 року №113-IX (надалі за текстом - Закон №113-IX) були внесені зміни у названий закон.
Відповідно до цих змін систему прокуратури України становлять: Офіс Генерального прокурора; обласні прокуратури; окружні прокуратури; Спеціалізована антикорупційна прокуратура.
Пунктом 6 розділу ІІ Прикінцеві і перехідні положення Закону №113-IX установлено, що з дня набрання чинності цим Законом усі прокурори Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур вважаються такими, що персонально попереджені у належному порядку про можливе майбутнє звільнення з посади на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру».
Згідно пункту 7 розділу ІІ Прикінцеві і перехідні положення Закону №113-IX прокурори, які на день набрання чинності цим Законом займають посади прокурорів у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, можуть бути переведені на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах лише у разі успішного проходження ними атестації, яка проводиться у порядку, передбаченому цим розділом (тут та надалі норми у редакції, що була чинною на момент виникнення спірних правовідносин).
У відповідності до пункту 9 розділу ІІ Прикінцеві і перехідні положення Закону №113-IX атестація здійснюється згідно з Порядком проходження прокурорами атестації, який затверджується Генеральним прокурором.
За змістом пунктів 10, 11 розділу ІІ Прикінцеві і перехідні положення Закону №113-IX прокурори Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур (у тому числі ті, які були відряджені до Національної академії прокуратури України для участі в її роботі на постійній основі) мають право в строк, визначений Порядком проходження прокурорами атестації, подати Генеральному прокурору заяву про переведення на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах. У заяві також повинно бути зазначено про намір пройти атестацію, надано згоду на обробку персональних даних, на застосування процедур та умов проведення атестації. Форма та порядок подачі заяви визначаються Порядком проходження прокурорами атестації. Атестація прокурорів проводиться кадровими комісіями Офісу Генерального прокурора, кадровими комісіями обласних прокуратур.
Порядок проходження прокурорами атестації затверджено наказом Генерального прокурора №221 від 03 жовтня 2019 року (надалі - Порядок №221).
Відповідно до пункту 1 Розділу І Порядку №221 атестація прокурорів - це встановлена розділом II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» (далі - Закон) та цим Порядком процедура надання оцінки професійній компетентності, професійній етиці та доброчесності прокурорів Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур і військових прокуратур.
Згідно пунктів 2, 4 Розділу І Порядку №221 атестація прокурорів Генеральної прокуратури України (включаючи прокурорів Головної військової прокуратури, прокурорів секретаріату Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів), регіональних, місцевих прокуратур та військових прокуратур проводиться відповідними кадровими комісіями. Порядок роботи, перелік і склад кадрових комісій визначаються відповідними наказами Генерального прокурора.
За приписами пункту 9 Розділу І Порядку №221 атестація проводиться на підставі письмової заяви прокурора Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури про переведення на посаду прокурора відповідно в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах, в якій зазначено про намір пройти атестацію, надано згоду на обробку персональних даних і на застосування процедур та умов проведення атестації. Форми типових заяв прокурора встановлено у додатку 2 до цього Порядку.
Пунктом 10 Розділу І Порядку №221 визначено, що заява, вказана у пункті 9 розділу I цього Порядку, подається Генеральному прокурору прокурорами Генеральної прокуратури України (включаючи прокурорів Головної військової прокуратури, прокурорів секретаріату Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів), прокурорами регіональних прокуратур, військових прокуратур регіонів (на правах регіональних), прокурорами місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів та інших військових прокуратур (на правах місцевих) до 15 жовтня 2019 року (включно). Заява підписується прокурором особисто.
Отже, проведення атестації прокурорів було визначено на законодавчому рівні як умова реформування органів прокуратури, що стосувалась зокрема усіх без винятку прокурорів, які мали бажання продовжувати працювати у органах прокуратури.
При цьому обов'язковою підставою для проведення атестації є особисто подана прокурором заява про переведення на посаду прокурора відповідно в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах, в якій:
- зазначено про намір пройти атестацію;
- надано згоду на обробку персональних даних;
- надано згоду на застосування процедур та умов проведення атестації.
Пунктом 19 розділу ІІ Прикінцеві і перехідні положення Закону №113-IX визначено, що прокурори, які на день набрання чинності цим Законом займають посади у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, звільняються Генеральним прокурором, керівником регіональної (обласної) прокуратури з посади прокурора на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру» за умови настання однієї із наступних підстав:
1) неподання прокурором Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури у встановлений строк заяви до Генерального прокурора про переведення до Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури та про намір у зв'язку із цим пройти атестацію;
2) рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації прокурором Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури;
3) в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах відсутні вакантні посади, на які може бути здійснено переведення прокурора Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури, який успішно пройшов атестацію;
4) ненадання прокурором Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури, у разі успішного проходження ним атестації, згоди протягом трьох робочих днів на переведення на запропоновану йому посаду в Офісі Генерального прокурора, обласній прокуратурі, окружній прокуратурі.
Перебування прокурора на лікарняному через тимчасову непрацездатність, у відпустці чи у відрядженні до Національної академії прокуратури України для участі в її роботі на постійній основі не є перешкодою для його звільнення з посади прокурора відповідно до цього пункту.
Як свідчать матеріали справи, 15 жовтня 2019 року позивач звернувся до Генерального прокурора із заявою про переведення на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора та про намір пройти атестацію.
Так, пунктом 1 розділу І Порядку №221 визначено, що після завершення строку для подання заяви, вказаної у пункті 9 розділу І цього Порядку, кадрова комісія Формує графік складання іспитів. Графік із зазначенням прізвища, імені та по батькові прокурора, номера службового посвідчення, інформації про дату, час та місце проведення тестування оприлюднюється на офіційному веб-сайті Генеральної прокуратури України (Офісу Генерального прокурора) не пізніше ніж за п'ять календарних днів до дня складання іспиту. Прокурор вважається повідомленим належним чином про дату, час та місце складання іспиту з моменту оприлюднення відповідного графіка на офіційному веб-сайті Генеральної прокуратури України (Офісу Генерального прокурора).
На виконання вказаних норм, першою кадровою комісією затверджено графік складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп'ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора, відповідно до якого позивача включено до графіку складання іспиту (перший етап), датою проведення тестування позивача визначено 23.10.2019 року.
У подальшому, 18 жовтня 2019 року ОСОБА_1 , надіслав на ім'я Генерального прокурора Рябошапки Р.Г., та Голови першої кадрової комісії Чумака В.В., заяву, у якій просив не задовільняти подану ним заяву від 15 жовтня 2019 року «про переведення на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора та про намір пройти атестацію» та виключити його із графіку складання іспиту на 23.10.2019 року групи №2 №223, у зв'язку з його перебуванням на лікуванні починаючи з 02.08.2019 року.
Протоколом №4 Першої кадрової комісії 24.10.2019 року, було вирішено перенести дату складання іспиту для ОСОБА_1 , на 04.11.2019 року (з урахуванням заяви від 18.10.2019).
01 листопада 2019 року ОСОБА_1 , повторно подав заяву про відкликання заяви про переведення до Офісу Генерального прокурора та намір пройти атестацію, та просив виключити його із графіку тестування, призначеного на 04.11.2019 року.
Проте, як вбачається з матеріалів справи у визначений день, час та місце для складання іспиту, а саме 04.11.2019 позивач не з'явився, про причини неявки не повідомив та заяву про перенесення дати іспиту до кадрової комісії не надав.
Оскільки обов'язковою умовою для призначення прокурорів до Офісу Генерального прокурора, обласних та окружних прокуратур є успішне проходження ними атестації та надання їх згоди на призначення, подання до початку проходження першого етапу атестації заяви про відкликання поданої заяви та про виключення з графіку складення іспиту вказує на відсутність бажання позивача щодо його переведення до Офісу Генерального прокурора з дотриманням чітко визначеного підстав у Законі.
Отже, позивач був обізнаний щодо умов та процедур проведення атестації, визначеним у Порядку №221, у тому числі з можливими наслідками неподання заяви про переведення на посаду в Офісі Генерального прокурора та про намір у зв'язку з цим пройти атестацію або неявки без поважних на те причин на будь-який з етапів атестації та звільненням на підставі п.9 ч.1 ст.51 Закону №1697-VII.
У даному випадку, подаючи заяву про намір пройти атестацію 15.10.2019 року, позивач чітко усвідомлював наслідки своїх дій та як результат таких дій звільнення з посади до початку проведення атестації прокурорів, в той час як позивача було допущено до проходження атестації, тобто на підставі його заяви він підлягав атестації.
Таким чином, у разі неявки прокурора для проходження відповідного етапу атестації у встановлені кадровою комісією дату, час та місце, а також за відсутності документального підтвердження поважної причини неявки, кадрова комісія ухвалює рішення про неуспішне проходження атестації таким прокурором.
Щодо поданих позивачем заяв від 18.10.2019 року та 01.11.2019 року, у яких останній просив не задовільняти подану ним заяву від 15 жовтня 2019 року «про переведення на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора та про намір пройти атестацію» та виключити його із графіків складання іспиту на 23.10.2019 року та на 04.11.2019 року, у зв'язку з перебуванням на лікуванні то суд відмічає, що, ані Законом №113-ІХ, ані Порядком №221 не передбачено можливості відкликання раніше поданої заяви в частині про намір пройти атестацію, а тому подання такої заяви не тягне інших наслідків, ніж ті, що Кадрова комісія могла застосувати в межах своїх повноважень, визначених Законом №113-ІХ та Порядком №221.
У виключних випадках, за наявності заяви, підписаної прокурором або належним чином уповноваженою ним особою (якщо сам прокурор за станом здоров'я не може її підписати або подати особисто до комісії) про перенесення дати іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп'ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора, або дати іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп'ютерної техніки, або дати співбесіди з метою виявлення відповідності прокурора вимогам професійної компетентності, професійної етики та доброчесності, кадрова комісія має право протягом трьох робочих днів з дня отримання такої заяви ухвалити рішення про перенесення дати складення відповідного іспиту, проведення співбесіди для такого прокурора.
Заява має бути передана безпосередньо секретарю відповідної кадрової комісії не пізніше трьох днів з дати, на яку було призначено іспит, співбесіду відповідного прокурора. До заяви має бути долучена копія документу, що підтверджує інформацію про поважні причини неявки прокурора на складення відповідного іспиту, проходження співбесіди.
У разі неможливості надати документальне підтвердження інформації про причини неявки в день подання заяви, прокурор має надати таке документальне підтвердження в день, на який комісією було перенесено проходження відповідного етапу атестації, однак до початку складення відповідного іспиту, проходження співбесіди.
Однак, як вбачається з матеріалів справи, позивач не скористався можливістю подати заяву Першій кадровій комісії прокуратури про перенесення дати іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп'ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора.
Враховуючи вищевикладене суд доходить висновку, що рішення кадрової комісії від 04 листопада 2019 року №227 прийняте на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, безсторонньо, добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом та пропорційно.
Як наслідок, наказом Генерального прокурора від 15.11.2019 року №1524ц позивача звільнено з посади заступника начальника управління ювенальної юстиції Генеральної прокуратури України та органів прокуратури на підставі п.9 ч.1 ст.51 Закону України «Про прокуратуру», відповідно до вимог «Прикінцеві і перехідні положення» Закону №113-ІХ.
Щодо посилання позивача у позовній заяві на відсутність юридичного факту ліквідації Генеральної прокуратури України, а також не створення іншого органу державної влади - Офісу Генерального прокурор, у зв'язку з чим, Генеральний прокурор України не мав правових підстав видати оскаржуваний наказ, суд зазначає наступне.
Згідно з пунктом 19 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону №113-IX прокурори, які на день набрання чинності цим Законом займають посади у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, звільняються Генеральним прокурором, керівником регіональної (обласної) прокуратури з посади прокурора на підставі пункту 9 частини 1 статті 51 Закону №1697-VII за умови настання однієї із підстав, наприклад рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації прокурором Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури.
З аналізу наведеної норми вбачається, що Закон №113-IX пов'язує звільнення з посади прокурора на підставі пункту 9 частини 1 статті 51 Закону №1697-VII не з рішеннями про ліквідацію чи реорганізації органу прокуратури або про скорочення кількості прокурорів органу прокуратури, а насамперед з процедурою проходження прокурорами атестації як складовою частиною процесу реформування органів прокуратури, введеного в дію Законом №113-IX з дня набрання ним чинності.
Також, згідно з пунктом 4 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону №113-IX день початку роботи Офісу Генерального прокурора, обласних прокуратур, окружних прокуратур визначається рішеннями Генерального прокурора стосовно Офісу Генерального прокурора, усіх обласних прокуратур, усіх окружних прокуратур. Вказані рішення публікуються у газеті «Голос України».
З наведеної норми слідує, що початок роботи Офісу Генерального прокурора, обласних прокуратур, окружних прокуратур законодавець поставив у залежність від прийняття Генеральним прокурором рішення стосовно початку роботи відповідного органу прокуратури, а не від прийняття рішення про ліквідацію чи реорганізацію Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, скорочення кількості прокурорів відповідного органу прокуратури.
У свою чергу, Наказом Генерального прокурора України від 23.12.2019 №351 «Про день початку роботи Офісу Генерального прокурора» відповідно до пункту 4 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» від 19.09.2019 №113-IX, визначено днем початку роботи Офісу Генерального прокурора - 02 січня 2020 року.
У той же час, відповідно до пункту 3 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону №113-IX до дня початку роботи Офісу Генерального прокурора, обласних прокуратур, окружних прокуратур їх повноваження здійснюють відповідно Генеральна прокуратура України, регіональні прокуратури, місцеві прокуратури.
З наведених норм вбачається, що застосування відповідачем підпункту 1 пункту 19 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону №113-IX на момент звільнення позивача не потребувало наявності рішення Генерального прокурора стосовно початку роботи Офісу Генерального прокурора.
Оскільки Закон №113-ІХ визначає першочергові заходи із реформи органів прокуратури, то він є спеціальним законом до спірних правовідносин, а тому пункт 9 частини першої статті 51 Закону №1697-VII, який визначає загальні підстави для звільнення, не є застосовним у розв'язанні спірних правовідносин щодо оскарження рішення атестаційної комісії, незгоди з результатами атестації та наказу про звільнення з посади прокурора за результатами такого рішення.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 29 вересня 2021 року у справі №640/24727/19.
У даному випадку, запровадження законодавцем такого механізму реформування органів прокуратури України, дійсно, певною мірою є втручанням у приватне життя особи прокурора в розумінні статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року в аспекті умов проходження публічної служби (професійної діяльності). Однак таке втручання в цьому разі прямо передбачено законом і переслідує абсолютно легітимну мету відновлення довіри суспільства до функціонування органів прокуратури України. Міра втручання з боку держави у сферу приватного життя особи в аспекті професійної діяльності в цьому разі є повністю співставною зі ступенем втручання держави з аналогічною метою в діяльність особи на посаді професійного судді, що було визнано і законним, і конституційним згідно з висновком Конституційного Суду України від 20 січня 2016 року №1-в/2016.
Відтак, суд не вбачає підстав для висновку про незабезпечення балансу між публічним інтересом суспільства на формування корпусу прокурорів системи органів прокуратури України та приватним інтересом заявника на продовження служби в органах прокуратури, оминаючи процедуру атестації.
Отже, на переконання суду, у спірних правовідносинах позивач перебував у стані повної правової визначеності, коли, маючи відповідну освіту та досвід професійної діяльності, не міг не усвідомлювати юридичних наслідків непроходження одного з етапів атестації чи неявки для проходження відповідного етапу атестації.
Таким чином, підсумовуючи викладене, з урахуванням того, що юридичним фактом, що зумовлює звільнення позивача на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру», є неявка на складання іспиту у формі анонімного тестування з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, колегія суддів приходить до переконання, що наказ Генерального прокурора №1554ц від 15 листопада 2019 року виданий на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законом, а тому підстави для визнання його протиправним та скасування відсутні.
Вимоги про поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку є похідними, у зв'язку з чим підстави для їх задоволення відсутні.
Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Згідно ч.1 ст.69 КАС України, доказами у справі є будь які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. При цьому, враховуючи принципи адміністративного судочинства та з огляду на положення ч.2 ст.77 КАС України, обов'язок доказування покладається в даному випадку на відповідача, яким доведено правомірність своїх дій, вимоги про визнання бездіяльності протиправною не відповідає вимогам закону та обставинам справи, що підтверджуються дослідженими в судовому засіданні належними та допустимими доказами, в зв'язку з чим в задоволенні позову слід відмовити.
У відповідності до ст.139 КАС України та у зв'язку з відсутністю судових витрат відповідача, судові витрати у справі не стягуються та за рахунок бюджету не компенсуються.
Керуючись статтями 2, 72-77, 139, 241-246 КАС України, -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст рішення виготовлений та підписаний 15 травня 2025 року.
СуддяЯ. М. Калинич