Україна
Донецький окружний адміністративний суд
15 травня 2025 року Справа№200/1473/25
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Черникової А.О., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного Фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 (далі-позивач) через свого представника - адвоката Трун Ольгу Валентинівну діючу на підставі ордеру серії АН №1539419 від 27 лютого 2025 року, звернулась через підсистему Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (ЄСІТС) «Електронний суд» до Донецького окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі-відповідач), в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення відповідача про відмову позивачу у призначенні пенсії № 057350009077 від 23 січня 2025 року;
- зобов'язати відповідача призначити пенсію позивачу відповідно до пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з 16 січня 2025 року зарахувавши до загального стажу період навчання з 1 вересня 1990 року по 31 травня 1995 року, до загального стажу та пільгового стажу за Списком №2 період роботи з 14 травня 1995 року по 30 липня 1998 року, до пільгового стажу за Списком №2 період роботи з 3 жовтня 2016 року по 2 листопада 2023 року.
В обґрунтування позову позивач зазначає, що 16 січня 2025 року позивач звернулася з заявою про призначення пенсії відповідно до пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Рішенням № 057350009077 від 23 січня 2025 року відповідач відмовляє в призначенні пенсії через відсутність необхідного пільгового стажу 10 років та віку 55 років. Вважає таке рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки на час звернення із заявою від 16 січня 2025 року, позивач мала право на призначення пенсії відповідно до статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом України № 213-VII, так як вона досягла віку 50 років та мала необхідні 20 років загального стажу та 10 років пільгового стажу.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 4 березня 2025 року позовна заява прийнята до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
29 квітня 2025 року від відповідача надійшли докази по справі.
30 квітня 2025 року судом отримано від відповідача відзив на позов.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 2 травня 2025 року позовна заява залишена без руху, для надання позивачем документа про доплату судового збору за подання даного адміністративного позову в розмірі 0,96 грн.
5 травня 2025 року від позивача надійшла заява, в якому позивач надала оригінал квитанції про сплату (доплату) судового збору у розмірі 0,96 грн.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 6 травня 2025 року продовжено розгляд адміністративної справи.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 8 травня 2025 року повторно витребувані у Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області додаткові докази по справі.
12 травня 2025 року на виконання ухвали суду від 8 травня 2025 року від Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області надійшли додаткові докази.
У відзиві на позов Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області заперечує проти задоволення позовних вимог позивача, зазначаючи наступне.
16 січня 2025 року ОСОБА_1 звернулась до територіальних органів Пенсійного фонду України з заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Заява позивача від 16 січня 2025 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відпрацьовувалась по принципу «єдина черга» та автоматизованим шляхом потрапила на відпрацювання до спеціалістів Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 23 січня 2025 року № 057350009077 позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу.
В рішенні зазначено наступне.
Вік позивача становить 50 років 18 днів.
Необхідний страховий стаж позивача визначений пунктом 2 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (Список № 2) становить 25 років.
Страховий стаж позивача становить 28 років 3 місяці 20 днів.
Необхідний пільговий стаж визначений на роботах з шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2, визначений пунктом 2 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» становить 10 років.
Пільговий стаж позивача не зарахований.
До страхового стажу згідно наданих документів не зараховано:
- період роботи з 14.05.1995 по 30.07.1998 в пільговому обчисленні, згідно архівної довідки № 13/06-04/24 від 10.01.2025, оскільки довідка не відповідає додатку 5 Постанови №637 від 12.08.1993, пільговий стаж підтверджується рішенням комісії при ГУ ПФУ в Донецькій області;
- період роботи з 03.10.2016 по теперішній час, згідно довідки №3 від 07.01.2025, виданої «Шахта Білозірська», оскільки довідка не відповідає додатку 5 Постанови №637 від 12.08.1993, а саме посада «машиніст конвеєра поверхні дільниці технологічного комплексу поверхні» не відноситься до ч.3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»,
- період навчання з 01.09.1990 по 31.05.1995, згідно диплома НОМЕР_1 від 31.05.1995, оскільки термін навчання в ПТУ перевищує загальновстановлені терміни і складає 4 роки 9 місяців та перетинається з доглядом за дитиною до 3 років.
У зв'язку з чим, відповідач просить у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області відмовити в повному обсязі.
Суд вважає за необхідне зазначити, що Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», у зв'язку із військовою агресією російської федерації в Україні введено воєнний стан із 5 год 30 хв 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Указами Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», затвердженими відповідними законами, дія воєнного стану неодноразово продовжувалась та станом на час розгляду справи в Україні продовжує діяти воєнний стан.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.
Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянкою України згідно з паспортом серії НОМЕР_2 виданий Білозерським МВМ Добропільського МРВ УМВС України в Донецькій області 08.02.2000, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_3 .
Відповідач, Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, зареєстроване місцезнаходження: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26; код ЄДРПОУ 21910427, є суб'єктом владних повноважень та належним відповідачем у справі.
16 січня 2025 року позивач звернулась до територіальних органів Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
Заява була розглянута за принципом екстериторіальності спеціалістами Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №057350009077 від 23 січня 2025 року позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. В рішенні про відмову зазначено наступне.
Дата звернення до територіальних органів Пенсійного фонду України 16 січня 2025 року. Пенсійний вік визначений пунктом 2 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (Список № 2) становить 55 років.
Вік заявниці 50 років 18 днів.
Необхідний страховий стаж визначений пунктом 2 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (Список № 2) становить 25 років.
Страховий стаж особи становить 28 років 3 місяці 20 днів.
Необхідний пільговий стаж визначений на роботах з шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2, визначений пунктом 2 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (Список № 2) становить 10 років.
Пільговий стаж особи не зарахований. Результати розгляду документів, доданих до заяви. До страхового стажу згідно наданих документів не зараховано:
- період роботи з 14.05.1995 по 30.07.1998 в пільговому обчисленні, згідно архівної довідки №13/06-04/24 від 10.01.2025, оскільки довідка не відповідає додатку 5 Постанови № 637 від 12.08.1993, пільговий стаж підтверджується рішенням комісії при ГУ ПФУ в Донецькій області;
- період роботи з 03.10.2016 по теперішній час, згідно довідки №3 від 07.01.2025, виданої «Шахта Білозірська» оскільки довідка не відповідає додатку 5 Постанови № 637 від 12.08.1993, а саме посада «машиніст конвеєра поверхні дільниці технологічного комплексу поверхні» не відноситься до ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»;
- період навчання з 01.09.1990 по 31.05.1995, згідно диплома НОМЕР_1 від 31.05.1995, оскільки термін навчання в ПТУ перевищує загальновстановлені терміни і складає 4 роки 9 місяців та перетинається з доглядом за дитиною до 3 років.
У зв'язку з чим, право на пенсійну виплату у позивача відсутнє.
Вважаючи протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про відмову у призначенні пенсії №057350009077 від 23 січня 2025 року, позивач звернулась до суду із цим позовом.
Вирішуючи спір по суті позовних вимог суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 46 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх в разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII (далі - Закон №1788-ХІІ) та Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-ІV (далі - Закон № 1058-ІV).
Закон № 1788-ХІІ був введений в дію з 01.01.1992 в частині норм, що стосуються призначення і виплати пенсій та коригування рівнів пенсій, призначених до введення цього Закону, а з 01.04.1992 в повному обсязі.
01.01.2004 набув чинності Закон України від 09.07.2003 № 1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
03.10.2017 Верховною Радою України ухвалено Закон України № 2148-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій», що доповнив Закон № 1058-ІV розділом ХІV-1, який містить пункт 2 частини другої статті 14 такого змісту: «На пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах».
За приписами статті 12 Закону № 1788-ХІІ право на пенсію за віком мають чоловіки після досягнення 60 років і при стажі роботи не менше 25 років, жінки після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 20 років.
Натомість згідно з пунктом «б» статті 13 в редакції, чинній до внесення змін Законом № 213-VІІІ на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:
- чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах;
- жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи чоловікам і за кожні 2 роки такої роботи - жінкам
Законом № 213-VІІІ, який набрав чинності з 01.04.2015, збільшено раніше передбачений пунктом «б» статті 13 Закону № 1788-ХІІ вік набуття права на пенсію на пільгових умовах, зокрема, жінкам з 50 років до 55 років.
Відповідно до пункту 1 резолютивної частини Рішення № 1-р/2020 визнані такими, що не відповідають Конституції України, стаття 13, частина друга статті 14, пункти "б" - "г" статті 54 Закону № 1788-ХІІ зі змінами, внесеними Законом № 213-VІІІ (пункт 1 Рішення №1-р/2020).
Згідно з пунктом 3 резолютивної частини зазначеного Рішення застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону № 1788-ХІІ в редакції до внесення змін Законом № 213-VІІІ для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме: на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, зокрема, працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць у тому числі жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Таким чином, Рішенням № 1-р/2020 Конституційний Суд України визнав неконституційними окремі положення Закону № 1788-ХІІ, у зв'язку із чим вони втратили чинність з дня ухвалення Рішення (пункт 2 резолютивної частини Рішення). Одночасно Конституційний Суд України встановив, що підлягають застосуванню відповідні норми в редакції до внесення змін Законом №213-VІІІ.
Суд враховує правову позицію Великої Палати Верховного Суду, сформовану за результатами розгляду зразкової справи №360/3611/20.
У постанові від 3 листопада 2021 року Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Тому застосуванню підлягають саме норми Закону №1788-ХІІ з урахуванням Рішення №1-р/2020, а не Закону №1058-ІV.
Частиною п'ятою статті 242 КАС України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відповідно до пункту «б» статті 13 Закону № 1788-ХІІ на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць, зокрема, жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що жінки, які досягнули 50-річного віку, мають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах по Списку № 2 при стажі роботи 20 років, у тому числі на зазначеній роботі не менше 10 років.
Щодо незарахування Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області спірних періодів трудової діяльності до пільгового стажу.
Відповідно до ч.1 ст.114 Закону № 1058-IV право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами ст.28 цього Закону.
Пунктом 2 ч. 2 ст. 114 Закону № 1058-IV на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених КМУ, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до ст. 27 та з урахуванням норм забезпечення» встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12 серпня 1993 року затверджено «Порядок підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» (далі - Порядок № 637), пунктами 1 та 3 якого передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
За відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються додаткові докази, зазначені у пункті 3 Порядку № 637.
Порядок застосування Списків №1 та №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах затверджено наказом Міністерства праці та соціальної політики України №383 від 18.11.2005 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 01.12.2005 за №1451/11731 (далі - Порядок №383).
Відповідно до п.3 Порядку №383 при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
Тобто, надання уточнюючої довідки необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.
Згідно архівної довідки виданої Добропільською міською радою від 10 січня 2025 року №13/06-04/24 в якій зазначено, що ОСОБА_1 працювала в ГЗФ «Красноармійська» в основному на виробництві машиністом конвеєра 2 розряду з 14 червня 1995 року (наказ від 14.06.1995 №61-к) 30 липня 1998 року (наказ від 30 липня 1998 №86-к). Зазначено, що відповідно до наказу директора фабрики від 22.12.1994 № 170 «Про підсумки атестації робочих місць за умовами праці» професія машиніста конвеєра входить до переліку професій і посад, яким підтверджено право на пенсію за віком на пільгових умовах.
Отже, пільговий стаж позивача за спірний період підтверджений довідкою про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів в ній.
Щодо необхідності перевірки щодо інформації наведеній у довідках, за вимогами чинного законодавства, неможливість проведення перевірки відповідачем, не дає підстав для відмови у зарахуванні стажу та призначені пенсії.
Аналогічних висновків Верховний Суд дійшов у постановах від 12 квітня 2021 року у справі №219/4550/17, від 26 березня 2021 року у справі № 414/1221/17, від 10 вересня 2020 року у справі № 221/6434/16-а, від 28 серпня 2020 року у справі № 263/7235/17.
Так, відповідно до ч. 3 ст. 44 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.
Право на призначення пенсії не може ставитися в залежність від того, чи використано органом Пенсійного фонду наявні повноваження щодо направлення запитів для отримання документів та інформації від підприємств, які видали довідки, щодо яких у органу Пенсійного фонду наявні сумнівів та/або зауваження.
Крім того, суд враховує те, що належне оформлення наказів по підприємству та Переліків робочих місць, виробництв, робіт, професій і посад покладається не на працівника, а на роботодавця.
Враховуючи, що в архівній довідці зазначений період спірної роботи, та ці записи є належними та допустимими доказами підтвердження її трудового стажу, суд дійшов висновку, про відсутність підстав їх не враховувати до пільгового стажу позивача період з 14 червня 1995 року по 30 липня 1998 року.
Щодо не зарахування періоду роботи з 3 жовтня 2016 року по 2 листопада 2023 року (в межах заявлених вимог), згідно довідки №3 від 07.01.2025, виданої «Шахта Білозірська» оскільки довідка не відповідає додатку 5 Постанови №637 від 12.08.1993, суд зазначає наступне.
Відповідно до довідки форми ОК-5 (індивідуальні відомості про застраховану особу) щодо позивача обліковується спеціальний стаж на підприємстві з кодом ЄДРПОУ 36028628, з кодом підстави для обліку спецстажу ЗП3013Б1 та ЗП3013Б1 за період з листопада 2016 року по листопад 2023 року.
Згідно з Довідником кодів підстав обліку спеціального стажу окремим категоріям осіб відповідно до законодавства код підстави «ЗП3013Б1» з 5 листопада 1991 року проставляється працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць.
Враховуючи, що позивач має відповідні записи у трудовій книжці та в уточнюючій довідці від 7 січня 2025 року № 3 яка видана ТДВ «Шахта «Білозерська» щодо спірних періодів роботи, та ці записи є належними та допустимими доказами на підтвердження його пільгового стажу, а також те, що «машиніст конвеєра дільниці технологічного комплексу поверхні» була належним чином атестована, що є підтвердженням наданих позивачем копій наказів ТОВ «Шахта «Білозерська» від 2 лютого 2015 року № 14/1-ОТ «Про підсумки атестації робочих місць за умовами праці» та від 31 січня 2020 року № 32-ОП «Про підсумки атестації робочих місць за умовами праці», з урахуванням інформації з трудової книжки, індивідуальні відомості про застраховану особу, періоди роботи з 3 жовтня 2016 року по 2 листопада 2023 року мають бути зараховані до пільгового стажу позивача.
Аналогічна правова позиція щодо визначення пільгового стажу, у тому числі із урахуванням довідки форми ОК-5, викладена у постанові Верховного Суду від 23.09.2021 по справі 227/4273/16-а.
Як убачається з форми РС-право відповідачем здійснено розрахунок роботи позивачки:
з 29.07.1992 по 13.05.1995 - догляд за дитиною до 3 років - 2 роки 9 місяців 15 днів;
з 14.05.1995 по 30.07.1998 - 3 роки 2 місяці 17 днів;
з 01.08.1999 по 31.05.2000 - 05394676 - 0 років 10 місяців 0 днів;
з 05.06.2000 по 30.06.2000 - 30886736 - 0 років 0 місяців 26 днів;
з 10.10.2000 по 30.09.2003 - догляд за дитиною до 3 років - 2 роки 11 місяців 21днів;
з 01.10.2003 по 31.12.2003 - 0 років 3дні 0 місяців;
з 01.01.2004 по 30.11.2004 - 05394676 - 0 років 9 місяців 12 днів;
з 01.01.2005 по 01.04.2011 - 05394676 - 4 роки 6 місяців 26 днів;
з 08.04.2011 по 16.11.2012 - 35293307 П - 1 рік 7 місяців 23 дні;
з 01.06.2013 по 30.09.2016 - 32898455 - 3 роки 3 місяці 0 днів;
з 03.10.2016 по 30.09.2024 - 36028628 - 8 років 0 місяців 0 днів;
Всього: 28 років 3 місяці 20 днів.
В зазначеному розрахунку відповідачем не включений період навчання з 01.09.1990 по 31.05.1995, згідно диплома НОМЕР_1 від 31.05.1995, оскільки термін навчання в ПТУ перевищує загальновстановлені терміни і складає 4 роки 9 місяців та перетинається з доглядом за дитиною до 3 років.
Згідно з копією диплому серії НОМЕР_1 , який виданий ОСОБА_1 вбачається, що вона 1 вересня 1990 року вступила до професійно-технічного училища №95 с. Білозерське Донецької області і 3 травня 1995 року закінчила повний курс названого училища за професією машиніст установок збагачування та брикетування з одержанням середньої освіти та 31 травня 1995 року присвоєно кваліфікацію машиніст установок збагачування та брикетування 4 розряду.
Згідно з п. «д» ч. 3 ст. 56 Закону України в «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII до стажу роботи зараховується також: навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.
Період навчання за денною формою здобуття освіти у закладах вищої освіти (крім періоду навчання за денною формою здобуття освіти на підготовчих відділеннях у закладах вищої освіти), професійних навчально-виховних закладах, навчальних закладах підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання (п. 8 Порядку №637).
Отже, період навчання з 1 вересня 1990 року по 31 травня 1995 року підлягає зарахуванню до загального стажу позивача.
Щодо позовної вимоги про зобов'язання відповідача призначити та виплачувати пенсію позивачу за її заявою від 16 січня 2025 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2, суд зазначає що не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд (дискрецію) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями, визначеними ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі- КАС України) та не вправі підміняти собою держані органи, компетенція яких чітко регламентована чинним законодавством. Окрім того, відповідач, виконуючи дане рішення повинен буде зарахувати періоди роботи позивача та здійснити розрахунок його пільгового стажу.
З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що вирішення питання щодо призначення позивачу пенсії за віком на пільгових умовах віднесено до дискреційних повноважень відповідача, а тому суд позбавлений можливості вручатися у дискреційні повноваження відповідача, у зв'язку з чим така вимога задоволенню не підлягає.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до п. 10 ч. 2 ст. 245 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
Відповідно до ч. 2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
З метою ефективного способу відновлення порушеного права позивачки, суд вважає за належне задовольнити позовні вимоги шляхом:
- визнання протиправними та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №057350009077 від 23 січня 2025 року про відмову у призначенні пенсії;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до загального стажу позивача період навчання з 1 вересня 1990 року по 31 травня 1995 року до загального стажу, період роботи з 14 травня 1995 року по 30 липня 1998 року до пільгового стажу за Списком №2, період роботи з 3 жовтня 2016 року по 2 листопада 2023 року до пільгового стажу за Списком №2;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву позивача від 16 січня 2025 року про призначення пенсії на пільгових умовах відповідно до пункту 2 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням висновків суду викладених у мотивувальній частині рішення.
При цьому, суд вважає вищевказаний спосіб захисту достатнім, враховуючи обставини по справі.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Визначаючись щодо розподілу судових витрат суд виходить з такого.
Згідно з квитанцією про сплату №6366-8045-5443-7915 від 27 лютого 2025 року та квитанцією про сплату №7513-1046-6996-2107 від 3 травня 2025 року та виписками про зарахування судового збору до спеціального фонду Держбюджету України, позивачем за подання позову було сплачено судовий збір у загальному розмірі 968,96 грн.
Відповідно до частини ч. 1 та ч. 3 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки позов містить декілька вимог (дві) немайнового характеру, які хоча і частково, але підлягають задоволенню, тому розмір компенсації судових витрат суд визначає виходячи з кількості (а не розміру) задоволених/незадоволених позовних вимог.
Такий механізм розподілу витрат зі сплати судового збору застосовано Верховним Судом у рішенні від 16 червня 2020 року у справі №620/1116/20.
Таким чином поверненню позивачці за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень підлягає вся сума сплаченого судового збору.
Керуючись ст.ст. 2, 6, 9, 12, 72-77, 94, 132, 139, 192-193, 242-246, 255-258, 262, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Адміністративний позов ОСОБА_1 (зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_3 ) до Головного управління Пенсійного Фонду України в Дніпропетровській області (зареєстроване місцезнаходження: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26; код ЄДРПОУ 21910427) про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.
Визнати протиправними та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №057350009077 від 23 січня 2025 року про відмову у призначенні пенсії.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до загального стажу ОСОБА_1 період навчання з 1 вересня 1990 року по 31 травня 1995 року до загального стажу, період роботи з 14 травня 1995 року по 30 липня 1998 року до пільгового стажу за Списком №2, період роботи з 3 жовтня 2016 року по 2 листопада 2023 року до пільгового стажу за Списком №2.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 16 січня 2025 року про призначення пенсії на пільгових умовах відповідно до пункту 2 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням висновків суду викладених у мотивувальній частині рішення.
В іншій частині позовних вимог,- відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного Фонду України в Дніпропетровській області (зареєстроване місцезнаходження: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26; код ЄДРПОУ 21910427) на ОСОБА_1 (зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_3 ) витрати зі сплати судового збору у розмірі 968 (дев'ятсот шістдесят вісім) грн 96 грн.
Рішення суду може бути оскаржено до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя А.О.Черникова