Україна
Донецький окружний адміністративний суд
15 травня 2025 року Справа№640/20592/22
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Черникової А.О, розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оброни України про визнання протиправними дії, зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 (далі-позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва із позовною заявою до Міністерства оброни України (далі-відповідач), в якому позивач просить, з урахуванням уточнених позовних вимог від 17 березня 2025 року:
- визнати протиправними дії відповідача щодо обчислення та виплати позивачу з 30 січня 2020 року по 21 жовтня 2020 року грошового забезпечення та додаткових видів з розрахунку окладу за військове звання та посадового окладу розрахованих шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом станом на 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно додатків №1 та № 14 Постанови КМУ № 704;
- зобов'язати відповідача здійснити перерахунок виплаченого позивачу з 30 січня 2020 року по 21 жовтня 2020 року грошового забезпечення (основних та додаткових його видів) застосувавши для перерахунку посадовий оклад та оклад за військове звання обраховані виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом станом на 1 січня 2020 року, та множенням на відповідний коефіцієнт згідно додатків №1 та № 14 Постанови КМУ № 704 та множенням на відповідний коефіцієнт згідно додатків до Постанови КМУ № 704 від 30 серпня 2017 року визначених п. 4 даної постанови, та виплатити, з урахуванням раніше виплачених сум, різницю перерахованого грошового забезпечення із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п. 2 Порядку виплати щомісячно грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримується з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою КМУ від 15 січня 2004 року № 44;
- зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу компенсацію витрат доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати грошового забезпечення за період з 30 січня 2020 року по день фактичної виплати відповідно до Закону України від 19 жовтня 2000 року № 2050-ІІІ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» та «Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати» затвердженого постановою КМУ від 21 лютого 2001 року № 159.
В обґрунтування позову позивач зазначає, що відповідач протиправно здійснював нарахування та виплату грошового забезпечення, виходячи з посадового окладу та окладу за військове звання, розрахованих із застосуванням прожиткового мінімуму станом на 1 січня 2018 року. Вважає, що після набрання законної сили постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі № 826/6453/18, якою визнано протиправним та скасовано пункт 6 постанови Кабінету Міністрів України «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» від 21 лютого 2018 року № 103, необхідно керуватися положеннями попередньої редакції пункту 4постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30 серпня 2017 року № 704, відповідно до якого розміри окладів за військовим званням військовослужбовців визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року) на відповідний тарифний коефіцієнт.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 листопада 2022 року відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Відповідно до п. 2 розділу II Закону України від 13 грудня 2022 року № 2825-IX «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» справу передано на розгляд Донецькому окружному адміністративному суду.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 10 березня 2025 року адміністративну справу № 640/20592/22 прийнято до провадження.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 10 березня 2025 року позовну заяву залишено без руху відповідно до ч. 13 ст. 171 Кодексу адміністративного судочинства України; встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви шляхом надання уточненої позовної заяви в частині проведення перерахунку грошового забезпечення; копії паспорта та РНОКПП позивача.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 19 березня 2025 року продовжено розгляд адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оброни України про визнання протиправними дії, зобов'язання вчинити певні дії за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
1 квітня 2025 року до суду надійшов від відповідача відзив на позовну заяву.
17 квітня 2025 року до суду надійшли від позивача заперечення на відзив відповідача.
У відзиві на позов, Міністерство оброни України заперечує проти адміністративного позову ОСОБА_1 та зазначає, що позовні вимоги позивача щодо перерахунку основних видів грошового забезпечення із застосуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2020 року є безпідставним, оскільки, Постанова № 704 не містить норми права в такій редакції.
Тому, виходячи з норм чинного законодавства з 2018 року по 2023 рік відповідач вважає, що не відбулося зміни розміру грошового забезпечення військовослужбовців, а отже позовні вимоги позивача щодо перерахунку основних видів грошового забезпечення вважаємо безпідставними, жодних протиправних дій з боку відповідача по відношенню до позивача допущено не було.
Відповідач вважає, що нарахування позивачу грошового забезпечення за період 29 січня 2020 року по 21 жовтня 2022 року із застосуванням розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року не відбувалось, зазначене не свідчить про затримання строків виплати грошових доходів, а тому позовна вимога про виплату позивачу компенсації витрат доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати грошового забезпечення задоволенню також не підлягає.
У запереченнях на відзив, позивач вважає доводи відповідача безпідставними та необґрунтованими, підтримав позовні вимоги, зазначивши, що має право на отримання грошової допомоги у зв'язку зі скасуванням з 29 січня 2020 року згідно нормативно-правового акту, а саме п. 6 Постанови КМУ № 103.
Суд вважає за необхідне зазначити, що Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», у зв'язку із військовою агресією російської федерації в Україні введено воєнний стан із 5 год 30 хв 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Указами Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», затвердженими відповідними законами, дія воєнного стану неодноразово продовжувалась та станом на час розгляду справи в Україні продовжує діяти воєнний стан.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.
Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України згідно з паспортом серії НОМЕР_1 виданим Новозаводським ВМ УМВС України в Чернігівській області 26 вересня 1997 року, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 .
Відповідач, МІНІСТЕРСТВО ОБОРОНИ УКРАЇНИ зареєстроване за місцезнаходженням: 03168, м. Київ, пр.-т Повітрофлотський, буд. 6; код ЄДРПОУ 00034022, є суб'єктом владних повноважень та належним відповідачем у справі.
Позивач з червня 2010 року по червень 2020 року проходив військову службу в Головному квартирно-експлуатаційному управлінні Збройних Сил України та з 26 червня 2020 року по 2 жовтня 2020 року був зарахований у розпорядження директора Департаменту кадрової політики Міністерства оборони України, з 2 жовтня 2020 року по 25 серпня 2021 року - головний спеціаліст адміністративно-планового відділу управління експлуатації та утримання фондів Центрального управління інженерно-інфраструктурного забезпечення ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується довідкою виданою командуванням Сил логістики Збройних Сил України про проходження військової служби №370/626 від 25 серпня 2021 року.
Згідно Витягу із наказу начальника Головного управління майна та ресурсів (по стройовій частині) від 21 жовтня 2020 року № 199, підполковника ОСОБА_1 , який перебуває у розпорядженні директора Департаменту кадрової політики Міністерства оборони України та зарахованого до списків особового складу Головного управління майна та ресурсів, колишнього, колишнього старшого офіцера відділу диспетчерського та оперативного контролю управління експлуатації та утримання фондів Головного квартирно-експлуатаційного управління Збройних Сил України призначеного наказом Головнокомандувача Збройних Сил України від 2 жовтня 2020 року № 320 (по особовому складу) на посаду головного спеціаліста адміністративно-планового відділу управління експлуатації та утримання фондів Центрального управління інженерно-інфраструктурного забезпечення ІНФОРМАЦІЯ_2 , вважати що вибув до нового місця служби м. Київ. З 21 жовтня 2020 року виключений зі списків особового складу Головного управління майна та ресурсів та всіх видів забезпечення.
Протягом 2020 року (період з січня 2020 року по 21 жовтня 2020 року) при розрахунку розміру грошового забезпечення позивача посадовий оклад та оклад за військовим звання та, відповідно, додаткові види грошового забезпечення та премія були обчисленні шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт, про що свідчить довідка про грошове забезпечення позивача за період з серпня 2016 року по жовтень 2020 року.
27 вересня 2022 року позивач звернувся із заявою до Департаменту соціального забезпечення Міністерства оборони України, в якій просив провести перерахунок виплаченого йому грошового забезпечення та додаткових видів за період з 30 січня 2020 року по 21 жовтня 2020 року, виходячи із розрахунку окладу за військове звання та посадового окладу здійсненого шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на січня 2020 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1,12,13,14 до Постанови 3704 та виплатити різницю коштів між перерахованим та виплаченим грошовим забезпечення і його додаткових видів за вказаний період, надати довідку про розмір нарахованого та виплаченого йому грошового забезпечення по місяцях за період з червня 2010 року по жовтень 2020 року із вказанням основних та всіх додаткових його складових.
Листом від 14 листопада 2022 року (вих№423/Н-698/2/600), Департамент соціального забезпечення Міністерства оброни України повідомило позивача, що грошове забезпечення йому нараховувалося та виплачувалося відповідно до норм чинного законодавства, зокрема згідно постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб». Додав, що відповідно пункту 4 Постанови № 704 посадовий оклад та оклад за військовим званням військовослужбовців визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімум для працездатних осіб, встановленого законодавством на 1 січня 2018 року на відповідні тарифні розряди, внаслідок чого підстави для здійснення перерахунку відсутні.
Не погоджуючись з протиправними діями відповідача що полягає у нездійсненні перерахунку розміру грошового забезпечення, позивач звернувся з позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч. 2 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-XII (далі -Закон № 2011-XII) до складу грошового забезпечення, окрім іншого, входять посадовий оклад та оклад за військовим званням.
Частиною 4 ст. 9 Закону № 2011-XII передбачено, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
30 серпня 2017 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», яка передбачала з 01.03.2018 збільшення розмірів посадових окладів та окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців (далі, - Постанова № 704).
Пунктом 2 Постанови № 704 установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Додатком 1 до постанови № 704 встановлено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.
Пунктом 4 постанови №704 (в первинній редакції) передбачалось, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
21 лютого 2018 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» (далі - Постанова № 103).
Пунктом 6 постанови №103 внесено зміни до постанови №704, внаслідок яких пункт 4 постанови №704 викладено у новій редакції, а саме: «4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14».
При цьому, зміни до додатків 1, 12, 13 і 14 не вносилися.
Отже, станом на 01.01.2018 та 01.01.2019 пункт 4 постанови № 704, визначав, що при обчисленні розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу використовується такий показник, як «розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року».
Проте, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі №826/6453/18 визнано протиправним та скасовано п. 6 постанови Кабінету Міністрів України № 103, яким були внесені зміни до п. 4 Постанови Кабінету Міністрів України № 704.
Вказаною постановою скасовані зміни, у тому числі до п. 4 Постанови Кабінету Міністрів України №704, та відновлено його попередню редакцію (станом на 30.07.2018), згідно з якої розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
Відповідно до ч. 2 ст. 265 Кодексу адміністративного судочинства України нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.
Отже, саме з 29 січня 2020 року - дня набрання законної сили рішенням Шостого апеляційного адміністративного суду у справі №826/6453/18 - діє редакція пункту 4 постанови №704, яка існувала до зазначених змін.
Враховуючи викладене, оскільки зміни внесені постановою № 103, зокрема, до пункту 4 постанови №704, визнані у судовому порядку нечинними, з 29 січня 2020 року діє редакція пункту 4 постанови №704, яка існувала до зазначених змін, в якій передбачено, що для визначення посадового окладу та окладу за військовим званням застосовується не прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018, а прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, але з гарантією того, що такий показник прожиткового мінімуму повинен становити не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року.
При вирішенні питання щодо можливості застосування мінімальної заробітної плати, в даному випадку не менше її 50 відсотків, як розрахункової величини при обрахунку посадового окладу, суд враховує, що пунктом 3 розділу II Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», який набрав чинності 1 січня 2017 року, встановлено, що після набрання чинності цим Законом мінімальна заробітна плата не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат.
Норми пункту 3 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1774-VIII були чинними як на дату прийняття постанови № 704, так і станом після 29 січня 2020 року, та неконституційними не визнавалися.
Враховуючи юридичну силу законів та підзаконних нормативно-правих актів, яким є постанова №704, місце таких в системі нормативно-правових актів, оскільки всі підзаконні нормативно-правові акти приймаються на основі законів та за своїм змістом не повинні суперечити їм, перевагу слід надати положенням Закону, як акту вищої юридичної сили з урахуванням принципу верховенства права, закріпленого у статті 8 Конституції України.
Враховуючи висновки Великої Палати Верховного Суду, які викладені у постанові від 11 грудня 2019 року у справі №240/4946/18, щодо застосування норм права, а саме пункту 3 розд. ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 06.12.2016 № 1774-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», за якою після набрання чинності цим Законом положення нормативно-правових актів щодо обчислення виплат у процентному співвідношенні до мінімальної заробітної плати застосуванню не підлягають, суд доходить висновку, що п.4 постанови № 704 з 29 січня 2020 року має застосовуватись в наступній редакції: «Розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.».
За таких встановлених обставин судом відхиляються доводи відповідача щодо незастосування до спірних правовідносин п. 4 постанови КМУ № 704.
Суд встановив, що Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», у 2020 році установлено прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2020 року - 2 102 грн, в той час коли Законом України «Про Державний бюджет України на 2018 рік», прожитковий мінімум встановлювався у розмірі 1 762 грн.
Отже, через зростання прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, виникли підстави для підвищення посадового окладу та окладу за військовим звання позивача, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт.
Разом з цим відповідно до особистих карток грошового забезпечення позивача за 2020 рік при здійсненні нарахування та виплати грошового забезпечення позивачу за цей період застосовувався прожитковий мінімум станом на 1 січня 2018 року, що не заперечується відповідачем.
Враховуючи вище наведені норми права та встановлені судом обставини у справі, суд доходить висновку, що відповідачем була допущена протиправна дія при обчисленні та виплати позивачу грошового забезпечення за період з 29 січня 2020 року по 21 жовтня 2020 року, з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» станом на 1 січня 2018 року, а тому позовні вимоги належать задоволенню шляхом визнання протиправними дії Міністерства оброни України щодо обчислення та виплати позивачу грошового забезпечення за період з 29 січня 2020 року по 21 жовтня 2020 року, з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» станом на 01.01.2018 та зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплату основних та додаткових видів грошового забезпечення та премії позивача за період з 29 січня 2020 року по 21 жовтня 2020 року, на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», виходячи з розміру посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого Законом України «Про Державний бюджет України» на відповідний календарний рік (на 1 січня 2020 року - 2 102 грн), на відповідний тарифний коефіцієнт, що відповідав у цей період займаній посаді та військовому званню позивача згідно з додатками постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням здійснених виплат.
Щодо позовних вимог в частині зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення з 30 січня 2020 року по день фактичної виплати по справі відповідно до Закону України від 19.10.2000 № 2050-ІІІ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 № 159, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000 № 2050-ІІІ (далі - Закон № 2050-ІІІ) підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
За змістом ст. 2 Закону № 2050-ІІІ компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: заробітна плата (грошове забезпечення).
Відповідно до ст. 3 цього ж Закону сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).
Згідно зі ст. 4 Закону № 2050-ІІІ виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
Аналіз зазначених вище норм дає підстави для висновку, що у разі несвоєчасної виплати грошового забезпечення, повинна бути виплачена компенсація втрат доходу відповідно до діючого законодавства. При цьому, відповідач на виконання цього рішення ще не здійснив перерахунок та виплату грошового забезпечення за період з 29 січня 2020 року по 21 жовтня 2020 року.
Отже, компенсація нараховується та проводиться при виплаті доходу, тобто право на компенсацію позивач набуде в момент отримання доходу.
Враховуючи, що відповідач не здійснив виплату грошового забезпечення на виконання цього рішення, тому відсутні підстави для застосування правових наслідків у випадку затримання строків виплати грошових доходів.
У зв'язку з чим, у задоволенні цієї вимоги належить відмовити.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За змістом ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
З урахуванням викладеного, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Підстави для розподілу судових витрат відповідно до статті 139 КАС України у суду відсутні, з огляду на звільнення позивача від сплати судового збору.
Керуючись статтями 2, 3, 5-9, 12, 15, 18, 19, 22, 25, 32, 72, 76, 77, 79, 94, 139, 241-243, 245, 246, 263, 295, 297, 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) до Міністерства оброни України (місцезнаходження: 03168, м. Київ, пр.-т Повітрофлотський, буд. 6; код ЄДРПОУ 00034022) про визнання протиправними дії, зобов'язання вчинити певні дії, -задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Міністерства оброни України щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 з 29 січня 2020 року по 21 жовтня 2020 року грошового забезпечення та додаткових видів з розрахунку окладу за військове звання та посадового окладу розрахованих шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом станом на 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно додатків №1 та № 14 Постанови КМУ № 704.
Зобов'язати Міністерство оброни України здійснити перерахунок грошового забезпечення (основних та додаткових його видів) виплаченого ОСОБА_1 з 29 січня 2020 року по 21 жовтня 2020 року, застосувавши для перерахунку посадовий оклад та оклад за військове звання обраховані виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом станом на 1 січня 2020 року, та множенням на відповідний коефіцієнт згідно додатків №1 та № 14 Постанови КМУ № 704 та множенням на відповідний коефіцієнт згідно додатків до Постанови КМУ № 704 від 30 серпня 2017 року визначених п. 4 даної постанови, та виплатити, з урахуванням раніше виплачених сум, різницю перерахованого грошового забезпечення із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п. 2 Порядку виплати щомісячно грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримується з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою КМУ від 15 січня 2004 року № 44.
В іншій частині позовних вимог, - відмовити
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається відповідно до п. 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» від 13 грудня 2022 року № 2825-IX до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).
Суддя А.О.Черникова