15 травня 2025 року Справа № 160/12682/25
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Дєєв М.В., перевіривши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м.Дніпро, вул.Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
01.05.2025 року через систему «Електронний суд» до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якому позивач просить:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо не проведення індексації пенсії шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії Позивача, згідно зі статтею 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та відповідними постановами Кабінету Міністрів України;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити індексацію пенсії ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНОКПП НОМЕР_2 ) з урахуванням коефіцієнтів збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії (9118,81 грн) у розмірі 1.14, 1.197, 1.0796 починаючи з 01 листопада 2024 року та у розмірі 1.115 починаючи з 01 березня 2025 року та у зв'язку з цим провести перерахунок та виплату пенсії.
07.05.2025 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду залишено позовну заяву без руху, через невідповідність вимогам ст. ст. 160, 161 КАС України, а саме не сплачено судовий збір, оскільки суд не може прийняти наявну в позовній заяві квитанцію, як належний доказ сплати судового збору, оскільки його зараховано у іншій справі та встановлено позивачу строк для усунення недоліків.
08.05.2025 року на виконання вимог ухвали від 07.05.2025 року позивачем було надано заяву відповідно до якої вказано, що за загальним правилом процесуального законодавства в Україні при поверненні позивачу позовної заяви така заява вважається неподаною. Таким чином, якщо позовна заява є неподаною, то відповідно оригінали платіжних інструкцій про сплату судового збору підлягають поверненню. Така підстава, як наявність платіжних інструкцій у програмі «ДСС» за іншою справою, не може свідчити про те, що платіжні інструкції є неналежними доказами сплати судового збору, оскільки внесення таких відомостей у програму «ДСС» здійснюється робітником суду у будь-якому разі при отриманні документів заявника незалежно від подальших стадій та процесуальних рішень суддів. Також, судом не враховано, що провадження у справі №160/11318/25 не відкривалось, та розгляд справи не здійснювався. Позивач (заявник, скаржник) виконує свій обов'язок щодо сплати судового збору в момент зарахування визначеної Законом України «Про судовий збір» суми до спеціального фонду Державного бюджету України. У Постанові Верховного Суду від 18.01.2023 по справі № 170/129/21 суд дійшов висновку, що суди не мають права вимагати повторної сплати судового збору за місцем розгляду справ.
Судом встановлено, що судом встановлено, що станом на час прийняття даної ухвали Діловодство спеціалізованого суду (ДСС) містить відомості про сплачений позивачем судовий збір, згідно квитанції №5177-0097-7642-7946 від 15.04.2025 року, який зараховано у справі № 160/11318/25.
Статистична картка справи № 160/11318/25 містить відомості про зарахування судового збору, згідно наведеної вище квитанції до Державного бюджету України, отже, зарахування судового збору, згідно квитанції №5177-0097-7642-7946 від 15.04.2025 року до даної справи є неможливим.
За таких обставин суд не може прийняти наявну в позовній заяві квитанцію, як належний доказ сплати судового збору, а тому дійшов висновку, що станом на день звернення позивача до суду із позовною заявою та на день подання клопотання про усунення недоліків позовної заяви по даній справі позивачем не сплачено судовий збір.
Щодо посилань позивача правову позицію викладену в постанові Верховного Суду від 18.01.2023 по справі № 170/129/21, суд зазначає, що в ній висловлено висновок щодо того, що у разі передачі (направлення) справи з одного суду до іншого у зв'язку з порушенням правил територіальної юрисдикції (підсудності) відсутня потреба у повторній сплаті судового збору.
Позивачем при зверненні з позовною заявою до Дніпропетровського окружного адміністративного суду у справі №160/11318/25 було сплачено судовий збір згідно квитанції №5177-0097-7642-7946 від 15.04.2025 року у розмірі 1211,20 грн.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.04.2025 року у справі № 160/11318/25 позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії- повернуто позивачу.
Звертаючись з позовом до Дніпропетровського окружного адміністративного суду у справі №160/12682/25 представником позивача до матеріалів позову долучено ту ж саму квитанцію №5177-0097-7642-7946 від 15.04.2025 року у розмірі 1211,20 грн.
У даному випадку, відсутній факт передачі (направлення) справи з одного суду до іншого у зв'язку з порушенням правил територіальної юрисдикції (підсудності), та відповідно відсутні підстави у застосуванні висновку Великої Палати Верховного Суду від 18.01.2023 року у справі №170/129/21 щодо відсутності потреби у повторній сплаті судового збору.
Вищезазначений висновок Великої Палати Верховного Суду ґрунтуються також на тому, що виходячи з термінології Порядку № 787 кошти судового збору, що сплачені позивачем на рахунок певного суду, вважаючи, що справа підсудна саме цьому суду, не відносяться до коштів, які повертаються на підставі цього порядку, за винятком випадків, коли судовий збір на рахунок суду, що передав справу за підсудністю до іншого суду, сплачено у більшому розмірі, а саме у розмірі, що перевищує розмір судового збору, встановленого законом (п.51 постанови), тобто на відсутності правового механізму повернення коштів.
Статтею 7 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі, зокрема, повернення заяви.
Таким чином, наявний правовий механізм повернення таких коштів та позивач не позбавлений права звернутись із заявою про повернення суми сплаченого судового збору у зв'язку з поверненням позовної заяви.
Враховуючи вищевикладене, позивачем не надано доказів сплати судового за звернення до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії.
Станом на 15.05.2025 року позивач вимоги ухвали суду про залишення адміністративного позову без руху не виконав та не усунув зазначені в ній недоліки, у встановлений судом строк.
Відповідно до п.1 ч.4 ст.169 КАС України, позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Керуючись ст. 169, 248 КАС України, суд,
Адміністративний позов ОСОБА_1 - повернути позивачеві.
Копію ухвали про повернення позовної заяви направити особі, яка її подала.
Роз'яснити позивачу, що відповідно до ч.8 ст.169 КАС України, повернення позовної заяви, не позбавляють права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала суду набирає законної сили відповідно до ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені статтями 294-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя М.В. Дєєв