ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
15.05.2025Справа № 910/2958/25
Господарський суд міста Києва у складі судді Привалова А.І., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без виклику учасників справи
справу №910/2958/25
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика"
до Фізичної особи - підприємця Сморшка Владислава Юрійовича
про стягнення 300 553,60 грн
Товариство з обмеженою відповідальністю "БІЗНЕС ПОЗИКА" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до фізичної особи-підприємця Сморшка Владислава Юрійовича про стягнення 300 553,60 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем його зобов'язань за Договором про надання кредиту № 458942-КС-007 від 22.09.2023, укладеного у порядку, визначеного ст. 12 Закону України "Про електронну комерцію".
Подана позовна заява відповідає вимогам, викладеним у статтях 162, 164, 172 Господарського процесуального кодексу України. Підстави для повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження відсутні.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.03.2025 відкрито провадження у справі № 910/2958/25 та ухвалено здійснювати розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи. При цьому, суд зобов'язав протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали подати суду відзив на позов, в порядку ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, з доданням доказів, що підтверджують обставини, викладені в ньому, та докази направлення цих документів позивачу.
Також, у прохальній частині позовної заяви позивач просив суд витребувати у Акціонерного товариства "АКЦЕНТ-БАНК" інформацію, що містить банківську таємницю, для підтвердження факту отримання відповідачем грошових коштів від позивача за Договором про надання кредиту № 458942-КС-007 від 22.09.2023.
Суд, розглянувши вказане клопотання позивача, задовольнив його частково.
08.04.2025 на адресу суду надійшла запитувана у АТ "АКЦЕНТ-БАНК" інформація, пов'язана з отриманням відповідачем грошових коштів від позивача на підставі Договору про надання кредиту № 458942-КС-007 від 22.09.2023.
Крім того, 08.04.2024 на адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач проти позову заперечує.
14.04.2025 через систему «Електронний суд» від позивача надійшла відповідь на відзив.
22.04.2025 на адресу суду засобами поштового зв'язку від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив.
Відповідно до ч. 1 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у главі 10 розділу ІІІ Господарського процесуального кодексу України.
Клопотань про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін від сторін до суду не надходило.
Відповідно до ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву (ч. 2 ст. 161 Господарського процесуального кодексу України).
При розгляді справи у порядку спрощеного провадження судом досліджено позовну заяву, відзив на позов, відповідь на відзив, заперечення на відповідь на відзив, а також інформацію, надану АТ "АКЦЕНТ-БАНК" відповідно до ухвали суду від 17.03.2025.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
Основним видом діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика" відповідно до даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань є інші види кредитування (відомості внесені 17.01.2017, № 1 070 102 0000 066830).
Позивач зареєстрований в якості фінансової установи, про що Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, видано свідоцтво від 06.04.2017 ФК № 880.
Відповідно до умов Договору № 41084239_14/12/17 про надання послуг з переказу грошових коштів (переказ на картку) від 14.12.2017 (далі - Договір № 41084239_14/12/17), укладеного між позивачем (організація) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ЕЛАЄНС" (фінансова компанія), останнє взяло на себе зобов'язання надавати організації послугу "Переказ на картку", що включає в себе приймання від організації на поточний рахунок фінансової компанії грошових коштів, обробку розпоряджень організації відповідно до правил грошових переказів міжнародних платіжних систем "Visa" та "Mastercard", переказ грошових коштів, прийнятих фінансовою установою від організації, на користь Банка-Еквайра для подальшого зарахування на Карткові рахунки Клієнтів відповідно до правил МПС.
Фізична особа-підприємець Сморшок Владислав Юрійович зареєстрований як суб'єкт господарювання 14.12.2021, про що в Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесені відомості за №201350000000095657.
Звертаючись із позовом у даній справі, Товариство з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика" послалось на те, що 22.09.2023 ним надано відповідачу кредит у загальному розмірі 75 000,00 грн (трьома платежами в розмірі по 25 000,00 гривень кожний) на картковий банківський рахунок, вказаний відповідачем в особистому кабінеті, чим своєчасно та в повному обсязі виконано свої зобов'язання за кредитним договором, що підтверджується: витягом з анкети клієнта - Підприємця, трьома квитанціями платіжної системи Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ЕЛАЄНС" (ТМ FONDY) від 22.09.2023 за № 653185317, № 653185400 та № 653185465 (видача кредиту); трьома довідками Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ЕЛАЄНС" (ТМ FONDY) від 13.02.2025.
Видача відповідачу кредитних коштів здійснювалась позивачем через партнера - Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ЕЛАЄНС" (ТМ FONDY), з яким позивачем укладено Договір № 41084239_14/12/17.
Крім того, на виконання ухвали суду від 17.03.2025 Акціонерне товариство "АКЦЕНТ-БАНК" надало суду інформацію, якою підтверджено, що держателем банківської картки № НОМЕР_1 є Сморшок Владислав Юрійович (РНОКПП НОМЕР_2 ).
Також банк надав суду виписку про рух коштів по банківському рахунку, який обслуговується за допомогою банківської картки № НОМЕР_1 , за період з 22 вересня по 28 вересня 2023 року. Відповідно до вказаної банківської виписки підтверджено факт зарахування коштів трьома платежами в розмірі по 25 000,00 гривень кожний на банківську картку № НОМЕР_1 , держателем якої є відповідач.
Однак, відповідач кредитні платежі оплатив лише частково на суму 16 250,00 грн, заборгувавши таким чином Товариству з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика" 75 000,00 грн основного боргу, 217 614,60 грн процентів за користування кредитом та 7 939,00 грн комісії.
Вказані обставини і стали підставою для звернення Товариством з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика" з позовом у даній справі.
Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому фактично заперечує в частині розміру нарахованих відсотків за користування кредитом.
Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.
Згідно зі ст. 509 ЦК України та ст. 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України), зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Пунктом 1 частини другої статті 11 ЦК України визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Згідно із частиною першою статті 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
За положеннями ст. 639, 640 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.
Згідно зі ст. 1054, 1055 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.
У ст. 1046 ЦК України визначено, що договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
За положеннями ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Частинами першою та другою статті 1056-1 ЦК України встановлено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Частиною першою статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно зі статтею 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
За положеннями ст. 526 ЦК України та ч. 1 ст. 193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 5 Закону України "Про електронну комерцію" визначені основні принципи у сфері електронної комерції, серед яких є: свобода провадження підприємницької діяльності з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем; свобода вибору контрагента, електронних засобів, видів та форм діяльності; свобода конкуренції та забезпечення її сумлінності; свобода вчинення електронних правочинів; рівність і охорона прав учасників відносин у сфері електронної комерції; дотримання вимог законодавства, правил професійної етики, повага до прав, свобод, законних інтересів учасників відносин у сфері електронної комерції; однаковість юридичної сили електронних правочинів та правочинів, укладених в іншій формі, передбаченій законодавством; забезпечення доступу до інформації всіх учасників відносин у сфері електронної комерції; доступність комерційних електронних повідомлень та можливість обмеження їх надходження.
Правочин не може бути визнано недійсним у зв'язку з його вчиненням в електронній формі, якщо інше не передбачено законом (ч. 3 ст. 5 Закону України "Про електронну комерцію").
За положеннями ст. 8 Закону України "Про електронну комерцію" покупець (замовник, споживач) товарів, робіт, послуг у сфері електронної комерції, який приймає (акцептує) пропозицію іншої сторони щодо укладення електронного договору, зобов'язаний повідомити про себе інформацію, необхідну для його укладення. У разі оплати вартості товару, роботи, послуги із застосуванням платіжних інструментів така особа має право повідомити відомості, що дають змогу забезпечити проведення оплати відповідним надавачем платіжних послуг або оператором платіжних систем, який несе відповідальність за їх збереження та використання в порядку, передбаченому законодавством. Фізична особа повинна надати інформацію про себе, необхідну для вчинення електронного правочину, створення електронного підпису, ідентифікації в інформаційній системі суб'єкта електронної комерції, шляхом введення (створення) особою спеціального набору електронних даних, а також вчинення інших дій у такій системі.
Згідно зі ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію" пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.
Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.
Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього.
Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них.
Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом:
надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;
заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;
вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) або електронний договір повинні містити інформацію щодо можливості отримання стороною такої пропозиції або договору у формі, що унеможливлює зміну змісту.
Якщо покупець (споживач, замовник) укладає електронний договір шляхом розміщення замовлення за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, продавець (виконавець, постачальник) зобов'язаний оперативно підтвердити отримання такого замовлення.
Замовлення або підтвердження розміщення замовлення вважається отриманим у момент, коли сторона електронного договору отримала доступ до нього.
У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Інформаційна система суб'єкта електронної комерції, який пропонує укласти електронний договір, має передбачати технічну можливість особи, якій адресована така пропозиція, змінювати зміст наданої інформації до моменту прийняття пропозиції.
Місцем укладення електронного договору є місцезнаходження юридичної особи або місце фактичного проживання фізичної особи, яка є продавцем (виконавцем, постачальником) товарів, робіт, послуг.
Покупець (замовник, споживач) повинен отримати підтвердження вчинення електронного правочину у формі електронного документа, квитанції, товарного чи касового чека, квитка, талона або іншого документа у момент вчинення правочину або у момент виконання продавцем обов'язку передати покупцеві товар.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Електронні документи (повідомлення), пов'язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.
Докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами згідно із статтею 64 Цивільного процесуального кодексу України, статтею 36 Господарського процесуального кодексу України та статтею 79 Кодексу адміністративного судочинства України.
У статті 12 Закону України "Про електронну комерцію" (в редакції, чинній станом на 11.09.2023) встановлено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Згідно з визначеннями, наданими в статті 3 Закону України "Про електронну комерцію": електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору; одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.
У статті 5 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" електронний документ визначено як документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.
Як установлено судом, відповідач в інформаційно-телекомунікаційній системі позивача (https://my.bizpozyka.com/) заповнив анкету клієнта, інформація з якої співпадає з відомостями, отриманими судом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо відповідача, а саме: наявності на момент виникнення спірних правовідносин статусу фізичної особи-підприємця; ідентифікаційного номера, місця здійснення підприємницької діяльності; фінансового номера телефону.
Також, інформація з анкети клієнта співпадає з паспортними даними Фізичної особи-підприємця Сморшка Владислава Юрійовича.
Отже, судом установлено, що відповідач відповідно до положень статті 8 Закону України "Про електронну комерцію" повідомив про себе інформацію, необхідну для укладення електронного договору та ідентифікації в інформаційній системі суб'єкта електронної комерції, шляхом введення (створення) спеціального набору електронних даних.
Матеріалами справи підтверджено, що Договір Товариством підписано кваліфікованим електронним підписом відповідальної особи позивача, а відповідачем підписано за допомогою одноразового пароля-ідентифікатора, надісланого попередньо йому позивачем на фінансовий номер телефону. Відтак, поданими позивачем доказами підтверджено укладання між сторонами електронного правочину.
Отже, обставина укладення між сторонами правочину в електронній формі вважається встановленою та належним чином доведеною, оскільки надані позивачем на її підтвердження електронні докази (Кредитний договір; візуальна форма послідовності дій клієнта щодо укладення електронного Кредитного договору в інформаційно-телекомунікаційній системі Товариства на сайті: www.my.bizpozyka.com; анкета клієнта (витяг з інформаційно-телекомунікаційної системи https://my.bizpozyka.com); меморіальні ордери від 22.09.2023 на підтвердження перерахування Сморшку Владиславу Юрійовичу коштів у загальному розмірі 75 000,00 грн; Правила про надання грошових коштів у кредит фізичним особам-підприємцям Товариства, довідки Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ЕЛАЄНС"), а також витребувані судом докази (інформація та виписка за картковим рахунком, що надані Акціонерним товариством "Акцент Банк") є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Таким чином, сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов правочину, що спростовує доводи відповідача у цій частині. У той же час, доказів протилежного відповідачем суду не надано.
Також, суд врахував, що номер телефону, на який надсилався одноразовий ідентифікатор, є фінансовим номером телефону позичальника (відповідача), оскільки саме цей номер вказаний в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань як засіб зв'язку з ФОП .
Вказані обставини відповідачем не спростовано, а відтак, судом установлено, що відповідач одержав від позивача грошові кошти, відповідно, Кредитний договір є укладеним з моменту передання грошей.
Умовами укладеного між сторонами Кредитного договору передбачено, що позивач (кредитодавець) надає відповідачу (позичальнику) грошові кошти в розмірі 75 000,00 грн (сімдесят п'ять тисяч) на засадах строковості, поворотності, платності (далі - кредит), а позичальник зобов'язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених цим Кредитним договором та Правилами про надання грошових коштів у кредит фізичним особам-підприємцям.
Тип кредиту: кредит.
Строк кредиту: 24 тижні.
Процента ставка: в день 2,00000000, фіксована.
Знижена процентна ставка за кредитом: в день 1,15012667, фіксована.
Комісія за надання кредиту (далі - комісія): 11 250,00 грн.
Загальний розмір наданого кредиту: 75 000,00 грн.
Термін дії Договору: до 08.03.2024.
Орієнтовна загальна вартість наданого кредиту: 195 000,00 грн.
Згідно з п. 2 Кредитного договору його сторони погодили, що протягом строку (терміну) кредитування процентна ставка за кредитом (далі - проценти за користування кредитом) нараховуються за ставкою, вказаною у пункті 1 Договору на залишок заборгованості по кредиту, наявної на початок календарного дня, за період фактичного користування кредитом, в залежності від дотримання позичальником графіка платежів, що вказаний у пункті 3 Договору і розраховується в порядку, описаному нижче.
Відповідно до п. 2.1 Кредитного договору в разі якщо повернення кредиту не здійснюється згідно з погодженим графіком платежів, що наведений у пункті 3 Договору (за виключенням дострокового повернення кредиту), внаслідок чого виникає прострочення за кредитом, та строк цієї прострочки більше семи календарних днів, то умови про нарахування процентів за користування кредитом за зниженою процентною ставкою втрачають чинність і до відносин між сторонами застосовуються правила нарахування процентів за стандартною процентною ставкою, що вказана в пункті 1 Договору.
У пункті 3 Кредитного договору встановлено графік платежів: 12 платежів рівними частинами по 16 250,00 грн з 06.10.2023 по 08.03.2024. Загальна сума платежів: 195 000,00 грн (75 000,00 грн - основна сума кредиту + 108 750,00 грн - проценти + 11 250,00 грн - комісія).
У пункті 5 Кредитного договору відповідачем підтверджено, що він ознайомлений з договором про надання кредиту та Правилами, текст яких розміщено на сайті кредитодавця https://bizpozyka.com/, повністю розуміє всі умови, їх зміст, суть, об'єм зобов'язань та погоджується неухильно дотримуватись їх, та, відповідно, укладає Договір.
Як установлено судом, позивач належним чином виконав свої зобов'язання за Кредитним договором, а саме: 22.09.2023 перерахував на банківську карту відповідача кредитні кошти у загальному розмірі 75 000,00 грн, що підтверджується випискою про рух коштів по банківському рахунку, який обслуговується за допомогою банківської картки.
Видачу кредиту було здійснено позивачем через його партнера - Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ЕЛАЄНС" (ТМ FONDY), з яким укладено відповідний Договір № 41084239_14/12/17.
Також, судом ураховано довідки Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ЕЛАЄНС" від 13.02.2025, зі змісту яких вбачається, що ці документи видані на підставі договору № 41084239_14/12/17 про надання послуг з переказу грошових коштів (переказ на картку) та про інформаційно-технологічну взаємодію та приймання платежів, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ЕЛАЄНС" та Товариством, в яких відображені ідентифікуючі деталі здійснених операцій, зокрема: номер у системі Fondy; номер операції; дата проведення платежу - 22.09.2023; призначення платежу - Перерах. коштів Сморшок В.Ю., ІПН НОМЕР_2 зг. кредитного дог. № 458942-КС-007 від 22.09.2023 Без ПДВ; сума та валюта платежу - 25 000,00 грн; номер карти - НОМЕР_1 ; банк картки отримувача - AKTSENT BANK.
Натомість, матеріали справи містять дані про те, що відповідачем у рахунок погашення отриманого кредиту та сплати процентів за користування кредитом здійснено платежі за банківськими реквізитами позивача на загальну суму 16 250,00 грн, що підтверджується інформаційними довідками Товариства з обмеженою відповідальністю "Платежі онлайн" від 10.02.2025 за № 552/02 про сплату 06.10.2023 2000,00 грн, № 553/02 про сплату 08.10.2023 14 250 грн.
Таким чином, відповідач своїми діями підтвердив як укладення Договору, так і наявність у нього зобов'язань з повернення кредитодавцю кредитних коштів.
Доказів розірвання Кредитного договору або визнання його недійсним унаслідок недодержання сторонами в момент його вчинення вимог чинного законодавства України учасниками справи надано суду не було.
Матеріали справи не містять й доказів на підтвердження того, що сторони відмовились від виконання Кредитного договору в силу певних об'єктивних обставин тощо.
Відповідно до п. 5.7 Правил про надання грошових коштів у кредит фізичним особам-підприємцям Товариством з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика", у разі недостатності суми здійсненого платежу для виконання зобов'язання за договором про надання кредиту у повному обсязі, ця сума погашає вимоги кредитодавця у такій черговості:
1) у першу чергу - відшкодовуються витрати кредитодавця, пов'язані з поверненням виданого кредиту (судові витрати, витрати на державного/приватного виконавця, нотаріуса тощо);
2) у другу чергу - нараховані кредитодавцем неустойка (штраф), інші платежі відповідно до договору про надання кредиту - у разі їх нарахування;
3) у третю чергу - прострочені проценти за користування кредитом та прострочена сума кредиту;
4) у четверту чергу - проценти за користування кредитом;
5) у п'яту чергу - сума кредиту.
Як вбачається з наданого позивачем розрахунку, отримані від відповідача кошти в загальній сумі 16250,00 грн позивач спрямував на погашення заборгованості відповідача з комісії в сумі 3311,00 грн та процентів у розмірі 12 939,00 грн.
Виходячи графіка платежів, погодженого у п. 3 Кредитного договору, останній платіж мав бути здійснений відповідачем у строк до 08.03.2024.
У пунктах 2, 2.1, 2.2, 3 Кредитного договору встановлено, що протягом строку (терміну) кредитування проценти за користування кредитом нараховуються за ставкою, вказаною в пункті 1 Договору (стандартна процентна ставка - в день 2,00000000, фіксована; знижена процентна ставка за кредитом - в день 1,15012667, фіксована) на залишок заборгованості по кредиту, наявної на початок календарного дня, за період фактичного користування кредитом, в залежності від дотримання позичальником графіка платежів, що вказаний в п. 3 Договорі (далі - графік платежів, графік), і розраховується в порядку, описаному нижче:
- у разі якщо погашення кредиту здійснюється згідно з погодженим сторонами графіком платежів, що наведений в пункті 3 Договору, чи в разі дострокового повернення суми наданого кредиту, то зобов'язання позичальника зі сплати процентів за користування кредитом розраховуються відповідно до зниженої процентної ставки (в день 1,15012667, фіксована);
- у разі якщо повернення кредиту не здійснюється згідно з погодженим графіком платежів (за виключенням дострокового повернення кредиту), внаслідок чого виникає прострочка за кредитом, та строк цієї прострочки більше семи календарних днів, то умови про нарахування процентів за користування кредитом за зниженою процентною ставкою втрачають чинність, і до відносин між сторонами застосовуються правила нарахування процентів за стандартною процентною ставкою (в день 2,00000000, фіксована); при цьому, нарахування процентів за стандартною процентною ставкою починається з восьмого календарного дня від дня простроченого платежу, передбаченого графіком платежів, та до закінчення терміну дії Договору;
- на момент укладення Договору його сторони встановили графік платежів (зазначений у пункті 3 Договору), припускаючи, що позичальник буде його дотримуватись і застосовуватиметься знижена процентна ставка (в день 1,15012667, фіксована);
- у випадку неповернення будь-якого з платежів у строки, передбачені графіком платежів, кредитодавець здійснює відповідне коригування зобов'язань позичальника, в тому числі з урахуванням скасування умови про нарахування процентів за зниженою процентною ставкою (в день 1,15012667, фіксована), при чому проценти за користування кредитом нараховуються на фактичний залишок суми кредиту;
- всі нараховані проценти за користування кредитом мають бути сплачені не пізніше дати кожного з наступних чергових платежів, при цьому кредитодавець надає позичальнику оновлений графік платежів шляхом відображення такого графіка в особистому кабінеті позичальника;
- скасування умови про нарахування процентів за зниженою процентною ставкою (в день 1,15012667, фіксована) та початок нарахування процентів за стандартною процентною ставкою (в день 2,00000000, фіксована) на умовах, викладених у Договорі, не є зміною його істотних умов.
Як убачається з розрахунку заборгованості, долученого до позовної заяви, позивачем нараховано відповідачу проценти за користування кредитом у розмірі 230 553,60 грн. При цьому, судом встановлено, що позивач нарахував відповідачу проценти по 08.03.2024 року, що свідчить про те, що проценти за період, який перевищує строк кредитування, не нараховувалися.
Перевіривши розрахунок процентів за користування кредитом, врахувавши здійснені відповідачем часткові оплати у сумі 12939,00 грн., суд встановив, що такий розрахунок є обґрунтованим та арифметично правильним, а тому з відповідача на користь Товариства стягненню підлягає заборгованість за процентами у розмірі 217 614,60 грн.
У пункті 5.3 Правил визначено, що нарахування комісії здійснюється в момент укладання договору. Порядок оплати комісії визначено Графіком платежів.
У Графіку платежів відповідно до пункту 3 Кредитного договору визначено, що розмір комісії за надання кредиту становить 11 250,00 грн.
Як вказано судом вище, позивач частково сплатив Товариству комісію в загальній сумі 3311,00 грн., заборгувавши таким чином позивачу грошові кошти у розмірі 7939,00 грн.
Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку розміру заявленої до стягнення суми комісії за користування кредитом у розмірі 7939,00 грн., ураховуючи здійснену позичальником часткову оплату комісійних платежів, суд дійшов висновку, що вимоги позивача в цій частині також є обґрунтованими.
Частиною 3 статті 13 та частиною 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Згідно з частиною 2 статті 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Вказані положення означають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу, ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов'язки.
Відповідно до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Принцип змагальності тісно пов'язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з'ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні.
При цьому, суд враховує, що Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" у рішенні від 18.07.2006 року та у справі "Трофимчук проти України" у рішенні від 28.10.2010 року зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
Відповідачем не надано належних та допустимих доказів на спростування наведених вище висновків, як і не надано належних доказів на підтвердження добровільної сплати заявлених Товариством до стягнення сум.
При цьому, судом не приймаються до уваги заперечення відповідача з посиланням на судову практику, оскільки наведені відповідачем у відзиві та додаткових поясненнях судові рішення були прийняті за інших обставин, а відтак, не можуть бути застосовані у даній справі.
Ураховуючи вищенаведені обставини, а також зважаючи на неналежне виконання відповідачем взятих на себе обов'язків за Кредитним договором, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю
Суд зазначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі №909/636/16.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» (SERYAVINOTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).
Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі №910/13407/17.
З огляду на вищевикладене, всі інші доводи та міркування учасників судового процесу не досліджуються судом, так як з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати позивача по сплаті судового збору покладаються на відповідача з огляду на задоволення позовних вимог.
Керуючись статтями 129, 236-238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Сморшка Владислава Юрійовича ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» (01133, місто Київ, б-р Лесі Українки, буд. 26, офіс 411, код ЄДРПОУ 41084239) заборгованість по кредиту у розмірі 75 000,00 грн, заборгованість по процентах - 217 614 грн 60 коп., заборгованість за комісією - 7939,00 та судовий збір у розмірі 3606 грн 64 коп.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду .
Повний текст рішення складено та підписано: 15.05.2025.
Суддя А.І. Привалов