ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
15.05.2025Справа № 910/3222/25
Господарський суд міста Києва в складі головуючого судді Привалова А.І., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без виклику учасників
справу № 910/3222/25
за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "ГАЗОЙЛТЕХНОПАЙП"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України"
про стягнення 684 000,00 грн
Товариство з обмеженою відповідальністю "ГАЗОЙЛТЕХНОПАЙП" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" про стягнення 684 000,00 грн.
В обґрунтування заявленого позову позивач посилається на те, що відповідач безпідставно отримав грошові кошти в розмірі 684 000,00 грн в якості оплати за Банківською гарантією № 28487 від 24.06.2022, оскільки відбулось за відсутності настання гарантійного випадку.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.03.2025 відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику представників сторін. При цьому, суд зобов'язав відповідача подати відзив на позовну заяву з доданням доказів, що підтверджують викладені в ньому обставини протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали.
Відповідно до частини 11 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Як установлено судом, позивач і відповідач мають зареєстровані електронні кабінети у Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі відповідно ухвала суду від 19.03.2025 про відкриття провадження у справі в електронному вигляді була доставлена до електронних кабінетів сторін, що підтверджується повідомленнями про доставку електронного листа, залученими до матеріалів справи.
Відповідно до п. 2 ч. 6 ст. 242 ГПК України, день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи вважається днем вручення судового рішення. Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.
З огляду на приписи ч. 6 ст. 242 ГПК України вважається, що сторони отримали 20.03.2025 ухвалу про відкриття провадження у справі від 19.03.2025.
03.04.2025 через систему «Електронний суд» від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній проте позову заперечує, посилаючись на те, що позивачем як підрядником допущено неналежне виконання договору в частині дотримання строків виконання робіт. Оскільки, за доводами відповідача, у встановлені договором строки підрядник не виконав належним чином свої зобов'язання, що є гарантійним випадком, тобто належною підставою для звернення відповідача як Бенефіціара банківської гарантії до Гаранта із вимогою про виконання банківської гарантії.
Також відповідач зазначає, що названою банківською гарантією забезпечено не лише дотримання підрядником, як Принципалом, строків виконання визначених забезпеченим договором робіт, а й інші договірні зобов'язання.
Відтак, на думку відповідача, оскільки банківська гарантія є зобов'язанням гаранта вчинити певні дії за настання визначених умов, то факт сплати коштів на підставі гарантії припиняє її. Це, в свою чергу, унеможливлює повернення банківської гарантії в розумінні п.1 ч.2 ст.27 Закону України "Про публічні закупівлі" та п. 10.9.6. договору.
Також, 03.04.2025 через систему «Електронний суд» від позивача надійшла відповідь на відзив.
09.04.2025 через систему «Електронний суд» від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив.
15.04.2025 через систему «Електронний суд» від позивача надійшло клопотання про долучення доказів, зокрема, доказів на підтвердження розміру понесених судових витрат, а саме: Договір про надання правової допомоги №17.10-1 від 17 жовтня 2023 року та Додаткову угоду №04/02-2 від 04.02.2025 року до Договору №17.10-1 про надання правової допомоги від 17.10.2023 року.
Відповідно до ч. 1 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у главі 10 розділу ІІІ Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву (ч. 2 ст. 161 Господарського процесуального кодексу України).
При розгляді справи у порядку спрощеного провадження судом досліджено позовну заяву, відзив на позов, відповідь на відзив, заперечення на відповідь на відзив та додані до них докази.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані прокурором документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
08.07.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" (за договором - Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ГАЗОЙЛТЕХНОПАЙП" (за договором - підрядник) було укладено Договір № 4600006339 (надалі - Договір), відповідно до п. 1 якого підрядник за завданням замовника, відповідно до умов цього договору, зобов'язується на свій ризик надати послуги: Послуги з ремонту і технічного обслуговування вимірювальних, випробувальних і контрольних приладів (Ремонт пунктів вимірювання витрати газу ГРС Грінцеве), відповідно до вимог чинних нормативних документів і технічної документації (надалі - роботи), а замовник - прийняти і оплатити такі роботи відповідно до умов Договору.
Згідно з п. 1.2 Договору, склад, обсяги, вартість робіт та строки визначені Технічними, якісними та кількісними характеристиками (додаток № 1), Договірною ціною (додаток №2) та Графіком виконання робіт (додаток №3), які є невід'ємною частиною Договору.
Загальна вартість виконуваних робіт за цим Договором, що є ціною Договору згідно з Договірною ціною (додаток № 2), становить 13 680 000,00 грн, в тому числі ПДВ 20% - 2 280 000,00 грн (п. 3.1. Договору).
У відповідності до п. 4.1 Договору, підрядник зобов'язується виконати роботи протягом 365 календарних днів з дати укладення цього договору з обов'язковим дотриманням погодженого із замовником Графіку виконання робіт (Додаток №3).
Місце виконання робіт (надалі - об'єкт): ГРС Грінцеве, с. Грінцеве, Сумський район, Сумська область (п. 4.4. Договору).
Даний договір, відповідно до п. 11.1, вважається укладеним з моменту підписання сторонами і діє протягом 395 календарних днів. В частині гарантійних зобов'язань договір діє до закінчення гарантійного строку, а в частині розрахунків - до їх повного виконання.
У п. 10.9.1 Договору сторонами узгоджено, що відповідно до умов пункту 6 розділу VI тендерної документації процедури закупівлі по предмету закупівлі "Послуги з ремонту і технічного обслуговування вимірювальних, випробувальних і контрольних приладів (Ремонт пунктів вимірювання витрати газу ГРС Розвадів)" згідно оголошення про проведення процедури закупівлі № UA-2022-17-02-014205-b, оприлюдненого на веб-порталі Уповноваженого органу 17.02.2022, підрядник зобов'язується надати замовнику не пізніше дати укладення цього договору в забезпечення виконання договору безвідкличну безумовну банківську гарантію (надалі - гарантія) на суму 684 000,00 грн, що становить 5% ціни цього договору.
Термін дії гарантії - до « 09» вересня 2023 року включно (п. 10.9.3 договору).
За доводами позивача, що підтверджується матеріалами справи, 24.06.2022 між позивачем (принципал) та Акціонерним товариством "Комерційний банк "Глобус" (банк-гарант) укладено Договір про надання гарантії № 28487/ЮГ-22 (гарантія виконання), відповідно до якого Гарант надає гарантії виконання договору з метою забезпечення належного виконання принципалом умов договору, що укладається за результатами процедури закупівлі: "Послуги з ремонту і технічного обслуговування вимірювальних, випробувальних і контрольних приладів (Ремонт пунктів вимірювання витрат газу ГРС Грінцеве)", згідно оголошення про закупівлю № UA-2022-17-02-014205-b, що проводилася Товариством з обмеженою відповідальністю "Оператором газотранспортної системи України" (бенефіціар); сума гарантії 684 000,00 грн.
24.06.2022 Акціонерним товариством "Комерційний банк "Глобус" (Гарант) видано Банківську гарантію № 28487, якою Гарант цим гарантував належне виконання Принципалом (позивачем) зобов'язань по виконанню договору та безумовно зобов'язався протягом п'яти банківських після отримання вимоги Бенефіціара (відповідача) сплатити йому повну суму банківської гарантії у розмірі 684 000,00 грн без необхідності для Бенефіціара обґрунтовувати свою вимогу, без подання будь-яких інших документів, крім вимоги, або виконання інших умов, за умови, що в тексті вимоги буде зазначено, що сума, яка вимагається, повинна бути сплачені у зв'язку з невиконанням/неналежним виконанням принципалом зобов'язань за договором.
У п. 10.9.5 договору визначено, що у разі невиконання (неналежного виконання) підрядником своїх зобов'язань за цим договором замовник має право одержати задоволення своїх вимог, передбачених умовами цього договору та чинним законодавством України, на умовах визначених гарантією.
За доводами позивача, що не заперечується відповідачем, Бенефіціар звернувся до Акціонерного товариства "Комерційний банк "Глобус" із вимогою (SWIFT-повідомлення від 02.08.2023) про сплату грошової суми за Банківською гарантією № 28487 від 24.06.2022, що була видана на користь позивача, в розмірі 684 000,00 грн.
У свою чергу, Акціонерне товариства "Комерційний банк "Глобус" листом № 1-2544 від 02.08.2023 повідомив позивача про необхідність здійснення гарантійного платежу в розмірі 3 095 400,00 грн, у зв'язку з чим просив перерахувати кошти у зазначеному розмірі на рахунок банку.
Як вбачається із матеріалів справи, 31.07.2024 позивач сплатив на користь АТ "КБ "Глобус" грошові кошти у розмірі 684 000,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією кредитового переказу коштів № 8260 від 08.08.2023.
При цьому, як вказує позивач, роботи за договором виконані в повному обсязі, однак, відповідачем, в силу приписів ст. 27 Закону України "Про публічні закупівлі", не було повернуто грошові кошти, які були ним отримані в якості забезпечення виконання договору, що стало підставою для звернення до суду із даною позовною заявою.
Відповідач, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, вказує про неналежне виконання підрядником зобов'язань за договором, що є підставою для задоволення замовником (бенефіціаром) своїх вимог на умовах, визначених гарантією.
Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.
Судом встановлено, що права та обов'язки сторін у даній справі виникли на підставі наступних правочинів:
- Договору № 4600006339 на закупівлю послуг від 08.07.2022, укладеного між позивачем, як підрядником, і відповідачам, як замовником, та за правовою природою є договором будівельного підряду;
- Договору про надання гарантії № 28487/ЮГ-22 від 24.06.2022, укладеного між позивачем (Принципал) та Акціонерним товариством "Комерційний банк "Глобус" (Банк-Гарант);
- Банківської гарантії № № 28487 від 24.06.2022, наданої Банком відповідачу, яка є одностороннім правочином та одним із видів забезпечення виконання зобов'язань.
Положеннями ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі" визначено, що договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного та Господарського кодексів України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.
Відповідно до ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Згідно з приписами ст. 200 ГК України гарантія є специфічним засобом забезпечення виконання господарських зобов'язань шляхом письмового підтвердження (гарантійного листа) банком, іншою кредитною установою, страховою організацією (банківська гарантія) про задоволення вимог управненої сторони у розмірі повної грошової суми, зазначеної у письмовому підтвердженні, якщо третя особа (зобов'язана сторона) не виконає вказане у ньому певне зобов'язання, або настануть інші умови, передбачені у відповідному підтвердженні. Зобов'язання за банківською гарантією виконується лише на письмову вимогу управненої сторони. Гарант має право висунути управненій стороні лише ті претензії, висунення яких допускається гарантійним листом. Зобов'язана сторона не має права висунути гаранту заперечення, які вона могла б висунути управненій стороні, якщо її договір з гарантом не містить зобов'язання гаранта внести до гарантійного листа застереження щодо висунення таких заперечень. До відносин банківської гарантії в частині, не врегульованій цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.
Статтею 560 ЦК України визначено, що за гарантією банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов'язку. Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.
Відповідно до ст. 561 ЦК України гарантія діє протягом строку, на який вона видана. Гарантія є чинною від дня її видачі, якщо в ній не встановлено інше. Гарантія не може бути відкликана гарантом, якщо в ній не встановлено інше.
Статтею 562 ЦК України визначено, що зобов'язання гаранта перед кредитором не залежить від основного зобов'язання (його припинення або недійсності), зокрема і тоді, коли в гарантії міститься посилання на основне зобов'язання.
У відповідності до ст. 563 ЦК України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого гарантією, гарант зобов'язаний сплатити кредиторові грошову суму відповідно до умов гарантії. Вимога кредитора до гаранта про сплату грошової суми відповідно до виданої ним гарантії пред'являється у письмовій формі. До вимоги додаються документи, вказані в гарантії. У вимозі до гаранта або у доданих до неї документах кредитор повинен вказати, у чому полягає порушення боржником основного зобов'язання, забезпеченого гарантією. Кредитор може пред'явити вимогу до гаранта у межах строку, встановленого у гарантії, на який її видано.
Отже, враховуючи наведені вище норми, слідує висновок, що підставою для пред'явлення вимог до гаранта є порушення зобов'язань з боку принципала, але не у відношенні гаранта, а щодо бенефіціара за основним зобов'язанням.
Тобто, підставою для виконання гарантом своїх зобов'язань є особливий стан сторін в основній угоді, в якій гарант не є суб'єктом. Іншими словами, гарант сплачує відповідну суму бенефіціару при настанні гарантійного випадку, під яким розуміється невиконання або неналежне виконання принципалом своїх зобов'язань.
Порядок, умови надання та отримання банками гарантій та їх виконання регулюються Положенням про порядок здійснення банками операцій за гарантіями в національній та іноземних валютах, затвердженим постановою правління Національного банку України від 15.12.2004 № 639, відповідно до пункту 9 частини 3 розділу І якого гарантія - це спосіб забезпечення виконання зобов'язань, відповідно до якого банк-гарант бере на себе грошове зобов'язання перед бенефіціаром сплатити кошти в разі настання гарантійного випадку.
За приписами ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За умовами ч. 1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором.
У розумінні наведеної норми, яка надає визначення порушення зобов'язання, останнє може бути двох видів.
По-перше, це невиконання зобов'язання, яке виникає якщо його сторони взагалі не виконують дій, що складають зміст зобов'язання (не передають річ, не виконують роботи, не надають послуги, не сплачують гроші тощо), або продовжують виконувати дії, від яких вони відповідно до зобов'язання мають утримуватися.
По-друге, це неналежне виконання зобов'язання, тобто порушення умов, визначених змістом зобов'язання. У разі невідповідності виконання зобов'язання критеріям належності можна говорити про неналежне виконання, а отже порушення зобов'язання.
Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 01.04.2019 у справі №910/2693/18, від 27.01.2020 у справі №911/1867/18.
З огляду на наведене, під виконанням зобов'язання розуміється вчинення боржником та кредитором взаємних дій, спрямованих на виконання прав та обов'язків, що є змістом зобов'язання. Невиконання зобов'язання має місце тоді, коли сторони взагалі не вчиняють дій, які складають зміст зобов'язання, а неналежним виконанням є виконання зобов'язання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Отже, неналежне виконання зобов'язання - це порушення умов, визначених змістом зобов'язання (виконання зобов'язання з певними недоліками, дефектами). При неналежному виконані боржник виконує обов'язок, але з порушенням певних умов, які складають зміст договору або визначені законом.
За загальними умовами виконання зобов'язання, що містяться у ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
У ст. 875 ЦК України визначено, що за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх. Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов'язаних з місцезнаходженням об'єкта. До договору будівельного підряду застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ст. 846 ЦК України, строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду. Якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов'язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов'язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту
Згідно з ч.ч. 1, 3, 4 ст. 882 ЦК України, замовник, який одержав повідомлення підрядника про готовність до передання робіт, виконаних за договором будівельного підряду, або, якщо це передбачено договором, - етапу робіт, зобов'язаний негайно розпочати їх прийняття. Замовник, який попередньо прийняв окремі етапи робіт, несе ризик їх знищення або пошкодження не з вини підрядника, у тому числі й у випадках, коли договором будівельного підряду передбачено виконання робіт на ризик підрядника. Передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.
Як встановлено судом у п. 1.2 Договору № 4600006339 на закупівлю послуг від 08.07.2022 сторонами визначено, що склад, обсяги, вартість робіт та строки визначені Технічними вимогами і якісними характеристиками (Додаток №1), Договірною ціною (Додаток №2) та Графіком виконання робіт (Додаток №3), які є невід'ємною частиною Договору.
У п. 4.1 договору сторонами узгоджено, що підрядник зобов'язується виконати роботи протягом 365 календарних днів з дати укладання цього договору з обов'язковим дотриманням погодженого із замовником Графіку виконання робіт (додаток № 3), що додається до цього договору та є невід'ємною його частиною.
Згідно з п. 4.2 договору визначено, що строки виконання робіт можуть бути змінені з внесенням відповідних змін у цей договір у випадках, передбачених чинним законодавством України.
У п. 4.3 договору узгоджено, що датою закінчення виконаних підрядником робіт вважається дата їх прийняття замовником в порядку, передбаченому розділом 5 цього договору.
Так, у додатку № 3 до договору, яким сторонами затверджено Графік виконання робіт, де визначено наступні строки: обстеження, розробка, подання на експертизи, усунення зауважень за отримання результатів експертиз робочої документації - 120 календарних днів; виготовлення/придбання основних блоків та вузлів, будівельно-монтажні роботи, електромонтажні роботи - 300 календарних днів; пусконалагоджувальні роботи - 365 календарних днів.
Відповідно до п. 5.1 договору, передача виконаних робіт підрядником і прийняття їх замовником оформлюється актами приймання виконаних робіт, підписаними уповноваженими представниками сторін.
Акт приймання виконаних робіт та довідку про вартість виконаних будівельних робіт готує підрядник і надає його замовнику не пізніше 25 числа звітного місяця. Разом з актом приймання виконаних робіт підрядник надає замовнику повний комплект виконавчої документації за звітний період, оформленої належним чином, відповідно до вимог чинних нормативних документів у галузі будівництва (п. 5.2. договору).
У випадку ненадання або надання підрядником замовнику неповного комплекту виконавчої документації, замовник набуває право не приймати та не оплачувати акти приймання виконаних робіт, до моменту надання повного комплекту виконавчої документації (п.5.3 договору).
За умовами п. 7.3.1 договору підрядник зобов'язаний виконати якісно та у встановлені Графіком виконання робіт (Додаток №3) строки Роботи відповідно до Технічних вимог та якісних характеристик (Додаток №1), ДБН та іншої нормативної документації.
Однак, слід зауважити, що зі змісту наведених умов розділу 5 "Порядок приймання-передачі виконаних Робіт" договору вбачається, що сторони у договорі не передбачили складання окремих актів за кожним з пунктів Графіку виконання робіт, які відповідач вважає окремими етапами.
У відповідності до п. 6.18 договору роботи вважаються прийнятими замовником в повному обсязі шляхом підписання замовником та підрядником без зауважень останнього акту приймання виконаних робіт та за умови наявності підписаних всіх актів приймання виконаних робіт за цим договором.
Як вбачається із матеріалів справи, позивачем було виконано умови договору, що підтверджується, зокрема: Актом приймання виконаних будівельних робіт №1 за грудень 2022 року на суму 132 432,00 грн; Довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за грудень 2022 року (форма КБ-3) на суму 132 432,00 грн; Актом приймання виконаних будівельних робіт №1 за червень 2023 року на суму 45 417,67 грн. та Актом вартості устаткування, придбання якого покладено на виконавця робіт (Додатково до Акту №1 приймання виконаних будівельних робіт за червень 2023 р.) на суму 7 746 783,47 грн.; Довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за червень 2023 року (форма КБ-3) на суму 7 792 201,14 грн; Актом приймання виконаних будівельних робіт №2 за грудень 2023 року на суму 291 199,54 грн. та Актом вартості устаткування, придбання якого покладено на виконавця робіт (Додатково до Акту №2 приймання виконаних будівельних робіт за червень 2023 р.) на суму 3 857 792,69 грн.; Довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за грудень 2023 року (форма КБ-3) на суму 4 148 992,23 грн; Актом приймання виконаних будівельних робіт №1 за липень 2024 року на суму 143 918,62 грн.; Довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за липень 2024 року (форма КБ-3) на суму 143 918,62 грн.
Вказані акти підписані представниками обох сторін без будь-яких зауважень щодо обсягу та якості виконаних робіт.
З огляду на наведене вище та враховуючи умови договору, суд дійшов висновку, що позивачем виконані роботи за договором із порушенням строків, визначених, зокрема Додатком № 3 - Графік виконання робіт.
Разом з тим, судом встановлено та не заперечується сторонами, що позивачем за договором зобов'язання/роботи виконанні у повному обсязі, а відповідачем вказані роботи були прийняті без будь-яких зауважень, що підтверджується наведеними вище підписаними актами приймання виконаних будівельних робіт та довідками про вартість виконаних робіт.
При цьому, заперечення відповідача, що загальна вартість робіт, виконаних позивачем за Договором № 4600006339 на закупівлю послуг від 08.07.2022, є меншою від вартості робіт, визначеної у Додатку № 2 - Договірна ціна, не свідчить про невиконання позивачем робіт за договором з огляду на підписання сторонами актів виконаних робіт без будь-яких зауважень щодо їх обсягу.
У відповідності до ч. 2 ст. 27 Закону України "Про публічні закупівлі" замовник повертає забезпечення виконання договору про закупівлю після виконання учасником-переможцем процедури закупівлі/спрощеної закупівлі договору про закупівлю, а також за рішенням суду щодо повернення забезпечення договору у випадку визнання результатів процедури закупівлі/спрощеної закупівлі недійсними або договору про закупівлю нікчемним; у випадках, передбачених статтею 43 цього Закону; згідно з умовами, зазначеними в договорі про закупівлю, але не пізніше ніж протягом п'яти банківських днів з дня настання зазначених обставин.
Тобто, за змістом вказаної норми Закону, яка безпосередньо регулює відносини суб'єктів господарювання у процедурі публічних закупівель, чітко передбачений момент повернення замовником забезпечення договору - після його виконання учасником-переможцем, в той час як можливість неповернення замовником забезпечення виконання договору існує лише у разі невиконання учасником умов договору.
При цьому, невиконання має місце лише у випадку відсутності дій, які складають зміст зобов'язання, а неналежним виконанням є виконання зобов'язання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 21.02.2020 року у справі № 910/4460/19, від 14.01.2019 року у справі №910/3777/18.
Крім того, у п. 10.9.6. договору сторонами визначено, забезпечення виконання договору повертається у випадках передбачених ст. 27 Закону України "Про публічні закупівлі" за умови настання граничної дати оплати (остаточному розрахунку) згідно з умовами договору, протягом 5 (п'яти) банківських днів з дня настання таких обставин.
Тобто, з моменту повного виконання позивачем зобов'язань за договором та проведення остаточних розрахунків, у відповідача виникло зобов'язання щодо повернення забезпечення виконання договору, що не було виконано відповідачем в порушення вимог статті 27 Закону України "Про публічні закупівлі" та пункту 10.9.6 договору.
Приймаючи до уваги вищенаведене у сукупності та встановлені судом обставини повного виконання позивачем робіт за договором, суд доходить до висновку про наявність підстав для повернення замовником (відповідачем) забезпечення виконання договору про закупівлю послуг після виконання учасником-переможцем договору, не залежно від доводів відповідача про неналежне виконання позивачем умов договору в частині строків виконання робіт.
При цьому, судом взято до уваги висновки Верховного суду, наведені у постанові від 25.09.2024 у справі № 910/12114/23, в якій колегія суддів виснувала: " 5.52. До того ж до правовідносин у даній справі підлягає застосуванню не лише Цивільний кодекс України та Господарський кодекс України, а і спеціальний закон - Закон України "Про публічні закупівлі", відповідно до частини другої статті 27 якого замовник повертає забезпечення виконання договору про закупівлю після виконання учасником-переможцем процедури закупівлі/спрощеної закупівлі договору про закупівлю, а також за рішенням суду щодо повернення забезпечення договору у випадку визнання результатів процедури закупівлі/спрощеної закупівлі недійсними або договору про закупівлю нікчемним; у випадках, передбачених статтею 43 цього Закону; згідно з умовами, зазначеними в договорі про закупівлю, але не пізніше ніж протягом п'яти банківських днів з дня настання зазначених обставин.
5.53. Тобто вказана норма Закону, яка безпосередньо регулює відносини суб'єктів господарювання у процедурі публічних закупівель, чітко передбачає момент повернення замовником забезпечення договору - після його виконання учасником-переможцем, у той час як можливість неповернення замовником забезпечення виконання договору існує лише у разі невиконання учасником умов договору.
5.54. При цьому, невиконання має місце лише у випадку відсутності дій, які складають зміст зобов'язання, а неналежним виконанням є виконання зобов'язання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання".
Беручи до уваги викладені вище обставини в їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що позивачем виконано роботи за договором у повному обсязі, що в свою чергу виключає право відповідача на задоволення вимог за банківською гарантією.
Отже, враховуючи встановлені у справі обставини та норми чинного законодавства, які підлягають застосуванню у спірних правовідносинах, суд погоджується з доводами позивача, що останній здійснив повне виконання зобов'язання за договором, укладеним між сторонами, та про наявність підстав для застосування до спірних правовідносин положень статті 27 Закону України "Про публічні закупівлі" та пункту 10.9.6 договору у вигляді повернення замовником (відповідачем) суми забезпечення виконання договору про закупівлю послуг після виконання учасником-переможцем договору.
Відповідно до частини четвертої статті 17 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" єдність системи судоустрою забезпечується, зокрема єдністю судової практики.
Єдність судової практики є фундаментальною засадою здійснення судочинства і визначається тим, що має гарантувати стабільність правопорядку, об'єктивність і прогнозованість правосуддя. Застосування ж судами різних підходів до тлумачення законодавства, навпаки, призводить до невизначеності закону, його суперечливого та довільного застосування. Також єдність судової практики є складовою вимогою принципу правової визначеності.
Відповідно до вимог частини першої статті 36 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.
Згідно з частиною шостою статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Відповідно до частини четвертої статті 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Тобто йдеться про врахування судами висновків щодо застосування відповідних норм права, викладених у постановах Верховного Суду, враховуючи статус Верховного Суду як найвищого суду у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом. Близька за змістом права позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 12.11.2020 зі справи № 904/3173/19, від 10.12.2020 зі справи № 902/1414/13, від 26.08.2021 зі справи № 910/15357/19.
Проаналізувавши висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 25.09.2024 у справі № 910/12114/23 та у постанові від 25.03.2025 у справі № 910/11352/24, суд вважає, що вони стосуються правовідносин, які є подібними з правовідносинами у справі, що розглядається, за змістовним критерієм (з огляду на правове регулювання та права й обов'язки сторін саме цих відносин). Тому такі висновки є релевантними до даної справи та приймаються судом до уваги.
Статтею 73 ГПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Разом з тим, суд відзначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі № 909/636/16.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
У рішенні Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункті 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 09.12.1994, серія A, N 303-A, п. 29). Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі № 910/13407/17.
З огляду на вищевикладене та встановлені фактичні обставини справи, суд надав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмета доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
При цьому, суд зазначає, що іншим доводам сторін оцінка судом не надається, адже, вони не спростовують встановлених судом обставин, та не впливають на результат прийнятого рішення.
Отже, з огляду на вищевикладене та встановлені фактичні обставини справи, суд надав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмета доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
За таких обставин, суд дійшов висновку про повне задоволення позовних вимог з покладенням судового збору на відповідача, в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись статтями 129, 232, 236-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. Позовні вимоги задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" (03065, м. Київ, просп. Гузара Любомира, буд. 44, ідентифікаційний код 42795490) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Газойлтехнопайп" (01042, м. Київ, пров. Новопечерський, буд. 19/3, офіс 2, ідентифікаційний код 40228402) грошові кошти у розмірі 684 000,00 грн та витрати по сплаті судового збору у розмірі 8208,00 грн.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд.
Повний текст рішення складено та підписано: 15.05.2025.
Суддя А.І. Привалов