Справа № 159/50/25
Провадження № 2/159/500/25
14 травня 2025 року м. Ковель
Ковельський міськрайонний суд Волинської області в складі
головуючого судді - Смалюха Р.Я.,
за участю:
секретаря судового засідання - Клевецької О.М.,
позивача - ОСОБА_1 ,
представника позивача - ОСОБА_2 ,
відповідача - ОСОБА_3 ,
представника відповідача - ОСОБА_4 ,
представник третьої особи - не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ), від імені якого діє представник ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ), до ОСОБА_3 ( АДРЕСА_3 ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Служба у справах дітей Колодяжненської сільської ради (45061, Волинська область, Ковельський район, с. Колодяжне, вул. Лесі Українки, 20), про виключення відомостей про особу батька з актового запису про народження дитини
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 або позивач), від імені якого діє представник Зуб В.В. (далі - представник позивача), звернувся в суд з позовом до ОСОБА_3 (далі - ОСОБА_3 або відповідач) про виключення відомостей про ОСОБА_1 , як батька дитини, з актового запису № 832 від 07.11.2023 про народження ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Служба у справах дітей Колодяжненської сільської ради.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 31.10.2023 у позивача з відповідачем, які не перебували у зареєстрованому шлюбі, народилася ОСОБА_5 , батьком якої був записаний позивач. Після 3х місяців від народження доньки позивач засумнівався у її походженні від нього у зв'язку з чим звернувся до суду з цим позовом.
Як на підставу своїх вимог позивач посилається на положення ст. 136 Сімейного кодексу України (далі - СК України) та Постанову Пленуму Верховного Суду України від 15.06.2006 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів».
Крім того позивач до позову додав клопотання про призначення генетичної молекулярної експертизи для встановлення батьківства дитини.
Відповідач у відзиві на позов заперечила позовні вимоги в повному обсязі. Зазначила, що познайомилась з позивачем 17 квітня 2023 коли прийшла на стажування на пилораму де працював позивач. За деякий час у відповідача з позивачем склались близькі стосунки. Через місяць після того, як відповідач прийшла на роботу вона дізналась, що вагітна та перебуває на 16 тижні вагітності. Зазначає, що позивач знав про її вагітність і те, що дитина не його, але не заперечував щодо продовження близьких відносин. 31.10.2023 відповідач народила дочку, батьком якої в порядку ст. 135 СК України записала ОСОБА_6 . Після народження дитини позивач з відповідачем продовжували спілкуватися по телефону. В кінці грудня 2023 позивач попросив записати його батьком її доньки, обіцявши, що буде всіляко допомагати, на що відповідач погодилась. 29.12.2023 на підставі заяви позивача та відповідача від 27.12.2023 були внесені зміни до актового запису про народження дитини щодо її батька та позивач було зазначено батьком дитини. Після цієї події спілкування позивача відповідачем стало дедалі рідшим, востаннє між ними близьке спілкування відбулося у березні 2024 року. Відповідач також повідомила, що позивач не надавав жодної допомоги дитині ні до народження дитини, ні після її народження. Вважає, що його бажання бути записаним батьком дитини було зумовлене бажанням отримати відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, оскільки позивач має ще двох неповнолітніх дітей. У грудні 2024 року відповідач звернулася до суду з позовом про стягнення алміентів з позивача після чого позивач звернувся з позовом до неї у цій справі.
Відповідач вважає, що відповідно до ч. 5 ст. 136 СК України позивач позбавлений права оскаржити запис про своє батьківство її дочки, оскільки він на час здійсненя такого запису достеменно знав, що не є батьком дитини.
У відповіді на відзив представник позивача звернув увагу суду на пропущення відповідачем строку подання відзиву та долучених доказів до нього. Додатков зазначив, що не знав, що відповідач була вагітна у той час коли між ними склалися близькі відносини. Після народження доньки позивачу вдалося переконати відповідача внести зміни до актового запису про народження доньки про батьківство позивача. Вважає, що відповідач вваодить суд в оману стверджуючи, що позивач знав, що не є біологічним батьком дитини, оскільки у позовній заяві про стягнення з нього алміентів не зазначала про запис батька дитини в порядку ч. 1 ст. 135 СК України.
У запереченнях проти відповіді на відзив відповідач зазначила, що вона не має юридичної освіти, проживає у сільській місцевості та змогла реалізувати своє право на подання заперчень на позов, належно його оформивши, лише звернувшись до ценнтру надання безоплатної правової допомоги, у зв'язку з чим відзив було подано лише 10.03.2025.
Ухвалою від 22.01.2025 суд відкрив провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче судове засідання призначив 20.02.2025.
20.02.2025 в підготовчому судовому оголошено перерву до 10.03.2025 у зв'язку з клопотанням відповідачки, яка просила надати час для того, щоб скористатись правовою допомогою, представник позивача не заперечив проти клопотання відповівдачки.
10.03.2025 відповідачка подала відзив на позовну заяву, представник позивача просив оголосити перерву в засіданні для підготовки відповіді на відзив, су оголосив у підготовчому судовому перерву до 21.03.2025.
20.03.2025 представник позивача подав до канцелярії суду відповідь на відзив.
У судовму засіданні 21.03.2025 відповідач подав клопотання про виклик свідків. Представник позивача та відповідач просили оголдосити переву у судовому засіданні для подачі заперечень на відповідь на відзив та підготовки клопотання про виклик свідків. Ухвалою від 21.03.2025 суд продовжив строк підготовчого провадження на 30 днів, відклав підготовче судове засідання на 07.04.2025.
07.04.2025 суд закрив підготовче провадження, задовольнив клопотання сторін про виклик свідків, залишив без розгляду клопотання позивача про призначення генетичної молекулярної експертизи, справу призначив до судового розгляду на 24.04.2025.
У судове засідання 24.04.2025 з'явились сторони та їх представники, представник третьої особи. Позивач просив позов задовільнити в повному обсязі, а відповідач просив суд відмовити у задоволенні позову.
Суд допитав свідків, оголосив перерву у судовму засіданні до 05.05.2025.
У судовому засіданні 05.05.2025 з'явились сторони та їх представники, суд перейшов до стадії ухвалення судового рішення та повідомив присутніх, що проголошення повного судового рішення відбудеться у судовому засіданні 14.05.2025.
Щодо заперечень позивача стосовно неможливості врахування доказів, долучених до відзиву через його подання з порушенням строків, визначених судом, суд зазначає таке.
Відповідно до статті 2 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), основною метою цивільного судочинства є справедливий, неупереджений і своєчасний розгляд та вирішення цивільних справ задля ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і інтересів фізичних та юридичних осіб, а також інтересів держави.
Цивільне судочинство здійснюється з дотриманням принципів змагальності, диспозитивності, пропорційності та верховенства права. Строки, встановлені законом або судом, слугують не лише забезпеченню процесуальної дисципліни й розгляду справи в розумні строки, а передусім - реалізації завдань цивільного судочинства.
На думку суду, при вирішенні питання дотримання строків подання процесуальних документів слід враховувати конкретні обставини, що вплинули на неможливість їх вчасного подання, а також те, чи призвело подання документів по-за строком до негативних наслідків для реалізації принципів цивільного судочинства.
У цій справі відповідач подав відзив із порушенням строку, встановленого судом, у зв'язку з відсутністю у відповідача належних правових знань та проживанням у сільській місцевості, що, на переконання суду, об'єктивно ускладнило підготовку відзиву та збирання доказів.
Суд також враховує, що представник позивача не заперечував проти клопотання відповідача на першому підготовчому засіданні про відкладення розгляду справи з метою отримання правової допомоги.
Відповідач, хоча й подала відзив поза встановленим строком, однак додала до нього, відповідно до частини 3 статті 83 ЦПК України, докази, а також, згідно з ч. 5 ст. 178 ЦПК України, надала підтвердження їх направлення іншим учасникам справи. Позивач, у свою чергу, скористався правом надати відповідь на відзив, додавши до нього власні докази.
Отже, суд вважає, що подання відповідачем відзиву із запізненням у цій справі не спричинило порушення процесуальних прав позивача і не призвело до порушення принципів цивільного судочинства, зокрема принципу змагальності.
З огляду на викладене, суд приймає відзив відповідача разом із доданими до нього доказами та вважає за доцільне надати їм оцінку.
ІНФОРМАЦІЯ_1 народилася ОСОБА_7 матір'ю якої є ОСОБА_3 , а батьком відповідно до ч. 1 ст. 135 СК України зазначений ОСОБА_6 ; актовий запис №832 від 07.11.2023, що підтверджується витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про реєстрацію народження від 09.11.2023.
Відповідно до копії витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про внесення змін до актового запису цивільного стану від 09.05.2024, до актового запису про народження №832 від 07.11.2023 внесено зміни 29.12.2023 про батька дитини. Так прізвище дитини замінено з « ОСОБА_8 » на « ОСОБА_9 », по батькові батька з « ОСОБА_10 » на « ОСОБА_11 », також змінено підставу внесення відомостей про батька з ч. 1 ст. 135 СК України на ст. 126 СК України. Підставою внесення змін стала заява №101/30.7-06.01-06 від 27.12.2023 було внесено змін про народження.
31.10.2023 видано повторне свідоцтво про народження № НОМЕР_1 від 29.12.2023 про народження ОСОБА_5 , батьком якої зазначений ОСОБА_1 , матір'ю - ОСОБА_3 , що підтверджується копією цього свідоцтва.
Копією позовної заяви від 26.11.2024 підтверджується звернення відповідача з позовом до позивача про стягненя аліментів на утримання неповнолітньої ОСОБА_5 . Провадження у справі №159/7965/24 про стягнення аліментів зупинено ухвалою суду від 27.01.2025. В матеріалах справи відсутні документи, які б підтверджували відкриття провадження у справі за цим позовом та зупиння розгляду справи до вирішення спору в цій справі, однак зазначені обставини сторони у справі визнають та не оспорюють, а тому суд, відповідно до вимог ч. 1 ст. 82 ЦПК України, вважає їх встановленими.
У судовому засіданні позивач повідомив суду, що весною 2023 відповідачка прийшла на роботу де працював позивач, приблизно через місяць у них виникли близькі стосунки. Позивач дізнався про вагітність відповідачки лише у серпні 2023. Ще коли відповідачка була вагітною його друзі і знайомі говорили про неї погані речі, що багато хто зна віповідачку і що у неї є ще 2є дітей. Зазначив, що перед народженням дитини разом з відповідачукою постійно не проживав, відповідачка приїзджала до нього часто зі своїми дітьми. Відповідачка казала йому, що це його дитина. Відповідачка не хотіла записувати його батьком дитини у зв'язку з чим вони посварились. Позивач точно не зміг назвати дату народженнядитини вказуючи то ІНФОРМАЦІЯ_2 то ІНФОРМАЦІЯ_3 , пам'ятає що на свято Хеловін. З пологового будинку він дитину не забирав. Також повідомив суду, що йому відомо, що дитина народилася здоровою. Коли дитина взимку захворіла, то він зі своїм батьком їздив дитині по ліки. Повідомив, що брав участь в утриманні дочки відповідача, зокрема давав гроші готівкою, та своїх інших двох неповнолітніх дітей. Позивач вважає, що відповідач не записувала його батьком дитини, оскільки мала намір отримувати пільги.
Відповідач у судовому засіданні повідомила, що про свою вагітність дізналася 30.05.2023 після чого ще 1 день вийшла на роботу і звільнилася. З позивачем у неї перша близькість відбулася у травні 2023. Відповідач відразу не казала позивачу, що при надії, оскільки боялася, що він покине її, повідомила йому про це пізніше - влітку, сказавши, що вагітна і дитина не його. Однак позивач спокійно відреагував на цю новину та просив її записати його батьком дитини, однак вона не погодилась. Дитину вона народила ІНФОРМАЦІЯ_1 . Позивач не цікавився ні нею, ні дитиною. З пологового будинку додому вона добиралася сама. Позивача вперше побачила лише через два тижні після народження дочки. У грудні 2023 року позивач вкотре просив її записати його батьком її дочки, обіцяв, що буде про неї дбати та утримувати, на цей раз відповідачка погодилась. Після того, як позивач був записаний батьком дитини, він зовсім не брав участі в утриманні та вихованні дитини, спільно проживати позивач не пропонував, зробити тест на ДНК для визначення батьківства позивач також не пропонував. Повідомила суд, що дитина народилася здоровою на 38-39 тижні гестації.
Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_12 повідомив, що є сусідом позивача. Він бачив позивача та відповідача разом у літку 2023, бачв що відповідач була вагітною. Потім бачив позивача з відповідачем влітку 2024, запитував у позивача чия це дитина, на що він відповів, що його, сумнівів про батьківство не висловлював. Після цього приблизно у березні-лютому 2025 позивач повідомив свідку, що сумнівається, що є батьком дитини та попросив його дати свідчення у суді про відомі йому обставини, що він зараз і робить.
Свідок ОСОБА_13 повідомила, що товаришує з відповідачкою, є її кумою. Повідомила, що відповідач спільно з позивачем не проживала. Коли відповідачка йшла до позивача додому, то часто залишала своїх діей на свідка. Відповідач розказувала свідку, що позивач хоче бути записаним батьком її дочки ОСОБА_14 . Повідомила суд, що у грудні 2023 року вона чула телефонну розмову відповідача з позивачем, у якій позивач просив відповідача записати його батьком її дочки ОСОБА_14 .
Свідок ОСОБА_15 повідомила суду, що є подругою відповідачки, Відповідач дізналася що вагітна на 16 тижні у травні 2023. Відповідач дитину народжувала сама, позивач не забирав її з пологового будинку.Народивши дочку відповідач не записувала бтьком дитини позивача. Відповідач говорила свідку, що позивач хоче, щоб він був записаний батьком її дочки ОСОБА_14 , щоб отримати відстрочку від мобілізації. На переконання свідка позивач знав, що ОСОБА_14 не є його дочкою, оскільки про це позивачу говорила відповідач. Також відповідач повідомляла свідку що позивач нічого їй не допомагав.
Свідок ОСОБА_16 повідомила суду, що є кумою відповідачки. Свідок знає, що відповідач з позивачем познайомились 17-18 квітня 2023 року на роботі де працював чоловік свідка. В кінці травня 2023 відповідачка дізналася, що вагітна. Їй відомо, що позивач просив відповідачку записати його батьком дтини після того як його почав шукати територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, обіцявши, що буде забезпечувати дитину. Також відповідачка казала свідку, що позивач хоче з нею укласти шлюб, але для цього потрібна довідка з територіального центру комплектування та соціальної підтримки. Відповідач повірила позивачу і дала згоду, щоб позивач був записаний батьком її дочки. Біологічний батько дитини коли дізнався, що відповідачка записала батьком позивача, сказав, що не буде забезпечувати дитину. Після того, як позивача записали батьком дитини відносини між позивачем і відповідачем залишилися такими ж як і були, вони проживали окремо, спільного господарства не вели. Відповідач казала, що позивач зовсім не допомав дитині.
У матеріалах справи відсутнє документальне підтвердження термінів на яких народилася дочка відповідача. Однак з пояснень сторін та свідків вбачається, що дитина народилася здоровою, доношеною на 38-39 тижні гестації. Кірм того, ця обставина не оспорюється ні позивачем, ні відповідачем, який зазначив, що дитина народилася здоровою. А тому, на підставі ст. 82 ЦПК України, суд вважає встановленою обставину, що дочка відповідачки ОСОБА_14 нароилася ІНФОРМАЦІЯ_1 доношеною на 38-39 тижні гестації.
Крім того, сторони не оспорюють тієї обставини, що позивач не є біологічним батьком ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 . А тому, на підставі вимог ч. 1 ст. 82 ЦПК України, суд вважає встановленою ту обставину, що позивач не є біологічним батьком дочки відповідача ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Згідно з частинами першою, другою та п'ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Частиною національного сімейного законодавства України є міжнародні договори, що регулюють сімейні відносини, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (ч. 1 ст. 13 СК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
В усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов'язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів (частини перша та друга статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII).
Кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров'я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб (ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція).
Батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов'язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя (ч. 2, 3 ст. 150 СК України).
Права та обов'язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 СК України (ч. 1 ст. 121 СК України).
Походження дитини від батька визначається за заявою жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою. Така заява може бути подана як до, так і після народження дитини до органу державної реєстрації актів цивільного стану (ч. 1 ст. 126 СК України).
Особа, яка записана батьком дитини відповідно до статей 122, 124, 126 і 127 СК України, має право оспорити своє батьківство, пред'явивши позов про виключення запису про нього як батька з актового запису про народження дитини. У разі доведення відсутності кровного споріднення між особою, яка записана батьком, та дитиною суд постановляє рішення про виключення відомостей про особу як батька дитини з актового запису про її народження (ч. 1, 2 ст. 136 СК України).
Не має права оспорювати батьківство особа, записана батьком дитини, якщо в момент реєстрації себе батьком дитини вона знала, що не є її батьком (ч. 5 ст. 136 СК України).
Внесення змін до актового запису цивільного стану проводиться відповідним органом державної реєстрації актів цивільного стану за наявності достатніх підстав (ч. 1 ст. 22 Закону України від 01 липня 2010 року № 2398-VI «Про державну реєстрацію актів цивільного стану»).
Згідно із частиною четвертою статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відповідно до п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» у судовому порядку батьківство може бути оспорено як у випадках, коли в Книзі реєстрації народжень батьками дитини записано осіб, які перебували у шлюбі між собою (статті 122, 124 СК України), так і тоді, коли при реєстрації народження дитини її батьком на підставі спільної заяви батьків або заяви чоловіка, котрий визнавав себе батьком, записано особу, яка не перебувала у шлюбі з матір'ю дитини (статті 126, 127 СК України).
Згідно із п. 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» оспорити батьківство мають право особа, яка записана батьком дитини в Книзі реєстрації народжень (ст. 136 СК України), - шляхом пред'явлення позову про виключення відомостей про неї як батька з актового запису про народження дитини. Предметом доказування в таких справах є відсутність кровного споріднення між особою, записаною батьком, і дитиною. У разі доведеності цієї обставини суд постановляє рішення про виключення оспорених відомостей з актового запису про народження дитини.
ЄСПЛ зазначив у справі «Йевремович проти Сербії», що відповідно до ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод під час розгляду скарги про встановлення батьківства суди мають приділяти особливу увагу інтересам конкретної дитини («Jevremovic v. Serbia», заява № 3150/05, пункт 109, рішення ЄСПЛ від 17 травня 2007 року).
Законодавством передбачено певні обов'язки батьків щодо їх дитини, а також необхідність приймати судові рішення з урахуванням найкращих інтересів дитини, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, інших осіб. Задоволення позову позивача призведе до скасування відповідних зобов'язань позивача перед дитиною.
За приписами ч. 5 ст. 136 СК України для відмови в позові з цієї підстави в ході судового розгляду перевірці підлягають обставини чи особа, яка оспорює батьківство, знала в момент реєстрації себе батьком дитини, що не є батьком дитини, або за встановленими обставинами справи не могла про це не знати. Відповідно, з урахуванням вимог ч. 3 ст. 12 ЦПК України на позивача покладається тягар доведення, що він не є біологічним батьком дитини, а відповідач у справі повинна довести належними та допустимими доказами, що позивач в момент реєстрації себе батьком дитини знав, що не є батьком дитини, або за встановленими обставинами справи не міг про це не знати.
Такого правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 20 березня 2019 року у справі № 127/25686/17 (провадження № 61-43951св18), від 06 травня 2020 року у справі № 641/2867/17-ц (провадження № 61-38660св18), від 22 грудня 2020 року у справі № 127/25686/17 (касаційне провадження № 61-13452св19), від 05 лютого 2021 року в справі № 615/483/20 (касаційне провадження № 61-17337св20), від 11.01.2023 у справі № 172/1206/21 (касаційне провадження №61-9183св22).
Отже, суд всановивши, що позивач не є біологічним батьком дочки відповідача, повинен встановити чи знав відповідач на момент реєстрації його батьком дитини, що не є її батьком, або за встановленими обставинами справи не міг не знати про це. У зв'язку з чим суд зазначає таке.
Суд враховує, що сторони познайомилися у другій половині квітня 2023, перша близькість у сторін відбулася чепрез місяць у травні 2023. ОСОБА_5 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 доношеною, здоровою на 38-39 тижні гестації. Отже, з першої близькості сторін до дня народження дитини минуло трох більше п'яти місяців (22-24 тижні). Враховуючи, що позивач є дорослим чоловіком, який має інших неповнолітніх дітей, він не міг не знати та не усвіомлювати цієї обставини.
Крім того, суд звертає увагу на ту обставину, що народивши дочку відповідач записала батьком дитини особу з іменем та по батькові, які відмінні від позивача - ОСОБА_6 , а не ОСОБА_17 , як позивач. Про це позивач знав та у зв'язку з цим просив відповідача записати його батьком дитини.
Також, на переконання суду, поведінка позвача не була властивою для батька дитини, який прагне виконувати свої батьківські обов'язки щодо дочки та бажає бути дитині справжнім батьком, а не лише у документах про її народження:
- позивач не зумів ствердно повідомити дату нароження дитини, називачючи то 30.10.2023 то 30.11.2023;
- позивач не забирав дитину з пологового будинку, не зважаючи на погіршення відносин з відповідачкою, він не стверджував, що хоча би намагався це зробити;
- після внесення запису про батьківство позивача не почав проживати разом з дитиною та дбати про неї.
Із показів наданих свідками суд дійшов висновку, що позивач не проявляв батьківської турботи до дитини. Крім того у матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували, що позивач ставився до дитини як до своєї рідної, дбав про неї, утримував її, брав участь у її вихованні.
Також суд бере до уваги ту обставину, що зверненню позивача з позовом у цій справі передував поданий у листопаді 2024 позов відповідача до позивача про стягнення з нього аліментів як з батька на утримання дитини.
На переконання суду, зазначення відповідачем у позовній заяві про стягнення аліментів, що у нього з позивачем народилася дитина, не спростовує вказаних вище судом висновків, оскільки є шаблонною фразою у позовах про стягнення аліментів.
Зазначені вище обставини в сукупності та взаємозв'язку, на переконання суду, свідчать про те, що позивач на момент реєстрації його батьком дитини знав, що не є її біологічним батьком, та не міг не знати про це.
Також суд вважає за необхідне зазначити, що не приймає до уваги долучені позивачем до відзиву скрін шоти переписки з месенджерів, оскільки з них не можливо достовірно встановити якими особами велась ця переписка, конкретний час коли відбувалась ця переписка, також не можливо зрозуміти в контексті якої розмови писалися ті чи інші повідомлення.
Щодо долучених позивачем скрін шотів облікового профілю відповідача з месенджерів, то з них також не можливо встановити точний час коли відповідачем встановлювались такі облікові профілі. Водночас із розміщених на них фото дитин (оцінюючи її вік) видно, що такі облікові профілі відповідачкою створювались вже після того, як позивач був записаний батьком дитини. А тому, розміщення написів з прізвищем позивача, на переконання суду, не може свідчити про те, що відповідач не знав на час здійснення такого запису, що не є батьком дитини. Крім того, це прізвище, на час створення цих облікових профілів, вже було і прізвищем самої дитини.
Підсумовуючи наведене, вивчивши матеріали справи, повно, всебічно, об'єктивно з'ясувавши обставини справи, оцінивши докази безпосередньо досліджені в судовому засіданні, з точки зору належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а у сукупності - з точки зору достатності та взаємозв'язку, застосувавши законодавство, що регулює спірні правовідносини, виходячи з мотивів наведених вище, керуючись внутрішнім переконанням суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про виключення відомостей про нього як батька дитини, з актового запису № 832 від 07.11.2023 року про народження ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є безпідставними і у їх задоволенні належить відмовити.
Оскільки суд відмовляє у задоволенні позовних вимог, то понесені позивачем судові витрати залишаються за ним.
Керуючись статтями 12, 76-81, 141, 247, 262-265, 280 Цивільного процесуального кодексу України, суд
Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про виключення відомостей про ОСОБА_1 , як батька дитини, з актового запису № 832 від 07.11.2023 року про народження ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Копію цього рішення суду надіслати сторонам у справі.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або проголошення рішення судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.
Повне найменування сторін:
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 );
Відповідач - ОСОБА_3 ( АДРЕСА_3 ; РНОКПП НОМЕР_3 ).
Повне судове рішення складене 14.05.2025.
Головуючий:Р. Я. СМАЛЮХ