Справа № 202/14981/24
Провадження № 2/202/1672/2025
14 травня 2025 року місто Дніпро
Індустріальний районний суд міста Дніпра в складі головуючого судді Марченко Н.Ю., розглянувши заяви сторін від 12 травня 2025 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - орган опіки та піклування Адміністрації Амур-Нижньодніпровського району Дніпровської міської ради, про розірвання шлюбу, визначення місця проживання дитини з батьком, відібрання дитини від матері без позбавлення батьківських прав, стягнення аліментів, встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини батьком, -
23 грудня 2024 позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить розірвати шлюб, укладений між ним і ОСОБА_2 06 липня 2022 року, визначити місце проживання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом із ним, відібрати малолітнього сина у матері та передати йому на самостійне виховання та утримання без участі матері, стягнути з відповідача на його користь аліменти на утримання дитини в розмірі 1/6 частини всіх видів заробітку (доходу) щомісяця, встановити факт самостійного виховання та утримання ним дитини.
Представником позивача була подана заява про розгляд справи в її відсутність, в якій позовні вимоги підтримує та просить задовольнити в повному обсязі.
В свою чергу, відповідач також надала заяву, в якій позов визнала в повному обсязі та просить розглянути справу в її відсутність.
Відповідно до частин 1-4 статті 206 ЦПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.
До ухвалення судового рішення у зв'язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем суд роз'яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення.
У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
Згідно з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 09.09.2020 у справі № 572/2515/15-ц, суд не вправі покласти в основу свого рішення лише факт визнання позову відповідачем, не дослідивши при цьому обставини справи. Тобто повинно мати місце не лише визнання позову, а й законні підстави для задоволення позову.
Суд враховує, що відповідно до частини 2 статті 160 СК України місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини.
Відповідно до статті 19 Сімейного кодексу України суд при розгляді справи даної категорії враховує висновок органу опіки та піклування, участь органу опіки та піклування у справі є обов'язковою.
Європейський суд з прав людини в рішенні у справі «М.С. проти України» від 11 липня 2017 року зазначив, що в таких справах основне значення має вирішення питання про те, що найкраще відповідає інтересам дитини.
Тобто в усіх рішеннях, що стосуються дітей, їх найкращі інтереси повинні мати першочергове значення.
При розгляді справ щодо місця проживання дитини суд, насамперед, має виходити з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому сталі соціальні зв'язки, місце навчання, психологічний стан тощо, та балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини й обов'язком батьків діяти в її інтересах.
Рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й, у першу чергу, повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об'єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків.
Відповідно до статті 155 Сімейного кодексу України здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства. Ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.
Суд враховує, що предметом позову у цій справі, окрім іншого, є визначення місця проживання дитини, яка досягла десяти років, участь у її вихованні, відібрання дитини у матері та передання її батьку.
Отже, справа стосується не лише прав та обов'язків сторін, а й прав та інтересів дитини, дотримання яких може бути перевірено судом лише за результатами розгляду справи.
Згідно з висновком органу опіки та піклування Адміністрації Амур-Нижньодніпровського району Дніпровської міської ради від 23.04.2025 є недоцільним визначення місця проживання дитини ОСОБА_3 разом із батьком.
Отже, прийняття визнання позову відповідачем у частині вимоги, що стосуються прав та інтересів дитини, не відповідає закону та може порушувати права дитини.
За таких обставин суд доходить висновку про необхідність відмови у прийнятті визнання позову відповідачем у частині позовних вимог про визначення місця проживання дитини з батьком, відібрання дитини без позбавлення батьківських прав, встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини батьком та продовження судового розгляду.
Крім того, статтею 112 СК України визначено, що суд з'ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини з інвалідністю та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
В пункті 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна», роз'яснено, що проголошена Конституцією України охорона сім'ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо подальше спільне життя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам дитини. Із цією метою суди повинні уникати формалізму при вирішенні позовів про розірвання шлюбу, повно та всебічно з'ясовувати фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, враховувати наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя, забезпечувати участь у судовому засіданні, як правило, обох сторін, вживати заходів до примирення подружжя.
Отже суд вважає, що без з'ясування в судовому засіданні фактичних взаємовідносин подружжя, дійсних причин позову про розірвання шлюбу, інтересів малолітніх дітей, окремий розгляд та постановлення рішення в частині позовних вимог про розірвання шлюбу не є можливим. Тим більше, що сторони в своїх заявах не ставили питання про ухвалення часткового рішення згідно з частиною 2 статті 259 ЦПК України.
Також судом враховується, що за змістом статті 171 СК України дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім'ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім'ї.
Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном.
Згідно з частиною 1 статті 232 ЦПК України допит малолітніх свідків і, за розсудом суду, неповнолітніх свідків проводиться в присутності батьків, усиновлювачів, опікунів, піклувальників, якщо вони не заінтересовані у справі, або представників органів опіки та піклування, а також служби у справах дітей.
Виходячи з вищевикладеного, суд вважає за необхідне визнати обов'язковою явку в судове засідання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , для з'ясування його думки з питань, які стосуються його особисто, а також питань його сім'ї, за участю представника органу опіки та піклування (служби у справах дітей) Адміністрації Амур-Нижньодніпровського району Дніпровської міської.
Керуючись ст. ст. 19, 171 СК України, ст. ст. 206, 258-260 ЦПК України, суд
У прийнятті визнання позову відповідачем ОСОБА_2 в частині позовних вимог про визначення місця проживання дитини з батьком, відібрання дитини без позбавлення батьківських прав, встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини батьком відмовити та продовжити розгляд справи.
Зобов'язати сторін забезпечити явку дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в судове засідання на 10 годину 30 хвилин 09 липня 2025 року для з'ясування його думки з питань, які стосуються його особисто, та питань його сім'ї.
Зобов'язати представника органу опіки та піклування (служби у справах дітей) Адміністрації Амур-Нижньодніпровського району Дніпровської міської ради прибути на 10 годину 30 хвилин 09 липня 2025 року для участі у судовому засіданні під час з'ясування думки дитини з питань, які стосуються її особисто, та питань її сім'ї.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та окремому оскарженню не підлягає.
Повний текст ухвали складений і підписаний суддею 14 травня 2025 року.
Суддя Наталія Марченко