Справа № 757/18611/21-ц Головуючий у І інстанціїОстапчук Т.В.
Провадження №22-ц/824/6390/2025 Головуючий у 2 інстанції Таргоній Д.О.
ІменемУкраїни
07 травня 2025 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Таргоній Д.О.,
суддів: Голуб С.А., Слюсар Т.А.,
за участі секретаря Доброванової О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Заворотнюка Максима Сергійовича на рішення Печерського районного суду м. Києвавід 06 листопада 2024 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія «Коваль і партнери» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
У квітні 2021 року ТОВ «Водоканал-сервіс» звернувся з позовом до Печерського районного суду м. Києва про стягнення заборгованості за комунальні послуги з ОСОБА_1 .
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, відповідно до Договору про здійснення функцій виконавця комунальних послуг № 12 від 05 липня 2012 року між ТОВ «Водоканал-Сервіс» та ОСББ «ТЕМП-4» позивача наділено повноваженнями виконавця комунальних послуг, який забезпечує надання послуг з центрального опалення, водопостачання холодної і гарячої води та водовідведення у житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до даних ОСББ «ТЕМП-4» власником квартири за адресою: АДРЕСА_2 був ОСОБА_2 , але ІНФОРМАЦІЯ_1 власник помер. В зазначеній квартирі з того часу проживає його син ОСОБА_1 . Обставини щодо переоформлення права власності на квартиру позивачу не відомі.
Відповідач, проживаючи за адресою АДРЕСА_2 , не має укладеного з позивачем договору про надання з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, проте послуги позивача відповідач споживає і тому, згідно ст.ст.1,6 Закону України «Про житлово-комунальні послуги'останній є учасником правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг і споживачем послуг, тому позивачем надано відповідачу особовий рахунок НОМЕР_1 .
Позивач надавав відповідачу у період з 01 листопада 2015 року по 01 березня 2021 року послугиз постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання та водовідведення. Однак, оскільки ОСОБА_1 належним чином не виконує зобов'язання з оплати послуг з централізованого опалення, постачання холодної і гарячої води і водовідведення, утворилась заборгованість у сумі 92 805,17 грн, з якої відповідачем було сплачено 2 600 грн.
З цих підстав позивач просив суд стягнути з відповідача заборгованість у сумі 90 205,17 грн, а також покласти на відповідача судовий збір.
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 19.04.2021 року у вказаній справі відкрито спрощене позовне провадження та призначено справу до розгляду.
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 08.11.2021 року замінено первісного позивача ТОВ «Водоканал-сервіс» на його правонаступника ТОВ «Юридична компанія «Коваль і партнери».
Заочним рішенням Печерського районного суду м. Києва від 29 квітня 2024року позов задоволено.
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 09 жовтня 2024 року заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення задоволено, скасовано заочне рішення Печерського районного суду м. Києва від 29 квітня 2024 року та призначено справу до розгляду у спрощеному провадженні з повідомленням сторін.
Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 06 листопада 2024 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія «Коваль і партнери» заборгованість за послуги з постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення у розмірі 90 205,17 грн, а також судовий збір у розмірі 2 270,00 грн.
Не погоджуючись з вказаним рішенням, представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Заворотнюк М.С. подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду встановленим по справі обставинам, порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким в задоволенні позову відмовити.
Зокрема, в доводах апеляційної скарги зазначає, що позивачем не доведено своєї правосуб'єктності, оскільки згідно інформації ЄДР юридична особа з кодом ЄДРПОУ 37880620, зареєстрована на окупованій території та має назву ТОВ «ФАЄПЛОН», тому права звертатися з даними вимогами у позивача немає, що є підставою для закриття провадження.
Крім того, судом першої інстанції безпідставно відмовлено відповідачу у застосуванні строку позовної давності, про що було подано відповідну заяву. Так, позивач просить стягнути заборгованість за період з 01 січня 2015 року по 01 квітня 2021 року. Суд першої інстанції не застосував позовну давність, мотивуючи це тим, що відповідач в 2016 році сплатив частково заборгованість на суму 600 грн, та в 2017 році на суму 2000 грн. Однак, скаржник не погоджується з вказаним твердженням суду, оскільки обставини внесення таких оплат позивачем не були доведені належними і допустимими доказами, а відповідач заперечував факт сплати.
Представник відповідача зазначає, що поданий договір порушує публічний порядок, встановлений чинним законодавством та призводить до збитків, єдиною підставою для укладення такого договору є рішення загальних зборів ОСББ'ТЕМП-4», оскільки останнє не є виробником послуг, а посередником, однак позивачем такого рішення надано не було.
Також представник апелянта звертає увагу суду, що зі змісту позову та доданих документів не вбачається наявність детального розрахунку суми боргу з врахуванням вихідних даних: кількість спожитої води, тепла, проживаючих, затверджених нормативів, затверджених тарифів, що унеможливило для відповідача подати заперечення до таких показників (загальні заперечення щодо суми нарахованих послуг відповідачем подано).
Таким чином, суд фактично визнав встановленими факти, які не були предметом дослідження, оскільки суд не досліджував вихідні дані для розрахунку вартості наданих послуг та не досліджував правильність розрахунків (а відповідач в силу відсутності розрахунків не міг перевірити їх математичну правильність).
Щодо відступлення права вимоги апелянт зазначає, що перехід права вимоги до ТОВ «Юридична компанія «Коваль та Партнери» є не законним, оскільки договір укладено між господарюючими суб'єктами, під час укладення вказаного договору сторони мали керуватись нормами Господарського кодексу України. Зі змісту наданого стороною договору не вбачається домовленості щодо ціни договору, тобто договір є неукладеним, а, отже, немає правових наслідків, тому ТОВ «Юридична компанія «Коваль та Партнери» не набуло право вимоги до відповідача.
З врахуванням того, що вимоги ТОВ «ВОДОКАНАЛ-СЕРВІС» є нікчемними, оскільки останній не є виконавцем послуг, не укладав договору з відповідачем, в тому числі шляхом прийняття до виконання, не є законним і уступка права вимоги: відсутня сама вимога.
Відзивів на апеляційну скаргу до Київського апеляційного суду не надходило.
У судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Заворотнюк М.С. підтримав апеляційну скаргу, просив її задовольнити.
Позивач свого представника для участі у справі не направив, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений у відповідності до вимог процесуального законодавства, про причини неявки суд не повідомляв, що згідно з частиною другою статті 372 ЦПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено, 05.07.2012 р. між ТОВ «Водоканал-Сервіс» та ОСББ «ТЕМП-4» укладено Договір № 12 про здійснення функцій виконавця комунальних послуг, відповідно до умов якого товариство приймає на себе зобов'язання виконувати функції виконавця комунальних послуг з централізованого постачання холодної води, централізованого водовідведення, централізованого постачання гарячої води, централізованого опалення для споживачів - мешканців багатоквартирного житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.15-18).
Відповідно до п.2.1 даного договору виконавець зобов'язується своєчасно надавати споживачеві відповідної якості послуги з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, а споживач зобов'язується своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах, що передбачені договором.
Відповідно до п. п. 2.2.6 на ТОВ "Водоканал-сервіс" покладено обов'язок про проведення інформаційно-роз'яснювальної роботи серед споживачів у будинку щодо укладання договорів на надання комунальних послуг, а також щодо оплати наданих послуг ТОВ «Водоканал-сервіс».
Також п. п. 3.6, 3.7, 3.8 Договору передбачено розрахунки за послуги з централізованого постачання холодної води, централізованого водовідведення, централізованого постачання гарячої води, централізованого опалення між споживачами в будинку та виконавцем проводяться на основі показів квартирних приладів обліку, а зі споживачами в квартирах, не обладнаними такими приладами, - виходячи зі встановлених норм і нормативів та кількості зареєстрованих в квартирі осіб.
Як вбачається з Довідки ОСББ «ТЕП-4» про дієздатних осіб, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються на рівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами б/н від 17.03.2021р., власником квартири за адресою: АДРЕСА_2 був ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , але ІНФОРМАЦІЯ_3 власник помер. В зазначеній квартирі з того часу проживає його син ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с.18).
13.06.2021 року між Товариства з обмеженою відповідальністю «Водоканал - сервіс» та ТОВ «Юридична компанія «Коваль і партнери» укладено договір №13/06/21 про відступлення прав вимоги, згідно якого Первісний кредитор відступив Новому кредитору своє право грошової вимоги до ОСОБА_1 надані на без договірній основі послуги з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення. Відступлення права грошової вимоги за Договором від Первісного кредитора до Нового кредитора здійснено в сумі 99 644,55 грн.(а.с. 70-73).
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач, як споживач послуг з централізованого постачання холодної води, централізованого водовідведення, централізованого постачання гарячої води, централізованого опалення був зобов'язаний своєчасно та у повному обсязі сплачувати ТОВ «Водоканал-сервіс» плату за їх надання. З 01.11.2015 р. по 01.03.2021 р. ОСОБА_1 несвоєчасно та не в повному обсязі вносив плату за надані послуги з централізованого постачання холодної води, централізованого водовідведення, централізованого постачання гарячої води, централізованого опалення, внаслідок чого утворилась заборгованість з оплати наданих послуг у сумі 92 805,17 грн, з якої відповідачем було сплачено 2 600 грн.
Колегія суддів апеляційного суду з такими висновками погоджується, оскільки вони відповідають встановленим по справі обставинам та ґрунтуються на вимогах чинного законодавства.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24 червня 2004 року № 1875-IV споживач - фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу.
Згідно п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 9 листопада 2017 року № 2189-VIII індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об'єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.
Статтею 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 9 листопада 2017 року № 2189-VIII унормовано, що споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору. За бажанням споживача оплата житлово-комунальних послуг може здійснюватися шляхом внесення авансових платежів згідно з умовами договору про надання відповідних житлово-комунальних послуг. Дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов'язаннями з оплати житлово-комунальних послуг.
Відповідно до ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24 червня 2004 року № 1875-IV, частини 2 статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 9 листопада 2017 року № 2189-VIII споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Згідно ст.ст. 19, 25 Закону України «Про теплопостачання» споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію і у разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії теплопостачальної організації остання має право на стягнення заборгованості.
Відповідно до положень п. 6 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», у редакції на час виникнення спірних правовідносин, споживач має право на несплату вартості житлово-комунальних послуг за період тимчасової відсутності споживача та/або членів його сім'ї при відповідному документальному оформленні, а також за період фактичної відсутності житлово-комунальних послуг, визначених договором у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Згідно п. 6 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», у редакції 2017 року, споживач має право на неоплату вартості комунальних послуг (крім постачання теплової енергії) у разі їх невикористання (за відсутності приладів обліку) за період тимчасової відсутності в житловому приміщенні (іншому об'єкті нерухомого майна) споживача та інших осіб понад 30 календарних днів, за умови документального підтвердження відповідно до умов договорів про надання комунальних послуг.
Правовідносини з постачання фізичним особам централізованого опалення та постачання гарячої води в спірний період були врегульовані Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення від 21 липня 2005 року № 630 (далі - Правила).
Пунктом 13 Правил надання послуг з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 року №830 передбачено, що індивідуальний договір вважається укладеним зі споживачем, якщо протягом 30 днів з дня його опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем. Фактом приєднання споживача до умов індивідуального договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема, надання виконавцю підписаної заяви-приєднання, сплата рахунка за надані послуги, факт отримання послуги є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.
Відповідно до ст. ст. 1, 9 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» (далі - Закон) управління багатоквартирним будинком - це вчинення співвласниками багатоквартирного будинку дій щодо реалізації прав та виконання обов'язків співвласників, пов'язаних з володінням, користуванням і розпорядженням спільним майном багатоквартирного будинку. Управління багатоквартирним будинком здійснюється його співвласниками. За рішенням співвласників усі або частина функцій з управління багатоквартирним будинком можуть передаватися управителю або всі функції - об'єднанню співвласників багатоквартирного будинку (асоціації об'єднань співвласників багатоквартирного будинку).
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 12 Закону витрати на управління багатоквартирним будинком включають: 1) витрати на утримання, реконструкцію, реставрацію, проведення поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна у багатоквартирному будинку; 2) витрати на оплату комунальних послуг стосовно спільного майна багатоквартирного будинку; 21) витрати, пов'язані з виконанням зобов'язань за кредитним договором, укладеним за програмами Фонду енергоефективності; 3) витрати на сплату винагороди управителю в разі його залучення; 4) інші витрати, передбачені рішенням співвласників або законом. Витрати на управління багатоквартирним будинком розподіляються між співвласниками пропорційно до їхніх часток співвласника, якщо рішенням зборів співвласників або законодавством не передбачено іншого порядку розподілу витрат.
Відповідно до ч. 2 ст. 10 Закону до повноважень зборів співвласників належить прийняття рішень з усіх питань управління багатоквартирним будинком, у тому числі про визначення переліку та розміру витрат на управління багатоквартирним будинком. Відповідно до ст. 15 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» співвласник зобов'язаний виконувати обов'язки, передбачені статутом об'єднання, виконувати рішення статутних органів, прийняті у межах їхніх повноважень; своєчасно і в повному обсязі сплачувати належні внески і платежі.
У даній справі встановлено, що відповідно до Договору про здійснення функцій виконавця комунальних послуг № 12 від 05 липня 2012 року між ОСББ «ТЕМП-4» та ТОВ «Водоканал-Сервіс» останнього наділено повноваженнями виконавця комунальних послуг, який забезпечує надання послуг з центрального опалення, водопостачання холодної і гарячої води та водовідведення у житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно статті 322 ЦК України власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Тобто, положення статті 322 ЦК України встановлюють презумпцію обов'язку власника нести усі витрати, пов'язані з утриманням належного йому майна, у тому числі з оплати комунальних та інших наданих йому послуг, поза залежністю від того, чи користується він ними безпосередньо чи ні. До таких витрат належать витрати, пов'язані зі зберіганням майна, його ремонтом, забезпеченням збереження його властивостей тощо. Такий обов'язок власника є похідним від належних йому, як абсолютному володарю, правочинів володіння, користування та розпорядження майном.
Відповідно достатті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановленихстаттею 11 цього Кодексу.
Згідно ст. 525, 526 ЦК Українизобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Аналіз зазначених норм дає підстави дійти висновку, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Особа, яка є власником (співвласником) квартири або нежитлового приміщення у багатоквартирному будинку, у тому числі у якому створено об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, зобов'язана здійснювати платежі та внески на утримання і ремонт спільного майна відповідно до розміру своєї частки та затверджених тарифів а також сплачувати вартість інших комунальних послуг.
Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_1 , проживаючи за адресою АДРЕСА_2 , син, колишнього власника ОСОБА_2 , не має укладеного з ТОВ «Водоканал-Сервіс» договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, протее такі послуги відповідач споживає і тому, згідно ст.ст. 1, 6 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» останній є учасником правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг і споживачем послуг, який має відповідний особовий рахунок НОМЕР_1 .
У зв'язку із неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати наданих послуг з оплати послуг з централізованого опалення, постачання холодної і гарячої води і водовідведення(неповна та невчасна оплата),у період з 01.11.2015 р. по 01.03.2021 р. за ним утворилась заборгованість, розмір якої становить 90 205,17 грн.
Доводи апеляційної скарги про те, що позивачем не надано детального розрахунку заборгованості, доказів наявності лічильників та їх показників, не можуть бути взяті до уваги.
За змістомчастини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїхвимог абозаперечень.
Доказами є будь-якідані, на підставі яких суд встановлює наявністьабо відсутністьобставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті76 ЦПК України).
У частинідругій статті 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтвердженіпевними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно з частиноюпершою статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогудійти висновку про наявність абовідсутністьобставин справи, які входять до предмета доказування.
Відповідно до частин першої, другої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Так, позивачем до позовної заяви додано докази на підтвердження розміру заборгованості відповідача, зокрема: довідку про тарифи за комунальні послуги від 01.03.2021 року, довідку про стан заборгованості за особовим рахунком вих. №1/03-21 від 01.03.2021 року, роздруківку загальної картки по особовому рахунку № НОМЕР_1 за період з 2015 по 2021 роки.
Поряд із цим, відповідач, заперечуючи щодо розміру заборгованості, в свою чергу, жодних доказів на спростування поданого позивачем розрахунку заборгованості ні до суду першої інстанції, ні до апеляційного суду не надав, із вимогами до позивача про проведення звірки показників лічильників не звертався.
Апеляційний суд також відхиляє доводи апеляційної скарги щодо не доведення позивачем своєї правосуб'єктності, а також відсутності доказів щодо підтвердження права ТОВ «Юридична компанія «Коваль і партнери» на звернення до суду із даним позовом.
Так, ухвалою Печерського районного суду м. Києвавід 08.11.2021 року замінено первісного позивача ТОВ «Водоканал-сервіс» на його правонаступника ТОВ «Юридична компанія «Коваль і партнери».
Суд встановив, що 13.06.2021 року між Товариства з обмеженою відповідальністю «Водоканал - сервіс» та ТОВ «Юридична компанія «Коваль і партнери» укладено договір №13/06/21 про відступлення прав вимоги, згідно якого Первісний кредитор відступив Новому кредитору своє право грошової вимоги, в тому числі до ОСОБА_1 , за зобов'язаннями по оплаті за отримані послуги з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення на загальну суму 99 644, 55 грн, що підтверджується змістом Договору №13/06/21, а також Додатку № 1/1 до Договору №13/06/21 відступлення прав вимоги від 13 червня 2021 року.(а.с. 70-73).
Відповідно до п.1 ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав і обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно ч.1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до ст.514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
З наведених обставин справи вбачається, що укладений між ТОВ «Водоканал - сервіс» та ТОВ «Юридична компанія «Коваль і партнери» Договір №13/06/21 відступлення прав вимоги від 13 червня 2021 року в судовому порядку недійсним не визнавався, є чинним, відповідно ТОВ «Юридична компанія «Коваль і партнери» є належним позивачем у даній справі.
Суд першої інстанції також обґрунтовано відхилив заяву відповідача про застосування строку позовної давності, з огляду на наступне.
Відповідно до статті 256, 257 ЦК Українипозовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Згідно з частиною першою статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
У статті 264 ЦК України передбачено, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності до нового строку не зараховується.
Тлумачення статті 264 ЦК України дає підстави для висновку, що вона пов'язує переривання позовної давності з будь-якими активними діями боржника, внаслідок яких він визнає існування заборгованості.
Позивачем у даній справі заявлено вимогу про стягнення заборгованості за надані послуги з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення за період з 01.11.2015 року по 01.03.2021 року.
Оскільки заборгованість відповідача станом на листопад 2015 року становила 2 438,77 грн, право на пред'явлення відповідного позову у ТОВ «Водоканал-Сервіс» виникло з 01 листопада 2015 року.
Поряд із цим, з загальної картки по особовому рахунку № НОМЕР_1 , в якій відображені період, вид послуги, показання лічильників, тарифи, оплати та заборгованість, вбачається, що у грудні 2016 року відповідачем було внесено на оплату заборгованості 600,00 грн, а у грудні 2017 року - 2000,00 грн (а.с. 22-43)
Частковою оплатою заборгованості відповідач фактично вчинив дії, якими визнав наявність такої заборгованості, що свідчить про переривання позовної давності та початок її обрахунку заново.
Тобто, позивач мав передбачене законом право на пред'явлення даного позову в межах з грудня 2017 року по грудень 2020 року.
Однак, з 12 березня 2020 року строк позовної давності було продовжено у зв'язку із введенням на всій території України карантину.
Так, відповідно до п. 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу «COVID-19» визначено, що з 12 березня 2020 року на всій території України встановлено карантин.
Надалі постановами Кабінету Міністрів України цей карантин на території України продовжувався та був відмінений з 30 червня 2023 року на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року №651.
Зазначене свідчить про те, що даний позов, який був поданий до суду першої інстанції у квітні 2021 року, пред'явлений позивачем в межах строку позовної давності.
Інші доводи апеляційних скарг також не дають правових підстав для встановлення неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права та не спростовують висновків суду, а зводяться лише до незгоди з оскаржуваним судовим рішенням.
Європейським судом з прав людини зазначено, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі «Проніна проти України», від 18 липня 2006 року №63566/00, § 23). Оскаржуване судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.
Отже, право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бюрг та інші проти Франції» (Burg andothers v. France), (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гору проти Греції» №2) [ВП], § 41» (Gorou v. Greece no.2).
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Переглядаючи справу, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об'єктивно наявні у справі докази, оцінив їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв'язок у сукупності, з'ясував усі обставини справи, на які сторони посилалися, як на підставу своїх вимог і заперечень, і з урахуванням того, що відповідно до ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, ухвалив законне та обґрунтоване рішення по суті позовних вимог.
Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим, судом додержано вимоги матеріального та процесуального права, а тому рішення суду, відповідно до ст.375 ЦПК України необхідно залишити без змін, а апеляційні скарги - без задоволення.
Керуючись ст. ст. 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Заворотнюка Максима Сергійовича- залишити без задоволення.
Рішення Печерського районного суду м. Києвавід 06 листопада 2024 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складений 14 травня 2025 року.
Суддя-доповідач Таргоній Д.О.
Судді: Голуб С.А.
Слюсар Т.А.