Справа № 757/59959/18-ц
№ апеляційного провадження: 22-з/824/594/2025
07 травня 2025 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді - доповідача Слюсар Т.А.,
суддів: Голуб С.А., Таргоній Д.О.,
за участю секретаря судового засідання Гладкої І.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву адвоката Скирди Владислава Євгеновича в інтересах ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення,
у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до акціонерного товариства «Райффазен Банк Аваль», треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бадахов Юрій Назірович, ОСОБА_2 про визнання виконавчого напису нотаріусу таким, що не підлягає виконанню,-
У грудні 2018 року ОСОБА_1 звернувся у суд із позовом до АТ «Райффазен Банк Аваль» про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 27 жовтня 2020 року клопотання представника особи, яка не брала участь у справі - ОСОБА_2 , про заміну відповідача з АТ «Райфайзен Банк Аваль» на нового кредитора та іпотекодержателя за зобов'язаннями ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , задоволено частково.
З посиланням на те, що питання заміни відповідача на належного чи залучення в якості співвідповідача згідно положень процесуального закону може бути вирішено лише за клопотанням позивача, який про таке не клопотав, тому суд до участі у справі залучив ОСОБА_2 , як нового кредитора за кредитним договором, укладеним з ОСОБА_1 та іпотекодержателя його майна за іпотечним договором, у якості третьої особи (а.с.191-194 т.1).
Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 31 січня 2022 року позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано виконавчий напис, вчинений 27 серпня 2018 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бадаховим Ю.Н. та зареєстрований в реєстрі за № 2416, яким звернуто стягнення на нежилі приміщення (номер-апартаменти з кухнею) № НОМЕР_1 , розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , та запропоновано за рахунок коштів, отриманих від реалізації даного нерухомого майна, задовольнити вимоги АТ «Райффайзен Банк Аваль» щодо погашення заборгованості за кредитним договором № 014/0054/74/45897 від 16 лютого 2006 року, таким, що не підлягає виконанню. Стягнуто з АТ «Райффайзен Банк Аваль» на користь ОСОБА_1 1 057 грн 20 коп у відшкодування судових витрат. Заходи забезпечення позову, вжиті на підставі ухвали Печерського районного суду м. Києва від 05 грудня 2018 року, продовжують діяти протягом дев'яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.
Не погодившись з указаним рішенням ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу.
Постановою Київського апеляційного суду від 16 лютого 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення. Рішення Печерського районного суду м. Києва від 31 січня 2022 року залишено без змін.
23 вересня 2024 року на адресу Київського апеляційного суду надійшла заява адвоката Скирди В.Є. в інтересах ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення, в якій він просив стягнути на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати в розмірі 248 000 грн.
Заява обґрунтована тим, що ухвалюючи у справі судове рішення суд апеляційної інстанції не вирішив питання про розподіл судових витрат.
Вказує, що у зв'язку із поданням скаржницею апеляційної скарги позивачем понесені витрати в розмірі 248 000 грн. Розрахунок витрат та докази було долучено до відзиву на апеляційну скаргу.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 11 листопада 2024 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення відмовлено.
Постановою Верховного Суду від 19 березня 2025 року ухвалу Київського апеляційного суду від 11 листопада 2024 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
У судовому засіданні адвокат Скирда В.Є. в інтересах ОСОБА_1 просив задовольнити заяву про ухвалення додаткового рішення та стягнути понесені позивачем витрати на правничу допомогу під час апеляційного провадження на третю особу - ОСОБА_2 .
Інші учасники справи в судове засідання не з'явилися, про призначене судове зсідання повідомлялися належно, у зв'язку з чим колегія суддів вважає за можливе розглядати справу за їх відсутності.
Розглянувши заяву про ухвалення додаткового рішення, апеляційний суд приходить до висновку про відмову в її задоволенні, виходячи з наступного.
Згідно частина 1 статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати; 4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу.
Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву (частина 8 статті 141 ЦПК України).
Основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема: змагальність сторін; диспозитивність відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункти 4, 5, 12 частини 3 статті 2 ЦПК України).
Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу (частини 1 - 2 статті 133 ЦПК України).
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частини третя-п'ята статті 137 ЦПК України).
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 6 статті 137 ЦПК України).
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина 4 статті 263 ЦПК України).
У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 в справі № 755/9215/15-ц (провадження №14-382цс19) зазначено, що:
"Із запровадженням з 15 грудня 2017 року змін до ЦПК України законодавцем принципово по новому визначено роль суду у позовному провадженні, а саме: як арбітра, що надає оцінку тим доказам та доводам, що наводяться сторонами у справі, та не може діяти на користь будь-якої із сторін, що не відповідатиме основним принципам цивільного судочинства.
Відповідно до пунктів 1, 2, 4, 5, 6, 12 частини 3 статті 2 ЦПК України, основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема, верховенство права; повага до честі і гідності, рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом; змагальність сторін; диспозитивність; пропорційність; відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Зі змісту статей 10, 11, 12, 13 ЦПК України в узагальненому вигляді, при вирішенні цивільного спору, у тому числі і при вирішенні питання щодо розподілу судових витрат, суд керується Конституцією України, законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, застосовує інші правові акти, враховує завдання цивільного судочинства, забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами, особливості предмета спору та ціну позову, складність справи, її значення для сторін та час, необхідний для розгляду справи, покладення доведення обставин, які мають значення для справи, саме сторонами, права яких є рівними, як і покладення саме на кожну сторону ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій та з урахуванням меж заявлених вимог та заперечень та обсягу поданих доказів.
При розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань (частина 1 статті 182 ЦПК України).
Тобто, саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.
Це підтверджується і такими нормами ЦПК України.
Відповідно до частини 1 статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин 5 та 6 статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов'язок обґрунтування наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов'язок доведення їх неспівмірності".
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина 1 статті 81 ЦПК України).
Так, до відзиву на апеляційну скаргу адвокатом Скирдою В.Є. долучено договір про надання правничої допомоги від 30 січня 2023 року та орієнтований (попередній) розрахунок судових витрат, які позивач поніс і очікує понести у зв'язку з розглядом справи № 757/59959/18 від 16 лютого 2023 року на суму 248 000 грн (а.с. 57-59 т.2).
Відповідно до вказаного орієнтовного (попереднього) розрахунку адвокатом зазначено наступні види робіт:
- підготовка та подання клопотання про ознайомлення з матеріалами справи, узгодження дати та часу ознайомлення - 2 год на суму - 8 000 грн;
- ознайомлення з матеріалами апеляційного провадження в Київському апеляційному суді - 3 год на суму 12 000 грн;
- аналіз матеріалів, формування правової позиції - 20 год (07.02.2023-16.02.2023) на суму 80 000 грн;
- підготовка відзиву на апеляційну скаргу, формування додатків, направлення учасникам провадження (07.02.2023-16.02.2023) - 15 год на суму 60 000 грн;
- підготовка клопотань та заперечень на клопотання, додаткових пояснень - на суму 4 000 грн;
- участь представника в судовому засіданні на суму 16 000 грн;
- гонорар успіху - 80 000 грн.
Одночасно колегія суддів зауважує, що адвокат Скирда В.Є. зазначаючи, що витрати на професійну правничу допомогу є фактично понесеними станом на момент подання відзиву на апеляційну скаргу й складають 248 000 грн не довів, що вказана сума є узгоджена з клієнтом, оскільки орієнтовний (попередній) розрахунок не підписаний ОСОБА_1 (а.с. 57 т. 2).
Окрім цього подаючи заяву про вирішення витрат на правничу допомогу представник позивача не долучив жодних доказів, окрім уже наявних у матеріалах справи.
Також, в судовому засіданні представник позивача адвокат Скирда В.Є. вказав, що витрати, які були понесені ОСОБА_1 під час апеляційного розгляду справи, він просить стягнути з третьої особи - ОСОБА_2 .
Згідно з положеннями ч. 1 ст. 43 ЦПК України у справах позовного провадження учасниками справи є сторони, треті особи.
Сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач (ч. 1 ст. 48 ЦПК України).
Треті особи, які не заявляють самостійних вимог, мають процесуальні права і обов'язки, встановлені статтею 43 цього Кодексу (ч. 6 ст. 53 ЦПК України).
В порядку визначеному ч. ч. 1,2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Виходячи з положень ст. 141 ЦПК України судові витрати несуть сторони у справі, в той час як процесуальний закон не передбачає покладення обов'язку щодо компенсації судових витрат понесених стороною спору, на третю особу, яка не заявляла самостійних вимог.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення заяви представника позивача про ухвалення додаткового судового рішення у справі.
Керуючись ст.ст. 141, 270 ЦПК України, суд,-
У задоволенні заяви адвоката Скирди Владислава Євгеновича в інтересах ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення відмовити.
Ухвала суду набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дати складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 12 травня 2025 року.
Суддя-доповідач:
Судді: