про самовідвід судді
13 травня 2025 року 826/4061/17
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Щавінського В.Р., розглянувши заяву судді Щавінського В.Р. про самовідвід в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства соціальної політики України, Кабінету Міністрів України про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії,
До Окружного адміністративного суду м. Києва звернувся ОСОБА_1 з позовом до Міністерства соціальної політики України, Кабінету Міністрів України з вимогами:
- визнати незаконними дії Міністерства соціальної політики України щодо подання на затвердження Кабінету Міністрів України пропозиції, що у зазначені у пункті 10 постанови Кабінету Міністрів України від 26 січня 2016 року № 760 в частині, що щорічна допомога на оздоровлення виплачується в розмірах, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 12 липня 2005 року № 562;
- визнати протиправними дії Кабінету Міністрів України, зазначені у пункті 4 постанови Кабінету Міністрів України від 26 січня 2016 року № 760 в частині, що одноразова компенсація виплачується в розмірах, установлених постановою Кабінету Міністрів України від 14 травня 2015 року № 285 "Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та визнання такими, що втратили чинність деяких постанов Кабінету Міністрів України";
- визнати протиправними дії Кабінету Міністрів України, зазначені у пункті 10 постанови Кабінету Міністрів України від 26 січня 2016 року № 760 в частині, що щорічна допомога на оздоровлення виплачується в розмірах, встановлених Постановою Кабінету Міністрів України від 12 липня 2005 року № 562;
- визнати дискримінаційними дії Кабінету Міністрів України в частині обґрунтування розміру щорічної допомоги на оздоровлення інваліду III групи 90 грн у порівнянні із розмірами щорічної грошової допомоги на оздоровлення державним службовцям, військовослужбовцям;
- визнати дискримінаційними і такими, що порушують право на достатній життєвий рівень дії Кабінету Міністрів України в частині обґрунтування розміру щорічної допомоги на оздоровлення інваліду III групи 90 грн у порівнянні із розмірами щорічної допомоги державним службовцям та іншим соціальним групам громадян;
- визнати протиправною бездіяльність Кабінету Міністрів України в частині відсутності контролю за виконанням приписів прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" щодо усунення дискримінаційного ставлення до громадян, які брали участь у ліквідації наслідків інших ядерних аварій, у ядерних випробуваннях та військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї" від 21 квітня 2016 року № 1339-VIII в частині Кабінету Міністрів України у тримісячний строк з дня набрання чинності цим Законом привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом;
- зобов'язати Міністерство соціальної політики України подати до Кабінету Міністрів України пропозиції змін до Постанови Кабінету Міністрів України від 26 жовтня 2016 року № 760 "Про затвердження Порядку виплати одноразової компенсації за шкоду, заподіяну внаслідок Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій, ядерних випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, та щорічної допомоги на оздоровлення деяким категоріям громадян" в редакції, викладеній у заяві про збільшення позовних вимог;
- зобов'язати Кабінет Міністрів України прийняти зміни до Постанови Кабінету Міністрів України від 26 жовтня 2016 року № 760 "Про затвердження Порядку виплати одноразової компенсації за шкоду, заподіяну внаслідок Чорнобильської катастрофи, інших ядерних випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, та щорічної допомоги на оздоровлення деяким категоріям громадян" в редакції, , викладеній у заяві про збільшення позовних вимог.
Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 24.09.2019, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 26.11.2019, у задоволенні позову відмовлено.
Постановою Верховного Суду від 06.07.2022 рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 24.09.2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 26.11.2019 скасовано і направлено справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.07.2022 матеріали справи прийнятті до провадження суддею Скочок Т.О.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.09.2022 позов залишено без розгляду на підставі пункту 4 частини першої статті 240 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС).
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 06.12.2022 ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 19.09.2022 року скасовано і направлено справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
За результатом автоматизованого розподілу, справу №826/4061/17 передано на розгляд судді Київського окружного адміністративного суду Леонтовичу А.М.
На виконання службової записки судді Леонтовича А.М. від 24.09.2024, згідно автоматизованого розподілу визначено склад колегії суддів: головуючий суддя - Леонтович А.М., судді: Лисенко В.І., Терлецька О.О.
Ухвалою суду від 23.09.2024 адміністративну справу №826/4061/17 прийнято до провадження та вирішено здійснювати розгляд за правилами загального позовного провадження колегією суддів під головуванням судді Леонтовича А.М., суддів: Лисенко В.І., Терлецької О.О. Призначено підготовче засідання на 28 жовтня 2024 року о 14.00 год. Підготовче засідання ухвалено проводити одноособово суддею Леонтовичем А.М.
22.11.2024 через Електронний суд позивач направив заяву про відвід судді Леонтовича А.М., що зареєстровано 25.11.2024 та передана судді для розгляду 25.11.2024.
Ухвалою суду від 25.11.2024 визнано необґрунтованою заяву позивача - ОСОБА_1 про відвід судді від 22.11.2024.
Матеріали адміністративної справи № 826/4061/17 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства соціальної політики України, Кабінету Міністрів України про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії - передано до відділу документального забезпечення і контролю (канцелярії) Київського окружного адміністративного суду для визначення складу суду для вирішення питання про відвід відповідно до вимог частини 1 статті 31 Кодексу адміністративного судочинства України.
За результатом автоматизованого розподілу, справу №826/4061/17 передано на розгляд судді Київського окружного адміністративного суду Кушновій А.О.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 29.11.2024 у задоволенні заяви позивача ОСОБА_1 від 22.11.2024 про відвід судді Леонтовича А.М. від розгляду адміністративної справи № 826/4061/17 - відмовлено.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 05.12.2024 заяву про самовідвід судді Леонтовича А.М. задоволено та передано адміністративну справу №826/4061/17 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства соціальної політики України, Кабінету Міністрів України про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії до Відділу документального забезпечення і контролю (канцелярії) Київського окружного адміністративного суду для визначення складу суду в порядку, встановленому частиною першою статті 31 Кодексу адміністративного судочинства України.
За результатом автоматизованого розподілу, справу №826/4061/17 передано на розгляд судді Київського окружного адміністративного суду Щавінському В.Р.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 14.12.2024 прийнято до провадження справу № 826/4061/17 та визначено, що справа буде розглядатися за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання на 24.02.2025 о 11:00 год.
До суду від позивача надійшло клопотання про зупинення провадження у даній адміністративній справі. Підставою для зупинення позивача зазначає, що він звернувся до Шостого апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою на ухвалу про відмову в забезпечені позову від 22.01.2025. Позивач просить не розглядати дану справу до закінчення апеляційного розгляду його апеляційної скарги на ухвалу про відмову в забезпечені позову від 22.01.2025.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 26.03.2025 відмовлено у задоволенні клопотання позивача ОСОБА_1 про зупинення провадження в адміністративній справі №826/4061/17.
30.04.2025 через систему "Електронний суд" надійшла заява ОСОБА_1 про відвід судді Щавінського В.Р.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 06.05.2024 визнано заяву ОСОБА_1 про відвід судді Щавінського В.Р. у справі №826/4061/17 необґрунтованою та передано матеріали справи №826/4061/17 для вирішення питання про відвід судді Щавінського В.Р. суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу та визначений відповідно до статті 31 КАС України.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 08.05.2025 (суддя Качанова П.В.) у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід судді Київського окружного адміністративного суду Щавінського В.Р. в адміністративній справі № 826/4061/17 відмовлено.
13.05.2025 суддя Щавінський В.Р. подав заяву про самовідвід, яка обґрунтувана тим, що зокрема, із заяви ОСОБА_1 про відвід судді Щавінського В.Р. вбачається, що суддя під час розгляду даної справи порушує норми процесуального права, строки розгляду справи та відмовляє у задоволенні певних його клопотань, що на думку позивача, викликає у нього сумніви у неупередженості та об'єктивності судді.
При вирішенні питання про наявність підстав для самовідводу судді, суд виходить з наступного.
Згідно з вимогами п. 4 ч. 1 ст. 36 КАС України суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 39 КАС України, за наявності підстав, зазначених у статтях 36 - 38 цього Кодексу, суддя зобов'язаний заявити самовідвід.
Згідно з ч. 1 ст. 40 КАС України питання про самовідвід судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі.
Як вбачається зі змісту заяви про відвід судді Щавінського В.Р., то у позивача виникли сумніви у неупередженості та об'єктивності судді, оскільки на думку позивача, суддя під час розгляду даної справи протиправно відмовляє у задоволенні певних його клопотань та порушує норми процесуального права, строки розгляду даної адміністративної справи.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлює право на справедливий судовий розгляд. Кожна людина при визначенні її громадських прав та обов'язків або при висуненні проти неї будь-якого обвинувачення, має право на справедливий і відкритий розгляд впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.
Відтак, ЄСПЛ розрізняє чи в конкретній справі існує яке-небудь переконання або особиста зацікавленість даного судді, та вимоги чи суддя забезпечує достатню гарантію, щоб виключити підозру в цьому (рішення у справах Piersac vs Belgium, Grieves vs UK).
Крім того, згідно принципу, який є стабільним та викладеним в Рішенні ЄСПЛ у справі Le , Van Leuveni De Meyere vs Belgium, суд має бути неупередженим і безстороннім.
У справі «П'єрсак проти Бельгії» (Piersac vs Belgium) ЄСПЛ висловив позицію, згідно з якою, незважаючи на той факт, що безсторонність зазвичай означає відсутність упередженості, її відсутність або, навпаки, наявність може бути перевірено різноманітними способами.
У даному контексті можна провести розмежування між суб'єктивним підходом, який відображає особисте переконання даного судді у конкретній справі, та об'єктивним підходом, який визначає, чи були достатні гарантії, щоб виключити будь-які сумніви з цього приводу. Таким чином, на основі вищезазначеного слід зробити висновок, що при оцінці безсторонності суду слід розмежовувати суб'єктивний та об'єктивний аспект.
Щодо суб'єктивної складової даного поняття, то у справі «Хаушильд проти Данії» зазначається, що ЄСПЛ потрібні докази фактичної наявності упередженості судді для відсторонення його від справи. Причому суддя вважається безстороннім, якщо тільки не з'являються докази протилежного. Таким чином, існує презумпція неупередженості судді, а якщо з'являються сумніви щодо цього, то для його відводу в ході об'єктивної перевірки має бути встановлена наявність певної особистої заінтересованості судді, певних його прихильностей, уподобань стосовно однієї зі сторін у справі. При цьому враховується думка сторін, однак вирішальними є результати об'єктивної перевірки.
Стосовно об'єктивної неупередженості у справі «Фей проти Австрії» ЄСПЛ вказав, що вона полягає у відсутності будь-яких законних сумнівів в тому, що її забезпечено та гарантовано судом, а для перевірки на об'єктивну неупередженість слід визначити, чи є факти, які не залежать від поведінки судді, що можуть бути встановлені та можуть змусити сумніватися у його неупередженості. Мова йде про ту довіру, яку суди у демократичному суспільстві повинні апріорі викликати в учасників процесу.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини при вирішенні того, чи є у справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним же є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими (рішення у справі "Ветштайн проти Швейцарії" (Wettstein v. Switzerland), п. 44; та рішення у справі "Ферантелі та Сантанжело проти Італії" (Ferrantelli and Santangelo v. Italy), від 7 серпня 1996 року, п. 58).
З огляду на це, навіть зовнішні прояви можуть мати певну важливість або, іншими словами, "правосуддя повинно не тільки чинитися, повинно бути також видно, що воно чиниться" (рішення у справі "Де Куббер проти Бельгії" (De Cubber v. Belgium), від 26 жовтня 1984 року, п. 26).
Важливим питанням є довіра, яку суди повинні вселяти в громадськість у демократичному суспільстві (вищевказане рішення у справі "Ветштайн проти Швейцарії" (Wettstein v. Switzerland) та рішення у справі "Кастілло Альгар проти Іспанії" (Castillo Algar v. Spain), від 28 жовтня 1998 року, п. 45).
Такі ж самі висновки містяться в рішенні Європейського суду з прав людини від 09 листопада 2006 року у справі "Білуха проти України" (заява №33949/02).
Зокрема у рішенні у справі "Пуллар проти Сполученого Королівства", яким Європейський суд з прав людини вказав те, що у кожній окремій справі слід визначити, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про те, що суд не є безстороннім.
Вимога "безсторонності", згідно з прецедентною судовою практикою Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Білуха проти України", "Салов проти України", "Мироненко проти України", "Фельдман проти України") характеризується двома критеріями: по-перше, суд (суддя) повинні бути суб'єктивно вільним від упередженості чи зацікавленості у результаті розгляду справи; по-друге, бути об'єктивно безстороннім тобто, суд повинен гарантувати виключення будь-якого обґрунтованого сумніву стосовно його безсторонності.
Пунктом 2 Бангалорських принципів поведінки суддів, які схвалені резолюцією 2006/23 Економічної і Соціальної Ради ООН від 27 липня 2006 року зазначено, що суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, якщо для нього є неможливим винесення об'єктивного рішення у справі, або в тому випадку, коли у стороннього спостерігачів могли б виникнути сумніви в його неупередженості.
Виходячи з цих принципів, суддя зобов'язаний заявити самовідвід для забезпечення принципу безсторонності судді, а не сприяти складенню протоколу про адміністративне правопорушення щодо заявника за неповагу до суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» кожному гарантується захист його прав, свобод та законних інтересів незалежним і безстороннім судом, утвореним відповідно до закону.
Отже, право на подання заяви про відвід (самовідвід) судді є однією з гарантій законності здійснення правосуддя і об'єктивності та неупередженості розгляду справи, оскільки ст.6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини закріплено основні процесуальні гарантії, якими може скористатись особа при розгляді її позову в національному суді і до яких належить розгляд справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Так як позивачем у справі №826/4061/17 ОСОБА_1 умисно створені підстави та обставини за яких, у випадку продовження розгляду справи головуючим суддею Щавінським В.Р., може виникнути обґрунтований сумнів у безсторонності та неупередженості судді при розгляді вказаної справи, зокрема, що суд у складі головуючого судді Щавінського В.Р. за створених позивачем ОСОБА_1 обставин, зможе ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення у даній справі, хоча і не існує доказів в упередженості та зацікавленості судді, а тому, задля виключення сумнівів, суд дійшов висновку про задоволення самовідводу головуючого судді у даній справі.
Керуючись статтями 36, 39-41, 241-243, 248, 256, 294 КАС України, суд
Заяву судді Київського окружного адміністративного суду Щавінського В.Р. про самовідвід у справі №826/4061/17 - задовольнити.
Матеріали адміністративної справи №826/4061/17 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства соціальної політики України, Кабінету Міністрів України про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії, - передати до відділу документального забезпечення і контролю (канцелярії) Київського окружного адміністративного суду для визначення складу суду у відповідності до вимог частини 1 статті 31 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не підлягає оскарженню. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.
Суддя Щавінський В.Р.