про відмову в забезпеченні позову
13 травня 2025 року Справа 320/4982/25
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Войтович І.І., розглянувши у порядку письмового провадження заяву про забезпечення позову в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 у якому просить суд:
- визнати протиправними та скасувати рішення ІНФОРМАЦІЯ_1 , оформлене протоколом Комісії для розгляду питань надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період від 15 січня 2025 року № 3 про відмову у наданні ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_1 повторно розглянути питання щодо оформлення йому довідки про відстрочку від призову на військову службу за мобілізацією ОСОБА_1 .
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 03.02.2025 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 03.02.2025 позивачу відмовлено у вжитті заходів забезпечення позову.
18.04.2025 до відділу діловодства суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» від представника позивача надійшла заява про вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони ІНФОРМАЦІЯ_1 вчиняти дії, пов'язані з мобілізацією ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ), до набрання законної сили судовим рішенням у даній справі.
Разом з тим, суд зазначає, що у зв'язку з перебуванням судді Войтович І.І. у відпустці, дана заява про забезпечення позову передана судді до розгляду 12.05.2025, що підтверджується актом наявним у матеріалах справи від 12.05.2025.
Дослідивши отриману заяву про забезпечення позову, та документи додані до неї, суд зазначає наступне.
Згідно ч. 1 ст. 153 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) заява про забезпечення позову подається: 1) до подання позовної заяви - до суду, до якого має бути подано позов за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом; 2) одночасно з пред'явленням позову - до суду, до якого подається позов за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом; 3) після відкриття провадження у справі - до суду, у провадженні якого перебуває справа.
Частиною 1 статті 154 КАС України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Відповідно до ч. 2 ст. 150 КАС України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
За правилами ч. 1, ч. 2 ст. 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
При цьому, суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Таким чином, процесуальний закон наділяє суд повноваженнями на вжиття заходів забезпечення позову шляхом, зокрема й шляхом зупинення дії індивідуального акта.
Однак, передумовою для вжиття таких заходів з урахуванням положень ч. 2 ст. 151 КАС України є існування та встановлення судом обставин, визначених ч. 1, ч. 2 ст. 150 КАС України.
Забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи по суті позовних вимог, визначених Кодексом адміністративного судочинства України, заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 21.11.2018 у справі №826/8556/17, від 24 квітня 2019 року у справі № 826/10936/18, від 29 січня 2020 року у справі № 640/9167/19, від 20 травня 2021 року у справі № 640/29749/20.
В обґрунтування поданої заяви позивач вказує, що є очевидна небезпека заподіяння шкоди його правам, свободам та інтересам, оскільки відповідач спірним рішенням відмовив позивачу у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період, та повідомив позивача, що він підлягає призову на військову службу на загальних підставах. Відповідно, враховуючи відмову у наданні відстрочки від призову на військову службу відповідачем було вручено представнику позивача 30.01.2025 повістку про явку позивача до ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Представник позивача зазначає, що наведене свідчить про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у цій справі, позаяк, без вжиття заходів забезпечення позову, про які він просить, мобілізаційні заходи щодо позивача будуть завершені, і його буде в подальшому мобілізовано.
Разом з цим, у разі мобілізації позивача, він набуде іншого статусу і втратить право на відстрочку. Крім того, наслідком не проходження військово-лікарської комісії є притягнення особи до адміністративної та кримінальної відповідальності.
Таким чином, направлення позивача на ВЛК за наявності підстав для отримання ним відстрочки від призову на військову службу може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, ефективний захист та поновлення прав позивача в разі задоволення позову
Дослідивши заяву про забезпечення позову та наведені в ній обґрунтування для вжиття відповідних заходів, підстави в їх сукупності, провівши аналіз положень чинного законодавства України, що регулює порядок забезпечення позову, суд дійшов наступних висновків.
Суд зазначає, що перевірка наявності обставин порушених прав та законних інтересів позивача діями чи бездіяльністю відповідача з підстав зазначених та заявлених представником позивача у позові та заяві про забезпечення позову, перевірка порушення відповідачем положень діючого законодавства під час прийняття рішення про відмову у наданні відстрочки від призову на військову службу, є обов'язком суду під час вирішення справи по суті та на час розгляду заяви про забезпечення позову, такі дії є фактично надання судом правової оцінки спірним діям чи бездіяльності відповідача до ухвалення рішення по суті.
Також, суд зазначає, що зазначенні обґрунтування застосування заходів забезпечення позову з підстав того, що відповідач може призвати ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації в особливий період, та можливе присвоєння нового статусу не є належним доводом та обґрунтуванням підстав подання заяви про забезпечення позову враховуючи положення діючого законодавства щодо дій ТЦК під час оголошеного в країні воєнного стану, які відповідно підлягають перевірці судом в межах поданого позивачем позову до суду. Спірне рішення комісії про відмову у наданні відстрочки від призову на військову службу та вручення повістки ще не є доводами та явними свідченнями того, що відносно ОСОБА_1 можуть вживатись протиправні заходи мобілізаційного характеру.
Суд зазначає також, що дії чи бездіяльність щодо відмови у наданні відстрочки від призову на військову службу не є достатнім доводом очевидності протиправності таких дій чи бездіяльності відповідача та тому, що після задоволення позову, права позивача не будуть поновлені.
Під час розгляду даної заяви про забезпечення позову суд застосовує висновки Верховного Суду викладені у постановах від 16 травня 2019 року у справі № 826/14303/18, від 12 лютого 2020 року у справі № 640/17408/19 та від 27 лютого 2020 року у справі № 640/16242/19, в яких зазначено щодо наявності очевидних ознак протиправності оспорюваного рішення та порушення таким рішенням прав, свобод або інтересів осіб, які звернулися до суду, що такі ознаки повинні, насамперед, існувати поза обґрунтованим сумнівом (beyond reasonable doubt). Тобто, суд, який застосовує заходи забезпечення позову з цих підстав повинен бути переконаний у тому, що відповідне рішення явно суперечить вимогам закону за критеріями, визначеними частиною другою статті 2 КАС України, порушує права, свободи або інтереси позивача і вжиття заходів забезпечення позову є дієвим способом запобігання істотним та реальним негативним наслідкам таких порушень. В іншому випадку, висновки суду про наявність очевидних ознак протиправності оспорюваного рішення та порушення ним прав, свобод чи інтересів позивача до розгляду справи по суті, свідчать про наперед сформовану судом правову позицію у справі.
Аналогічний правовий висновок викладений в абз. 4 п. 17 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України № 2 від 06.03.2008, згідно із яким вказано, що судом фактично ухвалюється рішення без розгляду справи по суті, що не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову.
Оскільки наявності підстав для вжиття заходів забезпечення позову до суду не доведено, заява є не обґрунтованою та не підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 150-157, 243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Відмовити представнику позивача Лисюк О.В. у задоволенні заяви про забезпечення позову в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії.
2.Копію ухвали суду надіслати (вручити, надати) учасникам справи (їх представникам).
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали.
Суддя Войтович І. І.