про відмову в задоволенні відводу судді
13 травня 2025 року 320/46492/24
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Щавінського В.Р., розглянувши в порядку письмового провадження заяву позивача ОСОБА_1 про відвід судді Скрипки І.М. в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Київського національного університету імені Тараса Шевченка, Міністерства освіти і науки України та Секретаріату уповноваженого Верховної Ради України з прав людини про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 31.07.2024 звернувся через підсистему "Електронний суд" до суду з позовом (у зв'язку з надмірним навантаженням зареєстрований 11.10.2024) до Київського національного університету імені Тараса Шевченка, Міністерства освіти і науки України та Секретаріату уповноваженого Верховної Ради України з прав людини з вимогами:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача-1 (Київський національний університет імені Тараса Шевченка) щодо:
ненадання запитуваної інформації у відповідь на заяву від 05.05.2024;
непроведення розгляду і невирішення питань із заяви від 05.05.2024 у строк, який встановлений законом;
- визнати протиправною бездіяльність відповідача-2 (Міністерство освіти і науки України) щодо:
ненадання запитуваної інформації у відповідь на заяву від 05.07.2024;
непроведення розгляду і невирішення питань із заяви від 05.07.2024 у строк, який встановлений законом;
- визнати протиправною бездіяльність відповідача-3 (Уповноважений Верховної Ради України з прав людини) щодо невідкриття провадження за скаргою від 04.06.2024 і не складення протоколу про адміністративне порушення;
- зобов'язати відповідача-1 (Київський національний університет імені Тараса Шевченка) і відповідача-2 (Міністерство освіти і науки України) надати інформацію у відповідь на заяви від 05.05.2024 і 05.07.2024, а саме:
чи притягався до відповідальності за плагіат (крадіжку і публікацію під власним іменем результатів дипломної роботи ОСОБА_1 ) декан факультету психології Київського національного університету імені Тараса Шевченка Даниюк Іван Васильович;
результати роботи Постійної комісії Вченої ради з питань етики Київського національного університету імені Тараса Шевченка щодо притягнення до відповідальності декана ОСОБА_2 за плагіат (крадіжку і публікацію під власним іменем результатів дипломної роботи ОСОБА_1 );
- зобов'язати Відповідача-3 (Уповноважений Верховної Ради України з прав людини) повторно розглянути скаргу від 04.06.2024 і відкрити провадження за цією скаргою.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 25.10.2024 позовну заяву повернуто на підставі пункту 6 частини четвертої статті 169 Кодексу.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 03.04.2025 апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задоволено.
Ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 25.10.2024 - скасовано.
Справу направлено до Київського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.
23.04.2025 справа надійшла до Київського окружного адміністративного суду, що підтверджено супровідним листом Шостого апеляційного адміністративного суду від 10.04.2025.
28.04.2025 від позивача через підсистему "Електронний суд" надійшла заява про відвід судді Київського окружного адміністративного суду Скрипки І.М. від розгляду цієї справи.
В обґрунтування заяви позивач зазначає, що у жовтні 2024 року позивач звернувся з адміністративним позовом до Київського національного університету імені Тараса Шевченка, Міністерства освіти і науки України та Секретаріату уповноваженого Верховної Ради України з прав людини про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії. 25.10.2024 його позовну заяву було повернуто, як стверджує заявник, з надуманих причин. 03.04.2025 колегія суддів Шостого апеляційного суду ухвалу про повернення позовної заяви скасувала. На переконання позивача, суддя Скрипка І.М. створює йому штучні перешкоди у доступі до суду.
Вважає, що подальший розгляд справи цим складом суду призведе до появи інших перешкод з боку судді, до якого у позивача, як він стверджує, втрачена довіра.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 12.05.2025 визнано необґрунтованим відвід судді Київського окружного адміністративного суду Скрипки І.М. у справі №320/46492/24, матеріали адміністративної справи №320/46492/24 передано до відділу документального забезпечення і контролю (канцелярії) Київського окружного адміністративного суду для визначення складу суду для вирішення питання про відвід у відповідності до вимог частини 1 статті 31 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями вирішення питання про відвід судді Скрипки І.М. здійснюється суддею Щавінським В.Р.
За змістом частини 8 статті 40 КАС України суддя, якому передано на вирішення заяву про відвід, вирішує питання про відвід в порядку письмового провадження. За ініціативою суду питання про відвід може вирішуватися у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неявка учасників справи у судове засідання, в якому вирішується питання про відвід, не перешкоджає розгляду судом питання про відвід.
З урахуванням зазначеного, суд дійшов висновку про можливість здійснення розгляду заяви позивача ОСОБА_1 про відвід судді Київського окружного адміністративного суду Скрипки І.М. у адміністративній справі № 320/46492/24 у порядку письмового провадження.
Підстави для відводу (самовідводу) судді наведені у статті 36 Кодексу адміністративного судочинства України.
Так, відповідно до частини першої статті 36 цього Кодексу суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу): 1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі; 2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи; 3) якщо він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді; 5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу.
Згідно із частиною другою цієї статті КАС України суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу (недопустимість повторної участі судді в розгляді адміністративної справи).
Відповідно до положень частин першої-третьої статті 39 КАС України за наявності підстав, зазначених у статтях 36-38 цього Кодексу, суддя, секретар судового засідання, експерт, спеціаліст, перекладач зобов'язані заявити самовідвід. За цими самими підставами їм може бути заявлено відвід учасниками справи. Відвід (самовідвід) повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження. Заявляти відвід (самовідвід) після цього дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів з дня, коли заявник дізнався про таку підставу.
Аналіз вказаних норм свідчить про те, що Кодексом адміністративного судочинства України чітко визначені підстави для відводу (самовідводу) судді, а також порядок здійснення такого відводу (самовідводу). При цьому, особа, яка заявляє відвід судді, має навести конкретні обставини, які можуть викликати сумнів у неупередженості, і такі обставини мають бути доведеними.
Головна мета відводу - гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи.
За змістом статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 у рішенні Європейського суду з прав людини "Ветштайн проти Швейцарії" викладено правовий висновок відповідно до якого суд у межах своїх повноважень має бути неупередженим. Неупередженість зазвичай означає відсутність упередженості або суб'єктивного ставлення, що може бути оцінене багатьма способами.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 09.11.2009 у справі "Білуха проти України" зазначено, що у кожній окремій справі слід вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу й такий ступінь, що свідчать про небезсторонність суду". Стосовно відводу (як права сторони його ініціювати) вказано, що "особиста безсторонність суду презумується, поки не надано доказів протилежного". Безумовно, сторони можуть побоюватися, що суддя є небезстороннім, але "вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими.
Відповідно до Основних принципів незалежності судових органів (схвалених резолюціями 40/32 та 40/146 Генеральної Асамблеї ООН від 29.11.1985 та 13.12.1985), незалежність судових органів гарантується державою і закріплюється в конституції або законах країни. Усі державні та інші установи зобов'язані шанувати незалежність судових органів і дотримуватися її. При цьому, не повинно мати місця неправомірне чи несанкціоноване втручання в процес правосуддя.
Згідно Бангалорських принципів діяльності судді, затверджених резолюцією 2006/23 Економічної та Соціальної Ради ООН від 27.07.2006, суддя повинен виконувати свою професійну функцію незалежно, виходячи з власної оцінки фактів та відповідно до свідомого розуміння закону, не зважаючи при цьому на будь-які зовнішні впливи, стимули, тиски, загрози чи втручання, прямі або непрямі, хоч би від кого вони йшли і хоч би якими були їхні причини.
З аналізу практики Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), вбачається, що останнім визначено концептуальні підходи до тлумачення статті 6 Конвенції з прав людини та основоположних свобод, представивши не лише змістовні характеристики неупередженості, але й її суб'єктивні та об'єктивні компоненти.
Так, у справі "П'єрсак проти Бельгії" ЄСПЛ висловив позицію, згідно з якою, незважаючи на той факт, що безсторонність зазвичай означає відсутність упередженості, її відсутність або, навпаки, наявність може бути перевірено різноманітними способами.
На думку ЄСПЛ, можна провести розмежування між суб'єктивним підходом, який відображає особисте переконання даного судді у конкретній справі, та об'єктивним підходом, який визначає, чи були достатні гарантії, щоб виключити будь-які сумніви з цього приводу.
Таким чином, на основі вищезазначеного, слід зробити висновок, що при оцінці безсторонності суду слід розмежовувати суб'єктивний та об'єктивний аспект.
Щодо суб'єктивної складової цього поняття, то у справі "Хаушильд проти Данії" зазначається, що ЄСПЛ потрібні докази фактичної наявності упередженості судді для відсторонення його від справи. Причому суддя вважається безстороннім, якщо тільки не з'являються докази протилежного. Таким чином, існує презумпція неупередженості судді, а якщо з'являються сумніви щодо цього, то для його відводу в ході об'єктивної перевірки має бути встановлено наявність певної особистої заінтересованості судді, певних його прихильностей, уподобань стосовно однієї зі сторін у справі. При цьому враховується думка сторін, однак вирішальними є результати об'єктивної перевірки.
Стосовно об'єктивної неупередженості у справі "Фей проти Австрії" ЄСПЛ вказано, що вона полягає у відсутності будь-яких законних сумнівів в тому, що її забезпечено та гарантовано судом, а для перевірки на об'єктивну неупередженість слід визначити, чи є факти, які не залежать від поведінки судді, що можуть бути встановлені та можуть змусити сумніватися у його неупередженості.
Суд звертає увагу на те, що для відведення судді необхідно обґрунтувати наявність обставин, які об'єктивно можуть вказувати на можливу упередженість чи порушення принципу безсторонності.
Отже, не може бути підставою для відводу судді заява, яка містить лише припущення про існування обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності такого судді, не підтверджених жодними належними і допустимими доказами.
Аналогічна правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду в ухвалі від 10.05.2018 в адміністративній справі №800/592/17 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 73903174).
Розглянувши заяву ОСОБА_1 про відвід судді Скрипки І.М., проаналізувавши наведені позивачем аргументи, суд вважає їх необґрунтованими, оскільки вмотивованих доводів та доказів упередженості судді Скрипки І.М. в подальшому розгляді справи, позивач не навів та не надав.
Враховуючи викладені в обґрунтування поданої заяви про відвід судді, суд дійшов висновку, що доводи заявника ґрунтуються на його незгоді з прийнятими процесуальними рішеннями та діями в межах розгляду справи.
Суд зазначає, що згідно з роз'ясненням Пленуму Верховного Суду України в п.10 Постанови №8 від 13 червня 2007 року "Про незалежність судової влади", процесуальні дії судді, законність і обґрунтованість рішень суду можуть бути предметом розгляду лише в апеляційному та касаційному порядку, визначеному процесуальним законом, відповідно, незгода сторони з винесеним суддею судовим рішенням, а так само прийняття суддею процесуальних рішень, розгляд суддею клопотань сторін по справі, не може бути підставою для відводу судді, а має наслідком право сторони на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення.
При цьому, незгода особи, яка бере участь у справі, з процесуальними діями судді під час судового розгляду справи є підставою для оскарження прийнятих за результатами розгляду справи рішень в апеляційному чи касаційному порядку. Оцінку процесуальним діям суду можуть надавати лише суди вищих інстанції.
Крім того, відповідно до правових позицій, висловлених Верховним Судом в ухвалах від 31.10.2023 у справі № 990/278/23, від 23.11.2023 у справі № 380/17241/22 не може бути підставою для відводу судді заява, яка містить лише припущення про існування обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді, не підтверджених жодними належними і допустимими доказами.
Також суд вважає наголосити на тому, що необґрунтоване усунення судді від участі у розгляді певної справи є так само порушенням права на справедливий суд, як і незадоволення обґрунтованої заяви про відвід судді.
Інших підстав, передбачених статтями 36 та 37 Кодексу адміністративного судочинства України для відводу судді Скрипки І.М., які б підтверджували наявність обставин, що викликають сумнів у його неупередженості, судом не встановлено.
За таких обставин, підстави для задоволення заяви позивача ОСОБА_1 про відвід судді Київського окружного адміністративного суду Скрипки І.М. відсутні.
На підставі викладеного, керуючись статтями 36-37, 39, 40, 243, 248, 294 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
У задоволенні заяви позивача ОСОБА_1 про відвід судді Київського окружного адміністративного суду Скрипки І.М. в адміністративній справі №320/46492/24 - відмовити.
Копію ухвали надіслати (видати) учасникам справи.
Ухвала набирає законної сили після її проголошення. Ухвала за наслідками розгляду питання про відвід окремо не оскаржується. Заперечення проти неї може бути включене до апеляційної чи касаційної скарги на рішення чи ухвалу суду, прийняті за наслідками розгляду справи.
Суддя Щавінський В.Р.