13 травня 2025 року ЛуцькСправа № 140/1372/25
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді Димарчук Т.М.,
розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (далі - ГУ ПФУ у Волинській області, відповідач) про визнання протиправними дій щодо переведення на пенсію за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні за 2017-2019 роки; зобов'язання здійснити нарахування та виплату пенсії за віком відповідно до ч. 2 ст. 40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні за три роки, що передують року звернення за призначенням пенсії (2022-2024 роки) з дня подання заяви (23 січня 2025 року).
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач перебуває на обліку в ГУ ПФУ у Волинській області та отримував пенсію за вислугу років відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення».23 січня 2025 року позивач звернувся до пенсійного органу з письмовою заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», досягнувши необхідного пенсійного віку та надавши пакет документів для призначення пенсії.
Однак, для розрахунку розміру пенсії позивача було взято показник середньої заробітної плати по Україні за 2017-2019 роки, як для перерахунку пенсії, а не згідно до норм частини другої статті 40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", визначеної для призначення нової пенсії, із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні за 2022-2024 роки (за три роки, що передували року звернення за призначенням пенсії).
Позивач вказує, що аналіз наведених норм свідчить про те, що частиною третьою статті 45 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" регламентовано порядок переведення з одного виду пенсії, призначеної саме за цим Законом, на інший. Показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Однак, позивачу було призначено пенсію за вислугу років за нормами Закону України “Про пенсійне забезпечення», який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, а за призначенням пенсії відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" він звернувся вперше.
З наведених підстав вважає, що має право на призначення пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників у галузі економіки України за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії за віком, тобто за 2022-2024 роки, натомість дії відповідача є неправомірними та такими, що не відповідають діючому законодавству, порушують його конституційне право на пенсійне забезпечення у відповідному розмірі, у зв'язку із чим просить позов задовольнити в повному обсязі.
Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2025 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
У відзиві на позовну заяву від 02 травня 2025 року, відповідач позовних вимог не визнав, мотивуючи тим, що позивач з 21 січня 2020 року отримує пенсію за вислугу років, призначену згідно Закону України “Про пенсійне забезпечення».
Позивач 23 січня 2025 року звернувся до пенсійного органу із заявою щодо переведення з пенсії за вислугу років на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з доданими до неї документами. Розглянувши заяву позивача, Головним управлінням пенсія за віком ОСОБА_1 обчислена із застосуванням показника середньої заробітної плати по Україні за 2017-2019, який був збільшений на коефіцієнт показника заробітної плати.
Відповідно до частини 3 статті 45 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» при переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині 1 статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.
Частиною 4 статті 42 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що у разі, якщо застрахована особа після призначення пенсії продовжувала працювати, перерахунок пенсії проводиться з урахуванням не менш як 24 місяців страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) пенсії. За бажанням пенсіонера перерахунок пенсії проводиться із заробітної плати за періоди страхового стажу, зазначені в частині 1 статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) пенсії.
У випадках, якщо застрахована особа після призначення (перерахунку) пенсії має менш як 24 місяці страхового стажу, перерахунок пенсії проводиться з урахуванням набутого страхового стажу та заробітної плати, з якої призначено (попередньо перераховано) пенсію.
Відповідач вказує, що положення статті 40 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» застосовуються саме при призначенні пенсії. У даному випадку має місце переведення з одного виду пенсії на інший.
Оскільки пенсія позивачу призначена в 2020 році за Законом України “Про пенсійне забезпечення», а з 23 січня 2025 року було здійснено перехід на пенсію за віком відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», застосовувати частину другу статті 40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" немає законних підстав.
Вказав, що відповідно до частини 3 статті 45 Закону України № 1058-IV переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду. Враховуючи викладене, для застосування нової середньої заробітної плати по Україні за 2022-2024 роки, немає підстав. У зв'язку з чим просить у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення з таких мотивів та підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 21 січня 2020 року було призначено пенсію за вислугу років відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення».
На підставі заяви позивача від 23 січня 2025 року про призначення пенсії за віком, ГУ ПФУ у Волинській області прийнято рішення №033050003192 про переведення ОСОБА_1 з 23 січня 2025 року на пенсію за віком відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (а.с.6).
Позивач, вважаючи дії ГУ ПФУ у Волинській області щодо призначення пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні за 2017-2019 роки протиправними, звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає таке.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Законом України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року №1058-IV (далі - Закон №1058-IV) визначаються принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам.
Згідно зі статтею 1 Закону №1058-ІV пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом; пенсіонер - особа, яка відповідно до цього Закону отримує пенсію, довічну пенсію, або члени її сім'ї, які отримують пенсію в разі смерті цієї особи у випадках, передбачених цим Законом.
Згідно з положеннями статті 9 Закону №1058-ІV за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Статтею 2 Закону України №1788-XII від 5 листопада 1991 року "Про пенсійне забезпечення" (далі Закон №1788-XII) передбачено такий вид трудової пенсії як за вислугу років.
Відповідно до частини першої статті 10 Закону №1058-ІV особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.
Згідно з приписами частини другої статті 40 Закону №1058-IV, заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск : К), де: Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях; Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується ПФУ за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики. Ск - сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз 1 + Кз 2 + Кз 3 + ... + Кз n); К - страховий стаж за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи.
Частиною третьою статті 45 Закону №1058-IV встановлено, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами ПФУ.
При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.
На підставі аналізу наведених норм, суд дійшов висновку, що частиною третьою статті 45 Закону №1058-ІV визначено порядок переведення з одного виду пенсії, призначеної саме за цим Законом, на інший. Отже, показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої Законом №1058-ІV.
Як встановлено судом, та не заперечується сторонами, позивачу з 21 січня 2020 року було призначено пенсію за вислугу років відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення».
На підставі заяви позивача від 23 січня 2025 року про призначення пенсії за віком, ГУ ПФУ у Волинській області прийнято рішення №033050003192 про переведення ОСОБА_1 з 23 січня 2025 року на пенсію за віком відповідно до Закону №1058-IV.
Таким чином, у даному випадку позивач набув право на призначення іншої пенсії за іншим Законом.
Тобто, для визначення розміру пенсії позивача мають застосовуватися формули, які використовуються при призначенні пенсії вперше відповідно до Закону №1058-IV.
Відтак, відповідач мав призначити пенсію, виходячи із середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2022-2024 роки, тобто показник середньої заробітної плати має враховуватись за три календарні роки, що передують року призначення нового виду пенсії за Законом №1058-IV.
Таким чином, відповідачем неправомірно застосовано розмір середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2017-2019 роки та не враховано приписи частини другої статті 40 Закону №1058-ІV.
За наведених обставин слідує, що відповідачем протиправно здійснено перерахунок та виплату пенсії позивачу із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2017-2019 роки.
Вказані вище висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, яка висловлена у постанові від 12 червня 2020 року у справі №400/293/19.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що при призначенні позивачу пенсії за віком відповідно до Закону №1058-IV у 2024 році має застосовуватись показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2022-2024 роки, а не здійснюватися перерахунок пенсії із застосуванням середньої заробітної плати, з якої сплачено страхові внески за 2017-2019 роки.
Відповідно до частини першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З урахуванням вищенаведених норм чинного законодавства та встановлених обставин справи, суд дійшов висновку, що відповідач не довів правомірності дій при призначенні позивачу пенсії за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати за 2017-2019 роки, а тому з метою належного способу захисту порушеного права позивача, суд вважає за необхідне позов задовольнити шляхом визнання таких дій відповідача протиправними та зобов'язати ГУ ПФУ у Волинській області призначити та виплачувати пенсію за віком ОСОБА_1 із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні за 2022-2024 роки відповідно до частини другої статті 40 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування з 23 січня 2025 року (з дня призначення пенсії).
Відповідно до статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.
Згідно із частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Отже, на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача необхідно стягнути судовий збір в сумі 1211,20 грн, сплачений відповідно до квитанції від 01 лютого 2025 року №0.0.4170662740.1 (а.с.3).
Керуючись статтями 139, 243-246, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов задовольнити.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області щодо призначення ОСОБА_1 пенсії за віком відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні за 2017-2019 роки.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області здійснити перерахунок та виплачувати ОСОБА_1 пенсію за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні за 2022-2024 роки відповідно до частини другої статті 40 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 23 січня 2025 року з урахуванням раніше виплачених сум.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області судові витрати в сумі 1211,20 грн (одну тисячу двісті одинадцять гривень 20 копійок).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області (43027, Волинська область, місто Луцьк, Київський майдан, 6, код ЄДРПОУ13358826).
Головуючий-суддя Т.М. Димарчук