13 травня 2025 року ЛуцькСправа № 140/1716/25
Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Денисюка Р.С., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернулася з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (далі - ГУ ПФУ у Київській області, відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення від 22.01.2025 № 033050011388 про відмову у призначенні пенсії та зобов'язання призначити і виплачувати пенсію за віком відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 26.01.2025, зарахувавши до страхового стажу періоди роботи з 03.08.1992 по 15.10.1993, з 15.10.1993 по 25.04.1996.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач у зв'язку з набуттям права на пенсію по віку 15.01.2025 звернулась до ГУ ПФУ у Волинській області із заявою про призначення пенсії.
ГУ ПФУ в Київській області було прийнято рішення про відмову в призначенні пенсії від 22.01.2025 № 033050011388 у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу. До страхового стажу не враховано період роботи з 03.08.1992 по 15.10.1993, з 15.10.1993 по 25.04.1996 з причин відсутності в записі про звільнення посади та підпису відповідальної особи та виправлення в даті наказу про звільнення.
Позивач з таким рішенням не погоджується, оскільки трудова книжка оформлена відповідно до вимог Інструкції №58, а на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці.
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 24.02.2025 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за вказаним позовом та ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Відповідач у відзиві на позовну заяву позовні вимоги не визнав та просив відмовити в їх задоволенні з тих підстав, що за записами трудової книжки від 31.07.1984 серії НОМЕР_1 не зараховано період роботи з 03.08.1992 по 15.10.1993 з причин відсутності в записі про звільнення посади та підпису відповідальної особи; а з 15.10.1993 по 25.04.1996 - виправлена дата наказу про звільнення.
Оскільки на дату звернення позивач не набула необхідного страхового стажу, тому ГУ ПФУ в Київській області правомірно відмовлено в призначенні пенсії по віку.
Інших заяв по суті справи не надходило.
Враховуючи вимоги статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судом розглянуто дану справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з таких мотивів та підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернулась 15.01.2025 до територіального органу Пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії по віку.
ГУ ПФУ в Київській області рішенням від 22.01.2025 № 033050011388 відмовлено в призначенні пенсії у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу. Як слідує з рішення, за записами трудової книжки від 31.07.1984 серії НОМЕР_1 до страхового стажу не зараховано періоди роботи: з 04.08.1992 по 15.10.1993, оскільки в записі про звільнення відсутня посада та підпис відповідальної особи; з 16.10.1993 по 25.04.1996 - виправлена дата наказу про звільнення. Страховий стаж ОСОБА_1 становить 30 років 05 місяців 07 днів.
Також роз'яснено, що для зарахування періодів роботи необхідно надати уточнюючі довідки про періоди роботи, видані підприємствами, на яких працювала заявниця, на підставі первинних документів.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Пунктом шостим частини першої статті 92 Конституції України визначено, що виключно законами України визначаються, зокрема, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.
Згідно із преамбулою Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV, який набув чинності з 01.01.2004 (далі - Закон №1058-IV), цей Закон, розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Згідно з частиною 1 статті 9 Закону №1058-ІV в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати, зокрема, пенсія за віком.
Відповідно до статті 1 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.
Таке ж визначення містить і частина 1 статті 24 Закону №1058-IV, яка передбачає, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Згідно з частиною 2 статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Відповідно до частини 4 статті 24 Закону №1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Згідно з частиною 1 статті 26 Закону №1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років.
Так, приписами статті 56 Закону України “Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-ХІІ (далі - Закон №1788-ХІІ) визначено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Статтею 62 Закону №1788-XII передбачено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України. Такий порядок затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (далі - Порядок №637).
Відповідно до пунктів 1, 2 Порядку №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Таким чином, основним документом, який підтверджує наявний стаж роботи є трудова книжка, а інші документи приймаються до уваги виключно у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.
Згідно з пунктом 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
З системного аналізу наведених норм слідує, що основним документом, який підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці не зазначені або зазначені неточні відомості про роботу працівника у певний період, то для підтвердження трудового стажу приймаються інші документи, на підставі яких можна дійти висновку, де і протягом якого періоду працював працівник. Ці документи можуть бути видані роботодавцем (його правонаступником), архівними установами, до яких передано документи з особового складу для зберігання. Якщо є можливість підтвердити трудовий стаж даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, то використовуються ці відомості.
Тобто надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.
Така позиція викладена Верховним Судом у постановах від 20 лютого 2018 року у справі №234/13910/17, від 07 березня 2018 року у справі № 233/2084/17 та від 25 квітня 2019 року у справі № 159/4178/16-а.
Спірні правовідносини у даній справі виникли у зв'язку з не зарахуванням пенсійним органом при розгляді заяви про призначення пенсії по віку періоду роботи позивача з 04.08.1992 по 15.10.1993, оскільки в записі про звільнення відсутня посада та підпис відповідальної особи; з 16.10.1993 по 25.04.1996 - виправлена дата наказу про звільнення.
З даного приводу суд зазначає, що згідно з пунктом 2.2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників від 29.07.1993 №58 (далі - Інструкція №58) до трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім'я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв'язку з цим винагороди.
Відповідно до пункту п.2.4 зазначеної вище Інструкції №58 усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними). Наприклад, якщо робітник або службовець прийнятий на роботу 5 січня 1993 р., у графі 2 трудової книжки записується “ 05.01.1993».
Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
Пунктом 2.27 Інструкції №58 передбачено, що запис про звільнення у трудовій книжці працівника провадиться з додержанням таких правил: у графі 1 ставиться порядковий номер запису; у графі 2 - дата звільнення; у графі 3 - причина звільнення; у графі 4 зазначається на підставі чого внесено запис, наказ (розпорядження), його дата і номер.
Пунктом 2.6. Інструкції №58 у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис.
Так, з наявної в матеріалах справи копії трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 слідує, що 03.08.1992 (наказ №1 від 01.08.1992) позивач була прийнята по переводу в ДП «Весна» та 15.10.1993 - звільнена по переводу в МП «Тереза» за ст. 36 п.5 КЗпПУ (наказ № 51 від 14.10.1993).
Отже, згідно із записами трудової книжки позивач в період з 03.08.1992 по 15.10.1993 працювала в ДП «Весна».
Суд зазначає, що трудова книжка ОСОБА_1 містить всі необхідні записи про спірний період роботи, які засвідчені печаткою роботодавця та дають можливість встановити дату прийняття та звільнення з роботи, місце роботи та накази на підставі яких позивач була прийнята на таку роботу за спірний період.
На думку суду, інформація, яка внесена до трудової книжки дає можливість встановити місце роботи, посаду та період роботи позивача. А тому не зазначення в записі про звільнення 15.10.1993 посади та підпису відповідальної особи у трудовій книжці не може бути підставою не врахування до страхового стажу періоду роботи з 04.08.1992 по 15.10.1993.
Таким чином, власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на його особисті права.
Крім цього суд враховує й усталені правові висновки Верховного Суду із цього приводу, який вважає, що на працівника не слід покладати ризик негативних наслідків (позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії по віку) за формальну неправильність оформлення трудової книжки з вини адміністрації підприємства яка відповідальна за дотримання правил її ведення (постанова N 687/975/17 від 21.02.2018).
Отже певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідних періодів роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.
Підсумовуючи суд зазначає, що відмова відповідача у зарахуванні до страхового стажу період роботи позивача в ДП «Весна» 03.08.1992 по 15.10.1993 є протиправною, оскільки цей період роботи підтверджується трудовою книжкою позивача, а недолік на який послався відповідач в оскаржуваному рішенні носить формальний характер.
Стосовно періоду роботи з 16.10.1993 по 25.04.1996, то суд зазначає, що з дослідженої трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 слідує, що 15.10.1993 позивач прийнята по переводу на роботу швачкою 4 розряду в МП «Тереза» (наказ №8 від 15.10.1993) та 26.04.1996 - звільнена по переводу в КП «Весна» згідно ст. 36 п. 5 КЗпПУ (наказ № 14 від 25.04.1996).
Вказаний період роботи позивача не зарахований відповідачем до страхового стажу з тих підстав, що в трудовій книжці міститься виправлення у даті наказу про звільнення.
Враховуючи вищенаведені приписи Інструкції №58 та беручи до уваги досліджені судом письмові докази, слід дійти висновку про те, що у трудовій книжці ОСОБА_1 заповнені всі поля правильно. Так, зокрема, записи в трудовій книжці про роботу позивача та звільнення в період з 15.10.1993 по 25.04.1996 відповідають всім вимогам заповнення трудової книжки, оскільки містять чітку дату прийому та звільнення з роботи, номери наказів та їх дати, посади на яких працювала позивач та відбиток печатки підприємства. Записи про періоди роботи не містять жодних підтирань, закреслень, виправлень, причина звільнення також не містить закреслень та є повністю читабельною.
Відтак посилання відповідача на порушення норм Інструкції №58, що запис про період роботи з 16.10.1993 по 25.04.1996 містить виправлення, є безпідставним.
Суд зазначає, що в силу пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 №301 “Про трудові книжки працівників» відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації. При цьому трудовим законодавством України не передбачено обов'язку працівника здійснювати контроль за веденням обліку та заповненням роботодавцем, іншими органами трудової книжки, а тому працівник не може нести і негативних наслідків за порушення порядку заповнення його трудової книжки.
Суд зазначає, що підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. Відповідачем не взято до уваги, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці. Крім того, позивач не може нести відповідальності за правильність заповнення її трудової книжки.
Аналогічний висновок вказаний і в постановах Верховного Суду від 17 липня 2018 року у справі №220/989/17, від 19 грудня 2019 року у справі №307/541/17.
Разом з тим, суд констатує, що відповідачем при прийнятті оспорюваного рішення взагалі було проігноровано вимоги чинного законодавства щодо врахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії наявного у трудовій книжці.
З врахуванням наведеного суд зазначає, що позивач має відповідні записи у трудовій книжці щодо спірних періодів роботи, та ці записи є належними та допустимими доказами на підтвердження її страхового (трудового) стажу.
Відтак, періоди роботи позивача з 04.08.1992 по 15.10.1993 та з 16.10.1993 по 25.04.1196 повинні бути зараховані до її страхового стажу.
Суд враховує, що позивач вжила усіх можливих заходів для підтвердження трудового стажу на МП «Тереза», звернувшись до Архівного відділу Виконавчого комітету Ковельської міської рали сектор «Трудовий архів», який на запит позивача зазначив, надав архівну довідку від 05.04.2023 № 625/2.08 з даними про зарплату за період з 1994 по 1996 роки та повідомив, що накази директора з особового складу за 1993, 1996 роки в сектор «Трудовий архів» Виконавчого комітету Ковельської міської рали на зберігання не надходили.
Крім того, суд зазначає, що відповідно до підпункту 2 пункту 6 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також про об'єднані управління, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 22.12.2014 №28-2, Управління Фонду має право отримувати безоплатно в установленому законодавством порядку від державних органів та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій усіх форм власності і від фізичних осіб підприємців відомості про нарахування, обчислення і сплату страхових внесків, а також інші відомості, необхідні для здійснення покладених на управління Фонду завдань.
Відтак, враховуючи вищенаведене, у випадку виникнення сумнівів щодо достовірності поданих особою документів відповідач наділений правом звернення до державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій з метою отримання інформації, необхідної для здійснення їхньої діяльності. Однак, ГУ ПФУ в Київській області таким правом не скористалося.
Відповідно до вимог частини 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки Верховного Суду.
Так, Верховний Суд у постановах від 30.09.2019 в справі №638/18467/15-а та від 25.04.2019 в справі №593/283/17 зазначив, що формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів Пенсійного фонду України для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.
Крім того, Верховний Суд у постанові від 21.02.2018 в справі №687/975/17 вказав, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів на підприємстві, неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки чи іншої документації з вини адміністрації підприємства, відтак вказані обставини не можуть бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань з призначення пенсії за віком.
З урахуванням викладеного, суд дійшов до переконання, що ГУ ПФУ в Київській області протиправно не зараховано зазначені періоди до страхового стажу позивача, а тому оскаржуване рішення про відмову у призначенні пенсії від 22.01.2025 № 033050011388 є протиправним та підлягає скасуванню, а позов в цій частині задоволенню.
Що стосується періодів роботи, що підлягають зарахуванню, то суд вказує на наступне.
Позивач у позовній заяві стверджує, що до страхового стажу має бути зарахований період її роботи саме з 03.08.1992 по 15.10.1993 та з 15.10.1993 по 25.04.1996. Однак, суд зазначає, що як вбачається із оскаржуваного рішення та розрахунку стажу роботи ОСОБА_1 відповідачем до її страхового стажу було зараховано період роботи по 03.08.1992 та не зараховано період роботи починаючи саме з 04.08.1992, а наступний період не зараховано з 16.10.1993.
Тому, враховуючи вищевказане, зарахуванню до страхового стажу позивача повинні бути зараховано періоди роботи з 04.08.1992 по 15.10.1993 та з 16.10.1993 по 25.04.1996, а не з 03.08.1992 та з 15.10.1993 як зазначала позивач.
Отже, в цій частині позовні вимоги підлягають до часткового задоволення
Щодо позовних вимог про зобов'язання відповідача призначити позивачу пенсію, з врахуванням спірного періоду роботи з дня звернення, суд зазначає наступне.
За нормами статті 26 Закону №1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу: з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 досягнула віку 60 років та набуде право на призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону № 1058-ІV при наявності необхідного страхового стажу не менше 32 років.
Як слідує з рішення про відмову в призначенні пенсії, страховий стаж позивача на час звернення за призначенням пенсії складає 30 років 05 місяців 7 днів (а.с. 5).
Додатково до зарахування до страхового стажу підлягає спірний період (понад 3 роки).
За приписами частини першої статті 45 Закону №1058-ІV пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Оскільки позивач звернулася із заявою про призначення пенсії за віком 15.01.2025, то пенсія останній підлягає призначенню саме з 26.01.2025 (тобто, з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку).
Відтак, виходячи із наведених норм чинного законодавства та встановлених обставин справи, суд дійшов висновку, що оскільки позивач досягла пенсійного віку та за умови зарахування періодів роботи з 04.08.1992 по 15.10.1993 та з 16.10.1993 по 25.04.1996 у неї наявний достатній страховий стаж роботи, тому вона має право на призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону № 1058-ІV, з 26.01.2025.
Отже з урахуванням встановлених обставин справи та наведених норм чинного законодавства України, виходячи із наданих частиною другою статті 245 КАС України повноважень, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог шляхом прийняття рішення про визнання протиправним та скасування рішення ГУ ПФУ у Київській області від 22.01.2025 №033050011388 про відмову у призначенні пенсії та зобов'язання відповідача зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу періоди роботи з 04.08.1992 по 15.10.1993 та з 16.10.1993 по 25.04.1996 та призначити і виплачувати пенсію по віку відповідно до статті 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з 26.01.2025.
Відповідно до частин першої, третьої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Отже, за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФУ у Київській області, рішенням якого було відмовлено позивачу у призначенні пенсії, і яке стало підставою для звернення до суду із цим позовом, та часткового задоволення позову, необхідно стягнути на користь позивача судовий збір в розмірі 605,60 грн, сплачений згідно з платіжною інструкцією від 16.02.2025 (а.с. 3).
Керуючись статтями 241, 242, 243, 245, 246, 262, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 22.01.2025 №033050011388 про відмову у призначенні пенсії.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу періоди роботи з 04.08.1992 по 15.10.1993 та з 16.10.1993 по 25.04.1996 та призначити і виплачувати пенсію по віку відповідно до статті 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з 26.01.2025.
В задоволені решти позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 605,60 грн (шістсот п'ять гривень 60 копійок).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ).
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області (08500, Київська обл., м. Фастів, вул. Саєнка Андрія, 10, код ЄДРПОУ 22933548).
Суддя Р.С. Денисюк