Постанова
Іменем України
30 квітня 2025 року
м. Київ
справа № 444/537/21
провадження № 61-1856 св 23
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
судді-доповідача - Пророка В. В.,
суддів: Грушицького А. І., Петрова Є. В.,
учасники справи:
позивач-ОСОБА_1 ,
відповідач-ОСОБА_2 ,
розглянувши на стадії попереднього розгляду в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики,
за касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Жовківського районного суду Львівської області від 06 грудня 2021 року, ухвалене суддею Олещук М. М., та постанову Львівського апеляційного суду від 08 листопада 2022 року, прийняту колегією суддів у складі Левика Я. А., Крайник Н. П., Мельничук О. Я.,
Короткий зміст вимог учасників справи
1. У лютому 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним позовом, в якому просив стягнути з ОСОБА_2 на його користь грошові кошти у розмірі 195 075 доларів США за договором позики.
2. Позов мотивований тим, що 24 вересня 2020 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 був укладений договір позики на суму 195 075 доларів США, що еквівалентно на момент укладення договору позики 5 498 657 грн відповідно до офіційного курсу Національного банку України (далі - НБУ) 28,1874 грн за долар США, з кінцевим терміном повернення до 15 грудня 2020 року, що підтверджується розпискою, власноручно написаною та підписаною відповідачем, ОСОБА_2 .
3. Після завершення строку договору позичальник борг не повернув. Варіанти досудового врегулювання позивачем були вичерпані, а тому він звернувся до суду за захистом прав та законних інтересів.
Короткий зміст судових рішень судів попередніх інстанцій
4. Рішенням від 06 грудня 2021 року, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного суду від 08 листопада 2022 року, Жовківський районний суд Львівської області позов задовольнив.
5. Стягнув з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошові кошти за договором позики в розмірі 195 075 доларів США. Вирішив питання розподілу судових витрат.
6. Суд першої інстанції мотивував своє судове рішення тим, що з дослідженого оригіналу боргової розписки встановлено, що відповідач ОСОБА_2 24 вересня 2020 року отримав від позивача ОСОБА_1 кошти в розмірі 195 075 доларів США, які зобов'язався повернути в строк до 15 грудня 2020 року.
7. Суд врахував те, що розписка як документ, що підтверджує боргове зобов'язання, має містити умови отримання позичальником в борг грошей із зобов'язанням їх повернення та дату отримання коштів.
8. Надана відповідачем розписка містить у собі всі складові, які дають підстави вважати, що між сторонами укладений саме договір позики. Розписка встановлює факт передачі відповідної суми коштів від позичальника до позикодавця, а також у розписці зазначено про зобов'язання позичальника повернути борг у визначений строк.
9. Відповідач не надав суду жодних доказів повернення коштів, отриманих в якості позики. Наявність оригіналу боргової розписки у позивача (кредитора) свідчить про те, що боргове зобов'язання не виконане.
10. Тому суд першої інстанції, беручи до уваги, що в судовому засіданні знайшов своє підтвердження факт укладення між сторонами саме договору позики від 24 вересня 2020 року, форма та зміст якого, а також іноземна валюта, у якій надано грошові кошти в позику, відповідають положенням цивільного законодавства, зокрема статті 1047 Цивільного кодексу України (далі ? ЦК України), а відповідач, на відміну від позивача, свої зобов'язання за цим договором не виконав, що зумовило виникнення у позивача права на звернення до суду із даним позовом про стягнення заборгованості в примусовому порядку, дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими, а отже, підлягають задоволенню в повному обсязі.
11. Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, зазначивши, що відхиляє аргументи ОСОБА_2 , викладені у його апеляційній скарзі, а також зазначив, що у суду першої інстанції були відсутні підстави вирішувати, а тим більше задовольняти клопотання про призначення експертизи, яке було заявлене після закриття підготовчого провадження.
Встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи
12. 24 вересня 2020 року ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт серія НОМЕР_1 виданий 23 грудня 1997 року Залізничним РВ УМВС України у Львівській області, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , отримав в борг від ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , паспорт серія НОМЕР_2 , виданий Жовківським РВ УМВС у Львівській області 28 травня 1996 року, який проживає за адресою: АДРЕСА_3 , грошові кошти в сумі 195 075 доларів США, що еквівалентно 5 498 657 грн, відповідно до офіційного курсу НБУ 28,1874 грн за 1 долар США.
13. Відповідно до розписки, ОСОБА_2 зобов'язується повернути грошові кошти в сумі 195 075 доларів США в повному обсязі і своєчасно до 15 грудня 2020 року. Місце повернення боргу: АДРЕСА_4 .
14. Згідно з розпискою від 24 вересня 2020 року, написаною ОСОБА_2 власноручно, вбачається, що він усвідомлює значення своїх дій, написання якої є його волевиявленням та не вчиняється під тиском третіх осіб.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
15. У лютому 2023 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_2 на рішення Жовківського районного суду Львівської області від 06 грудня 2021 року та постанову Львівського апеляційного суду від 08 листопада 2022 року, у якій він просить скасувати оскаржувані судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Рух справи в суді касаційної інстанції
16. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 квітня 2023 року, після усунення недоліків касаційної скарги, задоволене клопотання про поновлення строку касаційного оскарження - строк поновлений, відкрите касаційне провадження і витребувані матеріали справи з Жовківського районного суду Львівської області.
17. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 червня 2023 року задоволена заява ОСОБА_2 про зупинення виконання рішення Жовківського районного суду Львівської області від 06 грудня 2021 року - до закінчення перегляду справи в касаційному порядку.
18. 18 квітня 2023 року справа № 444/537/21 надійшла до Верховного Суду.
19. 13 червня 2023 року справа розподілена колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у складі: Пророка В. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Петрова Є. В.
(1) Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
20. З урахуванням змісту касаційної скарги ОСОБА_2 оскаржує зазначені судові рішення на підставі пунктів 1 та 4 (пункт 2 частини третьої статті 411 ЦПК України) частини другої статті 389 ЦПК України.
21. ОСОБА_2 вважає, що суди попередніх інстанцій не врахували правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 16 грудня 2021 року у справі № 910/7103/21, згідно з якими суди першої інстанції за наявності певних обставин можуть прийняти рішення про повернення до стадії підготовчого провадження після його закриття для вчинення тих чи інших процесуальних дій, які можуть бути реалізовані лише на стадії підготовчого провадження.
22. Крім того, касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не врахували правового висновку, викладеного у постанові від 22 січня 2020 року у справі № 674/461/16-ц, згідно з яким підпис є обов'язковим реквізитом правочину, вчиненого в письмовій формі. Наявність підпису підтверджує наміри та волю й фіксує волевиявлення учасника (-ів) правочину, забезпечує їх ідентифікацію та цілісність документа, в якому втілюється правочин. Внаслідок цього підписання правочину здійснюється стороною (сторонами) або ж уповноваженими особами. Таким чином, оскільки судами попередніх інстанцій не призначено у справі почеркознавчої експертизи розписки від 24 вересня 2020 року, за якою до нього позивач заявив позовні вимоги, було порушено норми процесуального права, а саме частини першої та другої статті 207, частини першої статті 638 ЦК України, що перешкодило з'ясуванню обставин для правильного вирішення справи.
23. Також ОСОБА_2 вказує у касаційній скарзі, що апеляційним судом 08 листопада 2022 року проведене судове засідання на 10 хв. раніше призначеного часу, що призвело до усунення його від участі у розгляді справи.
24. Верховний Суд не бере до уваги ті доводи, які не стосуються предмета касаційного перегляду, а також ті, які не стосуються касаційного перегляду оскаржуваних судових рішень у межах вимог, встановлених статтею 400 ЦПК України.
(2) Позиція інших учасників справи
25. У квітні 2023 року до Верховного Суду надійшов відзив ОСОБА_1 , у якому, посилаючись на необґрунтованість касаційної скарги та обґрунтованість і законність оскаржуваних судових рішень, ОСОБА_1 просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.
(1) Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій
26. У частинах першій, другій та п'ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
27. Частиною першою статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
28. Згідно із частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
29. У частині першій статті 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
30. Частиною першою статті 1046 ЦК України передбачено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
31. На підтвердження укладення договору позики та його умов, згідно із частиною другою статті 1047 ЦК України, може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
32. Крім того, частиною першою статті 1049 ЦК України встановлено, що за договором позики позичальник зобов'язаний повернути суму позики у строк та в порядку, що передбачені договором.
33. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
34. Досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, а також надавати оцінку всім наявним доказам і залежно від установлених результатів - робити відповідні правові висновки (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 464/3790/16-ц).
35. У разі пред'явлення позову про стягнення боргу за договором позики кредитор повинен підтвердити своє право вимагати від боржника виконання боргового зобов'язання. Для цього з метою правильного застосування статей 1046, 1047 ЦК України суд повинен установити наявність між позивачем і відповідачем правовідносин за договором позики, виходячи з дійсного змісту та достовірності документа, на підставі якого доказується факт укладення договору позики і його умови.
36. Такі правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 25 березня 2020 року у справі № 569/1646/14-ц, від 14 квітня 2020 року у справі № 628/3909/15 та від 21 липня 2021 року у справі № 758/2418/17.
37. Розписка як документ, що підтверджує боргове зобов'язання, має містити умови отримання позичальником в борг грошей із зобов'язанням їх повернення та дату отримання коштів. За своїми правовими характеристиками договір позики є реальною, оплатною або безоплатною угодою, на підтвердження якої може бути надана в оригіналі розписка позичальника, яка є доказом не лише укладення договору, але й посвідчує факт передання грошової суми позичальнику. У разі пред'явлення позову про стягнення боргу позивач повинен підтвердити своє право вимагати від відповідача виконання боргового зобов'язання (постанова Верховного Суду від 08 грудня 2021 року у справі № 200/1897/15-ц).
38. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-383/2010 викладено правовий висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності правочину всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.
39. У статті 629 ЦК України закріплено один із фундаментальних принципів, на якому базується цивільне право - обов'язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов'язання його сторони набувають обов'язки (а не лише суб'єктивні права), які вони мають виконувати (постанова Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 23 січня 2019 року у справі № 355/385/17).
40. Якщо договір позики укладений у письмовій формі, то факт передачі грошових коштів може бути спростований у разі оспорення договору позики (постанова Верховного Суду від 05 жовтня 2022 року у справі № 463/9914/20).
41. Відповідно до статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
42. Встановивши, що 24 вересня 2020 року ОСОБА_2 отримав від ОСОБА_1 у позику грошові кошти у розмірі 195 075 дол. США, які зобов'язався повернути до 15 грудня 2020 року, на підтвердження чого написав відповідну розписку, усвідомлюючи значення своїх дій, які є його волевиявленням та не вчинялися під тиском третіх осіб, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про виникнення між сторонами позикових правовідносин та наявності у відповідача обов'язку з повернення отриманих у позику грошових коштів.
43. Крім цього, у матеріалах справи відсутні будь-які докази, які підтверджували б доводи відповідача про те, що він жодних коштів від позивача не отримував та спростовували б написану ним власноручно розписку.
44. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).
45. Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
46. Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
47. Частиною першою статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
48. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).
49. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).
50. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
51. У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
52. Отже, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що між учасниками спору виникли правовідносини, що випливають із договору позики, що підтверджується наданим позивачем ОСОБА_1 оригіналом розписки, умови якої ОСОБА_2 не виконав, тому правильно задовольнили позовні вимоги про стягнення заборгованості за договором позики.
53. Доводи касаційної скарги про допущення судом першої інстанції формального підходу під час розгляду клопотання про призначення судової експертизи та порушення права на справедливий суд, яке закріплене в статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки через відмову суду у задоволенні цього клопотання, заявленого після закриття підготовчого провадження, колегія суддів вважає необґрунтованими з огляду на таке.
54. За приписами статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
55. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених ЦПК України. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених ЦПК України (згідно із частинами першою та другою статті 13 ЦПК України).
56. Відповідно до пункту 6 частини другої статті 43 ЦПК України учасники справи зобов'язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.
57. Відповідно до частини третьої статті 177 ЦПК України у разі необхідності до позовної заяви додаються клопотання та заяви позивача про звільнення (відстрочення, зменшення) від сплати судового збору, про призначення експертизи, витребування доказів тощо.
58. Згідно з пунктом 8 частини першої статті 197 ЦПК України, у підготовчому судовому засіданні суд вирішує питання про призначення експертизи.
59. Статтею 196 ЦПК України передбачено, що для виконання завдання підготовчого провадження в кожній судовій справі, яка розглядається за правилами загального позовного провадження, проводиться підготовче засідання.
60. Дата і час підготовчого засідання призначаються суддею з урахуванням обставин справи і необхідності вчинення відповідних процесуальних дій.
61. Положеннями статті 189 ЦПК України визначено, що завданнями підготовчого провадження є: остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу; з'ясування заперечень проти позовних вимог; визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів; вирішення відводів; визначення порядку розгляду справи; вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті.
62. Підготовче провадження починається відкриттям провадження у справі і закінчується закриттям підготовчого засідання.
63. З вказаного вище вбачається, що питання про призначення експертизи вирішується виключно у підготовчому судовому засіданні (частина друга статті 189 ЦПК України).
64. Ухвалою Жовківського районного суду Львівської області від 16 березня 2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження з призначенням підготовчого судового засідання на 15 квітня 2021 року.
65. 15 квітня 2021 року підготовче судове засідання у цій справі відкладено за клопотанням відповідача ОСОБА_2 .
66. 13 травня 2021 року підготовче судове засідання відкладено на 03 червня 2021 року у зв'язку із заявою відповідача ОСОБА_2 про відкладення розгляду справи.
67. Ухвалою Жовківського районного суду Львівської області від 03 червня 2021 року продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів.
68. В підготовчому засіданні двічі був присутній ОСОБА_2 , а саме 15 квітня 2021 року та 03 червня 2021 року.
69. Ухвалою Жовківського районного суду Львівської області від 05 липня 2021 року підготовче судове засідання закрито.
70. В підготовчих судових засіданнях відповідач не заявляв клопотання про призначення експертизи.
71. Натомість із клопотанням про призначення експертизи відповідач звернувся до суду 12 жовтня 2021 року.
72. Частина перша статті 44 ЦПК України закріплює, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
73. У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 серпня 2022 року у справі № 530/1109/17 (провадження № 61-14266св20) зазначено, що «основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема, неприпустимість зловживання процесуальними правами (пункт 11 частини третьої статті 2 ЦПК України). Суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість, зокрема, запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов'язків (пункт 5 частини п'ятої статті 12 ЦПК України). Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зауважує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням її справи, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки, оскільки одним із критеріїв «розумності строку» є саме поведінка заявника. Так, суд покладає на заявника лише обов'язок демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, які безпосередньо його стосуються, утримуватися від виконання заходів, що затягують провадження у справі, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для пришвидшення процедури слухання (рішення ЄСПЛ «Чірікоста і Віола проти Італії»)».
74. Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що ОСОБА_2 з часу відкриття судом першої інстанції провадження у справі (16 березня 2021 року) до дати закриття підготовчого судового засідання (05 липня 2021 року) мав достатньо часу для підготовки клопотання про призначення судової експертизи у справі.
75. Крім того, враховуючи завдання підготовчого провадження, колегія суддів зазначає, що відкладення підготовчого судового засідання є правом суду, основною умовою для реалізації якого є неможливість забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті.
76. Отже, суд першої інстанції не мав підстав задовольняти клопотання про призначення відповідної експертизи у справі, яке було заявлене після закриття підготовчого провадження.
77. Посилання ОСОБА_2 в касаційній скарзі на неврахування судами першої та апеляційної інстанцій правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 16 грудня 2021 року у справі № 910/7103/21, від 12 січня 2022 року у справі № 234/11607/20, з огляду на таке.
78. У постанові від 22 лютого 2022 року у справі № 201/16373/16-ц (провадження № 14-27цс21) Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що подібність спірних правовідносин, виявлена одночасно за трьома критеріями (однакового виду суб'єкти, однаковий вид об'єкта й однакові права та обов'язки щодо нього), означатиме тотожність цих відносин. Але процесуальний закон не вимагає встановлювати тотожність правовідносин. При цьому у кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними, а тоді порівнювати права й обов'язки сторін саме цих правовідносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і, в разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб'єктний склад спірних правовідносин (види суб'єктів, які є сторонами спору) й об'єкти спорів. Тому з метою застосування відповідних приписів процесуального закону не будь-які обставини справ є важливими для визначення подібності правовідносин (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 12 жовтня 2021 року у справі № 233/2021/19). Правові висновки Верховного Суду не мають універсального характеру для всіх без винятку справ.
79. За таких обставин, висновки судів першої та апеляційної інстанцій не суперечать висновкам щодо застосування норм права, викладеним у постановах Верховного Суду від 16 грудня 2021 року у справі № 910/7103/21, від 12 січня 2022 року у справі № 234/11607/20, оскільки правовідносини у зазначених справах та у справі, яка переглядається, не є подібними.
80. Також є безпідставними аргументи заявника про те, що судом апеляційної інстанції 08 листопада 2022 року проведено судове засідання на 10 хвилин раніше призначеного часу, чим усунено заявника від участі у розгляді справи.
81. Як вбачається з матеріалів справи, 23 серпня 2022 року ухвалою Львівського апеляційного суду справу призначено до розгляду на 08 листопада 2022 року о 10:40 год.
82. З наявного в матеріалах справи протоколу судового засідання вбачається, що судове засідання розпочато 08 листопада 2022 року о 10:39:55 год., однак ні о 10:40 год., ні під час проведення судового засідання ОСОБА_2 не з'явився.
83. Так, ЄСПЛ в рішенні від 07 липня 1989 у справі «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду справи, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання справи.
84. Крім цього, як наголошує в своїх рішеннях ЄСПЛ, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
85. Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (рішення ЄСПЛ від 08 листопада 2005 року у справі «Смірнова проти України»).
86. Верховний Суд вважає за необхідне зазначити, що ОСОБА_2 , подавши апеляційну скаргу на рішення Жовківського районного суду Львівської області від 06 грудня 2021 року, не скористався своїм правом взяти участь у розгляді поданої апеляційної скарги, у судове засідання 08 листопада 2022 року не з'явився для доведення своєї позиції.
87. Таким чином, колегія суддів відхиляє доводи ОСОБА_2 щодо усунення його від участі в апеляційному перегляді оскаржуваного ним судового рішення суду першої інстанції.
88. Враховуючи зазначене, Верховний Суд дійшов висновку про недоведеність підстав для скасування оскаржуваних судових рішень, а доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновків цих судів і за своїм змістом зводяться до необхідності переоцінки доказів і встановлення обставин, що за приписами статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.
(2) Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги
89. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення (частина третя статті 401 ЦПК України).
90. На підставі здійсненої вище оцінки аргументів учасників справи та висновків судів попередніх інстанцій Верховний Суд дійшов висновку про необхідність залишити касаційну скаргу ОСОБА_2 без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
91. Оскільки касаційна скарга залишена без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін, розподіл судових витрат Верховним Судом не здійснюється.
Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
1. Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.
2. Рішення Жовківського районного суду Львівської області від 06 грудня 2021 року та постанову Львівського апеляційного суду від 08 листопада 2022 року залишити без змін.
3. Поновити виконання рішення Жовківського районного суду Львівської області від 06 грудня 2021 року.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: /підпис/ В. В. Пророк
/підпис/ А. І. Грушицький
/підпис/ Є. В. Петров