Постанова
Іменем України
30 квітня 2025 року
м. Київ
справа № 1519/21236/2012
провадження № 61-1577 св 23
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
судді-доповідача - Пророка В. В.,
суддів: Литвиненко І. В., Петрова Є. В.,
учасники справи:
позивач - Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк»,
відповідач - ОСОБА_1 ,
розглянувши на стадії попереднього розгляду в порядку письмового провадження справу за позовом Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
за касаційною скаргою ОСОБА_1 , поданою її представником ? адвокатом Зозулянським Дмитром Олександровичем, на ухвалу Одеського апеляційного суду від 30 листопада 2022 року, прийняту колегією суддів у складі:Чорної Т. Г., Пузанової Л. В., Кутурланової О. В.,
Короткий зміст вимог учасників справи
1. У листопаді 2012 року Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк» (далі - ПАТ «УкрСиббанк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просило стягнути суму боргу з повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом за договором про надання споживчого кредиту від 21 березня 2008 року № 11318332000 в розмірі 75 466,20 доларів США, що за курсом НБУ станом на 20 жовтня 2012 року становить 603 201,35 грн.
Короткий зміст судових рішень судів попередніх інстанцій
2. Заочним рішенням від 02 грудня 2014 року Приморський районний суд м. Одеси позов задовольнив.
3. Стягнув з ОСОБА_1 на користь ПАТ «УкрСиббанк» заборгованість за кредитним договором в розмірі 75 466, 20 доларів США, що за курсом НБУ станом на 20 жовтня 2012 року становило 603 201,35 грн.
4. Ухвалою від 04 квітня 2016 року Приморський районний суд м. Одеси задовольнив заяву ПАТ «УкрСиббанк» про виправлення описки у заочному рішенні Приморського районного суду м. Одеси від 02 грудня 2014 року.
5. Виправив описки в рішенні Приморського районного суду м. Одеси від 02 грудня 2014 року, вказавши номер кредитного договору правильно «11318535000», замість «11318332000»; зазначив правильно суму, яка підлягає стягненню ? «117 301,12 дол. США» замість «75 466, 20 дол. США»; зазначив гривневий еквівалент правильно «937 587,88 грн», замість «603 201, 35 грн»; вказав правильно умови, на яких видавались кредитні кошти «70 000», замість «50 000 дол. США» та «13,4 % річних», замість «11,9 % річних».
6. Ухвалою від 30 листопада 2022 року Одеський апеляційний суд відмовив у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Приморського районного суду міста Одеси від 04 квітня 2016 року.
7. Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що, зважаючи на подання апеляційної скарги заявницею після спливу строку більше ніж два роки з моменту ознайомлення з матеріалами справи, це свідчить про її обізнаність щодо постановлення ухвали суду та, як наслідок, - відсутність волевиявлення щодо апеляційного оскарження. А відтак, вказані заявником підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження за відсутності доказів істотних перешкод чи труднощів з реалізацією відповідачем права на апеляційне оскарження у визначений законом строк є неповажними.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
8. У січні 2023 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду засобами поштового зв'язку надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Зозулянський Д. О., на ухвалу Одеського апеляційного суду від 30 листопада 2022 року, у якій просить скасувати оскаржуване судове рішення та направити справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
Рух справи в суді касаційної інстанції
9. Ухвалою Верховного Суду від 03 квітня 2023 року відкрите касаційне провадження за касаційною скаргою та справа витребувана з суду першої інстанції.
10. 26 грудня 2024 року справа № 1519/21236/2012 надійшла до Верховного Суду.
(1) Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
11. Заявниця вважає, що суд апеляційної інстанції застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 14 квітня 2021 року у справі № 205/1129/19, від 11 серпні 2020 року у справі № 404/4551/19, від 22 червня 2021 року у справі № 120/5780/20-а.
12. Крім того, на думку заявниці, суд апеляційної інстанції, постановляючи оскаржувану ухвалу, не надав належної оцінки доводам апеляційної скарги щодо поновлення строку на апеляційне оскарження.
13. Верховний Суд не бере до уваги ті доводи, які не стосуються касаційного перегляду оскаржуваного судового рішення, у тому числі у межах вимог, встановлених статтею 400 ЦПК України.
(2) Позиція інших учасників справи
14. Інші учасники справи правом на подання заперечення (відзиву; пояснень) на касаційну скаргу не скористалися.
(1) Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій
15. Згідно із частиною третьою статті 3 ЦПК України, провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
16. У статті 55 Конституції України зазначено, що кожному гарантується право на судовий захист.
17. Реалізацією права особи на судовий захист є можливість оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій. Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина (абзац третій підпункту 3.1 пункту 3 рішення Конституційного Суду України від 11 грудня 2007 року № 11-рп/2007).
18. Отже, конституційний принцип забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду гарантує право звернення до суду зі скаргою в апеляційному чи в касаційному порядку, яке має бути реалізоване, за винятком встановленої законом заборони на таке оскарження.
19. Стаття 17 ЦПК України передбачає, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
20. Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зауважував, що:
20.1. «Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі ? Конвенції), якщо апеляційне оскарження існує в національному правовому порядку, держава зобов'язана забезпечити особам під час розгляду справи в апеляційних судах, в межах юрисдикції таких судів, додержання основоположних гарантій, передбачених статтею 6 Конвенції, з урахуванням особливостей апеляційного провадження, а також має братись до уваги процесуальна єдність судового провадження в національному правовому порядку та роль в ньому апеляційного суду (дивитись рішення ЄСПЛ від 06 грудня 2007 року у справі «Воловік проти України» (англійська назва VOLOVIK v.UKRAINE, заява №15123/03, § 53))»;
20.2. «Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами» (дивитись рішення ЄСПЛ від 29 жовтня 2015 року у справі «Устименко проти України» (англійська назва USTIMENKO v.UKRAINE, заява № 32053/13, § 46));
20.3. «Вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження (дивитись рішення ЄСПЛ від 03 квітня 2008 року, у справі «Пономарьов проти України» (англійська назва PONOMARYOV v.UKRAINE, заява № 3236/03, § 41));
20.4. «Складовою правової визначеності є передбачуваність застосування норм процесуального законодавства. Європейський суд з прав людини зауважує, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (дивитись рішення ЄСПЛ від 21 жовтня 2010 року у справі ««Дія 97» проти України» (англійська назва DIYA 97 v. UKRAINE, заява №19164/04, § 47)).
21. Згідно із пунктом 13 розділу ХІІІ «Перехідні 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», судові рішення, ухвалені судами першої інстанції до набрання чинності цією редакцією Кодексу, набирають законної сили та можуть бути оскаржені в апеляційному порядку протягом строків, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
22. Отже, судові рішення, що ухвалені до набрання чинності цією редакцією ЦПК України, можуть бути оскаржені в апеляційному порядку протягом строків, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу, однак до розгляду таких скарг застосовуються правила, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
23. Відповідно до частини першої статті 292 ЦПК України (в редакції, яка діяла на момент ухвалення рішення суду першої інстанції) особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
24. Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'яти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали (частина друга статті 294 ЦПК України в редакції, яка діяла на момент ухвалення рішення суду першої інстанції).
25. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
26. Згідно з частиною другою статті 358 ЦПК України незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків: подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, свободи, інтереси та (або) обов'язки; пропуску строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили.
27. Відповідно до частини другої статті 358 ЦПК України, сплив річного строку з дня складення повного тексту судового рішення є підставою для відмови у відкритті апеляційного провадження незалежно від причин пропуску строку на апеляційне оскарження, тобто законодавець імперативно встановив процесуальні обмеження для оскарження судового рішення зі спливом річного строку.
28. У цьому аспекті дослідженню підлягають дві умови, передбачені частиною другою статті 358 ЦПК України, а саме: а) чи подано апеляційну скаргу особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, свободи, інтереси та (або) обов'язки; б) чи пропущено строк на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили.
29. ЄСПЛ сформував практику, відповідно до якої національні суди мають надавати пріоритетність дотриманню встановлених процесуальним законом строків звернення до суду, також строків апеляційного та касаційного оскарження судових рішень, а поновлення пропущеного строку допускається лише у виняткових випадках, коли мають місце не формальні та суб'єктивні, а об'єктивні та непереборні причини їх пропуску.
30. Такий підхід є складовою частиною принципу правової визначеності у площині запобігання перегляду остаточних судових рішень за відсутності вагомих для цього підстав.
31. Норма про відмову у відкритті апеляційного провадження в разі, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення (частина друга статті 358 ЦПК України), не порушує саму сутність права доступу до правосуддя, а запровадження наведеного процесуального строку відповідає завданням цивільного судочинства та основним засадами (принципами) цивільного судочинства, зокрема таким, як «змагальність сторін» (кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій) та «неприпустимість зловживання процесуальними правами» (учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається).
32. Такі висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 вересня 2024 року у справі № 490/9587/18.
33. У цій справі апеляційний суд встановив, що хоча матеріали справи не містять відомостей про видачу відповідачу копії ухвали про виправлення описки, однак доказів, які б свідчили про добросовісну реалізацію ОСОБА_1 своїх процесуальних прав та належне виконання процесуальних обов'язків, зокрема вчинення всіх можливих та залежних від неї дій, спрямованих на своєчасне подання апеляційної скарги з моменту, коли особа довідалася про його наявність, заявник не надала.
34. Учасники судового процесу повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (частина перша статті 44 ЦПК України).
35. Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 31 жовтня 2019 року та 12 листопада 2019 року ознайомлювалася з матеріалами справи, а її твердження про те, що про існування оскаржуваної нею ухвали вона дізналася випадково 12 жовтня 2022 року з Єдиного державного реєстру судових рішень, спростовується зробленими нею власноруч відмітками на поданих заявах від 25 жовтня 2019 року та 11 листопада 2019 року (т.1, а. с. 155, 156).
36. Надавши оцінку доводам апеляційної скарги щодо підстав поважності пропуску строку на апеляційне оскарження судового рішення, апеляційний суд правильно визнав причини пропуску строку апеляційного оскарження неповажними, врахувавши, що відповідач подала апеляційну скаргу після спливу більше ніж двох років з моменту ознайомлення з матеріалами справи, що свідчить про її обізнаність щодо постановлення ухвали суду та, як наслідок, ? відсутність волевиявлення щодо апеляційного оскарження.
37. Оскаржувана ухвала суду апеляційної інстанції є достатньо мотивованою та містить відповіді на ключові питання щодо наявності підстав для відмови у відкриття апеляційного провадження.
38. Касаційний суд з урахуванням частини першої статті 400 ЦПК України переглянув у касаційному порядку оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження у цій справі.
(2) Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
39. Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
40. Враховуючи наведене, колегія суддів залишає касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду апеляційної інстанції - без змін, оскільки підстави для її скасування відсутні.
41. Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін, розподіл судових витрат Верховним Судом не здійснюється.
Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Зозулянський Дмитро Олександрович, на ухвалу Одеського апеляційного суду від 30 листопада 2022 рокузалишити без задоволення.
2. Ухвалу Одеського апеляційного суду від 30 листопада 2022 рокузалишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: В. В. Пророк
І. В. Литвиненко
Є. В. Петров