12 травня 2025 року
м. Київ
cправа № 911/411/24
Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду Вронської Г.О.,
розглянувши матеріали касаційної скарги Громадської організації "Садівницьке товариство "Старз"
на постанову Північного апеляційного господарського суду (Ткаченко Б.О., Андрієнко В.В., Сітайло Л.Г.)
від 13.03.2025 (повний текст складений 20.03.2025)
у справі за позовом Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Київські регіональні електромережі"
до Громадської організації "Садівницьке товариство "Старз"
про стягнення 1 583 806,76 грн,
1. Приватне акціонерне товариство "ДТЕК Київські регіональні електромережі" (далі - Позивач) звернулося до Господарського суду Київської області з позовом до Громадської організації "Садівницьке товариство "Старз" (далі - Відповідач), у якому просило стягнути з Відповідача на користь Позивача 1 583 806,76 грн, з яких 1 547 866,64 грн вартість необлікованої електроенергії, 6 869,98 грн 3 % річних та 12 382,94 грн інфляційних нарахувань, нарахованих за неналежне виконання Відповідачем обов'язку з оплати вартості необлікованої електричної енергії, внаслідок порушення Відповідачем Правил роздрібного ринку електричної енергії (далі - ПРЕЕ), зокрема, втручання в роботу розрахункового ЗКО; вмонтоване додаткове обладнання в лічильник Меркурій 230 ART-03 CLN 28766619-2016 р.в., що давало змогу розмикати струмові кола за допомогою пульта дистанційного керування, внаслідок чого електроенергія, що споживалася приладом обліку, не враховувалася.
2. Рішенням Господарського суду Київської області від 07.10.2024 у справі №911/411/24 у задоволенні позовних вимог Позивача до Відповідача про стягнення 1 583 806,76 грн відмовлено повністю.
3. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 13.03.2025 апеляційну скаргу Позивача на вказане рішення суду першої інстанції задоволено. Рішення Господарського суду Київської області від 07.10.2024 у справі №911/411/24 скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов задоволено повністю. Стягнуто з Відповідача на користь Позивача вартість необлікованої електричної енергії внаслідок порушення Правил роздрібного ринку електричної енергії на загальну суму 1 547 866,64 грн, нарахованих 3% річних у розмірі 6 869,98 грн, інфляційної складової боргу в розмірі 12 382,94 грн, вартості проведеного експертного дослідження в розмірі 16 687,20 грн та 59 392,78 грн судових витрат.
4. 09 квітня 2025 року Відповідач (Скаржник) засобами поштового зв'язку направив до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.03.2025 у справі №911/411/24, в якій просить:
- постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.03.2025 у справі №911/411/24 скасувати;
- ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог;
- здійснити розподіл судових витрат.
5. Відповідно до пункту 5 частини другої статті 290 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).
6. У тексті касаційної скарги Скаржник вказує, що постанова суду апеляційної інстанції підлягає касаційному оскарженню з підстав, передбачених пунктами 1, 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
7. Відповідно до частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.
8. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні (абзац 2 пункту 5 частини другої статті 290 цього Кодексу).
9. У цьому випадку необхідно чітко вказати:
- норму права (з посиланням на статтю, частину, абзац тощо), яку суд неправильно застосував в оскаржуваному судовому рішенні;
- навести висновок щодо застосування цієї норми права в оскаржуваному судовому рішенні;
- навести висновок щодо її застосування у постанові Верховного Суду, зазначити дату її прийняття та номер справи;
- обґрунтувати подібність правовідносин у справі, що розглядається, та у справі, в якій Верховний Суд виклав свій висновок.
10. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 287 ГПК України в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду (абзац 3 пункту 5 частини другої статті 290 цього Кодексу). Скаржник повинен чітко вказати норму права, висновок про застосування якої був сформований Верховним Судом, дату прийняття відповідного судового рішення та номер справи, навести сам висновок і змістовно обґрунтувати необхідність відступлення від нього.
11. Якщо підставою для відкриття касаційного провадження скаржник вважає наявність випадку, передбаченого пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, він повинен зазначити норму права, єдину практику застосування якої необхідно сформувати, обставини справи, до яких ця норма повинна застосовуватись, який висновок зробили суди попередніх інстанцій з цього питання та обґрунтувати, в чому полягає непогодження із ним.
12. Оскаржуючи в касаційному порядку судові рішення на підставі пункту 4 частини другої статті 287 ГПК України, необхідно зазначити, яке саме процесуальне порушення з передбачених частинами 1, 3 статті 310 цього Кодексу призвело до прийняття незаконного судового рішення.
13. При цьому необхідно враховувати, що за змістом пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК відкриття касаційного провадження через недослідження зібраних у справі доказів можливе лише за умови наявності у касаційній скарзі інших обґрунтованих підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.
14. Системний аналіз наведених положень ГПК України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої статті 287 ГПК України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов'язково наводитися у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) частини другої статті 287 ГПК України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.
15. Отже, процесуальний закон покладає на Скаржника обов'язок зазначати у касаційній скарзі про неправильне застосування конкретних норм матеріального та/або допущене судом порушення норм процесуального права та чітко визначити конкретну підставу (підстави) касаційного оскарження судового рішення, передбачену (передбачені) статтею 287 ГПК України, з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку.
16. Так, зокрема, у касаційній скарзі Скаржник з посиланням на пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України вказує, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував підпункт 3 пункту 8.4.2. Правил роздрібного ринку електричної енергії без урахування висновків Верховного Суду про застосування вказаної норми у подібних правовідносинах, викладених, зокрема, у:
- постанові Верховного Суду від 26.03.2024 у справі №917/195/23 (в контексті того, що на підтвердження допущеного порушення ПРЕЕ позивач посилається лише на висновок експертного дослідження, у якому не встановлено факту пошкодження наданих на експертизу пломб, у зв'язку з чим колегія суддів дійшла висновку про недоведеність наявності порушень, зазначених у підпункті 1- 5 пункту 8.4.2. ПРЕЕ та правомірності здійсненого донарахування необлікованої електроенергії);
- постанові Верховного Суду від 12.08.2020 у справі №908/1103/19 (вирішуючи спір про нарахування енергопостачальником споживачу плати за недовраховану електричну енергію внаслідок порушення споживачем ПРЕЕ, суди повинні дослідити обставини щодо вчинення споживачем такого порушення).
17. Ураховуючи викладене, Суд вважає достатнім обґрунтування касаційної скарги в частині визначеної Скаржником підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України.
18. Водночас, перевіривши матеріали касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що в решті касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, передбачених статтею 290 ГПК України, отже наявні підстави для залишення її без руху з огляду на таке.
19. Касаційна скарга в частині підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України не обґрунтована належним чином. Скаржник зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування захисту прав споживача відповідно до Закону України "Про захист прав споживачів" у правовідносинах між Позивачем та Скаржником. Вказує, що за відсутності належних та допустимих доказів сумніви та припущення мають тлумачитися переважно на користь споживача, який зазвичай є слабкою стороною в цивільних правовідносинах.
20. Проте, всупереч вимогам пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України, Скаржник не зазначає норму права, єдину практику застосування якої необхідно сформувати Верховним Судом, не вказує обставини справи, до яких ця норма повинна застосовуватись, який висновок зробили суди попередніх інстанцій з цього питання та не обґрунтовує в чому полягає непогодження із ним.
21. Ураховуючи викладене, Скаржник повинен уточнити обрану ним підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України.
22. Крім того, Скаржник зазначає про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, а саме статті 79 ГПК України в частині оцінки доказів. Вважає, що у цій справі визначальним є питання доведеності самого факту порушення ПРЕЕ споживачем, тоді як суд апеляційної інстанції, посилаючись в оскаржуваній постанові на висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 17.05.2022 у справі №910/18920/20, зосередився на встановленні самого факту порушення без встановлення дій споживача та причинно-наслідкового зв'язку між діями споживача та наявністю чи відсутністю безоблікового використання електричної енергії. Наявність або відсутність такого порушення має бути встановлена судом з урахуванням усіх обставин, пов'язаних із цим порушенням.
23. Отже, оскаржуючи ухвалені у справі судові рішення, Скаржник у касаційній скарзі не визначає підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК України, як і не визначає підстави, передбачені, зокрема частиною третьою статті 310 ГПК України.
24. Разом з тим, Суд звертає увагу, що у разі оскарження судового рішення з підстав недослідження доказів у справі, підставою касаційного оскарження судового рішення є пункт 4 частини другої статті 287 ГПК України. Зокрема, якщо Скаржник вважає, що судом апеляційної інстанції порушено норми процесуального права щодо недослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів, та чому, на думку Скаржника, останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.
25. Суд не наділений повноваженнями доповнювати касаційну скаргу міркуваннями, які Скаржник не навів у тексті касаційної скарги, або самостійно визначати конкретну підставу. При цьому, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.
26. Таким чином, для усунення недоліків у цій частині Скаржник має належним чином обґрунтувати обрані ним підстави касаційного оскарження з урахуванням викладеного у цій ухвалі.
Щодо сплати судового збору
27. Як убачається з матеріалів, доданих до касаційної скарги, Скаржником не сплачено судовий збір за подання касаційної скарги та не додано доказів на підтвердження його сплати.
28. Правові засади справляння судового збору, платники, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначені Законом України "Про судовий збір".
29. Згідно з частиною першою статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
30. Ставка судового збору, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви, становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (підпункт 1 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір").
31. За змістом статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" з 01 січня 2024 року прожитковий мінімум для працездатних осіб встановлено у розмірі 3 028 грн.
32. За подання касаційної скарги на рішення суду ставки судового збору встановлюються у розмірі 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви (підпункт 5 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір").
33. Предметом касаційного оскарження є постанова суду апеляційної інстанції про стягнення з Позивача на користь Позивача 1 547 866,64 грн вартості необлікованої електроенергії, 6 869,98 грн 3 % річних та 12 382,94 грн інфляційної складової боргу, що загалом становить 1 567 119,56 грн, тобто одна майнова вимога.
34. Отже, враховуючи предмет касаційного оскарження, Скаржник при поданні касаційної скарги за одну майнову вимогу мав сплатити 47 013,59 грн судового збору (1 567 119,56 грн х 1,5 % х 200 %).
35. Верховний Суд відзначає, що до поданої засобами поштового зв'язку касаційної скарги, Скаржником не додано доказів сплати судового збору за подання касаційної скарги.
36. Перевіривши сплату Скаржником судового збору за його касаційною скаргою на постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.03.2025 у справі №911/411/24 Суд встановив відсутність такої сплати.
37. Згідно з частиною другою статті 292 ГПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.
38. Відповідно до частини другої статті 174 ГПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд у такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).
39. Для усунення недоліків касаційної скарги Скаржник повинен подати до Верховного Суду докази сплати судового збору в розмірі 47 013,59 грн із зарахуванням вказаної суми до спеціального фонду Державного бюджету України.
40. Судовий збір має бути перерахований за такими реквізитами:
- Отримувач коштів: ГУК у м. Києві/Печерс. р-н/22030102
- Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783
- Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП)
- Рахунок отримувача: UA288999980313151207000026007
- Код банку отримувача (МФО): 899998
- Код класифікації доходів бюджету: 22030102 "Судовий збір (Верховний Суд, 055)"
- Символ звітності банку: 207
- Призначення платежу *;101; _________ (код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомив про це відповідний орган Міністерства доходів і зборів України і має відповідну відмітку у паспорті);Судовий збір, за позовом __________ (ПІБ чи назва установи, організації позивача), на рішення від ______ (Дата оскаржуваного рішення) по справі _________ (Номер справи), ВЕРХОВНИЙ СУД (Касаційний господарський суд) (назва суду, де розглядається справа).
41. Реквізити рахунків для зарахування судового збору за подання касаційної скарги також розміщені на офіційному вебсайті Верховного Суду.
42. З урахуванням викладеного, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга подана без додержання вимог процесуального законодавства, отже підлягає залишенню без руху на підставі частини другої статті 292 ГПК України з наданням десятиденного строку для усунення недоліків.
43. Для усунення виявлених недоліків Скаржник повинен навести та належним чином та обґрунтувати підстави касаційного оскарження та надати докази сплати судового збору за подання касаційної скарги.
44. Суд звертає увагу, що відповідно до приписів ГПК України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту.
45. Заяву про усунення недоліків касаційної скарги необхідно подати до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в строк, встановлений цією ухвалою, разом з доказами її надсилання іншим учасникам справи.
Керуючись статтями 174, 234, 235, 290, 292 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу Громадської організації "Садівницьке товариство "Старз" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.02.2025 у справі №911/411/24 залишити без руху.
2. Надати Громадській організації "Садівницьке товариство "Старз" строк для усунення недоліків касаційної скарги, що не перевищує десять днів з дня вручення ухвали.
3. Усунути недоліки, встановлені в ухвалі, у такий спосіб:
- навести та належним чином обґрунтувати підстави касаційного оскарження з урахуванням викладеного в цій ухвалі;
- подати до Верховного Суду докази сплати судового збору в розмірі 47 013,59 грн із зарахуванням сплаченої суми судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.
4. Роз'яснити, що в разі невиконання вимог Суду касаційна скарга у справі №911/411/24 вважатиметься неподаною та буде повернута.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.
Суддя Г. Вронська