ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
30.04.2025Справа № 910/12657/24
за позовом Комунального підприємства по ремонту і утриманню мостів і шляхів м. Києва "Київавтошляхміст"
до Північного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України
про визнання протиправним та скасування рішення від 08.08.2024 №60/111-р/к,
Суддя Зеленіна Н.І.
Секретар судового засідання Солонюк К.Г.
Представники сторін: відповідно до протоколу судового засідання.
Комунальне підприємство по ремонту і утриманню мостів і шляхів м. Києва "Київавтошляхміст" (далі - Позивач, Підприємство) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Північного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України про визнання протиправним та скасування рішення Адміністративної колегії Північного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 08.08.2024 №60/111-р/к по справі №53/60/61-рп/к.20.
Позовні вимоги мотивовані тим, що рішення Адміністративної колегії Північного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 08.08.2024 №60/111-р/к є безпідставним, необґрунтованим та таким, що прийняте при неповно з'ясованих всіх обставин, які мають значення для розгляду справи, а тому підлягає скасуванню.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.10.2024 прийнято до розгляду справу №910/12657/24 та призначено підготовче засідання на 20.11.2024.
Через систему "Електронний суд" 30.10.2024 від представника відповідача надійшов відзив, у якому останній заперечував проти позовних вимог та просив відмовити в задоволенні позову, оскільки в спірному рішенні відділенням в повній мірі досліджено, що Комунальне підприємство по ремонту і утриманню мостів і шляхів м. Києва "Київавтошляхміст" діяло не в межах та без врахуванням приписів статті 17 Закону України «Про доступ до об'єктів будівництва, транспорту, електроенергетики з метою розвитку телекомунікаційних мереж», в результаті чого були порушені матеріальні інтереси інших суб'єктів господарювання через необґрунтовано завищену ціну, яка не могла бути встановлена за відсутності монопольного (домінуючого) становища позивача на відповідних об'єкта.
Протокольною ухвалою суду 22.11.2024 підготовче засідання відкладено на 11.12.2024.
Протокольною ухвалою суду від 11.12.2024 закрито підготовче засідання та призначено справу до судового розгляду на 22.01.2025.
Протокольною ухвалою суду від 22.01.2025 відкладено судовий розгляд справи на 05.03.2025.
Протокольною ухвалою суду від 05.03.2025 відкладено судовий розгляд справи на 16.04.2025.
Протокольною ухвалою суду від 16.04.2025 відкладено судовий розгляд справи на 30.04.2025.
В судовому засіданні 30.04.2025 представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги. Представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог та просив відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.
Суд дослідив зібрані в матеріалах справи докази, заслухав пояснення представників сторін, як щодо дослідження доказів, так і по суті позовних вимог.
30.04.2025 у судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
08.08.2024 Адміністративною колегією Північного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (далі Відповідач, Колегія) було прийнято рішення №60/111-р/к по справі №53/60/61-рп/к.20 (далі - Оспорюване рішення), відповідно до якого Відповідач постановив:
1. Визнати, що комунальне підприємство по ремонту і утриманню мостів і шляхів м. Києва «Київавтошляхміст» у період з березня 2020 року по травень 2024 року займало монопольне (домінуюче) становище на ринку послуг з доступу до інфраструктури кабельної каналізації електронних комунікаційних мереж (кабельної каналізації електрозв'язку) на мостах та шляхопроводах у м. Києві, які закріплені за підприємством на праві господарського відання, зокрема на мосту ім. Є.О. Патона, мосту Метро, Південному та Північному мостах через р. Дніпро у м. Києві, з часткою 100 %, оскільки на цьому ринку в нього не було жодного конкурента.
2. Визнати, дії комунального підприємства по ремонту і утриманню мостів і шляхів м. Києва «Київавтошляхміст», які полягають у встановленні вартості послуг з технічного обслуговування мережевих (кабельних) каналів та місць розміщення кабелів після набрання чинності рішення Київської міської ради від 12.03.2020 № 236/8406 «Про встановлення плати за доступ до елементів інфраструктури об'єктів будівництва, транспорту, енергетики, кабельної каналізації електрозв'язку, будинкової розподільчої мережі комунальної власності територіальної громади міста Києва» у розмірі, що не відповідає граничному розміру, встановленому частиною сьомою статті 17 Закону України «Про доступ до об'єктів будівництва, транспорту, електроенергетики з метою розвитку телекомунікаційних мереж» порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим пунктом 1 частини другої статті 13 та пункту 2 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку послуг з доступу до інфраструктури кабельної каналізації електронних комунікаційних мереж (кабельної каналізації електрозв'язку) на мостах та шляхопроводах у м. Києві, які закріплені за підприємством на праві господарського відання, зокрема на мосту ім. Є.О. Патона, мосту Метро, Південному та Північному мостах через р. Дніпро у м. Києві, шляхом встановлення таких цін, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на цьому ринку.
3. За правопорушення, вказане в пункті 2 резолютивної частини рішення накладено на комунальне підприємство по ремонту і утриманню мостів і шляхів м. Києва «Київавтошляхміст» штраф у розмірі 68 000 грн.
4. Зобов'язано комунальне підприємство по ремонту і утриманню мостів і шляхів м. Києва «Київавтошляхміст» у двомісячний строк із дати отримання рішення в цій справі припинити порушення, зазначене в пункті 2 резолютивної частини цього рішення, про що письмово повідомити Північне міжобласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України протягом 5 календарних днів із дня його припинення з наданням підтвердних документів.
Позивач не погоджуючись із рішенням Відповідача з підстав його необґрунтованості, звернувся до суду з даним позовом.
Позовна заява мотивована наступним:
1. Колегією в оскаржуваному рішенні всупереч Методиці визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання на ринку, затвердженої розпорядженням Антимонопольного комітету України від 05.03.2002 №49-р, не правильно був визначений товар щодо якого мало визначатися монопольне (домінуюче) становище підприємства, що потягло за собою неправильне визначення товарних та територіальних (географічних) меж.
Так, позивач стверджує, що товаром щодо якого мало визначатися монопольне (домінуюче) становище підприємства мала бути послуга з доступу до інфраструктури кабельної каналізації електронних комунікаційних мереж (кабельної каналізації електрозв'язку) на всіх мостах та шляхопроводах у м. Києві, а не тільки на тих, які закріплені за позивачем на праві господарського відання, що призвело до невірного визначення товарних меж досліджуваного ринку.
За доводами позивача на ринку надання послуг з доступу до інфраструктури кабельної каналізації електронних комунікаційних мереж (кабельної каналізації електрозв'язку) на мостах та шляхопроводах у м. Києві діють інші суб'єкти господарювання, зокрема КП "Київський метрополітен" чи АТ "Укртелеком", які надають аналогічні послуги, пов'язані з розміщенням на мостах та шляхопроводах у місті Києві кабелів, які належать операторам електронних комунікацій та постачальникам електронних комунікаційних послуг, проте Комітетом не було надано оцінку наявності конкурентів на ринку вказаних послуг.
Вказане, на думку позивача, свідчить про помилковість висновків відповідача стосовно зайняття підприємством у період з березня 2020 року по травень 2024 рогу
2. Колегія при прийнятті оскаржуваного рішення не звернула увагу на вимоги Закону України «Про доступ до об'єктів будівництва, транспорту, електроенергетики з метою розвитку телекомунікаційних мереж», яким визначено конкретний перелік умов, дотримання яких є необхідним для укладення договору з доступу, а тому безпідставно дійшла висновку про те, що відсутність звернення операторів електронних комунікацій/постачальників електронних комунікаційних послуг до підприємства не є підставою для не приведення договорів, у відповідність до вимог вказаного Закону.
Вказане, на думку позивача, свідчить про відсутність у діях підприємства порушення законодавства про захист економічної конкуренції, а саме приписів пункту 1 частини другої статті 13 та пункту 2 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку послуг з доступу до інфраструктури кабельної каналізації електронних комунікаційних мереж (кабельної каналізації електрозв'язку) на мостах та шляхопроводах у м. Києві, які закріплені за підприємством на праві господарського відання, зокрема на мосту ім. Є.О. Патона, мосту Метро, Південному та Північному мостах через р. Дніпро у м. Києві, шляхом встановлення таких цін, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на цьому ринку.
Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.
В силу ч. 1 ст. 3 Закону України "Про захист економічної конкуренції" законодавство про захист економічної конкуренції ґрунтується на нормах, установлених Конституцією України, і складається із цього Закону, законів України "Про Антимонопольний комітет України", «Про захист від недобросовісної конкуренції», інших нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до цих законів.
Згідно зі ст. 1 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" Антимонопольний комітет України є державним органом із спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності та у сфері державних закупівель. При цьому, особливості спеціального статусу Антимонопольного комітету України обумовлюються його завданнями та повноваженнями, в тому числі роллю у формуванні конкурентної політики, та визначаються цим Законом, іншими актами законодавства і полягають, зокрема, в особливому порядку призначення та звільнення Голови Антимонопольного комітету України, його заступників, державних уповноважених Антимонопольного комітету України, голів територіальних відділень Антимонопольного комітету України, у спеціальних процесуальних засадах діяльності Антимонопольного комітету України, наданні соціальних гарантій, охороні особистих і майнових прав працівників Антимонопольного комітету України на рівні з працівниками правоохоронних органів, в умовах оплати праці.
Стаття 3 зазначеного Закону до основних завдань Антимонопольного комітету України відносить участь у формуванні та реалізації конкурентної політики в частині здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб'єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції.
Приписами ст. 4 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" визначено, що Антимонопольний комітет України будує свою діяльність на принципах: законності; гласності; захисту конкуренції на засадах рівності фізичних та юридичних осіб перед законом та пріоритету прав споживачів.
Причиною виникнення спору зі справи стало питання щодо наявності чи відсутності підстав для визнання недійсним та скасування рішення адміністративної колегії Північного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 08.08.2024 №60/111-р/к по справі №53/60/61-рп/к.20.
Господарські суди у розгляді справ мають перевіряти правильність застосування органами АМК відповідних правових норм, зокрема Методики визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання на ринку, затвердженої розпорядженням Антимонопольного комітету України від 05.03.2002 № 49-р, зареєстрованого Міністерством юстиції України 01.04.2002 за № 317/6605.
Однак, господарські суди не повинні перебирати на себе не притаманні суду функції, які здійснюються виключно органами АМК, та знову встановлювати товарні, територіальні (географічні), часові межі певних товарних ринків після того, як це зроблено зазначеними органами, й на підставі цього робити висновки про наявність чи відсутність монопольного (домінуючого) становища суб'єкта господарювання на ринку.
Згідно з пунктом 2 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції» порушенням законодавства про захист економічної конкуренції є зловживання монопольним (домінуючим) становищем.
Встановлення (монопольного) домінуючого становища на ринку не потребує аналізу господарської діяльності абсолютного числа (100%) учасників товарного ринку, оскільки пов'язане з ринковою поведінкою господарюючих суб'єктів, діяльність яких фактично не має значення для функціонування ринку.
Відповідно до частини першої статті 13 Закону України «Про захист економічної конкуренції» зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку є дії чи бездіяльність суб'єкта господарювання, який займає монопольне (домінуюче) становище на ринку, що призвели або можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції, або ущемлення інтересів інших суб'єктів господарювання чи споживачів, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку
Верховний Суд неодноразово констатував, що саме до повноважень саме органу Антимонопольного комітету України віднесено вирішення питання щодо визнання суб'єкта господарювання таким, що займає монопольне (домінуюче) становище на ринку, та наявності чи відсутності підстав вважати особу такою, що зловживає своїм монопольним становищем. (Постанова ВС від 03.07.2018 у справі № 910/4425/16).
Уточнення кваліфікації одних і тих самих дій (бездіяльності) суб'єкта господарювання в межах відповідних (тобто тих, що співвідносяться як загальні та спеціальні) приписів, що містяться в різних частинах статті 13 Закону України «Про захист економічної конкуренції», належить до виключних (дискреційних) повноважень органів Антимонопольного комітету України. Подібного висновку дійшов Верховний суд України у постанові від 05.03.2020 у справі № 910/2921/19.
Суду під час розгляду справи необхідно здійснити перевірку та надати належну оцінку доводам кожної зі сторін у справі не лише щодо наявності чи відсутності монопольного (домінуючого) становища суб'єкта господарювання на ринку, а й наявності чи відсутності факту зловживання ним таким становищем.
Відповідно до Методики визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання на ринку, затвердженої розпорядженням Антимонопольного комітету України від 5 березня 2002 року за № 49-р, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 01 квітня 2002 року за № 317/6605 (далі - Методика), товарні межі ринку - товар (товарна група), сукупність схожих, однорідних предметів господарського обороту, в межах якої споживач за звичайних умов може перейти від споживання певного виду предметів господарського обороту до споживання іншого.
Згідно з ч. 1 ст. 12 Закону України «Про захист економічної конкуренції» (далі також - Закон) суб'єкт господарювання займає монопольне (домінуюче) становище на ринку товару, якщо на цьому ринку у нього немає жодного конкурента; не зазнає значної конкуренції внаслідок обмеженості можливостей доступу інших суб'єктів господарювання щодо закупівлі сировини, матеріалів та збуту товарів, наявності бар'єрів для доступу на ринок інших суб'єктів господарювання, наявності пільг чи інших обставин.
Відповідно до пункту 2.2 Методики етапи визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання, їх кількість та послідовність проведення, передбачені пунктом 2.1 Методики, можуть змінюватися залежно від фактичних обставин, зокрема особливостей товару, структури ринку, обсягів наявної інформації щодо ринку тощо.
Як вбачається з п. 16 Рішення № №60/111-р/к, суб'єктом господарювання, який становить об'єкт аналізу щодо визначення монопольного (домінуючого) становища є КП «Київавтошляхміст».
Товаром, щодо якого визначається монопольне (домінуюче) становище КП «Київавтошляхміст», є послуги з доступу до інфраструктури кабельної каналізації електронних комунікаційних мереж (кабельної каналізації електрозв'язку) на мостах та шляхопроводах у м. Києві, які закріплені за підприємством на праві господарського відання, зокрема на мосту ім. Є.О. Патона, мосту Метро, Південному та Північному мостах через р. Дніпро у м. Києві.
Крім того, в рамках антимонопольної справи №53/60/61-рп/к.20:
- складено перелік товарів, щодо яких має визначатися монопольне (домінуюче) становище суб'єкта господарювання і які мають ознаки одного товару, товарної групи - послуги з доступу до інфраструктури кабельної каналізації електронних комунікаційних мереж (кабельної каналізації електрозв'язку) на мостах та шляхопроводах у м. Києві, які закріплені за підприємством на праві господарського відання, зокрема на мосту ім. Є.О. Патона, мосту Метро, Південному та Північному мостах через р. Дніпро у м. Києві;
- складено перелік основних продавців (постачальників, виробників), покупців (споживачів) товарів (товарних груп):
продавець (виконавець) КП «Київавтошляхміст», як єдиний учасник ринку послуг з доступу до інфраструктури кабельної каналізації електронних комунікаційних мереж, за яким згідно наказу Головного управління комунальної власності м. Києва від 07.12.2007 № 404 «Про внесення змін та доповнень до наказу Головного управління комунальної власності м. Києва від 25.04.2005 № 260 «Про закріплення основних фондів комунальної власності територіальної громади міста Києва» за КП «Київавтошляхміст»» закріплено на праві господарського відання мости та шляхопроводи у м. Києві, зокрема міст ім. Є. Патона, мосту Метро, Південного та Північного мостів через р. Дніпро у м. Києві;
покупці (споживачі) - суб'єкти господарювання (оператори електронних комунікацій, постачальники електронних комунікаційних послуг або уповноважена ним особа), які звернулися чи мають намір звернутися до КП «Київавтошляхміст» із запитом про надання доступу до інфраструктури кабельної каналізації електронних комунікаційних мереж (кабельної каналізації електрозв'язку) на мостах та шляхопроводах у м. Києві, які закріплені за Підприємством на праві господарського відання, зокрема на мосту ім. Є. Патона, мосту Метро, Південного та Північного мостів через р. Дніпро у м. Києві, або які уклали договори з доступу до інфраструктури вказаних об'єктів доступу;
- визначено товарні межі ринку - послуги, які Підприємство надавало операторам електронних комунікацій/постачальникам електронних комунікаційних послуг у період з березня 2020 року по травень 2024 року мали різні найменування, проте ці послуги не відрізняються одна від одної за своїм змістом та споживчими властивостями, оскільки усі вони пов'язані із розміщенням кабелів таких суб'єктів господарювання у мережевих (кабельних) каналах на мостах та шляхопроводах у м. Києві, які закріплені за КП «Київавтошляхміст» на праві господарського відання, зокрема на мосту ім. Є. Патона, мосту Метро, Південному та Північному мостах через р. Дніпро у м. Києві, тобто наведені послуги є тотожними. У зв'язку з чим, товарними межами ринку, який досліджується, є послуги з доступу до інфраструктури кабельної каналізації електронних комунікаційних мереж (кабельної каналізації електрозв'язку) на мостах та шляхопроводах у м. Києві, які закріплені за Підприємством на праві господарського відання, зокрема на мосту ім. Є. Патона, мосту Метро, Південному та Північному мостах через р. Дніпро у м. Києві;
- визначено територіальні (географічні) межі товару - місцезнаходження мостів та шляхопроводів у м. Києві, які закріплені за КП «Київавтошляхміст» на праві господарського відання, зокрема мосту ім. Є. Патона, мосту Метро, Південному та Північному мостах через р. Дніпро у м. Києві;
- встановлено часові межі ринку - з березня 2020 року по травень 2024 року, тобто проміжок часу, протягом якого відповідна сукупність товарно-грошових відносин між продавцями і споживачами утворює ринок товару із сталою структурою;
- визначено потенційних конкурентів: у період з березня 2020 року по травень 2024 року КП «Київавтошляхміст» було єдиним виконавцем послуг з доступу до інфраструктури кабельної каналізації електронних комунікаційних мереж (кабельної каналізації електрозв'язку) на мостах та шляхопроводах у м. Києві, які закріплені за Підприємством на праві господарського відання, отже потенційні конкуренти були відсутні;
- визначено бар'єри для вступу на ринок: специфікою надання послуг з доступу до інфраструктури кабельної каналізації електронних комунікаційних мереж (кабельної каналізації електрозв'язку) є те, що споживачі (оператори електронних комунікацій/постачальники електронних комунікаційних послуг), які мають намір надавати (надають), зокрема, послуги доступу до мережі Інтернет мешканцям м. Києва, не можуть отримати ці послуги від іншого суб'єкта господарювання, ніж від КП «Київавтошляхміст», оскільки надання зазначеної послуги неможливе без використання інфраструктури кабельної каналізації електронних комунікаційних мереж (кабельної каналізації електрозв'язку), яка перебуває на балансі Підприємства згідно з наказом ГУ Комунальної власності м. Києва від 07.12.2007 № 404 - Наказ про закріплення основних фондів за КП «Київавтошляхміст».
Отже, Відділенням були вчинені всі передбачені Методикою дії, відповідно до чинного законодавства, під час дослідження відповідного ринку та зроблено висновки щодо належності КП «Київавтошляхміст» до суб'єкта, що займав монопольне (домінуюче) становище на ринку послуг з доступу до інфраструктури кабельної каналізації електронних комунікаційних мереж (кабельної каналізації електрозв'язку) на мостах та шляхопроводах у м. Києві, які закріплені за підприємством на праві господарського відання, зокрема на мосту ім. Є.О. Патона, мосту Метро, Південному та Північному мостах через р. Дніпро у м. Києві.
Позивачем у позовній заяві вказані вище обставини не спростовано належними та допустимими доказами.
Таким чином, Комунальне підприємство по ремонту і утриманню мостів і шляхів м. Києва «Київавтошляхміст» у період з березня 2020 року по травень 2024 року займало монопольне (домінуюче) становище на ринку послуг з доступу до інфраструктури кабельної каналізації електронних комунікаційних мереж (кабельної каналізації електрозв'язку) на мостах та шляхопроводах у м. Києві, які закріплені за підприємством на праві господарського відання, зокрема на мосту ім. Є.О. Патона, мосту Метро, Південному та Північному мостах через р. Дніпро у м. Києві, з часткою 100 %, оскільки на цьому ринку в нього не було жодного конкурента.
Однак, для кваліфікації дій позивача як порушення законодавства про захист економічної конкуренції не достатньо лише встановлення факту зайняття монопольного (домінуючого) становища у спірний період на відповідному ринку товару. Тому, під час розгляду даної справи суд надав оцінку доводам та доказам сторін, які на їх думку, підтверджують/спростовують зловживання КП «Київавтошляхміст» монопольним (домінуючим) становищем на ринку послуг з доступу до інфраструктури кабельної каналізації електронних комунікаційних мереж (кабельної каналізації електрозв'язку) на мостах та шляхопроводах у м. Києві, які закріплені за підприємством на праві господарського відання, зокрема на мосту ім. Є.О. Патона, мосту Метро, Південному та Північному мостах через р. Дніпро у м. Києві.
Рішенням Київської міської ради від 12.03.2020 № 236/8406 «Про встановлення плати за доступ до елементів інфраструктури об'єктів будівництва, транспорту, енергетики, кабельної каналізації електрозв'язку, будинкової розподільної мережі комунальної власності територіальної громади міста Києва» (далі - Рішення КМР), яке набрало чинність з дня його оприлюднення - 19.03.2020 (додаток 3), вирішено, зокрема:
встановити, що плата за доступ до елементів інфраструктури об'єктів будівництва, транспорту, енергетики, кабельної каналізації електрозв'язку, будинкової розподільної мережі комунальної власності територіальної громади м. Києва визначається підприємствами, установами, організаціями територіальної громади м. Києва, за якими закріплені такі об'єкти на праві господарського відання чи оперативного управління, в тому числі, які перебувають на балансі, у розмірі, що не перевищує граничний розмір, встановлений статтею 17 Закону України «Про доступ до об'єктів будівництва, транспорту, електроенергетики з метою розвитку телекомунікаційних мереж» (пункт 1);
балансоутримувачам визначати у договорах з доступу розмір плати за доступ до об'єктів згідно з відповідною методикою визначення плати за доступ до елементів інфраструктури об'єкта доступу, затвердженою відповідним державним органом влади (пункт 2.2).
Пунктом 5 частини сьомої статті 17 Закону України «Про доступ до об'єктів будівництва, транспорту, електроенергетики з метою розвитку телекомунікаційних мереж» визначено, що розмір плати за доступ до елементів інфраструктури об'єкта доступу визначається власником інфраструктури цього об'єкта доступу згідно з методикою визначення плати за доступ до елементів інфраструктури об'єкта доступу, затвердженою відповідним державним органом влади згідно з цим Законом, і не може перевищувати: за доступ до елементів інфраструктури кабельної каналізації електрозв'язку - 5 відсотків мінімальної заробітної плати за один канало-кілометр кабельної каналізації електрозв'язку на місяць. Розмір мінімальної заробітної плати визначається законом станом на 1 січня поточного року.
Адміністративна колегія Північного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України у рішенні від 08.08.2024 №60/111-р/к по справі №53/60/61-рп/к.20 розрахувала граничний розмір плати за доступ до елементів інфраструктури кабельної каналізації електронних комунікаційних мереж (кабельної каналізації) електрозв'язку та встановила, що він не може перевищувати:
- 0,236 грн за один погонний метр на місяць у 2020 році;
- 0,300 грн за один погонний метр на місяць у 2021 році;
- 0,325 грн за один погонний метр на місяць у 2022 році;
- 0,335 грн за один погонний метр на місяць у 2023 році;
- 0,355 грн за один погонний метр на місяць у 2024 році.
Матеріалами антимонопольної справи встановлено, що за результатами аналізу отриманої інформації, Відділенням виявлено факти укладання Підприємством з операторами електронних комунікацій/ постачальниками електронних комунікаційних послуг м. Києва після набрання чинності Рішення КМР (19.03.2020) договорів про надання послуг з технічного обслуговування мережевих (кабельних) каналів та місць розміщення кабелів, вартість надання послуг за якими не відповідає граничному розміру плати за доступ, встановленому частиною сьомою статті 17 Закону, а саме 7 нових договорів про надання послуг з технічного обслуговування мережевих (кабельних) каналів та місць розміщення кабелів, із вартістю надання таких послуг 7,34 грн за один погонний метр на місяць (в т.ч. ПДВ).
Судом встановлено, що Позивач листом від 29.05.2023 № 053/282/01-11/993 (вх. Відділення від 02.06.2023 № 60-01/1892) повідомив Комітет про те, що дія Закону України «Про доступ до об'єктів будівництва, транспорту, електроенергетики з метою розвитку телекомунікаційних мереж» не поширюється на договірні відносини, які не пов'язані із наданням телекомунікаційних послуг і виникають між власником (володільцем) кабельної каналізації та суб'єктом господарювання, який не є оператором електронних комунікацій чи постачальником електронних комунікаційних послуг. У зв'язку з цим, після набрання чинності Рішення КМР між КП «Київавтошляхміст» та суб'єктами господарювання, які не є операторами електронних комунікацій чи постачальниками електронних комунікаційних послуг, укладалися договори про надання послуг з технічного обслуговування мережевих (кабельних) каналів та місць розміщення кабелів, а не договори з доступу до інфраструктури об'єкта транспорту. При укладанні цих договорів, Підприємство керувалося, зокрема, Господарським кодексом України, Цивільним кодексом України, Законом України «Про ціни і ціноутворення» тощо.
Так, за поясненнями КП «Київавтошляхміст», на момент укладання вищевказаних договорів із ТОВ «Джей Ді Груп», ТОВ «УОС», ТОВ «ТК «Череда» та СКП «Київтелесервіс» в Реєстрі постачальників електронних комунікаційних мереж та/або послуг були відсутні відомості щодо даних суб'єктів господарювання, отже вони не були замовниками доступу до інфраструктури об'єкта доступу в розумінні Закону України «Про доступ до об'єктів будівництва, транспорту, електроенергетики з метою розвитку телекомунікаційних мереж».
В той же час, як вбачається із відомостей, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань:
ТОВ «Джей Ді Груп» (ідентифікаційний код юридичної особи 40237087; м. Київ) зареєстровано 27.01.2016, основним видом діяльності за КВЕД є: 61.10 діяльність у сфері проводового електрозв'язку;
ТОВ «УОС» (ідентифікаційний код юридичної особи 43457309; м. Київ) зареєстровано 17.01.2020, основним видом діяльності за КВЕД є: 61.10 діяльність у сфері проводового електрозв'язку;
ТОВ «ТК «Череда» (ідентифікаційний код юридичної особи 43425298; Київська обл., м. Вишгород) зареєстровано 23.12.2019, основним видом діяльності за КВЕД є: 61.10 діяльність у сфері проводового електрозв'язку;
СКП «Київтелесервіс» (ідентифікаційний код юридичної особи 31815760; м. Київ) зареєстровано 10.12.2001, основним видом діяльності за КВЕД є: 61.10 діяльність у сфері проводового електрозв'язку.
Так, згідно частини третьої статті 42 Закону України "Про телекомунікації" (в редакції чинній до 25.12.2019) повідомлення про початок здійснення діяльності у сфері телекомунікацій подається суб'єктом господарювання до національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформатизації, у порядку, визначеному статтею 9 Закону України "Про адміністративні послуги".
Суб'єкт господарювання набуває право на провадження діяльності у сфері телекомунікацій з дати подання повідомлення про початок здійснення діяльності у сфері телекомунікацій до національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформатизації.
Датою подання повідомлення про початок здійснення діяльності у сфері телекомунікацій вважається дата вхідної реєстрації такого повідомлення у національній комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформатизації.
У Реєстрі постачальників електронних комунікаційних мереж та/або послуг наразі наявна інформація про подання суб'єктами господарювання (ТОВ «Джей Ді Груп», ТОВ «УОС», ТОВ «ТК «Череда» та СКП «Київтелесервіс») до НКЕК повідомлень про початок здійснення діяльності у сфері електронних комунікацій.
Суд звертає увагу, що у спірному рішенні відповідача зафіксовано, що ТОВ «ТК «Череда» та ТОВ «Джей Ді Груп» надали інформацію Комітету про те, що під час укладання ними з КП «Київавтошляхміст» договорів про надання послуг з технічного обслуговування мережевих (кабельних) каналів та місць розміщення кабелів, Підприємству було відомо про їх включення до Реєстру операторів, провайдерів телекомунікацій.
Також, у рішенні зазначено, що Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах електронних комунікацій, радіочастотного спектра та надання послуг поштового зв'язку (НЕЕК) листом від 27.06.2024 № 06-4383/104 надала інформацію про включення ТОВ «Джей Ді Груп», ТОВ «УОС», ТОВ «ТК «Череда» та СКП «Київтелесервіс» до Реєстру операторів, провайдерів телекомунікацій (по 31.12.2021) та Реєстру постачальників електронних комунікаційних мереж та/або послуг (з 01.01.2022).
Вказане свідчить, що станом на дату укладання КП «Київавтошляхміст» з ТОВ «Джей Ді Груп», ТОВ «УОС», ТОВ «ТК «Череда», СКП «Київтелесервіс» договорів про надання послуг з технічного обслуговування мережевих (кабельних) каналів та місць розміщення кабелів вказані суб'єкти господарювання були включені до Реєстру операторів, провайдерів телекомунікацій як оператори телекомунікацій, а відтак на них поширюються положення Закону України «Про доступ до об'єктів будівництва, транспорту, електроенергетики з метою розвитку телекомунікаційних мереж», а вартість надання послуг за цими договорами не може перевищувати граничний розмір, встановлений частиною сьомої статті 17 Закону України «Про доступ до об'єктів будівництва, транспорту, електроенергетики з метою розвитку телекомунікаційних мереж».
Посилання позивача на те, що ТОВ «Джей Ді Груп», ТОВ «УОС», ТОВ «ТК «Череда», СКП «Київтелесервіс» не зверталися до КП «Київавтошляхміст» з пропозиціями щодо укладення договору з доступу в порядку та на умовах, визначених Законом України «Про доступ до об'єктів будівництва, транспорту, електроенергетики з метою розвитку телекомунікаційних мереж» є недоречними, з огляду на наступне.
Пунктом 3 частини першої статті 4 Закону України «Про доступ до об'єктів будівництва, транспорту, електроенергетики з метою розвитку телекомунікаційних мереж» визначено, що забезпечення доступу до інфраструктури об'єкта доступу здійснюється за такими принципами як забезпечення недискримінаційного доступу замовника до інфраструктури об'єкта доступу з метою користування ним.
Згідно пункту 2 частини першої статті 14 Закону України «Про доступ до об'єктів будівництва, транспорту, електроенергетики з метою розвитку телекомунікаційних мереж» власник інфраструктури об'єкта доступу має право визначати плату за доступ, що розраховується згідно з відповідною методикою визначення плати за доступ до елементів інфраструктури об'єкта доступу, затвердженою відповідним державним органом.
Враховуючи, те що суб'єкти господарювання - ТОВ «Джей Ді Груп», ТОВ «УОС», ТОВ «ТК «Череда», СКП «Київтелесервіс» на дату укладання договорів з КП «Київавтошляхміст» про надання послуг з технічного обслуговування мережевих (кабельних) каналів та місць розміщення кабелів вказані суб'єкти господарювання були включені до Реєстру операторів, провайдерів телекомунікацій як оператори телекомунікацій, то положення Закону України «Про доступ до об'єктів будівництва, транспорту, електроенергетики з метою розвитку телекомунікаційних мереж» автоматично поширюють свою дію на чинні договори.
Чинним законодавством не передбачено чіткої вказівки на те, що суб'єкти господарювання зобов'язані звернутися із заявами про приведення у відповідність чинних договорів умовам Закону, оскільки приписи Закону є нормами прямої дії.
Отже, відсутність звернень операторів електронних комунікацій/ постачальників електронних комунікаційних послуг до КП «Київавтошляхміст» не є підставою для не приведення договорів, предмет яких пов'язаний із розміщенням кабелів цих суб'єктів господарювання у мережевих (кабельних) каналах на мостах та шляхопроводах у м. Києві, у відповідність до вимог Закону, оскільки пунктом 2 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону передбачена обов'язковість вчинення таких дій, зокрема, на вимогу власника (балансоутримувача) інфраструктури об'єкта доступу.
Враховуючи зазначене, суд приходить до висновку, що вказані дії КП «Київавтошляхміст» щодо встановлення вартості послуг з технічного обслуговування мережевих (кабельних) каналів та місць розміщення кабелів після набрання чинності Рішення КМР у розмірі, що не відповідає граничному розміру, встановленому частиною сьомої статті 17 Закону України «Про доступ до об'єктів будівництва, транспорту, електроенергетики з метою розвитку телекомунікаційних мереж», було б неможливим за умови існування значної конкуренції на відповідному ринку, адже в такому випадку споживачі мали б можливість вільно обирати між кількома виконавцями таких послуг та, у разі ущемлення їх інтересів, обрали б іншого виконавця.
Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
В п. 53 Рішення Європейського суду з прав людини від 20.09.2012 у справі «Федорченко та Лозенко проти України» (Заява № 387/03), зазначено, що при оцінці доказів суд керується критерієм доведеності «поза розумним сумнівом». Тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими, узгодженими.
Судом зроблено оцінку кожного аргументу, наведеного учасниками справи, з'ясовані мотиви визнання доказів більш вірогідними щодо кожної обставини, яка є предметом доказування в даному спорі, в тому числі застосовано до спірних правовідносин норму права та вказано мотиви такого застосування, що відповідає положенням ст. 238 ГПК України.
Таким чином, виходячи із заявлених позовних вимог, наведених обґрунтувань та наданих доказів, суд дійшов висновку, що Комунальним підприємством "Київавтошляхміст" не доведено підстав для визнання недійсним та скасування рішення адміністративної колегії від 08.08.2024 №60/111-р/к «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу», а тому позов не підлягає задоволенню.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.
Керуючись ст. 2, 74, 76-80, 123, 126, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. У задоволенні позову Комунального підприємства по ремонту і утриманню мостів і шляхів м. Києва "Київавтошляхміст" до Північного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України про визнання протиправним та скасування рішення від 08.08.2024 №60/111-р/к - відмовити повністю.
На рішення може бути подано апеляційну скаргу протягом 20 днів з дня підписання повного тексту.
Рішення суду набирає законної сили у порядку і строки, передбачені ст. 241 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст рішення складено 14.05.2025.
Суддя Н.І. Зеленіна