Рішення від 15.04.2025 по справі 910/2964/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

15.04.2025Справа № 910/2964/24

За позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України";

до Антимонопольного комітету України;

про визнання недійсним рішення в частині.

Суддя Мандриченко О.В.

Секретар судового засідання Рябий І.П.

Представники:

Від позивача: Пушкар І.А., адвокат, довіреність № 14-186 від 17.12.2024;

Від відповідача: Швець І.В., в порядку самопредставництва;

Від відповідача: Данилов К.О., в порядку самопредставництва.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом, в якому просить суд визнати недійсним (протиправним) п. 4 рішення Антимонопольного Комітету України від 28.12.2023 № 398-р "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу" у справі № 143-26.13/64-19.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.03.2024 вирішено прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі, справу розглядати за правилами загального позовного провадження, а підготовче засідання призначити на 16.04.2024.

09.04.2024 Антимонопольний комітет України подав до господарського суду відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволенні позову.

12.04.2024 до господарського суду від Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" надійшла відповідь на відзив Антимонопольного комітету України на позов.

16.04.2024 від Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" надійшла заява про зупинення провадження у даній справі до набрання законної сили рішенням Господарського суду міста Києва у справі № 910/3067/24.

У підготовчому засіданні 30.04.2024 судом розглядалася заява Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" про зупинення провадження.

Як встановлено п. 5 ч. 1 ст. 227 Господарського процесуального кодексу України, суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у випадку об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Суд вказує, що у нього відсутня можливість посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Враховуючи наведене, судом, не виходячи до нарадчої кімнати, ухвалено відмовити у задоволенні клопотанні про зупинення провадження у справі, оскільки встановлені у справі 910/3067/24 обставини не впливають на збирання та оцінку доказів у даній справі, які господарський суд може встановити самостійно.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.04.2024 вирішено здійснювати розгляд справи № 910/2964/24 у закритому судовому засіданні.

07.05.2024 Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" подало до господарського суду заяву про залучення Акціонерного товариства "Укртрансгаз" в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача.

09.05.2024 Акціонерне товариство "Укртрансгаз" подало до господарського суду заяву про вступ у справу в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача.

04.06.2024 Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" подало до господарського суду заяву про зміну предмету позову, в якій просить визнати недійсним (протиправним) рішення Антимонопольного Комітету України від 28.12.2023 № 398-р "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу" у справі № 143-26.13/64-19 повністю.

У підготовчому засіданні 09.07.2024 судом розглядалася заява Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" про зміну предмету позову.

Відповідно до ч. 3 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України, до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви.

Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.

Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Слід зазначити, що правові підстави позову - це зазначена у позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.

Отже зміна предмета позову означає зміну матеріальної вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається, оскільки у разі одночасної зміни предмета та підстав позову фактично виникає нова матеріально-правова вимога позивача, яка обґрунтовується іншими обставинами, що за своєю суттю є новим позовом.

Аналогічні висновки Верховного Суду щодо застосування ч. 3 ст. 46 Господарського процесуального кодексу викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 червня 2019 року у справі № 924/1473/15 та у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15 жовтня 2020 року у справі № 922/2575/19.

Підстава позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. Такі обставини складають юридичні факти, що тягнуть за собою певні правові наслідки. Поряд із цим, підставу позову становлять фактична й правова підстава. Фактична підстава позову - це юридичні факти, на яких ґрунтуються позовні вимоги позивача до відповідача (відповідачів). Правова підстава позову - це посилання в позовній заяві на закони та інші нормативно-правові акти, на яких ґрунтується позовна вимога позивача (постанова Верховного Суду від 11.11.2019 року у справі № 909/1088/18).

Зміст поданої заяви свідчить, що позивач змінює предмет позову при одночасній зміні підстав позову, як фактичних так і правових.

А відтак, суд, не виходячи до нарадчої кімнати, ухвалив відмовити у прийнятті заяви Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" про зміну предмету позову.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.08.2024 зупинено провадження у справі № 910/2964/24 до завершення розгляду апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду міста Києва від 09.07.2024 у справі № 910/2964/24 та повернення матеріалів справи № 910/2964/24 до Господарського суду міста Києва.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.01.2025 поновлено провадження у справі № 910/2964/24.

21.01.2025 Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" подало до господарського суду клопотання про призначення у справі комплексної експертизи.

У підготовчому засіданні 21.01.2025 судом розглядалися заяви Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" про залучення третьої особи та заява Акціонерного товариства "Укртрансгаз" про вступ у справу в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача.

Відповідно до ч. 1 ст. 50 Господарського процесуального кодексу України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов'язки щодо однієї із сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за заявою учасників справи.

Судом, не виходячи до нарадчої кімнати, відхилено зазначені заяви, оскільки вони не містять законодавчих обґрунтувань та заявниками не надано суду доказів того, що прийняте рішення у справі може вплинути на права чи обов'язки Акціонерного товариства "Укртрансгаз".

У підготовчому засіданні 04.02.2025 судом розглядалося клопотання Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" про призначення у справі комплексної експертизи.

Як роз'яснено у п. 2 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики призначення судової експертизи" від 23.03.2012 № 4, судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

Системний аналіз ч. 1 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України та ч.1 ст. 99 Господарського процесуального кодексу України дає підстави дійти висновку, що суд призначає експертизу у випадку коли для з'ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо та якщо жодною стороною не наданий висновок експерта з питань, вирішення яких має значення для справи. При цьому за змістом ч. 2 ст. 99 Господарського процесуального кодексу України, питання про задоволення клопотання про призначення експертизи не залежить від обґрунтованості підстав для проведення експертизи, якщо сторона не обґрунтовує та не доводить обставини, які перешкоджали самостійному наданню висновків експерта.

Вказаної правової позиції дотримується Верховний Суд у своїй постанові від 25.02.2021 у справі № 910/1668/19.

Дослідивши подане Акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" клопотання про призначення комплексної експертизи у справі суд, не виходячи до нарадчої кімнати, ухвалив відмовити у його задоволенні, оскільки представником позивача не обґрунтовано неможливості вирішення спору без призначення у справі експертизи та дійсної необхідності для застосування спеціальних знань. Також суд відзначає, що позивач не був обмежений у праві надати суду висновок експерта на його замовлення відповідно до ч. 3 ст. 98 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.02.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу № 910/2964/24 до судового розгляду по суті.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.02.2025 у задоволенні заяви Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" про забезпечення позову відмовлено повністю.

Під час розгляду спору по суті у судовому засіданні 15.04.2025 представник позивача позовні вимоги підтримав та просив позов задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні 15.04.2025 проти позовних вимог заперечував, у задоволенні позову просив відмовити.

15.04.2025 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Антимонопольного комітету України (далі - відповідач, Комітет) № 398-р від 28.12.2023 (далі - рішення № 398-р, оскаржуване рішення, оспорюване рішення) у справі № 143-26.13/64-19 визнано, що група Нафтогаз України у період із січня 2016 року по грудень 2018 року займала монопольне (домінуюче) становище на загальнодержавному ринку послуг транспортування природного газу магістральними трубопроводами України із часткою 100 відсотків, відповідно до частини першої статті 12 Закону України "Про захист економічної конкуренції" та визнано дії групи Нафтогаз України в особі Акціонерного товариства "Укртрансгаз" (далі також - товариство, АТ "Укртрансгаз") на загальнодержавному ринку послуг транспортування природного газу магістральними трубопроводами України:

- у період із січня 2016 року по вересень 2017 року, які полягали у встановленні Акціонерним товариством "Укртрансгаз" великих і неподільних обсягів закупівлі природного газу, постачання яких одноособово не міг забезпечити жоден із суб'єктів господарювання, Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі також - відповідач, компанія, АТ "НАК "Нафтогаз України", АТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"), у вимогах до предмета закупівлі під час оголошення процедур публічних закупівель на придбання природного газу для надання замовникам послуг транспортування, порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого пунктом 2 статті 50 та частиною першою статті 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем, що призвело до ущемлення інтересів інших суб'єктів господарювання та споживачів, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку.

Крім того, п. 4 рішення № 398-р, на підставі частини четвертої статті 52 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у зв'язку з тим, що: Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" здійснює контроль над Акціонерним товариством "Укртрансгаз", у розумінні статті 1 Закону України "Про захист економічної конкуренції", та мало право надання згоди на укладання Акціонерним товариством "Укртрансгаз" договорів на закупівлю природного газу в Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" за переговорною процедурою, без яких вчинення порушення було б неможливим, Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" отримало вигоди від вчинення порушення Акціонерним товариством "Укртрансгаз", зазначеного в підпункті 2.1 пункту 2 цього рішення, шляхом отримання додаткового доходу у зв'язку з реалізацією Акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" природного газу Акціонерним товариством "Укртрансгаз" за цінами, які є вищими за середньозважені ціни реалізації Акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" промисловим споживачам, а також суб'єктам господарювання, пов'язаним із групою Нафтогаз України відносинами контролю, накладено на Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" штраф у розмірі 249 752 333 (двісті сорок дев'ять мільйонів сімсот п'ятдесят дві тисячі триста тридцять три) гривні.

Позивач не погоджуючись з висновками Антимонопольного комітету України про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, звернувся до Господарського суду міста Києва на підставі статі 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" з позовом про визнання недійним (протиправним) п. 4 рішення № 398-р з підстав неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, не доведенні обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими та неправильного застосування відповідачем норм матеріального права.

Відповідно до частини 1 статті 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції", заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України повністю або частково до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення.

Частиною 1 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" встановлено, що рішення (витяг з нього за вилученням інформації з обмеженим доступом, а також визначеної відповідним державним уповноваженим Антимонопольного комітету України, головою територіального відділення Антимонопольного комітету України інформації, розголошення якої може завдати шкоди інтересам інших осіб, які брали участь у справі), розпорядження органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень надається для виконання шляхом надсилання або вручення під розписку чи доведення до відома в інший спосіб.

Судом встановлено, що позивач звернувся до господарського суду з позовом про визнання недійсним (протиправним) п. 4 рішення № 398-р в межах зазначеного строку.

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представників сторін, суд не вбачає правових підстав для задоволення позовних вимог, зважаючи на наступне.

Предметом позову у справі є вимоги позивача до відповідача про визнання недійсним (протиправним) п. 4 рішення №398-р Комітету у справі № 143-26.13/64-19 про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу.

Причиною виникнення спору у справі стало питання щодо наявності чи відсутності підстав для визнання недійсним (протиправним) п. 4 рішення №398-р Комітету у справі № 143-26.13/64-19 про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу.

Судом встановлено, що до Антимонопольного комітету України надійшли заяви:

Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Сумигаз" (далі також - ПАТ "Сумигаз", Заявник 1) від 14.11.2018 № Sm007.2-Ск-5287-1118 (вх. Комітету № 8-01/341-АМ від 20.11.2018);

Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Чернівцігаз" (далі - ПАТ "Чернівцігаз", Заявник 2) від 16.11.2018 № Chr007.2-Сл3746-1118 (вх. Комітету № 8-01/340-АМ від 20.11.2018);

Публічного акціонерного товариства "Закарпатгаз" (далі - ПАТ "Закарпатгаз", Заявник 3) від 14.11.2018 № ZK007.2-Ск-3272-1118 (вх. Комітету № 8-01/343-AM від 20.11.2018);

Публічного акціонерного товариства "Вінницягаз" (далі - ПАТ "Вінницягаз", Заявник 4) від 12.11.2018 № Vi007-Сл-7611-1118 (вх. Комітету № 8-01/339-AM від 20.11.2018);

Публічного акціонерного товариства "Волиньгаз" (далі - ПАТ "Волиньгаз", Заявник 5) від 08.11.2018 № VL01.1-Сл-4054-1118 (вх. Комітету № 8-01/330-AM від 13.11.2018);

Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Чернігівгаз" (далі - ПАТ "Чернігівгаз", Заявник 6) від 07.11.2018 № Cr007-Сл-14035-1118 (вх. Комітету № 8-01/329-АМ від 09.11.2018);

Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Житомиргаз" (далі - ПАТ "Житомиргаз", Заявник 7) від 25.10.2018 № Zh007-CK-16248-1018 (вх. Комітету № 8-01/323-АМ від 30.10.2018);

Публічного акціонерного товариства "Тисменицягаз" (далі - ПАТ "Тисменицягаз", Заявник 8) від 16.10.2018 № TS01-Сл-754-1018 (вх. Комітету № 8-01/315-АМ від 23.10.2018);

Публічного акціонерного товариства "Київоблгаз" (далі - ПАТ "Київоблгаз", Заявник 9) від 23.10.2018 № KV007-СЛ-13308-1018 (вх. Комітету № 8-01/319-AМ від 26.10.2018);

Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Рівнегаз" (далі - ПАТ "Рівнегаз", Заявник 10) від 30.10.2018 № Rv007.2-Сл-5530-1018 (вх. Комітету № 8-01/324-АМ від 02.11.2018);

Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Львівгаз" (далі - ПАТ "Львівгаз", Заявник 11) від 19.10.2018 №є Lv007/1-Сл-10124-1018 (вх. Комітету № 8-01/316-АМ від 23.10.2018);

Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Хмельницькгаз" (далі - ПАТ "Хмельницькгаз", Заявник 12) від 20.02.2019 № 290007.2-СЛ-794-0219 (вх. Комітету № 8-01/63-AМ від 21.02.2019) (далі разом - Заявники), у яких зазначено, що протягом 2017-2018 років Акціонерне товариство "Укртрансгаз" здійснювало закупівлю природного газу переважно в Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", у тому числі за переговорною процедурою та відкритими торгами за вартістю вищою, ніж ціна природного газу, зокрема на товарній біржі "Українська енергетична біржа" (далі - ТБ "Українська енергетична біржа").

Розпорядженням Голови Антимонопольного комітету України - державного уповноваженого від 25.04.2019 № 01/147-р розпочато розгляд справи № 143-26.13/64-19 за ознаками вчинення суб'єктом господарювання у складі Акціонерного товариства "Укртрансгаз" та Публічного акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" порушення, передбаченого пунктом 2 статті 50, частиною першою статті 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку послуг транспортування природного газу, що полягає у придбанні товариством у компанії природного газу для забезпечення послуг балансування за завищеними цінами, та реалізації газу Акціонерним товариством "Укртрансгаз" для надання послуг балансування замовникам послуг транспортування, що може призвести до ущемлення інтересів суб'єктів господарювання - замовників послуг транспортування, постачальників природного газу, інших суб'єктів господарювання та обмеження конкуренції на загальнодержавному оптовому ринку природного газу, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку.

Відповідачами у справі Комітету були: суб'єкт господарювання у складі Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (з 06.03.2019 - Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01601, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, буд. 6, ідентифікаційний код 20077720) та Акціонерного товариства "Укртрансгаз" (01021, м. Київ, Кловський узіз, буд. 9/1, ідентифікаційний код 30019801) (далі разом - відповідачі у справі Комітету).

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" є юридичною особою, яка здійснює свою діяльність відповідно до Статуту, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.12.2016 № 1044.

Постановою Кабінету Міністрів України від 06.03.2019 № 226 постанову Кабінету Міністрів України від 14.12.2016 № 1044 викладено в новій редакції, згідно з якою найменування ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" змінено на АТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" , а Статут викладено в новій редакції.

АТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" утворене Кабінетом Міністрів України на виконання Указу Президента України від 25.02.1998 № 151 "Про реформування нафтогазового комплексу України" на базі 100 відсотків акцій державних акціонерних товариств, створених шляхом перетворення підприємств нафтогазового комплексу, що не підлягають приватизації, а також пакетів акцій відкритих акціонерних товариств нафтогазового комплексу, які відповідно до чинного законодавства залишені в державній власності.

Засновником та єдиним акціонером Компанії є держава.

Функції з управління корпоративними правами держави у статутному капіталі Компанії здійснює Кабінет Міністрів України.

Метою діяльності Компанії є одержання прибутку від провадження господарської діяльності, сприяння структурній перебудові нафтової, газової та нафтопереробної галузей, підвищення рівня енергетичної безпеки держави, забезпечення ефективного функціонування та розвитку нафтогазового комплексу, більш повного задоволення потреб споживачів у сировині та паливно-енергетичних ресурсах.

Відповідно до Статуту предметом діяльності Компанії є: видобування нафти і природного газу, газу (метану) вугільних родовищ; постачання природного газу, газу (метану) вугільних родовищ; постачання природного газу, газу (метану) вугільних родовищ за нерегульованим тарифом; постачання нафти, скрапленого газу та газового конденсату; створення та експлуатація транзитних міждержавних систем транспортування нафти, нафтопродуктів і природного газу; концентрація фінансових ресурсів для реалізації інвестиційних проектів, налагодження ефективної взаємодії між юридичними особами, акціонером (засновником, учасником) яких є Компанія; розроблення єдиної технічної та економічної стратегії розвитку Компанії, юридичних осіб, акціонером (засновником, учасником) яких є Компанія; реалізація єдиної технічної політики, у тому числі з питань охорони праці, промислової та пожежної безпеки, запобігання виникненню надзвичайних ситуацій, організація та координація науково-дослідних і проектно-конструкторських робіт з питань діяльності Компанії, робіт, пов'язаних з виробництвом і застосуванням нової техніки, розробленням і впровадженням передових технологій у сфері видобування, зберігання, транспортування, переробки та розподілу нафти і природного газу; забезпечення реалізації інвестиційних проектів у нафтогазовому комплексі; регулювання інвестиційної політики юридичних осіб, акціонером (засновником, учасником) яких є Компанія; організація та виконання геологорозвідувальних робіт, пов'язаних із пошуком нафти й газу та виявленням геотермального потенціалу, експлуатація нафтових, газових і газоконденсатних родовищ; участь у реалізації міжнародних проектів у нафтогазовому комплексі; комплексне освоєння ресурсів нафти, газу й газового конденсату із застосуванням передових методів розвідки й розробки родовищ та нових технологічних процесів переробки й вилучення цінних компонентів, що містяться в них; розвиток, експлуатація і ремонт лінійної частини та об'єктів магістральних нафтопроводів, магістральних газопроводів, підземних сховищ конденсатопроводів та розподільних газопроводів; проектування та проведення експертизи проектів розробки родовищ, буріння свердловин, будівництва, реконструкції і технічного переоснащення юридичних осіб, акціонером (засновником, учасником) яких є Компанія; виконання функцій з організації робіт із стандартизації в нафтогазовому комплексі; створення власної мережі автозаправних станцій та автомобільних газонаповнювальних компресорних станцій; здійснення газифікації для забезпечення споживачів, зокрема побутових споживачів, газом; розроблення і впровадження прогресивних технологій видобування та переробки нафти, газу й газового конденсату; розроблення та здійснення заходів з охорони навколишнього природного середовища й раціонального використання природних ресурсів, впровадження енергоефективних заходів і технологій, зокрема під час розвідки, видобування, переробки та транспортування нафти, газу й газового конденсату; провадження торговельної діяльності, посередницької та торговельно-закупівельної; зокрема комісійної, торговельно- провадження видавничої діяльності, надання поліграфічних послуг; здійснення проектування, будівництва, ремонту та експлуатації об'єктів трубопровідного транспорту нафтогазового комплексу; забезпечення підвищення рівня надійності, ефективності та безпеки функціонування об'єктів нафтогазового комплексу; участь у розробленні довгострокових прогнозів і проектів державних цільових та галузевих науково-технічних, економічних, енергоефективних екологічних програм розвитку нафтогазового комплексу та програм впровадження альтернативних джерел енергії, формування соціальної інфраструктури; виконання робіт та надання послуг згідно з енергосервісними договорами.

Відповідно до мети, визначеної Статутом, Компанія може провадити також інші види діяльності згідно із законодавством.

Згідно з пунктом 14 Статуту, Компанія має право в установленому порядку утворювати філії, представництва, інші відокремлені підрозділи, виступати засновником та/або учасником юридичних осіб як на території України, так і за її межами.

АТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" здійснює господарську діяльність з постачання природного газу на підставі ліцензії на право провадження господарської діяльності з постачання природного газу на території України, виданої згідно з постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі також - НКРЕКП, Регулятор), від 21.04.2017 № 527.

АТ "Укртрансгаз" є юридичною особою, яка здійснює свою діяльність відповідно до Статуту, затвердженого рішенням акціонера Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" від 21.05.2018 № 186 (редакція, що діяла в період порушення) (далі - Статут АТ "Укртрансгаз").

Відповідно до Статуту АТ "Укртрансгаз", Товариство засновано АТ "НАК "Нафтогаз України" відповідно до рішення установчих зборів від 25.12.2012 на виконання наказу Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 18.07.2012 № 530 "Про реорганізацію Дочірньої компанії "Укртрансгаз" "НАК "Нафтогаз України" та розпорядження Кабінету Міністрів України від 13.07.2012 № 360-р "Про реорганізацію дочірніх компаній "НАК "Нафтогаз України".

Товариство створено внаслідок реорганізації дочірньої компанії "Укртрансгаз" "НАК "Нафтогаз України" шляхом перетворення в акціонерне товариство.

АТ "Укртрансгаз" є правонаступником всіх майнових і немайнових прав та обов'язків ПАТ "Укртрансгаз".

Згідно зі Статутом АТ "Укртрансгаз", метою діяльності Товариства є досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку від провадження господарської діяльності, а також виконання функцій оператора газотранспортної системи та пов'язаних наземних і підземних сховищ природного газу для підвищення рівня енергетичної безпеки держави, задоволення потреб внутрішніх та іноземних споживачів у відповідних послугах у безпечний, надійний та економний спосіб.

Відповідно до Статуту АТ "Укртрансгаз", предметом діяльності Товариства є, зокрема: транспортування природного газу нафтового (попутного) газу, газу (метану) вугільних родовищ та газу сланцевих товщ, газу колекторів щільних порід, газу центрально-басейнового типу та будь-якого іншого газу (далі - природний газ) магістральними газопроводами; транспортування природного газу споживачам України; транзит природного газу через територію України до країн Західної і Центральної Європи; зберігання природного газу в підземних сховищах; експлуатація, реконструкція і сервісне обслуговування магістральних газопроводів і об'єктів на них; діагностування, атестування і сертифікація основного та допоміжного обладнання; будівництво і монтаж газопроводів високого і низького тисків та об'єктів на них; науково-дослідні, конструкторські і проектні роботи в галузі транспортування і зберігання газу; здійснення зовнішньоекономічної діяльності; інше.

Відповідно до інформації з відкритих джерел АТ "Укртрансгаз" у період 2016-2018 років здійснювало діяльність на підставі таких ліцензій на основні види діяльності: ліцензія Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики (далі - НКРЕ) серія АЕ № 194511 на право провадження господарської діяльності з транспортування природного, нафтового газу і газу (метану) вугільних родовищ трубопроводами, рішення про видачу від 28.02.2013 № 211 (далі - Ліцензія серії AE № 194511); ліцензія НКРЕ серія АЕ № 194512 на право провадження господарської діяльності зі зберігання природного газу, газу (метану) вугільних родовищ, рішення про видачу від 28.02.2013 № 212 (далі - Ліцензія серії AE № 194512); ліцензія НКРЕ серія АЕ № 199672 на право провадження господарської діяльності з виробництва теплової енергії (крім діяльності з виробництва теплової енергії на теплоелектроцентралях, теплоелектростанціях, атомних електростанціях і когенераційних установках та установках з використанням нетрадиційних або поновлювальних джерел енергії), рішення про видачу від 22.11.2013 № 232 (далі - Ліцензія серії AE № 199672); ліцензія Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві Державної архітектурно-будівельної інспекції України серія AE № 182768 "Господарська діяльність у будівництві, пов'язана із створенням об'єктів архітектури". Видана 17.01.2013, рішення про видачу від 14.01.2013 № 2-Л.

Пунктом 1.2 Статуту АТ "Укртрансгаз" визначено, що Товариство входить до Групи Нафтогаз у значенні цього терміну, що міститься в пункті 1.6 Статуту. Інтереси Товариства співпадають з інтересами НАК "Нафтогаз України" як Єдиного акціонера та корпоративного центру Групи Нафтогаз, що діє в інтересах всієї Групи Нафтогаз. Звітність Товариства включається до консолідованої звітності Групи Нафтогаз. Внутрішні документи Групи Нафтогаз є обов'язковими для Товариства після їх затвердження (або схвалення) загальними зборами акціонерів Товариства.

Згідно з підпунктом 1.6.1 Статуту АТ "Укртрансгаз", Група Нафтогаз означає "НАК "Нафтогаз України" та:

юридичні особи, інформацію щодо фінансового становища, результатів діяльності та руху грошових коштів яких НАК "Нафтогаз України" згідно із чинним законодавством і міжнародними стандартами фінансової звітності повинна включити до консолідованої річної фінансової звітності (за поточний рік); та юридичні особи, єдиним засновником, акціонером (учасником) яких є Національна компанія "Нафтогаз України" або контрольний пакет акцій яких належить "НАК "Нафтогаз України" (частка НАК "Нафтогаз України" у статутному капіталі яких становить 50 або більше відсотків), якщо інформацію щодо фінансового становища, результатів діяльності та руху грошових коштів таких юридичних осіб НАК "Нафтогаз України" згідно із чинним законодавством і міжнародними стандартами фінансової звітності не повинна включати до консолідованої річної фінансової звітності (за поточний рік).

Відповідно до пункту 7 Статуту АТ "Укртрансгаз", кожна акція надає Акціонеру однакову сукупність прав, включаючи права, зокрема, брати участь в управлінні Товариством, у тому числі шляхом формування органів Товариства, отримувати частину прибутку Товариства у вигляді дивідендів, користуватися іншими правами у випадках та порядку, встановлених статутом та законодавством.

Оскільки єдиним учасником АТ "Укртрансгаз" є АТ "НАК "Нафтогаз України", консолідована фінансова звітність включає в себе дані фінансової звітності АТ "Укртрансгаз".

Отже, АТ "НАК "Нафтогаз України" здійснює прямий контроль діяльності АТ "Укртрансгаз".

Відповідно до статті 1 Закону України "Про захист економічної конкуренції":

суб'єкт господарювання - юридична особа незалежно від організаційно-правової форми та форми власності чи фізична особа, що здійснює діяльність з виробництва, реалізації, придбання товарів, іншу господарську діяльність, у тому числі яка здійснює контроль над іншою юридичною чи фізичною особою; група суб'єктів господарювання, якщо один або декілька з них здійснюють контроль над іншими;

контроль - вирішальний вплив однієї чи декількох пов'язаних юридичних та/або фізичних осіб на господарську діяльність суб'єкта господарювання чи його частини, який здійснюється безпосередньо або через інших осіб, зокрема завдяки: праву володіння чи користування всіма активами чи їх значною частиною; праву, яке забезпечує вирішальний вплив на формування складу, результати голосування та рішення органів управління суб'єкта господарювання; укладенню договорів і контрактів, які дають можливість визначати умови господарської діяльності, давати обов'язкові до виконання вказівки або виконувати функції органу управління суб'єкта господарювання; заміщенню посади керівника, заступника керівника спостережної ради, правління, іншого наглядового чи виконавчого органу суб'єкта господарювання особою, яка вже обіймає одну чи кілька із зазначених посад в інших суб'єктах господарювання; обійманню більше половини посад членів спостережної ради, правління, інших наглядових чи виконавчих органів суб'єкта господарювання особами, які вже обіймають одну чи кілька із зазначених посад в іншому суб'єкті господарювання. Пов'язаними особами є юридичні та/або фізичні особи, які спільно або узгоджено здійснюють господарську діяльність, у тому числі спільно або узгоджено чинять вилив на господарську діяльність суб'єкта господарювання. Зокрема, пов'язаними фізичними особами вважаються такі, які є подружжям, батьками та дітьми, братами та (або) сестрами.

Таким чином, АТ "Укртрансгаз" та АТ "НАК "Нафтогаз України" є суб'єктами господарювання, пов'язаними відносинами контролю, у значенні статті 1 Закону України "Про захист економічної конкуренції" та, відповідно до чинного законодавства, є єдиним суб'єктом господарювання - далі група Нафтогаз України.

Щодо тверджень позивача про порушення Комітетом порядку розгляду справи № 143-26.13/64-19 та перекваліфікації дій, що заявлені як порушення, суд вказує наступне.

Відповідно до розпорядження від 25.04.2019 № 01/147-р справа розпочата за ознаками вчинення суб'єктом господарювання у складі АТ "Укртрансгаз" та АТ "НАК "Нафтогаз України" порушення, передбаченого пунктом 2 статті 50, частиною першою статті 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку послуг транспортування природного газу, що полягає у придбанні товариством у компанії природного газу для забезпечення послуг балансування за завищеними цінами, та реалізація такого газу АТ "Укртрансгаз" для надання послуг балансування замовникам послуг транспортування, що може призвести до ущемлення інтересів суб'єктів господарювання - замовників послуг транспортування, постачальників природного газу, інших суб'єктів господарювання та обмеження конкуренції на загальнодержавному оптовому ринку природного газу, яке було б неможливим за умов існування значної конкуренції на ринку.

В розпорядженні від 25.04.2019 № 01/147-р зазначено, що закупівля АТ "Укртрансгаз" природного газу за цінами, що є вищими від ціни на природний газ, який АТ "НАК "Нафтогаз України" реалізує промисловим споживачам та оптовим покупцям, а також вищими за ціни на ТБ "Українська енергетична біржа", призводить до підвищення базової ціни природного газу, який використовується для надання Товариством послуг балансування суб'єктам господарювання, що є замовниками послуг транспортування природного газу на відповідному ринку, а відтак призводить до підвищення ціни природного газу для кінцевого споживача. Рішенням № 83 загальних зборів акціонерів АТ "Укртрансгаз" від 30.01.2017, яке підписане Головою правління АТ "НАК "Нафтогаз України", надано згоду на вчинення Товариством правочину щодо закупівлі природного газу для виробничо-технологічних потреб, власних потреб та балансування на період січень - квітень 2017 року, із застосуванням переговорної процедури закупівлі, обсягом 1 600 000 тис м3 (що становить близько 5 % обсягу загальнодержавного ринку первинної реалізації природного газу у 2017 році), загальною вартістю до 13 399 680 000 грн (з ПДВ). Закупівля АТ "Укртрансгаз" у АТ "НАК "Нафтогаз України" за переговорною процедурою природного газу, у тому числі для надання Оператором ГТС послуг балансування замовникам послуг транспортування шляхом придбання значних обсягів природного газу за цінами, що були вищими від ринкових цін, які склалися за умов конкуренції на ТБ "Українська енергетична біржа" (так, для прикладу, за наявною в Комітеті інформацією, ціна природного газу закупівлі АТ "Укртрансгаз" у НАК "Нафтогаз України" у період лютий - квітень 2017 року вища на 5 - 13 %), за певних умов може призвести до понесення додаткових витрат замовників послуг транспортування, ущемлення інтересів таких суб'єктів господарювання та, як наслідок, може мати негативний вплив на стан конкуренції на загальнодержавному оптовому ринку природного газу в цілому.

Під час оцінки законності дій Комітету щодо встановлення кваліфікації порушення законодавства про захист економічної конкуренції слід враховувати наступні положення законодавства про захист економічної конкуренції.

Порядок розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції регламентовано Розділом VII Закону України "Про захист економічної конкуренції" (далі також - Закон), Правилами розгляду заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, затвердженими розпорядженням Антимонопольного комітету України від 19 квітня 1994 року № 5, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 6 травня 1994 року за № 90/299 (у редакції розпорядження Антимонопольного комітету України від 29 червня 1998 року № 169-р) (із змінами) (далі - Правила).

Як передбачено ч. 1 ст. 35 Закону, розгляд справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції починається з прийняття розпорядження про початок розгляду справи та закінчується прийняттям рішення у справі.

В свою чергу, за приписами ч. 1 ст. 37 Закону, у разі виявлення ознак порушення законодавства про захист економічної конкуренції, в тому числі наслідків такого порушення, органи Антимонопольного комітету України приймають розпорядження про початок розгляду справи.

Тобто, прийняття розпорядження про початок розгляду справи є лише першою стадією розгляду справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, на якій органи Комітету не володіють всіма обставинами, що мають значення для визначення товарного ринку, правильної оцінки характеру поведінки суб'єкта господарювання, доведення факту порушення законодавства про захист економічної конкуренції.

А відтак, Комітет має встановити відповідність певної сукупності дій (бездіяльності) суб'єкта господарювання певній сукупності кваліфікуючих ознак, встановленим в статті 50 Закону.

Як було встановлено судом вище, справи № 143-26.13/64-19 була відкрита за заявами суб'єктів господарювання - споживачів послуг транспортування у зв'язку із виявленням ознак зловживання Компанією монопольним (домінуючим) становищем (ст. 13 Закону), що відповідно до п. 2 ст. 50 Закону є порушенням законодавства про захист економічної конкуренції.

Суд вказує, що згідно з ч. 3 ст. 13 Закону, зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку забороняється і тягне за собою відповідальність згідно з законом.

У розгляді справ зі спорів, пов'язаних із зловживанням монопольним становищем на ринку, господарським судам необхідно мати на увазі, що наведений у ст. 29 Господарського кодексу України перелік дій, що визнаються таким зловживанням, не можна вважати вичерпним.

Згідно з приписом ч. 1 ст. 41 Господарського кодексу України законодавство, що регулює відносини, які виникають у зв'язку з недобросовісною конкуренцією, обмеженням та попередженням монополізму у господарській діяльності, складаються з Господарського кодексу України, Закону України "Про Антимонопольний комітет України", інших законодавчих актів.

Суд вказує, що Закон України "Про захист економічної конкуренції" передбачає як кваліфікуючі ознаки зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку (ч. 1 ст. 13 Закону), так і перелік відповідних дій чи бездіяльності (ч. 2 ст. 13 Закону).

Відповідно до пункту 10.5 Методики визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання на ринку, затвердженої розпорядженням Комітету від 5 березня 2002 року за № 49-р, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 1 квітня 2002 року за № 317/6605 (далі - Методика) при потребі доведення монопольного (домінуючого) становища суб'єкта (суб'єктів) чи спростування доводів суб'єкта (суб'єктів) господарювання відсутність монопольного (домінуючого) становища і вирішення питання щодо визнання становища суб'єкт (суб'єктів) господарювання монопольним (домінуючим) органи Комітету можуть уточнити товарні, територіальні (географічні) чи часові межі товарного ринку.

Верховний Суд у постанові від 05 березня 2020 року у справі № 910/2921/19 надаючи тлумачення положенням Закону зазначив, що здійснення системної оцінки та кваліфікації дій (бездіяльності) суб'єкта господарювання, як і уточнення кваліфікації одних і тих самих дій (бездіяльності) суб'єкта господарювання в межах відповідних (тобто тих, що співвідносяться як загальні та спеціальні) приписів, що містяться в різних частинах статті 13 Закону, відноситься до виключних (дискреційних) повноважень органів Комітету.

Яке вбачається з матеріалів справи Комітету, заявники у справі № 143-26.13/64-19 повідомили Комітет, зокрема, про те, що для переговорних процедур характерним є лоти зі значно укрупненими обсягами природного газу, що заявлялися до купівлі АТ "Укртрансгаз", що не дозволяє брати участь в аукціонах українським газовидобувним компаніям та трейдерам.

Під час розгляду справи № 143-26.13/64-19 Комітет проводив дії, спрямовані на всебічне, повне й об'єктивне з'ясування дійсних обставин справи, прав і обов'язків сторін, за результатом здійснення яких інформація щодо великих і неподільних обсягів закупівлі природного газу, що також наведена в розпорядженні від 25.04.2019 № 01/147-р підтвердилась.

У зв'язку із наведеним Комітет конкретизував дії в межах кваліфікації, визначеної у розпорядженні від 25.04.2019 № 01/147-р про початок розгляду справи №143-26.13/64-19, та в межах ст. 13 Закону.

А відтак, суд вказує, що прийняття рішення з уточненою кваліфікацією є дискреційними повноваженнями Комітету, спрямованими та виконання завдань щодо запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції, визначених ст. 3 Закону України "Про Антимонопольний комітет України", що також узгоджується з наведеними висновками Верховного Суду.

Щодо тверджень позивача про неправомірність встановлення Комітетом порушення, вчиненого поза межами досліджуваного ринку та не дослідження ринку, на якому воно вчинено суд вказує таке.

Як передбачено ч. 4 ст. 52 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у разі якщо декілька юридичних та/або фізичних осіб - суб'єктів господарювання, які входять до групи, що визнається суб'єктом господарювання, вчинили діяння (дії, бездіяльність), які призвели до порушення законодавства про захист економічної конкуренції зазначеним суб'єктом господарювання, та/або мають права, без яких вчинення порушення було б неможливим, та/або отримали чи можуть отримати переваги у конкуренції або інші вигоди (зокрема можливість здійснювати вплив на діяльність інших юридичних та/або фізичних осіб - суб'єктів господарювання, одержувати частину їхнього прибутку), штраф накладається на суб'єкта господарювання в особі цих юридичних та/або фізичних осіб.

Тобто, накладання на суб'єкта господарювання штрафу відповідно до ч. 4 ст.52 Закону України "Про захист економічної конкуренції" не передбачає, що суб'єкт господарювання, який входить до групи суб'єктів господарювання і має права, без яких вчинення порушення було б неможливим, та/або отримав чи може отримати інші вигоди, може бути притягнений до відповідальності виключно якщо здійснює діяльність на одному товарному ринку із суб'єктом господарювання - учасником групи, який вчинив порушення законодавства про захист економічної конкуренції.

Як зазначено у п. 110-127 рішення №398-р, відповідно до пункту 5 глави 1 розділу І Кодексу газотранспортної системи (далі - Кодекс ГТС) замовник послуг транспортування - юридична особа або фізична особа підприємець, яка на підставі договору транспортування, укладеного з оператором ГТС, замовляє одну чи декілька складових послуг транспортування природного газу. Обсяг послуг, що надаються за цим Типовим договором, визначається підписанням додатка 1 до цього договору (розподіл потужності) та/або додатка 2 (транспортування). Згідно з розділом XI Типового договору послуги, які надаються за цим договором, за винятком послуг балансування, оформлюються оператором ГТС і замовником актами наданих послуг. Оператор ГТС до п'ятнадцятого числа місяця, наступного за звітним, направляє Замовнику два примірники акта наданих послуг за газовий місяць, підписані уповноваженим представником та скріплені печаткою оператора ГТС. Замовник протягом двох днів з дати одержання акта наданих послуг зобов'язується повернути оператору ГТС один примірник оригіналу акта наданих послуг, підписаного уповноваженим представником та скріпленого печаткою Замовника, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта наданих послуг. У випадку відмови від підписання акта наданих послуг розбіжності підлягають урегулюванню відповідно до умов цього договору або в судовому порядку. До прийняття рішення судом вартість послуг визначається за даними оператора ГТС. Послуги балансування є складовою послуг транспортування природного газу магістральними трубопроводами. Послуги балансування оформлюються одностороннім актом за підписом оператора ГТС на весь обсяг негативного місячного небалансу, неврегульованого Замовником відповідно до Кодексу та розділу IX цього договору. Оператор ГТС і замовник зобов'язуються здійснювати звірку розрахунків щокварталу до двадцять п'ятого числа місяця, наступного за кварталом. Звірка розрахунків оформлюється сторонами актом звірки. Послуга балансування є складовою послуг транспортування природного газу магістральними трубопроводами. Відповідно до пункту 5 глави 1 розділу І Кодексу ГТС, балансування системи - діяльність, яка здійснюється оператором газотранспортної системи в рамках надання послуг транспортування, що полягає у врівноваженні попиту та пропозиції природного газу у газотранспортній системі, що охоплює фізичне балансування та комерційне балансування. Комерційне балансування - діяльність оператора ГТС, що полягає у визначенні та врегулюванні небалансу, який виникає з різниці між обсягами природного газу, що надійшли через точки входу, і обсягів природного газу, відібраного через точку виходу, у розрізі замовників послуг транспортування, що здійснюється на основі даних, отриманих у процедурі алокації. Пунктом 5 глави 1 розділу І Кодексу ГТС передбачено, що небаланс - різниця між обсягами природного газу, поданими замовником послуг транспортування для транспортування на точці входу, та відібраними замовником послуг транспортування з газотранспортної системи на точці виходу, що визначається відповідно до алокації. Алокація - обсяг природного газу, віднесений оператором газотранспортної системи в точках входу/виходу до/з газотранспортної системи по замовниках послуг транспортування (у тому числі в розрізі їх контрагентів (споживачів)) з метою визначення за певний період обсягів небалансу таких замовників. Згідно з пунктом 10 розділу ХІІ Кодексу ГТС, оператор ГТС для забезпечення власної господарської діяльності (у тому числі для балансування, власних виробничо-технічних потреб, покриття витрат та виробничо-технологічних витрат) придбаває природний газ у власника природного газу (у тому числі у газовидобувного підприємства, оптового продавця, постачальника) на загальних підставах та ринкових умовах. Вартість послуг балансування обсягів природного газу визначається за даними АТ "Укртрансгаз" відповідно до положень пункту 9.2 Типового договору та розділу XIV Кодексу ГТС та зазначається оператором ГТС в акті про надання послуг балансування обсягів природного газу, який оформляється ним в односторонньому порядку. Відповідно до пункту 9.2 Типового договору вартість послуг балансування за газовий місяць визначається на підставі даних про негативний місячний небаланс замовника за формулою: В балансування = БЦГ х К х Обг, де БЦГ - базова ціна газу, Обг - обсяг негативного небалансу замовника, К - коефіцієнт компенсації, що дорівнює 1,2. При розмірі небалансу до 5% від обсягу природного газу, відібраного з газотранспортної системи, застосовується коефіцієнт, що дорівнює 1. Відповідно до пункту 9.3 Типового договору базова ціна газу (БЦГ) визначається оператором ГТС відповідно до Кодексу ГТС. Оператор ГТС визначає базову ціну газу (БЦГ) щомісяця в строк до 10-го числа місяця, наступного за газовим місяцем, та розміщує її на своєму веб-сайті. При цьому, згідно з пунктом 2 глави 4 розділу XIV Кодексу ГТС, затвердженого постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2493, БЦГ - ціна, яка формується протягом розрахункового періоду оператором газотранспортної системи та складається з ціни закупівлі природного газу і витрат на транспортування і зберігання. Оператор газотранспортної системи визначає БЦГ щомісячно у строк до 10-го числа поточного місяця та розміщує відповідну інформацію на своєму веб-сайті (в редакціях постанови, що були чинними в період 01.01.2016-01.08.2018). Постановою НКРЕКП від 27.12.2017 № 1437 "Про затвердження Змін до деяких постанов НКРЕКП щодо впровадження добового балансування на ринку природного газу та процедури розробки, подання і затвердження Плану розвитку газотранспортної системи на наступні 10 років" внесено зміни до Кодексу ГТС, у тому числі в частині послуг балансування та вартості таких послуг (далі - Постанова № 1437). Так, Кодексом ГТС у редакції, що діяла, починаючи з 01.08.2018, вже передбачено розрахунки між Оператором ринку ГТС та замовниками послуг транспортування природного газу за добовий небаланс. Проте, як вже зазначалося, добове балансування фактично введено в дію лише з 01 березня 2019 року.

Комітет у п. 395 рішення № 398-р встановив, що група Нафтогаз України в особі АТ "Укртрансгаз" у період із січня 2016 року по грудень 2018 року займала монопольне (домінуюче) становище на загальнодержавному ринку послуг транспортування природного газу магістральними трубопроводами України із часткою 100 %, відповідно до частини першої статті 12 Закону України "Про захист економічної конкуренції".

У період 2016-2018 років АТ "Укртрансгаз" надавало послуги транспортування природного газу магістральними трубопроводами, у тому числі послуги балансування. Для забезпечення діяльності з транспортування природного газу Товариство здійснювало закупівлю природного газу для виробничо-технологічних потреб, власних потреб та балансування.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про ринок природного газу" та Ліцензії серії AE № 194511 АТ "Укртрансгаз" є оператором газотранспортної системи. Крім цього, відповідно до Ліцензії № 194512 АТ "Укртрансгаз" є оператором підземних сховищ газу.

У 2016-2017 роках АТ "Укртрансгаз" закуповувало такий газ за переговорними процедурами в АТ "НАК "Нафтогаз України" і від вартості придбання природного газу напряму залежала вартість послуг балансування, яку сплачували споживачі послуг транспортування.

АТ "НАК "Нафтогаз України" здійснює контроль над АТ "Укртрансгаз", у розумінні статті 1 Закону України "Про захист економічної конкуренції", та мало право надання згоди на укладання АТ "Укртрансгаз" договорів на закупівлю природного газу в АТ "НАК "Нафтогаз України" за переговорною процедурою, без яких вчинення порушення АТ "Укртрансгаз" було б неможливим.

Притягнення суб'єкта господарювання до відповідальності згідно зі статтею 52 Закону України "Про захист економічної конкуренції" не передбачає, що суб'єкт господарювання, який входить до групи суб'єктів господарювання і має права, без яких вчинення порушення було б неможливим, та/або отримав чи може отримати інші вигоди, може бути притягнений до відповідальності виключно якщо здійснює діяльність на одному товарному ринку із суб'єктом господарювання - учасником групи, який вчинив порушення законодавства про захист економічної конкуренції.

З наведеного вбачається, що Комітетом правомірно притягнуто до відповідальності позивача, а дії Групи Нафтогаз розслідувалися Комітетом з урахуванням всіх обставин матеріалів справи Комітету та дій учасників на досліджуваному ринку.

Щодо тверджень позивача про сплив строку давності притягнення до відповідальності за порушення законодавства про захист економічної конкуренції, суд вказує наступне.

Як передбачено ч. 1 ст. 42 Закону України "Про захист економічної конкуренції", суб'єкт господарювання не може бути притягнений до відповідальності за порушення законодавства про захист економічної конкуренції, якщо минув строк давності притягнення до відповідальності. Строк давності притягнення до відповідальності за порушення законодавства про захист економічної конкуренції становить п'ять років з дня вчинення порушення, а в разі триваючого порушення - з дня закінчення вчинення порушення. Строк давності притягнення до відповідальності за порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбачені пунктами 13-16 статті 50 цього Закону, становить три роки з дня вчинення порушення, а в разі триваючого порушення - з дня закінчення вчинення порушення.

Судом встановлено, що розпорядженням Голови Антимонопольного комітету України - державного уповноваженого від 25.04.2019 № 01/147-р розпочато розгляд справи № 143-26.13/64-19.

Частиною 2 ст. 42 Закону України "Про захист економічної конкуренції" встановлено, що перебіг строку давності зупиняється на час розгляду органами Антимонопольного комітету України справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що строк давності притягнення позивача до відповідальності за порушення законодавства про захист економічної конкуренції не сплив, оскільки перебіг такого строку було зупинено на час розгляду Комітетом справи № 143-26.13/64-19 з 25.04.2019, тобто з дати розпорядження Голови Антимонопольного комітету України - державного уповноваженого від 25.04.2019 № 01/147-р.

Щодо тверджень позивача про відсутність складу порушення у діях АТ "Укртрансгаз" щодо встановлення ним у період із січня 2016 року по вересень 2017 року великих і неподільних обсягів закупівлі природного газу у вимогах до предмета закупівлі, суд зазначає таке.

Як вбачається з позовної заяви Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", позивач просить визнати недійсним (протиправним) рішення Антимонопольного комітету України від 28.12.2023 № 398-р "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штраф" у справі № 143-26.13/64-19 в частині, що стосується безпосередньо АТ "НАК "Нафтогаз України" - п. 4, а саме:

"На підставі частини четвертої статті 52 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у зв'язку з тим, що: Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" здійснює контроль над Акціонерним товариством "Укртрансгаз", у розумінні статті 1 Закону України "Про захист економічної конкуренції", та мало право надання згоди на укладання Акціонерним товариством "Укртрансгаз" договорів на закупівлю природного газу в Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" за переговорною процедурою, без яких вчинення порушення було б неможливим, Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" отримало вигоди від вчинення порушення Акціонерним товариством "Укртрансгаз", зазначеного в підпункті 2.1 пункту 2 цього рішення, шляхом отримання додаткового доходу у зв'язку з реалізацією Акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" природного газу Акціонерним товариством "Укртрансгаз" за цінами, які є вищими за середньозважені ціни реалізації Акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" промисловим споживачам, а також суб'єктам господарювання, пов'язаним із Групою Нафтогаз відносинами контролю, накладено на Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" штраф у розмірі 249 752 333 (двісті сорок дев'ять мільйонів сімсот п'ятдесят дві тисячі триста тридцять три) гривні."

Тобто, позивачем оскаржується рішення № 398-р лише в частині п. 4 його резолютивної частини, який і просить позивач визнати недійсним (протиправним).

Згідно з ч. 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

За приписами п. 5 ч. 4 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Верховний Суд у постанові від 11.11.2019 у справі № 909/1088/18 вказав, що звертаючись до суду, позивач у позовній заяві викладає зміст (предмет) і підставу позову. Предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача (відповідачів), стосовно якої він просить ухвалити судове рішення. Предмет повинен мати правовий характер і випливати з певних матеріально-правових відносин. Підстава позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. Такі обставини складають юридичні факти, що тягнуть за собою певні правові наслідки. Поряд із цим, підставу позову становлять фактична й правова підстава. Фактична підстава позову - це юридичні факти, на яких ґрунтуються позовні вимоги позивача до відповідача (відповідачів). Правова підстава позову - це посилання в позовній заяві на закони та інші нормативно-правові акти, на яких ґрунтується позовна вимога позивача. Правильне встановлення підстави позову визначає межі доказування, є гарантією прав відповідача (відповідачів) на захист проти позову.

Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення частини другої статті 55 Конституції України, в рішенні від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011 зазначив, що особа, стосовно якої суб'єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.

З вищенаведеного вбачається, що вказані твердження позивача виходять за предмет позову та не можуть бути розглянуті судом в межах заявлених позовних вимог, оскільки дослідження таких тверджень буде виходити за предмет доказування у даній справі.

Однак, при цьому, суд вказує, що за приписами ч. 5 ст. 13 Цивільного кодексу України, не допускаються використання цивільних прав з метою неправомірного обмеження конкуренції, зловживання монопольним становищем на ринку, а також недобросовісна конкуренція.

В свою чергу, Верховний Суд у постанові від 15.07.2021 у справі № 916/2586/20 зазначив, що сама по собі відповідність дій суб'єктів господарювання цивільному, господарському законодавству не може автоматично свідчити про дотримання ними норм та вимог антимонопольного законодавства. Відзначаючи помилковість даного твердження позивача, суд, поважаючи принцип свободи, як основоположний принцип права, що закріплює легітимну міру свободи поведінки особи, водночас звертає увагу позивача на необхідність, реалізуючи права у сфері господарської діяльності, зважати на прямі законодавчі заборони у відповідних сферах господарських правовідносин, зокрема й ті, що встановлені пунктом 1 статті 50 та частиною 4 статті 6 Закону № 2210 (близький за змістом висновок викладений Верховним Судом у постанові від 19.09.2019 у справі № 910/ 8343/18).

Як вбачається з рішення № 398-р, Комітет оцінював поведінку Групи Нафтогаз виключно на предмет дотримання ними законодавства про захист економічної конкуренції і не потребував при доведенні в діях АТ "Укртрансгаз" порушення про захист економічної конкуренції у вигляді зловживання домінуючим (монопольним) становищем на ринку доводити порушення інших норм права.

Комітетом зазначалося у рішенні № 398-р, що відповідно до статті 1 Закону України "Про ринок природного газу" та Ліцензії серії АЕ № 194511 АТ "Укртрансгаз" є оператором газотранспортної системи та, відповідно до Ліцензії № 194512 є оператором підземних сховищ газу.

Крім того, Комітетом у рішенні № 398-р встановлено, що у період 2016-2018 років АТ "Укртрансгаз" надавало послуги транспортування природного газу магістральними трубопроводами, у тому числі послуги балансування. Для забезпечення діяльності з транспортування природного газу Товариство здійснювало закупівлю природного газу для виробничо-технологічних потреб, власних потреб та балансування.

В свою чергу, відповідно ч. 2 до ст. 35 Закону України "Про ринок природного газу", розмір плати за небаланси замовників визначається виходячи із обґрунтованих та реальних витрат оператора газотранспортної системи, пов'язаних із здійсненням балансування. При визначенні розміру плати за небаланси замовників не допускається перехресне субсидіювання між замовниками, у тому числі шляхом збільшення вартості приєднання нових об'єктів замовників до газотранспортної системи.

Закон України "Про ринок природного газу" та Кодекс ГТС у редакціях, що діяли в період 2016-2019 років, передбачали, що оператор ГТС виконує функції балансування автоматично, а плата за балансування не повинна бути статтею прибутку Оператора ГТС.

Здійснення АТ "Укртрансгаз" інших видів діяльності, зокрема, як Оператором ПСГ та суб'єктом господарювання, що забезпечував транзит природного газу від ПАТ "Газпром" до країн Європи, ніяким чином не мало впливати на діяльність Товариства у якості Оператора ГТС і призводити, зокрема до ущемлення інтересів споживачів послуг транспортування.

Крім того, Комітетом у рішенні № 398-р встановлено, що Групі Нафтогаз відома інформація щодо обсягів споживання природного газу в розрізі споживачів, обсягів видобутку природного газу (імпорту) газовидобувними компаніями, обсягів транспортування природного газу з-за закордону та обсягів споживання в період 2016-2017 років, оскільки АТ "Укртрансгаз" виконувало обов'язки оператора газотранспортної системи та оператора підземних газових сховищ у відповідному періоді. АТ "НАК "Нафтогаз України" неодноразово викладало таку інформацію на своєму сайті.

Так, зокрема, Комітетом у п. 266-272 рішення № 398-р встановлено наступне.

21.11.2016 АТ "Укртрансгаз" оголосило про проведення відкритих торгів із публікацією англійською мовою на закупівлю природного газу обсягом 2 500 000 тис. м куб. для забезпечення балансування, виробничо-технологічних потреб та власних потреб (Процедура відкритих торгів із публікацією англійською мовою UA-2016-11-21-000570-c).

Відповідно до електронного ресурсу https://prozorro.gov.ua/tendcr/UA-2016-11-21- 000570-с подали документи такі суб'єкти господарювання:

??- АТ "НАК "Нафтогаз України";

??- ТОВ "Група "УМВБ";

??- ТОВ "Нафтогазгруп "Деметра";

??- ТОВ "Енерго-сервісна компанія "ЕСКО-ПІВНІЧ";

??- ПП "ЕРУ ТРЕЙДІНГ".

Розглянувши тендерні пропозиції АТ "НАК "Нафтогаз України", ТОВ "Група "УМВБ", ТОВ "Нафтогазгруп "Деметра", ТОВ "Енерго-сервісна компанія "ЕСКО-ПІВНІЧ" та ПП "ЕРУ ТРЕЙДІНГ", тендерний комітет АТ "Укртрансгаз" протоколом розгляду тендерних пропозицій від 27.12.2016 Nє 16/039-р-1 ухвалив рішення про розгляд тендерних пропозицій учасників:

- тендерні пропозиції учасників АТ "НАК "Нафтогаз України" та ПП "ЕРУ ТРЕЙДІНГ" відповідають вимогам тендерної документації;

- тендерні пропозиції учасників ТОВ "Група "УМВБ", ТОВ "Нафтогазгруп "Деметра", ТОВ "Енерго-сервісна компанія "ЕСКО-ПІВНІЧ" відхилено на підставі пункту 4 частини першої статті 30 Закону України "Про публічні закупівлі" (тендерна пропозиція не відповідає умовам тендерної документації).

Тендерні пропозиції ТОВ "Група "УМВБ", ТОВ "Нафтогазгруп "Деметра", ТОВ "Енерго-сервісна компанія "ЕСКО-ПІВНІЧ" було відхилено з таких підстав:

- ТОВ "Група "УМВБ" не відповідає вимогам тендерної документації у зв'язку з тим, що у складі тендерної пропозиції відсутні документи, які підтверджують наявність достатніх ресурсів природного газу, передбачених проектом договору, який є у складі тендерної документації. Учасник надав копію рамкового договору про доступ до газотранспортної мережі і транспортування газу між Eustream a.s. i CFP Trading Limited, з якою ТОВ "Група "УМВБ" укладено рамковий контракт купівлі-продажу природного газу від 16.12.2016 Nє 3. Однак технічна потужність міждержавної точки входу "Будінце" із цим оператором дозволяє забезпечити максимальну потужність 42,5 млн. куб. м на добу. Ця інформація розміщена на офіційному сайті оператора Eustream a.s. та підтверджується Центральним диспетчерським департаментом АТ "Укртрансгаз". При цьому на офіційному сайті Eustream a.s. зазначено, що потужність зі сторони Eustream a.s. на січень - березень є заброньованою повністю, на період квітень - вересень 2017 року є вільною потужність лише обсягом 6,0 млн, куб. м на добу (180,0 млн. куб. м на місяць). На січень 2017 року, за даними станом на 26.12.2016, підтверджено бронювання потужності точки входу "Будінце" зі сторони АТ "Укртрансгаз" іншими компаніями. Вказані обставини спростовують можливість надходження в ГТС через точку входу "Будінце" достатнього обсягу природного газу учасника для забезпечення достатніх ресурсів. Учасник не надав довідку про наявність обсягів природного газу в ПСГ, що є порушенням абз. 3 п. 6 Інструкції з підготовки тендерної документації;

- ТОВ "Нафтогазгруп Деметра" не відповідає вимогам тендерної документації у зв'язку з тим, що учасник надав документи, які не підтверджують наявність достатніх ресурсів газу природного, передбаченого проектом договору, який є у складі тендерної документації. Учасник надав копію договору транспортування із суміжним польським оператором GAZ-System, але технічна потужність міждержавної точки входу "Германовичі" із цим оператором дозволяє забезпечити максимальну потужність 4,3 млн куб. м на добу (129,0 млн куб. м на місяць). Зазначена інформація розміщена на офіційному сайті оператора GAZ-System та підтверджується Центральним диспетчерським департаментом АТ "Укртрансгаз". Вказані обставини спростовують можливість надходження в ГТС через точку входу "Германовичі" достатнього обсягу природного газу учасника для забезпечення достатніх ресурсів. Крім цього, згідно з умовами, які визначено в копіях договорів, наданих у складі тендерної пропозиції ТОВ "Нафтогазгруп "Деметра" з видобувними компаніями ТОВ "Енерго-сервісна компанія "ЕСКО-ПІВНІЧ" та ТОВ "РЕГАЛ ПЕТРОЛЕУМ КОРПОРЕЙШН ЛІМІТЕД", ці видобувні компанії не можуть забезпечити необхідну кількість газу природного, передбаченого проєктом договору, який є у складі тендерної документації, а саме, видобуток (виробництво) природного газу цих компаній становить не більше 1,6 млн куб. м на добу (50,5 млн куб. м на місяць). Проєктом договору передбачено в І кварталі 2017 року передачу природного газу від 297,4 до 323,1 млн куб. м на місяць;

- ТОВ "Енерго-сервісна компанія "ЕСКО-ПІВНІЧ" не відповідає вимогам тендерної документації у зв'язку з тим, що учасник, як видобувне підприємство, надав акти передачі-приймання газу в ГТС за період січень - жовтень 2016 року, які не підтверджують наявності достатніх ресурсів природного газу, передбаченого проектом договору, який є у складі тендерної документації. Учасник не надав відомостей (довідку в довільній формі) про керівника або осіб, яким надано право підпису документів тендерної пропозиції, що є порушенням п. 3.1. Інструкції з підготовки тендерної документації. Учасник не надав довідку про наявність обсягів природного газу в ПСГ, що є порушенням абз. 3 п. 6 Інструкції з підготовки тендерної документації.

У зв'язку з відхиленням тендерної пропозиції, ТОВ "Нафтогазгруп "Деметра" скаргою від 30.12.2016 № 03-30/12 звернулося до Постійно діючої адміністративної колегії Антимонопольного комітету України.

ТОВ "Нафтогазгруп "Деметра" не погодилося з рішенням АТ "Укртрансгаз", прийнятим за результатами розгляду тендерних пропозицій, у зв'язку з тим, що АТ "Укртрансгаз" застосувало дискримінаційний підхід під час розгляду тендерних пропозицій учасників, оскільки, на думку ТОВ "Нафтогазгруп "Деметра", тендерна пропозиція іншого учасника, ПП "ЕРУ ТРЕЙДІНГ", містить інформацію, аналогічну підготовленим документам Скаржника, а окремі документи цього учасника не відповідають вимогам Замовника, проте Замовник не відхилив цю пропозицію, а натомість допустив її до аукціону. Рішенням Постійно діючої адміністративної колегії Антимонопольного комітету України з розгляду скарг про порушення законодавства у сфері публічних закупівель № 163-р/пк-пз від 13.01.2017 відповідно до частини 12 статті 18 Закону України "Про публічні закупівлі" відмінено Торги.

У 2016-2017 роках АТ "Укртрансгаз" закуповувало природний газ за переговорними процедурами в АТ "НАК "Нафтогаз України" і від вартості придбання природного газу напряму залежала вартість послуг балансування, яку сплачували споживачі послуг транспортування.

Суд вказує, що проведення переговорних процедур закупівлі регулювалися Законом України "Про публічні закупівлі" (у редакціях чинних протягом 2016-2018 років) яким дійсно не передбачалося обов'язковості ділення процедури на лоти, але й не заборонялося замовникам вчиняти такі дії.

При цьому суд вказує, що застереження, що замовник не має права ділити предмет закупівлі на частини з метою уникнення проведення процедури відкритих торгів ніяким чином не стосується значних обсягів закупівлі природного газу для балансування виробничо-технологічних потреб та власних потреб, які здійснювало АТ "Укртрансгаз", у період 2016-2017 років за переговорними процедурами.

Як встановлено Комітетом у п. 244 рішення № 398-р, відповідно до інформації з електронного ресурсу Prozorro (URL:https://prozorro.gov.ua) y 2016-2017 роках АТ "Укртрансгаз" провело ряд переговорних процедур із АТ "НАК "Нафтогаз України" стосовно закупівлі природного газу для виробничо-технологічних потреб, власних потреб та балансування (див. таблицю 3).

Позивач завертає увагу суду на те, що проведення переговорних процедур закупівлі регулювалося Законом України "Про публічні закупівлі" (у редакціях чинних протягом 2016-2018 років), який застосовується згідно з ч. 1 ст. 2 цього Закону застосовується:

- до замовників, за умови, що вартість предмета закупівлі товару (товарів), послуги

(послуг) дорівнює або перевищує 200 тисяч гривень;

- до замовників, за умови, які здійснюють діяльність в окремих сферах господарювання, за умови, що вартість предмета закупівлі товару (товарів), послуги (послуг) дорівнює або перевищує 1 млн. гривень.

Однак, суд вказує, що з огляду на обсяги та вартість закупівлі АТ "Укртрансгаз" природного газу для балансування, виробничо-технологічних потреб та власних потреб у період 2016-2017 років за переговорними процедурами Товариство не змогло би уникнути проведення процедури відкритих торгів при розділення предмета закупівлі на декілька частин/лотів.

Так, суд вказує, що якщо б відбулося розділення предмета закупівлі на декілька частин / лотів під час закупівлі АТ "Укртрансгаз" природного газу для балансування, виробничо-технологічних потреб та власних потреб у період 2016-2017 років за переговорними процедурами, це дало б змогу іншим постачальникам природного газу конкурувати з АТ "НАК "Нафтогаз України" та вплинути на закупівельну вартість АТ "Укртрансгаз" природного газу в сторону зменшення.

Зокрема, якщо б постачальники природного газу під час переговорних процедур перебували в однакових умовах (а саме, могли забезпечити АТ "Укртрансгаз" необхідними обсягами природного газу до запропонованих умов), єдиним критерієм обрання переможця виступала б ціна природного газу.

Суд вказує, що встановлення АТ "Укртрансгаз" значних та неподільних обсягів закупівлі природного газу під час оголошення процедур публічних закупівель за переговорною процедурою та укладання договорів на закупівлю таких обсягів природного газу з АТ "НАК "Нафтогаз України" за переговорною процедурою АТ "Укртрансгаз" не здійснювало самостійно й забезпечити такі значні обсяги природного газу за умовами переговорних процедур не зміг би жоден інший суб'єкт господарювання, крім АТ "НАК "Нафтогаз України".

Отже, вказане спростовує доводи позивача про відсутність у діях АТ "Укртрансгаз" порушення законодавства про захист економічної конкуренції.

Щодо тверджень позивача про відсутність ущемлення інтересів інших суб'єктів господарювання, суд вказує наступне.

Частиною 1 ст. 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції", зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку є дії чи бездіяльність суб'єкта господарювання, який займає монопольне (домінуюче) становище на ринку, що призвели або можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції, або ущемлення інтересів інших суб'єктів господарювання чи споживачів, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку.

Верховний Суд у постанові від 18.02.2021 у справі № 910/1106/20 вказав, що для кваліфікації дій суб'єктів господарювання як зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку не є обов'язковим з'ясування настання наслідків у формі, відповідно, недопущення, усунення чи обмеження конкуренції, ущемлення інтересів інших суб'єктів господарювання (конкурентів, покупців) чи споживачів, зокрема, через заподіяння їм шкоди (збитків) або інше реальне порушення їх прав чи інтересів, чи настання інших відповідних наслідків. Достатнім є встановлення самого факту вчинення дій, визначених законом як зловживання монопольним (домінуючим) становищем (ч. 2 ст. 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції").

Таким чином, під час доведення порушення у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем доведенню підлягає факт зайняття суб'єктом господарювання такого становища на ринку та зловживання ним.

При цьому доведення такого порушення не залежить від настання фактичних негативних наслідків для конкуренції, ущемлення інших осіб або наявності умислу у діях або бездіяльності суб'єкта господарювання.

Отже, само по собі настання негативних наслідків у зв'язку із зловживанням (монопольним) домінуючим становищем не є обов'язковою кваліфікуючою ознакою порушення, передбаченого ст. 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції".

При цьому суд вказує, що справа №143-26.13/64-19 розпочата за заявами суб'єктів господарювання - споживачів послуг транспортування (Заявники 1 - 12), ще два суб'єкти господарювання залучено до у часті у справі як третіх осіб згідно статті 39 Закону.

Як було встановлено судом вище, до Комітету звернулися з відповідними заявами ПАТ "Сумигаз", ПАТ "Чернівцігаз", ПАТ "Закарпаттаз", ПАТ "Вінницягаз", ПАТ "Волиньгаз", ПАТ "Чернігівгаз", ПАТ "Житомиргаз", ПАТ "Тисменицягаз", ПАТ "Київоблгаз", ПАТ "Рівнегаз", ПАТ "Львівгаз", ПАТ "Хмельницькгаз", у яких повідомлено, що протягом 2017-2018 років АТ "Укртрансгаз" здійснювало закупівлю природного газу переважно в АТ "НАК "Нафтогаз України", у тому числі за переговорною процедурою та відкритими торгами, за вартістю вищою, ніж ціна природного газу, зокрема на ТБ "Українська енергетична біржа".

Також вказані особи повідомили Комітет про те, що характерним для всіх процедур є лоти зі значно укрупненими обсягами природного газу, що заявлялися до купівлі АТ "Укртрансгаз", що не дозволяє брати участь в аукціонах українським газовидобувним компаніям та деяким трейдерам.

Понесені заявниками витрати на оплату послуг балансування природного газу за завищеною ціною, за їх інформацією, наведеною в пункті 184 Рішення (у зазначеному пункті наведено розрахунки, здійснені заявниками, як різниця в ціні на природний газ АТ "НАК "Нафтогаз України" (яку АТ "Укртрансгаз" включило в БЦГ як витрати на закупівлю газу) та конкурентній ринковій ціні (середньозважена ціна на ТБ "Українська енергетична біржа"), помноженій на обсяги збалансованого природного газу Заявників протягом січня 2017 - вересня 2018 року).

Суд вказує, що Комітет не робив висновків, що АТ "Укртрансгаз" не закуповувало природного газу, необхідного для систем для забезпечення власних виробничо-технічних потреб, покриття витрат та виробничо-технологічних витрат, вчинення балансуючих дій на "Українська енергетична біржа".

Такі дії Комітет не оцінював як порушення законодавства про захист економічної конкуренції.

Інформація, що міститься у справі Комітету та в рішенні № 398-р, свідчить, що значні обсяги природного газу імпортуються на територію України, і Група Нафтогаз в особі АТ "НАК "Нафтогаз України" є основним імпортером.

У той же час матеріалами справи доведено, що:

- інтереси інших суб'єктів господарювання, а саме постачальників природного газу, були ущемлені, оскільки вони не могли брати участь у переговорних процедурах АТ "Укртрансгаз" у період 2016-2017 завдяки встановленим АТ "Укртрансгаз" у вимогах до предмета закупівлі великих і неподільних обсягів закупівлі природного газу, постачання яких одноособово не міг забезпечити жоден із суб'єктів господарювання, крім АТ "НАК "Нафтогаз України";

- споживачів (споживачів послуг транспортування), оскільки споживачі послуг транспортування сплачували за свої небаланси за максимальними цінами реалізації АТ "НАК "Нафтогаз України" для промислових споживачів на умовах післяплати в період, коли АТ "Укртрансгаз" закуповувало природний газ в АТ "НАК "Нафтогаз України".

Суд зазначає, що, зокрема у п. 278-280 рішення № 398-р, Комітетом встановлено, що до АТ "Укртрансгаз" звернулася неідентифікована особа щодо надання таких роз'яснень: "Пропонуємо загальний обсяг закупівлі газу розділити на лоти та надати учасникам можливість подати тендерні пропозиції на часткову закупівлю". АТ "Укртрансгаз" надало таку відповідь: "Пропозиції Учасника щодо розділення закупівлі на лоти та можливості часткової закупівлі не є прийнятним зі сторони забезпечення сталої та безпечної роботи газотранспортної системи".

На вимогу Комітету від 20.01.2020 № 143-29/01-867 АТ "Укртрансгаз" листом від 04.03.2020 № 4KT-6 (вх. Комітету № 8-01/290-кі від 04.03.2020) надало відповідну інформацію та пояснення.

Так, зокрема, у відповідь на питання Комітету щодо прийнятності розділення закупівлі природного газу на декілька лотів АТ "Укртрансгаз" зазначило, що "... Повідомляємо, що на пропозицію неідентифікованої особи, Товариством надавалась обґрунтована відповідь щодо неприйнятності розділення процедури закупівлі на лоти. Також зазначаємо, що пропозиція неідентифікованої особи не є зверненням щодо роз'яснення тендерної документації та/або зверненням до замовника з вимогою стосовно усунення порушення, як це передбачено Законом України "Про публічні закупівлі". Крім того, вимогами вказаного Закону не передбачено обов'язковості ділення процедури закупівлі на лоти".

Розрахунки, які свідчать про ущемлення інтересів споживачів, наведено в п. 306 - 323, 387, 389, 393 рішення № 398-р, а отже суд приходить до висновку, що Комітет дослідив і встановив, що дії Групи Нафтогаз мали наслідки у вигляді ущемлення інтересів інших суб'єктів господарювання.

Щодо тверджень позивача про безпідставність висновку Комітету про отримання АТ "НАК "Нафтогаз України" вигоди від вчиненого порушення та неправильної кваліфікації Комітетом реалізації функцій корпоративного управління як повноважень, без яких вчинення порушення було б неможливим суд вказує таке.

Суд вказує, що відповідно до ст. 1 Закону, суб'єкт господарювання - юридична особа незалежно від організаційно-правової форми та форми власності чи фізична особа, що здійснює діяльність з виробництва, реалізації, придбання товарів, іншу господарську діяльність, у тому числі яка здійснює контроль над іншою юридичною чи фізичною особою; група суб'єктів господарювання, пов'язаних відносинами контролю. Суб'єктами господарювання визнаються також органи державної влади, органи місцевого самоврядування, а також органи адміністративно-господарського управління та контролю в частині їх діяльності з виробництва, реалізації, придбання товарів чи іншої господарської діяльності. Господарською діяльністю не вважається діяльність фізичної особи з придбання товарів народного споживання для кінцевого споживання.

Тобто, вказане визначення охоплює будь-яку особу, яка займається господарською діяльністю (економічною діяльністю), незалежно від правового статусу цієї особи та способу її фінансування, і, таким чином, визначає економічну одиницю, навіть якщо ця економічна одиниця складається з кількох осіб, фізичних чи юридичних.

При цьому, відповідно до постанов Верховного Суду від 29.08.2019 у справі № 910/12465/18, від 31.10.2019 у справі № 910/12645/18, характерними для підприємства з точки зору застосування законодавства про захист економічної конкуренції є не його юридична правосуб'єктність, а автономність дій на ринку. Іншими словами, афілійовані компанії з цієї точки зору (автономності дій) не є окремими суб'єктами господарювання, оскільки вони (кожна окремо) не мають свободи визначення поведінки на ринку, тому їх сукупність утворює єдиний суб'єкт господарювання - групу.

Таким чином, дії суб'єктів, які входять до однієї групи, полягають у розподілі завдань між ними для досягнення однієї кінцевої мети, спрямованої на задоволення потреб такої групи, відповідно, дії всіх учасників групи розглядаються як дії одного суб'єкта господарювання, який здійснює господарську діяльність на відповідному ринку.

У постанові від 02.02.2021 у справі № 910/17891/19 Верховний Суд прийшов до висновку, що системний правовий аналіз норм Конституції України (щодо індивідуального характеру юридичної відповідальності стаття 61), Закону України "Про Антимонопольний комітет України" (щодо завдань та повноважень Комітету), Закону України "Про захист економічної конкуренції" (щодо меж його застосування) свідчить про те, що меті повноти виявлення кола причетних (зокрема до порушення) осіб, невідворотності та індивідуалізації їх відповідальності, відповідає саме поняття "група суб'єктів господарювання". Її правильне застосування дозволяє не лише розуміти та доводити мотиви певної поведінки причетних осіб, але й притягнути до відповідальності осіб, які не брали безпосередньої участі в здійсненні певного порушення, проте організували його та/або сприяли його вчиненню, та/або отримали чи можуть отримати переваги у конкуренції чи інші вигоди.

Як вбачається з рішення № 398-р та зазначалося судом вище, Комітетом встановлено, що АТ "НАК "Нафтогаз України" та АТ "Укртрансгаз" є суб'єктами господарювання, пов'язаними відносинами контролю, у розумінні статті 1 Закону України "Про захист економічної конкуренції", та відповідно до чинного законодавства є єдиним суб'єктом господарювання - Групою Нафтогаз.

Здійснюючи розслідування у справі про порушення законодавства про захист економічної конкуренції для притягнення до відповідальності суб'єктів господарювання вирішальним є положення ч. 1 та 4 ст. 52 Закону України "Про захист економічної конкуренції".

Згідно до ч. 1 ст. 52 Закону України "Про захист економічної конкуренції", органи Антимонопольного комітету України накладають штрафи на об'єднання, суб'єктів господарювання: юридичних осіб; фізичних осіб; групу суб'єктів господарювання - юридичних та/або фізичних осіб, що відповідно до статті 1 цього Закону визнається суб'єктом господарювання, у випадках, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Частиною 4 ст. 52 Закону України "Про захист економічної конкуренції" передбачено, що у разі, коли декілька юридичних та/або фізичних осіб - суб'єктів господарювання, які входять до групи, що визнається суб'єктом господарювання, вчинили діяння (дії, бездіяльність), які призвели до порушення законодавства про захист економічної конкуренції зазначеним суб'єктом господарювання, та/або мають права, без яких вчинення порушення було б неможливим, та/або отримали чи можуть отримати переваги у конкуренції чи інші вигоди, штраф накладається на суб'єкт господарювання в особі юридичних та/або фізичних осіб, які вчинили наведені діяння (дії, бездіяльність) або отримали чи можуть отримати наведені вигоди. Під вигодою вважається, зокрема, можливість впливати на діяльність інших юридичних та/або фізичних осіб - суб'єктів господарювання, одержання частини їх прибутку.

Суд, здійснивши системний аналіз вказаних норм Закону України "Про захист економічної конкуренції", вказує, що ст. 52 Закону визначає декілька самостійних підстав для притягнення декількох осіб зі складу групи до відповідальності, а саме: вчинення дій (бездіяльності), які призвели до порушення законодавства про захист економічної конкуренції зазначеним суб'єктом господарювання; наявність прав, без яких вчинення порушення було б неможливим; отримання або можливість (в майбутньому) отримання переваг у конкуренції чи інших вигод.

При цьому суд вказує, що Верховний Суд у постанові від 20.09.2023 у справі № 910/3215/21 зазначив, що суди обох інстанцій помилково зазначили, що Комітет не міг притягнути до відповідальності одного суб'єкта господарювання за самостійні дії на ринку іншого (ДТЕК), і одночасно стягнути штраф з ТОВ "Д. Трейдінг" за дії, які призвели, на думку відповідача, до самостійного порушення законодавства про захист економічної конкуренції іншим суб'єктом господарювання (ДТЕК), навіть враховуючи обставини, що такі суб'єкти пов'язані відносинами контролю. Суди попередніх інстанцій не врахували, що в оспорюваному рішенні Комітету проаналізувало дії позивача саме у складі групи суб'єктів господарювання та пов'язані з цим особливості щодо розподілу завдань між учасниками цієї групи.

Тобто, вчинення дій, які визнаються порушенням, в даному випадку статтею 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції" є тільки однією з підстав для накладання штрафу на декількох осіб зі складу групи. Дії однієї особи зі складу групи, яка фактично допомогла іншим пов'язаним із нею відносинами контрою особам вчинити порушення також є порушенням та така компанія несе відповідальності на підставі частини четвертої статті 52 Закону України "Про захист економічної конкуренції".

Порівняння прейскурантів цін АТ "НАК "Нафтогаз України" із цінами придбання АТ "Укртрансгаз" на відкритих торгах за участю АТ "НАК "Нафтогаз України" та інших постачальників природного газу (п. 306 рішення № 398-р) свідчить, що АТ "НАК "Нафтогаз України" перемагало із цінами, що були суттєво нижчими за ціни, встановлені ним у прейскурантах для промислових споживачів на умовах оплати після періоду поставки газу (ціни, за якими Компанія реалізовувала природний газ за переговорними процедурами).

Комітетом у рішенні № 398-р здійснено розрахунки, які свідчать, що реалізація АТ "НАК "Нафтогаз України" природного газу АТ "Укртрансгаз" за максимальними цінами, встановленими у прейскурантах для промислових споживачів на умовах післяплати, економічно вигідна АТ "НАК "Нафтогаз України", оскільки навіть мінімальне зменшення ціни природного газу при його реалізації АТ "Укртрансгаз" (зменшення ціни навіть на одну гривню за 1000 куб. м) на таких значних обсягах, що були придбані за переговорною процедурою, суттєво впливає на дохід АТ "НАК "Нафтогаз України".

Встановлення АТ "Укртрансгаз" значних та неподільних обсягів закупівлі природного газу під час оголошення процедур публічних закупівель за переговорною процедурою та укладання договорів на закупівлю таких обсягів природного газу з АТ "НАК "Нафтогаз України" за переговорною процедурою АТ "Укртрансгаз" не здійснювало самостійно й забезпечити такі значні обсяги природного газу за умовами переговорних процедур не зміг би жоден інший суб'єкт господарювання, крім АТ "НАК "Нафтогаз України".

При цьому рішення № 398-р не містить інформації, що АТ "НАК "Нафтогаз України" накладено штраф чи притягнуто до відповідальності за порушення, зазначене у підпункті 2.2 пункту 2 його резолютивної частини.

Навпаки, зокрема у п. 397 рішення № 398-р зазначено, що Комітет досліджував під час розгляду порушення законодавства про захист економічної конкуренції, вчинені Групою Нафтогаз на ринку послуг транспортування природного газу магістральними трубопроводами, які відрізняються своєю суттю (одне 3 них не могло бути вчинено АТ "Укртрансгаз" на відповідному ринку самостійно) і тривалістю таких дій.

При цьому, як вже зазначалось судом вище, частина четверта статті 52 Закону України "Про захист економічної конкуренції" визначає самостійною підставою для накладання штрафу на юридичну та/або фізичну особу зі складу групу наявність прав без яких вчинення порушення було б неможливим, що в даному випадку є можливістю вирішального впливу на господарську діяльність підконтрольних осіб.

Відповідно до статті 1 Закону, контроль - вирішальний вплив однієї чи декількох пов'язаних юридичних та/або фізичних осіб на господарську діяльність суб'єкта господарювання чи його частини, який здійснюється безпосередньо або через інших осіб, зокрема завдяки: праву володіння чи користування всіма активами чи їх значною частиною; праву, яке забезпечує вирішальний вплив на формування складу, результати голосування та рішення органів управління суб'єкта господарювання; укладенню договорів і контрактів, які дають можливість визначати умови господарської діяльності, давати обов'язкові до виконання вказівки або виконувати функції органу управління суб'єкта господарювання; заміщенню посади керівника, заступника керівника спостережної ради, правління, іншого наглядового чи виконавчого органу суб'єкта господарювання особою, яка вже обіймає одну чи кілька із зазначених посад в інших суб'єктах господарювання; обійманню більше половини посад членів спостережної ради, правління, інших наглядових чи виконавчих органів суб'єкта господарювання особами, які вже обіймають одну чи кілька із зазначених посад в іншому суб'єкті господарювання. Пов'язаними особами є юридичні та/або фізичні особи, які спільно або узгоджено здійснюють господарську діяльність, у тому числі спільно або узгоджено чинять вплив на господарську діяльність суб'єкта господарювання. Зокрема, пов'язаними фізичними особами вважаються такі, які є подружжям, батьками та дітьми, братами та (або) сестрами.

Відповідно до пункту 3 Методичних рекомендацій щодо застосування поняття контролю, затверджених протокольним рішенням Комітету від 01.11.2018 поняття контролю зазвичай застосовується до вертикальних відносин між двома або більше особами. Основне питання, яке має бути вирішене для з'ясування наявності або відсутності контролю, полягає у визначенні, чи діють ці особи незалежно одна від одної та чи може одна особа впливати на іншого суб'єкта господарювання та визначати його поведінку настільки, що це дозволяє здійснювати на такого суб'єкта господарювання вирішальний вплив у розумінні законодавства про захист економічної конкуренції. щодо застосування поняття контролю.

Суд вказує, що, зокрема, у п. 240-241, 261, 286, 405 рішення № 398-р Комітетом проаналізовано порядок укладання правочинів Групою Нафтогаз, у тому числі погодження відповідних дій Компанією на підставі установчих документів, які надавали можливість здійснювати вирішальний вплив на діяльність підконтрольних осіб шляхом погодження або відмови у погоджені значних правочинів, які були предметом розслідування у справі № 143-26.13/64-19.

А відтак, враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що рішенням № 398-р Комітетом накладено штраф на позивача у відповідності до ст. 1 та ч. 4 ст. 52 Закону України "Про захист економічної конкуренції", а твердження АТ "НАК "Нафтогаз України", в цій частині, є законодавчо необґрунтованими та такими, що суперечать матеріалам справи та встановленим обставинам.

Статтею 59 Закону України "Про захист економічної конкуренції" визначено, що підставами для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України є: неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи; недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи; заборона концентрації відповідно до Закону України "Про санкції"; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову.

Підсумовуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що оскаржуване рішення прийняте з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права та під час розгляду відповідачем справи було всебічно, повно і об'єктивно розглянуто її обставини, а відтак - в суду відсутні передбачені ст. 59 Закону України "Про захист економічної конкуренції" підстави для визнання оспорюваного рішення недійсним.

За таких обставин, оскільки оскаржуване рішення прийняте відповідно до вимог Закону України "Про захист економічної конкуренції", суд приходить до висновку, що позивачем не доведено того, що його права, за захистом яких він звернувся до суду - порушені відповідачем, а відтак - вимоги позивача про визнання недійсним п. 4 рішення Антимонопольного комітету України від 28.12.2024 № 398-р є необґрунтованими, у зв'язку із чим у задоволенні позовних вимог слід відмовити в повному обсязі.

Частиною 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З урахуванням вищевикладеного, оцінивши подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" не підлягають задоволенню.

Враховуючи наведене, витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.

Надаючи оцінку іншим доводам учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч. 5 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України, у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (№ 37801/97 від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" №49684/99 від 27 вересня 2001 року).

Аналогічна правова позиція викладена у постановах від 13.03.2018, від 24.04.2019 Верховного Суду по справах №910/13407/17 та №915/370/16.

З огляду на вищевикладене, всі інші заяви, клопотання, доводи та міркування учасників судового процесу залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги як законодавчо необґрунтовані та безпідставні.

Керуючись ст. 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду відповідно до положень Господарського процесуального кодексу України подається до Північного апеляційного господарського суду протягом 20 (двадцяти) днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 14.05.2025.

Суддя О.В. Мандриченко

Попередній документ

127321578

Наступний документ

127321580

Інформація про рішення:

№ рішення:	127321579
№ справи:	910/2964/24
Дата рішення:	15.04.2025
Дата публікації:	15.05.2025
Форма документу:	Рішення
Форма судочинства:	Господарське
Суд:	Господарський суд міста Києва
Категорія справи:	Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах щодо застосування антимонопольного та конкурентного законодавства, з них; щодо зловживання монопольним (домінуючим) становищем

Стан розгляду справи:

Стадія розгляду:	Розглянуто (12.08.2025)
Дата надходження:	02.06.2025
Предмет позову:	визнання недійсним рішення в частині

Розклад засідань:

Минулі засідання (17)

16.04.2024 15:00	Господарський суд міста Києва
30.04.2024 14:20	Господарський суд міста Києва
04.06.2024 10:20	Господарський суд міста Києва
18.06.2024 14:40	Господарський суд міста Києва
09.07.2024 11:20	Господарський суд міста Києва
27.08.2024 10:40	Господарський суд міста Києва
21.01.2025 15:00	Господарський суд міста Києва
04.02.2025 16:40	Господарський суд міста Києва
11.03.2025 10:40	Господарський суд міста Києва
25.03.2025 11:00	Господарський суд міста Києва
03.04.2025 10:00	Північний апеляційний господарський суд
15.04.2025 10:20	Господарський суд міста Києва
06.05.2025 15:20	Північний апеляційний господарський суд
12.06.2025 11:45	Північний апеляційний господарський суд
22.07.2025 15:00	Північний апеляційний господарський суд
12.08.2025 14:00	Північний апеляційний господарський суд
12.08.2025 14:10	Північний апеляційний господарський суд