ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
14 травня 2025 року м. ОдесаСправа № 916/4806/24
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Богатиря К.В.
суддів: Поліщук Л.В., Таран С.В.
розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Комунікації та інженерні мережі"
на рішення Господарського суду Одеської області від 29.01.2025, суддя суду першої інстанції Щавинська Ю.М., м. Одеса, повний текст рішення складено та підписано 29.01.2025
по справі №916/4806/24
за позовом Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" в особі Нафтогазовидобувного управління "Полтаванафтогаз" Публічного акціонерного товариства "Укрнафта"
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Комунікації та інженерні мережі"
про стягнення 128 580,79 грн, -
Описова частина.
29.10.2024 Публічне акціонерне товариство "Укрнафта" в особі Нафтогазовидобувного управління "Полтаванафтогаз" Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" звернулося до Господарського суду Одеської області з позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Комунікації та інженерні мережі", в якій просило суд стягнути з відповідача штраф у сумі 128 580,79 грн, а також судові витрати.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що підрядник порушив взяті за договором зобов'язання у частині невиконання вказаних у пункті 1.2. договору робіт за завданням замовника, а також не повідомив в установленому договором порядку замовника про обставини, що перешкоджають його виконанню, а також про заходи, необхідні для їх усунення, у зв'язку з чим позивачем на підставі п. 9.2. договору нараховано відповідачу штраф у розмірі 10% від вартості несвоєчасно виконаних робіт, що становить 128 580,79 грн.
Короткий зміст оскаржуваного рішення суду першої інстанції.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 29.01.2025 позов Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" в особі Нафтогазовидобувного управління "Полтаванафтогаз" Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" задоволено частково; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Комунікації та інженерні мережі" на користь Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" в особі Нафтогазовидобувного управління "Полтаванафтогаз" Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" штраф у сумі 85 000,00 грн, судовий збір у сумі 2 422,40 грн; в задоволенні решти позову відмовлено.
Приймаючи дане рішення суду першої інстанції виходив з того, що відповідачем були порушені умови в частині строків виконання робіт, у зв'язку з чим позивачем було вірно нараховано штраф у сумі 128 580,79 грн.
В той же час, застосовуючи принципи справедливості, добросовісності, розумності, суд першої інстанції дійшов висновку щодо можливості зменшення нарахованого штрафу до 85 000,00 грн.
Аргументи учасників справи.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.
До Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Комунікації та інженерні мережі" на рішення Господарського суду Одеської області від 29.01.2025 по справі №916/4806/24.
Апелянт вказує, що оскаржуване рішення було прийнято без урахування об'єктивних обставин, які впливали на строки виконання робіт, та без належного аналізу доказової бази.
На думку апелянта, суд першої інстанції здійснив юридично необґрунтований аналіз обставин справи, що призвело до викривленої оцінки фактичного стану виконання договірних зобов'язань. Судом першої інстанції не було надано належне дослідження технічної документації як складової доказової бази.
Апелянт вказав, що суд першої інстанції проігнорував об'єктивні фактори, які впливали на строки виконання робіт. Адже невиконання зобов'язання пов'язані з обставинами, що не залежать від апелянта, зокрема потребою в коригуванні проектної документації.
Апелянт зазначив, що суд першої інстанції не проаналізував, чи відповідає нарахування штрафу принципу співмірності правових наслідків.
Керуючись викладеним вище, апелянт просить скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 29.01.2025 у справі № 916/4806/24 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
Короткий зміст відзиву на апеляційну скаргу.
До Південно-західного апеляційного господарського суду від Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" в особі Нафтогазовидобувного управління "Полтаванафтогаз" Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" надійшов відзив на апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Комунікації та інженерні мережі" на рішення Господарського суду Одеської області від 29.01.2025 по справі №916/4806/24.
Позивач вказав, що апеляційна скарга за своїм змістом фактично зводиться до незгоди з наданою судом першої інстанції оцінкою встановлених обставин справи та до необхідності надання судом апеляційної інстанції переоцінки наявних в матеріалах справи доказів на підставі тверджень та доводів апелянта.
Позивач зазначив, що відповідач в дійсності не спростовував наведених доводів ПАТ «Укрнафта», підтверджених наданими позивачем доказами та наявними матеріалами справи. Фактично відповідач відмовився від спростування фактів та доказів, наданих заявником та наявних в справі.
Позивач вказав, що наводячи в апеляційній скарзі свої доводи та висновки, апелянт не спростовує обставин та висновків, встановлених судом першої інстанції.
Крім того, позивач зазначив, що незважаючи на те, що Господарським судом Одеської області зменшено суму нарахованого штрафу з 128 580,79 грн до 85 000, 00 грн, відповідач необґрунтовано зазначив про те, що судом не враховано можливість зменшення штрафних санкцій відповідно до критерію пропорційності.
Керуючись викладеним вище, позивач просить залишити рішення Господарського суду Одеської області від 29.01.2025 у справі №916/4806/24 без змін, а апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Рух справи у суді апеляційної інстанції.
Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи було визначено колегію суддів у складі: головуючого судді - Богатиря К.В., судді - Поліщук Л.В., Таран С.В., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.02.2025.
На момент надходження апеляційної скарги, матеріали справи №916/4806/24 на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду не надходили.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 21.02.2025 відкладено вирішення питання про можливість відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Комунікації та інженерні мережі" на рішення Господарського суду Одеської області від 29.01.2025 по справі №916/4806/24 до надходження матеріалів справи на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду; доручено Господарському суду Одеської області невідкладно надіслати матеріали справи №916/4806/24 на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду.
До Південно-західного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №916/4806/24.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 03.03.2025 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Комунікації та інженерні мережі" на рішення Господарського суду Одеської області від 29.01.2025 по справі №916/4806/24 залишено без руху; встановлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Комунікації та інженерні мережі" строк для усунення недоліків при поданні апеляційної скарги шляхом надання Південно-західному апеляційному господарському суду доказів сплати судового збору у сумі 2 906,88 грн - протягом 10 днів з дня вручення цієї ухвали; роз'яснено апелянту, що при невиконанні вимог даної ухвали, апеляційна скарга вважається неподаною та повертається апелянту.
До Південно-західного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Комунікації та інженерні мережі" надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги, до якої були додані докази сплати судового збору у сумі 2 906,88 грн. Таким чином, недоліки апеляційної скарги були усунуті належним чином.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 17.03.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Комунікації та інженерні мережі" на рішення Господарського суду Одеської області від 29.01.2025 по справі №916/4806/24; розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Комунікації та інженерні мережі" на рішення Господарського суду Одеської області від 29.01.2025 по справі №916/4806/24 вирішено здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи; встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, а також будь-яких заяв чи клопотань з процесуальних питань до 10.04.2025.
Згідно з ч. 13 ст. 8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Статтею 270 ГПК України визначено, що у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.
Розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених частиною десятою цієї статті та частиною другою статті 271 цього Кодексу.
Приписами частини 10 статті 270 ГПК України визначено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч. 2, 3 ст. 120 ГПК України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов'язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.
Відповідно до п. 2 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.
Як вбачається з матеріалів справи, копія ухвали апеляційного господарського суду від 17.03.2025, якою відкрито апеляційне провадження у справі №916/4806/24, була отримана в електронному кабінеті позивачем - 18.03.2025, відповідачем - 18.03.2025, що підтверджується довідками секретаря судового засідання.
Тобто учасники справи були повідомлені належним чином про розгляд апеляційним господарським судом апеляційної скарги в письмовому провадженні без виклику сторін.
Фактичні обставини, встановлені судом.
01.02.2024 між Публічним акціонерним товариством "Укрнафта" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Комунікації та інженерні мережі" було укладено договір підряду №13/428-Р (т.1 а.с.30-39), відповідно до п.1.1 якого у порядку та на умовах, визначених цим договором, підрядник зобов'язується на свій ризик виконати вказані в пункті 1.2. договору роботи за завданням замовника, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити ці роботи на умовах, визначених даним договором.
Відповідно до п.1.2. договору найменування робіт: Поточний ремонт захисної будівлі №60911 ЦППНіГ НГВУ "Полтаванафтогаз" ПАТ "Укрнафта" (ДБН А.2.2-3:2014) (код 45450000-6 за ДК 021:2015, Інші завершальні будівельні роботи).
Термін "послуги" в даному договорі використовується тільки в цілях застосування ДК 021:2015, предметом даного договору є виконання робіт з підряду (п.1.3 договору).
Пунктом 2.1. договору визначено, що загальна вартість робіт по цьому договору становить 1 735 399,22 грн, крім того, ПДВ 20% - 347 079,84 грн, всього з ПДВ - 2 082 479,06 грн.
Згідно з п.2.2, 2.3 договору ціна робіт визначається у відповідності до договірної ціни - додаток №3, що є невід'ємною частиною даного договору. Договірна ціна на виконання даних робіт є твердою.
Відповідно до п.3.1 договору строк виконання робіт становить не більше 90 календарних днів з дати початку робіт та закінчується датою підписання кінцевого Акту приймання виконаних будівельних робіт (№КБ-2В). Початок робіт оформляється двостороннім Актом про початок виконання робіт, складений між замовником та підрядником, який підписується не пізніше ніж через 10 календарних днів з дати підписання договору.
При несвоєчасному, з вини підрядника, початку виконання робіт, їх відставанні від проміжних строків, замовник письмово попереджає підрядника про такий факт (п.3.3 договору).
У п.4.4.3 договору сторонами передбачено, що протягом 10 календарних днів після підписання Сторонами договору оформляються та підписуються двосторонні акти: акт про прийом-передачу об'єкту для виконання робіт, акт про прийом-передачу проектно-кошторисної документації.
Пунктом 5.1 договору передбачено, що виконання робіт оформляється шляхом підписання сторонами проміжних та кінцевого акту приймання виконаних будівельних робіт (№КБ-2B), надалі - акт, який датується останнім днем виконання робіт, і довідки про вартість виконаних будівельних робіт (№КБ-3), надалі - довідка. В акті та довідці відображаються обсяги виконаних робіт та їх вартість, підтверджені замовником і підрядником, які є первинними обліковими документами. Акт та довідка складаються підрядником в 2 (двох) оригінальних примірниках, які мають бути підписані, скріплені печаткою підрядника та надані замовнику не пізніше 2 (двох) робочих днів з дати підписання. На підставі зазначених документів замовник проводить розрахунки з підрядником.
Відповідно до п.9.2 договору при порушенні строків виконання робіт, строків по усуненню виявлених недоліків (дефектів) підрядник на вимогу замовника сплачує йому штраф у розмірі 10 % від вартості несвоєчасно виконаних робіт.
Цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31 грудня 2024 року, але у будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань (п.14.1 договору).
Вказаний договір підписано та скріплено печатками обох сторін.
Додатком №1 до договору є Корпоративний стандарт "Золоті правила безпечного виконання робіт ПАТ "Укрнафта" (т.1 а.с.40-45); додатком №2 - Відомість обсягів робіт (т.1 а.с.46-53); додатком №4 - специфікація (т.1 а.с.136-138)
Додатком №3 до договору (т.1 а.с.54-55), додатками до якого є локальні кошториси на будівельні роботи (т.1 а.с.56-103), локальний кошторис на придбання устаткування, меблів та інвентарю (т.1 а.с.104) та підсумкові відомість ресурсів (т.1 а.с.105-135), сторонами погоджено договірну ціну, що становить 2 082 479,06 грн з ПДВ.
05.02.2024 сторонами було підписано акт про прийом-передачу проектно-кошторисної документації. Крім того, сторонами було підписано акт прийому-передачі об'єкту для виконання робіт (т. 1 а.с.145-146).
11.02.2024 сторонами було підписано акт про початок виконання робіт від 11.02.2024 (т.1 а.с.144), у якому сторонами погоджено, що 11.02.2024 є датою початку виконання робіт по даному договору підряду.
10.05.2024 сторонами було підписано акт №1 приймання виконаних будівельних робіт за травень 2024 року на суму 744 801,29 грн (т. 1 а.с.12-25), акт №2 приймання виконаних будівельних робіт за травень 2024 року на суму 45 472,54 грн (т.1 а.с.27-29) та акт вартості устаткування, придбання якого покладено на виконавця робіт на суму 6 397,32 грн (т.1 а.с.26).
В матеріалах справи також наявна довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за травень 2024 року від 10.05.2024, за яким вартість устаткування, меблів, інвентарю становить 796 671,14 грн з ПДВ (т.1 а.с.10-11).
13.05.2024 позивачем направлено відповідачу лист про факт відставання від строків виконання робіт (т.1 а.с.143).
09.08.2024 позивачем направлено претензію про виконання зобов'язання в натурі та стягнення штрафу у сумі 128 580,79 грн (т.1 а.с.140-142), у відповідь на яку відповідач направив лист від 30.08.2024 (т.1 а.с.139), в якому останній, посилаючись на те, що через неточності в проектній документації об'єми робіт, що підлягають виконанню згідно договору, будуть меншими, внаслідок чого вартість робіт та розмір штрафу будуть меншими, пропонував тимчасово встановити штраф у розмірі 5% та повідомляв про готовність провести остаточний перерахунок розміру штрафу з урахуванням дійсних обсягів робіт.
Мотивувальна частина.
Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Частиною 2 ст. 269 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Розглянувши матеріали господарської справи, доводи та вимоги апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції не підлягає скасуванню, виходячи з таких підстав.
Стаття 15 Цивільного кодексу України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Під порушенням слід розуміти такий стан суб'єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб'єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов'язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.
Вказаний вище підхід є загальним і може застосовуватись при розгляді будь-яких категорій спорів, оскільки не доведеність порушення прав, за захистом яких було пред'явлено позов, у будь-якому випадку є підставою для відмови у його задоволенні.
Таким чином, у розумінні закону, суб'єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.
Захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду (частина перша статті 16 Цивільного кодексу України).
Наведена позиція ґрунтується на тому, що під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб'єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.
Позивачем є особа, яка подала позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Водночас позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи, і в залежності від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту, при цьому застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.
Чинне законодавство визначає об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов'язано із позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.
Отже, порушення, невизнання або оспорювання суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.
Вирішуючи спір, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права.
Крім того, суди мають виходити із того, що обраний позивачем спосіб захисту цивільних прав має бути не тільки ефективним, а й відповідати правовій природі тих правовідносин, що виникли між сторонами, та має бути спрямований на захист порушеного права.
Враховуючи вищевикладене, виходячи із приписів статті 4 Господарського процесуального кодексу України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України, можливість задоволення позовних вимог перебуває у залежності від наявності (доведеності) наступної сукупності умов: наявність у позивача певного суб'єктивного права або інтересу, порушення такого суб'єктивного права (інтересу) з боку відповідача та належність (адекватність встановленому порушенню) обраного способу судового захисту. Відсутність (недоведеність) будь-якого з означених елементів унеможливлює задоволення позовних вимог.
Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
Відповідно до частин першої, другої статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно з приписами статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку; зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів.
Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно з ч.1,2 ст.874 ЦК України за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх. Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов'язаних з місцезнаходженням об'єкта.
Як було встановлено вище, 01.02.2024 між Публічним акціонерним товариством "Укрнафта" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Комунікації та інженерні мережі" було укладено договір підряду №13/428-Р, відповідно до п.1.1 якого у порядку та на умовах, визначених цим договором, підрядник зобов'язується на свій ризик виконати вказані в пункті 1.2. договору роботи за завданням замовника, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити ці роботи на умовах, визначених даним договором.
Відповідно до п.1.2. договору найменування робіт: Поточний ремонт захисної будівлі №60911 ЦППНіГ НГВУ "Полтаванафтогаз" ПАТ "Укрнафта" (ДБН А.2.2-3:2014) (код 45450000-6 за ДК 021:2015, Інші завершальні будівельні роботи).
Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
З урахуванням вищевикладеного, враховуючи положення ст. 204 ЦК України щодо презумпції правомірності правочину, який не був визнаний судом недійсним у встановленому порядку, договір підряду є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно зі ст.193 ГК України, яка цілком кореспондується зі ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Пунктом 2.1. договору визначено, що загальна вартість робіт по цьому договору становить 1 735 399,22 грн, крім того, ПДВ 20% - 347 079,84 грн, всього з ПДВ - 2 082 479,06 грн.
Відповідно до п.3.1 договору строк виконання робіт становить не більше 90 календарних днів з дати початку робіт та закінчується датою підписання кінцевого Акту приймання виконаних будівельних робіт (№КБ-2В). Початок робіт оформляється двостороннім Актом про початок виконання робіт, складений між замовником та підрядником, який підписується не пізніше ніж через 10 календарних днів з дати підписання договору.
11.02.2024 сторонами було підписано акт про початок виконання робіт від 11.02.2024, у якому сторонами погоджено, що 11.02.2024 є датою початку виконання робіт по даному договору підряду.
Враховуючи положення п.3.1 договору, граничним строком виконання робіт є 11.05.2024.
Матеріали справи містять довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за травень 2024 року від 10.05.2024, за яким вартість устаткування, меблів, інвентарю становить 796 671,14 грн з ПДВ, а також акт №1 приймання виконаних будівельних робіт за травень 2024 року на суму 744 801,29 грн, акт №2 приймання виконаних будівельних робіт за травень 2024 року на суму 45 472,54 грн та акт вартості устаткування, придбання якого покладено на виконавця робіт на суму 6 397,32 грн, з яких вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Комунікації та інженерні мережі" виконало роботи за укладеним договором на загальну суму 796 671,14 грн.
Таким чином, станом на 11.05.2024 (граничний строк виконання робіт) відповідачем були виконані роботи на загальну суму 796 671,14 грн.
З огляду на викладене вище, колегія суддів погоджується з посиланнями апелянта на те, що відповідачем не було надано доказів виконання робіт на суму 1 285 807,92 грн у встановлений договором строк, тобто до 11.05.2024.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
За приписами частини першої статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ч.2 ст. 549 Цивільного кодексу України штрафом є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Відповідно до п.9.2 договору при порушенні строків виконання робіт, строків по усуненню виявлених недоліків (дефектів) підрядник на вимогу замовника сплачує йому штраф у розмірі 10 % від вартості несвоєчасно виконаних робіт.
Беручи до уваги те, що відповідачем не були виконанні зобов'язання виконання робіт на суму 1 285 807,92 грн у встановлений договором строк, тобто до 11.05.2024, позивачем було правомірно нараховано штраф на підставі п. 9.2. договору.
Враховуючи викладене вище, перевіривши розрахунок штрафу, сума якого становить 128 580,79 грн (1 285 807,92 грн х 10%), колегія суддів вважає його правильним та обґрунтованим.
Відповідно до ч. 1, 3, 4 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.
У даному випадку, відповідач не навів жодних належних та допустимих доказів того, що прострочення виконання робіт виникнуло з незалежних від нього причин.
Більше того, відповідач своїм листом від 30.08.2024, тобто майже через 4 місяці після закінчення строку виконання робіт, підтвердив факт прострочення виконання робіт та зазначив, що через неточності в проектній документації об'єми робіт, що підлягають виконанню згідно договору, будуть меншими, внаслідок чого вартість робіт та розмір штрафу будуть меншими, пропонував тимчасово встановити штраф у розмірі 5% та повідомляв про готовність провести остаточний перерахунок розміру штрафу з урахування дійсних обсягів робіт.
Тобто станом на 30.08.2024, відповідач не відмовлявся від сплати штрафу та визнав факт прострочення виконання зобов'язання.
При цьому, відповідно до частини 1 статті 233 ГК у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Зменшення неустойки є протидією необґрунтованому збагаченню однією з сторін за рахунок іншої; відповідає цивільно-правовим принципам рівності і балансу інтересів сторін.
Таким чином, на підставі частини 3 статті 551 ЦК, частини 1 статті 233 ГК, а також виходячи з принципів добросовісності, розумності, справедливості та пропорційності, суд, в тому числі, і з власної ініціативи, може зменшити розмір неустойки (штрафу) до її розумного розміру.
Суд вказує, що за частиною 3 статті 509 ЦК зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості, а частиною 1 статті 627 ЦК визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Справедливість, добросовісність, розумність належать до загальних засад цивільного законодавства, передбачених статтею 3 ЦК, які обмежують свободу договору, встановлюючи певну межу поведінки учасників цивільно-правових відносин.
Зокрема, загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення.
Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою.
З метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному порівняно зі стягненням збитків порядку, і ця спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків.
Для запобігання перетворенню неустойки на каральну санкцію суд має застосовувати право на її зменшення. Тож право суду на зменшення неустойки є проявом принципу пропорційності у цивільному праві.
Закріплений законодавцем принцип можливості обмеження свободи договору в силу загальних засад справедливості, добросовісності, розумності може бути застосований і як норма прямої дії, як безпосередній правовий засіб врегулювання прав та обов'язків у правовідносинах.
Господарські санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов'язань.
Надаючи оцінку можливість зменшення заявленої до стягнення суми, колегія суддів враховує, що позивачем доказів, що свідчили б про погіршення фінансового стану, ускладнення в господарській діяльності чи завдання останньому збитків в результаті дій відповідача, не надано.
Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, і за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Колегія суддів бере до уваги, що п.2.7 договору передбачено, що 100% оплата проводиться по факту виконаних робіт протягом 30 календарних днів з дати підписання сторонами проміжних актів приймання виконаних будівельних робіт, що також свідчить про те, що матеріальне становище позивача не погіршилось внаслідок несвоєчасного виконання робіт.
Крім того, відомостей стосовно розірвання договору підряду позивачем надано суду не було, натомість, як свідчать матеріали справи та підтверджує позивач, визначені за договором роботи були частково виконані відповідачем.
При цьому, суд також враховує, що у загальну вартість робіт за договором входить не тільки вартість безпосередньо робіт з поточного ремонту, але й вартість матеріалів, виробів і конструкцій, використаних підрядником в процесі виконання робіт (п.2.4 договору), тобто суд першої інстанції вірно вказав, що вирахування розміру штрафу, виходячи з усієї суми договору не повністю відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності.
Колегія суддів також враховує, що одним з завдань неустойки є стимулювання належного виконання договірних зобов'язань, при цьому вона має обов'язковий для учасників правовідносин характер.
З огляду на викладене, беручи до уваги часткове виконання умов договору, відсутність доказів завдання позивачу збитків в наслідок порушення умов договору, з огляду на наведені положення законодавства та правові висновки Верховного Суду, застосовуючи принципи справедливості, добросовісності, розумності, суд першої інстанції вірного висновку щодо можливості зменшення нарахованого штрафу до 85 000,00 грн.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про часткове задоволення позову, а саме в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Комунікації та інженерні мережі" на користь Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" в особі Нафтогазовидобувного управління "Полтаванафтогаз" Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" штрафу у сумі 85 000,00 грн.
Безпідставними є посилання апелянта на те, що суд першої інстанції не проаналізував, чи відповідає нарахування штрафу принципу співмірності правових наслідків, адже, як було встановлено вище, суд першої інстанції дійшов висновку про необхідність зменшення штрафу, що в свою чергу повністю спростовує посилання апелянта в цій частині.
Інші доводи апеляційної скарги також жодним чином не спростовують висновків, до яких дійшла колегія суддів та не доводять неправильність чи незаконність рішення, прийнятого судом першої інстанції.
Згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994р., серія A, №303-A, п.29).
Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").
Висновки апеляційного господарського суду.
Згідно статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Будь-яких підстав для скасування рішення Господарського суду Одеської області від 29.01.2025 по справі №916/4806/24 за результатами його апеляційного перегляду колегією суддів не встановлено.
За вказаних обставин оскаржуване рішення Господарського суду Одеської області від 29.01.2025 по справі №916/4806/24 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга залишенню без задоволення із віднесенням витрат на оплату судового збору за подачу апеляційної скарги на апелянта.
Керуючись статтями 269-271, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Комунікації та інженерні мережі" на рішення Господарського суду Одеської області від 29.01.2025 по справі №916/4806/24 - залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Одеської області від 29.01.2025 по справі №916/4806/24 - залишити без змін.
Витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на апелянта.
Відповідно до ст. 287 ч. 3 ГПК України судові рішення у малозначних справах не підлягають касаційному оскарженню за винятком випадків, передбачених п.п. а), б), в), г) п. 2) ч. 3 ст. 287 цього Кодексу.
Постанову складено та підписано 14.05.2025.
Головуючий К.В. Богатир
Судді: Л.В. Поліщук
С.В. Таран