ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
14 травня 2025 року м. ОдесаСправа № 916/5463/24
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Богатиря К.В.
суддів: Поліщук Л.В., Таран С.В.
розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Агродар-Логістик»
на рішення Господарського суду Одеської області від 17.02.2025, суддя суду першої інстанції Малярчук І.А., м. Одеса, повний текст рішення складено та підписано 17.02.2025
по справі №916/5463/24
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агродар-Логістик»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Рисоіл Україна»
про стягнення 250 069,31 грн, -
Описова частина.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Агродар-Логістик» звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Рисоіл Україна» про стягнення 250 069,31 грн.
Позивач в обґрунтування позовних вимог у позові зазначив, що 03.03.2021 між ним, перевізником, та відповідачем, як замовником, укладено договір №Р21-03-03 про перевезення автомобільним транспортом, за яким позивачем надано відповідачу послуги перевезення на загальну суму 1 130 347,98 грн, що підтверджується актами прийому-передачі наданих послуг та товарно-транспортними накладними, однак, ТОВ «Рисоіл Україна» частково виконало зобов'язання за договором від 03.03.2021 №Р21-03-03 з оплати послуг перевезення на загальну суму 1 018 083,34 грн, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість в сумі 112 264,64 грн, на яку позивачем нараховано пеню у розмірі 102 600,62 грн, три проценти річних у розмірі 7 963,55 грн та інфляційні втрати у розмірі 27 240,50 грн.
Короткий зміст оскаржуваного рішення суду першої інстанції.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 17.02.2025 відмовлено повністю у задоволені позову про стягнення 250 069,31 грн; витрати по сплаті судового збору покладено на Товариство з обмеженою відповідальністю «Агродар-Логістик».
Відмовляючи у задоволенні позову в частині стягнення основного бору, суд першої інстанції виходив з того, що за умовами договору №Р21-03-03 від 03.03.2021 оплаті замовником отриманих від перевізника послуг передує належна реєстрація податкових накладних в ЄРПН в порядку, передбаченому ПК України, що згідно матеріалів справи №916/5463/24 ТОВ «Агродар-Логістик» здійснено не було, а відтак, наразі, у ТОВ «Рисоіл Україна» відсутні грошові зобов'язання на суму 112 264,64 грн перед позивачем за договором №Р21-03-03 від 03.03.2021.
Відмовляючи у задоволенні позову в частині стягнення пені, трьох відсотків річних та інфляційних втрат, суд першої інстанції виходив з відсутності основного боргу.
Аргументи учасників справи.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.
До Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Агродар-Логістик» на рішення Господарського суду Одеської області від 17.02.2025 по справі №916/5463/24.
Апелянт вказав, що суд не дослідив повною мірою обставини того, що ТОВ «Агродар-Логістик» повністю виконав свої зобов'язання за Договором №Р21-03-03 про перевезення автомобільним транспортом, а Відповідач частково не виконав.
Позивач вказав, що відповідно до приписів п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України ТОВ «Агродар-Логістик» було складено податкові накладні на користь Відповідача по факту наданих послуг за Договором перевезення на загальну суму ПДВ 188 391,33 грн та направлені на реєстрацію в ЄРПН, але в ЄРПН було зареєстровано лише дві податкові накладні Позивача на загальну суму ПДВ 39 962,82 грн: №6 від 13.06.2022 на суму ПДВ 9 200,82 грн та №12 від 20.07.2022 на суму ПДВ 30 762,00 грн. Згідно отриманих квитанцій, податкові накладні №2 від 23.05.2022, №8 від 31.05.2022, №2 від 03.06.2022, №3 від 08.06.2022 були прийняті, але їх реєстрація була зупинена. Зупинення реєстрації вказаних податкових накладних оскаржується Позивачем у судовому порядку з 14.11.2022.
Апелянт вказує, що в його діях щодо виконання відкладальної обставини за Договором, а саме: реєстрації податкових накладних: №2 від 23.05.2022р.; №8 від 31.05.2022р.; №2 від 03.06.2022р.; №3 від 08.06.2022р. в ЄРПН не було вини (умислу або необережності), а лише обставини, що від дій Позивача ніяким чином не залежать. Наразі не має жодного обґрунтування та документального підтвердження наміру умисного невиконання Позивачем відкладальної умови за Договором.
Позивач вважає, що рішення Господарського суду Одеської області від 17 лютого 2025 року у справі №916/5463/24 не відповідає нормам матеріального та процесуального законодавства, а також фактичним обставинам справи, оскільки суд не дослідив повною мірою обставини, які мають значення для справи, що суперечать засадам та вимогам господарського судочинства, в тому числі принципу законності та верховенства права, що порушує права Позивача.
Керуючись викладеним вище, апелянт просить скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 17 лютого 2025 року у справі №916/5463/24 та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Короткий зміст відзиву на апеляційну скаргу.
До Південно-західного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Рисоіл Україна» надійшов відзив на апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Агродар-Логістик» на рішення Господарського суду Одеської області від 17.02.2025 по справі №916/5463/24.
Відповідач вказав, що наявність відкритого судового провадження у справі №520/9987/22 підтверджує те, що на момент звернення Скаржника до суду чотири податкові накладні не були зареєстровані в ЄРПН, а тому правомірним є висновок суду першої інстанції про те, що у Відповідача не виник обов'язок зі сплати наданих Скаржником послуг за Договором перевезення з огляду на п. 4.2. Договору перевезення, який є відкладальною обставиною.
Відповідач зазначив, що через не реєстрацію в ЄРПН чотирьох податкових накладних Відповідач був протиправно позбавлений права на податковий кредит з ПДВ на загальну суму 148 428,51 грн (сума ПДВ за чотирма податковими накладними).
На думку відповідача, заявлений Скаржником розмір пені, 3% річних і інфляційних втрат є очевидно завищеним та несправедливим (122,75% від суми основного боргу) та у разі задоволення позовних вимог скаржника має бути зменшений до 13 642,66 грн пропорційно до різниці між неоплаченою частиною основного боргу і загальною вартістю наданих послуг за Договором перевезення (9,9%) згідно ст. 551 ЦК України і ст. 233 ГК України.
Також відповідач вказав, що скаржник не надав пояснень стосовно порядку розрахунку суми основного боргу і пені, 3% річних, інфляційних втрат.
Керуючись викладеним вище, відповідач просить апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Агродар-Логістик» залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Одеської області від 17.02.2025 по справі №916/5463/24 - без змін.
Рух справи у суді апеляційної інстанції.
Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи було визначено колегію суддів у складі: головуючого судді - Богатиря К.В., судді Поліщук Л.В., Таран С.В., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.03.2025.
На момент надходження апеляційної скарги, матеріали справи №916/5463/24 на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду не надходили.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 10.03.2025 відкладено вирішення питання про можливість відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Агродар-Логістик» на рішення Господарського суду Одеської області від 17.02.2025 по справі №916/5463/24 до надходження матеріалів справи на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду; доручено Господарському суду Одеської області невідкладно надіслати матеріали справи №916/5463/24 на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду.
До Південно-західного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №916/5463/24.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 17.03.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Агродар-Логістик» на рішення Господарського суду Одеської області від 17.02.2025 по справі №916/5463/24; розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Агродар-Логістик» на рішення Господарського суду Одеської області від 17.02.2025 по справі №916/5463/24 вирішено здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи; встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, а також будь-яких заяв чи клопотань з процесуальних питань до 10.04.2025.
Згідно з ч. 13 ст. 8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Статтею 270 ГПК України визначено, що у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.
Розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених частиною десятою цієї статті та частиною другою статті 271 цього Кодексу.
Приписами частини 10 статті 270 ГПК України визначено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч. 2, 3 ст. 120 ГПК України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов'язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.
Відповідно до п. 2 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.
Як вбачається з матеріалів справи, копія ухвали апеляційного господарського суду від 17.03.2025, якою відкрито апеляційне провадження у справі №916/5463/24, була отримана в електронному кабінеті позивачем - 18.03.2025, відповідачем - 18.03.2025, що підтверджується довідками секретаря судового засідання.
Тобто учасники справи були повідомлені належним чином про розгляд апеляційним господарським судом апеляційної скарги в письмовому провадженні без виклику сторін.
Фактичні обставини, встановлені судом.
03.03.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Агродар-Логістик» (перевізник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Рисоіл Україна» (замовник) було укладено Договір №Р21-03-03 про перевезення автомобільним транспортом, відповідно до умов Перевізник приймає на себе зобов'язання надати Замовнику послуги з перевезення (доставки) вантажу (зернові, олійні культури та продукти їх переробки, інші вантажі за домовленістю Сторін), далі по тексту - «Вантаж», з подальшою передачею зазначеного Вантажу уповноваженій особі, далі за текстом - «Послуги», а Замовник зобов'язується оплатити Перевізнику вартість наданих Послуг (п. 1.1. Договору).
Відповідно до п. 1.2.-1.4. Договору, у процесі надання Послуг в рамках даного Договору права власності на Вантаж, у тому числі право розпоряджатися Вантажем, від Замовника до Перевізника не переходять. Територія надання послуг - Україна, маршрути визначаються в товарно-транспортних накладних або подорожніх листах. Перевізник гарантує, що володіє повним обсягом цивільної правоздатності для виконання предмету Договору.
Відповідно до п.п.2.2., 2.3. Договору відправка Транспортних заявок Замовником Перевізнику в рамках даного Договору допускається з використанням факсу та/або електронної пошти (з подальшим обміном оригіналами) за наступними адресами: Замовник: 68001, Одеська обл., м. Чорноморськ, вул. Транспортна, 28, Перевізник: 61058. Харківська обл., м. Харків, вул. Данилевського. 38, офіс 1. факт прийняття Перевізником Вантажу (окремих партій Вантажу) в рамках даного Договору та доставки Вантажу (окремих партій Вантажу) до пункту призначення підтверджується відповідними товарно-транспортними накладними. Факт надання Послуг в рамках даного Договору підтверджується відповідними Актами прийому-передачі Послуг, що оформлюються по кожній з виконаних Транспортних заявок.
Згідно п.п. 4.1. Договору вартість (ціна) послуг з перевезення вантажу, узгоджується Сторонами у Транспортних заявках до Договору.
Пунктом 4.2. Договору встановлено, що Замовник здійснює оплату Послуг за даним Договором за фактично виконаний обсяг перевезення (по зважуванню при вивантажені вантажу) після належної реєстрації Перевізником податкових накладних в ЄРПН в порядку, передбаченому Податковим кодексом України та на підставі наступних документів: Рахунок-фактура (оригінал); Товарно-транспортна накладна (оригінал); Акт прийому-передачі наданих Послуг (оригінал).
Відповідно до п. 4.3. Договору, оплата Послуг здійснюється Замовником в строк, що не перевищує десять робочих днів з дати підписання Сторонами відповідного Акту прийому-передачі наданих Послуг та отримання Замовником від Перевізника відповідного рахунку-фактури та оригіналів належним чином оформлених товарно-транспортних накладних, що підтверджують факт надання Послуг за цим Договором.
Відповідно до п. 4.4. Договору, оплата вартості наданих Послуг здійснюється Замовником у безготівковій формі шляхом перерахування відповідних грошових коштів на поточний рахунок Перевізника, зазначений в рахунку-фактурі.
Пунктом 4.5. Договору встановлено, що тарифи (вартість Послуг), узгоджені Сторонами при підписанні відповідної Транспортної заявки, не можуть бути змінені Перевізником до повного і належного надання Перевізником Послуг в рамках даної Транспортної заявки.
Відповідно до п. 4.6. Договору, Замовник має право здійснювати погашення сум неустойки (штрафів, пені), збитків, інших сум, передбачених даним Договором. шляхом відповідного утримання належних до сплати платежів за надані Послуги. Під утриманням мається на увазі право Замовника не сплачувати Перевізнику за послуги по транспортній заявці, під час надання послуг за якою до Перевізника була застосована неустойка (штраф, пеня), збитків до моменту відшкодування Перевізником Покупцю неустойки (штрафів, пені), збитків.
Прийом-передача Актів прийому-передачі наданих Послуг для підпису та оформлення здійснюється сторонами шляхом передачі уповноваженим представникам під особистий підпис в реєстрі виставлених рахунків. Акт наданих Послуг укладається в 2 (двох) екземплярах. Замовник зобов?язаний не пізніше двох робочих днів після отримання екземплярів Акту наданих Послуг та товарно-транспортних накладних повернути Перевізнику підписані та засвідчені власною печаткою 1 (один) екземпляр Акту, або надати обґрунтовану відмову від підписання такого акту із зазначенням недоліків наданих послуг. У разі невиконання Замовником зазначених зобов'язань, Акт наданих Послуг вважається прийнятим ним без зауважень і має силу документу, підписаного Замовником.
Пунктом 5.8. Договору передбачено, що у випадку порушення строків оплати наданих Послуг, сплачує Перевізнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ яка діяла на момент прострочення за кожен день прострочення від вартості неоплаченого перевезення.
Позивачем до матеріалів справи в підтвердження виконання зобов'язань за договором №Р21-03-03 від 03.03.2021 подані до суду наступні документи:
1) акти надання послуг:
- №80 від 23.05.2022 на загальну суму 196 613,46 грн;
- №83 від 31.05.2022 на загальну суму 322 546,68 грн;
- №86 від 03.06.2022 на загальну суму 122 264,64 грн;
- №88 від 08.06.2022 на загальну суму 249 146,28 грн;
- №91 від 13.06.2022 на загальну суму 55 204,92 грн;
- №115 від 20.07.2022 на загальну суму 184 572,00 грн;
2) товарно-транспортні накладні:
- №1125 від 21.05.2022, №1126 від 21.05.2022, №1127 від 21.05.2022, №1 від 22.05.2022, №2 від 22.05.2022 на загальну суму 196 613,46 грн;
- №3 від 22.05.2022, №1262 від 25.05.2022, №1263 від 25.05.2022, №1331 від 26.05.2022, №1332 від 26.05.2022, №1163 від 27.05.2022, №1164 від 27.05.2022, №1165 від 27.05.2022 на суму загальну 322 546,68 грн;
- №1348 від 30.05.2022, №1349 від 30.05.2022, №1350 від 29.05.2022 на суму загальну 122 264,64 грн; №1501 від 04.06.2022, №1502 від 04.06.2022, №1503 від 04.06.2022, №1507 від 05.06.2022, №1508 від 05.06.2022, №1509 від 05.06.2022 на загальну суму 249 146,28 грн;
- №1643 від 11.06.2022, №1644/1 від 11.06.2022 на загальну суму 55 204,92 грн;
- №2724 від 18.07.2022, №2725 від 18.07.2022, №2770 від 19.07.2022, №2771 від 19.07.2022 на загальну суму 184 572,00 грн;
3) рахунки на оплату:
- №80 від 23.05.2022 на суму 196 613,46 грн;
- №83 від 31.05.2022 на суму 322 530,66 грн;
- №86 від 03.06.2022 на суму 122 264,64 грн;
- №88 від 08.06.2022 на суму 249 146,28 грн;
- №91 від 13.06.2022 на суму 55 204,92 грн;
- №115 від 20.07.2022 на суму 184 572,00 грн.
На підтвердження часткової оплати відповідачем отриманих послуг за договором №Р21-03-03 від 03.03.2021 позивачем надано платіжні інструкції:
- №496 від 26.05.2022 на суму 100 000,00 грн;
- №501 від 27.05.2022 на суму 96 613,46 грн;
- №560 від 03.06.2022 на суму 322 530,66 грн;
- №644 від 10.06.2022 на суму 249 162,30 грн;
- №329 від 15.06.2022 на суму 55 204,92 грн;
- №732 від 22.07.2022 на суму 153 810,00 грн;
- №140 від 30.08.2022 на суму 30 762,00 грн;
- №153 від 31.08.2022 на суму 10 000,00 грн.
03.12.2024 ТОВ «Агродар-Логістик» направило на офіційну адресу ТОВ «Рисоіл Україна» претензію за вих.№0312/1 від 03.12.2024 з вимогою сплатити заборгованість за договором №Р21-03-03 від 03.03.2021 на суму 112 264,64 грн.
В матеріалах справи міститься акт звірки взаємних розрахунків між сторонами за договором №Р21-03-03 від 03.03.2021 за період з 01.01.2022 по 03.12.2024 із визначенням суми заборгованості у розмірі 112 264,64 грн, підписаний та скріплений печаткою ТОВ «Агродар-Логістик».
Відповідачем подано до матеріалів справи податкові накладні за договором №Р21-03-03 від 03.03.2021:
- від 23.05.2022 №2 на суму 196 613,46 грн разом з ПДВ;
- від 31.05.2022 №8 на суму 322 546,68 грн разом з ПДВ;
- від 03.06.2022 №2 на суму 122 264,64 грн разом з ПДВ;
- від 08.06.2022 №3 на суму 249 146,28 грн разом з ПДВ.
Дані податкові накладні були прийняті податковим органом, однак їхня реєстрація була зупинена.
Крім того, були надані зареєстровані податкові накладні:
- від 13.06.2022 №6 на суму 55 204,92 грн;
- від 20.07.2022 №12 на суму 184 572,00 грн.
Мотивувальна частина.
Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Частиною 2 ст. 269 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Розглянувши матеріали господарської справи, доводи та вимоги апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції не підлягає скасуванню, виходячи з таких підстав.
Стаття 15 Цивільного кодексу України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Під порушенням слід розуміти такий стан суб'єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб'єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов'язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.
Вказаний вище підхід є загальним і може застосовуватись при розгляді будь-яких категорій спорів, оскільки не доведеність порушення прав, за захистом яких було пред'явлено позов, у будь-якому випадку є підставою для відмови у його задоволенні.
Таким чином, у розумінні закону, суб'єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.
Захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду (частина перша статті 16 Цивільного кодексу України).
Наведена позиція ґрунтується на тому, що під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб'єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.
Позивачем є особа, яка подала позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Водночас позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи, і в залежності від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту, при цьому застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.
Чинне законодавство визначає об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов'язано із позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.
Отже, порушення, невизнання або оспорювання суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.
Вирішуючи спір, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права.
Крім того, суди мають виходити із того, що обраний позивачем спосіб захисту цивільних прав має бути не тільки ефективним, а й відповідати правовій природі тих правовідносин, що виникли між сторонами, та має бути спрямований на захист порушеного права.
Враховуючи вищевикладене, виходячи із приписів статті 4 Господарського процесуального кодексу України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України, можливість задоволення позовних вимог перебуває у залежності від наявності (доведеності) наступної сукупності умов: наявність у позивача певного суб'єктивного права або інтересу, порушення такого суб'єктивного права (інтересу) з боку відповідача та належність (адекватність встановленому порушенню) обраного способу судового захисту. Відсутність (недоведеність) будь-якого з означених елементів унеможливлює задоволення позовних вимог.
Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
Відповідно до частин першої, другої статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно з приписами статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку; зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів.
За умовами частини першої статті 627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (частина перша статті 626 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно вимог ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до ст. 908 ЦК України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Відповідно до ст. 909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі.
Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).
Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору перевезення вантажу.
Відповідно до ч. 1 ст. 916 ЦК України за перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами. Якщо розмір провізної плати не визначений, стягується розумна плата.
Як встановлено судом вище, 03.03.2021 між ТОВ «Агродар-Логістик» та ТОВ «Рисоіл Україна» укладено договір №Р21-03-03 про перевезення автомобільним транспортом, за яким позивачем надано відповідачу послуги перевезення на загальну суму 1 130 347,98 грн, що підтверджується актами надання послуг №80 від 23.05.2022, №83 від 31.05.2022, №86 від 03.06.2022, №88 від 08.06.2022, №91 від 13.06.2022, №115 від 20.07.2022, товарно-транспортними накладними №1125 від 21.05.2022, №1126 від 21.05.2022, №1127 від 21.05.2022, №1 від 22.05.2022, №2 від 22.05.2022, №3 від 22.05.2022, №1262 від 25.05.2022, №1263 від 25.05.2022, №1331 від 26.05.2022, №1332 від 26.05.2022, №1163 від 27.05.2022, №1164 від 27.05.2022, №1165 від 27.05.2022, №1348 від 30.05.2022, №1349 від 30.05.2022, №1350 від 29.05.2022, №1501 від 04.06.2022, №1502 від 04.06.2022, №1503 від 04.06.2022, №1507 від 05.06.2022, №1508 від 05.06.2022, №1509 від 05.06.2022, №1643 від 11.06.2022, №1644/1 від 11.06.2022, №2724 від 18.07.2022, №2725 від 18.07.2022, №2770 від 19.07.2022, №2771 від 19.07.2022 та рахунками на оплату №80 від 23.05.2022, №83 від 31.05.2022, №86 від 03.06.2022, №88 від 08.06.2022, №91 від 13.06.2022, №115 від 20.07.2022.
В свою чергу, відповідач оплатив надані послуги частково на суму 1 018 083,34 грн, що підтверджується платіжними інструкціями №496 від 26.05.2022, №501 від 27.05.2022, №560 від 03.06.2022, №644 від 10.06.2022, №329 від 15.06.2022, №732 від 22.07.2022, №140 від 30.08.2022, №153 від 31.08.2022.
В той же час, згідно п.4.2., 4.3. договору замовник здійснює оплату послуг за даним договором за фактично виконаний обсяг перевезення (по зважуванню при вивантажені вантажу) після належної реєстрації перевізником податкових накладних в ЄРПН в порядку, передбаченому ПК України та на підставі наступних документів: рахунку-фактури (оригінал); товарно-транспортної накладної (оригінал); акту прийому-передачі наданих послуг (оригінал).
Оплата послуг здійснюється замовником в строк, що не перевищує десять робочих днів з дати підписання сторонами відповідного акту прийому-передачі наданих Послуг та отримання замовником від перевізника відповідного рахунку-фактури та оригіналів належним чином оформлених товарно-транспортних накладних, що підтверджують факт надання послуг за цим договором.
Тобто обов'язок оплатити надані послуги виникає за наявності сукупності наступних обставин:
- підписання акту приймання-передачі наданих послуг;
- реєстрація перевізником податкових накладних в ЄРПН в порядку, передбаченому ПК України;
- надання рахунку-фактури; товарно-транспортної накладної; акту прийому-передачі наданих послуг.
У даному випадку, наявні рахунки-фактури, товарно-транспортні накладні та підписані акти прийому-передачі. В той же час, перевізником не було проведена реєстрація податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Як було встановлено вище, податкові накладні за договором №Р21-03-03 від 03.03.2021 від 23.05.2022 №2 на суму 196 613,46 грн разом з ПДВ, від 31.05.2022 №8 на суму 322 546,68 грн разом з ПДВ, від 03.06.2022 №2 на суму 122 264,64 грн разом з ПДВ, від 08.06.2022 №3 на суму 249 146,28 грн разом з ПДВ не були зареєстровані в ЄРПН.
Позивачем були подані дані накладні на реєстрацію, однак їхня реєстрація була зупинена.
Зупинення реєстрації вказаних податкових накладних оскаржується Позивачем ТОВ «Агродар-Логістик» у судовому порядку.
Так, станом на сьогоднішній день у провадженні Київського окружного адміністративного суду перебуває справа №520/9987/22 за позовом ТОВ «Агродар-Логістик» до Головного управління ДПС у Рівненській області та Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити певні дії.
Отже, станом на момент звернення з позовною заявою у даній справі та станом на сьогоднішній день, податкові накладні за договором №Р21-03-03 від 03.03.2021 від 23.05.2022 №2 на суму 196 613,46 грн разом з ПДВ, від 31.05.2022 №8 на суму 322 546,68 грн разом з ПДВ, від 03.06.2022 №2 на суму 122 264,64 грн разом з ПДВ, від 08.06.2022 №3 на суму 249 146,28 грн разом з ПДВ не були зареєстровані в ЄРПН.
Враховуючи те, що за умовами договору №Р21-03-03 від 03.03.2021 оплаті замовником отриманих від перевізника послуг передує належна реєстрація податкових накладних в ЄРПН в порядку, передбаченому ПК України, що згідно матеріалів справи №916/5463/24 ТОВ «Агродар-Логістик» здійснено не було, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що у ТОВ «Рисоіл Україна» відсутні грошові зобов'язання на суму 112 264,64 грн перед позивачем за договором №Р21-03-03 від 03.03.2021.
Отже позивач у даному випадку звернувся з позовними вимогами про стягнення заборгованості за договором №Р21-03-03 від 03.03.2021 передчасно.
Посилання апелянта на те, що у зупинення реєстрації податкових накладних відбулося не з його вини, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки дані обставини не віднесені до предмета доказування у даній справі і мають бути встановленні при оскарженні дій податкової служби щодо такого зупинення. Крім того, умови договору вказують, що обов'язок з оплати наданих послуг наступає після реєстрації податкових накладних. В той же час, жодних посилань на те, що при виникненні обов'язку з оплати наданих послуг мають оцінюватися обставини наявності вини перевізника у не проведенні реєстрації податкових накладних, договір не містить.
Таким чином, оскільки строк оплати за договором №Р21-03-03 від 03.03.2021 не наступив, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог про стягнення основного боргу.
Крім того, враховуючи відсутність прострочення виконання зобов'язань з оплати основаного боргу, необґрунтованими є вимоги щодо стягнення пені, інфляційних втрат та відсотків річних, адже у позивача були відсутні підстави для нарахування даних вимог.
Інші доводи апеляційної скарги також жодним чином не спростовують висновків, до яких дійшла колегія суддів та не доводять неправильність чи незаконність рішення, прийнятого судом першої інстанції.
Згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994р., серія A, №303-A, п.29).
Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").
Висновки апеляційного господарського суду.
Згідно статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Будь-яких підстав для скасування рішення Господарського суду Одеської області від 17.02.2025 по справі №916/5463/24 за результатами його апеляційного перегляду колегією суддів не встановлено.
За вказаних обставин оскаржуване рішення Господарського суду Одеської області від 17.02.2025 по справі №916/5463/24 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга залишенню без задоволення із віднесенням витрат на оплату судового збору за подачу апеляційної скарги на апелянта.
Керуючись статтями 269-271, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Агродар-Логістик» на рішення Господарського суду Одеської області від 17.02.2025 по справі №916/5463/24 - залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Одеської області від 17.02.2025 по справі №916/5463/24 - залишити без змін.
Витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на апелянта.
Відповідно до ст. 287 ч. 3 ГПК України судові рішення у малозначних справах не підлягають касаційному оскарженню за винятком випадків, передбачених п.п. а), б), в), г) п. 2) ч. 3 ст. 287 цього Кодексу.
Постанову складено та підписано 14.05.2025.
Головуючий К.В. Богатир
Судді: Л.В. Поліщук
С.В. Таран