79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"12" травня 2025 р. Справа №907/879/24
Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючого судді Бонк Т.Б.,
Суддів Бойко С.М.,
Якімець Г.Г.,
розглянувши матеріали апеляційної скарги Департаменту міської інфраструктури Ужгородської міської ради б/н від 29.01.2025 (вх. суду від 29.01.2025 № 01-05/256/25)
на рішення Господарського суду Закарпатської області від 13.01.2025 (повний текст складено 27.01.2025, суддя Д.Є. Мірошниченко)
у справі № 907/879/24
за позовом: Департаменту міської інфраструктури Ужгородської міської ради, м. Ужгород
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче автотранспортне об'єднання Закарпатської облспожив спілки", м. Ужгород
про: стягнення 172 251,84 грн,
Короткий зміст вимог позовної заяви і рішення суду першої інстанції:
Департамент міської інфраструктури Ужгородської міської ради звернувся до Господарського суду Закарпатської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче автотранспортне об'єднання Закарпатської облспожив спілки" про стягнення штрафу в сумі 172 251,84 гривень за неналежне виконання відповідачем умов договору оренди землі № 2042 від 27.02.2020 в частині оплати орендних платежів в період з лютого 2020 року по липень 2021 року.
Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 13.01.2025 у справі № 907/879/24 позов задоволено частково. Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче автотранспортне об'єднання Закарпатської облспожив спілки" на користь Департаменту міської інфраструктури Ужгородської міської ради 17 225,18 грн (сімнадцять тисяч двісті двадцять п'ять гривень 18 коп.) штрафу та 3 028,00 грн (три тисячі двадцять вісім гривень 00 коп.) на відшкодування сплаченого судового збору. В решті позову відмовлено.
Рішення місцевого господарського суду мотивовано тим, що матеріалами справи підтверджено те, що орендар в строки, в порядку та на умовах, що передбачені договором оренди землі не виконував своїх грошових зобов'язань щодо сплати орендної плати.
Враховуючи те, що сторони умовами договору погодили, що у разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим договором у 10-ти денний строк сплачується штраф у розмірі 100 відсотків річної орендної плати, встановленої цим договором, суд попередньої інстанції визнав обґрунтованими вимоги позивача про стягнення з відповідача 172 251,84 грн штрафу за несвоєчасне виконання зобов'язання за договором.
Водночас суд першої інстанції вважав справедливим зменшення розміру штрафу з власної ініціативи з урахуванням при цьому розумного балансу приватних та публічних інтересів сторін у справі на 90 %, який складатиме 17 225,18 грн.
Короткий зміст вимог та узагальнених доводів учасників справи:
Не погодившись з рішенням, Департамент міської інфраструктури Ужгородської міської ради звернувся до Західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, у якій просить скасувати рішення Господарського суду Закарпатської області від 13.01.2025 у справі № 907/879/24 та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задоволити у повному обсязі.
Скаржник вважає, що зменшення розміру штрафних санкцій на 90% нівелює значення штрафу як відповідальності за порушення грошового зобов'язання, що має на меті захист прав та інтересів кредитора у зв'язку з порушенням його права на своєчасне (відповідно до строків, передбачених договором) отримання грошових коштів за надані ним послуги.
Апелянт також стверджує, що відповідачем не надано жодних доказів та не наведено суду поважних причин невиконання взятих на себе зобов'язань щодо повної та своєчасної сплати орендних платежів у розмірі та строки, встановлені Договором.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробниче автотранспортне об'єднання Закарпатської облспожив спілки" відзиву на апеляційну скаргу не подало.
Рух справи в суді апеляційної інстанції:
Відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.01.2025 справу № 907/879/24 розподілено колегії суддів у складі: головуючого судді Бонк Т.Б., суддів Бойко С.М. та Якімець Г.Г.
Ухвалою суду від 03.02.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Департаменту міської інфраструктури Ужгородської міської ради б/н від 29.01.2025 (вх. суду від 29.01.2025 № 01-05/256/25) на рішення Господарського суду Закарпатської області від 13.01.2025 у справі №907/879/24; постановлено здійснювати розгляд справи № 907/879/24 в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи.
Розумність строків є одним із основоположних засад (принципів) господарського судочинства відповідно до пункту 10 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України.
Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним вважається строк, який необхідний для вирішення справи у відповідності до вимог матеріального та процесуального законів.
При цьому, Європейський Суд з прав людини зазначає, що розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (див. рішення Європейського Суду з прав людини у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).
Таким чином, суд, враховуючи обставини справи, застосовує принцип розумного строку тривалості провадження відповідно до зазначеної вище практики Європейського суду з прав людини.
Згідно з встановленими судами першої та апеляційної інстанцій обставин, і визначених відповідно до них правовідносин, вбачається, що:
27.02.2020 між Ужгородською міською радою від імені якої діє Департамент міського господарства Ужгородської міської ради (в подальшому перейменовано на Департамент міської інфраструктури Ужгородської міської ради; орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробниче автотранспортне об'єднання Закарпатської облспожив спілки" (орендар) укладений договір оренди землі № 2042 (далі - Договір).
Вказаний Договір був укладений на підставі рішення XLIV сесії VII скликання Ужгородської міської ради від 13.02.2020 № 1903.
14.07.2020 право оренди зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
За умовами пунктів 1, 2 Договору орендодавець надає, а орендар приймає у строкове платне користування земельну ділянку, кадастровий номер 2110100000:65:001:0081, площею 0,8324 га для розміщення та експлуатації будівель і споруд автомобільного та дорожнього господарства по вул. Юрія Гагаріна, 36 "Б", в м. Ужгороді.
Відповідно до акту приймання-передачі від 27.02.2020 Департамент міського господарства Ужгородської міської ради передав, а Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробниче автотранспортне об'єднання Закарпатської облспожив спілки" прийняло в оренду земельну ділянку площею 0,8324 га за адресою: м. Ужгород, вул. Гагаріна в 36 "Б".
В пункті 3 Договору зазначено, що на земельній ділянці знаходяться об'єкти нерухомого майна: будівлі та споруди, а також інші об'єкти інфраструктури відсутні.
Згідно з пунктом 5 Договору нормативно-грошова оцінка земельної ділянки станом на 2020 рік становить 5 741 728,72 грн відповідно до витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, виданої відділом в Ужгородському районі Головного управління Держгеокадастру в Закарпатській області № 1171 від 10.02.2020.
За змістом пункту 10 Договору орендна плата вноситься орендарем у розмірі 3 % від нормативної грошової оцінки землі в грошовій формі та становить 172 251,86 грн на рік.
Орендна плата вноситься щомісячно протягом 30 календарних днів за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця в розмірі 14 354,32 грн (пункт 11 договору).
В пункті 14 Договору сторони погодили, що у разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим договором у 10-ти денний строк сплачується штраф у розмірі 100 відсотків річної орендної плати, встановленої цим договором.
У пункту 8 Договору сторони визначили строк його дії до 13.02.2025. Після закінчення строку дії Договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 60 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.
Пунктом 40 Договору визначено, що вказаний договір оренди земельної ділянки набирає чинності після підписання сторонами.
Також у зазначеному пункті Договору сторони дійшли згоди, що при підписанні договору оренди землі його дія розповсюджується на період від 13.02.2020 до завершення строку його дії, визначеного пунктом 1.25 рішення Ужгородської міської ради № 1903 від 13.02.2020.
За невиконання або неналежне виконання Договору сторони несуть відповідальність відповідно до закону та цього договору (пункт 38 договору).
Як встановлено судом першої інстанції, у період з лютого 2020 року по липень 2021 року відповідачем систематично в повному обсязі не сплачувались орендні платежі відповідно до умов договору, у зв'язку з чим у останнього виникла заборгованість з орендної плати в сумі 252 438,04 грн.
Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 15.11.2021 у справі № 907/644/21, яке набрало законної сили, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче автотранспортне об'єднання Закарпатської облспожив спілки" на користь Департаменту міської інфраструктури Ужгородської міської ради заборгованість з орендної плати за договором оренди землі від 27.02.2020 № 2042 в розмірі 252 438,04 грн, а також 3 571,27 грн на відшкодування витрат по оплаті судового збору.
Судом попередньої інстанції також встановлено, що на момент звернення позивача із позовом у справі № 907/879/24, відповідачем не сплачено у повному обсязі суму заборгованості з орендної плати за договором оренди землі від 27.02.2020 № 2042.
Наведені вище обставини і стали підставою для звернення позивача з позовом до суду про стягнення з відповідача штрафу у розмірі 100 відсотків річної орендної плати в сумі 172 251,84 грн за неналежне виконання умов договору оренди землі № 2042 від 27.02.2020 в частині оплати орендних платежів за період з лютого 2020 року по липень 2021 року.
При перегляді рішення місцевого господарського суду судова колегія Західного апеляційного господарського суду керувалась таким:
Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Частиною 1 ст. 16 ЦК України визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Предметом апеляційного оскарження у цій справі є рішення суду першої інстанції, яким зменшено розмір заявленого позивачем до стягнення з відповідача штрафу на 90% та стягнуто 17 225,18 гривень штрафу.
Згідно з ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч.1 ст.546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, серед іншого, неустойкою.
Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
За частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Правовий аналіз зазначених нормативних приписів свідчить про те, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов та на розсуд суду.
За відсутності в законі переліку виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення штрафних санкцій.
При цьому винятковими є такі обставини, які дозволяють суду, а не зобов'язують його зменшити нараховані в силу закону чи договору штрафні санкції. Інакше нівелюється юридичне значення винятковості обставин та право суду на зменшення таких штрафних санкцій.
Отже, за своєю правовою природою штрафні санкції є засобами стимулювання боржника до належного виконання свого обов'язку. Тому, передбачені законодавством санкції повинні застосовуватися у разі порушення зобов'язання.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 березня 2021 року у справі №902/538/18 вказано, що суд з власної ініціативи може зменшити розмір неустойки (пені) до розумного розміру, виходячи з принципів добросовісності, розумності, справедливості й пропорційності.
Відповідно до частини першої статті 233 ГК у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Частиною ж третьою статті 551 ЦК встановлено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Судова практика щодо застосування вказаних норм ГК та ЦК наразі є усталеною (див. зокрема, постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, Верховного Суду від 14.04.2021 у справі №923/587/20, від 01.10.2020 у справі №904/5610/19, від 02.12.2020 у справі №913/698/19, від 26.01.2021 у справі №922/4294/19, від 24.02.2021 у справі №924/633/20, від 03.03.2021 у справі №925/74/19, від 16.03.2021 у справі №910/3356/20, від 30.03.2021 у справі №902/538/18, від 19.01.2021 у справі №920/705/19, від 27.01.2021 у справі №910/16181/18, від 31.03.2020 у справі №910/8698/19, від 11.03.2020 у справі №910/16386/18, від 09.07.2020 у справі №916/39/19, від 08.10.2020 у справі №904/5645/19, від 14.04.2021 у справі №922/1716/20, від 13.04.2021 у справі №914/833/19, від 22.06.2021 у справі №920/456/17) і відповідно до неї при визначенні розміру неустойки судам належить керуватися наступними загальними підходами (правилами):
- обидва кодекси містять норми, які дають право суду зменшити розмір обрахованих за договором штрафних санкцій, але ГК вказує на неспівмірність розміру штрафних санкцій з розміром збитків кредитора як на обов'язкову умову, за наявності якої таке зменшення є можливим, тоді як ЦК виходить з того, що підставою зменшення можуть бути й інші обставини, які мають істотне значення;
- зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки;
- довести наявність обставин, які можуть бути підставою для відповідного зменшення, має заінтересована особа, яка заявила пов'язане з цим клопотання;
- неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора;
- господарський суд повинен надати оцінку як поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і запереченням інших учасників щодо такого зменшення;
- закон не визначає ані максимального розміру, на який суди можуть зменшити нараховані відповідно до договору штрафні санкції, ані будь-який алгоритм такого зменшення;
- чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій, а тому таке питання вирішується господарським судом згідно статті 86 ГПК, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів;
- підприємництво за своєю суттю є ризикованою діяльністю, в Україні діє принцип свободи договору та заборони суперечливої поведінки, сторони добровільно уклали договір і визначили штрафні санкції, тому суд має зменшувати розмір таких санкцій саме у виключних випадках з урахуванням всіх обставин справи.
Верховний Суд у постанові від 16.06.2021 у справі № 915/2222/19 зробив висновок, що суд може вирішити питання про зменшення розміру штрафних санкцій, процентів річних і за власною ініціативою, а не тільки за клопотанням заінтересованої особи.
Як вбачається з наявного у матеріалах даної справи рішення Господарського суду Закарпатської області від 15.11.2021 у справі № 907/644/24, з Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче автотранспортне об'єднання Закарпатської облспожив спілки" на користь Департаменту міської інфраструктури Ужгородської міської ради стягнуто заборгованість з орендної плати за договором оренди землі від 27.02.2020 № 2042 в розмірі 252 438,04 грн.
У той же час, відповідно до поданого позивачем розрахунку заборгованість відповідача з орендної плати станом на 10.10.2024 заборгованість у відповідача перед позивачем становить 108 910,65 грн.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що вказане свідчить про вчинення відповідачем дій, спрямованих на погашення заборгованості та визнання її існування.
Разом з тим, апеляційний суд також наголошує на тому, що неустойка насамперед має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.
Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі вичерпного переліку обставин як підстав для зменшення судом розміру неустойки господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Відповідно до змісту статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), що підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов'язання боржником; причин неналежного виконання або невиконання зобов'язання, строку прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.
У свою чергу, у матеріалах справи відсутні докази, на підставі яких можна було б дійти обґрунтованого висновку, що позивач зазнав суттєвих збитків чи втрат від прострочення відповідачем такого зобов'язання як своєчасна оплата оренди землі.
При цьому, станом на дату звернення позивача до суду з позовом у цій справі (21.10.2024) заборгованість відповідача зменшилась більше ніж удвічі у порівнянні зі стягнутою за судовим рішенням у справі № 907/644/21.
На підставі вищевикладеного, з огляду на компенсаційний характер заходів відповідальності, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, враховуючи ступінь виконання зобов'язання відповідачем, відсутність доказів понесення позивачем збитків внаслідок невиконання відповідачем зобов'язань, колегія суддів господарського суду вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про наявність підстав для зменшення заявленого до стягнення штрафу на 90 %.
Висновок апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги.
Відповідно до ч.1 ст.236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
За приписами ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (ч. 1 ст. 276 ГПК України).
На підставі викладеного колегія суддів Західного апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду Закарпатської області від 13.01.2025 у справі № 907/879/24 ґрунтується на матеріалах справи та чинному законодавстві і підстав для його скасування немає, а зазначені в апеляційній скарзі доводи скаржника не обґрунтовані і не визнаються такими, що можуть бути підставою для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення.
Судові витрати в суді апеляційної інстанції:
Оскільки у цьому випадку суд апеляційної інстанції не змінює рішення, та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції не здійснюється (частина 14 статті 129 ГПК України).
Відтак, згідно з ст. 129 ГПК України сплачений апелянтами судовий збір за подання апеляційної скарги слід залишити за скаржником.
Керуючись ст.ст. 86,129, 236, 252, 254, 269, 270, 275, 276, 281, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Департаменту міської інфраструктури Ужгородської міської ради б/н від 29.01.2025 (вх. суду від 29.01.2025 № 01-05/256/25) - залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Закарпатської області від 13.01.2025 у справі № 907/879/24 залишити без змін.
3. Судовий збір за перегляд справи у суді апеляційної інстанції - покласти на скаржника.
4. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення. Строки та порядок оскарження постанов апеляційного господарського суду визначені в § 1 глави 2 Розділу IV ГПК України.
5. Матеріали справи повернути до суду першої інстанції.
Головуючий суддя Т.Б. Бонк
суддя С.М. Бойко
суддя Г.Г. Якімець