Справа № 308/19127/24
12.05.2025 м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд у складі:
Головуючого - судді ОСОБА_1
суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участі секретаря: ОСОБА_4 ,
учасників судового розгляду: обвинуваченого - ОСОБА_5 , захисника - адвоката - ОСОБА_6 , прокурора - ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 11-кп/480623/25 за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_5 на вирок Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 05 грудня 2025 року відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Нікополь, Дніпропетровська область, фактично проживаючого АДРЕСА_1 , громадянина України, з середньою освітою, одруженого, не працюючого, обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення (проступку), передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України,
Вироком Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 05 грудня 2025 року ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення (проступку), передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України та призначено покарання у виді 1 (одного) року обмеження волі.
На підставі ст. 75 КК України засудженого ОСОБА_5 звільнено від відбування основного покарання з випробуванням, строком на 1 (один) рік.
Покладено на засудженого ОСОБА_5 у відповідності до ст. 76 КК України слідуючі обов'язки: - періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; - повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Стягнуто з ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь держави процесуальні витрати у розмірі 2387,70 грн. за проведення експертизи.
Речові докази: 1 (один) зіп-пакет з кристалічною речовиною жовтого кольору, що містить психотропну речовину, обіг якої обмежено - метамфетамін - знищено.
Згідно з вироком, ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення за таких обставин.
19.11.2024 близько 13:00 ОСОБА_5 , перебуваючи неподалік магазину «Зіна», що на вул. Патруса Карпатського, в с. Минай, Ужгородського р-ну Закарпатської обл., на узбіччі дороги, знайшов 1 (один) зіп-пакет з кристалічною речовиною жовтого кольору, що містить психотропну речовину, обіг якої обмежено - метамфетамін, масою (у перерахунку на метамфетамін основу) становить 1,0645 г.. В цей момент у ОСОБА_5 виник протиправний умисел, спрямований на незаконне придбання та зберігання вказаної психотропної речовини для особистого вживання.
Так, 19.11.2024 близько 13:00 за адресою, вказаною вище, ОСОБА_5 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, тобто діючи з прямим умислом, всупереч положенням ч. 2 ст. 7 Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори», відповідно до якої діяльність з обігу наркотичних засобів і психотропних речовин, включених до таблиці І Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.05.2000 № 770, на території України забороняється, тобто діючи незаконно, з метою подальшого особистого вживання, тобто без мети збуту, привласнив зазначений зіп-пакет з кристалічною речовиною жовтого кольору, що містив метамфетамін масою 1,0645 г., чим у такий спосіб придбав психотропну речовину.
Далі ОСОБА_5 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, тобто діючи з прямим умислом, із 13:00 19.11.2024 до 14:20 19.11.2024, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, всупереч положенням ч. 2 ст. 7 Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори», відповідно до якої діяльність з обігу наркотичних засобів і психотропних речовин, включених до таблиці І Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 770 від 06.05.2000, на території України забороняється, тобто діючи незаконно, з метою подальшого особистого вживання, тобто без мети збуту, перебуваючи на вул. Патруса Карпатського в с. Минай Ужгородського р-ну Закарпатської обл., здійснив дії, спрямовані на забезпечення перебування у власному володінні, а саме підлокітнику транспортного засобу, яким користується, зіп-пакет в середині якого містилась кристалічною речовиною жовтого кольору, містив метамфетамін масою 1,0645 г., чим у такий спосіб зберігав психотропну речовину.
Таким чином, обвинувачений ОСОБА_5 вчинив кримінальне правопорушення (проступок) за ч. 1 ст. 309 КК України, кваліфікуючими ознаками якого є: незаконне придбання та зберігання психотропної речовини, без мети збуту.
На вказаний вирок ОСОБА_5 подав апеляційну скаргу, в якій не оспорюючи фактичні обставини кримінального провадження і доведеність вини, а також правильність кваліфікації дій, вважає, що вищевказаний вирок суду підлягає зміні у зв'язку з неправильним застосуванням закону про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення. Просить вирок суду змінити в частині призначеного покарання. Пом'якшити йому покарання з обмеження волі до штрафу в розмірі 1000 нмдг, що становить 17 000, 00 грн.
В іншій частині вирок суду залишити без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, обвинуваченого ОСОБА_5 та його захисника ОСОБА_6 , які підтримали доводи апеляційної скарги та просили її задовольнити, думку прокурора - ОСОБА_7 , перевіривши та обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали судового провадження, колегія суддів приходить до наступного висновку.
Відповідно до ч.1 ст.404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Висновок суду про винуватість ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.309 КК України, відповідає фактичним обставинам кримінального провадження, ґрунтується на доказах, досліджених у судовому засіданні, аналіз яких даний у вироку.
Оскільки фактичні обставини кримінального провадження стосовно ОСОБА_5 ніким не оскаржені, то висновки суду першої інстанції щодо цих фактичних обставин перевірці судом апеляційної інстанції не підлягають, з урахуванням вимог ч.1 ст.404 КПК України.
Перевіряючи вирок суду першої інстанції в межах доводів і вимог апеляційної скарги в частині призначеного ОСОБА_5 за ч. 1 ст. 309 КК України покарання, колегія суддів враховує таке.
Відповідно до ч. 2 ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
Згідно із загальними засадами призначення покарання, що регламентовані ст. 65 КК України, суд призначає покарання: у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, за винятком випадків, передбачених ч. 2 ст. 53 цього Кодексу; відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.
Як вбачається з вироку, при призначенні ОСОБА_5 покарання суд першої інстанції вказав про: ступінь тяжкості і характер вчиненого ним кримінального правопорушення, яке ст. 12 КК України віднесено до кримінального проступку, дані про особу обвинуваченого, щире каяття та активне сприяння в розкритті злочину, як обставину, що пом'якшує покарання.
Пославшись на такі обставини, суд дійшов висновку про доцільність призначення покарання ОСОБА_5 в межах санкції ч. 1 ст. 309 КК України у виді 1 (одного) року обмеження волі.
Однак, апеляційний суд з такими висновками погодитися не може та вважає, що такий обраний для ОСОБА_5 захід примусу не відповідає ступеню тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення і даним про його особу внаслідок суворості.
На переконання колегії суддів, при призначенні ОСОБА_5 покарання суд залишив поза увагою конкретні обставини вчиненого ним кримінального проступку, зокрема незначний розмір наркотичного засобу ( маса 1,0645 г.), що він знайшов на узбіччі дороги, а також неналежним чином врахував ставлення обвинуваченого до скоєного і дані про його особу, а саме те, що він свою вину у скоєному повністю та беззаперечно визнав і щиро розкаявся, раніше не судимий, має постійне місце реєстрації та проживання, за місцем проживання характеризується позитивно, у порушеннях громадського порядку та у конфліктах помічений не був, що обставин, які б обтяжували його покарання, у кримінальному провадженні встановлено не було.
Крім цього, в ході апеляційного розгляду справи встановлено, що 31 грудня 2024 року ОСОБА_5 сплатив стягнуті з нього оскаржуваним вироком процесуальні витрати в сумі 2387,70 гривень, і безпосередньо в судовому засіданні захист, на підтвердження того, що обвинувачений працевлаштувався та офіційно працює та має стабільне джерело заробітку, надав довідку з місця роботи, дохід за період з 17.12.2024 по 20.02.2025 склав 20776,23 гривень.
Приймаючи до уваги в сукупності всі встановлені та доведені обставини у справі, що впливають на захід примусу, колегія суддів вважає, що призначене ОСОБА_5 за вчинений ним кримінальний проступок покарання у виді обмеження волі, є невиправдано та несправедливо суворим заходом примусу.
З огляду на установлені обставини, про які зазначено вище, апеляційний суд дійшов висновку про необхідність пом'якшення ОСОБА_5 покарання в межах санкції ч. 1 ст. 309 КК України, а саме про застосування до нього менш суворого виду покарання у виді штрафу в мінімальному розмірі, встановленому вказаним законом України про кримінальну відповідальність.
На думку колегії суддів, саме таке покарання для ОСОБА_5 відповідає загальним засадам призначення покарання, визначеним у ст. 65 КК України, є співмірним зі ступенем тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення і даним про його особу, справедливим, необхідним і достатнім, сприятиме досягненню мети покарання, що регламентована у ст. 50 КК України, - виправленню засудженого та попередженню вчиненню нових кримінальних правопорушень.
З урахуванням наведеного, вирок суду першої інстанції в частині призначеного ОСОБА_5 покарання підлягає зміні в порядку п. 1 ч. 1 ст. 408, ч. 2 ст. 409, ст. 414 КПК України, а апеляційна скарга - частковому задоволенню.
Керуючись ст.ст. 376, 404, 405, 407, 418, 419 КПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_5 - задовольнити частково.
Вирок Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 05 грудня 2025 року відносно ОСОБА_5 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.309 КК України - змінити в частині призначення покарання.
Пом'якшити ОСОБА_5 за ч. 1 ст. 309 КК України покарання з обмеження волі 1 року до штрафу в розмірі 1000 (однієї тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000,00 (сімнадцять тисяч) гривень.
В решті вирок суду першої інстанції залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і на неї може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Касаційного кримінального суду в складі Верховного Суду протягом трьох місяців із дня її проголошення.
Судді