12 травня 2025 року м. Рівне №460/6946/25
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Зозулі Д.П., розглянувши за правилами письмового провадження без повідомлення учасників справи, адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1
доГоловного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області
про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинення певних дій, -
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання протиправними дії щодо призначення та виплати пенсії за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні за 2014, 2015 та 2016 роки та зобов'язання перерахувати та виплатити з 27.03.2025 пенсію за віком із застосуванням середньої заробітної плати (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2022, 2023 та 2024 роки відповідно до частин першої та другої статті 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з травня 2012 року позивач отримував пенсію за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення", з березня 2025 року йому призначено пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Вважає, що має право на пенсію з застосуванням середньої заробітної плати, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, тобто 2022-2024 роки, а тому призначення пенсії без врахування таких показників, на думку позивача, необґрунтоване та протиправне. За таких обставин, просила позов задовольнити повністю.
Ухвалою суду від 18.04.2025 позовна заява залишалася без руху.
Ухвалою суду від 24.04.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги не визнав. В обґрунтування позовних вимог зазначив про відсутність підстав для застосування показника середньої заробітної плати в Україні за 2022-2024 роки під час переведення позивача на пенсію за віком з березня 2025 року. Вважає, що у спірних правовідносинах діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, визначені чинним законодавством, а тому просив у задоволенні позову відмовити.
Оскільки розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, то відповідно до ч.4 ст.229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Розглянувши заяви по суті справи, повно і всебічно з'ясувавши всі обставини адміністративної справи в їх сукупності, перевіривши їх дослідженими доказами, суд встановив таке.
ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Рівненській області, з 24.05.2012 йому призначено пенсію за вислугу років як працівнику освіти відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення".
З 27.03.2025 позивача переведено на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Листом від 11.04.2025 ГУ ПФУ в Рівненській області у відповідь на звернення повідомило позивача про відсутність підстав для перерахунку пенсії та застосування показників середньої заробітної плати за інші періоди, позаяк в даному випадку мало місце не призначення пенсії за віком, а переведення на інший вид пенсії.
Вважаючи протиправними дії відповідача в частині застосуванням неналежного показника середньої заробітної плати, що враховувався при обрахунку розміру пенсії, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.
Відповідно до ст.51 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 №1788-XII (далі - Закон №1788) пенсії за вислугу років встановлюються окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком.
Відповідно до положень ст.9 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон № 1058) відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Відповідно до ст.10 Закону № 1058, особі, яка має одночасне право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що призначена позивачу пенсія за вислугу років на підставі норм Закону №1788 не входила до правового регулювання Закону №1058, а є спеціальною пенсією для конкретно визначеного кола осіб. Позивач, отримуючи пенсію за Законом №1788, не користувалася жодним із видів передбачених пенсій, встановлених Законом №1058.
Таким чином, призначення позивачеві пенсії за віком з 01.01.2024 відповідно до приписів Закону № 1058 відбулось вперше.
Згідно з положеннями ч.2 ст.40 Закону №1058 заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск : К), де: Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях; Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується Пенсійним фондом України за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики. Тимчасово, з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року, заробітна плата (дохід) для призначення пенсії визначається із середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2016 та 2017 роки; Ск - сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз1 + Кз2 + Кз3 + ... + Кзn ); К - страховий стаж за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи.
В свою чергу, приписами ч.1 ст.45 Закону №1058 встановлено, що:
1) пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку;
2) пенсія по інвалідності призначається з дня встановлення інвалідності, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня встановлення інвалідності;
3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається з дня, що настає за днем смерті годувальника, якщо звернення про призначення такого виду пенсії надійшло протягом 12 місяців з дня смерті годувальника.
В силу вимог ч.2 ст.45 Закону №1058 пенсія призначається довічно або на період, протягом якого пенсіонер має право на виплату пенсії відповідно до цього Закону.
У той же час, ч.3 ст.45 Закону №1058 встановлено, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.
Буквальний зміст цих норм свідчить на користь того, що правила, які регулюють переведення з одного виду пенсії на інший поширюються виключно на ті три види пенсій, які призначаються за правилами Закону №1058-IV, тобто пенсії за віком, пенсії по інвалідності та пенсії у зв'язку з втратою годувальника.
У тому ж випадку, коли особа одержує пенсію, призначену за нормами іншого законодавства, зокрема, пенсію за вислугу років згідно з Законом №1788, то призначення пенсії за віком відповідно до ст.26 Закону №1058, зроблене після настання віку, що дає їй на це право, не може розглядатися як переведення з одного виду пенсії на інший, позаяк мова не йде про різні види виплат в одній солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.
Системний аналіз вказаних норм свідчить, що ч.3 ст.45 Закону №1058 регламентовано порядок переведення з одного виду пенсії, призначеного саме за цим Законом, на інший. Отже, показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої за цим законом.
Поряд з цим, якщо мало місце призначення іншої пенсії за іншим законом, має враховуватись показник середньої заробітної плати за три календарні роки, що передують року призначення нового виду пенсії (пенсії за віком).
Висновки аналогічного за змістом характеру викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 31.10.2018 у справі № 876/5312/17, а також постановах Верховного Суду від 31.01.2019 у справі № 639/2751/17, від 18.01.2019 у справі № 577/5237/16-а, від 10.04.2019 у справі № 211/1898/17.
Таким чином, враховуючи, що 24.05.2012 позивачу призначено пенсію за вислугу років відповідно до Закону №1788, який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, то призначення з 27.03.2025 пенсії за віком відповідно до Закону №1058 слід розцінювати як таке, що відбулося вперше.
З огляду на наведене, відповідач зобов'язаний був призначити з 27.03.2025 позивачу пенсію, виходячи із середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2022, 2023 та 2024 роки, тобто з урахуванням показника середньої заробітної плати за три календарні роки, що передують року призначення нового виду пенсії за Законом №1058.
Зважаючи на встановлені обставини справи, суд вважає, що відповідач, призначивши ОСОБА_1 інший вид пенсії, а саме: пенсію за віком відповідно до Закону №1058 із врахуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2014-2016 роки, а не 2022-2024 роки, порушив його права та охоронювані законом інтереси щодо належного пенсійного забезпечення, які підлягають судовому захисту, а відтак, діяв не на підставі, не в межах повноважень та не у спосіб, визначені чинним законодавством.
З огляду на наведене та зважаючи на те, що завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття суб'єктом владних повноважень рішення (вчинення дії), то порушене право позивача у даному випадку підлягає захисту шляхом зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії за віком позивача з 27.03.2025 відповідно до Закону №1058 із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, а саме за 2022-2024 роки.
Згідно з ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності вчинених ним дій та прийнятого рішення. Натомість, вимоги позивача обґрунтовані, а тому позов підлягає до задоволення.
Враховуючи положення ч.1 ст.139 КАС суд стягує на користь позивача сплачений за подання цього позову судовий збір за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 241-246, 255, 263, 295 КАС України, суд
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області щодо призначення та виплати ОСОБА_1 з 27.03.2025 пенсії за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2014-2016 роки.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області здійснити з 27.03.2025 перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, а саме за 2022-2024 роки.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області судовий збір у розмірі 968,96 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст рішення складений 12 травня 2025 року
Учасники справи:
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_1 )
Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (вул. Олександра Борисенка, буд. 7,м. Рівне,Рівненська обл.,33028, ЄДРПОУ/РНОКПП 21084076)
Суддя Д.П. Зозуля