12 травня 2025 року м. Кропивницький Справа № 340/7093/24
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Сагуна А.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання протиправної бездіяльності та зобов'язання вчинити дії, -
Представник позивача звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить:
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо не врахування вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078 при нарахуванні ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 року по 13.12.2022 року;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 238872,12 грн. індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 року по 13.12.2022 року.
Ухвалою судді від 07 листопада 2024 року позовну заяву залишено без руху.
Ухвалою суду від 18 листопада 2024 року постановлено позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання протиправної бездіяльності та зобов'язання вчинити дії, в частині позовних вимог, в яких позивач просить визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо не врахування вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078 при нарахуванні ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 19.07.2022 по 13.12.2022; зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 238872,12 грн. індексації грошового забезпечення за період з 19.07.2022 по 13.12.2022, повернути позивачу разом з усіма доданими до неї документами.
Ухвалою суду від 18 листопада 2024 року вирішено відкрити провадження в адміністративній справі; розгляд справи здійснити за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Ухвалою суду від 23 грудня 2024 року постановлено зупинити провадження в адміністративній справі № 340/7093/24 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання протиправної бездіяльності та зобов'язання вчинити дії - до перегляду ухвали від 18.11.2024 у справі про повернення позовної заяви в частині заявлених позовних вимог в порядку апеляційного провадження.
Ухвалою суду від 01 квітня 2025 року постановлено поновити провадження у справі № 340/7093/24 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання протиправної бездіяльності та зобов'язання вчинити дії.
Ухвалою суду від 24 квітня 2025 року зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України, протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали, подати до суду письмові докази.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем, на виконання рішення суду, нараховано та виплачено позивачу індексацію грошового забезпечення з 01.03.2018 року по 13.12.2022 року. Проте відповідач при визначенні розмірів належної позивачу індексації в період з 01.03.2018 року по день виключення зі списків особового складу не врахував положення пункту 5 Порядку № 1078 та не визначив розмір належної позивачу в березні 2018 року індексації та не вирахував різницю між таким розміром індексації та розміром підвищення грошового забезпечення позивача в березні 2018 року.
Представником відповідача подано відзив на позовну ( а.с.44-46), відповідно до якого відповідач просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі та зазначає, що згідно платіжної інструкції №1897 від 26.07.2024 Військова частина НОМЕР_1 сплатила позивачу 27.07.2024 індексацію грошового забезпечення у сумі 94315, 17 грн. Підставою для даної виплати послугувало рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 20.03.2024 у справі №340/9573/23. Під час розгляду справи №340/9573/23 позивач також просив суд зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити йому індексацію грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 13.12.2022. При цьому вказана сума (94315, 17 грн.) й є індексацією грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 13.12.2022. Таким чином позивач намагається стягнути з Військової частини НОМЕР_1 індексацію грошового забезпечення за вказаний період повторно, що є протизаконним.
Фактичні обставини справи, встановлені судом.
Позивач проходив службу у військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України.
Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 20 березня 2024 року ухвалено адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ; адреса: АДРЕСА_1 ) до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України (код ЄДРПОУ - НОМЕР_3 ; адреса: АДРЕСА_2 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити; визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, яка полягає у незастосуванні при нарахуванні ОСОБА_1 індексації за період з 15.01.2016 року по 28.02.2018 року коефіцієнтів індексації, що відповідають місяцю підвищення тарифної ставки (окладу) - січень 2008 року; зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України нарахувати та доплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 15.01.2016 року по 28.02.2018 року з урахуванням для обчислення індексації коефіцієнтів місяця підвищення тарифної ставки (окладу) січень 2008 року; визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо не врахування вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078 при нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 року по 13.12.2022 року; зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України здійснити перерахунок та доплату ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 року по 13.12.2022 року із врахуванням абзаців 4, 5, 6 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078, як різницю між сумою індексації, обчисленої в березні 2018 року з урахуванням для обчислення індексації коефіцієнтів місяця підвищення тарифної ставки (окладу) січень 2008 року, і розміром підвищення доходу, та здійснити виплату такої індексації з урахуванням виплаченої раніше суми.
На виконання рішення суду, згідно платіжної інструкції №1897 від 26.07.2024 Військова частина НОМЕР_1 сплатила позивачу 27.07.2024 індексацію грошового забезпечення у сумі 94315, 17 грн ( а.с. 24-25, 48).
Позивач вважає невірним нарахування та виплату відповідачем індексації з 01.03.2018 по день виключення зі списків особового складу, що стало підставою звернення до суду.
Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права.
Згідно із ч.1 ст.2 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" від 25.03.1992 №2232-XII (далі - Закон №2232-XII), військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Відповідно до ст.1-2 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 №2011-ХІІ (далі - Закон №2011-ХІІ) військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.
У зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
Відповідно до частин 1, 2, 3, 4 ст. 9 Закону №2011-ХІІ держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.
До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначає Закон України від 03.07.1991 №1282-ХІІ "Про індексацію грошових доходів населення" (далі - Закон №1282-ХІІ).
За визначенням, наведеним у статті 1 цього Закону, індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Статтею 2 Закону №1282-ХІІ визначено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Відповідно до статей 4, 6 Закону №1282-ХІІ індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка (в редакції із змінами внесеними Законом України від 24.12.2015 №911-VIII).
Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.
Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.
Підвищення грошових доходів населення у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.
У разі якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв'язку із індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
У разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін.
Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.
Так, правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення, визначені Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 (далі Порядок №1078).
Згідно з п.1-1 Порядку №1078 підвищення грошових доходів громадян у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка.
Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.
Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з березня 2003 р. - місяця опублікування Закону України від 6 лютого 2003 р. №491-IV "Про внесення змін до Закону України "Про індексацію грошових доходів населення".
Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту.
Відповідно до п.2 Порядку №1078 індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.
Згідно з п.4 Порядку №1078 індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Оплата праці, у тому числі працюючим пенсіонерам, грошове забезпечення, розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, допомога по безробіттю, що надається залежно від страхового стажу у відсотках середньої заробітної плати, стипендії індексуються у межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб.
Частина грошових доходів, яка перевищує прожитковий мінімум, встановлений для відповідних соціальних і демографічних груп населення, індексації не підлягає.
Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків.
У разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян проводиться їх компенсація відповідно до законодавства.
Вирішуючи спір щодо нарахування та виплати за період з 01 березня 2018 року по 18 липня 2022 року індексації грошового забезпечення в повному розмірі, відповідно до приписів абзаців 3, 4, 6 пункту 5 “Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 у фіксованій величин, суд зазначає наступне.
Поняття індексації-різниці викладено у абзацах 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078, право на яку виникає тільки тоді, коли у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) розмір доходу менший суми можливої індексації, визначеної в цьому місяці.
Абзаци 3, 4 пункту 5 Порядку №1078 у редакціях, які застосовувалися з 1 грудня 2015 року до 1 квітня 2021 року, передбачали обставини, за наявності яких у місяці підвищення доходу індексація (не)нараховується, а саме:
- сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 3);
- сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 4).
Якщо у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) сума цієї індексації нараховується, то абзац 6 пункту 5 Порядку №1078 додатково указує, що ця сума індексації-різниці виплачується до наступного підвищення тарифних ставок (окладів) і до неї надалі додається поточна індексація, яка складається, коли величина індексу споживчих цін перевищує поріг індексації у розмірі 103 відсотки.
Системний аналіз пункту 1, абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку №1078 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) дає підстав для висновку, що нарахування й виплата суми індексації-різниці мають щомісячний фіксований характер, гарантуються законом і є обов'язковими для підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності і господарювання, а також для фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників.
З урахуванням того факту, що 1 березня 2018 року набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30 серпня 2017 року №704, якою були встановлені нові розміри окладів військовослужбовців, та з огляду на правила пунктів 5, 10-2 Порядку №1078, березень 2018 року став місяцем підвищення доходу позивача, за яким слід здійснювати обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації грошового забезпечення.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 23 березня 2023 року у справі №400/3826/21, від 29 березня 2023 року у справі №380/5493/21, від 6 квітня 2023 року у справі №420/11424/21, від 20 квітня 2023 року у справі №320/8554/21.
В свою чергу, позивачу на виконання рішення суду нараховано та виплачено індексація-різниця за період з 01.03.2018 року по 18.07.2022 року ( а.с. 24-25, 48), однак позивач не згоден з її розміром.
За приписами абз. 5 п. 4 Порядку №1078 та відповідно до даних Мінстатистики щодо індексів споживчих цін, сума індексації за березень 2018 року розраховується наступним чином: прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01.03.2018 року слід помножити на величину приросту індексу споживчих цін і поділити на 100 (1762 грн. * 253,30% / 100), що становить 4 463,15 грн.
З огляду на абзац 4 пункту 5 Порядку №1078 позивач (військовослужбовець) має право на отримання суми індексації-різниці за умови, якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року.
Якщо ця умова наявна, то розмір належної індексації-різниці визначається як різниця між сумою можливої індексації і розміром підвищення доходу.
Отже, для вірного вирішення справи, необхідно підтвердити чи спростувати доводи позивача про те, що він має право на отримання щомісячної індексації-різниці з 01.03.2018 і іншому розмірі і що це право порушив відповідач.
Верховний Суд у вищезазначених справах дійшов висновку, що для правильного застосування абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078, необхідно вдатись до буквального способу тлумачення цих норм, який свідчить про те, що для їхнього застосування суд повинен встановити:
- розмір підвищення доходу позивача в березні 2018 року (А);
- суму можливої індексації грошового забезпечення позивача в березні 2018 року (Б);
- чи перевищує розмір підвищення доходу (А) суму можливої індексації (Б).
Розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) визначається як різниця між сумою грошового забезпечення в березні 2018 року та сумою грошового забезпечення в лютому 2018 року.
В обидві ці суми враховуються складові грошового забезпечення, які не мають разового характеру (речення 2 абзацу 5 пункт 5 Порядку №1078).
Сума можливої індексації грошового забезпечення в березні 2018 року (Б) визначається як результат множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, актуального для березня 2018 року, на величину приросту індексу споживчих цін у березні 2018 року, поділений на 100 відсотків (абзац 5 пункту 4 Порядку №1078).
Якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року (Б), то це є підставою для нарахування й виплати позивачу індексації-різниці до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) або до дати звільнення зі служби.
Як уже було зазначено, у такому випадку відповідно до абзацу 4 пункту 5 Порядку №1078 сума індексації-різниці в березні 2018 року розраховується як різниця між сумою можливої індексації (Б) і розміром підвищення доходу (А).
Наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року №260 затверджено Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, який визначає механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту України та деяким іншим особам.
Згідно пунктом 8 розділу І Порядку №260, грошове забезпечення виплачується в поточному місяці за минулий. Грошове забезпечення виплачується за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні на підставі наказу командира (начальника, керівника).
З аналізу наданої відповідачем позивачу довідки №355 від 24.09.2024 вбачається, що грошове забезпечення позивача в лютому 2018 року становило в загальному розмірі 15 123,80 грн., а в березні 2018 року - 18 904,38 грн. ( а.с.18).
Тобто розмір грошового забезпечення позивач збільшився у березні 2018 року на 3 780,58 грн. та не перевищує суму можливої індексації (4463,15 грн).
Враховуючи те, що розмір належної індексації-різниці визначається як різниця між сумою можливої індексації і розміром підвищення доходу, то індексація-різниця (фіксована індексація) складає 682,57 грн, оскільки підвищення доходу у березні 2018 відбулось на 3 780,58 грн.
Однак, позивач не погоджується з таким розрахунком індексації, зробленого відповідачем та виплаченими сумами ( а.с. 24-25, 48).
Щодо тверджень позивача про неправильне визначення відповідачем суми індексації суд зазначає наступне.
Так, відповідно до розрахунку суми індексації, зазначеному у позовній заяві ( а.с.4), позивачем до грошового забезпечення за лютий 2018 року включено суму щомісячної додаткової грошової допомоги у розмірі 3 780, 95 грн. ( а.с.16).
Однак, в розрахунку наданому позивачем не враховано сума щомісячної додаткової грошової допомоги, що виплачена у за березні 2018 року у сумі 3 616, 95 грн. ( а.с.92).
Представником відповідача, з посиланням на п.11 Інструкції про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Національної гвардії України, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України 23.01.2015 № 72, зазначено, що вказана винагорода не враховується при розрахунку індексації.
Суд зазначає, що Кабінет Міністрів України 22.10.2010 прийняв постанову №889 "Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Міністерства надзвичайних ситуацій" (далі - постанова 889).
Постановою № 889 (в редакції станом на лютий 2018 року) установлено щомісячну додаткову грошову винагороду:
1) військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які займають посади у Військово-Морських Силах Збройних Сил та Морській охороні Державної прикордонної служби, посади у військових частинах, підрозділах, закладах, установах та організаціях Збройних Сил (за переліком згідно з додатком), посади наземних авіаційних спеціалістів, що забезпечують безпеку польотів літаків та вертольотів, у військових частинах і підрозділах Повітряних Сил та Сухопутних військ Збройних Сил, посади у військових частинах і підрозділах високомобільних десантних військ та спеціального призначення Збройних Сил, і військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби) льотного складу Збройних Сил, внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ та Державної прикордонної служби - у розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення;
2) військовослужбовцям Збройних Сил (крім тих, що зазначені у підпункті 1 цього пункту, та військовослужбовців строкової військової служби):
з 1 квітня 2013 р. - у розмірі, що не перевищує 20 відсотків місячного грошового забезпечення;
з 1 вересня 2013 р. - у розмірі, що не перевищує 40 відсотків місячного грошового забезпечення;
з 1 січня 2014 р. - у розмірі, що не перевищує 60 відсотків місячного грошового забезпечення;
з 1 квітня 2014 р. - у розмірі, що не перевищує 80 відсотків місячного грошового забезпечення;
з 1 липня 2014 р. - у розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення;
4) військовослужбовцям Національної гвардії (крім тих, що зазначені в підпункті 1 цього пункту, та військовослужбовців строкової військової служби) - у розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення
Пунктом 2 Постанови № 889 передбачено, що граничні розміри, порядок та умови виплати щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої пунктом 1 цієї постанови, визначаються Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Адміністрацією Державної прикордонної служби за погодженням з Міністерством соціальної політики і Міністерством фінансів у межах затвердженого фонду грошового забезпечення.
Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 23.01.2015 № 72 затверджено Інструкцію про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Національної гвардії України (яка була чинною на момент спірних правовідносин).
Пунктом 11 цієї Інструкції передбачено, що винагорода не включається до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення одноразових додаткових видів грошового забезпечення та інших одноразових виплат.
Суд встановив, що додаткову грошову винагороду позивачу виплачено в лютому 2018 року в розмірі 3 780,95 грн. та 35,10 грн., а в березні 2018 року - 3 516,95 грн. ( а.с.92).
Відповідач не заперечує тієї обставини, що до складу місячного грошового забезпечення за лютий, березень 2018 року, з якого позивачу здійснено обчислення індексації, не включено щомісячну додаткову грошову винагороду, передбачену Постановою № 889.
Обґрунтовуючи правомірність своєї поведінки у спірній ситуації відповідач посилається на те, що згідно з пунктом 11 Інструкції № 72 винагорода не включається до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Оцінюючи зазначені доводи відповідача крізь призму встановлених судом обставин цієї справи, суд зазначає таке.
Системний аналіз наведених вище норм вказує, що структура грошового забезпечення військовослужбовців визначена законом, а тому не може бути звужена нормами підзаконних нормативно-правових актів.
Відповідно до висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 06 лютого 2019 року у справі № 522/2738/17, до складу грошового забезпечення військовослужбовців входять чотири види складових: 1) посадовий оклад; 2) оклад за військовим званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення; 4) одноразові додаткові види грошового забезпечення.
22 вересня 2010 року Кабінет Міністрів України як вищий орган у системі органів виконавчої влади видав Постанову № 889, якою з 01 жовтня 2010 року установив щомісячну додаткову грошову винагороду. Як слідує зі змісту подальших змін до цієї постанови, перелік військовослужбовців та інших осіб, яким відповідно до пункту 1 цієї постанови встановлювалася винагорода, розширено.
Зі змісту Постанови № 889 слідує, що щомісячна додаткова грошова винагорода відповідає ознакам щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, оскільки є щомісячною та має постійний характер.
Віднесення зазначеної винагороди до щомісячних видів грошового забезпечення також підтверджено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 06 лютого 2019 року у справі № 522/2738/17.
Отже, у спірній ситуації щомісячна додаткова грошова винагорода не може вважатися одноразовою та має бути включена до складу місячного грошового забезпечення за лютий, березень 2018 року, з якого обчислюється індексація.
Водночас суд відзначає, що встановлення підзаконним нормативно-правовим актом порядку та умов виплати щомісячної додаткової грошової винагороди не може звужувати чи заперечувати права на отримання такої винагороди, встановленого актом вищої юридичної сили.
Ієрархічні колізії нормативно-правових актів долаються шляхом застосування норми, яка закріплена в нормативно-правовому акті, що має вищу юридичну силу.
Ураховуючи правове регулювання спірних правовідносин, застосуванню підлягають норми Закону № 2011 та Постанови № 889, а не Інструкції № 72, на які покликається відповідач.
Така ж правова позиція викладена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 10 листопада 2021 року у справі № 825/997/17, а тому суд відхиляє покликання відповідача у відзиві на позовну заяву на правову позицію, викладену у постановах Верховного Суду від 29 серпня 2019 року у справі № 820/375/18, від 21 листопада 2019 року у справі № 815/5547/17, від 09 січня 2020 року у справі № 809/1489/16, від 14 травня 2020 року у справі № 817/1196/17, від 15 липня 2020 року у справі № 750/6945/17, від 16 липня 2020 року у справі № 820/5473/17, від 16 вересня 2020 року у справі № 826/14853/17, від 13 жовтня 2020 року у справі № 240/9504/19.
Беручи до уваги викладене у сукупності, суд доходить висновку, що відповідач протиправно не включив до складу місячного грошового забезпечення позивача за лютий, березень 2018 року, з якого здійснено нарахування індексації, щомісячну додаткову грошову винагороду, що передбачена Постановою № 889.
За аналізом наданих відповідачем, на вимогу суду, доказів нарахування та виплати позивачу грошового забезпечення вбачається, що грошове забезпечення позивача, з урахуванням в тому числі щомісячної додаткової грошової винагороди, в лютому 2018 року становило в загальному розмірі 19 080,24 грн., а в березні 2018 року - 32 500,65 грн. ( а.с.92).
Тобто розмір грошового забезпечення позивач збільшився у березні 2018 року на 13 420, 41 грн. та перевищує суму можливої індексації (4463,15 грн).
Враховуючи те, що розмір належної індексації-різниці визначається як різниця між сумою можливої індексації і розміром підвищення доходу, то індексація-різниця (фіксована індексація) складає 0,0 грн, оскільки підвищення доходу у березні 2018 відбулось на 13 420, 41грн., що є більшою суми можливої індексації.
З огляду на викладене, позовна вимога щодо зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу 215 885,47 грн. індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 року по 18.07.2022 року є необґрунтованою та не підлягає задоволенню.
Однак, в ході судового розгляду встановлено, що відповідач протиправно не включив до складу місячного грошового забезпечення (доходу) позивача за лютий, березень 2018 року, з якого здійснено розрахунок підвищення доходу позивача в березні 2018 року, щомісячну додаткову грошову винагороду, що передбачена Постановою № 889, а тому в цій частині бездіяльність відповідача підлягає визнанню протиправною.
Враховуючи зазначене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Судові витрати сторонами не понесені.
Керуючись ст.ст.139, 246, 255, 292-297, 325, 382 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) про визнання протиправної бездіяльності та зобов'язання вчинити дії задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо не врахування щомісячної додаткової грошової винагороди, нарахованої та отриманої за лютий-березень 2018 року, при нарахуванні ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 року по 18.07.2022 року.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 - 297 КАС України.
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду А.В. САГУН