13 травня 2025 року м. Ужгород№ 260/8628/24
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Іванчулинця Д.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (вул. Гоголя, буд. 34, м. Полтава, Полтавська область, 36000, код ЄДРПОУ 13967927), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача- Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (пл. Народна, буд. 4, м. Ужгород, Закарпатська область, 88008, код ЄДРПОУ 20453063) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 (далі - позивач) в особі представника - адвоката Моняк Олесі Василівни (далі - представник позивача) звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (далі - відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача- Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (далі - третя особа), яким просить суд:
1) визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області №256 від02.07.2024 року про відмову в перерахунку пенсії ОСОБА_1 ;
2) зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області з урахуванням висновків суду у справі, зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу період роботи з 14.04.1999 року по 07.10.2002 рік, з урахуванням відомостей трудової книжки від13.08 1979 року НОМЕР_2 ;
3) зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 25.06.2024 року № 1140 про перерахунок пенсії;
4) стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області сплачений судовий збір розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн. 20 коп.
В обґрунтування позовної заяви позивач зазначив, що оскаржуваним рішенням йому протиправно відмовлено у зарахуванні до страхового стажу періодів роботи з 14.04.1999 року по 07.10.2002 року, згідно трудової книжки серії НОМЕР_2 від 13.08.1979 року, у зв'язку із наявністю недоліків заповнення трудової книжки стосовно даного періоду. Позивач зауважив, що працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів на підприємстві, що неодноразова підтверджував Верховний Суд. У зв'язку з чим позивач звернувся до суду з даною позовною заявою.
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду було відкрито провадження у даній адміністративній справі. Розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи.
Від представника Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області надійшов відзив на позовну заяву. Згідно змісту останнього вбачається, що до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області ОСОБА_1 звернувся із заявою від 25.06.2024 року № 1140 про зміну страхового стажу, набутого до 01.01.2004 року, яку за принципом екстериторіальності розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області та прийнято рішення від 02.07.2024 року № 256 про відмову у здійсненні перерахунку пенсії. Зі змісту вказаної заяви позивач просив врахувати стаж, набутий до 01.01.2004 року за період роботи з 14.04.1999 року по 07.10.2002 року, згідно трудової книжки НОМЕР_2 . До заяви про перерахунок пенсії позивач надав трудову книжку НОМЕР_2 від 13.08.1979 року, згідно якої встановлено, що період трудової діяльності за період з 14.04.1999 року по 07.10.2002 року не підлягає зарахуванню до страхового стажу. Оскільки запис № 11 про звільнення з ВАТ «Волосянський радіозавод» завірено підписом Голови ліквідаційної комісії ВАТ «Волоснянський радіозавод» та печаткою відділу кадрів Волоснянського радіозаводу. Документи про перейменування, реорганізацію не надано. Виходячи із наведеного вище, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області прийнято рішення про відмову ОСОБА_1 в перерахунку пенсії. Відтак, позов є необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню, у зв'язку з чим представник відповідача просив відмовити позивачеві в задоволенні позову.
У подальшому представником третьої особи було надіслано на адресу суду письмові пояснення з приводу позову. Третя особа пояснила, що ОСОБА_1 , звертався із заявами щодо перерахунку пенсії із врахуванням ОСОБА_1 до страхового стажу період роботи з 14 квітня 1999 року по 07 жовтня 2002 року: 06 червня 2024 року та 25 червня 2024 року. На підставі повного, всебічного та об'єктивного розгляду заяви від 06 червня 2024 року та доданих до неї документів Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області (структурний підрозділ, що розглядав вказану заяву за принципом екстериторіальності) відмовлено в перерахунку пенсії, про що винесено рішення від 13 червня 2024 року № 371. Заяву від 25 червня 2024 року № 1140 про зміну страхового стажу, набутого до 01.01.2004 року, яку за принципом екстериторіальності розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області та прийнято рішення від 02 липня 2024 року № 256 про відмову у здійсненні перерахунку пенсії. Зі змісту вказаної заяви позивач просив врахувати стаж, набутий до 01.01.2004 року за період роботи з 14.04.1999 року по 07.10.2002 року, згідно трудової книжки НОМЕР_2 . До заяви про перерахунок пенсії позивач надав трудову книжку НОМЕР_2 від 13.08.1979 року, згідно якої встановлено, шо період трудової діяльності за період з 14.04.1999 по 07.10.2002 року не підлягає зарахуванню до страхового стажу, оскільки запис № 11 про звільнення з ВАТ «Волосянський радіозавод» завірено підписом Голови ліквідаційної комісії ВАТ «Волоснянський радіозавод» та печаткою відділу кадрів Волоснянського радіозаводу. Документи про перейменування, реорганізацію не надано. Отже, Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області розгляд заяви позивача не здійснювало, а тому і прав позивача на призначення пенсії не порушило. Відтак, представник Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області просив суд відмовити позивачеві в задоволенні позову повністю.
На виконання вимог ухвали суду було надано оригінал пенсійної справи позивача.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
Судом встановлено, що 25 червня 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області із заявою № 1140 про врахування стажу, набутого до 01 січня 2004 року, а саме: врахування стажу за період роботи з 14 квітня 1999 року по 07 жовтня 2002 року, згідно записів трудової книжки серії НОМЕР_3 ).
За принципом екстериторіальності заяву позивача від 25 червня 2024 року № 1140розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області.
Рішенням Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області за № 256 від 02 липня 2024 року позивачеві відмовлено у здійсненні перерахунку пенсії, оскільки органом пенсійного фонду встановлено, що період трудової діяльності з 14 квітня 1999 року по 07 жовтня 2002 року не підлягає зарахування до страхового стажу, оскільки запис № 11 про звільнення з ВАТ «Волосянківський радіозавод» завірено підписом Голови ліквідаційної комісії ВАТ «Волосянківський радіозавод» та печаткою відділу кадрів Волосянківського радіозаводу. Документи про перейменування, реорганізацію підприємства не надано.
Вважаючи вказану відмову протиправною, з метою зобов'язання зарахування всіх періодів роботи до страхового стажу та здійснити перерахунок пенсії, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд встановив таке.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх в разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Законом, який відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій є Закон України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 за № 1788-ХІІ (далі - Закон № 1788-ХІІ).
Відповідно до частини першої статті 1 Закону № 1788-ХІІ, громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку із втратою годувальника та інших випадках, передбачених цим Законом.
Періоди, з яких складається страховий стаж, визначені в статті 24 Закону № 1058-ІV, відповідно до якої страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок (частина перша статті 24).
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом (частина друга статті 24 Закону № 1058-IV).
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (частина четверта статті 24 Закону № 1058-ІV).
У законодавстві, що діяло раніше (до 01 січня 2004 року), зокрема, у статті 56 Закону N 1788-ХІІ передбачено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Згідно статті 48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
При цьому, статтею 62 Закону № 1788-ХІІ передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Зазначеній нормі відповідає пункт 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок № 637).
За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи (п.3 Порядку).
Пунктом 3 Порядку 637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
За відсутності зазначених у цьому пункті документів для підтвердження трудового стажу приймаються членські квитки профспілок. При цьому підтверджуються періоди роботи лише за той час, за який є відмітки про сплату членських внесків.
Аналізуючи чинні нормативно-правові акти України, які регулюють умови пенсійного забезпечення, суд дійшов висновку, що положення Порядку № 637 щодо підтвердження стажу роботи, мають бути застосовані лише у чітко визначених та вичерпних випадках, а саме за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній. Разом з тим, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка (стаття 62 Закону № 1788-ХП).
Таким чином, інші документи мають надаватися в разі, коли взагалі відсутні відомості в трудовій книжці про працю громадян у спірний період.
Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постановах від 20 лютого 2018 року у справі №234/13910/17 та від 07 березня 2018 року у справі №233/2084/17, від 04 березня 2020 року у справі №367/945/17.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачу відмовлено у перерахунку пенсії та зарахуванню страхового стажу, оскільки не взято до уваги та не зараховано до загального стажу періоди роботи за трудовою книжкою НОМЕР_2 : з 14 квітня 1999 року по 07 жовтня 2002 року, оскільки запис № 11 про звільнення з ВАТ «Волосянський радіозавод» завірено підписом Голови ліквідаційної комісії ВАТ «Волоснянський радіозавод» та печаткою відділу кадрів Волоснянського радіозаводу. Документи про перейменування, реорганізацію не надано.
При цьому, суд звертає увагу на те, що записи трудової книжки позивача містять повну інформацію про роботу позивача у спірний період та характер виконуваних позивачем робіт, окрім того вказані записи виконані у відповідності до вимог законодавства, із зазначенням відповідних наказів, на підставі яких вони внесені, та без будь-яких помилок або виправлень.
В свою чергу, порядок ведення трудових книжок визначається наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58, яким затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників (далі - Інструкція №58).
Так, згідно з п.п. 2.3, 2.4 Інструкції № 58 записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону. Усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними). Наприклад, якщо робітник або службовець прийнятий на роботу 5 січня 1993 р., у графі 2 трудової книжки записується « 05.01.1993». Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
Відповідно до п.п. 2.6.-2.9 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис. Власник або уповноважений ним орган за новим місцем роботи зобов'язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу. У разі необхідності власник або уповноважений ним орган видає працівникам на їх прохання завірені виписки з трудових книжок відомостей про роботу. Якщо підприємство, яке зробило неправильний або неточний запис, ліквідоване, відповідний запис робиться правонаступником і засвідчується печаткою, а в разі його відсутності - вищестоящою організацією, якій було підпорядковане підприємство, а в разі його відсутності - облархівом, держархівом м. Києва, держархівом м. Севастополя і держархівом при Раді Міністрів Криму. Виправлені відомості про роботу, про переведення на іншу роботу, про нагородження та заохочення та інші мають повністю відповідати оригіналу наказу або розпорядження.
Відповідно до абз. 2 п. 6.1 Інструкції №58 у разі невірного первинного заповнення трудової книжки або вкладиша до неї, а також псування їх бланків внаслідок недбалого зберігання, вартість зіпсованих бланків сплачується підприємством.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1993 року № 301 «Про трудові книжки працівників» (чинної на час звільнення позивача у вказаному періоді) відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, а тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на її особисті права.
Працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, а неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки чи іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком, на загальних підставах.
Суд зауважує, що трудовим законодавством України не передбачено обов'язку працівника здійснювати контроль за веденням обліку та заповнення роботодавцем, іншими органами трудової книжки, а тому працівник не може нести і негативних наслідків порушення порядку заповнення його трудової книжки.
Суд звертає увагу, що підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.
Відтак, суд вважає, що позивач, як особа на яку не покладено обов'язку щодо організації ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок не може нести відповідальність за неправильність, неточність або неповноту внесених до її трудової книжки відомостей, а тому невірне заповнення трудової книжки посадовими особами підприємства, на якому позивач працював, не може бути підставою для не зарахування органом Пенсійного фонду України трудового стражу, результатом чого стало обмеження належного соціального захисту позивача.
Враховуючи вище викладене, а також беручи до уваги те, що трудова книжка містить усі необхідні відомості про роботу позивача у спірні періоди, суд дійшов висновку, що у відповідача були відсутні підстави їх не враховувати.
Відтак, позов підлягає задоволенню шляхом визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 02 липня 2024 року за № 256 про відмову ОСОБА_1 в перерахунку пенсії, а стаж роботи згідно записів трудового книжки з 14 квітня 1999 року по 07 жовтня 2002 року - зарахуванню.
Вирішуючи питання належного та ефективного захисту прав позивача, суд вважає за необхідне зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, як територіальний орган Пенсійного фонду України, що здійснював розгляд поданої ОСОБА_1 заяви від 25 червня 2024 року № 1140, зарахувати спірний період трудової діяльності до його страхового стажу, за наслідками чого повторно розглянути питання перерахунку пенсії з врахуванням наданих при зверненні документів.
З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1211,20 грн., що підтверджується квитанцією наявною в матеріалах справи. Відтак, дана сума підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст. 241, 243, 255, 257, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (вул. Гоголя, буд. 34, м. Полтава, Полтавська область, 36000, код ЄДРПОУ 13967927), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача- Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (пл. Народна, буд. 4, м. Ужгород, Закарпатська область, 88008, код ЄДРПОУ 20453063) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області за № 256 від 02 липня 2024 року про відмову в перерахунку пенсії ОСОБА_1 .
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу період роботи з 14 квітня 1999 року по 07 жовтня 2002 року, згідно відомостей трудової книжки серії НОМЕР_2 від 13 серпня 1979 року.
4. Зобов'язати Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 25 червня 2024 року № 1140 про перерахунок пенсії.
5. Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (вул. Гоголя, буд. 34, м. Полтава, Полтавська область, 36000, код ЄДРПОУ 13967927) судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1211,20 грн. (одна тисяча двісті одинадцять гривень двадцять копійок).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
СуддяД.В. Іванчулинець