Справа № 496/610/24
Провадження № 2-п/496/21/25
29 квітня 2025 року суддя Біляївського районного суду Одеської області Буран В.М., вивчивши заяву представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Зарецького Іллі Геннадійовича про перегляд заочного рішення від 09.07.2024 року по справі № 496/610/24 за позовом АТ «Сенс Банк» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості та судових витрат,-
Представник заявника звернувся до суду в системі «Електронний суд» з вказаною вище заявою 25.04.2025 р., просить скасувати заочне рішення Біляївського районного суду Одеської області від 09.07.2024 року у справі за позовом АТ «Сенс Банк» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості та судових витрат.
Вивчивши матеріали заяви та дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.
Відповідно ч. 2 ст. 284 ЦПК України, заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Положенням ч. 2 ст. 284 ЦПК України слідує, що відповідач має право подати заяву на перегляд заочного рішення протягом тридцяти днів з дня його проголошення, разом з тим, якщо така процесуальна дія з подання заяви у вказаний строк не відбулась, такий відповідач набуває права на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення.
Тобто, в розумінні процесуального закону, якщо подання заяви про перегляд заочного рішення суду не відбулось у строк, що передбачений ч. 2 ст.284 ЦПК України, строк на подання заяви про перегляд заочного рішення суду в будь якому випадку вважається пропущеним.
Разом з тим, процесуальний закон в такому випадку надає відповідачу у справі право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про перегляд заочного рішення.
Зі змісту ч. 3 ст. 284 ЦПК України слідує, що у разі, якщо учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Із долученої до справи заяви від 18.03.2025 року, про ознайомлення з матеріалами справи вбачається, що адвокат Зарецький І.Г. ознайомився із матеріалами справи та зробив її копії 28.03.2025 року.
Слід зазначити, що ознайомлення з матеріалами справи, також означає отримання повного судового рішення, оскільки його зміст доведено до відома представника відповідача. Крім того, адвокат у заяві зазначає, що повний текст рішення не вручався особисто, і про його існування дізнався лише в березні 2025 року (після ознайомлення з матеріалами справи № 496/610/24 представником заявника).
Представник відповідача в системі «Електронний суд» звернувся до суду із заявою про перегляд заочного рішення 25.04.2025 року, тобто з пропуском 20-денного строку, передбаченого ч. 3 ст. 284 ЦПК України, для звернення до суду з відповідною заявою, після отримання повного тексту заочного рішення, та не заявляє клопотання про поновлення процесуального строку.
Статтею 126 ЦПК України визначено, що право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Частиною 1 ст. 127 ЦПК України установлено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
З точки зору закону поновлення строку - це визнання права особи на вчинення певної процесуальної дії після закінчення процесуального строку, якщо його було пропущено з причин, визнаних судом поважними.
Встановлення процесуальних строків законом або судом передбачено з метою дисциплінування учасників цивільного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених ЦПК України певних процесуальних дій. Інститут строків в цивільному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у цивільних відносинах, а також стимулює учасників цивільного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного й обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (рішення від 29.10.2015 у справі «Ustimeтko v. Ukraine», п.46)».
Безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду в такому його елементі як правова визначеність.
Суд звертає увагу на те, що Велика Палата Верховного Суду своєю постановою від 12.06.2024 у справі № 756/11081/20 відступила від правового висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 09 листопада 2021 року у справі №214/5505/16 (провадження № 14-74цс21), констатувавши наявність у суду першої інстанції повноважень на залишення заяви про перегляд заочного рішення без розгляду з підстав пропуску відповідачем строку на звернення до суду та відсутності передумов для його поновлення судом.
На підставі наведеного заяву про перегляд заочного рішення залишити без розгляду.
Керуючись статтями 126, 127, 284, 285, 286 ЦПК України, -
Заяву представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Зарецького Іллі Геннадійовича про перегляд заочного рішення від 09.07.2024 року по справі № 496/610/24 за позовом АТ «Сенс Банк» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості та судових витрат - залишити без розгляду та повернути заявнику.
Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду протягом 15 днів з дня її проголошення.
Суддя В.М. Буран