13 травня 2025 року м. Чернівці
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення Чернівецького апеляційного суду в складі:
судді-доповідача ОСОБА_1
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
при секретарі ОСОБА_4
за участю сторін судового провадження:
прокурора ОСОБА_5
захисника ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції кримінальне провадження внесене до ЄРДР за № 12025262020000819 від 05.03.2025 року, за апеляційною скаргою захисника підозрюваного ОСОБА_7 , - адвоката ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Першотравневого районного суду м. Чернівців від 30 квітня 2025 року, щодо
ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця Кіровоградської області, українця, громадянина України, неодруженого, з середньою освітою, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , та проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 189 КК України, -
Ухвалою слідчого судді Першотравневого районного суду м. Чернівців від 30 квітня 2025 року задоволено клопотання начальника відділення СВ ЧРУП ГУНП в Чернівецькій області ОСОБА_8 , погоджене прокурором Чернівецької окружної прокуратури ОСОБА_5 , та продовжено відносно ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_1 , строк тримання під вартою в межах досудового розслідування, а саме до 06.06.2025 року, без визначення розміру застави.
На вказану ухвалу захисник підозрюваного ОСОБА_7 , - адвокат ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржувану ухвалу та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_7 в межах досудового розслідування кримінального провадження № 12025262020000819 від 05.03.2025 року.
ЄУНСС: 725/3443/25 Слідчий суддя у 1-ій інстанції: ОСОБА_9
НП: 11-сс/822/125/25 Суддя-доповідач: ОСОБА_1
Свої вимоги обґрунтовував тим, що суд при винесенні рішення допустив неповноту судового розгляду. Висновки суду, викладені у судовому рішенні, не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, на думку апелянта судове рішення є незаконним, необґрунтованим, прийняте із недотриманням норм кримінального та кримінально процесуального законодавства України, відтак має бути скасоване.
Стверджує, що слідчим у клопотанні не було підтверджено зв'язок між особою ОСОБА_7 та подією інкримінованого йому кримінального правопорушення.
Зазначає, що докази, що досліджувалися слідчим суддею у своїй сукупності не підтверджують наявність обґрунтованої підозри щодо вчинення ОСОБА_7 кримінального правопорушення, що унеможливлює застосування до останнього запобіжного заходу та свідчить про порушення вимог п. 1 ч. 3 ст. 132 та ч. 2 ст. 177 КПК України при постановленні ухвали.
Стверджує, що виклад фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення, що наведений у клопотанні, не підтверджується долученими до нього доказами.
Зазначає, що районний суд не перевіривши клопотання слідчого в частині наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, належним чином не мотивувавши своє рішення, зазначив в ухвалі про наявність ризиків, передбачених п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, зокрема можливість підозрюваного переховуватись від органів досудового розслідування та суду, вчинити інше кримінальне правопорушення, впливати на потерпілого.
Стверджує, що всупереч тій обставині, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом у клопотанні та оскаржуваній ухвалі не наводяться будь-які мотиви неможливості застосування більш м'яких запобіжних заходів.
Вважає, що з огляду на необґрунтованість підозри, у слідчого судді були відсутні правові підстави не застосувати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту з покладенням відповідних обов'язків на підозрюваного, у цьому кримінальному провадженні.
Від інших учасників судового розгляду апеляційних скарг та заперечень не надходило.
Також не надходила на адресу апеляційного суду і особиста заява від підозрюваного ОСОБА_7 , про бажання бути присутнім при апеляційному розгляді апеляційної скарги його захисника.
Заслухавши доповідь судді, який виклав суть ухвали та вимоги апеляційної скарги, думку захисника підозрюваного - ОСОБА_7 , - адвоката ОСОБА_6 , який в режимі відеоконференції просив подану апеляційну скаргу задовольнити, з підстав наведених у ній, а ухвалу районного суду скасувати, міркування прокурора ОСОБА_5 , який просив апеляційну скаргу захисника, залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді, як законну - без змін, перевіривши матеріали провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.
Згідно ч. 1 ст. 404 КПК України, апеляційний суд переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до приписів ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, при цьому його законність повинна базуватись на правильному застосуванні норм матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених положеннями Кримінального процесуального кодексу України.
Положеннями ч. 3 ст. 197 КПК України встановлено, що строк тримання під вартою може бути продовжений слідчим суддею в межах строку досудового розслідування в порядку, передбаченому КПК України.
Апеляційний суд вважає, що розглядаючи клопотання про продовження строку тримання під вартою, слідчий суддя виконав вимоги ст. 199 КПК, та прийняв обґрунтоване рішення про продовження строку тримання підозрюваного під вартою, без визначення розміру застави.
Під час апеляційного перегляду оскарженої ухвали встановлено, що слідчий суддя дотримався вказаних вимог закону.
Прийняте рішення слідчий суддя мотивував наявністю обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_7 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 189 КК України, врахував, що ступінь ризиків, які стали підставою для обрання та продовження відносно підозрюваного запобіжного заходу у виді тримання під вартою не змінилися та продовжують існувати, зокрема, що ОСОБА_7 перебуваючи на волі буде мати можливість: - переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду, незаконно впливати на потерпілого у цьому ж кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення.
Також, слідчим суддею враховано, що прокурором доведено наявність обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про продовження строку тримання під вартою, оскілки необхідно виконати ряд слідчих та процесуальних дій для виконання вимог КПК України.
Окрім цього, слідчий суддя врахував суспільно-небезпечний характер кримінального правопорушення у вказаному кримінальному провадженні, по якому продовжується проведення необхідних слідчих дій, особу підозрюваного, міцність його соціальних зв'язків за місцем мешкання, обставини вчинення даного кримінального правопорушення.
З викладеного вбачається, що слідчий суддя, приймаючи рішення про доцільність продовження щодо ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, врахував всі обставини, з якими закон пов'язує можливість продовження такого запобіжного заходу та обґрунтовано дійшов висновку про необхідність задоволення клопотання, в зв'язку з відсутністю достатніх стримуючих факторів, які б дозволили менш суворим запобіжним заходам дієво запобігти існуючим ризикам.
Твердження апелянта про те, що висновки суду першої інстанції, які викладені судом у рішенні, не відповідають обставинам справи і що наведенні слідчим у клопотанні ризики є надуманими, не беруться судом до уваги, оскільки спростовуються вищенаведеним і наданими матеріалами провадження.
При цьому судова колегія звертає увагу на те, що ризиком, у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Тобто, доведеність ризиків не передбачає фактичне вчинення конкретних дій особою, спрямованих на створення перешкод у кримінальному провадженні, оскільки оцінці підлягає наявність вірогідності вчинення таких дій.
Стороною захисту апеляційному суду не надано будь-яких документів, які б свідчили про неможливість перебування підозрюваного під вартою.
Щодо доводів сторони захисту про необґрунтованість підозри та відсутність доказів винуватості підозрюваного, то вони є безпідставними, оскільки ці обставини перевіряються судом вже під час ухвалення остаточного рішення.
При цьому судова колегія апеляційного суду, звертає увагу сторони захисту на те, що розглядаючи клопотання про продовження строку тримання під вартою, на цій стадії провадження, суд не вправі вирішувати ті питання, які вирішує суд під час розгляду справи по суті, зокрема перевіряти докази з точки зору їх належності та допустимості, про що наголошує захисник, а лише встановлює наскільки сукупність наданих матеріалів є достатньою, щоб вважати про ймовірну причетність особи до вчинення кримінального правопорушення.
Також районний суд, керуючись п. 1 ч. 4 ст. 183 КПК України, обґрунтовано не визначив підозрюваному розмір застави.
Згідно практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
При цьому, ЄСПЛ у своїх рішеннях наголошував, що тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
В ході судового розгляду справи не встановлено обставин, які б вказували, що підозрюваний став менш суспільно-небезпечним і застосування до нього більш м'якого запобіжного заходу забезпечить його правильну процесуальну поведінку під час розгляду даного кримінального провадження та буде достатнім для запобігання ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Виходячи з наведених в апеляційній скарзі мотивів, за наслідками апеляційного розгляду, суд не знаходить законних та обґрунтованих підстав для скасування оскаржуваної ухвали чи зміни запобіжного заходу підозрюваному, як про це просить апелянт.
Жодних нових обставин, які б впливали на обґрунтованість поданої апеляційної скарги, судовою колегією не встановлено.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 177, 183, 199, 404, 407, 418, 419, 422-1 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_7 , - адвоката ОСОБА_6 , залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Першотравневого районного суду м. Чернівців від 30 квітня 2025 року, якою задоволено клопотання начальника відділення СВ ЧРУП ГУНП в Чернівецькій області ОСОБА_8 , погоджене прокурором Чернівецької окружної прокуратури ОСОБА_5 , та продовжено відносно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строк тримання під вартою в межах досудового розслідування, а саме до 06.06.2025 року, без визначення розміру застави, - без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Суддя доповідач: Судді
____________ ________________ _________________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3